Запобігання інтерференції у професійно-орієнтованому усному перекладі

Статтю присвячено явищу інтерферентного впливу, що виникає під час усного перекладу. Розглядаються як негативні, так і позитивні прояви інтерферентності. За основу взято професійно-орієнтований усний синхронний переклад: аналізуються притаманні саме цьому виду перекладу інтерферентні прояви. У статті аналізуються способи та шляхи запобігання інтерференції на прикладі комплексу вправ на розвиток навичок усного синхронного перекладу.

Ключові слова: інтерферентність, інтерференція, мовленнєвий контакт, усний синхронний переклад.

Ключевые слова: интерферентность, интерференция, речевой контакт, устный синхронный перевод.

Key words: interference, negative interference, speech contact, simultaneous interpreting.

Усний перекладач-синхроніст володіє унікальною здатністю «багатопотокового» опрацювання даних, постійно розв'язуючи лексико-семантичні та синтаксичні рівняння та перекодовуючи дані з однієї мови робочою. Такі майже «роботизовані» процеси у людському організмі пов'язані повсякчас зі стресовими ситуаціями, які поневолі призводять до явних чи іноді майже непомітних помилок. Синхроніст, як пілот, повинен постійно залишатися у формі, щоби не втрачати автоматизовані навички та здібності, які роками напрацьовувались завдяки кропіткому та настійливому тренуванню. Однак навіть за умови топової професійної форми нікого не застраховано від помилок, ляпів, обмовок та інших професійних негараздів. Однією з причин «сірих» моментів пе- рекладача-синхроніста є несвідоме наслідування, немотивоване калькування лексико-семантичних та синтаксичних структур вихідної мови робочою. Наше розуміння зазначеної проблеми зводиться до явища міжмовної інтерференції як негативного у процесі перекладу, яке призводить до викривлення змісту повідомлення, непорозуміння та навіть конфліктів (у випадку «високих» перемовин). Завдання цієї студії - показати, якими бувають типові помилки синхроністів, визначити їх причини та окреслити можливі шляхи запобігання інтерференції.

Спершу окреслимо методологічне підґрунтя цієї студії. Явищем інтерференції займалися низка вчених теоретиків лінгвістів і перекладо- знавців та практиків перекладу. Згадаємо студії Ю. Жлуктенка [3], Семчинського [6], В. Караба- на [4], О. Чередниченка [8], У. Вайнрайха [1; 2],

В. Розенцвейга [5], Г. Турі [10], М. Бейкер [9] та інших видатних вчених лінгвістів та перекладознавців. Спільним для всіх учених твердженням є те, що інтерференція як складова мовного контакту є багатоскладовою системою взаємовпливу, взаємопроникнення та взаємодії мовних та мовленнєвих одиниць.

Однак можна виділити і дещо відмінні твердження про інтерференцію. Так, на думку У. Вайнрайха, необхідно чітко розмежовувати інтерференцію у мові та мовленні. В момент мовлення інтерферований елемент набуває рис оказіонального запозичення, а в мові він закріплюється завдяки багаторазовій появі. «У мовленні інтерференція подібна до піску, що змивається течією, у мові ж її можна порівняти з подібним піском, що осів на дно озера» (переклад наш. - С.С.) [1]. У мовленні найважливішими факторами є сприйняття елементів іншої мови та мотиви запозичень, а у мові головний інтерес полягає у фонетичній, граматичній, семантичній і стилістичній інтеграції іншомовних елементів (переклад наш. - С.С.) [2, 37]. В. Розенцвейг стоїть на подібних позиціях. Інтерференція - порушення білінгвом правил узгодження контактуючих мов, що виражається у його мовленні» (переклад наш. - С.С.) [5, 4]. Проте деякі вчені розглядають інтерференцію як суто мовне явище: «взаємодія двох мовних систем, у результаті чого відбувається реорганізація системи однієї із мов». Вважається, що інтерференція є певною стадією процесу взаємодії, на якому іншомовний елемент вже використовується у мові, але ще не включений до неї остаточно. В. Карабан стоїть на позиціях лінгвістичної природи інтерференції у перекладі, визначаючи інтерференцію мови оригіналу у перекладі як «уживання словоформ, словосполучень і синтаксичних конструкцій мови оригіналу у перекладі за нормами мови оригіналу, а нецільової мови; невживання у перекладі тих словоформ, словосполучень та синтаксичних конструкцій, які відсутні у мові оригіналу» [4, 10].

