Економічна лексика української мови: походження та формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

Економічна лексика української мови: походження та формування

Карина Маглам'ян

аспірантка кафедри документознавства

На початку XXI ст. під впливом екстралінгвістичних факторів особливого розвитку набули слова економічної сфери. Економічна лексика в цілому активно функціонує серед носіїв мови, то постає питання про шляхи та фактори виникнення цих слів і їхніх значень, моделі утворення, визначення типів трансформацій тощо. Динамічні процеси у словотворі цих слів, у їхньому семантичному наповненні та функціонуванні відбиває досить повно історія формування економічних лексем.

Актуальність роботи зумовлена насамперед тим, що дослідження системних відношень у лексиці розглядають як один із аспектів глобальної проблеми сучасної лінгвістичної науки - проблеми закономірностей системної будови мови в цілому. Саме тому актуальним є комплексне дослідження семантичної і структурної організації слів на позначення економічних понять. З огляду на те, що в українському мовознавстві ці лексеми досі спеціально не вивчали, установлення їхніх параметрів семантичної структури є не тільки актуальним, але й новим у сучасному мовознавстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історія формування лексем на позначення економічних понять бере початок із праслов'янського періоду. У наступних періодах коло цих дієслів постійно розширювалося. Основні етапи процесу формування слів української мови на позначення економічних понять викладений у колективній праці «Історія української мови. Лексика і фразеологія» (Історія, 1983). Історія економічних лексем в українському мовознавстві вивчали різноаспектно Т.І. Панько (Панько, 1965), О.А. Покровська (Покровська, 1996) та ін.

Мета та завдання дослідження. У статті ставимо за мету проаналізувати етапи формування економічної лексики української мови від праслов'янського періоду і часу Київської Русі до кінця двадцятого століття. Нашим завданням є дослідити активність процесів торгівлі, обміну, платежів; визначити, які лексеми на позначення економічних понять функціонують на сучасному етапі.

Результати дослідження

Історія формування економічної лексики бере початок із праслов'янського періоду. У наступних періодах коло цих слів постійно розширювалося. Основні етапи процесу формування цієї лексики української мови викладений у колективній праці «Історія української мови. Лексика і фразеологія». У праслов'янській лексиці та в лексиці періоду Київської Русі дослідники не виділяють тематичної групи із цим значенням. Але серед слів, що позначали процеси людської діяльності, виділено слова, які пов'язані з життям і стосунками людей у суспільстві.

Процес праці, особливо підневільний, на користь феодала передавало дієслово страдати... Такий розвиток семантики праслав'янського stradati, первісне значення якого «страдати, страждати» характерний тільки для періоду Киїської Русі (Історія, 1993: 100).

У XIV-XV ст. в «Історії української мови. Лексика і фразеологія» не виділяють тематичної групи слів на позначення понять економічної сфери, але виділяють лексеми, що передаютьпоняття, пов'язані з торгівлею та назвами грошових одиниць (Історія, 1993: 234-238).

Основу засобів вираження понять, пов'язаних з торгівлею, становили в XIV-XV ст. утворення, що сформувалися ще в добу Київської Русі. Центральним словом на позначення торгівлі як процесу виступає в цей період дієслово торгувати в різному графічному оформленні, що відбиває як традиційне його написання, так і риси живого народного мовлення на ранніх етапах становлення української мови (Історія, 1993: 234).

Продуктивними у словотвірному плані були похідні від спільнослов'янської основи мЬн, що називали дії на позначення різних обмінних операцій. Серед них дієслова манити, замінити, замєнити, промєнити, промїнїті, дати измтноу, дати отмтну та ін. (Історія, 1993: 234).

У діловій писемності XIV-XV ст. з'являються однослівні і описові утворення, що вказують на порушення обов'язків, узятих сторонами під час купівлі-продажу: купити, рушити, рушати мену, выстоупити ис мєньї (Історія, 1993: 236).

Дієслова і стійкі словосполучення на зразок завЬску поставити (заплатити), заставити, заложити, заставу визволити означають гарантії від можливого порушення попередніх торгових угод між сторонами, різні закладні операції, гарантії цих операцій (Історія, 1993: 236).

