Загадка крізь призму сучасного мовознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

загадка мовознавство етнічний картина

СТАТТЯ З ТЕМИ:

ЗАГАДКА КРІЗЬ ПРИЗМУ СУЧАСНОГО МОВОЗНАВСТВА

Берегова О.А. Запорізький національний університет

Статтю присвячено дослідженню поняття загадки крізь призму сучасного мовознавства. Проаналізовано та схарактеризовано її лінгвістичний статус, а саме її історію, форми (віршування, стилістична організація, структуру), функціонування в мові; узагальнено її визначення та діалогічність. Досліджено двочленність загадки в різних аспектах - семіотичному (текст загадки та відгадка), структурному (образна частина та відгадка) та прагматичному (рема та тема). Виявлено, що загадка постає як предмет багатоаспектний і полімодальний. Загадка є відображенням етнічної картини світу.

Ключові слова: загадка; етнос; поетична природа загадки; образна частина та відгадка; рема та тема; іманентна будова.

Постановка проблеми. Науковий інтерес становить дослідження іспанської народної загадки як мовленнєвого твору, в якому відтворено реальну дійсність і менталітет іспанського етносу, що надає змогу наблизитися до розуміння синкретичної природи жанру загадки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загадки досліджуються українськими й зарубіжними лінгвістами переважно в семантико-синтаксичному плані (О.А. Берегова [2], З.М. Волоцька [3], Т.Я. Єлі- заренкова [6], А.Н. Журинський [7], Л.В. Капору- ліна [10], Е. Кенгс-Маранда [11], Т.Н. Кондратьєва [12], С.Л. Кулинич [14], Ю.П. Левін [15], М.І. Ле- комцева [16], А.І. Мамедова [17], А.К. Оглоблін [19], Г.М. Пасько [20], Г.Л. Пермяков [21], Н.В. Салтов- ська [23], Л.В. Свистун [24], О.О. Селіванова [25], В.Н. Топоров [28]). Створюються логічні класифікації загадок (Е. Кенгс-Маранда [11], М.Т. М'яха [34], Г.Л. Пермяков [21], П. Серрільйо [31]), виділяються їхні тематичні групи (З.М. Волоцька [3], М.Т. М'яха [34], П. Серрільйо [31]).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на певні здобутки, поки що загадки залишаються однією з найменш вивчених груп паремій. На відміну від прислів'їв і приказок вони не тільки мало досліджені з лінгвістичної точки зору, але й практично лексикографічно не розроблені. Особливо рідко потрапляє в поле зору лінгвістів сучасний матеріал сфери загадок. Більшість досліджень із цієї теми виконано на матеріалі російських та українських загадок.

Мета статті полягає у виявленні лінгвістичних характеристик іспанської народної загадки у світлі дискусійних проблем енігматичної семасіології. Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання: з'ясувати онтологічний статус загадки; схарактеризувати її лінгвістичний статус.

Виклад основного матеріалу. Загадка є культурно маркованим текстом; являє собою багатогранний спосіб відображення етнічної картини світу, розкриває логіку, мислення, світосприймання. Крізь призму загадки можна проникнути в спосіб мислення нації.

Багато лінгвістів уважають, що загадка загадується з розрахунком на розгадку, визначають її як текст у формі запитання й відповіді. За визначенням Ю.М. Ілларіонової, загадка може набувати три форми: простого питального речення, простого оповідального, а також складного оповідального речення, у яких запитання наявне уприхованій формі [9, с. 15]. М.А. Рибнікова, підтримуючи Ю.М. Ілларіонову в тому, що «свіжа загадка, що збереглася, звучить як розповідь» [22, с. 22], поряд із цим виявляє форму діалогу.

П.М. Богатирьов, Н.І. Кравцов, С.Г. Лазутін, А.П. Квятковський, В.В. Мітрофанова визначають загадку як «побудований у вигляді іншомов- лення невеликий фольклорний твір, що містить мудре запитання, на яке необхідно дати вичерпну відповідь» [13, с. 83].

В.П. Анікін, А.П. Квятковський, В.В. Мітро- фанова, Д.Н. Садовніков звертають увагу на поетичну природу народної загадки. І, незважаючи на те, що більша частина народних загадок присвячена найпростішим і звичним предметам домашнього побуту, а також свійським тваринам й природним явищам, вони (загадки) розкривають поетичний бік в цих предметах і явищах, відкриваючи «повний простір для творчої фантазії народу» [8, с. 258].

