Особливості суспільної лексики в мові творів Петра Могили

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2'37/38 «16»

абстрактний семантичний могила лексема

Статтю присвячено аналізу абстрактних лексем на позначення людських стосунків у межах лек- сико-семантичної групи «Суспільне життя» у мові творів Петра Могили. Здійснено порівняльний аналіз вживання лексем у творах Петра Могили та в сучасній мові.

Ключові слова: Петро Могила, абстрактна лексика, суспільна лексика, семантика, староукраїнська мова першої половини XVII ст.

Annotation

N. Toma

PECULARITIES OF THE SOCIAL VOCABULARY IN PETRO MOHYLA'S LANGUAGE CREATION

The article studies the abstract lexemes which denote social human relations and are the most used in the language creation of Petro Mohyla. The semantics of abstract lexemes is explored; рeculiarities of their lexical and semantic differentiation are clarified. The author analyzes the meaning of these lexemes at the time of Petro Mohyla and nowadays.

The abstract vocabulary to describe human relations in lexical-semantic group "Social Life” combines nouns that indicate the coexistence of people, their relations, norms of behavior in society, positive or negative attitudes of some people to others, to their community and to the socio-political system.

The social vocabulary forms the most dynamic lexical-semantic group, which responds to the social, political and economic changes in society faster and more noticeably than other branches ofvocabulary. During some periods, in historically short spans of time, there are such changes in this branch of the vocabulary that are stretched for centuries in other lexical-semantic subsystems. But even during the periods of a relatively stable social life, the social and political vocabulary is constantly evolving and updating. The dependence of this vocabulary on nonlinguistic factors is its essential feature.

Genetically and historically, the socio-political vocabulary of the Ukrainian language goes as far back as the age of Kyivan Rus; however, while evolving along with society, it is constantly changing, depending on the ideology of the society and the regime change.

The lexical-semantic group "Social Life" in the analyzed works by Petro Mohyla form such lexemes: wealth, noble, power, victory, slavery, obedience, work, freedom, labour. Within the lexical-semantic group "Social Life", three micro-groups with dominant units are highlighted: 1) labour; 2) freedom; 3) power

Keywords: Petro Mohyla, abstract vocabulary, social vocabulary, semantics, Old-Ukrainian language of the 1st half of the 17th century.

Розвинена абстрактна лексика є свідченням культури народу та досконалості розвитку літературної мови, яка здатна забезпечувати спілкування людей у різних галузях життя. Вивчення певного етапу становлення абстрактної лексики важливе не лише для висвітлення розвитку цієї категорії слів, а й для визначення її ролі в ширшому контексті мовного розвитку.

Об'єктом аналізу в пропонованій розвідці є абстрактна лексика староукраїнської мови першої половини XVII ст., що стосується суспільного життя людей, виявлена в мові творів Петра Могили.

До цієї лексичної групи відносимо слова, що вживають на позначення співжиття людей, їхніх стосунків, норм поведінки в суспільстві, позитивного чи негативного ставлення одних людей до інших, а також до своїх громадських обов'язків, до суспільно-політичного ладу.

В аналізованих текстах є порівняно невелика кількість лексем, які характеризують стосунки між людьми, їхнє суспільне співжиття. Такі слова вітчизняні вчені зараховують частково до суспільно-політичної лексики, яка була вже предметом дослідження в українському мовознавстві, зокрема в працях А. А. Бурячка [1] та Л. М. Худаша [11].

Суспільна лексика утворює найдинамічнішу лексико-семантичну групу, яка швидше й помітніше, аніж інша галузева лексика, реагує на соціальні, політичні й економічні зміни в суспільстві. У деякі періоди життя суспільства в історично короткі проміжки часу відбуваються такі зміни, які в інших лексико-семантичних підсистемах розтягуються на століття. Але навіть у порівняно стабільні періоди життя соціуму суспільно-політична лексика постійно розвивається та поновлюється.

Лексико-семантичну групу «Суспільне життя» в аналізованих текстах Петра Могили формують такі лексеми: богатство, велможный, владза, звРтязство, неволя, покора, праця, свобода, труд.

У межах лексико-семантичної групи «Суспільне життя» виділяємо три мікрогрупи лексем з ядерними одиницями: 1) праця; 2) свобода; 3) владза.

