Функціонально-семантичне поле футуральності в сучасній португальській мові (зіставний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Кафедра романської філології

- зона гіпотетичного майбутнього. Майбутній час за своєю природою не є так званим «наявним» часом, він тільки настає, а тому містить у собі семантичні ознаки гіпотетичності та невизначеності дії. Здійснення дії в майбутньому завжди пов'язане з низкою обставин. Іноді імперфектне майбутнє набуває додаткової модальної ознаки передбачуваності відносно дії в теперішньому часі. У такому разі форми імперфектного майбутнього є близькими до теперішнього часу (Presento do Indicativo) у його модальному значенні «теперішнє-припущення», наприклад:

“Os turistas voltaram? Talvez eles voltarao ”.

“Talvez eles voltam ”.

Як бачимо з прикладу, форма майбутнього часу не виражає дії, що стосується майбутнього часу. Значення форм майбутнього не протиставляється значенню форм теперішнього. У наведеному прикладі при вживанні форми імперфектного майбутнього робиться припущення щодо сучасного стану речей чи подій, які з точки зору мовця, можливо, є недостовірними. Тоді контекст слугує «фоном», на якому майбутнє переходить у теперішнє-припущення [2, с. 98]. На відміну від основної семантичної ознаки (наступності в зоні тем-поральності), модальна ознака гіпотетичності семантично обмежена певним контекстом та певними ситуаціями. Характерною ознакою зони гіпотетичного майбутнього є те, що воно передається переважно третьою особою однини та множини. Це пояснюється самою природою цієї модальної ознаки, оскільки більш природнім є робоче припущення відносно інших осіб або об'єктів, ніж відносно себе; футуральність португальський мова семантика

зона семантики спонукання. Ця зона містить у своєму значенні низку вторинних ознак. В окремих випадках ця форма виступає в значенні наказового способу (Imperativo), виражаючи спонукання до дії, наприклад:

“Volte aqui no proximo ano”.

Imperfeito утворює, на нашу думку, окреме макрополе всередині ФСП футуральності в системі португальської мови, оскільки є самостійним способом разом з Indicativo та Conjonctivo. Imperfeito має одну зону перетину з Futuro та Presente, а саме: семантику спонукання, яка має ознаку категоричного наказу. Але слід звернути увагу на те, що схожість між імперативною дією, яка передається формою Imperativo, і аналогічною дією, яка передається формою Futuro imperfeito, існує тільки на перший погляд. Тут немає жодної схожості. Імператив виражає категоричне спонукання до дії, а часовий план передається формою Presente. Уживання форми Futuro imperfeito означає, окрім спонукання, спрямованість дії в майбутнє. Уживання майбутнього часу замість наказового способу не відповідало б конкретній мовленнєвій ситуації, яка вимагає невідкладного виконання наказу, а не його відкладення на невизначений час у майбутньому. Військові команди, накази, які вимагають миттєвого виконання, у формі Futuro imperativo повністю втрачають сенс, тому завжди передаються формою Imperativo.

Мікрополе Presente do Indicativo

У попередніх пунктах дослідження вже було продемонстровано взаємний перетин семантичних зон темпоральності й модальності в плані гіпотетичності та спонукальності у вживанні граматичних форм Futuro Imperativo та Presente do Indidcativo. Дійсно, з точки зору часової перспективи дії можливим є як використання форми майбутнього часу, так і форми теперішнього часу. Однак із точки зору загальної характеристики дії вільний вибір форми не можна застосовувати. Форми майбутнього та теперішнього часу дуже відрізняються на лінії їхньої модальної характеристики. Ознака припущення, яка притаманна формам майбутнього часу, не виявляє себе в семантичній структурі форм теперішнього часу. Навпаки, форма теперішнього часу знімає відтінок припущення, який притаманний майбутньому, зберігаючи при цьому ознаку визначеності, яка виходить на перший план і підсилює модальний бік висловлювання. Зв'язок дій із теперішнім часом виявляє себе в значенні необхідності, категоричності твердження впевненості, запланованості. Саме тому теперішній час у значенні майбутнього часто вживається в різних інформаційних повідомленнях, наприклад:

“O Presidente de Portugal na quarta-feira se reune com o novo presidente dos Estados Unidos”.

