Фонетичні особливості польської мови мешканців Дніпродзержинська

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Марії Кюрі-Склодовської

Фонетичні особливості польської мови мешканців Дніпродзержинська

Швець А. О., аспірант

Анотація

Статтю присвячено вивченню польського мовлення мешканців Дніпродзержинська. Авторка робить спробу встановити специфічні ознаки вокалізму і консонантизму досліджуваної системи та з'ясувати закономірності їх появи у мовленні поляків різних вікових генерацій. Зокрема, тут звернено увагу на фонетичні явища субституції носових голосних, проривного Щ та [1], відзначено явище гіперизму та міжмовної інтерференції.

Ключові слова: польська мова на Україні, мовні контакти, соціолінгвістичні, фонетика, вокалізм, консонантизм, вікова диференціація.

Проблема функціонування мов національних меншин на Україні є надзвичайно актуальною на сучасному етапі розвитку нашого суспільства. Ця проблема також постійно перебуває у полі зору мовознавців, оскільки її вивчення, з одного боку. наближає вчених до розуміння загальних закономірностей розвитку мови в епоху глобалізації, а з іншого - проливає світло на важливі питання взаємодії мов, їх ролі у системі національної самоідентифікації особистості, ієрархії та доменів функціонування мов, що спів функціонують в одній спільноті тощо. Зазначені питання постають і в процесі вивчення польської мови на Україні, яка постійно перебуває в полі зору славістів. вокалізм консонантизм польський дніпродзержинськ

Найбільш віддалену історією мовознавчих досліджень має польська мова поза межами її етнічної території на так званих „кресах”. Це насамперед праці, які описують мову Південно-західної України: розвідки В. Гаргали щодо польської мови мешканців Львівщини, К. Дейни та С. Грабця про польську мову на Тернопільщині, праці М. Лесіва, дослідження З. Курцової польської мови Львова. Польській мові Житомирщини та Поділля присвятив свої праці В. Варенич.

В останнє десятиліття з'явилися праці, присвячені полякам і польській мові на Південно-східній Україні. Серед яких на увагу заслуговують монографії Г Красовської „Мпюіс рої- ska паpoЫnюwo-wschodmej икгаіпіе” та монографія А. Бо- нусяк та О. Сухомлинова „Польська спільнота Бердянська”.

Однак до цього часу польська мова у Дніпродзержинську, польська громада якого має досить давню історію, ще не була предметом вивчення, що визначає актуальність нашого дослідження.

Історія польської спільноти міста пов'язана з будівництвом Дніпровського заводу в с. Кам'янському, яке з 1802 р. стає частиною Катеринославської губернії і перетворюється згодом на крупний промисловий і культурний центр півдня Росії. Дніпровський завод, який швидко розвивався, потребував постійно нових робітників. Сотні поляків зі своїми родинами переїжджали в далеке Кам'янське, де і пустили коріння, а Україна стала для них другою Батьківщиною. У середині 1890-х років у Кам'янському проживало вже 1500 польських сімей. До першого січня 1913 року в Кам'янському налічувалося 40407 жителів, з них - 14175 поляків. Саме для поляків за наказом першого директора-розпо- рядника І. Ясюковича були побудовані Верхня і Нижня колонії. У Верхній колонії жили власники заводу, польські інженери, а у Нижній колонії - майстри й висококваліфіковані робітники. Так, у селищі Кам'янському утворилися дві етно-соціальні групи: адміністрація заводу, інженерно-технічні робітники, робітнича аристократія складалися в основному із поляків; робітники заводу - в основному місцеві селяни-українці.

Мешканці Дніпродзержинська польського походження до сьогодні зберігають свою мову і культуру, однак польське мовлення мешканців міста ще не піддавалося науковому опису, що і зумовлює актуальність цього питання.

Аналіз текстів виявив у польському мовленні усіх респондентів певні особливості, серед яких є мовні риси, які характеризують фонетичну систему польської мови мешканців Дніпродзержинська. У цій статті зробимо спробу розглянути найважливіші з ознак вокалізму та консонантизму досліджуваної мовної системи.

Вокалізм

Важливе значення для системи реалізації вокалізму відіграє характер наголосу. У мові поляків дніпродзержинська словесний наголос сталий, падає на переважно передостанній склад слова. Це також стосується прийменникових конструкцій, напр., i' babca, u doku'mentax. Проте вжиті слова-запози- чення мають нехарактерний для польської мови наголос, тобто український або російський, наприклад: Gazeta «Dzerzy 'n 'ec» w kotri j je arty 'kul j nazwi 'skom moh 'о pradz'a 'dka.

