9

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Синтаксична когезія як відображення традицій розвитку французького мистецтва ХХ століття (культурологічний аспект дослідження)

Станіслав О.В.,

докторант кафедри французької філології

Анотація. Стаття присвячена особливостям когезійного синтаксичного зв'язку в сучасній французькій мові. Методом лінгвокультурологічного аналізу встановлено, що синтаксична когезія в реалістичній літературі, раціоналістичні ідеї у філософії, принципи гармонії, тональності, мелодійності в музиці, правила сполучуваності кольорів, геометрична точність, цілісність у живописі тощо мають спільну художню основу, яка визначала тенденції духовного, культурного життя французького народу ХХ століття.

Ключові слова: синтаксична зв'язність, когезія, класичний синтаксис, ієрархічність, раціоналізм, логіка, структуралізм, цілісність, завершеність.

Постановка проблеми. В епоху інтеграції знань різних галузей (як гуманітарних, так і негуманітарних) закладаються основи нових дисциплін, що ведуть пошуки не лише на межі дотичних наук, а й на їхньому органічному синтезі. Такі розвідки уможливлюють поглянути більш усеохопно на спільний об'єкт дослідження - Людину - з позицій її культури, менталітету, буття в соціумі, мовленнєвих компетенцій тощо. Розвідка присвячена проблемам сучасного синтаксису французької мови, зокрема когезійним зв'язкам синтаксичних елементів у структурі висловлення з позиції лінгвокультурологічного аналізу.

Глибоко й усебічно синтаксичні зв'язки в романістиці вивчали О. Андрієвська, Ш. Баллі, Ф. Брюно, Л. Вєдєніна, В. Гак, Ж. Дамуретт, К. Долінін, Ж. Дюбуа, Л. Ілія, А. Мартіне, О. Реферовська, А. Соважо, А. Сеше, Н. Шигаревська та багато інших учених. Однак питання будови, семантичного значення, особливостей функціонування синтаксичних структур залишаються повсякчас актуальними й перебувають у постійному фокусі розгляду не лише синтаксистів, а й психологів, культурологів, філософів, мистецтвознавців, літераторів і всіх тих, хто цікавиться проблемами мови.

Пропонуємо поглянути на когезійну синтаксичну зв'язність у контексті тих лінгвокультурологічний процесів, що відбувались у ХХ столітті у сфері різних видів мистецтва, культури, духовного життя французького суспільства. Такий підхід до вирішення проблеми зумовлений необхідністю застосування нових, сучасних методів і методик аналізу, нової оптики бачення об'єкта дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження. Насамперед укажемо, що під когезією ми розуміємо такий різновид синтаксичного зв'язку, який на основі формальних, структурно-граматичних, логічних засобів сполучуваності речень у висловленні забезпечує його семантичну та комунікативну цілісність. Когезія встановлює формальні види зв'язку речень у висловленні, тексті; це категорія логічного плану, яка регулюється в синтагматичному розрізі. Розвиток когезійної зв'язності в багатьох відношеннях пов'язаний з удосконаленням синтаксису літературної мови.

Оскільки когезія забезпечує структурно-граматичні, послідовні, системні види зв'язку речень у тексті, становить класичний вид синтаксису, то можна припустити, що вона безпосередньо співвідноситься із традиціями реалізму в літературі та мистецтві загалом.

Естетика реалізму у французькій літературі ХХ століття також зазнала змін епохи, пережила світоглядні трансформації, відбулась переоцінка цінностей. На часі принципи реалізму орієнтувались не лише на особисте, емоційне, а передусім раціональне начало. В основі реалістичного погляду на світ - визнання об'єктивного існування зв'язку між людиною, природою та соціальним середовищем, відчуття закономірностей розвитку людини й суспільства, можливості всеохопного пізнання силою розуму. Письменники реалістичного напряму намагались максимально адекватно, правдиво відображати дійсність і свого героя в умовах цієї дійсності. Сюжети їхніх творів логічно, послідовно вибудувані, події взаємозумовлені відповідно до ситуації, соціальних законів, історичних закономірностей розвитку тощо.

Реалістичні тенденції в літературі ХХ століття отримують новий виток свого розвитку; художнє мислення стає більш глибоким, раціональним, збагаченим культурними надбаннями. Успішно розвиваються такі жанри реалістичної літератури, як соціальний роман (Р. Ролан, А. Барбюс), інтелектуальний роман (А. Франс), філософсько-моралістична проза (Ф. Моріак), сімейний і психологічний романи (М. Дрюон, А. де Сент-Екзюпері, А. Труайя, Е. Базен), реалістичний роман (Р. Мерль, Ф. Саган) тощо.

