Топонімні координати художнього дискурсу А.П. Чехова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

ТОПОНІМНІ КООРДИНАТИ ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ А.П. ЧЕХОВА

Котух Н.В.

Анотація

Незважаючи на стрімкий розвиток мовознавства в цілому, ономастика як самостійна лінгвістична дисципліна залишається в основному в рамках традиційно-описової лінгвістики. Цим і пояснюється її екстенсивне вивчення: вражаюче накопичення емпіричного матеріалу без системного з'ясування його місця в мові та мовленні, без визначення онтологічної сутності ономастичної підсистеми з точки зору етно-, психо-, соціо-, прагмалінгвістики та інших аспектів теорії мовного спілкування. У статті охарактеризовані дискусійні питання сучасної ономастики, зокрема топоніміки, систематизовані топоніми, використовувані в епістолярній і творчій спадщині А.П. Чехова, проілюстровані приклади використання топонімів у контексті перекладів творів письменника українською мовою.

Ключові слова: ономастика, топонім, географічні назви, класифікація топонімічних одиниць, топоніми в спадщині А.П. Чехова.

Вступ

Постановка проблеми. Топонімам належить особливе місце в лексичній системі мови. Як певна група слів, вони наділені парадигматичними і синтагматичними характеристиками, властивими слову взагалі. Разом з тим очевидно, що топоніми не просто різновид власних імен, а власні імена особливого роду. Предмет топоніміки -- географічні назви -- стабільний. Проте її зміст надзвичайно динамічний, оскільки він відображає зміни в предметі, виявлені в процесі його пізнання. Топоніміка, синтезуючи результати різних досліджень географічних номінацій, організовує ці дані, виявляє специфіку назв. Розвиток топоніміки на перетині лінгвістики, географії та історії визначає її міждисциплінарний характер. Можна стверджувати, що вивчення топонімів як частини словникового складу мови, їхньої семантики, структури, функцій, тобто всього того, що їм властиво як лінгвістичним одиницям, має бути безпосередньо пов'язане з вивченням історії народу та географії території. «Топонімію слід розглядати не як монолітне нерухоме ціле, а як багатошарове, хронологічно різне утворення, що дає уявлення про мови, давні народи взагалі й розкриває умови формування української нації зокрема» [1, с. 690]. Топоніми належать до мовних універсалій, входять до складу лексики мови і повинні розглядатися як невід'ємна частина її словникового складу. Тому в центрі уваги топоніміки повинен залишатися лінгвістичний підхід до топонімів як особливих слів та їхніх комплексних еквівалентів. Вказівка на об'єкт -- природна функція будь-якого топоніма, але крім вказівки на об'єкт у багатьох найменуваннях простежуються додаткові значення, пов'язані з характеристикою об'єкта, ідеологією та емоційною забарвленістю назви. Таким чином, топонім, залишаючись назвою, тобто ім'ям одиничного предмета, виявляється навантаженим різними конотаціями. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливими для визначення параметрів топонімічних систем є дослідження Є. Бевзенка, Є. Березович, І. Воробйової, Ю. Карпенка, М. Кордуби, О.Купчинського, М. Мамонтової, Н. Подольської, О. Суперанської, І. Франка, Т. Чубенко, М. Янко та ін. Основними поняттями теоретичної топоніміки є соціально-історична сутність назви й антропологічна спрямованість, які уможливлюють системний аналіз топонімів. Указуючи на окреміодиничні предмети, топоніми не називають класи однорідних предметів, а є гранично локалізованими словами і найтіснішим чином пов'язані з одиничними географічними поняттями. Ці особливості топонімів дозволяють їм мати значну автономію всередині лексичного складу мови. У пропонованій статті під топонімом розуміємо узагальнену назву будь-якого топонімічного об'єкта: від великих географічних і адміністративно-територіальних районів до дрібних внутрішньоміських об'єктів, власні назви як природних об'єктів на Землі, так і об'єктів, створених людиною і зафіксованих в даному регіоні.