Щодо лексичної складової народних загадок, то більшість дослідників, як і Н.А. Добролюбов, відзначають, що «мова відрізняється своєю простотою й невимушеністю, на противагу книжковій штучності. У словосполученні й особливо в слово-розташуванні тут набагато більше свободи, немає того намагання стиснути мову в довгий, зв'язний період, як у книжковій літературі» [5, с. 81].

Інтерес до вивчення лексичної складової народної загадки був викликаний особливостями мовних форм, якими користується загадка, а також рідкими діалектними особливостями, що відхиляються від стандартної логіки граматичною структурою [22, с. 16].

Семантичну структуру народної загадки можна розглянути з позиції взаємозв'язку трьох її компонентів: об'єкта, що загадується, або денотата, що заміщає, або, що кодує, об'єкта й так званого «образу», опису. Опис будується на основі різних видів асоціативних зв'язків, викликаних уживанням тих чи інших різновидів тропів.

А. Тейлор надає таке визначення загадці: «Дійсна загадка складається із двох описів об'єкта, метафоричного (фігурального) і буквального, і спантеличує слухача, який робить спроби окреслити об'єкт, засоби опису якого суперечливі» [35, с. 1].

Д. Нойс, досліджуючи описову частину загадки, установила, що процес загадування здійснюється за допомогою введення в описову частину так званого «блок-елемента», тобто двозначного виразу, який позбавляє опис ясності. Двозначність може виникнути на будь-якому рівні лінгвістичного коду -- як фонологічного, так і семантичного, що часто представлене суперечливістю або парадоксом усередині опису [33, с. 138].

Дж. Дж. Фрейзер, досліджуючи функціональні особливості загадок, так само, як і В.П. Анікін, уважав, що спочатку загадки були іншомовленнями, прийнятими в ті часи, коли з деяких причин мовцеві було заборонено вживати прямі терміни. Таким чином, він увів гіпотезу щодо причетності загадки до табу. Вчений виділив три ситуації, у яких вдавалися до табу: 1) ритуали, пов'язані зі смертю; 2) обряди родючості в сільськогосподарських циклах; 3) згадування статевого життя [27].

На думку В.П. Анікіна й Дж.Дж. Фрейзера, загадка являла собою нетрадиційний спосіб спілкування, а саме, таємну умовну мову, що включає процес нагромадження досвіду попередніх поколінь, умови життя народу, його культуру, історію й географію країни [26, с. 104--105].

А. Тейлор разом із Р. Петшем основною функціональною особливістю загадки вважали навмисне введення адресата в оману. «Справжні загадки спрямовані на завуальовування, що спонукує до міркувань» [32, с. 15]. Цієї ж позиції дотримувалися німецький пареміолог К.Ф. Флегель і американські мовознавці Р. Абрахамс та А. Дан- дес, які розглядають загадку як те, що вводить в оману зображення невідомого об'єкта з метою перевірки спритності адресата [33, с. 130--131].

Іспанський учений П. Серрільйо, а також М.Т. М'яха, відома мексиканська дослідниця, вивчають народну загадку крізь її історію, форми (віршування, стилістичної організації), функціонування в мові. Інший відомий науковець М.Г.Г. Гутьєрез аналізує загадку зважаючи на її структуру та функціонування в мові. Х.Л. Гарфер і К. Фернандез досліджували поняття аФчіпаша та асегіцо з огляду на історію, культуру та лінгвістику (фонетику, стилістику та лексокологію) тощо.

Отже, можна відзначити, що із часом функціональні особливості загадок зазнали змін, перетворюючись зі способу спілкування й обміну інформацією на розвагу на дозвіллі, спрямовану на випробування розумів і перевірку кмітливості.

Проаналізувавши все зазначене вище, «народну загадку» визначаємо як мовну одиницю, яку використовують в акті комунікації з метою спілкування, обміну інформацією, перевірки кмітливості, кодування табуйованої лексики, а також дозвілля адресата.

