Дискурс як противага мовним маніпуляціям мас-медіа

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Інформаційні війни як складова гібридних воєн, військові конфлікти, акти тероризму, незгоди в обговореннях новин у соціальних мережах, між колегами, між сусідами, сімейні конфлікти - негативізм у комунікативній дії. Різнополюсний розвиток соціокультурних світоглядних парадигм призводить до інакшості особистостей та суспільств, що нерідко зумовлює непорозуміння між ними та конфлікти. Мовна маніпуляція мас-медіа суспільною свідомістю є одним з чинників негативного впливу, яка часто породжує непорозуміння та конфліктні ситуації. Реальним виходом з такого становища є дискурс та діалог між суб'єктами комунікації.

Мова - основний комунікативний інструмент у різнорівневому спілкуванні соціальних суб'єктів. Роль мови цією функцією не обмежується. Мова - це й спосіб упорядкування свідомості, мислення індивіда. Вона є також сутнісною ознакою культури та менталітету суспільства і чинить безпосередній вплив на суспільну свідомість, загалом на буття індивіду та соціуму.

Проаналізуємо погляди науковців на проблему мовної комунікації та виникнення конфлікту. Відомий український громадський діяч та мовознавець першої половини ХХ ст. І. Огієнко наголошував: "Мовне винародовлення призводить до морального каліцтва, а воно - найродючіший грунт для різних злочинів". Німецький мовознавець В. Гумбольдт зазначав: "Різні мови... є різними світоглядами... уважне вивчення мови повинно включати в себе все, що історія й філософія пов'язує із внутрішнім світом людини". На думку Р. Блакара, "використання мови може впливати на емоційну атмосферу в суспільстві, яка створюється між учасниками акту комунікації, чи, можливо, визначає відсутність такої атмосфери".

З вищенаведеними висловлюваннями погоджуються й науковці-юристи А. Бандурка і В. Друзь: ". слова чи мова в цілому широко використовуються як для розв'язання конфлікту, так і для його створення". Сучасний український філолог М. Зубков стверджує: "Лише для тих, хто знає мову, вона є засобом спілкування, ідентифікації, ототожнення в межах певної спільноти. Для тих, хто її не знає зовсім або знає погано, вона може бути причиною роз'єднання, сепарації, відокремлення, конфліктів і навіть ворожнечі". Кожен з учасників комунікативної дії повинен розуміти певне повідомлення. Високий рівень мовної культури має за мету високий рівень взаєморозуміння між комунікаторами. Поділяючи вищенаведені твердження щодо взаємозв'язку між мовною комунікацією та рівнем конфліктності, доходимо висновку про важливість якісного рівня мовної комунікації.

Видатний філософ сучасності Ю. Габермас обґрунтовує теорію про те, що комунікативна дія відбувається у живій та нормативно забезпеченій мовній грі. Консенсус, що супроводжує діяльність людей, стосується як запропонованого змісту висловлювань, так і думок, намірів; як інтерсуб'єктивно значущих взаємно очікуваних вчинків, що супроводжують наші висловлювання, так і норм. Науковець стверджує, що "... мовна гра відбувається нормально, коли діючий та промовляючий суб'єкт будує свої висловлювання так, що він: а) може інтенціонально повідомляти і відповідно розуміти прагматичний сенс міжособових відносин (які можна вербалізувати у мовних актах); б) може інтенціонально повідомляти і відповідно розуміти значення, сенс об'єктивованих у реченнях змістів висловлювань; в) не ставить під сумнів претензії на значущість тих думок, що перебувають у процесі комунікації; г) може визнавати претензії на значущість кожної норми дії, що виникає залежно від обставин".

За умови недотримання встановлених правил ведення "мовної гри" можливе виникнення мовної маніпуляції. Процес маніпулювання може відбуватися на емоційному рівні, за допомогою використання стереотипів, навішування тавра, приховування або спотворення інформації, надання слову нових значень, зміни асоціативного поля слова, нагнітання ненормативної лексики, використання декількаразового повторення інформації для закріплення необхідного ефекту впливу на адресата та інше. Мислення людини страждає від процесу маніпулювання.

