Формування вмінь і навичок словотворення як засіб мовленнєвого розвитку учнів: теоретичний аналіз проблеми
Розгляд теоретичних аспектів проблеми мовленнєвого розвитку школярів у процесі засвоєння словотвірної системи української мови. Доведення необхідності розробки ґрунтовної, продуманої методики формування словотвірних умінь і навичок учнів 5-9 класів.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.08.2017 |
| Размер файла | 21,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Формування вмінь і навичок словотворення як засіб мовленнєвого розвитку учнів: теоретичний аналіз проблеми
Кулик О.Д.
У статті розглянуто теоретичні аспекти проблеми мовленнєвого розвитку школярів у процесі засвоєння словотвірної системи української мови, доведено необхідність розробки ґрунтовної, продуманої методики формування словотвірних умінь і навичок учнів 5-9 класів.
Ключові слова: мовленнєвий розвиток, словотвірна система, мовленнєві помилки на рівні слова, процес словотворення.
Постановка проблеми. Пошуки шляхів і методів удосконалення процесу навчання української мови в загальноосвітніх навчальних закладах є актуальною проблемою. Адже мова -- це не тільки найважливіший засіб комунікації, а й засіб пізнання, накопичення й оформлення знань, збереження й розвитку національної культури, соціалізації особистості, основний виразник самобутньої національної психології. На сучасному етапі розвитку освіти навчання української мови має бути спрямоване на вдосконалення мовних навичок учнів на новому, більш високому рівні, що відповідає суспільним потребам, на розвиток мовлення, усвідомлення стильового розмаїття літературної мови.
Успішне формування та вдосконалення мовленнєвих умінь можливе за умови систематичної й цілеспрямованої роботи над формуванням особистості, яка володіє значним обсягом активного словника, розвиненим граматичним ладом, умінням користуватися синонімічними засобами, здатністю вибирати мовний засіб, що відповідає меті, умовам і змісту спілкування, надавати висловлюванню відповідного стилістичного забарвлення, усвідомлено добирати образні засоби, уникати помилок в усному й писемному мовленні. Ця робота має бути послідовною, базуватися на вивченні в єдності системи мовних одиниць і правил їх функціонування, процесі реалізації мовних одиниць у мовленнєвих актах, а також активізації внутрішніх резервів учнів: їхнього мислення та вже здобутих знань.
Вирішальну роль у формуванні всебічно розвиненої особистості відіграє мовленнєвий розвиток, адже саме від його рівня значною мірою залежить формування інтелекту, становлення базових якостей особистості, соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенцій учнів, здатності самостійно та відповідально визначати свою позицію в суспільстві.
Мовленнєвий розвиток передбачає досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Саме розвиток мовленнєвої діяльності визначає розвиток мовлення, а не навпаки.
Aнaліз основних досліджень і публікaцій. Проблема мовленнєвого розвитку школярів не є новою. Її неодноразово досліджували класики наукової думки й продовжують досліджувати сучасні науковці, зокрема:
— психологічні основи зв'язного мовлення (Б. Баєв, Л. Виготський, Г. Костюк, О. Лурія, С. Рубінштейн, І. Синиця та ін.);
— психолінгвістичний компонент мовленнєвого розвитку особистості (М. Жинкін, І. Зимняя,
О. Леонтьєв, О. Соколов та ін.);
— педагогічні основи формування вмінь і навичок зв'язного мовлення (Ф. Буслаєв, І. Срез- нєвський, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.);
— лінгвістичні основи розвитку мовлення учнів (М. Кочерган, Т. Ладиженська, О. Леута, Л. Мацько, М. Плющ, В. Русанівський, Л. Щерба та ін.); мовленнєвий школяр словотвірний український
— підвищення мовленнєвої культури учнів (І. Білодід, Р. Будагов, В. Ващенко, В. Виноградов, Коваль, Л. Паламар, Є. Чак та ін.);
— розвиток мовлення в різні періоди становлення особистості (дошкільний період -- О. Гвоздєв, Д. Ельконін, Є. Тихєєва та ін.; молодший шкільний вік -- М. Вашуленко, С. Дорошенко, М. Львів та ін.; середній шкільний вік -- О. Біляєв, Н. Голуб, С. Караман, М. Пентилюк, М. Рождє- ственський, О. Текучов, Г. Шелехова та ін.);
— вирішення комунікативних завдань у процесі оволодіння мовним матеріалом (Т. Ладиженська, Мельничайко, І. Синиця, Л. Скуратівський, М. Стельмахович та ін.).
Методиці вдосконалення мовленнєвого розвитку учнів присвячено низку дисертаційних досліджень, що в різні роки здійснено на матеріалі російської та української мов. Лінгводидактичний аспект проблеми розвитку мовлення учнів основної школи аналізували Л. Шевцова, О. Милостива, Р. Мельникова, О. Мартинчук, О. Лобанчук, Р. Дружненко, Н. Мордовцева та ін.
