Орфографія як інструмент політичної боротьби

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК811.133.Г35

ОРФОГРАФІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ

І.В. Музейник,

Проблема реформування орфографії є однією з найактуальніших мовних проблем, яка стосується не тільки спеціалістів, але й пересічних громадян. Як показали останні події, пов'язані з впровадженням реформи орфографії у Франції, демократичне суспільство не терпить політичного свавілля у цій делікатній сфері. Але проблема реформування французької орфографії є актуальною не тільки для носіїв мови, вона безпосередньо стосується, насамперед, кожного викладача французької мови, якому не байдужа його професія. Об'єктом даного дослідження є французька орфографія, а предметом - впровадження французької реформи орфографії. Метою дослідження є аналіз політичних мотивів впровадження даної реформи, реакції суспільства та доцільності спрощення орфографії з її можливими наслідками.

Оприлюднена на початку лютого засобами масової інформації новина про впровадження нинішнім французьким урядом соціалістів, якому залишається перебувати при владі ще трохи більше року, чергової реформи, цього разу реформи орфографії, викликала одностайне обурення суспільства у Франції. У політичному сенсі саме одностайність суспільства є дуже показовою, бо об'єднати будь в чому так званих ”лівих“ та ''правих” у Франції вже саме по собі є сенсаційним. За результатами численних опитувань громадської думки більш ніж 80% французів висловились проти цієї реформи [30-32; 7; 17]. Французький новинний інтернет- сайт Atlantico провів всебічний аналіз власного ексклюзивного опитування, проведеного Французьким інститутом громадської думки (Ifop), за яким проти введення в дію реформи висловились 74% сим- патиків Соціалістичної партії (Parti socialiste), 86% симпатиків Республіканців {Les Republicans, колишня UMP) та 81% симпатиків Національного Фронту {Front National) [7].

Справа в тому що, мабуть жоден народ у світі не має такого пристрасного ставлення до власної орфографії, як французи. Відомий лінгвіст та лексикограф Ален Ре пояснює це тим, що ”L 'orthographe est еп quelque sorte un patrimoine culturel portage”, «Орфографія є, так би мовити, спільною культурною спадщиною» (Тут і далі переклад І.В. Музей- ник) [5]. ”La langue a ete, еп France, Fun des fondements de FEtat, Fune des composantes essentielles de Fidentite nationale. ... elle aussi indissociable de Fhistoire du pays”. «У Франції мова була однією з підвалин державності, основних складових національної ідентичності. ... вона також є невід'ємною від історії країни» [14].

Саме тому, коли через засоби масової інформації французи дізналися про перші, якщо можна так сказати, «жертви» реформи oignon та nenuphar, які відповідно до нових правил правопису повинні писатися ognon та nenufar, вони відразу ж почали висловлювати своє обурення та критичні зауваження у вуличних опитуваннях та в соціальних мережах. Особливо приголомшливою стала для них звістка про зникнення I 'accent circonflexe (циркумфлекс): ''L'accent circonflexe va disparaitre”, ''Adieu accent circonflexe, la reforme de l 'orthographe va s 'appliquer en septembre”, ''Orthographe : la mort de l'accent circonflexe”... Void le genre de titres etranges qu 'on pouvait lire dans la presse, ce jeudi 4 fevrier. Evidemment, les reseaux sociaux se sont empares de Faffaire et en ont fait une polemique. ”, «Циркумфлекс зникне», «Прощавай, циркумфлекс, реформу орфографії буде впроваджено у вересні», «Орфографія: смерть циркумфлекса»... Ось такі дивні заголовки можна було прочитати у пресі сьогодні, 4 лютого. Соціальні мережі, звичайно, заволоділи ситуацією і розгорнули полеміку” [10]. Так, дійсно реакція користувачів соціальних мереж не заставила на себе чекати і почалася справжня битва за циркумфлекс: з'явилися навіть спеціальні хештеги #JeSuisCirconflexe, #ЯЦиркумфлекс та #ReformeOrthographe, #РеформаОрфографії [23; 2, 3; 26], з притаманним їм почуттям гумору французи висміювали можливі наслідки реформи взагалі і циркумфлекса, зокрема:

''Quel lache chatiment d'oter bientot Fhonnete circonflexe tantot de son t, tantot de son u :(”(@Cultura, 1) ”2015 : Oignon 2016 : Ognon 2030 : true ki fe pleurai” (@Tw01verine, 2) ”Les prochaines reformes orthographiques de la langue frangaise #ReformeOrthographe : on n 'ecrira plus frangais, mais franssais ” (@goldenmoustache, 3) У Франції, як казав П. Бомарше, все врешті- решт закінчується піснями. Цього разу без пісень теж не обійшлося. Четверо молодих талановитих артистів зняли кліп на власну пісню в стилі pen, у який вони висловлюють своє ставлення до славнозвісної реформи: ”С 'est notre petit poing sur la table pour dire qu 'on n 'est pas d'accord avec cette reforme, mais de татёге humoristique. On a beau etre jeune, on en a marre qu 'on nous prennent pour des debiles. On vit dans une societe oil le nivellement par le has prime avec des emissions comme celles de Cyril Hanouna. Cette video, c 'est notre татёге de dёfendre la langue frangaise. ”, «Це наш негучний удар кулаком по столу, щоб сказати, що ми не згодні з цією реформою, але в гумористичній формі. Можливо ми молоді, але нам набридло, що нас вважають дебілами. Ми живемо у суспільстві, у якому нівелювання по нижньому рівню бере гору, як у телепередачах на кшталт тих, що робить Сіріл Ануна. Це відео є наш спосіб захистити французьку мову» - вважає член гурту Татіана Пробст [12].

С 'est la guerre a la grammaire Уёпёге contre le ministёre Nous les chercheurs d'orthographe On est pionniers, on fait notre taf On est pour le chapeau chinois

Metis с 'est pas nous qu 'on fait la loi Sortez tous vos kleenex Pleurons I'accent circonflexe

Dans une decennie on parlera tous «cainri» Tchao I'accent, on fera sans Avec nos cervaux deficients Simplification, uniformisation On nous prend pour des cons

Mais ou et done ornicar,

Quand on s 'attaque a nenuphar

Son «ph» a disparu

On nous l'a foutu grave dans le cul

Et тёте l 'oignon qu 'etait mignon

A subi I'amputation

C'est une nouvelle aberration

Que cet etat sans trait d'union

(Piaf Edith - "I.e Circonflexe ou Le Sire qu 'on Flex ' ”, 4) І навіть звістка про те, що смерть циркумфлекса є, як то кажуть, дещо перебільшеною засобами масової інформації заради гучних епатажних заголовків і що зникнути повинен тільки циркумфлекс над й та ї, з виключеннями у випадку смислової плутанини, не вгамувала пристрасті навколо цього діакритичного знаку. Справа в тому, що будь яке посягання на циркумфлекс, який вважається символом французької орфографії, завжди зустрічало рішучий опір у суспільстві.

Коли вщухли перші пристрасті, з'ясувалося, що Міністерство національної освіти на чолі з Н. Валло-Белькасем не доклало жодних зусиль до розробки реформи орфографії про яку йдеться, а просто вирішило «реанімувати» відповідну реформу 1990 (!) року, запропоновану за часів першого перебування соціалістів при владі і про яку широкі верстви населення вже й згадки не мали, оскільки вона не набула широкого вжитку і була вкрай незначною мірою застосована на практиці. Нинішній же уряд вирішив, що саме тепер настав час її впровадження у середньоосвітніх учбових закладах і, починаючи з початку нового учбового року, французькі школяри повинні навчатися за новими підручниками, надрукованими з позначкою ”Nouvelle orthographe”, «Нова орфографія» [6]. Чому це потрібно було робити саме зараз і заради чого французькі платники податків повинні сплачувати близько п'ятисот мільйонів евро за підручники з так званою новою орфографією, яка за двадцять шість років не надала достатніх доказів своєї життєздатності [28], відповідь на це питання треба шукати скоріше у політичній площині.

Заснована у 1635 році кардиналом Рішельє Французька академія мала створити мову ”qui пе fut pas celle des specialistes, des erudits, ni celle des corporations ... ой ne fut pas accentue I'ecart entre langue ecrite et langue parlee”, «яка не була б призначена для спеціалістів, вчених та окремих соціальних груп ... в якій не було б значних розбіжностей між письмовою та усною мовою» [8]. Але саме Французькій академії ставлять в провину надмірну складність французької орфографії, яка була розроблена в суто політичних цілях. Звинувачення Французької академії у використанні орфографії у політичних цілях базуються на фразі, знайденій у щоденниках члена академії Франсуа де Мезре: ”La compagnie (Academie) declare qu 'elle desire suiure (suivre) I'ancienne orthographe qui distingue les gents de lettres d'auec (avec) les jgnorants (ignorants) et les simples femmes. ”, «Академія заявляє, що її бажанням є додержуватись старої орфографії, яка б відрізняла освічених людей від невігласів та простих жінок» [20]. На думку французького лінгвіста Ф. Жесіка, прихильника реформи орфографії, це недвозначно свідчить про бажання еліти тих часів відрізнятись від народа завдяки володінню письмовою мовою і про те, що це був свідомий політичний вибір [20]. У сучасній Франції ця проблема залишається актуальною і дорікання французькій орфографії в елітарності продовжують лунати.