Дискурс, за Ю. Габермасом, - це здатність ставити на обговорення, піддавати критиці соціальне буття та знаходити точки дотику у вирішенні конфліктів. Вищою формою комунікативної дії є дискурс, який покликаний відновити взаєморозуміння в суспільстві, порушене в процесі комунікації: "...саме в дискурсі ми намагаємося шляхом обґрунтування знову домогтися угоди, що стала проблематичною у комунікативній дії; в цьому разі я говорю про дискурсивне взаєморозуміння. Взаєморозуміння і має на меті подолати ситуацію, що виникла через проблематичність претензій на значення. <.> взаєморозуміння веде до дискурсивно спричиненої, обґрунтованої згоди".

Філософ наголошує на важливості мови як дискурсу: "Дискурсивне обґрунтування перетворює тлумачення на інтерпретацію, твердження на пропозицію, пояснення на теоретичне пояснення і виправдання на теоретичне виправдання. З цією метою ми мусимо перейти від мови, яка є комунікативною дією, до мови як дискурсу" <.> Дискурс "слугує обґрунтуванням проблематичних претензій на значення думок та норм", тобто виключення мовних маніпуляцій із процесу мовної комунікації.

Важливу роль у сприйнятті та інтерпретуванні повідомлень відіграє свідомість індивіда, яка має певні стереотипи, за допомогою котрих він співвідносить смисли інформації. Унікальність та специфічність свідомості особи відображається у процесі мовної комунікації. При здійсненні комунікативного процесу необхідне досягнення взаєморозуміння, від чого й залежить рівень культури спілкування суб'єктів. Метою комунікативної дії між різними соціальними суб'єктами, за Ю. Габермасом, є досягнення взаєморозуміння. Беззаперечною у позитивному комунікативному процесі суб'єктів є довіра. Вона зберігається за умови дотримання правових, моральних, соціальних чинників регуляції поведінки членів суспільства.

Щоб процес дискурсу не набув відтінків маніпуляції, перед суб'єктами комунікації стоїть питання уникнення неправдивої інформації та важливості максимальної істинності подачі її. Д. Болінджер слушно зазначає, що істина - це проблема лінгвістична, оскільки комунікація без істини просто неможлива. "Істина (правда) - це така властивість мови, яка дає нам можливість інформувати один одного". Науковець констатує, що "можливості обману перейшли межу допустимого. .все те, що може бути використано сторонами, які перебувають в комунікації, для засмічення каналу спілкування, і не є при цьому результатом випадковості, є неправда".

Мовний вплив мас-медіа на свідомість аудиторії може здійснюватися у двох формах - відкритій та прихованій. Мовна маніпуляція є прихованим мовним впливом на адресата з метою введення його в оману стосовно замислу чи змісту промови; своєрідною владою над людиною, яка проявляється в нав'язуванні рішення, яке може не збігатись чи входити в протиріччя з її поглядами, інтересами або цінностями. С. Кара- Мурза вважає, що метою маніпулятора є ".дати нам такі знаки, щоб ми, вбудувавши ці знаки в контекст, змінили образ цього контексту в нашому сприйнятті".

Насиченість неправдивою інформацією контенту сучасного інформаційного продукту російських мас-медіа щодо України дає підстави говорити про процес маніпулювання свідомістю аудиторії. Нагнітання негативізму в споживачів інформації призводить до підвищення рівня напруженості та конфліктності в процесі комунікації. Як приклад мовної маніпуляції свідомістю російської аудиторії можна навести діяльність журналістів Д. Кисельова та В. Соловйова: "Война в центре Европы никогда не заканчивалась просто так - лёгкими поцелуйчиками в шею"; ".наиболее оголтелые - это люди Коломойского. Это значит, что можно ждать в Киеве такого бенца(!), что вся Европа посмотрит и скажет: "А с кем мы вообще имеем дело?"; "не просто агрессия, но опять нацистские призывы, опять тень Бандеры и Шухевича, опять карательные батальоны, опять на политую кровью молодогвардейцев землю Донбасса приходит нацистская угроза...".