Науковців цікавлять різні аспекти цієї проблеми: підвищення мовленнєвої культури учнів, розвиток мовлення в різні періоди становлення особистості, вирішення комунікативних завдань у процесі оволодіння мовним матеріалом та питання усвідомлення мовлення, формування «чуття мови» й ін.
Ретроспективний аналіз наукових джерел щодо мовленнєвого розвитку особистості засвідчив, що через усі наукові праці проходить думка про: 1) необхідність роботи з розвитку мовлення школярів у тісному взаємозв'язку з розвитком їх мислення; 2) зв'язок викладання української мови з українською літературою (це підкреслюється і в працях, і в посібниках практичного характеру); 3) роботу над словом у різних його аспектах, оскільки рівень мовленнєвої підготовки учнів залежить від засвоєння ними лексичного багатства української мови, володіння граматичними категоріями, літературними нормами, що забезпечує формування вмінь і навичок у різних видах мовленнєвої діяльності.
Видїлення не вирїшених рaнiше чaстин прoблеми. Водночас такий важливий аспект, як мовленнєвий розвиток учнів 5--9 класів у процесі вивчення словотвірної системи української мови, залишався досі поза увагою дослідників.
Метa стaттi -- обґрунтувати необхідність проведення науково-дослідної роботи, спрямованої на вивчення мовленнєвого розвитку учнів основної школи у процесі засвоєння словотвірної системи української мови.
Виклaд oснoвнoгo мaтерiaлу. Кожний рівень мови має свій вплив на мовленнєвий розвиток особистості. Особливе місце займає словотвір, оскільки на творенні слів сходяться різні підходи до усвідомлення лексики й граматики. Нові слова входять у лексику або внесенням назви для предмета чи явища, засвоєного з іншої мови, або утворенням назви за допомогою існуючих у мові засобів словотворення на базі слів (основ) української мови. До того ж одним із засобів збагачення словника є переосмислення семантики деяких слів, уживання слів у новому значенні, його розширення або звуження. Потреба в нових термінах, лексичних словосполученнях для вираження певних понять викликає творення нових слів відповідного словотвірного типу за існуючими словотвірними моделями. З іншого боку, кожний словотвірний тип пов'язаний із внутрішніми закономірностями розвитку української мови, її граматичної будови. Нові слова обов'язково оформляються за граматичними законами певної мови, підводяться під відповідні лексико-граматичні розряди (частини мови). Кожна частина мови має свої специфічні засоби словотворення, у різних частинах мови створюються неоднакові словотвірні моделі, використовуються своєрідні словотвірні типи. Морфологічні засоби входять у мовлення лише через синтаксичні одиниці -- словосполучення і речення, тому основою мовленнєвого розвитку в процесі засвоєння словотвірної системи української мови є її вивчення на синтаксичній основі.
Проблема розвитку мовлення школярів під час засвоєння словотвірної системи мови нерозривно пов'язана і з питанням функціональної стилістики, оскільки визначати словотвірні норми мовлення можна лише шляхом всебічного пізнання законів функціонування одиниць мови в її різноманітних проявах. А вивчення історії словотвору є не чим іншим, як дослідженням етимології слів. Етимологічний аналіз слова повинен відтворити найдавнішу структуру слова, тобто реконструювати первісну, словотвірну структуру, дійсний спосіб словотвору
Розділ «Словотвір» є складним для сприймання й усвідомлення його учнями. Словотвір -- це розділ мовознавства, що вивчає словотвірну систему мови, механізм творення слів на базі наявної в мові системи морфем і способів їх поєднання.
Словотвірна система має тісні зв'язки з іншими системами мови. Зв'язок з лексикою полягає в тому, що основна одиниця морфологічного рівня -- морфема -- використовується для творення одиниць лексико-семантичного рівня -- слів (лексем). Зв'язок з морфологією, полягає в тому, що словозміна й формотворення, частиномовний статус слів досягається за допомогою стандартних афіксів. Не можна не помітити зв'язку між словотвором і синтаксисом: такі синтаксичні процеси, як скорочення, опущення й поєднання ведуть до словотворення. Деякі мовознавці (зокрема, Ф. Буслаєв і О. Потебня) схильні вважати, що саме синтаксис слугує базою словотворення.
Теза про те, що сучасний процес навчання української мови вимагає створення умов, які забезпечують мовленнєвий розвиток учнів, є ключовою в нашій науковій розвідці і дає можливість підкреслити: вивчення словотвірної системи української мови учнями основної школи повинно здійснюватися на основі відповідного мовленнєвого досвіду.