Спостерігаємо і подальший розвиток системи засобів вираження відносин, пов'язаних із грошовими (борговими) зобов'язаннями, кредитуванням та його умовами, орендуванням, грошовими розрахунками тощо. З-поміж численних лексем можна виділити дієслова: позычити, позычати, личити (рахувати), раховати, дати личбу (дати фінансовий звіт), наложити (витратити), мЬ-нити (становити, дорівнювати), отмЬнити (відшкодувати, компенсувати) та ін. (Історія, 1993: 237).

Цілком очевидно, що процес подальшого становлення лексики на позначення понять, пов'язаних із торгівлею, здійснювався переважно на основі тих елементів, які було успадковано від мови періоду Київської Русі. Поряд із семантично спеціалізованими лексичними одиницями, що функціонували вже в згаданий період (торьговатї, купити, продати, платити та ін.) засвідчуються похідні від них лексеми на означення понять, пов'язаних із торгівлею (Історія, 1993: 238).

У процесі торгово-економічних відносин у староукраїнській лексиці з'явилися в XIV-XV ст. нові запозичення з романських і германських мов через посередництво старопольської і старочеської, напр.: Армарковати, высумовати та ін. (Історія, 1993: 238).

Тематична група «Адміністративна і суспільно-політична лексика» в актовій мові XIV-XV ст. посіла значне місце. Строкаті (певною мірою) щодо складу і походження, часто ізольовані у функціонуванні (територіально марковані) усі її підгрупи зберігають однорідність у визначальних лексико-семантичних розрядах, зумовлену сталістю писемної традиції Київської Русі та спільними тенденціями внутрішнього розвитку мови староукраїнської, хоча з другої половини XIV ст. і протягом XV ст. українські землі входили до складу різних державних об'єднань.

За матеріалами пам'яток до власне суспільно-політичної лексики відносять дві функціональних групи слів: назви представників різних соціальних верств феодального суспільства та назви урядових осіб, їх титулів та понять, пов'язаних із державним управлінням і самоврядуванням (Історія, 1993: 248).

Дієслова на позначення соціальних понять вживалися у складі словосполучень, напр.: воли сєдєти - «бути звільненим від повинностей і податків».

На позначення дорадчих органів та їхньої діяльності вживалися різні лексеми, серед них були неологізми середини XIV-другої половини XV ст., зокрема, радити - «бути членом дорадчого органу ради» (Історія, 1993: 254).

У дипломатичній сфері вживалися дієслова: поддавати сА, поддати сА - «визнавати (визнати) васальну залежність (від кого), підкорятися», порозоумЬти - «вивідати, розвідати», высылати - «відряджати». Спільнокореневі слова служивати, служити означали виконання васальних повинностей, переважно несення військової служби.

З поневоленням інших народів пов'язане використання синонімів покорити - «підкорити», поневолити.

Засвідчені дієслова договорити, доконати, доконЬчати сє, оутвєрдити сє, що виражають поняття «укласти договір, домовитися» (Історія, 1993: 255).

Соціально-економічну лексику XIV-XV ст. поділяють на дві функціональні підгрупи: 1) лексику, пов'язану з різними формами набуття майна та різними видами власності; 2) лексику, що називає податки та поняття, що стосуються відбування повинностей.

Помітне подовження рядів спільнокореневих слів на означення спеціальних дій, що є свідченням розвитку словника мови. У деяких словах теж спостерігаємо цю тенденцію, що пов'язана: з наданням земель, володінь (давати, надавати, отдати - «передати (кому), подарувати», придавати, придати - «надавати (надати), жалувати та з поділом маєтку, земельних угідь (дЬлити, дЬлити сА, подЬлити, подєлити сА, роздєлїтї, оудєлити)» (Історія, 1993: 256).

Найчастіше грошова данина позначалася словами з коренем платъ: платити - «сплачувати (данину, грошові зобов'язання)», «платити (за виконану роботу)», поплатити, заплатити - «віддати гроші за куплене майно, землю, річ».

Більшість назв повинностей виступає у складі усталених словосполучень, до складу яких входять дієслова: повинность отдавати - «виконувати селянські феодальні повинності», толоку ходити, водити подводу, службу служити тощо (Історія, 1993: 259-260).

Недиференційоване поняття «сплачувати данину натурою або грішми», крім дієслова платити, передавали за допомогою дієслова давати. До цього дієслова додавали ще й такі, як дати, отдати, оддавати, придати.

