Культура українського мовлення як один із компонентів професійної культури економіста

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 808.5:811.161.2

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО МОВЛЕННЯ ЯК ОДИН ІЗ КОМПОНЕНТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ЕКОНОМІСТА

О.О. Романова,

м. Харків

Сучасне суспільство не може існувати без мови - найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Мовлення - це не просто лад слів, а й лад думок та почуттів. Важливе значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів у вираженні думки залежно від мети й змісту висловлювання, яке досягається тільки за допомогою культури мовлення.

Культура мовлення - це дотримання усталених мовних норм усної й писемної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Отже, культура мовлення - це й культура мислення та культура суспільних і духовних стосунків людини.

До сьогодні ментальною рисою українців є повага до педагога, чиє слово є основним засобом виховання і навчання, живим прикладом для наслідування. Зауважмо, що йдеться про вчителя будь-якого фаху. Якщо майбутні вчителі української мови усвідомлюють необхідність фахових знань та відповідних умінь і навичок їх застосування у професійному дискурсі, то студенти-нефілологи нерідко ігнорують заняття з української мови, нехтують мовними нормами. Відсутність належної культури українського мовлення майбутніх фахівців завтрашньої культурної еліти суспільства, на нашу думку, не сприяє нормалізації мовної ситуації в Україні.

Питання мовної культури були об'єктом наукової уваги в лінгвістиці, їх розглядали відомі мовознавці, зокрема, І. Огі- єнко, О. Потебня, В. Виноградов. Пізніше фахівці в галузі державного управління й мовознавства - Н. Бабич, В. Князєв, І. Плотницька, П. Редін, С. Шумовицька - наголошували на необхідності визначення оптимальної мовленнєвої поведінки в певній ситуації, звертали увагу на важливість культури мовлення в професійно-кваліфікаційній характеристиці фахівців будь-якого профілю.

Професійна культура економіста - це не тільки все те, що створено руками й розумом людини, а й вироблений роками спосіб суспільної поведінки, що відтворюється в конкретних ділових ситуаціях, де культура мовлення економіста виступає його духовним обличчям.

Висока культура мовлення означає володіння багатством мови, уникнення у мовній практиці газетних штампів, кан- целяризмів, діалектизмів, досягнення такої усної і писемної форми спілкування, яка б найповніше, найточніше передавала зміст думки. Особливо важливим це є для економістів, оскільки для них вміння встановлювати зворотний зв'язок з людьми, партнерами, тобто мистецтво ділового спілкування, є запорукою повної реалізації своїх інтересів. Рівень дотримання мовленнєвого етикету, - культури спілкування часом впливає на поведінку співрозмовника більшою мірою, ніж предметний зміст мовлення [9, с. 36].

Основою мовленнєвої культури економіста є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у використанні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови. Та цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, необхідно дотримуватися норм літературної мови, користуватися словниками, вдумливо читати політичну, економічну, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень. Потрібно активно розвивати своє мовлення: вчитися усно і письмово викладати свої думки, виправляти себе, правильно будувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання [9, с. 36].

Культура мовлення тісно пов'язана й з культурою мислення. Адже якщо економіст чітко, логічно мислить, тоді й мовлення у нього зрозуміле, логічне. Якщо у людини немає логічної думки, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, тоді й мовлення плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами [9, с. 37]. Мова є засобом набуття, здійснення, розвитку та передачі професійних навичок.

Культура професійного мовлення включає: володіння термінологією даної спеціальності; вміння будувати виступ на професійну тему; вміння організувати професійний діалог і управляти ним; вміння спілкуватися з неспеціалістами з питань професійної діяльності.