Мікрогрупа з ядерною одиницею праця

До складу цієї мікрогрупи належать лексеми: праця, труд, звРтязство.

Ядерною одиницею мікрогрупи є лексема праця.

Трудова діяльність є одним з основних чинників історичного саморозвитку суспільства: людина активна і діяльна за своєю природою, праця і стала фактором єднання людей. За біблійною версією, праця - покликання людини, Бог вмістив людину в саду Едемському, «щоб обробляти і доглядати його» [6, c. 172].

Праця є основою для існування людини та головним стрижнем історії суспільства. У Святому Письмі йдеться про три роди праці: вищий рівень - справа Бога; потім - рівень «першої людини», якій ставиться в обов'язок піклуватися про сад Едемський, «обробляти і доглядати його»; нижчий рівень - земна праця нащадків Адама, що згрішив; тягар такої праці є наслідком того прокляття, яке Бог наклав на людину і землю її проживання [6, с. 199].

Сенс праці полягає у зціленні, перетворенні й спасінні «прилеглої до мене частинки світу». Але перший і основний сенс праці для християнина - перетворити її на «працю над собою», переробити в собі «плотську людину» на «людину духовну». Неробство було віднесене до тяжких гріхів. Працьовитість є однією з основних цінностей, які характеризують людину. Неробство - «ворог душі», що загрожує їй усіма пороками, а праця здатна приборкати плоть і сприяти виробленню дисципліни і старанності [6, с. 195].

У творах Петра Могили лексична одиниця праця засвідчена зі значенням «праця над собою», наприклад: «През которую насъ от вічнои неволи княжати тмы вызволилъ и сынами и сполъдідичами кролевства своего учинити рачилъ, яко черезъ найдорожшіи подарки милостивого и ласкавого и до вдячного принятья постных нашіих працъ, трудов и молитвъ и до отпущеня грехов наших учинили» [3, с. 391]. У наведеному фрагменті йдеться про необхідність перетворення «людини плотської» на «людину духовну». Як свідчить ЕСУМ [2, т. 4, с. 557], полонізмpraca є етимологічним відповідником цього слова. Лексема праця в українській мові XIV-XV ст. вживалася зі значенням «клопіт, труднощі» [7, т. 2, с. 224]. У сучасній мові лексема праця розширила свою семантику, але основним значенням варто вважати «діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії і мають своїм призначенням створення матеріальних та духовних цінностей; труд» [8, т 7, с. 523].

Хліб насущний люди добувають по-різному, але завжди працею в поті чола, терпляче. Праця завжди важка, вона - «труд», проте якщо людина реалізовує Божий дар, терпіння набуває іншої якості, життя втрачає свою одноманітну безпросвітність. Але терпіння, яке проявляється при цьому, - це не рабська покірливість і жертовність, а скоріше наполегливість, завзяття в праці. Повторюваність трудових дій вимагає терпіння, але вона породжує й навички, майстерність, досконалість. А прагнення досконалості пробуджує творчу активність, розвиває людські здібності. Терпіння, старанність, наполегливість у праці забезпечували конкурентоспроможність праці людини [5, с. 236]. Петро Могила розуміє працю значно ширше, ніж тільки як кару, покладену на рід людський за провину прабатьків. У текстах мислителя праця - це засіб для задоволення життєвих потреб людини. Вона не лише тягар, а й подвиг, нерідко ще й радість, творчість. Це спосіб життя людини.

Лексему труд автор уживає як синонім до слова праця. У творах Петра Могили слово труд засвідчене зі значенням «наполеглива, старанна праця людини», наприклад: «Нена- видяй же добра діаволъ, видя его постничес- кіи подвиги и труды, покусись сластолюбіемъ побідити его и вложивъ въ помыслъ» [10, с. 76]. Варто зазначити, що в церковній практиці подвиг і труд - синоніми, тому чесну працю вважають подвигом.

