Етапи та методи дослідження дискурсивної реалізації явища перебивання в сучасному англомовному діалогічному дискурсі

(b) “He told you he was taking you out. Didn't he?”

yes”, I said [12, с. 53].

Контекст цього фрагменту діалогічного дискурсу є таким: Банні запросив Річарда повечеряти, проте коли підійшов час оплатити чек, у жодного з товаришів грошей не було. Через це Банні попрохав їхнього спільного друга Генрі приїхати та розрахуватись. Причиною перебивання одного мовця іншим є когнітивний дисонанс, який виникає в адресанта перебивання (Ь) внаслідок накладення суперечливих квантів інформації: Генрі знає, що Банні запросив Річарда до ресторану, проте розраховуватись довелося Генрі. Розуміючи, що Річард буде виправдовувати Банні, на що вказує початок доперебивної репліки (а), Генрі миттєво інферує значення його репліки та перебиває, адже ця інформація є нерелевантною в межах його когнітивного контексту. Адресант перебивання емоційно резонує на репліки комунікативного партнера, а репліка-перебивання є точкою найбільшого емоційного напруження, на що вказує дроблення розділового запитання на окремі речення. Отже, за структурою репліка-перебивання складається з двох компонентів: розповідного та питального (тегу) речень, які фактично формують єдине розділове речення. Відтак мовленнєвим актом перебивання є квестив [9], що виконує функцію верифікації інформації та водночас реалізовує тактику осуду в межах інтрузивної мовленнєвої стратегії. Інтеракція відбувається в гомогенній інтерактивній групі (чоловік чоловік), тому зрозуміло, що Генрі, перебиваючи комунікативного партнера, не виражає підтримку, намагається знайти раціональне пояснення подіям і розкласти все на свої місця, очікуючи конкретних відповідей (с) на свої запитання.

Матеріал піддано лінгвістичному аналізу із застосуванням комплексної методики, що передбачає залучення даних різних наук та низки методів, які зроблять можливим усебічний розгляд явища перебивання. Це пояснюється тим, що вивчення когнітивних основ і гендерних особливостей перебивання не можливе лише з використанням здобутків лінгвістичної науки.

І.В. Арнольд стверджує: «Метод це підхід до досліджуваного матеріалу, його систематизація та теоретичне осмислення» [1, с. 9]. Індуктивнодедуктивний метод використано задля осмислення й систематизації теоретичного та практичного матеріалів шляхом накопичення матеріалу, інтерпретації узагальнення та визначення закономірностей функціонування, класифікації явища перебивання.

Описовий метод застосовано для виокремлення фрагментів діалогічного дискурсу, що містять явище перебивання, і безпосереднього аналізу й пояснення мовленнєвих фактів реалізації та функціонування перебивання в конкретних комунікативних ситуаціях. Для цього було використано прийоми спостереження, порівняння фрагментів дискурсу, узагальнення отриманої інформації, її інтерпретації, класифікації перебивання мовлення відповідно до обраних параметрів, таких як комунікативна функція, прагматичний потенціал (актомовленнєві й тактико-стратегічні різновиди), когнітивні особливості, гендерний розподіл.

Дискурс-аналіз у поєднання з контекстуальним аналізом залучено для встановлення причин виникнення явища перебивання, а також для окреслення ситуації мовленнєвої взаємодії та характеристики комунікативних партнерів у досліджуваному фрагменті дискурсу, систематизації стратегій і тактик, що використовуються під час перебивання мовлення. Важливість застосування дискурс-аналізу, на думку М.М. Полюжина, пояснюється таким: «Жодні мовні явища не можуть бути адекватно зрозумілі й описані поза їх уживанням, без урахування їх дискурсивних аспектів» [8, с. 92]. Заслугою дискурс-аналізу в межах нашого дослідження є врахування особистісних якостей мовців, їхніх інтенцій і стратегій, ментальних процесів, а також контексту соціальної взаємодії, який вибудовується в процесі інтеракції. Урахування контексту дає можливість звертати увагу не лише на індивідуальні особливості мовців, а й на вплив соціальних факторів ситуації спілкування на особливості реалізації перебивання мовлення.

Конверсаційний аналіз використано у вивченні явища перебивання в динаміці, тобто задля дослідження фазового розвитку ситуації «перебивання» та виявлення її базових структурних компонентів. Конверсаційний аналіз дає змогу розглянути саме діалогічну взаємодію, а отже, і явище перебивання в його конкретних проявах. За допомогою цього аналізу ми можемо ідентифікувати формальні особливості явища перебивання, технологію організації комунікативної взаємодії в межах ситуації «перебивання», адже він зосереджує увагу саме на передачі реплікового кроку від одного комуніканта до іншого, а також межах мовленнєвого кроку. Наголосимо, що саме конверсаційний аналіз дає нам можливість враховувати те, як комуніканти (у межах конверсаційного аналізу адресант та адресат перебивання) інтерпретують висловлювання один одного.