Орфографія як чинник соціальної нерівності, це звучить досить дивно у XXI столітті, але справа в тому, що у Франції ”Avoir une bonne orthographe fait partie des comportements sociaux. On peut tolerer une orthographe incertaine dans les lettres privees, dans les sms. Mais si on fait une faute dans le milieu professionnel, il у a une sanction sociale, on risque d 'etre mal juge, de subir des effets sociaux desagreables. Pour celui qui fait des fautes, il у a un sentiment d'echec. L'orthographe est un marqueur social, elle donne une image de soi. Cela montre qu 'on respecte les regies, qu 'on connait sa langue. ”, «Добре володіння правописом є однією зі складових соціальної поведінки. Ставлення до помилок у особистих листах та SMS-повідомленнях є досить толерантним. Але орфографічна помилка у професійному середовищі загрожує санкціями соціального характеру, загальним засудженням, та може мати неприємні соціальні наслідки. Той же, хто зробив цю помилку, відчуває це як особисту поразку. Орфографія є своєрідним соціальним показником, вона формує самооцінку. Це свідчить про те, що людина не порушує правил, добре знає рідну мову», - вважає Ален Ре [14].

За даними Французького інституту опитувань (IPSOS) близько дев'яти з десяти, або 88% французів стверджують, що їх шокують орфографічні помилки у адміністративному листуванні або на веб-сайтах відомих компаній та державних установ [23]. З особливою пристрастю французи пильнують за орфографічними та граматичними помилками політичних діячів, артистів, спортсменів та інших медійних персон у соціальних мережах, а також на радіо та телебаченні, у разі припущення будь-яких помилок пощади їм немає: шквал критики та насмішок їм забезпечений. Це завдає відчутного удару по іміджу і репутації і може навіть вплинути на подальшу кар'єру. Справжньою притчею во язиціх став відомий французький футболіст Франк Рібері, над помилками якого потішається вся франкомовна інтернет-спільнота, а студенти Сор- бонни навіть організували фіктивній судовий процес ''Франк Рібері проти французької мови” [13]. Під особливо пильним наглядом знаходяться, звісно, й викладачі. освіта орфографія учбовий правопис

Парадокс полягає в тому, що в останні десятиліття загальний рівень володіння орфографією у Франції постійно знижується. За даними викладача Тулонського університету Лоіка Друальєра за 20 років кількість помилок у студентів першого курсу збільшилася більше ніж в два рази: в екзаменаційних роботах 2012 року орфографічних помилок було на 69% більше, чим у 1992, та на 106% більше, чим у 1994 році [22]. За результатами дослідження, проведеного минулого року Проектом Вольтера {Ге Projet Voltaire), за середніми показниками добре засвоєними є тільки 45% орфографічних правил, для порівняння у 2010 році це становило 51%. Досить тривожним є той факт, що ці показники становлять: у працюючих - 54% добре засвоєних правил, у студентів вищих учбових закладів відповідно 43%, у учнів ліцеїв - 35,5%, а у учнів коледжів тільки 26% [21]. Тобто з роками ця проблема буде й далі загострюватися. Вже зараз орфографічні помилки дорого коштують французьким підприємствам: ”Za concurrence est rude dans des secteurs comme la banque, Г assurance ou I'immobilier. Des contrats et courriers commerciaux bourres de fautes peuvent saper la credibilite d'un service et faire perdre des clients”, «Існує жорстка конкуренція в таких галузях, як банківська справа, страхування або нерухомість. Контракти і комерційні листи, повні помилок, можуть підірвати довіру до фірми і стати причиною втрати клієнтів» [ 19]. В таких умовах при прийомі на роботу погане володіння орфографією стає дис- кримінуючим фактором. У зв'язку з цим постає цілком закономірне, на наш погляд, питання: чи винна в цьому саме надто складна, елітарна, як стверджується, французька орфографія і чи здатне реформування орфографії вирішити цю проблему.

За останні чотири століття було чимало спроб спрощення, модифікації, реформування французької орфографії, запропонованих лінгвістами та викладачами, але жодна з кардинальних реформ не мала успіху [18, с. 4; 11; 33]. Палкий прихильник радикального спрощення орфографії, французький дослідник історії орфографії А. Шервель стверджує, що "Га France a connu pas moins de douze reformes de l 'orthographe en deux cents ans, entre le XVIIе et le XIXе siecle, suivies d 'un coup d 'arret ”, «За двісті років, з XVII по XIX століття у Франції відбулося не менш дванадцяти реформ орфографії, які не були доведені до кінця» [15]. Останньою найбільш значущою реформою, яка надала французькій мові її сучасний вигляд, була реформа 1835 року.

