Мовно-естетичні й неографічні здобутки філологів Рівненщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК049.32 +8137

Мовно-естетичні й неографічні здобутки філологів Рівненщини

Наталія Сніжко

Інститут української мови НАН України, м. Київ

Institute of the Ukrainian Language of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv

LINGUISTIC-AESTHETIC AND NEO-GRAPHICAL ACHIEVEMENTS OF RIVNENSHCHYNA PHILOLOGISTS

Maksymchuk V.V. Word-creation of modern Rivnenshchyna poets : [monograph] Vitaliy Maksymchuk ; editor H. M. Vokalchuk. -- Ostroh : National University of “Ostroh Academy”, 2015. -- 386 p. -- (Lexicographical series “Ukrainian individual author's neography”; edition 7).

It the new integrated work, V.V. Maksymchuk summarizes the achievements of Ukrainian neo- graphers and illustrates a lot of important issues of derivation, nomination, semantics, linguistic culture, lingual stylistics, general language and author' lexicography, dynamics of the language lexis. Illustrative materials of this study reproduce the linguistic-aesthetic achievements of many Rivnenshchyna poets, reveals their dominant conceptual lingual thinking. Consolidated register of new words is an important basis for the development of new sources of modern academic lexicography and provides creation of new common-language and aspect dictionaries.

Keywords: author's lexicography, neo words, semantics, derivation, dynamics, poetical picture of the world.

Сучасна лінгвоукраїністика збагатилася новою інтегральною працею, у якій вдало поєднується глибоке теоретичне осмислення проблем авторської деривації із багатогранним неолексиконом поетів Рівненщини. Зі сторінок монографії В.В. Максимчука «Словотворчість сучасних поетів Рівненщини» постають здобутки усіх залюблених у слово рівненчан, адже автор аналізує не тільки надбання відомих поетів та досягнення науковців лексикографічної лабораторії «Острозький неограф», а й називає імена молодих шанувальників слова, юних поетів, котрі вливаються в благодатне мовно-естетичне річище рідного краю. максимчук лексикографічний мовний

Монографія містить 3 розділи основної науково-теоретичної частини: 1) «Авторські лексичні новотвори в новітній лінгвістичній парадигмі»; 2) «Лексико-семантичні особливості новотворів поетів Рівненщини в контексті національної мовно-поетичної картини світу»; 3) «Лексикографічний аспект дослідження новотворів поетів Рівненщини».

Окремий розділ -- «Лексикографічна лабораторія «Острозький неограф»: історія, здобутки, перспективи», написаний В.В. Максимчуком у співавторстві з Г.М. Вокальчук присвячено історії розгортання неологічних та неографічних студій науковців Рівненщини під керівництвом Г.М. Вокальчук. Подано переліки колективних та індивідуальних наукових праць, а також наукових конференцій, підготовлених за безпосередньої участі членів лабораторії «Острозький неограф», підкреслено вагомість координаційної роботи Інституту української мови НАН України у розвитку всеукраїнських неолого- неографічних досліджень.

Автор монографії порушує важливі питання ідентифікації й типології авторських лексичних новотворів, класифікує зібраний матеріал за семантичними, дериваційними та функціонально-стилістичними властивостями слів, вказує на необхідність лексикографічної експертизи авторських новотворів.

За семантичними особливостями В.В. Максимчук виділяє: 1) номінації релігійно-християнської тематики; 2) інновації на позначення небесних світил; 3) індивідуально-авторські назви часових відтинків; 4) авторські найменування явищ природи; 6) індивідуально-авторські флоро- лексеми; 7) індивідуально-авторські зоолексеми; 8) лексичні новотвори, мотивовані прецедентними феноменами; 9) авторські новотвори з компонентом диво. Шкода, що ця класифікація подана лише в теоретичній частині монографії й не застосована для систематизування зібраного матеріалу у словнику, доданому до монографії.

У «Словнику лексичних новотворів сучасних поетів Рівненщини» подано алфавітний перелік слів з ілюстраціями. Для заголовкових слів визначено наголос і їхню частиномовну належність, проте тлумачення та стилістичні ремарки відсутні, отже, словником цей розділ назвати не можна. Це відома й зрозуміла сучасним лексикографам проблема. Задля охоплення багатого лексичного матеріалу дослідники формують словникові матеріали без тлумачної частини. Лексикографи Інституту української мови НАНУ, які нині працюють над теоретичними й практичними проблемами створення нової джерельної бази сучасної лексикографії, подібні зібрання слів кваліфікують як картотечні або словникові матеріали. Зразками повноцінних академічних неографічних праць на сьогодні вважають: «Нові слова та значення: словник» Л.В. Туровської та Л.М. Василькової (2009), «Активні ресурси сучасної української номінації: ідеографічний словник нової лексики» (2013), укладений колективом науковців Інституту української мови НАНУ (за ред. Є.А. Карпіловської) та ін.