Серед важливих рис системи голосних, що відрізняють польську мову від української є наявність носових голосних [f] та [q], які становлять складність для вимови українців та по-різному виявляються у мовленні поляків на Україні. Так, у мовленні поляків Дніпродзержинська спостерігаємо хитання у вимові носових голосних або ж взагалі відсутність носових у позиціях, для яких вони характерні у літературно-нормативній польській мові. Це виявляється, зокрема, у субституції [f] та [q] неносовими [е], [о], [и] та [е].

Це фонетичне явище характерне для мовлення усіх поколінь. Так, у текстах, записаних від представників молодшого та середнього покоління спостерігаємо вживання неносових флексій у дієслівних формах 1 ос. однини, наприклад: mysl'u відповідно до myszlf; lub'e відповідно до lubif, та іменникових закінчень на чистий голосний mam na im'e, Зн.в. відповідно до mam na imif, rodz'inu, О.в. відповідно до rodzinq. Напр.,Mam na im'e Ludmila. Muj dzadek ma na im'e Frans.

У мовленні старшого покоління також знаходимо іменні та дієслівні форми із субституцією носових неносовими, напр.: muse відповідно до muszy mцge відповідно до mogf та ін.; Ja zapomn Пат melodiju, al 'е п 'е rozebralas 'ze slow am /, n 'e rozebrala, n'epam'entam, alezapomn'alamuzyke.

Як бачимо, з наведених вище випадків субституції носових [f], [q] неносовими голосними, у мовленні всіх поколінь спостерігаємо вживання неносових флексій у дієслівних формах 1 особи однини: [е] відповідно до літературно-нормативного [f]. Така субституція, з одного боку, може бути наслідком втрати носових голосних у системі вокалізму польського мовлення дніпродзержинців під впливом української мови, що більш вірогідно у випадку молодшого та середнього поколінь, у яких вживання польської мови має менший обсяг у сферах спілкування. З іншого боку, субституція носових неносови- ми у названій дієслівній формі у мовленні старшого покоління є загальною тенденцією у польському мовленні на Україні [див., напр.: 6].

Субституція носових голосних у польському мовленні дні- продержинців може також виражатися у заміні носового голосного звукосполученням [ow], [ew], [om], [em], [on ], [en]. Так, середнє покоління вживає дієслівну форму 1 особи однини із закінченням - en, xcen відповідно до chcf. Напр.: Ucylem jenzy- ka polsk'ego, bo xcen otsymac' Karten Pol'aka. Також у мовленні середнього покоління значно частіше спостерігаємо субституцію носових голосних звукосполученнями [on ], [en] у дієслівних особових закінченнях, зокрема у формах 3 ос. множини, у формах О.в. іменника та у коренях слів, напр.: pytajon, 3 ос. множини - pytajq Напр., N'ektury pytajon, a skond ty popol'sku mozes rozmaw'ac.

Також спостерігаємо вживання звукосполучення [ou] на місці носового в іменникових формах орудного відмінка ma- mou відповідно до mamq. Напр.: I tak to dzadek zostal s”eu z dzecmi tutaj i z mojej mamou.

Для мовлення представників старшого покоління характерною є вимова особових закінчень дієслів І та ІІІ особи як звукосполучення [on], [en], напр.: xcen, 1 ос.одн. - chcf, m'eskajon, 3 ос.мн. - mieszkajq. Напр.: Starse brace i s'ostry pojexal'i do Pol'ski i teraz m'eskajon w Pol'sce. Gdze on'i m'eskajon, to ja n'e wsystkix znam.

Спостерігається також подібна вимова прикметникового закінчення, а також закінчення займенників прикметникового відмінювання, напр., takon відповідно до takq. Субституції піддаються також голосні у середині основи різних частин мови, напр.: pokund; zdjenca, na renkax, za menzem, tenskn'ila та ін.; Boze jak ja xcen dodomu, i muw'ila po pol Sku, to ja zrozum'ala, ze dom, to jest Pol'ska. Zdjent'e ze mlodos't'i mamy. Otut ona. To Grodno, a tut ja mal'utka u mamy na renkax. N'em'ec robil zdjen'ca.

Особливості реалізації польських носових голосних стосуються також зворотної частки (нормативне sif): найчастіше тут спостерігаємо вимову [s''e], [s''en] або [s''eu]. У мовленні кожного покоління вона репрезентується по-різному, але у всіх інформантів спостерігаємо втрату носового. Молодше покоління часто вживає nazywam s ''e відповідно до nazywam sif, mi s ''e podoba відповідно до mi sif podoba, тобто у мовленні наймолодших поляків нормативному носовому голосному [f] відповідає неносовий [е] або звукосполучення [en].