Досліджуючи процес усвідомлення учнями словотвірної системи мови, науковці виділяють мовленнєві помилки на рівні слова, словосполучення, речення, тексту [1]. Наведемо приклади помилок на рівні слова, яких припускаються учні основної школи в усному й писемному мовленні:
1) орфографічні -- порушення загальноприйнятих правил передачі слів і форм їх на письмі;
2) словотвірні (порушення словотвірних норм сучасної української літературної мови):
— неправильний прямий словотвір (попіл - попілу зам. попелу; роздумливий зам. задумливий);
— неправильний зворотний словотвір (кучер (від кучері);
— замінний словотвір, що виявляється в заміні певної морфеми (поважити зам. зважити);
— створення неіснуючої похідної одиниці, яку не можна розглядати як оказіональну (рецен- зист зам. рецензент);
3) граматичні (неправильне формотворення різних частин мови):
— іменників: а) утворення форми З. в. іменника- неістоти як іменника-істоти (бачу автомобіля зам. автомобіль); б) утворення форми З. в. іменника-істоти як іменника-неістоти (побачив два ведмеді зам. двох ведмедів); в) зміна роду в процесі утворення відмінкових форм (крихітна какаду зам. крихітний, гостинний Батумі зам. гостинне); г) утворення однини іменників, що вживаються тільки в множині, і навпаки (литавр (від литаври), вугіль (від вугілля).
— прикметників: а) неправильний вибір повної й короткої форм (чоловік був дуже повен зам. повний); б) неправильне утворення форм ступенів порівняння (самий найкрасивіший, більш виразніше); в) неправильний вибір прикметників, пов'язаних зі збірними іменниками (осінні листя зам. осіннє);
— дієслів (коріння проросли зам. проросло; наказ підписано директором зам. підписав директор);
— дієприслівників і дієприкметників (їхавши автобусом; заходив швидко синіючий вечір);
— займенників (другий раз зам. іншого разу; Я впевнений, що доля випускників у своїх руках зам. у їхніх руках) тощо;
4) лексичні (порушення лексичних норм, тобто норм слововживання й лексико-семантичної сполучуваності слів на рівні семантики словосполучення, рідше -- речення):
— уживання слова в невластивому йому значенні (всі стіни були покриті інеєм зам. вкриті; він був розкішний (зам. жив у розкоші);
— порушення лексико-семантичної сполучуваності слова (небо стояло світле (стояти у зн. мати місце може тільки погода, спека);
— приписування переносного значення слову (стиль каже сам за себе зам. говорить);
— не розрізнення відтінків значень синонімів (у першій частині Остап Вишня застосовує засоби сатири зам. використовує);
— сплутування значень паронімів (його брови дивовижно піднялися зам. здивовано).
Уже кількісний перелік мовленнєвих помилок (далеко неповний, на жаль!) справляє невтішне враження. Причиною є те, що школярі не усвідомлюють значення слова й семантику морфем.
Оперуючи морфемами, учні часто не звертають уваги на їхнє наповнення, не враховують властивості значущих частин під час поділу слова на склади та в процесі з'ясування граматичних ознак слова. Так виникають помилки, які спотворюють не тільки морфемний склад слова, але й семантичну його суть.
Від якості роботи над процесом словотворення залежить мовленнєвий розвиток школярів. Тому, основна мета роботи в процесі вивчення словотвору полягає не тільки в тому, щоб сформувати вміння морфемного й словотвірного розбору слова, але й у розвитку здатності більш високого рівня: уміння орієнтуватися в структурі слова, миттєво розпізнаючи ті морфеми, які визначають хід і результат мовного аналізу, спрямованого на вирішення конкретного завдання.
Досить важливо знайти ефективні прийоми, за допомогою яких (на основному етапі вивчення української мови) можна активізувати морфемний канал сприйняття слова, тобто підняти морфемну структуру слова на рівень актуального її усвідомлення учнями. Це припускає в першу чергу наявність розвинутої здатності розрізняти у словоформі різні типи мовних значень, що виражаються морфемами.
Оволодіння засобами словотворення української мови сприяє збагаченню словникового запасу учнів, полегшує розуміння невивчених похідних слів на основі знайомих кореневих і афіксальних морфем.
Вивчення словотвірної системи спрямовується й на те, щоб школярі усвідомили різницю міжсловозміною і словотворенням, навчилися розрізняти морфологічні й неморфологічні способи творення слів, поглибили знання про зв'язок словотворення з лексикою і морфологією. Необхідно досягати розуміння учнями того, що в результаті словотворення з'являється слово з новим лексичним значенням, що кожне нове слово оформляється як та чи інша частина мови, що в системі кожної частини мови є свої особливості словотворення.
Визначаючи за формою слова його граматичну функцію, учні краще орієнтуються в ситуації спілкування, розвивають мовне чуття. Знання структури лексичних одиниць, основних словотворчих моделей і семантики морфем формує навички вживання похідних лексем різної складності в самостійних висловлюваннях. Усе це істотно збагачує філологічний досвід учнів, розширює їхні мовні можливості, сприяє мовленнєвому розвитку.