Проблема класифікації топонімічних одиниць залишається однією з найбільш актуальних дотепер. Про складність питання свідчить відсутність на сьогодні однакового підходу до його вирішення. Виявлення системних зв'язків і закономірностей, які організовують топоніміку, не перестають привертати увагу сучасних дослідників. Хоча в центр уваги топоніміки ставляться масово повторювані явища, на думку більшості науковців, створення єдиної універсальної класифікації багатопланового топонімічного матеріалу є малоймовірним. Формулювання цілей статті. Поділяючи думку про те, що створення єдиної класифікації для всіх географічних назв будь-якої території навряд чи можливо, ми вважаємо за доцільне провести дослідження топонімів за двома напрямами: взявши за основу класифікації топонімів принцип номінації залежно від специфіки різних типів географічних об'єктів, систематизувати топоніми, використовувані у творах А.П. Чехова; зробити вибірку лінгвістичного матеріалу топонімічних назв, пов'язаних з Україною, а також схарактеризувати в контексті українськомовних перекладів письменника деякі з цих топонімів.

Виклад основного матеріалу дослідження

топонім лексичний ономастика мова

Географічні об'єкти на нашій планеті виключно різноманітні. Тут і природні, і ті, що виникли як результат діяльності людей. У топоніміці їх визначають як об'єкти номінації. Відповідно всі топоніми можна поділити на класи в залежності від специфіки об'єкта номінації. Таким чином, топонімічний клас -- це сукупність назв однотипних географічних об'єктів. Очевидно, що виділяється кілька основних класів топонімів. Вони співвідносяться з основними видами географічних об'єктів.

Кількість класів досить значна, оскільки такими ж різноманітними є типи географічних об'єктів. Кожен клас ділиться на підкласи топонімів. Розглянемо основні класи топонімів, узвичаєні в різних класифікаціях. Аналіз мовного матеріалу здійснимо на основі частотного граматико-семантичного словника мови художніх творів А.П. Чехова [2].

Ороніми -- клас топонімів, що включає назви форм рельєфу. До складу цієї групи входять найменування гір, вершин, рівнин, низовин, западин, печер, ярів та інших геоморфологічних об'єктів. У словнику зафіксовані такі назви: Анды, Ай-Петри, Арарат-гора, Афонская гора, Афон, Валдай, Везувий, Каменная Могила, Карпатские горы, Кордильеры, Красная Горка, Монблан, Новый Афон, Парнас, Саур-Могила, Святые Горы, Сион, Уральский хребет, Ельбрус. Гідроніми -- клас топонімів, до якого належать назви всіх водних об'єктів -- річок, струмків, джерел, ставків, озер, океанів і їхніх частин: Азовское море, Амур, Аракс, Байкал, Бенгальский залив, Берингов пролив, Быстрянка, Волга, Гаврский залив, Ганг, Голтва, Дон, Донец, Енисей, Жижа, Иордань, Каспийское море, Ледовитый океан, Мёртвое озеро, Москва-река, Нева, Немецкое море [Северное море], Нил, Татарский пролив, Чёрное море, Чёрная речка, Яуза.