Отже, при вживанні теперішнього часу в значенні майбутнього в португальській мові спостерігається певний перетин семантичних зон: темпоральності, модальності в плані гіпотетичності та спонукальності. Але на відміну від форм майбутнього часу, форми теперішнього часу замість відтінку невпевненості та припущення, які притаманні зоні семантики темпоральності майбутнього часу, набувають модальної ознаки визначеності, а гіпотетична дія, яка передається формами майбутнього часу, набуває відтінку визначеності та впевненості. Загалом формам теперішнього часу в значенні майбутнього притаманна ознака категоричності, яка відсутня в формах майбутнього часу, але за умов уживання будьяких обставин або лексичних показників майбутнього часу, наприклад: 2.2. “Os turistas voltarдo amanhд ”.

Макрополе Conjonctivo

Як зазначалося в п. 1.1., категорія майбутнього тісно пов'язана з низкою понять, що виходять за межі дійсного способу, як, наприклад, у випадку з наказовим способом. Такі поняття, як припущення, необхідність, спонукальність та інші, з якими пов'язана категорія майбутнього, належать до царини Conjonctivo та Imperativo.

Presente de Conjonctivo може виражати майбутню дію. І так само, як і Presente do Indicativo, позначаючи майбутню дію, надає їй додатковий відтінок визначеності, наприклад:

“Eu quero que vocк seguramente vв para o Brasil”.

“Embora eu vou dizer a verdade, eu tenho medo que vocк nдo vai acredite em mim ”

Найбільш типовим оточенням, у якому Presente de Conjonctivo виражає дію щодомайбутнього це складне умовне речення, наприклад:

“Se vocк prйcisa de um meu auxьio so me chame”.

Дієслово в головному реченні вживається в формі імперфектного майбутнього, а в підрядній частині теперішня форма кон'юнктива. Кон'юнктив асимілює своє значення зі значенням дієслова головного речення. Асиміляція в такому випадку характеризується двома аспектами. З одного боку, кон'юнктив втрачає свою модальну характеристику, притаманну цьому способу. Така ознака нейтралізується під впливом індикативного значення, яке міститься в семантиці форми імперативного майбутнього, унаслідок того, що ФСП кон'юнктива перетинається з ФСП дійсного способу, потрапляючи в його царину. З іншого боку, відбувається часове уподібнення семантики кон'юнктива, яка асимілюється з майбутнім головного речення.

Якщо слідувати такій логіці, можна припустити, що майбутнє форм імперфектного та перфектного майбутнього кон'юнктива (Futuro do Conjonctivo Simple, Futuro do Conjonctivo Composto) у підрядній частині речень є відповідно варіантом майбутнього, що керується формами імперфектного та перфектного майбутнього в головному реченні.

Мікрополе Antefuturo (Futuro Composto)

Перфектне тривале майбутнє насамперед надає дії аспектуальну характеристику. Antefuturo здатне передавати також майбутню перфектно-тривалу дію. Це свідчить про те, що в португальській мові не існує істотної різниці між майбутнім перфектним та майбутнім перфектно-тривалим. Семантико-темпоральна структура перфектно-тривалого майбутнього має такі характеристики: загально-часову, припущення, передування, представлення тривалості в вигляді періоду.

Нині перфектно-тривале майбутнє не використовується у своєму часовому аспектуальному значенні. Значення перфектно-тривалої форми визначається як вираження дії в тривалому періоді часу, який передує часовій точці в царині майбутнього. Дію, яка позначає перфектно-тривале майбутнє, мовець представляє як процес у завершеному періоді: дія доходить до кінцевої точки періоду, що передує іншому, та може закінчуватися в цій точці або триває після цієї точки, наприклад:

“Eu acho que ele tern tido exames ”.

Імперфектне майбутнє, на відміну від перфектного майбутнього, абсолютний час, оскільки його дія в майбутньому не співвід-

носиться з жодною іншою дією на лінії часу в майбутньому. Отже, форма імперфектного майбутнього є більш самостійною, ніж перфектне майбутнє.

Семантична структура перфектної форми характеризується такими ознаками: загально-часове значення, припущення та передування. Основною семантичною ознакою в семантичній структурі майбутнього перфектного часу є ознака по лінії категоріальної часової співвіднесеності «передування». Таким чином, першою семантичною зоною в цьому мікрополі є передування дії в царині майбутнього часу. Конкретизація моменту часу, якому передує дія, здійснюється за допомогою лексичних засобів обставин часу та сполучників часу (quando і т д.).

“Quando chegarmos, ele jв terd passado no exame ”.

“Assim que eu terminarei este artigo, eu terei chamado ”.

Стосовно модального вживання цього граматичного часу, Futuro Composto може виражати передбачувану дію в минулому, упевненість або навпаки, невпевненість, припущення, сумнів. Слід відзначити, що модальний аспект виявляє себе частіше, ніж часовий.