Ще в 1875 році у Франції близько половини жінок і чверть чоловіків були неписьменними [1]. Після прийняття у 1881 році так званого закону Ж. Феррі ситуація починає докорінно змінюватись: початкова освіта у Франції стає безкоштовною, світською і обов'язковою, що забезпечило доступ до оволодіння письменністю найширшим верствам населення. Рівень освіти в той час був досить високий, про що свідчать хоча б опубліковані французьким істориком Ж.-Ж. Бекером листи, написані 25 років по тому після прийняття закону Ж. Феррі простими солдатами в окопах під час Першої світової війни, які відрізняються «чудовою французькою мовою та добрим знанням орфографії» [29]. Розквіт володіння орфографією припадає на 1920-1950 рр. XX ст. За результатами дослідження Міністерства національної освіти у 1995 р. французькі учні віком від 12 до 14 років роблять вже в 2,5 рази більше помилок, аніж їх однолітки у двадцятих роках минулого століття [1].

Але ж чи «винна» в цьому саме занадто складна орфографія, яка, нагадаємо, на протязі всього цього періоду залишилась практично незмінною? З точки зору елементарної логіки відповідь має бути все ж таки «ні». Причину треба шукати, насамперед, в недоліках та недосконалості системи шкільної освіти. Так, за останні тридцять років у середніх учбових закладах було скасовано 800 годин французької мови, починаючи з першого класу початкової школи і до третього класу коледжу [16]. Нерівні соціальні умови, які французькі ЗМІ, здебільшого з міркувань політкоректності, уникають обговорювати, теж є чинником недостатнього рівня володіння французькою мовою взагалі і письмовою мовою, зокрема. Якщо декілька десятиліть тому вчителі працювали з учнями, для яких французька була рідною мовою, то зараз в одному класі можуть навчатися учні двадцяти різних національностей, які в своєму сімейному середовищі взагалі не спілкуються французькою і яким батьки не спроможні допомогти у виконанні письмових домашніх завдань [16]. Різниця у якості навчання багато в чому залежить від престижності учбового закладу, це загальновизнаний факт і не тільки у Франції. Розробити нові методики навчання орфографії, збільшити кількість вчителів і рівень їх підготовки, особливо в місцях проживання знедолених верств населення - це коштуватиме недешево, отже набагато простіше ексгумувати реформу орфографії чвертьвікової давнини під гаслом боротьби за рівні права. В цій суто політичній псевдоборотьбі егалітаризму з елітизмом, відомством Н. Валло-Белькасем вже було принесено в жертву грецьку та латину [25], тепер, за рік до виборів 2017 року, настав час спрощення французької орфографії. Якщо й далі йти цим шляхом нівелювання по нижньому рівню, то іронічний слоган, який можна було побачити під час маніфестацій протесту французьких викладачів "Tons egaux, tous incultes. Najat m 'a tuer. Jules Ferry”, «Всі рівні, всі неосвічені. Нажат мене вбити. Жюль Феррі» [27] може перетворитися на жахливу реальність.

Та чи здатне взагалі спрощення орфографії суттєво вплинути на рішення цієї проблеми? По-перше, як кажуть французи "('е n 'est pas en cassant le ґігегтотйґге qu 'on fait tomber la jievre”, а подруге, реформа 1990 року скоріше здатна ускладнити життя французьким учням та викладачам, бо майже кожна поправка до того чи іншого орфографічного правила супроводжується великою кількістю виключень, запам'ятати які теж може стати проблемою для багатьох. Справжньою проблемою, на думку Бернара Піво, є й розрив між тим, що учні будуть вивчати і тим, що вони будуть читати в газетах та романах [9].

У 1990 році Французькій академії вдалося добитися того, щоби реформа орфографії носила рекомендаційний характер і що остаточне слово повинно бути за узусом. Впровадження реформи цього року теж передбачає вживання подвійної орфографії на протязі ще декількох років. Питання в тому, чи може взагалі називатися реформою те, що є факультативним і чи може бути правомірним нав'язування учбовим закладам викладання того, що є факультативним. Важко не погодитися з думкою історика Клода Лелієвра, який висловлює сумніви в тому, що подібне викладання орфографії може принести відчутні результати [4].

За рамками цієї статті залишився детальний аналіз реформи французької орфографії 1990 року та реакція на дану реформу в інших франкомовних країнах, що можна віднести до перспектив подальшого дослідження. Перспективним уявляється і порівняльний аналіз реформ орфографії у інших країнах світу.

Анотація