Одним із важливих напрямів мовної підготовки й формування професійної культури фахівця є вдосконалення володіння мовою професії, тобто знання термінології, здобуття навиків у введенні спеціальної лексики в професійні тексти. Доцільно наголосити на трьох аспектах указаної проблеми: культурі професійного мовлення як невід'ємної складової іміджу фахівця; формулах українського мовного етикету в професійному спілкуванні; особливостях функціонування економічної термінології у сфері економіки. Акцентується увага лише на особливостях функціонування економічної термінології, оскільки від її ґрунтовного засвоєння, постійного вдосконалення залежить рівень професійних знань, професійної компетентності (бухгалтера, податкового інспектора, менеджера, економіста), рівень професіоналізму, мовної й мовленнєвої культури особистості.

Низька культура мовлення економіста характеризується порушенням правил слововживання, граматики, вимови та наголошення, написання. Наприклад, помилково вживають вислови добро пожалувати замість ласкаво просимо, підписка газет - передплата газет, дякувати його - дякувати йому; неправильно наголошують слова: роблю, пи'шу, підемо замість роблю', пишу, тдемо. Ознакою низької культури мовлення є оглушення дзвінких приголосних у кінці слів і складів, м'яка вимова шиплячих, коли вимовляють ньому, шчьо замість чому, що.

Багато помилок у мовленні економіста трапляється через неточність вживання паронімів, синонімів, слів іншомовного походження тощо. Наприклад, «багато паронімів є словами, що походять від одного кореня, але мають різне префіксально-суфіксальне оформлення: банкрот чи банкрут. В українській мові обидві форми досить довго співіснували, проте в останні десятиліття виявилася тенденція віддавати перевагу утворенню з у»: збанкрутоване підприємство, збанкрутіла система, ідеологічний банкрут [7, с. 82]; гривня (грошова одиниця незалежної України) - гривна (металева шийна прикраса у вигляді обруча) [7, с. 86]; міркування (результат роздумів, думка, погляд, переконання) - розмірковування (заглиблення думками в щось, усебічне зважування чогось) [7, с. 97]; дільниця - ділянка; громадський - громадянський, уживання в певній мовній ситуації слів чи словосполучень іншого функціонального стилю, нерозуміння буквального значення рідковживаних чи застарілих слів, неправильне вживання запозичень, порушення норм сполучності тощо. Українська мова багата на синоніми, проте в мовленні економіста часто перевагу віддають якомусь одному слову із синонімічного ряду, причому не зовсім доречному. О. Пономарів це пояснює недостатнім рівнем володіння рідною мовою, впливом інших мов, невибагливістю у доборі засобів мовного спілкування [7, с. 33]: завдяки підтримці, а не дякуючи підтримці - дякуючи слухачам; здібний (тобто талановитий) - здатний (спроможний на щось); не малоімущий, а незаможний, малозабезпечений, низькооплачуваний; скарб (коштовності, цінні речі) - майно (речі, які комусь належать на правах власності) та ін. На думку О. Пономаріва, «слова іншомовного походження є одним із шляхів збагачення лексичного складу кожної мови» [7, с. 125]. Проте запозичати треба тоді, коли мова не має власного лексичного позначення для якогось поняття [7, с. 126]. У мовленні економіста трапляється засмічування зайвими іншомовними словами: замість збут, організація збуту - маркетинг (анг.), вкладання (капіталу) - інвестиції (лат.), керівник - менеджер (анг.).

