Запозичення з німецьким етимоном у сфері будівельної лексики (на матеріалі українських говірок Ужгородського району Закарпатської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОЗИЧЕННЯ З НІМЕЦЬКИМ ЕТИМОНОМ У СФЕРІ БУДІВЕЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРОК УЖГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Гвоздяк О.М.

Ужгородський національний університет

У статті на матеріалі польових записів та лексикографічних джерел розглянуто запозичені з німецької мови слова лексико-тематичної групи «Будівництво». Визначено шляхи потрапляння німецьких запозичень в українські говірки Ужгородщини, а також проаналізовано їх морфологічну структуру. Простежено використання німецьких запозичень представниками різних вікових категорій та виявлено їх міжговіркові паралелі. З'ясовано, що в різних районах Закарпаття можуть бути відмінними вживаність, фонетичне або семантичне засвоєння германізмів. Установлено, що німецька мова відчутно вплинула на угорську, а остання, своєю чергою, - на українські говірки Закарпаття.

Ключові слова: міжмовні контакти, німецькі запозичення, українські говірки Закарпаття, будівництво, етимон, номен, лексема, Ужгородщина.

лексичний німецький віковий будівництво

Постановка проблеми. Серед актуальних проблем сучасних мовознавчих студій одне з провідних місць займає питання взаємодії мов, адже загальновідомо, що міжлінгвальні контакти викликають зміни у мовних підсистемах і призводять до низки лексичних запозичень, вивчення яких має велике значення для з'ясування словникового складу мови. Особливий інтерес у науковців викликають дослідження міжмовних контактів, які відбуваються між неспорідненими мовами.

У науковій літературі знаходимо чимало тлумачень поняття «запозичення». Зокрема, на думку О. Селіванової, «запозичення -- це процес уведення до певної мови морфем, слів або висловів іншої мови; слово чи сполука, уведена до певної мови з іншої мови» [9, с. 174]. Ж. Марузо вважає, що запозичення -- це акт, внаслідок якого одна мова засвоює елемент іншої мови і сам запозичений елемент [5, с. 104].

Запозичення потрапляють як у літературну мову, так і в говірки, адже діалекти є «віддзеркаленням живого народного мовлення» [7, с. 98], вони не тільки живлять літературну мову, але є джерелом її подальшого розвитку та збагачення. Через них можна вивчати історію народу [4, с. 8]. Говірки, які сьогодні функціонують на Закарпатті, становлять синтез мовних елементів, що належать різним мовам/діалектам, оскільки на території краю спостерігаємо багатовікові внутрішньо-регіональні контакти різних мов/діалектів (української, угорської, німецької, румунської, словацької тощо).

Процес взаємопроникнення запозичень із однієї мови в іншу зумовлювався кількома причинами:

належністю до однієї держави -- Угорського королівства (пізніше до Австро-Угорської монархії та Чехословацької республіки) -- та пов'язані з цим міжмовні контакти, які, проте, завжди були нерівні, оскільки німці й угорці займали вищий статус, ніж місцеве українське населення;

наявність спільних державних інститутів (наприклад, армії), що також активізувало інтер-етнічні контакти;

посередницька роль угорської мови, на яку суттєво впливала німецька;

висока міграційна активність населення Карпатського краю та досліджуваного регіону зокрема [2, с. 11].

Контакти закарпатських українців з іншими етносами (у нашому випадку з німецьким населенням, яке проживає на території краю понад три століття і говірка якого відірвана від основного континууму німецької мови) сприяли лексичним запозиченням у різних сферах (сільське господарство; виробничо-професійна галузь; побутова сфера; торгово-економічні відносини; соціальні й родинні зв'язки; військова справа; суспільно-політичні взаємини тощо).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історія поселення німців у Закарпатті, звичаї, побут, традиції, їх говіркові особливості, вплив на інші говірки краю неодноразово були об'єктом наукових студій. Особливий внесок у вивчення цих питань належить науковцям Ужгородського університету (С. Штефуровський, Й. Шрамл, Й. Дзендзелівський, П. Лизанець, Г. Меліка, Рот, Л. Владимир, Ф. Куля, В. Шин, Д. Костюк, Чолос, Н. Головчак, Л. Цапулич, О. Гвоздяк та ін.). Вплив німецької мови на лексичну систему розмаїтих українських говірок досліджували Г. Меліка, О. Гвоздяк, Т. Пиц, Я. Лопушанський, О. Огуй, Н. Нечаєва, Г. Сеник та інші вчені.