Також специфіка загадки полягає в тому, що вона поєднує дві частини: описову (вимовляється адресантом) і відповідь (адресата) -- розгадку. З огляду на теорію комунікації сам феномен загадування передбачає обмін інформацією за участю двох і більше активних комунікантів. Один учасник загадує текст загадки, а інший -- відгадує. Завдяки метафоричності загадки перша її частина описує предмет чи явище, що міститься в другій частині загадки і представлений у термінах з іншої семантичної сфери. Така двочленність загадки визначає для дослідження необхідність розгляду двоскладовості цього феномену в різних аспектах -- семіотичному, структурному та прагматичному.

Із семіотичного огляду загадка -- мовлення, користуючись яким певна група може говорити про різні соціальні дії. Наприклад, у давнину під час весілля загадували загадки. За допомогою спеціального коду учасникам вдавалося говорити про найважливіші соціальні явища (про союз чоловіка і жінки). Як об'єкт семіотики загадка -- це свідома зашифрованість (сам текст загадки) у його відношенні до референта (відгадка). Текст загадки розглядається як знак у його відношенні до денотата -- розгадки.

Структурний підхід також апелює до двоскладовості загадки. За структурою загадка являє собою об'єднання двох компонентів -- образної частини і відгадки.

У прагматичному аспекті загадку порівнюють із загальним висловлюванням, що, на думку А.В. Головачової [4, с. 195], містить рему, а тема загадки -- її відгадка. І все ж таки відзначимо, що загадка відрізняється від простого висловлювання тим, що вона може функціонувати як стандартний завершений текст, що передбачає діалогічність, а отже, і наявність контртексту (відгадки).

Двоскладовість загадки та її діалогічність є значущими і для діахронічного ракурсу дослідження, оскільки обмін питаннями і відповідями відсилає нас до архаїчних ритуалів, в основі яких лежать бінарні протиставлення -- небесне, божественне і земне; чоловіче й жіноче; темне і світле; своє і чуже; живе і мертве. Більш докладний розгляд загадки надає нам змогу віднайти в ній кілька видів дуальної організації: а) обмін питаннями і відповідями; б) обмін словами (словесний двобій); в) обмін денотатами, суттю, поняттями, у чому, власне, і виявляється метафоричність тексту загадки.

В.К. Харченко стверджує, що кожна загадка підпорядковується формулі: «інформація -- ентропія -- образ». «Щоб створити невідоме, ентропію, смисловий дисонанс, треба використовувати ілюзорну парадоксальність. Загадка, у складі якої немає метафори, на виході дає образ» [30, с. 78].

Г.Л. Пермяков виділяє сім основних прагматичних функцій, властивих усім пареміям, у тому числі й загадкам: моделювальну (словесна або розумова модель життєвої або логічної ситуації), повчальну, прогностичну (основна суть пророкування й прогнозування майбутнього), магічну (бажання своїми словами нав'язати природі свою волю), негативно комунікативну (відбувається акт комунікації, який не несе в собі жодного інформативного навантаження), розважальну, орнаментну. Домінантною серед загадок є повчальна функція [21, с. 87--89].

Н. Сивачук відзначає, у свою чергу, активізацію пізнавальної діяльності, розвиток уваги й спостережливості, функцію естетичної насолоди, формування навичок логічного й абстрактного мислення, а також ігрову й розважальну функції [27, с. 25].

Про функції загадок писала Н.Б. Мечковська. У зв'язку з тим, що загадки допомагали в усвідомленні переносних значень і алегоричних виражень, вчили й направляли в розумінні перифраз, натяків і непрямих описів, вони виконували пізнавальні, ігрові, розважальні та естетичні функції, що зумовило різноманітність їхніх форм [18, с. 107].

Ми вбачаємо за доцільне згадати думку Я.А. Барана щодо функцій фразеологізмів, які можна застосувати і щодо загадок, серед яких: репрезентативна (кожна загадка є репрезентантом якого-небудь предмета або явища, суспільства або етносу); функція загального відображення (загадка відбиває, але в деталізованному вигляді); комунікативна (загадка є способом спілкування, тобто надає можливість передавати повідомлення про щось або про кого-небудь); функція завершеності незавершеності (вона тільки називає предмет або явище, але не передає закінчену думку про нього); функція співвідношення з актом мовленнєвої діяльності (загадка функціонує й актуалізується тільки в певних дискурсних одиницях) [1]. Як свідчить аналіз, репрезентативна, комунікативна, функція співвідношення з актом мовленнєвої діяльності -- це функції, властиві загадкам.