Ойконіми включають назви будь-яких населених пунктів. Виділяють кілька підкласів ойконімов: астіоніми -- назви міст: Алапаевск, Амстердам Архангельск, Аустерлиц, Балта, Барселона, Бахмут, Белая Церковь, Белгород, Бендеры, Бердичев, Бердянск, Берлин, Бологое, Болонья, Брянск, Будапешт, Бухара, Варшава, Ватерлоо, Вена, Венеция, Верхнеудинск, Вифлеем, Виши, Владивосток, Вологда, Волоколамск, Волочиск, Воронеж, Вязьма, Гамбург, Гейдельберг, Гельсингфорс, Генуя, Гомель, Гоморра, Городище, Еланчик, Елец, Елисавет- град, Ерусалим, Житомир, Звенигород, Зелёная Коса, Иерусалим, Изюм, Казань, Каир, Калуга, Карфаген, Кенигсберг, Киев, Клин, Конотоп, Кострома, Красноярск, Кременчуг, Кронштадт, Курск, Лион, Липецк, Лиссабон, Лондон, Мадрид, Макарьев, Милан, Могилёв, Монако, Монте-Карло, Моршанск, Москва, Мценск, Нахичевань, Неаполь, Нежин, Нижний [Нижний Новгород], Ница, Новороссийск, Новочеркасск, Нью-Йорк, Одесса, Орёл, Оренбург, Париж, Пенза, Пермь, Петербург, Полтава, Прага, Пятигорск, Райбуж, Ревель, Рейн, Ржев, Рим, Ростов, Ростов-на-Дону, Рыбинск, Рязань, Самара, Саратов, Севастополь, Серпухов, Симферополь, Скопин, Славяносербск, Славянск, Смоленск, Стокгольм, Сызрань, Таганрог, Тамбов, Тверь, Тирасполь, Томск, Тула, Тюмень, Умань, Уфa, Феодосия, Филадельфия, Франкфурт-на-Майне, Франкфурт-на-Одере, Харьков, Херсон, Чернигов, Чита, Шанхай, Шуя, Ялта, Ярославль; ко- моніми -- назви сільських поселень: Бараново, Бахчи-Салах, Богалёвка, Богатая Балочка, Болтово, Борисовка, Борисово, Бородино, Борцовка, Бутово, Варварино, Варсонофьево, Веденяпино, Вержболово, Верхние Запруды, Вознесенское, Войницевка, Воловьи Лужки, Вуколовка, Вязовка, Вязовье, Глиново, Голышино, Горбики, Грачёвка, Гурьино, Гирино, Девкино, Дементьев Хутор, Демидово, Дубовки, Дунькино, Дурыкино, Дю-евка, Дюковка, Дядьково, Есауловка, Ефремово, Жарово, Жёлтая речка, Желтухино, Женино, Жилково, Жуково, Завидово, Займище, Золото- во, Ивановка, Ипатьево, Казанское, Каряжино, Качаброво, Кирьяково, Клушино, Коньково, Ко- согорово, Костюково, Кочуевка, Кряково, Куку- евка, Кургасово, Куриково, Куриловка, Курне- во, Курносово, Лебединское, Лесное, Лесополье, Лефортово, Лиговка, Лимарово, Луково, Лучково, Коньково, Малиновцы, Малицкое, Малое, Малозёмово, Манькино, Марковка, Местечки, Мироносицкое, Михалково, Михальцево, Молчановка, Мухортинское, Мушкино, Никитовка, Новопавловка, Ново-Покровское, Новостроевка Новохатное, Обнино, Обручаново, Пахомово, Петровка, Петровское, Печенегов Хутор, Пла- тоновка, Плахтово, Плевна, Плесники, Репино, Реплово, Ровное, Рогачи, Рождественное, Рожново, Самойловка, Семениха, Сергиево, Синьково, Сияново, Соловки, Софьино, Спасовка, Старая Балка, Сухоруково, Сырня, Телибеево, Трофимово, Фирсаново, Хацепетовка, Хилово, Химки, Шальново, Шатиловка, Шевелки, Шестово, Шутейкино, Щепово, Якиманка, Яшнево. Дро- моніми також належать до класу топонімів. Це назви транспортних шляхів, зокрема залізниць: Донецкая, Донецкая каменноугольная, Донецко- Зайцевская, Московско-Брестская, МосковскоКурская, Николаевская, Поти-Тифлисская, Ря- занско-Козловская, Шуйско-Ивановская.

Одним із найбільших за кількістю є клас урбанонімів, назв будь-яких внутрішньоміських об'єктів -- вулиць, проспектів, площ: Арбат, Базарная, Басманная, Большая Дворянская, Большая Морская, Большая Никитская, Большая Ордынка, Большая, Выборгская, Гостиный двор [Торговые ряды (Петербург)], Дворянская, Егорьевская, Крещатик, Малая Бронная, Малая Дмитровка, Московская, Невский проспект, Неглинная, Ново-Московская, Остоженка, Офицерская, Охотный ряд, Плющиха, Поварская, Полянка, Пятницкая, Садовая, Свиребеевская, Сергиевская, Старая Басманная, Старо-Гончарная, Старо-Киевская улица, Страстной бульвар, Тверская, Тверской бульвар, Трубная площадь, Цветной Бульвар, Ямская; провулків: Гавриков, Замоскворецкий, Златоустенский, Кирсановский, Колокольный, Савёловский.