Однак, незважаючи на низку публікацій, все ще залишається чимало недосліджених німецьких запозичень у різних тематичних групах українських говірок Закарпаття.

Об'єктом нашого дослідження є будівельна лексика. Предмет аналізу -- німецькі лексичні запозичення лексико-семантичного поля (ЛСП) «Будівництво». Метою нашої статті є аналіз репертуару будівельної лексики, запозиченої з німецької мови в українські говірки Ужгородщини.

Реалізація поставленої мети передбачала розв'язання таких завдань: визначити чинники впливу німецької мови на українські говірки Ужгородського району Закарпатської області; виявити особливості процесу фонетичного засвоєння та морфологічної адаптації німецьких запозичень ЛСП «Будівництво» у досліджуваних говірках.

Виклад основного матеріалу дослідження. Джерелом дослідження стали діалектні матеріали, записані авторкою особисто впродовж 2006 та 2012-2014 років за спеціально розробленою програмою, та словники різних типів (тлумачні, етимологічні, перекладні, діалектні), у яких, окрім іншого, подано й будівельну лексику. Опитано 72 респонденти чотирьох вікових категорій: І -- старші за 60 років; ІІ -- 60-40 років; ІІІ -- 40-20 років; ІУ -- молодші за 20 років (у кожній групі -- по 18 респондентів).

Зафіксовані нами запозичення з німецьким етимоном у складі ЛСП «Будівництво» подаємо у вигляді словника.

Балка < н. Balken m -- укр. `брус, колода, балка' [3 І, с. 128]. Лексема балка поширена серед усіх вікових категорій. Говірковий та літературний варіанти цього запозичення збігаються.

Бетон < н. Beton m -- укр. `бетон' [3 І, с. 178]. Звідси похідне бетонувбти. Усі вікові категорії вживають у мові цей німецький номен.

Бетономішалка < н. Betonmischer m -- укр. `бетономішалка'. Однак тут спостерігаємо морфологічну адаптацію назви: український суфікс -лк-а. В етимологічному словнику української мови [3 І, с. 178] написано, що всі слова, похідні від бетон, утворені на українському ґрунті. У словотворчих словниках це кваліфікують як складно- суфіксальне утворення (< бетон+о+міша- ти+лк-а). Лексема активно вживається всіма віковими категоріями і є літературною.

Блок < н. Block m -- укр. `блок' [3 І, с. 211]. В українських говірках Закарпаття це слово вживається всіма віковими категоріями у значенні `природний або штучний будівельний камінь, порізаний на плити'.

Бляха < н. Blech n -- 1. `жерсть' [3 І, с. 216]; 2. листовий метал. Цей номен потрапив в українську говірку Ужгородщини через посередництво угорської мови, і тому старше покоління (І вікова категорія) поряд із бляха використовує й мадяризм бадоґ (угор. bдdog).

Буду(о)вати < н. bauen -- укр. `будувати' [3 І, с. 279]. Відбулася морфологічна адаптація назви за допомогою суфікса -ува-(-ова-).

Васе(и)рвага < н. Wasser + н. Waage f; н. Wasserwaage f -- укр. `ватерпас, васервага, рівень (будів.)' [3 І, с. 339]. Синонімом є номен ватерпас. Обидві лексеми вживаються віковими категоріями І--ІІІ, а інші мовці віддають перевагу назві ватерпас.

Гамор < н. Hammer -- укр. `молот; молоток'. Лексичним відповідником в українських говірках Закарпаття виступає інший діалектизм -- клепач (від праслов'янського клепати) [3 ІІ, с. 459]. Лексема гамор архаїзувалася, і всі вікові категорії вживають номен молоток [10, с. 418] або клепач.

Гоблик < н. Hobel m -- укр. `рубанок'. В українських говірках Ужгородщини цю назву вживають усі респонденти. Звідси похідне дієслово гобльовати, гоблювати < н. hobeln -- укр. `скоблити, скребти, стругати' [3 І, с. 540].

Ґіпс < н. Gips m -- укр. `гіпс' [3 І, с. 515-516]. Звідси похідні ґіпсовати, гіпсувати, що вживаються всіма віковими категоріями.

Ґіт < н. Kitt m -- укр. `замазка' [6, с. 370]. Лексема ґіт широковживана віковими категоріями І -- ІІ. Молодше покоління використовує назву замаз(с)ка.

Ґланцовати < н. Glanz m «блиск» -- укр. `глян- цювати, наводити глянець, глянц' [3 І, с. 533]. Лексема ґланцовати вживається в мовленні респондентів І вікової категорії разом із поліровати (див. нижче).