Отже, з низки вищезгаданих підходів до інтерференції можна зробити висновок, що існує опозиція між інтерференцією як мовним явищем та інтерференцію як мовленнєвим явищем, а отже певною мірою між інтерференцією у лінгвістиці та перекладознавстві.

Безперечно, переклад не є щось статичне та незмінне. Мова у перекладі є інструментом творення мовлення перекладача, який, в свою чергу, знаходиться під впливом мовлення автора. Отже, у процесі перекладу інтерференція набуває риси мовленнєвого контакту.

Під час синхронного перекладу мовленнєвий контакт є особливо відчутним. Перекладач стикається з індивідуальним, притаманним лише спікеру мовленням. Саме цей факт робить інтерференцію у синхронному перекладі унікальною.

Отже, причинами інтерференції під час синхронного перекладу є найрізноманітніші: від простого «недовчив(ла)» до психологічного перевантаження та професійної втоми. Однак, нас не цікавить психо-фізіологічна складова процесу інтерференції - об'єктом нашого дослідження є інтерференція, причиною якої є те «недовчив(ла)», тобто недотренував(ла), недопрацював(ла), не мав(ла) достатньої кількості годин практики у кабінці.

Перекладацька некомпетентність чи недостатня компетентність є головним фактором інтерференції під час синхронного перекладу. Ми визначаємо перекладацьку некомпетентність як «професійна характеристика перекладача, в результаті несвідомих дій якого вихідний текст втрачає комунікативну спрямованість, стає незрозумілим цільовій аудиторії, або позбавляється більшості оригінальних стилістичних, комунікативних чи екстралінгвістичних характеристик» [7]. Важливо розуміти, що під час «синхрону» перекладач позбавлений більшості «привілей» письмового перекладача: він не має можливості замислитись над «найприйнят- нішим рішенням», «найвлучнішою стратегією», трансформаційними прийомами та іншими теоретичними надбаннями науки. Якщо синхроніст у кабінці думатиме над цими речами, то на цьому його кар'єра закінчиться. Робота у кабінці - це майже автоматизований процес, успіх якого залежить виключно від попередньо здійсненої роботи над собою: ознайомлення з темою, дослідження, тренування навичок, автоматизація процесу тран- скодування інформації (запам'ятовування кліше та сталих риторичних зворотів та тренування їх перекладу до автоматизму).

Отже, предметом нашої студії є ті фрагменти синхронного перекладу, в яких спостерігається прояв інтерференції, викликаної некомпетентністю чи недостатньою компетентністю перекладача.

Перед тим як аналізувати помилки синхроністів, важливо, на нашу думку, висловити пошану цим без перебільшення видатним професіоналам, які працюють у стані перманентного стресу і жертвують своїм здоров'ям заради налагодження безперервної комунікації. З іншого боку, з академічною метою важливо все-таки розібрати типові випадки відхилень та помилкових транско- дувань під час синхронного перекладу і показати шляхи їх запобігання.

Найбільш розповсюдженим випадком інтерференції під час синхронного перекладу є калькування назв установ, організацій, посад та звань, що мають усталений відповідник у цільовій мові та який розуміють цільові реципієнти. Наслідком такої інтерференції є викривлення вихідного повідомлення та ускладнення комунікації.

Наприклад, під час Мюнхенської конференції у 2015 році:

- Assistant Secretary General - асистент Головуючого