Виснoвки і пропозиції. Проведений аналіз наукової літератури дав можливість з'ясувати специфіку системи словотворення української мови, виділити особливості її засвоєння учнями основної школи.
У контексті вищезазначеного, першорядного значення у вивченні словотвору набуває комплексна презентація словотвірного мовного матеріалу, яка охоплює лексичний, словотвірний, морфологічний і відповідно синтаксичний рівні.
Відтак, недостатнє теоретичне (і практичне) опрацювання аналізованої нами проблеми, невідповідність мовлення випускників загальноосвітньої школи нормам літературної мови, відсутність спеціальних досліджень, недостатня дієвість традиційних методик щодо розвитку мовлення школярів переконують у необхідності звернути належну увагу на мовленнєвий розвиток учнів основної школи в процесі вивчення словотвірної системи української мови. Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження полягають у проведенні науково-дослідної роботи з метою створення експериментальної методики мовленнєвого розвитку учнів основної школи засобами словотворення.
Список літератури
1. Бутакова Л. О. Опыт классификации ошибок, свойственной письменной речи / Л. Бутакова // Вестник Омского университета. - 1998. - Вып. 2. - С. 72-75.
2. Єрмоленко С. Культура мови і мовні ідеали суспільства / С. Єрмоленко // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії: зб. наук. праць. - 2010. - Вип. 18. - С. 90-94.
3. Пентилюк М. І. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах: підручник / [Пенти- люк М. І., Карман С. О., Горошкіна О. М. та ін.]; за ред. М. І. Пентилюк. - К.: Ленвіт, 2005. - 400 с.
4. Пентилюк М. Концептуальні засади комунікативної методики навчання української мови / М. Пентилюк, О. Горошкіна, А. Нікітіна // Українська мова і література в школі. - 2006. - № 1. - С. 15-20.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Навички, що грають найважливішу роль у вивченні англійської мови. Роль інформаційних технологій в процесі вивчення мови та формуванні умінь. Застосування на уроці відеозапису. План-конспект уроку з англійської мови у 7 класі з теми: My favourite country.
курсовая работа [38,7 K], добавлен 20.09.2016Лінгвістичні, психологічні та методичні умови формування умінь і навичок ділового мовлення на уроках української мови. Основні закони сучасної риторики. Способи створення руху в промові. Основні правила дискусії. Розподіл ролей та проведення дебатів.
реферат [25,3 K], добавлен 18.09.2014Розробка теоретичних засад використання інтерактивних технологій навчання на уроках англійської мови. Формування вмінь виражати свої думки за допомогою невеликих і чітких за структурою речень, розвивання навичок консервації та актуалізації інформації.
статья [26,4 K], добавлен 31.08.2017Природа мотивації та її вплив на формування граматичних навичок учнів. Мотивація як провідний фактор навчання іноземної мови. Використання казки під час навчання граматики англійської мови. Казка як засіб формування позитивної мотивації навчання мови.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 08.04.2010Дослідження проблеми оцінювання сформованих умінь та навичок з іноземної мови у навчальному процесі в Україні. Характеристика та цілі міжнародних мовних тестів, особливості їх структури та рівень складності. Аналіз основних моментів підготовки до іспитів.
статья [24,3 K], добавлен 06.09.2017Формування навичок користування всіма аспектами мови в основі навчаня іноземним мовам. Особливості методики викладання іноземної мови на початковому етапі - для молодших школярів. Навички аудіювання, читання, письма та говоріння, особливості фонетики.
курсовая работа [71,2 K], добавлен 23.05.2009Вплив мотивації на формування граматичних навичок у дітей молодшого шкільного віку при вивченні іноземної мови. Значення поняття комунікативна компетенція. Реалізація фонетичного, лексичного та граматичного аспектів англійської мови за допомогою казки.
курсовая работа [3,0 M], добавлен 13.10.2019Сутність рольової гри як педагогічної проблеми. Цілі та функції рольових ігор в навчанні діалогічному мовленню. Опрацювання наукових джерел та узагальнення досвіду з методики навчання англійської мови. Проведення розвідувального методичного експерименту.
курсовая работа [7,7 M], добавлен 17.05.2014Формування навичок аудіювання та перекладу. Ознайомлення учнів з новими лексичними одиницями. Підготовка школярів до сприйняття іншомовного мовлення, висловлення своєї думки англійською мовою. Виховування любові та бережного ставлення до членів родини.
конспект урока [1,3 M], добавлен 21.01.2015Засіб формування, оформлення та існування думки. Формування української мови. Норми української літературної мови. Стилі сучасної української мови. Ділова українська мова. Найважливіший засіб спілкування людей.
реферат [13,9 K], добавлен 17.07.2007