Серед решти топонімічних класів слід згадати ще хороніми -- назви будь-яких значних територій, регіонів, областей. З-поміж них виокремлюють: географічні (природні): Аравийская пустыня, Дальний Восток, Кавказ, Крым, Сибирь; та адміністративні: Австралия, Австрия, Азия, Алжир, Алтай, Америка, Англия, Архангельская губерния, Африка, Бельгия, Болгария, Босния, Бразилия, Венгрия, Витебская губерния, Владимирская губерния, Вологодская губерния, Гадячский уезд, Германия, Гренада, Греция, Грузия, Дагестан, Европа, Египет, Егорьевский уезд, Екатеринославская губерния, Индия, Иран, Ирландия, Исландия, Испания, Италия, Калужская губерния, Китай, Костромская губерния, Кубань, Курская губерния, Мадагаскар, Мадейра, Могилёвская губернія, Московская губерния, Новая Зеландия, Орловская губерния, Палестина, Пензенская губерния, Пермская губерния, Полтавская губерния, Польша, Португалия, Пруссия, Россия, Рязанская губерния, Самарская губерния, Саратовская губерния, Сахалин, Сахара, Сербия, Симбирская губерния, Сирия, Ставропольская губерния, Таврическая губерния, Тамбовская губерния, Тверская губерния, Тифлис, Тобольская губерния, Томская губерния, Турция, Украина, Уфимская губерния, Финляндия, Франция, Черниговская губерния, Швейцария.

У біографії Чехова є немало сторінок, які говорять про близькість великого діяча російської культури до України і її народу. А.П. Чехов бував у багатьох місцевостях України. Дитячі та юнацькі роки його минули в Таганрозі, він добре знав Донбас, Харків, певний час жив з усією родиною на хуторі Лука, на березі Псла, під Сумами, мріяв придбати маєток під Полтавою, мав будинок у Ялті. Топоніми України в художній та епістолярній спадщині А.П. Чехова також представлені, оскільки в них відображені різноманітні біографічні та творчі зв'язки письменника. Наприклад, ороніми: Ай-Петри, Каменная Могила, Карпатськие горы, Саур-Могила, Святые горы; гідроніми: Азовское море, Донец, Чорное море, Яуза, Мёртвое озеро; астіоніми: Бахмут, Белая Церковь, Бендеры, Бердичев, Бердянск, Житомир, Изюм, Киев, Конотоп, Кременчуг, Нежин, Полтава, Севастополь, Симферополь, Славянск, Умань, Феодосия, Харьков, Херсон, Чернигов, Ялта; урбанонім: Крещатик; хороніми: Гадячский уезд, Полтавская губерния, Таврийская губерния, Украина, Черниговская губерния, Крым.

Природу, людей, мову, побут України відображено в оповіданні «Людина в футлярі», топонімічним орієнтиром є Гадяцький повіт. «Призначили до нас нового вчителя історії та географії, якогось Коваленка, Михайла Савича, з хохлів. Приїхав він не один, а з сестрою Варенькою. Він молодий, високий, смаглявий, з величезними руками, і з обличчя видно, що розмовляє басом, та й насправді, голос, як з бочки: бу-бу-бу... А вона вже не молода, років тридцяти, але теж висока, струнка, чорноброва, червонощока,- одне слово, не дівчина, а мармелад, і така спритна, гамірлива, все співає малоросійські романси і регоче. Ледь що, так і заллється голосистим сміхом: ха-ха-ха! Перше, ґрунтовне знайомство з Коваленками у нас, пам'ятаю, відбулося на іменинах у директора. Серед суворих, напружено нудних педагогів, які й на іменини ходять з обов'язку, раптом бачимо, нова Афродіта відродилася з піни: ходить, взявшися у боки, регоче, співає, танцює... Вона проспівала з почуттям «Віють вітри», потім ще романс, і ще, і всіх нас зачарувала, - всіх, навіть Бєлікова. Він підсів до неї і сказав, солодко посміхаючись:

- Малоросійська мова своєю ніжністю і приємною звучністю нагадує старогрецьку.

Це сподобалося їй, і вона почала розповідати йому з почуттям і переконливо, що в Гадяцькому повіті у неї є хутір, а на хуторі живе матуся, і там такі груші, такі дині, такі кабаки! У хохлів гарбузи звуться кабаками, а кабаки шинками, і варять у них борщ з червоненькими і з синенькими «такий смачний, такий смачний, що просто - страх!» [4, с. 57]