Усі труднощі і сутність загадки полягають саме в тому, що один предмет зображується за допомогою іншого, певним планом аналогічним з першим. Природа загадки пов'язана з однією із фундаментальних властивостей людського мислення та здатністю чи вмінням людини осягати подібність і відмінність різних предметів.

Висновки

Загадка, таким чином, постає як предмет багатоаспектний і полімодальний. Тобто різні її аспекти підпорядковуються закономірностям відповідної природи, і її варто розглядати в різних концептуальних системах координат. У зв'язку з цим, для свого розуміння вона вимагає розроблення особливого шляху осягнення, або герменевтичної стратегії, яка б забезпечила переходи від одного аспекту до іншого не у вигляді еклектичної склейки, а так, щоб процес осягнення відображав порядок дослідної необхідності, розгортав би внутрішню, іманентну будову нашого предмета. Цікавим видається зіставний аналіз в межах різних мовних культур, наприклад, іспанської, італійської, аргентинської, мексиканської й української. Таке дослідження надало б змогу зробити певний внесок у розуміння процесів існування національного образу світу, розширити знання про мову як про специфічний простір національної своєрідності, та, у свою чергу, глибше проникнути в сутність окремої мови.

Список літератури

1. Баран Я.А. Фразеологія в системі мови: [монографія] / Ярослав Андрійович Баран. - Івано-Франківськ: Лілея НВ, 1997. - 176 с.

2. Берегова О.А. Аранжування загадки питальним реченням / Ольга Андріївна Берегова / Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. наук. робіт молодих учених [«Романська філологія та сучасний освітній простір»], (Горлівка, 8-9 грудня 2011 р.) / відп. ред. О. В. Семенова. - Горлівка: Вид-во ГПДІІМ, 2011. - С. 23.

3. Волоцкая З.М. Опыт описания структуры и семантики загадок одного тематического поля / З.М. Волоцкая // Советское славяноведение, 1986. - С. 122-129.

4. Головачева А.В. К вопросу о прагматике / А.В. Головачева // Исследования в области балто-славянской культуры. Загадка как текст. - М.: Индрик. 1994. - С. 195-213.

5. Добролюбов Н. А. О поэтических особенностях великорусской народной поэзии в выражениях и оборотах / Н.А. Добролюбов. - Собрание сочинений: в 9 т. - М., 1961. - Т. 1. - С. 81-84.

6. Елизаренкова Т.Я. О ведийской загадке типа brahmodya / Т. Я. Елизаренкова, В.Н. Топоров // Паремио- логические исследования. - М.: Глав. изд. Вост. лит-ры, 1984. - С. 14-16.

7. Журинский А.Н. Семантическая структура загадки: Неметафорические преобразования смысла / А.Н. Журинский; отв ред. Н. В. Охотина. - М.: Наука, 1989. - 128 с.

8. Загадки русского народа: сб. загадок, вопросов, притч и задач / сост. Д. Садовников; вступ. ст. и примеч. П. Аникина. - М.: тЕрРА, 1996. - 335 с.

9. Илларионова Ю.Г. Учите детей отгадывать загадки / Ю.Г. Илларионова. - М.: Просвещение, 1985. - 160 с.

10. Капорулина Л.В. К вопросу о дистрибуции имени существительного в языке русской загадки / Л. В. Капорулина // Язык жанров русского фольклора. - Петрозаводск, 1979. - С. 86-99.

11. Кенгс-Маранда Э. Логика загадки / Э. Кенгс-Маранда // Пословица. Загадка (структура, смысл, тип). - 1978. - С. 249-284.

12. Кондратьева Т.Н. Собственные имена в пословицах, поговорках и загадках русского народа / Т. Н. Кондратьева // Вопросы грамматики и лексикологии русского языка. - 1964. - С. 98-188.

13. Кравцов Н.И. Русское устное народное творчество: [учеб. для филол. спец. ун-тов.] / Н.И. Кравцов, С.Г. Лазутин. - [2-е изд.]. - М.: Высш. шк., 1983. - 448 с.