Дах < н. Dach n -- укр. `1. дах будинку;

покрівля' [3 ІІ, с. 15] -- вживається всіма віковими категоріями.

Дилі, ділі, діля < н. Diele f -- укр. `1. підлога з дощок; 2. дошка' [3 ІІ, с. 70]. На Ужгородщині ця назва вживається всіма респондентами тільки в першому значенні.

Дриль < н. Drillbohrer m -- укр. `дриль' [6, с. 173]. Це запозичення вживають усі вікові категорії.

Друт < н. Draht m -- укр. `дріт' [3 ІІ, с. 131]. Лексема друт поширена серед усіх вікових категорій. Молодше покоління вживає також номен провол(о)ка.

Кельня < н. Kelle f -- укр. `лопатка мулярна; кельма, мастерок' [3 ІІ, с. 420]. Це німецьке запозичення використовують переважно І -- ІІ вікові категорії. Молодше покоління віддає перевагу назві мастерок. Нормативними українськими є назви кельня, кельма.

Клема, клямка < н. Klemme f -- укр. `затискач; клямка, держак' [3 ІІ, с. 469]. Респонденти всіх вікових категорій частіше вживають літера- турномовні синоніми держак, затискач.

Кран < н. Kran m -- укр. `механізм для підіймання й переміщення вантажів' [3 ІІІ, с. 75]. Номен кран вживається всіма віковими категоріями.

Лата, латка < н. Latte f, Leiste f -- укр. `планка; рейка (будів.), дранка' [3 ІІІ, с. 199]. Латка -- суфіксальний дериват від лата. Номени лата, латка широковживані в українських говірках Ужгородщини.

Луйтра (руйтла), луйтра < н. Leiter f -- укр. `драбина'. В говірки Закарпаття ця назва потрапила через угорське посередництво (пор. угор. діал. Шїта, їеїта `т.с.'). Номени лзйтра (руйтла), луйтра використовують І--ІІІ вікові категорії на Іршавщині, Виноградівщині, Хустщині, Тячів- щині. В говірках Ужгородщини побутує ще український відповідник лазиво.

Малтер < н. Mцrtel m, австр. Malter m -- укр. `матеріал для будівництва; суміш цементу, вапна, піску та води' [11, с. 415]. Лексема малтер відома в усіх говірках Закарпаття.

Планка < н. Planke f -- укр. `дошка, планка, мостина' [3 ІУ, с. 426]. Це загальновживане запозичення з німецьким етимоном.

Поліровати < н. polieren -- укр. `полірувати, шліфувати' [3 ІУ, с. 493]. Лексема поліровати переважає в мовленні середнього та молодшого покоління. Респонденти І вікової категорії вживають також запозичення ґланцовати.

Рашпі(и)ль < Raspel f -- укр. `рашпіль, напилок з великою насічкою [3 У, с. 35]. Лексема рашпі(и)ль вживається всіма віковими групами і є нормативною.

Рула < н. Rohr n -- укр. `труба' [3 У, с. 145]. В українській літературній мові відоме як розмовне рура. Назва рула поступово архаїзується і вживається тільки респондентами І вікової категорії. Інші носії українських говірок Ужгород- щини послуговуються назвою труба.

Тийґла, цегла < н. Ziegel m -- укр. `цегла' [3 VI, с. 234]. Респонденти всіх вікових категорій вживають нормативну назву цегла, а І вікова категорія -- і номен тийґла, запозичений через угорську мову.

Файирмур, фаєрмур < н. Feuermauer m -- укр. `глуха стіна з вогнетривкого матеріалу, яка розділяє два будинки або проведена всередині одного великого будинку з протипожежною метою' [4, с. 32]. У говірках Ужгородщини це запозичення використовують у вжитку переважно І та II вікові категорії, хоча відоме воно й респондентам інших вікових груп.

Фуганок < н. Fьgehobel m, Fьgebank f -- укр. `теслярський інструмент, рубанок великого розміру'. Складне слово, утворене з іменників die Fuge «стик, паз, шов», пов'язаного з fьgen «зв'язувати, припасовувати» та die Bank «лава, верстат» [3 VI, с. 135]. Назва фуганок є нормативною і на Ужгородщині відома всім респондентам, проте активно вживається тільки І та ІІ віковими категоріями. Інші мовці віддають перевагу назві гоблик.