Була ще група слів, пов'язаних з обліково-розрахунковими операціями. Ці та терміновані дієслова суспільно-політичної сфери вживалися дуже обмежено, зокрема в жанрах актової мови урядових установ і відповідною соціальною сферою.

У XVI-XVIII ст. функціонує торговельна лексика, яка була засвідчена в попередні періоди, а також з' явилася зовсім нова.

У сфері торгово-економічних відносин центральним словом на позначення торгівлі як процесу продовжує виступати дієслово торговати і тісно пов'язані з ним семантично лексеми продавати і куповати, засвідчені в різному графічному оформленні в попередні періоди. Похідні від них утворення продовжують становити основу лексики, пов'язаної з торгово-економічними відносинами. Так, у системі загальних назв понять, пов'язаних із торгівлею, поряд з традиційним торговати зафіксоване приторговати - «мати додатковий прибуток від торгівлі». До цього ряду можна додати дієслова сторговати, спродати, випродати, купчити - «займатися торгівлею» (Історія, 1993: 462).

Серед новозасвідчених дієслів варто відзначити такі, як шинковати - «продавати хмільні напої, торгувати взагалі», вышинковати - «шинкуючи, випродати», ярмаркувати (Історія, 1993: 462).

З'являються нові назви на позначення прямого товарообміну: фримачити - «міняти, вимінювати, обмінювати», фримарчитися «обмінюватися».

У вираженнях вартості товарів, ринкової кон'юктури вживають дієслово дорожчати, у вираженнях торгово- кредитних відносин - задолжатися - «заборгувати», заплатити, напозичити - «набрати в борг», визичити - «позичити», шацовати, ошацевати - «оцінювати». До дієслова раховати, що засвідчене з XIV ст., додали деякі похідні утворення, напр., дораховатися (Історія, 1993: 466).

У цілому протягом XVI-XVII ст. в українській писемності спостерігався процес стабілізації засобів вираження понять, пов'язаних з торговельно-економічними відносинами, вироблення фінансово-економічної термінології на основі автохтонних лексико-словотворчих ресурсів і засвоєння іншомовної термінології (Історія, 1993: 465).

Бурхливі суспільні події XVI-XVIII ст. збагатили соціальний словник. Дослідники виокремлюють тематичну групу «Соціально-економічна лексика» (Історія, 1993: 485).

Документи цього періоду засвідчують такі назви дій, як бунтовати, бунтоватися, покозачили, покозачились (Історія, 1993: 479).

У зв' язку з виборами гетьмана та урядників використовували дієслова обирати, выбрати, поставить, скинуть (Історія, 1993: 482).

Від іменника адміністрація із загальним значенням «завідування чужим добром» виникає дієслово адміністровати «завідувати, господарювати» (Історія, 1993: 378).

Із другої половии XVII ст. набуває поширення наймана праця, тому починають вживатися спільнокореневі дієслова наймати, найматися (Історія, 1993: 488).

Соціально-економічна лексика XVIII ст. складається на основі успадкованого фонду XVII ст. та асимільованих іншомовних дієслів, що тісно пов'язувалися з обліково-розрахунковими операціями й деякими іншими поняттями у сфері купівлі-продажу. Як доказ цього, поширення професійних дієслів вибраковать, забраковати, зраховать, зревЬдовати, ошацовати, поклейнить, розквитатись та відіменних дієслів клеймовать, ярмаркувати (Історія, 1993: 490).

Активного розвитку набули дієслова, ускладнені суфіксами -ова-/-ува- або постфіксом -ся: переважовать, поскуповати, пропитувать, уплачувать, видаватися, договоритись, постаратись, призначатись, примаритись, продаватися, прокрастися, росплатитись, сплатитись.

У XIX ст. соціально-економічна термінологія розвивається далі і відбувається її становлення як системи, інтесивне формування якої припадає надругу половину цього століття.

Напочатку XIX ст. економічна лексика, що висвітлює події пролетарського періоду визвольної боротьби, широко функціонує в художньо-белетристичному, публіцистичному, почасти в офіційно-діловому стилях української літературної мови (Історія, 1993: 536). Відповідні лексеми зафіксовані в лексикографічних працях, зокрема в «Словарику» В. Доманицького (Словарик, 1906). Укладач пропонує чимало дієслів, значення яких пов'язане з новими для політичного життя Росії явищами і подіями, передусім у галузі державного управління, форм суспільного ладу і т. д.