Етимологія лексеми труд пов'язана із праслов'янським * ^иёъ [2, т. 5, с. 655], що мало значення: «страждання, мука, зусилля; боротьба», давньоукраїнське трудъ - «робота; турбота; страждання; хвороба; горе; сум» [2, т. 5, с. 655]. У сучасній українській мові майже цілковито стерлися давні семантичні нашарування аналізованих лексем праця і труд, проте вони частково збереглися в бойківських говірках, у яких слово труд, крім звичного «праця», може вживатися зі значенням «клопіт», що було характерним для семантики слова праця в українській мові XIV-XV ст. [7, т. 2, с. 224]. Окрім того, у сучасній мові існують ще такі значення лексеми труд: 1) праця, що вимагає великої затрати фізичної або розумової енергії; 2) наслідок діяльності, праці; твір, витвір [8, т 10, с. 292].

Слово звітязство локалізовано на периферії мікрогрупи з ядерною одиницею праця. В аналізованих творах Петра Могили лексема звітязство має значення «досягнення, успіх, здобуті подоланням труднощів у чому-небудь, наполегливою працею, демонструванням свого мистецтва», наприклад у реченні: «Будетъ оное лябарумъ ку вшеляким войскомъ непріателскимъ щасливе предъидучее и провадячее; будет знак звітязства всім ворогом» [3, с. 388]. Слово звітязство походить з польського zwyciqzyc, що має безпрефіксний відповідник wyciqzyc, від wiciqdz, спорідненого з українським «витязь» [2, т. 2, с. 250]. У сучасній мові використовується слово звитяга як відповідник давнього звітязство з аналогічним значенням, яке засвідчене й у творах Петра Могили [8, т. 3, с. 474].

Мікрогрупа з ядерною одиницею свобода

До складу мікрогрупи належать лексеми: свобода, неволя, покора.

Ядро групи становить лексична одиниця свобода, яка у творах Петра Могили вживається в значенні «життя, існування без залежності від кого-небудь, можливість поводитися на свій розсуд, діяти без перешкод і заборон». Інфінітив свободити має аналогічне значення: «Зрите убо, како Богъ преблагій и місто славы своея отъ безчестіа преславно свободи, и да не іерейскимъ л^ивствомъ и нерадИемъ паки въ запустініе не пршдетъ, царскимъ закономъ укріпи» [10, с. 103]. В іншому контексті наводиться іменник свобожденіе у значенні «воля, звільнення»: «Благословенаа Діво причистаа, испроси у Сына ся и Бога отпущеніе с^рішеніи нашимъ и напастемъ свобожденіе, да світло вътю: слава, Господи, силі твоей» [10, с. 155]. У ССМ фіксується прикметник свободный зі значенням «вільний» [7, т 2, с. 322]. Лексема свобода походить від праслов'янської основи *svobb, що зіставляється з пруським subs «сам, власний» [2, т 5, с. 198]. У сучасній мові слово свобода активно функціонує й має розгалужену семантику. Окрім основного значення, що засвідчене у творах Петра Могили, лексема свобода вживається і в інших, зокрема найважливішим із них є: відсутність політичного й економічного гноблення, утиску й обмежень у суспільно-політичному житті якого-небудь класу або всього суспільства; воля [8, т 9, с. 99]. Отже, у сучасній мові поняття свободи є багатовекторним, порівняно з XVII ст. воно розширило свою семантику.

До напівпериферії мікрогрупи з ядерною одиницею свобода належить лексема неволя, яку Петро Могила вживає в значенні «відсутність волі, свободи, повна залежність когось від кого-, чого-небудь», у реченні: «През которую насъ от вічнои неволи княжати тмы вызволилъ и сынами и сполъд^дичами кролевства своего учинити рачилъ...» [3, с. 391]. ССМ [7, т 2, с. 33] подає два значення слова неволя: 1) примус, приневолювання; 2) рабство. У сучасній мові, окрім основного значення, яке було закріплене і в часи Петра Могили, лексема неволя вживається зі значенням: полон, поневолення, рабство; життя, перебування (тварин, птахів, риб і т. ін.) не в природних умовах [8, т 5, с. 269]. Це свідчить про активне функціонування і розширення семантики слова неволя.