Цімент, цемент < н. Zement m -- укр. `цемент, будівельний матеріал (порошкоподібна речовина)' [3 VI, с. 236]. Лексема цемент є загальновживаною в українській мові.

Шалювати < н. schalen -- укр. `шалювати, обшивати шалівкою, тобто тонкими дошками' [3 VI, с. 372-373]. Звідси віддієслівний іменник шалунок. (літ. укр. шалівка). На Ужгородщині ці лексеми архаїзуються і вживаються тільки старшим поколінням.

Шіфер < н. S^iefer m -- укр. `шифер, покрівельний матеріал' [3 VI, с. 421]. Це запозичення активно вживають усі носії закарпатських говірок.

Шмірґіль, шмірґлі < н. S^mirgel m -- укр. `наждак' [6, с. 535]. Назва потрапила в українські говірки Ужгородщини через угорську мову (пор. угор. smirgli). Звідси похідні дієслова шмірґ- льовати, шмірґільовати `обробляти що-небудь наждачним папером' [8, с. 422]. Лексему шмірґлі широко вживають представники I -- II вікових категорій, інші ж віддають перевагу назвам наждак, наждачний папір.

Шпакльовати < н. spachteln -- укр. `шпаклювати, замазувати спеціальною речовиною щілини та нерівності поверхні'. Звідси віддієслівний іменник шпакльовка < н. Spachtelmasse f -- укр. `шпаклівка, шпаклювальна маса (замазка)'. На Ужгородщині цю лексему вживають усі вікові категорії.

Шпатель < Spatel m, Spachtel m, (заст.) Spadel -- укр. `шпатель, лопаточка, інструмент для шпаклювання' [3 VI, с. 459]. Шпатель паралельно з лопатка вживає переважно старше покоління, а III--IV вікові категорії послуговуються тільки питомою українською назвою лопатка.

Шуруб(п) < н. Straube f -- укр. `гвинт, болт, шуруп' [3 VI, с. 469]. Цей германізм у говірках Ужгородщини вживають усі мовці разом із запозиченими словами-синонімами болт (з нім.) і гайка (з рос.).

Шутер < н. Spotter m -- укр. `щебінь, рінь, гравій' [3 VI, с. 496]. Лексему вживають переважно мовці I вікової категорії, інші ж віддають перевагу літературномовним відповідникам гравій, щебінь.

Цанґлі < н. Zange f -- укр. `щипці, кліщі' [6, с. 720]. На Ужгородщині ця лексема архаїзується, поступово витісняючись питомою українською назвою кліщі.

Процес запозичення слів, як відомо, відбувався або безпосередньо з мови-джерела усним шляхом унаслідок щоденних, безпосередніх мовних контактів місцевого українського населення з німцями, угорцями та іншими етносами, або ж опосередковано. Частина німецьких запозичень потрапила опосередковано, зокрема через засоби масової інформації [1, с. 35]. В українських говірках Ужгородщини мовою-посередником, як правило, виступала угорська мова.

До прямих запозичень із німецької мови належать такі лексеми: бетон, клема, кран, лата, рашпіль, цемент, шіфер, шутер, цанґлі тощо.

Запозичення з німецьким етимоном бйлта, бляха, гамор, ґіт, друт, малтер, тййґла тощо потрапили в українські говірки Ужгородщини опосередковано, переважно через угорську мову. Через словацьке посередництво запозичено іменник дйлі (ділі, діля).

Більшість німецьких запозичень ЛСП «Будівництво» -- іменники. В іншомовному оточенні частина запозичених германізмів або повністю асимілювалася і відповідає нормам українських говірок Закарпаття (шмірґель - Schmirgel; васервага - Wasserwaage), або зберегла певні ознаки німецької мови (шутер - Schotter); файирмур, фаєрмур -- Feuermauer).

Пристосування німецьких запозичень на фонетичному рівні виявляється в таких рисах:

втраті ознак довготи/короткості та відкри- тості/закритості голосних: (шутер - Schotter; васервага - Wasserwaage);

заміні кореневої голосної та метатезі приголосних: малтер (Mцrtel);

монофтонгізації дифтонгів: муровати (mauern). В окремих випадках дифтонги в німецьких запозиченнях збереглися, зазнавши при цьому деякої модифікації: драйфус (DreifuЯ); цайґер (Zeiger) тощо.