У представників середнього покоління ми спостерігаємо вимову типу: zoztaly s”eu відповідно до zoztaly sif, тобто у їхньому мовленні нормативному носовому [$] також відповідає неносовий [е] або звукосполучення [еи]. Напр.: Так wysedlo, ге тш ЬаЬсаzoztalas''eипа икгаіп'е.

Представники старшого покоління вживають зворотну частку у формі s”en, Ге:podobaтіs”en відповідно доpodoba ті sif, отже, у їхній вимові також присутня заміна носового на звукосполучення [еп], однак на відміну від мови молодших поляків спостерігаємо функціонування частки у формі Ге, напр.: А potem taк гакгеМ'ііо гус'е, ге п'е х^аіа ап'і ршс, dzwon'iс, ХҐаІат Ге исус, ^еЬа Ьуіо otsymat' osw'idсen'e. Ja moge Ге исус. Оп исуі Ге w kol'eg'ium'e пит'его, п'итег шп'аГс'е, w ostatn'm kl'asu. Так оп'і игаШаІу Ге od S'iЬerji. Оп'і ис'екі'і do m'astaDn'eprodz'erzynska. Во rodz'ina ЬаМго Ьо)аіаГе.

Для польського мовлення старшого покоління дніпрод- зержинців характерним є також явище гіперичного вживання носових у позиціях, де носових у нормативному мовленні немає. Прикладом гіперизму може бути вживання [$] у словах, похідних від swiat "світ", у результаті змішування із парадигмою іменника шіро "свято" чи прикметника Ш§1у "святий", що мають подібне звучання: ро drug'ej sw'aMowej wojn'e відповідно до ро drugiej wojnie swiatowej.

До особливостей реалізації носових голосних фонем у польській мові мешканців Дніпродзержинська відносимо також артикуляційне наближення у вимові ненаголошених голосних [у] та [е], а також [о] та [у ], яка виявляється переважно у представників старшого покоління під впливом української мови.

Так, часто зустрічаємо у вимові старшого покоління реалізацію фонеми о звуком [и], напр., х^'ііат відповідно до chodzilam. Тат ja х^ііат do ккоіу. 1 татои хudilam doоіа.

Фонема [е] у ненаголошеній позиції у мовленні поляків реалізується в [е^у], [у¹] або [у], а фонему [у] реалізують звуки [у^е], [е^у], або [е], напр., рщехас відповідно до рггуіе^ас, рetajon відповідно доpytqjq. Іпаіег ojt'ec тп'е і парті, геЬуja р^ехаіа. Ця особливість системи ненаголошеного вокалізму, як зауважують дослідники, могла виникнути під впливом прийняття українського типу наголошування [4, с.76-77].

Вплив української акцентуаційної системи підтверджується, зокрема, тим фактом, що у мовленні молодшого покоління можемо спостерігати реалізацію фонеми [е] у ненаголошеній позиції після м'якого приголосного звуком [1^і], напр.: jl^lхali відповідно до jechali. Напр.: Му jl^іхali г grupou w РоШи па odpoсynek. Така вимова може вважатися результатом міжмовної інтерференції.

Таким чином, до характерних ознак досліджуваної системи вокалізму належить: відсутність носових голосних, яка виявляється у послідовній субституції носових чистими голосними або звукосполученнями ^], ^], [от], [ет], [оп ], [еп]. У коренях слів та особових закінченнях дієслова та у зворотній частці зЦ. Субституція носових неносовими по-різному представлена у мовленні різних вікових груп. Не менш характерним є явище гіперичного вживання носових у позиціях, де вони відповідають неносовим у нормативному мовленні. Особливості системи вокалізму польської мови мешканців Дніпродзержин- ська значною мірою пояснюється впливом української акцентуаційної системи, що виявляється в якісних характеристиках ненаголошених фонем о, е, у.

Консонантизм. На відміну від польської унормованої мови у мовленні поляків Дніпродзержинська наявна реалізація передньоязикової [і] замість лабіальної [і].

Так, у мовленні молодшого покоління спостерігаємо вживання форм mogl (mogl), stal (stai), pilki noznej (pilki noznej). У мовленні середнього покоління знаходимо форми robil відповідно до robil, zmarl відповідно до zmarl. Представники старшого покоління вживають byla відповідно до byla, ucyl відповідно до uczyl, m'alam відповідно до mialam, psysla відповідно доpszyszla. Напр.: Ja n'epam'entam, boja byla d'eckem. Tyl'ko copam'entam. Slysalam, ze rozmowl'al'i dorosl'i l'ud'i. Myposl'i do...Tam pocong On wz'al m'en'a na kol'ana i muw'il, ze jak urodz'e dz'ecko, zeby ja mam'i pomagala zeby l'ubila i zeby pisala l'isty do n'ogo.