Надзвичайно багато лексичних кальок, напр.: не дивлячись на, фамілія, учбовий, рахую, на рахунок, любий замість незважаючи на, прізвище, навчальний, вважаю, щодо, будь-який. Інколи мовець і не підозрює про своє ураження суржиком, хоч і послуговується ним тривалий час (всьо, здача, тоже, все рівно, куда, сюда, туда замість все, решта, теж, все одно, куди, сюди, туди). Але частіше - це ознака байдужості, адже той, хто промовляє слова вроді, вообще, mina, ладно, ужас, кашмар, прівєтік, добре знає, що це неправильно. «То як маємо трактувати наш суржик? - наголошує О. Сербенська. - Не як нашу вину, а як нашу органічну слабість, хворобу, яку треба лікувати. Нашою виною, моральною хибою є хіба загальне лінивство, крутійство та лизунство (І. Франко) і, як неодноразово підкреслював І. Огієнко, небажання пильно й ненастанно вчитися рідної мови, невизнання того, що існує складна наука рідної мови». А чи залежить успішність людини в житті від того, як вона говорить? Неодмінною умовою ясності й дохідливості усного вислову є правильне наголошування слів і літературна вимова звуків. Помилки в наголошуванні слів, вимові звуків і їх сполучень не тільки утруднюють розуміння висловленого, а й заважають ширенню та засвоєнню усталених норм. Потрібно дотримуватися основних принципів наголошування. Бо у прикладах, поданих нижче завжди чуємо навпаки не тільки серед студентів, а й серед викладачів. Усі добре знаємо, що віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навчАння, завдАння, запитАння, читАння, визнАння, видАння, пізнАння, послАння (АЛЕ: нЕхтування від нЕхтувати, бігання від бігати (тут по-іншому не скажеш)), то чому ж говоримо неправильно?

Кожна освічена людина має дотримуватися культури своєї мови, а особливо це стосується спеціалістів, які повинні не допускати мовних помилок у своїй сфері діяльності.

Правильна вимова, вільне, невимушене оперування словом, уникнення вульгаризмів, архаїзмів, слів-паразитів, зайвих іншомовних слів, наголошування на головних думках, фонетична виразність, інтонаційна розмаїтість, чітка дикція, розмірений темп мовлення, правильне використання логічних наголосів і психологічних пауз, взаємовідповідність між змістом і тоном, між словами, жестами та мімікою - необхідні елементи мовної культури економіста.

Отже, культура мовлення - це частка загальної професійної культури економіста, а її відсутність - свідчення бездуховності і безграмотності людини. Мистецтво спілкування завжди вважалося органічною складовою професіоналізму ділової людини, економіста нового типу, який повинен мати нестандартний погляд на речі, відзначатися високою етикою у спілкуванні, гнучко розподіляти обов'язки, володіти Божим даром - харизматичним вмінням подобатися людям, надихати їх, вести за собою не силою наказу, а силою аргументів, переконуючого слова, яке з давніх часів вважалося божественним даром. мовленнєвий культура літературний фахівець

Формування високої культури мовлення є невід'ємною рисою загальнолюдської культури. Зокрема для економіста культура усного й писемного мовлення є не лише відображенням його вихованості, інтелігентності, а й встановлює в цілому культуру його праці, культуру взаємин у щоденному спілкуванні в найрізноманітніших сферах мовленнєвої діяльності: від приватного спілкування - до спілкування на державному рівні. Процес формування професійної культури мовлення економіста складається з таких основних компонентів: засвоєння професійної лексики і термінології економічного (податкового) фаху; роботи зі словниками, довідниками; формування вмінь сприймати, відтворювати й створювати фахові тексти різних стилів мови; моделювання мовленнєвих ситуацій, які виникатимуть у майбутній професійній діяльності; боротьба з мовленнєвою неохайністю в спілкуванні, уникнення типових порушень літературної мови в мовленнєвих стереотипах фахової галузі.

Слід зауважити, що професійне мовлення економіста - це мовленнєва діяльність, у процесі якої економіст лаконічно формулює свою думку і висловлює її за допомогою системи мовних засобів, лексичний зміст яких містить спектр спеціальної професійної термінології. Для формування професійного мовлення економіста необхідним є введення нової термінології, використання вже засвоєної професійної лексики, дотримання правильного граматичного оформлення висловлювань, логічності, послідовності, аргументованості, зв'язності й цілісності. Мовна освіта майбутнього економіста є важливим чинником його готовності до активної інтелектуальної діяльності в інформаційному просторі.

Високий рівень мовної культури - невід'ємна риса культурної людини. Удосконалювати свою промову - завдання кожного з нас.