Відбувається поступове становлення офіційно-ділової лексики. У лексикографічних працях зафіксовані дієслова засвідчувати, протоколювати, візувати, секретарювати (Історія, 1993: 539).

У XX ст. Жовтневий переворот докорінно змінив суспільно-політичне, соціально-економічне життя українського народу. Лексика української мови збагатилася новими словами на означення соціальних та економічних понять, багато слів було запозичено з російської мови. Дослідники подають деякі лексеми суспільно-економічної сфери, обґрунтовують їхній перехід від термінів до загальновживаних лексем (Історія, 1993: 557-712). Але немає ґрунтовного аналізу і розвитку дієслів соціально- економічної сфери в XX ст.

Упродовж ХХ ст. українська суспільно-політична і суспільно-економічна лексика оновлювалася і невпинно збагачувалася, формувався спільний лексичний фонд на позначення суспільних понять. Зміни у складі економічної лексики були зумовлені соціальними факторами, які були визначені суспільним ладом та політичними процесами.

У 90-х роках XX ст. Україна здобула незалежність, змінила свою політичну й економічну орієнтацію. Лексика української мови історично збагатилася новою економічною лексикою. Вона постійно з'являється серед носіїв мови, але лексикографічні праці не завжди встигають відображати такі лексичні новоутворення. Процес активного поповнення економічної лексики, розпочатий у 90-х рр. XX ст. і триває дотепер (Михалевич, 2011; Навальна, 2016; Чорновол, 2004).

Отже, слова економічної сфери, становлять велику за обсягом і неоднорідну за походженням та значеннями групу лексем. В історії вивчення семантики їх не виокремлювали в самостійну лексико-семантичну групу. Лексеми економічної сфери об'єднують загальновживані лексеми та одиниці галузевої терміносистеми - економічну. Переважна кількість аналізованих лексем на позначення економічних понять функціонує і в сучасній українській літературній мові.

За своїм походженням ця група має асиметричний вигляд. Зовсім небагато слів успадковано із праслов'янської мови. Вони означали дії, пов'язані з купівлею-продажем та деякими суспільними діями.

Література

лексика український мова

1. Історія української мови. Лексика і фразеологія (1983) / В.О. Винник, В.Й. Горобець, В.Л. Карпова та ін.; Ред. кол.: В.М. Русанівський (відп. Ред.) та ін. - К.: Наук. думка. - 743 с.

2. Михалевич, О.М. (2011). Структура та функції економічної лексики другої половини XX-початку XXI століття: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. філол. наук: 10.02.01 / Михалевич Ольга Миколаївна; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк. - 20 с.

3. Навальна, М. (2016). Історія формування економічної лексики на позначення дій та процесів / Марина Навальна, Ольга Спис // Економічний вісник університету: Збірник наукових праць учених та аспірантів. - Випуск 28/1. - Переяслав-Хмельницький. - С. 40-44.

4. Навальна, М.І. (2014). Нові явища та процеси у вживанні дієслів соціально- економічної сфери в українській мові: [монографія] / Навальна М.І. - Переяслав-Хмельницький: Видавництво «С В К». - 188 с.

5. Російсько-український словник соціально-політичної термінології (1976). К. - 434 с.

6. Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів (1906) / Укладач В. Доманицький. - К. - 124с.

7. Словник іншомовних слів (1974). / За ред. О.С. Мельничука. - К. : Головна редакція УРЕ. - 775 с.

8. Панько, Т.И. (1965). Развитие украинской экономической терминологии XIX-XX векав: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец.: 10.02.02 «Украинский язык» / Т.И. Панько. - Львов. - 16 с.

9. Покровська, О.А. (1996). Українська термінологія ринкових відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / О.А. Покровська. - Харків. - 24 с.

10. Структура сучасного терміна. Універсали в галузі термінології (1978). // Науково-технічний прогрес і мова. - К.: Наук. думка. - С. 37-56.

11. Чорновол, Г.В. (2004). Новітня економічна термінологія та її стилістичне вживання в сучасній українській мові (на матеріалі періодичних видань): дис. на здобуття наукового ступеня канд. філол. наук: 10.02.01 / Чорновол Галина Василівна; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О.О. Потебні. - К. - 216 с.

Размещено на Allbest.ru