Лексема покора належить до периферії мікрогрупи з ядерною одиницею свобода. Петро Могила використовує слово покора зі значенням «смиренність», наприклад: «Тои потреба на- болшею моцю боронити; а затымъ все доброе подастъ: на судахъ - вірность и справедливость... межи поддаными - покора и вірность...» [3, с. 388]. У сучасній українській мові лексема покора означає: беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги; шаноблива підлеглість; поступливість, слухняність, покірливість; непротивлення долі; смиренність [8, т 7, с. 37].

У цьому ж реченні зафіксована лексема вірность зі значенням «смиренність», «відданість».

Мікрогрупа з ядерною одиницею владза

Мікрогрупа об'єднує мовні одиниці владза, велможный, богатство.

У «Словнику української мови XVI - першої половини XVII ст.» іменник владза має такі основні значення: 1) право керівництва державою, церквою, урядом та ін. відповідно до суспільного становища керівної особи; 2) органи, представники влади; 3) юридична сила, правомочність; 4) сила, сфера впливу, панування; 5) об'єкт власності, володіння [9, вип. 9, с. 228]. У творах Петра Могили лексема владза вживається у значенні «сила, сфера впливу, панування», наприклад: «Ияко на онъ часъ Панъ и Спаситель нашъ Христосъ през древо креста своего моцъ и владзу свою над непріятелемъ нашимъ показати рачилъ... » [3, с. 394]. ЕСУМ [2, т 1, с. 409] фіксує лексему влада як запозичення з польської або чеської мови wladza (wladа), яке прийшло у польську мову ще в XV ст. і було утворене від дієслова w^dac. У ССМі [7, т 1, с. 181] зафіксоване слово «власть» зі значенням «право підпорядковувати своїй волі». У сучасній українській мові цій лексемі відповідає слово влада, поширене з основним значенням «право та можливість розпоряджатися, керувати ким-, чим-небудь» [8, т 1, с. 701].

До напівпериферії мікрогрупи з ядерною одиницею владза належить лексема велможный, яку Петро Могила використовує у значенні «родовитий, знатний, багатий, який має значну владу», наприклад: «Гдымъ з пилностю ува- жалъ, ясне освецоный велможный милостивый ксіонже, мнЁ велце милый пане и добродію, чимъ бымъ ...вашу княж. милость мЁлъ при- витати...» [3, с. 387]. СлУМ [9, вип. 3, с. 223] подає такі основні значення лексеми велмож- ний: 1) знатний; 2) як шанобливий епітет знатних, високопоставлених осіб; 3) сповнений гідності, достойності, величний; 4) могутній. За «Етимологічним словником української мови», праслов'янське *veh -- moza має значення «велика сила, міць» [2, т. 1, с. 348]. Історичний словник подає слово велможный у варіантах вєлможньш, велеможны, яким відповідає сучасна лексема вельможний [7, т 1, с. 162]. У сучасній мові ця лексема втратила так звану етикетну форму і вживається з основним значенням «родовитий, знатний, багатий, який має значну владу» [8, т. 1, с. 324].

В. М. Нічик зазначає, що багатство, подібно до праці, не розглядалося Петром Могилою як самоціль або як умова забезпечення дозвілля [5, с. 190]. Ставлення до багатства визначає мета спасіння: володіння майном могло сприяти, але могло й перешкодити душі досягти райського блаженства. Але у володінні багатством послідовники Христа - проповідника бідності й аскетизму - бачили щось сумнівне і навряд чи морально виправдовуване. «Зручніше верблюдові пройти крізь вухо голки, ніж багатому увійти до царства Божія», - ця максима Євангелія від Матвія (19, 24) була джерелом складних духовних і соціальних конфліктів упродовж усього Середньовіччя.

У творах Петро Могила не виступає проти багатства взагалі: воно може бути і наслідком власної чесної праці, і Божим даром. Він засуджує тільки неправедно нажите багатство, жадобу й немилосердя його власників.

Дослідники наголошують, що Петро Могила розумів, як стосунки людей у суспільстві опосередковуються через речі й майнові відносини. Тілесні потреби в земному житті змушують їх не лише мати справу з речами як засобами для існування, а й об'єднуватися для набуття та розподілу різних матеріальних благ [5, с. 194]. Але чим меншою є залежність людини від царини речей, тим більшою, на його думку, є її внутрішня і суспільна свобода. У зв'язку з цим Петро Могила поділяв усіх людей на тих, хто ставиться до речей як пан і володар, підпорядковуючи їх своїм потребам, і тих, хто сам підпорядковується речам, стаючи їхнім рабом і невільником.