Одним із найпоширеніших способів пристосування німецьких запозичень в українських говірках Закарпаття на морфологічному рівні є їх суфіксація. Виявлено, що частина запозичених іменників отримала у досліджуваних говірках суфікси -йк, -ок на позначення чоловічого роду (гоблик - Hobel m; фуганок - Fьgehobel m) та суфікс -к- жіночого роду (балка - Balken f; латка - Latte f).

Назви клема - Klemme f, лу(у)йтра - Leiter f; кельня - Kelle f, лата - Latte f, бляха -- Blech n тощо, закріпивши за собою закінчення -а(я), граматично оформилися як іменники жіночого роду. Запозичені іменники відмінюються за парадигмою української мови, наприклад: гоблик, гбблика, гоблику, гобликом, у гоблику; гоблики, гобликів і под.

Так само й дієслова, прийнявши суфікс -ува- (-ова-) і закінчення інфінітива -ти, адаптувалися до інших українських відповідників: mauern - мурувати; schleifen - шліфовати; hobeln - гобльовати тощо.

Окремі німецькі запозичення ЛСП «Будівництво» зазнали певного семантичного розвитку, адже не завжди потрапляли до української мови в усій сукупності значень. Зокрема, лексема шнур спочатку з'явилась в українських говірках Закарпаття зі значенням `тонка мотузка', а поступово, розширивши своє семантичне поле, набула значення `електричний шнур; електричний дріт із декількох ізольованих проводів'.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, німці, які проживають на території Закарпаття понад три століття, вписали яскраву сторінку в контекст розмаїтої української національної культури та мови. Дослідження мовних процесів, що відбуваються в межах певного, окремо взятого мовного ареалу завжди мали великий інтерес для науковців, оскільки спостереження за асиміляцією запозичених елементів споріднених та неспоріднених мов приводить до висновку, що навіть за відносної ізольованості окремих народностей, які проживають на одній території, інтеретнічні взаємини діють і постійно впливають на процес розвитку мови. Німецька мова відчутно вплинула на угорську, а остання, своєю чергою, -- на українські говірки Закарпаття.

В умовах інтерлінгвальних контактів на території багатонаціонального краю німецькі запозичення, наявні в різноманітних сферах життя, зазнали певних фонетичних, словотвірних та семантичних змін і пристосувались до нової мовної системи.

Список літератури

1. Гвоздяк О.М. Запозичення лексики німецького походження в українській говірці Ужгородщини / О. М. Гвоз- дяк, Г. І. Меліка // Проблеми романо-германської філології : зб. наук. пр. - 1998. - С. 33-38.

2. Гвоздяк О. Німецькі запозичення в українській говірці долини ріки Віола (Ужгородщина) / Ольга Гвоздяк, Леся Полянська // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Романо-германська філологія. - Вип. 3. - 1996. - С. 10-13.

3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / ред. О. С. Мельничук (голов. ред.) [та ін.]. - К. : Наукова думка, 1982 - 2012. - Т. 1-6.

4. Лопушанський В. М. Німецькомовні лексичні запозичення у південно-західних говорах України. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. М. Лопушанський, Т. Б. Пиц. - Дрогобич : Посвіт, 2011. - 124 с.

5. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов / Ж. Марузо. - М. : Издательство иностранной литературы, 1960. - 436 с.

6. Мюллер В. Великий німецько-український словник - Близько 170 000 слів та словосполучень / В. Мюллер. - К. : Чумацький Шлях, 2005. - 792 с.

7. Проблема інтерлінгвальних контактів є перспективним напрямом дослідження, адже подальші наукові пошуки в галузі німецьких запозичень сприятимуть накопиченню цінного матеріалу, який не тільки доповнить інформацію про словниковий склад сучасних українських діалектів, а й стане надійною джерельною базою для створення словників інтерферем різних діалектних ареалів.Нечаєва Н. Запозичення з німецької мови в буковинських говірках / Ніна Нечаева / / Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія «Філологічні науки. Мовознавство». - 2014. - № 2. - С. 98-102.

8. Сабадош І. В. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району / І. В. Сабадош. - Ужгород : Ліра, 2008. - 480 с.

9. Селіванова О. Лінгвістична енциклопедія / Олена Селіванова. - Полтава : До-вкілля-К, 2011. - 844 с.

10. Hvozdiak O. Deutsches Lehngut in den ukrainischen Mundarten Transkarpatiens / Olha Hvozdiak // Interethnische Beziehungen im rumдnisch-ungarisch-ukrainischen Kontaktraum vom 18. Jahrhundert bis zur Gegenwart. - Editura Muzeului Sдtmдrean, 1999. - S. 404-420.

Размещено на Allbest.ru