А. Ченкі переконаний, що мова «відображає взаємодію між психологічними, комунікативними, функціональними й культурними факторами», а тому можна стверджувати, що «мова та її структура певною мірою демонструє те, як працює розум» [10, с. 340]. Когнітивний підхід до вивчення комунікативних явищ, на думку М.М. Полюжина, полягає в намаганні «узгодити лінгвістичні результати з результатами, відомими з когнітивно-психологічних, а також нейропсихологічних досліджень» [8, с. 95], а також дає можливість зрозуміти когнітивні основи процесів прийому, обробки й збереження інформації та знань, їх представлення у вигляді когнітивних моделей. Через це у вивченні перебивання мовленнєвого потоку одним комунікантом іншого когнітивний аналіз нами використано для розкриття когнітивних механізмів і передумов виникнення та перебігу явища перебивання в комунікації з опорою на мовленнєвий матеріал дослідження. Заслугою когнітивного аналізу є те, що він враховує людський чинник у мові та дає змогу розглянути явище перебивання «зсередини», беручи до уваги кожного учасника комунікативної взаємодії, його когнітивну картину.

Специфіку мовленнєвого оформлення явища перебивання розкрито за допомогою пресупозиційного аналізу. Пресупозиція це певна імпліцитна інформація, комунікативний фон, фонові знання, які не виражаються мовленнєво. Відповідно, пресупозиційний аналіз дає змогу на основі висловлювань адресанта й адресата перебивання зробити висновки про їхні знання/незнання, спільний фонд знань, а також аргументувати вибір комунікантом мовних засобів для вербалізації свого наміру в межах певного контексту та пояснити мовленнєве оформлення доведення цього наміру до адресата, який має його декодувати.

Комунікативно-функціональний аналіз використано для з'ясування ролі явища перебивання в дискурсивній взаємодії комунікантів і, як наслідок, класифікації перебивань відповідно до їх комунікативно-функціонального навантаження.

Актомовленнєвий аналіз уможливив виявлення іллокутивного потенціалу перебивання мовлення, прагмалінгвістичних особливостей реалізації мовленнєвих актів, що використовуються під час перебивання мовлення в сучасному англомовному діалогічному дискурсі. У межах нашого дослідження актомовленнєвий аналіз дає змогу сконцентрувати увагу на прагматичних функціях перебивання мовленнєвого потоку, розкрити інтенційний зміст висловлювання адресанта перебивання.

Статистичні методи передбачають якісний і кількісний аналіз отриманих даних. Елементи кількісного аналізу нами застосовано для встановлення кількісного розподілу перебивань чоловіками й жінками в гомогенних і гетерогенних групах у сучасному англомовному діалогічному дискурсі, а також репрезентації частоти вживання інтрузивних і кооперативних перебивань, визначення кількісних характеристик тактико-стратегічного та актомовленнєвого плану реалізації перебивання інтеракції.

Метод систематизації й узагальнення використано для здійснення комплексного аналізу отриманих даних.

Висновки

Отже, наше дослідження передбачає три етапи: встановлення теоретичного вектора вивчення явища перебивання, визначення комунікативно-прагматичних особливостей та окреслення когнітивно-прагматичних ознак ситуації «перебивання». Завдання, поставлені під час вивчення явища перебивання, вимагають залучення комплексної методики з використанням індуктивно-дедуктивного й описового методів, дискурс-аналізу в поєднанні з контекстуальним аналізом, конверсаційного та когнітивного аналізів, пресупозиційного, комунікативно-функціонального та актомовленнєвого аналізів, елементів кількісних підрахунків, а також методу систематизації й узагальнення. Зазначені етапи та методика вивчення перебивання мовлення дають змогу комплексно й у повному обсязі дослідити явище перебивання інтеракції з позиції його комунікативно-прагматичних, когнітивно-прагматичних і гендерних особливостей дискурсивної реалізації.

Перспективою подальшого дослідження є вивчення функціонування явища перебивання в конкретних типах дискурсу.

Література

1. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике / И.В. Арнольд. М. : Высшая школа, 1991. 139 с.

2. Бацевич Ф.С. Нариси з лінгвістичної прагматики : [монографія] / Ф.С. Бацевич. Львів : ПАІС, 2010. 336 с.

3. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : [підручник] / Ф.С. Бацевич. К. : ВЦ «Академія», 2004. 344 с.

4. Комарова З.И. Методология, метод, методика и технология научных исследований в лингвистике / З.И. Комарова. Екатеринбург : Изд-во УрФУ, 2012. 818 с.

5. Комарова З.И. Коммуникативно-прагматическая парадигма в дисциплинарно-методологическом пространстве современной лингвистики / З.И. Комарова // Вестник Челябинского государственного университета. Серия «Филология. Искусствоведение». Челябинск : Изд-во Челябинского гос. ун-та, 2013. Вып. 73(292). С. 66-71.

6. Комарова З.И. Парадигмальный подход в языкознании и терминоведении / З.И. Комарова // Українська мова у XX столітті : традиції і новаторство : тези допов. II Всеукр. лінгвіст. форуму молодих учених (м. Київ, 24-26 квітня 2012 р.). К. : ІУМ НАНУ, 2012. С. 260-264.

7. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения / Е.С. Кубрякова. М. : Ин-т языкознания РАН, 1997. 337 с.

8. Полюжин М.М. Когнітивний підхід до вивчення дискурсу / М.М. Полюжин // Іноземна філологія. 2008. № 120. С. 90-98.

9. Почепцов Г.Г. Прагматический аспект изучения предложения / Г.Г. Почепцов // Иностранные языки в школе. 1975. № 6. С. 15-25.

10. Ченки А. Семантика в когнитивной лингвистике / А. Ченки // Современная американская лингвистика: фундаментальные направления / под ред. А.А. Кибрика, И.М. Кобозевой, И.А. Секериной. М. : Едиториал УРСС, 2002. С. 340-369. Размещено на Allbest.ru