Аналіз записаних нами текстів показує, що така вимова є досить послідовною. Лабіальна фонема [l] на відміну від мовлення поляків Південно -Західної України тут зустрічається дуже рідко. Порівняємо зі спостереженнями А. Буриш, яка відзначає, що у мовленні мешканців міста Дрогобича фонема [l] має зубну артикуляцію у всіх позиціях: ladovac, lamac, malpa, byl, muvil, psyjexal. Фонема [l] не відрізняється від загально польської вимови (lekki, daleko), за винятком позиції перед і та й, в яких l вимовляється з палатальнітю kal 'ka, bl'axa [1, с.22]. Такі відмінності можна пояснити відсутністю, або меншою вірогідністю контактів поляків Східної України з мовленням материкової Польщі протягом значного історичного періоду.

Зрідка зустрічається явище переходу l у v: pudevkou, p'iscavka. Така вимова є ефектом впливу української мови на польську і була поширена, як зазначає З. Курцова, у сільській частині польського суспільства на всій території України [5, с.349].

Перед м'якими приголосними [n], яке входить до складу словосполучення, що заміняє носові може піддаватися пом'якшенню, напр., dzewencset відповідно до dziewi^cset. Urodzilem s ''en tysonc dzewencset tsetego roku w Wolyn 'skij Gubernii. Можливо, що така вимова характерна для поляків на всій території України. Так, Івона Цехош, досліджуючи особливості польсь- ської мови Києва, наводить приклади пом'якшення приголосної [n]: zdjenc'ia, fszendzie, wienz'enie, pienc'. Подібне явище спостерігається перед задньоязиковими приголосними: namen- ki [2, c. 120].

Іншою специфічною рисою мовлення дніпродзержинців може бути вживання м'яких велярних приголосних [k'], [g'], [х']. У мовленні середнього покоління спостерігаємо вживання x'iba відповідно до chyba, intel'ig'ent відповідно до intelligent. У мовленні старшого покоління знаходимо форми troseck'i відповідно до troszeczky, ks'onzecki відповідно до ks'onzecky, напр.: Nu byuPanMartyn ksonz. Ja zwrucilam do n'ego, zeby xoc ks 'onzecki jakis ' dal. Ija tak i ucylam trosecki, od detstwa ostalos'a. Moj ot'ec byl taki intel'ig'ent.

Пом'якшення задньоязикових [k'], [g'], [x']перед е, івідбу- вається під впливом української літературної мови і західноукраїнських говірок, пор. форми: tak'ii, sux'ii, slax'e. K. Дейна і М. Лесів, аналізуючи подібне явище в говірок Мільна і Старої Гути, пояснювали це також мазовецьким походженням тих говірок. Виходить зрештою, що властивість регулярного пом'якшення задньоязикових перед е, і має ширший діапазон, отже виступає не тільки в польських говірках південних кресів, виведених з Мазовії, але й в цілому місцевій регіональній мові, що пояснюється впливом української мови [6, с.90].

Характерною ознакою системи приголосних є вимова звуків [w], [f], [u] та [l] відповідно до нормативного для польської мови звука [l] у дієслівних формах минулого часу. Так, у мовленні молодшого покоління спостерігаємо вимову bywa відповідно до byla, stau відповідно до stal. Для мовлення середнього покоління характерна вимова studjowala відповідно до studiowala, boliw відповідно до bolil, byw відповідно до byl, zmarw відповідно до zmarl, maw відповідно до mial. Напр.: Pradzadekmaw troje dzeci. Jefrosinija curken, najstarsa, syn Anatolij, moj dzadek i syn Piotr najmlodsy, takze moja prababca odnowyla swoje s wiadectwo sl 'ubne. Ja zrozum 'au, co oni ozenily s' dwudzestego stycn 'a tys onc dzewenceset dwudzestego usmego roku.

У текстах, записаних від представників старшого покоління, також зустрічаємо форми rob'iw відповідно до robil, krenciu відповідно до krqcil, maw відповідно до mial. Напр.: Ja studjowala w szkol'e muzycznej. Muj pradz'adek maw rodz'inu. Dalej n'e bende. On otsymaw wykstalcen'e. On byu regentem w kosc'ol'e. On daw swoim dz'ec'am wykstalcen'e. Tysonc dzewenset sesdzes'ontp'ersym roku simja bywa reabilitowana.