Лексема богатство перебуває на периферії мікрогрупи з ядерною одиницею владза. В аналізованих творах Петра Могили слово богатство має значення «велике майно, цінності, гроші»: «Егдаже отъ православіа отступиша, абіе въскорЁ съ шумомъ погибоша, и память ихъ ищезе, богатства же, грады, села и множество подданныхъ, въ нихъ же не надЁяхусь, чуж- дыхъ впадошаруки» [10, с. 98]. Праслов'янське *bogatb - «той, хто мае великий наділ» - похідне від *bogъ - «доля, майно, багатство» [2, т 1, с. 109]. У ССМі [7, т 1, с. 103] вживається прикметник «богатый» зі значенням «багатий», «багач». У сучасній мові лексема багатство вживається зі значеннями: 1) достаток усього, розкіш; 2) сукупність матеріальних цінностей (про надра землі, тваринний і рослинний світ); 3) велика кількість, багатоманітність; 4) перен. про щось дуже цінне, важливе, значне [8, т. 1, с. 83], що свідчить про розширення семантики цього слова порівняно з XVII ст.

Аналіз абстрактних слів на позначення суспільного життя людей, виявлених у творах Петра Могили, дає змогу краще зрозуміти історію формування значень сучасних їхніх відповідників, простежити процеси зміни та розширення семантики досліджуваних лексем.

Список літератури

1. Бурячок А. А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов'янських мов / А. А. Бурячок. - К. : Наук. думка, 1983. - 248 с.

2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / [ред. О. С. Мельничук]. - К. : Наук. думка, 1982-1989. - Т. 1-5.

3. Могила П. «Крестъ Христа Спасителя и кождого человЁка», проповедь, произнесенная 4 марта 1632 г. / П. Могила // Архив Юго-Западной России. - Ч. 1, Т VIII, Вып. 1. - К., 1914. - С. 386-421.

4. Могила П. Требник / Петро Могила. - Канберра : Українська Автокефальна Православна Церква в Австралії й Новій Зеландії; Мюнхен : Наукове товариство ім. Т. Шевченка в Європі; Париж : Академічне видавництво д-ра Петра Белея, 1988. - Ч. І. - 424 с.

5. Нічик В. М. Петро Могила в духовній історії України / В. М. Нічик. - К. : Український Центр духовної культури, 1997. - 328 с.

6. Сілаєва Т О. Філософія : навч. посіб. / Т О. Сілаєва. - Тернопіль, 2008. - 327 с.

7. Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. : y 2 т. / [уклад. Л. Л. Гумецька]. - К. : Наук. думка, 1977-1978. - Т 1-2.

8. Словник української мови : в 11 т. / [уклад. І. К. Білодід та ін.]. - К. : Наук. думка, 1970-1980. - Т. 1-11.

9. Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.

: у 12 вип. / [гол. ред. Д. Г Гринчишин]. - Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 1994. - Вип. 1-12.

10. Собственноручные записки Петра Могилы / П. Могила // Архив Юго-Западной России. - Ч. 1, Т. 7.- К., 1887. - С. 49-132.

Худаш М. Л. Лексика українських ділових документів кінця XVI - початку XVII ст. (на матеріалах Львівського Ставропігійського братства) / М. Л. Худаш. - К. : Вид-во АН УРСР, 1961. - 164 с.

Список умовних скорочень

ЕСУМ - Етимологічний словник української мови : у 7 т. / [ред.

О. С. Мельничук]. - К. : Наук. думка, 1982-1989. - Т. 1-5. СлУМ - Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. : у 12 вип. / [гол. ред. Д. Г Гринчишин]. - Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 1994. - Вип.1-12.

ССМ - Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. : у 2 т. / [уклад. Л. Л. Гумецька]. - К. : Наук. думка, 1977-1978. - Т. 1-2.

СУМ - Словник української мови : в 11 т. / [уклад. І. К. Білодід та ін.]. - К. : Наук. думка, 1970-1980. - Т 1-11.

Матеріал надійшов 24.08.2016

Размещено на Allbest.ru