Для мінімізування конфліктних ситуацій, які можуть бути наслідком маніпулювання мас-медіа свідомістю аудиторії, необхідне широке висвітлення правдивої інформації та розвиток дискурсу між державними гілками влади та населенням. Маємо процес налагодження дискурсу в сучасному українському суспільстві. Сучасне технологічне забезпечення суспільного дискурсу - соціальні мережі в Інтернеті, урядові сайти з вільним доступом до контенту. Також необхідне постійне інформування широкої аудиторії старшого покоління, яке не користується сучасними засобами масової комунікації (зокрема, мережі Інтернет), через класичні мас-медіа - телебачення, радіо, друковані засоби масової інформації. Важливе підвищення рівня медіакультури всього населення та розроблення комунікативних стратегій для підвищення якісного рівня суспільних дискурсів.

На значущість однієї з форм мовної комунікації - діалогу звернув увагу вітчизняний науковець С. Кримський: "Декретом XXI століття є ідея святості особистості та ідея діалогу. <.. .> Діалог цікавий саме тим, що він ставить завдання доказати не те, що твій опонент неправий, а довести, що ми обоє належимо до деякої третьої царини істини, яка і є для нас верховною цінністю".

Необхідність проведення філософсько-релігійного діалогу для миру і спокою у світовому масштабі набуває неабиякої актуальності. Є розуміння розвитку цього важливого процесу і в Україні. Діалоги про можливості об'єднання різних християнських конфесій і початок формування єдиної помісної церкви ведуть українські політичні та релігійні діячі, науковці, широка громадськість: православні, греко-католики і римо-католики; над теологічними основами єднання міркують священнослужителі й релігієзнавці. Ми солідарні з думкою І. Ільтьо, що ця тема є надзвичайно місткою, вона стосується не лише православно-католицького діалогу, а й діалогу серед самих православних та серед самих католиків.

Українські мас-медіа беруть активну участь у висвітленні діалогу та створенні необхідного та актуального дискурсу для широких кіл громадськості. Муфтій Духовного управління мусульман України УММА С. Ісмагілов зазначає, що ".Україна, незважаючи на позицію чиновників, випереджає Євросоюз в організації міжконфесійної згоди". <.> В країні немає ісламофобії, ненависті до мусульман, у тому числі до мігрантів. Він наголошує, що в українському суспільстві ".дуже легко вести діалог. У нас немає гетто і немає терористичних актів". Голова синодального відділу соціального служіння Української православної церкви (Київського патріархату) архієпископ Сергій (Горобцов) наголошує на тому, що ".ми, українці, повинні єднатись у духовному напрямку, робити все можливе і неможливе, що нас об'єднує, і тоді ми покажемо всім, що ми є справжні християни". Наразі ідея про внутрішнє українське єднання є своєчасною та актуальною. комунікативний дискурс консенсус

Якісний рівень мовної культури передбачає високий рівень взаєморозуміння між комунікаторами. Існує взаємозв'язок між рівнем мовної комунікації та рівнем конфліктності. Насиченість неправдивою інформацією контенту сучасних мас-медіа дає підстави говорити про процес маніпулювання суспільною свідомістю аудиторії. Нагнітання негативізму в споживачів інформації призводить до підвищення рівня конфліктності в процесі комунікації. Вищими формами комунікативної дії є діалог та дискурс. Вони покликані відновити взаєморозуміння в суспільстві, порушене в процесі комунікації. Мета дискурсу та філософсько-релігійного діалогу - консенсус між суб'єктами комунікації. Відтак дискурс та філософсько-релігійний діалог є противагою мовним маніпуляціям.

Размещено на Allbest.ru