Макрополе Pospretйrito

Це макрополе формується двома мікрополями, одне з яких утворюється синтетичними формами та має імперфектну аспектуальність, а інше утворюється аналітичними формами та має перфектну аспектуальність.

Нормативні граматики португальської мови відзначають такі випадки вживання Pospretйrito:

- вираження достовірної або можливої дії, яка настає після іншого моменту мовлення в минулому;

- вираження форми ввічливості в теперішній момент часу;

- вираження здивування або обурення в питальних або окремих реченнях;

- вираження дії, яка обумовлюється, якщо вона стосується теперішнього часу для вираження нереальної умови.

Мікрополе Futuro do Pretйrito: Condicional Simples -- Indicativo Copretйrito

Це мікропіле передається граматичними формами Condicional Simples Indicativo Copretйrito та передає умову або ввічливу форму при волевиявленні в плані теперішнього часу.

“Eu beberia um copo de vinho ”.

“Eu beberia um copo de vinho, se vocк me oferecia ”.

Слід відзначити, що форми Pospretйrito можуть замінятися формами Copretйrito дійсного способу для вираження дії, що обумовлюється в головному складнопідрядному реченні, наприклад:

“Eu bebia um copo de vinho, se vocк me oferecia”.

Мікрополе Antepospretйrito: Futuro do Pretйrito Composto Pretйrito mais-queperfeito

У мікрополі Antepospretйrito функціонує аналітична форма з перфектною аспектуальністю, яка утворюється за допомогою Futuro do Pretйrito Composto + Pretйrito mais-queperfeito і так само, як і семантична форма Antefuturo (див. п. 4), уживається в темпоральному та модальному значеннях для вираження:

майбутньої дії в минулому, яка передує іншій дії в майбутньому, наприклад:

“Ontem eu lembrava que eu teria ido ao restaurante”.

Але, як і Antefuturo, Antepospretйrito частіше реалізується в модальному значенні, ніж у темпоральному. Такий процес характеризується втратою перфектної аспектуальності, наприклад:

“Eu fora ao restaurante ontem se eu teria convidado”.

Так, можна відзначити дві характеристики цієї часової форми: 1) часто вживання цієї форми передає семантику модальності, а не темпоральності; 2) деякі з цих форм можуть бути замінені формами Antecopretйrito, не замінюючи значення форм (така сама тенденція спостерігається й із Pospretйrito Copretйrito замість Condicional Simples), наприклад:

“Convidвramos os mais hospedes se de soubйramos quantas pessoas quiseram nos encontrar”.

Ця остання особливість свідчить про те, що форми Copretйrito та Antecopretйrito мають свою модальну семантику та стають синонімами відповідних форм Condicional Simples та Pretйrito Composto. Така поліфункціональність вищеназваних форм призводить до формування периферійної зони Copretйrito та Antecopretйrito з додатковою модальною семантикою. Зазначений стан речей здатен згодом призвести до поступового витіснення з мовлення форм Condicional Simples та Futuro do Pretйrito аж до повної уніфікації модального: Condicional Simples = Copretйrito; Futuro do Pretйrito Composto = Antecopretйrito.

Висновки

Часова парадигма функціонально-семантичного поля категорії футуральності в сучасній португальській мові складається з чотирьох макрополів: Futuro, Posprerterito, Сощоп^^о та Imperativo, які формуються мікрополями, семантичними зонами та однією переферійною зоною, яка виникла на базі Со^ісіопаї у результаті процесу уніфікації та полісемантики значення умовного способу. Семантичні зони утворюються відповідними семантичними категоріями: темпоральності, модальності та аспектуальності. Усередині кожного з макрополів спостерігається їх перетин, що вказує на наявність поліфункціональності та полісемантики в сучасній парадигмі поля футуральності. Особливістю поліфункціональності форм категорії футуральності є майже повний перетин значень категорії модальності, за винятком значення спонукальності.

Література

1. Иванова Л.П. Курс лекций по общему языкознанию : [науч. пос.] / Л.П. Иванова. К. : Освіта України, 2006. 312 с.

2. Зененко М.А. Функционально-семантическое поле акциональности в современном португальском языке (изъявительное наклонение) : дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук: 10.02.05 «Романские языки» / М.А. Зененко. М., 2006. 130 с.

3. Ткачук В.М. Теорія суб'єктивної модальності : [монографія] / В.М. Ткачук. Тернопіль : Підручники й посібники, 2003. 240 с.

Размещено на Allbest.ru