Література

1. Бутенко Н. Ю. Комунікативні процеси у навчанні: Підручник / Н. Ю. Бутенко.- Вид. 2-ге, без змін. - К. : КНЕУ 2006. - 384 с.

2. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т. К. Чмут, Т. Л. Чайка, М. П. Лукашевич, І. Б. Осечинський. - К. : МАУП, 1999. - 208 с.

3. Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навчальний посібник з етикету для студентів / О. В. Кубрак. - 3-тє вид., стер. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. - 222 с.

4. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н. Д. Бабич. - Чернівці: Книги - 21, 2006. - 496 с.

5. Мацько Л. І. Культура української фахової мови: Навч. посіб. / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець -- К. : ВЦ «Академія», 2007. - 360 с.

6. Огієнко Іван. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу / Іван Огієнко. - К. : Фірма - Довіра, 1992. - 141 с.

7. Пономарів О. Культура слова : мовностилістичні поради : [навч. посібн.] / О. Пономарів. - К. : Либідь, 1999. - 240 с.

8. Сербенська О. А. Культура усного мовлення. Практикум : навчальний посібник / О. А. Сербенська. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 216 с.

9. Хміль Ф. І. Ділове спілкування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Ф. І. Хміль. - К. : «Ака- демвидав», 2004. - 208 с.

Анотація

У статті проаналізовано особливості процесу формування мовленнєвої культури економіста; вказано на деякі типові порушення норм літературної мови серед студентів, що можуть заважати взаєморозумінню між фахівцями і сформульовано аспекти, на які необхідно звернути увагу, щоб уникнути цих незручностей; запропоновано необхідні засоби для вдосконалення підготовки економіста.

Ключові слова: культура спілкування, ділове мовлення, мовленнєва культура, мовна поведінка особистості, мовна свідомість, мовленнєва діяльність.

The process of forming an economist's speech culture has been analyzed in this article and pointed to some breach of the norms of the literary language, among students which can prevent mutual understanding among specialists. The authors foreground the aspects which deserve attention in order to avoid possible inconveniences in communication and suggest essential necessary measures for improving professional training of economists.

Culture of speech means compliance with established language standards for verbal and writing language aspects, as well as conscious, purposeful, skillful use of linguistic resources depending on the communication aim and circumstances. Consequently, speech culture implies the culture of thinking and the culture of social and spiritual relations ofpeople.

Professional culture of an economist does not only concern all those things which are created by people's hands and intellect; it also includes long-standing social behavior, which is recreated in concrete situations, where speech culture acts as his/her spiritual identity.

Essential elements of economist's speech culture must include correct pronunciation, fluency and eloquence, accenting main ideas, phonetic expressiveness, into national flexibility, discrete diction, measured speech tempo, correct logical stress, psychological intervals, reciprocal harmony between the content and tone, between separate words, gestures and mimics; they must avoid vulgarisms, parasite and archaic words, excess foreign words.

Economist's professional speech is speaking activity, when the economist laconically formulates his/her opinion and expresses it due to the system of linguistic means with lexis containing special professional terminology.

To form economist's professional speech, it is advisable to introduce new terminology, to use earlier acquired professional lexis, to comply with proper grammatical shaping of utterances, logics, consistency, reasonableness, coherence and integrity. Linguistic education of the prospective economist is an important factor of his/her readiness for intellectual activities in the informational environment.

High level of speech culture is an important asset of a civilized person. To make our speaking habits perfect is a must.

Keywords: communicative culture, business discourse, speech culture, individual speech behavior, conduct of personality, speech consciousness.

В статье проанализированы особенности процесса формирования речевой культуры экономиста; указаны некоторые типичные нарушения норм литературного языка среди студентов, которые могут мешать взаимопониманию между специалистами и сформулированы аспекты, на которые необходимо обратить внимание во избежание этих неудобств; предложены необходимые средства для совершенствования подготовки экономиста.

Ключевые слова: культура общения, деловая речь, речевая культура, речевое поведение личности, языковое сознание, языковая деятельность.

Размещено на Allbest.ru