Донецький степ з його широчінністю й запашним духом полину і чебрецю чудово відтворений у його повісті «Степ». Менш відомим, алене менш точним є колоритний опис з оповідання «В рідному кутку»: «Донецька залізниця. Невесела станція, що одиноко біліє в степу, тиха, зі стінами, гарячими від спеки, без жодної тіні і ніби без людей. Ви сідаєте в коляску, - це так приємно після вагона, - і котите степовою дорогою, і перед вами поступово відкриваються картини, яких немає під Москвою, величні, безмежні і чарівні своєю одноманітністю. Степ, степ - і більш нічого; вдалині стара могила або вітряк; везуть волами кам'яне вугілля... Поодинокі птахи низько пролітають над рівниною, і розмірені рухи їхніх крил навівають дрімоту. Жарко. Минула година, друга, а все степ, степ і все могила вдалині» [4, с. 35]. Типовий донецький пейзаж змальовано в такому фрагменті з оповідання «Щастя»: «Сонце ще не зійшло, але було вже видно всі кургани і далеку, схожу на хмару Савур-Могилу з гострим верхом. Коли забратися на цю Могилу, то з неї видно рівнину, таку ж рівну й безмежну, як небо, видно панські садиби, хутори німців та молоканів, села, а далекозорий калмик побачить навіть місто і поїзди. Тільки звідси й видно, що на цьому світі, крім мовчазного степу і вікових курганів, є інше життя, якому немає ніякого діла до закопаного щастя і овечих думок» [3, с. 287]

За творами А.П. Чехова можна без перебільшення вивчати географію, яку в оповіданні «Екзамен на чин» визначено «наукою для листонош»: «Фендриков був не згодний з тим, що географія є наука листонош (про це ніде не було написано: ні в поштових правилах, ні в наказах по округу), але із шанобливості сказав: - «Точно так». Він нервово кашлянув і з жахом почав чекати запитань. Його ворог Галкін відкинувся на спинку стільця і, не дивлячись на нього, спитав протяжно:

- Е... скажіть мені, яке правління в Туреччині?

- Відомо яке... Турецьке...

- Гм!.. турецьке. Це поняття розтяжне. Там правління конституційне. А які ви знаєте притоки Гангу?

- Я географію Смирнова вчив, і, пробачте, не чітко вивчив... Ганг, це річка в Індії тече... річка ця тече в океан.

- Я вас не про це питаю. Які притоки має Ганг? Не знаєте? А де тече річка Аракс? І цього не знаєте? Дивно... Якої губернії Житомир?

- Тракт вісімнадцять, місце сто двадцять один» [3, с. 70].

Репрезентовано у творах Чехова й тодішні погляди пересічної людини на Америку та Європу. Дитячі думки про те, «в Каліфорнії замість чаю п'ють джин» [3, с. 318], мрії про подорож маршрутом: «Перм -- Тюмень -- Томськ -- Камчатку - човнами через Берингову протоку - а ось і Америка» [3, с. 318], повинні були здійснитися, бо були підкріплені серйозними намірами добувати золото і слонову кість, обробляти плантації. Питання якості освіти вирішується на «європейському рівні»: «Адже це європейський дурень! Даруйте, другого такого по всій Європі вдень із свічкою не знайдеш!» [3, с. 520]

Висновки

Отже, топонімічні координати, визначені у творчості А.П. Чехова, свідчать про неабияке знання письменником географії країни і світу, особливостей природних та адміністративних одиниць, зумовлених лінгвокультурною специфікою території. У контексті чеховської розповіді трапляються авторські метафоричні назви об'єктів, створених природою чи людиною. Це увиразнює зміст без додаткового обтяження форми твору. Прямі та образні топонімічні номінації є перспективними для подальшого дослідження літературознавців та мовознавців, бо не випадково літературний топонімом Таганрог ми асоціативно пов'язуємо з А.П. Чеховим.

Список літератури

1. Українська мова: Енциклопедія / За ред. В. М. Русанівського. - К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. - 824 с.

2. Частотный грамматико-семантический словарь языка художественных произведений А. П. Чехова с электронным приложением / О. В. Кукушкина, Е. В. Суровцева. - М.: МАКС Пресс, 2012. - 571 с.

3. Чехов А. П. / Вибрані твори в трьох томах / А. П. Чехов. - К.: Державне видавництво художньої літератури, 1954. - Т. І. - 556 с.

4. Чехов А. П. / Вибрані твори в трьох томах / А. П. Чехов. - К.: Державне видавництво художньої літератури, 1954. - Т. ІІІ. - 535 с.

Размещено на Allbest.ru