14. Кулинич С.П. Сучасний дитячий фольклор: семантичний, структурний, функціональний аспекти: авто-реф. на здобуття наук. ступ. канд. філ. наук: спец. 10.01.07 «Фольклористика» / Сергій Петрович Кулинич; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2005. - 17 с.

15. Левин Ю.И. Семантическая структура загадки / Юрий Иосифович Левин // Паремиологический сборник. Пословица. Загадка. (Структура, смысл, текст). - 1978. - С. 283-314.

16. Лекомцева М И. Семиотические аспекты «индексальной» загадки / М. И. Лекомцева // Исследования в области балто-славянской народной культуры: загадка как текст. - М.: Изд-во Индрик, 1994. - Вып. 1. - 214-223.

17. Мамедова А.І. Когнітивно-семантична і комунікативно-функціональна організація німецької народної загадки: автереф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук: спец. 10.02.04 «Германські мови» / Алла Іванівна Мамедова; Донецьк. нац. ун-т. - Донецьк, 2008. - 22 с.

18. Мечковская Н. Б. Язык и религия. Лекции по филологии и истории религии / Нина Борисовна Мечковская. - М.: Фаир, 1998. - 350 с.

19. Оглоблин А. К. Типы яванских загадок (К вопросу о соотношении формы и значения) / А. К. Оглобин // Паремиологические исследования. - 1984. - С. 81-95.

20. Пасько Г. М. Особливості вияву комунікативної мети мовленнєвого жанру загадки в аспекті класичної теорії мовленнєвих актів (на матеріалі української мови) / Ганна Михайлівна Пасько // Донецький вісник Наук. тов. ім. Шевченка / гол. ред. В. Білецький. - 2010. - Т. 28. - С. 273-282.

21. Пермяков Г.Л. Основы структурной паремиололгии / Григорий Львович Пермяков. - М.: Наука, 1988. - 235 с.

22. Рыбникова М. А. Загадки / Мария Александровна Рыбникова. - М.-Л.: Academia, 1932. - 488 с.

23. Салтовська Н. В. Поетика українських народних загадок: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.07 «Фольклористика» / Наталія Василівна Салтовська, Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2004. - 17 с.

24. Свистун Л. B. Фонетические экспрессивные средства как формо- и смыслообразующий фактор текста поэтической загадки / Л. В. Свистун. - Горловка, 1991. - 23 с.

25. Селіванова О. О. Комунікативні стратегії і тактики в українських загадках / Олена Олександрівна Селіванова / Вісник Черкаського ун-ту. - Серія «Філологічні науки». - 2004. - Вип. 60. - С. 10-23.

26. Сендерович С. Я. Морфология загадки / С. Я. Сендерович. - М.: Школа «Языки славянской культуры», 2008. - 208 с.

27. Сивачук Н. Загадка як фольклорний жанр / Н. Сивачук // Рідна мова. - 2003. - № 4. - С. 25-28.

28. Топоров В. Н. К реконструкции загадочного «прототекста» (О языке загадки) / Владимир Николаевич Топоров // Исследования в области балтославянской духовной культуры. - М.: Изд-во Индрик, 1999. - Ч. 2. - С. 54-68.

29. Фрезер Дж. Дж. Золотая ветвь: Исследования магии и религии / Джеймс Джордж Фрезер. - М.: Полит. лит-ра, 1980. - 832 с.

30. Харченко В. К. Метафорический строй загадки / В. К. Харченко // Радянська школа, 1987. - № 4. - С. 76-81.

31. Cerillo P. C. Adivinanzas populares esparalas (estudios y antologia) / Pedro C. Cerillo. - La Mancha: Cuenca & Ediciones de la Unersidad de Castilla, 2000. - 226 p.

32. Cook E. Enigmas and Riddles in Literature / E. Cook. - Cambridge: Cambridge University Press, 2006. - 291 p.

33. Dorson R. M. Folklore and Folklife: An Introduction / R. M. Dorson. - Chicago: The University of Chicago Press, 1972. - 572 p.

34. Miaja de la Peсa M. T. La adivinanza. Sentido y pervivencia / Maraa Teresa Miaja de la Peсa // Acta Poetica, 2005. - 26 (1-2). - P. 443-463.

35. Taylor A. English Riddles from Oral Tradition / Arcer Taylor. - Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1951. - 215 р.

Размещено на Allbest.ru