Специфічно рисою вимови приголосних є також вживання фрикативного [h], яке характерне для української мови, відповідно до нормативного проривного [g] у словах, які є спільними для польської та української мови, напр.: hore, ohon', mohla. Фрикативну вимову спостерігаємо і в словах, які спільні з російською мовою, напр.: horel, hde, etoho. Psyjexala rodzina do m'asta Dn'eprodzerzyn 'ska po powodu etoho, wolynsk'eho.

Слід зауважити, що подібна вимова, яка виявляється в субституції [h] - [g] характерна і для російської мови тих же інформантів, напр.: L'jets'a w l'ohkojp'ecorki ohon', napalen'ax smola, kak sleza. Wlasn'e n'e mohla pojexac, bo ja se s'e ucylam w skol'e. Stojala burzujka taka gd'e horel, moze dzewo. Ja n'e w'em, co tam ohon 'byl' i truba wwerx, tuda.

Як показує аналіз, характерними ознаками консонантизму є відсутність лабіальної фонеми [l] та її заміна середньоязиким [l] або, зрідка, [w]. До характерних ознак належить теж пом'якшення [n '] у звукосполученнях, що заміняють носові, а також вживання велярних м'яких [k'], [g'], [x'].

Впливом української мови пояснюється субституція проривного проривного [g] фрикативним [h], а також звука [l] у дієслівних формах минулого часу на [w], [f], [u].

Висновки

Отже, як показав короткий огляд особливостей польського мовлення дніпродзержинців на фонетико-фонологічному рівні, до специфічних рис як вокалізму, так і консонантизму сформувалися значною мірою під впливом української мови. Так, до характерних рис вокалізму належить відсутність носових голосних. Тут спостерігаємо явище субституції носових неносовими голосними та звукосполученнями [ow], [ew], [om], [em], [on], [en]. Можна припускати закріпленість вимови за певними морфологічними формами. Виявлено також явище гіперичного вживання субститутів носових. Ці явища по-різному виявляються у мовленні представників різних поколінь.

Характерною ознакою досліджуваного вокалізму є також наближення у вимові ненаголошених голосних [е] - [у], [о] - [u], яке спостерігається переважно у мовленні старшого покоління.

Консонантизму польського мовлення дніпродзержинців притаманна відсутність лабіальної фонеми [l] та її заміна середньоязиким [l] або, зрідка, [w], пом'якшення [n ']у звукосполученнях, що заміняють носові, а також вживання велярних м'яких [k'], [g'], [x']. Впливом української мови пояснюється субституція проривного проривного [g] фрикативним [h], а також звука [l] у дієслівних формах минулого часу на [w], [f], [u].

Розгляд фонетичної системи польської мови дніпродзержинців показав, що ця мова має свою специфіку порівняно з нормативною польською мовою, яка вимагає подальшого дослідження з метою її повного системного опису, встановлення причин появи інновацій, зв'язків з материковою мовою, а також тенденцій розвитку польської мови на Україні як мови національної меншини.

Література

1. Burysz A. Polszczyzna mieszkancow Drohobycza - stan i perspektywy / A. Burysz // Polszczyzna i Polacy dawniej i dzis. - Lodz, 2011, - S.17-26.

2. Cechosz I. O j?zyku polskim w dzisiejszym Kijowie / I. Cechosz // J^zyk polski dawnych Kresow Wschodnich, t.2, - Warszawa, 1999, - S.116-136.

3. Dunaj B. Rozwoj systemu fonetyczno-fonologicznego polszczyzny XX wieku / B. Dunaj // Polszczyzna XX wieku. Ewolucja i perspektywy rozwoju / pod red. S. Dubisza i S. Gajdy. - Warzszwa, 2001. - S. 75-83.

4. Dzi^giel E. Polszczyzna na Ukrainie / E. Dzi^giel. - Warszawa , 2003. - 187 s.

5. Kurzowa Z. Historia i wspolczesnosc j?zyka polskiego na Kresach poJudniowo-wchodnich / Z. Kurzowa // Historia i wspolczesnosc j^zyka polskiego na Kresach Wschodnich, pod. red. I. Grek-Pabisowa, - Warszawa, 1997, - S. 111-165.

6. Kurzowa Z. Polszczyzna Lwowa i kresow poJudniowo-wschodnich do 1939 roku. wyd. 2 rozszerzone / Z. Kurzowa. - Warszawa - Krakow, 1985, - 551s.

Размещено на Allbest.ru