Проте саме словникові матеріали, зібрані В.В. Максимчуком і додані до його монографії, є надзвичайно цінними для сучасного лексикографічного процесу та різноаспектних лінгвістичних і культурологічних досліджень. Це об'ємне й надійне джерело високоестетичних та змістовних ілюстрацій, які вкрай необхідні для укладання сучасних словників тлумачного типу й моделювання мовної картини світу.

Найбільшим досягненням виконаної роботи є зведений реєстр неологізмів. Зареєстровано понад 5 тисяч нових слів і значень, які засвідчені в поетичних творах понад 100 письменників Рівненщини другої половини

ХХ -- поч. ХХІ ст. Відтворено динаміку поетичного лексикону, подано індивідуально-авторські слововживання, представлено лексичні одиниці, які є спільними для багатьох поетів.

Виявлення лексичних одиниць, спільних для мовотворчості кількох письменників, -- підтвердження необхідності уміщення їх у сучасних за- гальномовних лексикографічних працях. Звернімо увагу на лексему за- сонцений, яку вживають кілька рівненських авторів (Степан Бабій, Нео- ніла Диб'як, Михайло Дубов, Іван Пащук) та багато інших письменників України, а також слово білопінно (Петро Велесик, Святослав Праск, Олесь Ундір, Євген Шморгун) чи зелен-трава (Валентина Петренко, Павло Рачок). Варто зазначити, що лексичну одиницю часоплин реєструє Н.М. Сологуб у покажчику слів до монографії «Мовний світ Олеся Гончара» (1991). Отже, аналізована праця інформує про досягнення українських письменників й виявляє нагальні проблеми сучасної загальномов- ної лексикографії, якою ще не охоплена значна частина письменницьких надбань. Такі випадки підкреслюють необхідність спільних зусиль науковців України задля створення єдиного Генерального реєстру лексичних одиниць мови.

Зібраний й алфавітно впорядкований неолексикон поетів Рівненщини відтворює потужний внесок рівненчан у скарбницю загальнонаціональних мовно-естетичних надбань. Яскраві художні образи є результатом глибокої любові письменників до рідного рівненського краю, рідної мови, України, світу, людства: Моя ти земле сонячно-вербова, Твоя розлога мова, як діброва за світанковим дивом солов'я (Степан Бабій). Святосяйним постає в поетичному мовленні Острог: Ти єдиний на білому світі, Святосяй- ний наш батько Остріг! (Олесь Ундір). Україна для поета -- це святиня- мати: Обніміться як брати, щоби діяти й рости, Україні щастя здобувати, бо вона для нас -- святиня-мати (Олесь Ундір). Українську державу поети називають матінкою-державою та світоч-державою: Для поета найдорожчі: Добра слава та уява, Свій народ, своя країна, Своя матінка-держава! (Микола Новак); Мово -- Дніпрових круч славо, Честі жни й волі плоди, Вибудуй світоч-державу, Гідну твоєї краси! (Григорій Царик).

Красу рідного краю й гармонію Божого світу рівненські поети відтворюють переважно складними словами з компонентами небо, сонце, весна, вітер, верба, трава, птах та ін.: небовись, небозвіддя, веснорух, вес- нотрав'я, весноптаха, верба-мавка, вербокоси, медокрай, зеленотрав'я, буй- ноквіття, пшенично-барвінково, вітер-бандурист, вітер-передзвін, вітер- легковій, вітрець-пустунець. У поетичних творах часто використано також складні слова з основами світл- та сонц-: світлодумний, світлозорий, світлокорий, світло-променистий, світло-соборний, сонцеграй, сонцеструн- ня, сонце-світло, сонцебарвний, сонячно-русявий, сонячносвітлий, сонячно- ясний. Стежка в поетичному дискурсі постає в художній формі стежка- мережка, стежка-рушник та ін., напр.: Намалювала На схилі гори Золоті явори. Стежку-мережку, Яка обережно Збігає з гори (Любов Пшенична). Нові складні слова -- результат сконденсованого художнього осмислення краси рідного краю, багатогранне відтворення самовідданої любові поетів до Вітчизни, тому природно сприймається заклик Богдана Білецько- го: Свою Україну любіть многотисячетисячекратно! [3: 236].