Мова реалістичної літератури ХХ століття, зберігаючи класичні, раціоналістичні традиції, оновлюється в дусі часу. У художні тексти, не порушуючи загальної мовної структури, уводяться лексичні, синтаксичні елементи розмовного мовлення; сучасна реалістична проза стає більш демократичною. У синтаксичній структурі, підтримуючи й розвиваючи традиції класичного типу синтаксису, саме когезія забезпечує сполучуваність усіх елементів у зв'язний текст на різних рівнях.

У межах статті встановимо основні засоби вираження синтаксичної когезії та доведемо, що вони є прямим віддзеркаленням спільних реалістичних тенденцій розвитку французького мистецтва ХХ століття. Розглянемо уривок:

Quand un camarade meurt ainsi, sa mort paraоt encore un acte qui est dans l'ordre du mйtier, et, tout d'abord, blesse peut-кtre moins qu'une autre mort [.] (1).

[.] La terre ainsi est а la fois dйserte et riche (2). Riche de ces jardins secrets, cachйs, difficiles а atteindre, mais auxquels le mйtier nous ramиne toujours, un jour ou l'autre (3). Les camarades, la vie peut-кtre nous en йcarte, nous empкche d'y beaucoup penser, mais ils sont quelque part, on ne sait trop oщ, silencieux et oubliйs, mais tellement fidиles! (4).

Rien, jamais, en effet, ne remplacera le compagnon perdu (5). On ne se crйe point de vieux camarades (6). Rien ne vaut le trйsor de tant de souvenirs communs, de tant de mauvaises heures vйcues ensemble, de tant de brouilles, de rйconciliations, de mouvements du cњur (7). On ne reconstruit pas ces amitiйs-lа (8). Il est vain, si l'on plante un chкne, d'espйrer s'abriter bientфt sous son feuillage (9).

синтаксична когезія французька мова

Ainsi va la vie (10). Nous nous sommes enrichis d'abord, nous avons plantй pendant des annйes, mais viennent les annйes oщ le temps dйfait ce travail et dйboise (11). Les camarades, un а un, nous retirent leur ombre (12) (A. de Saint-Exupйry. Terre des hommes, p.117-118).

У цьому фрагменті на структурному рівні виокремлюється когезія із ланцюжковим (послідовним, лінійним) зв'язком і когезія із паралельним сполученням речень. Когезія із ланцюжковий зв'язком передбачає, що кожне наступне речення є залежним від попереднього й водночас є головним реченням стосовно того, що слідує за ним. Так сполучені 2, 3 і 4 речення, 5, 6, 7 і 8 речення у висловленні. Спостерігаємо послідовну, лінійну сполучуваність речень, яка забезпечується синтаксичною когезією: тематична єдність у межах висловлення (роздуми головного персонажа про життя і смерть, про дружбу й товаришів), використання стилістичних синонімів (camarade - compagnon, mourir - mort - perdu, travail - mйtier, commun - ensemble, ombre - feillage), повторів (. riche. Riche.) тощо. У результаті використання таких способів зв'язності утворюється цілісне висловлення.

9, 10 11, 12 речення сполучені паралельним типом когезій - ного зв'язку, коли кожне наступне речення складного синтаксичного цілого співвідноситься з одним і тим самим головним реченням або з одним із членів речення (підметом, присудком, обставиною, додатком) головного висловлення. У нашому випадку речення об'єднані розгорнутою метафорою: щойно посаджений дуб не може давати відразу тінь, так і в житті, щоб щось отримати, треба багато чого досягти. Паралельна зв'язність речень подана синтаксичним паралелізмом, використанням лексем, що позначають поступовість часу, логічність розвитку подій (d'abord, pendant les annйes, le temps). Усі ці засоби забезпечують збереження теми в межах надфразової єдності й когезійну зв'язність речень у висловленні.

Серед граматичних засобів, що уможливлюють когезійну зв'язність тексту на синтагматичному рівні, виокремлюються передусім указівні займенники (ce travail, ces jardins, ces amitiйs-lа), присвійні (son feillage, leur ombre), особові займенники у функції заміщення (ils - les camarades), означені артиклі (le compagnon, les camarades) тощо.

Дослідження підтверджує тезу В. Гака, що важливими лексико-семантичними засоби, які організовують когезійну зв'язність речень у синтагматичному типі синтаксису сучасної французької мови, є такі:

1) уживання тематичної лексики та 2) використання засобів кореференції (повторної номінації) [1, с. 202-203]. У наведеному вище прикладі всі речення об'єднані спільною мікротемою - розмисли головного персонажа про плинність життя, значущість чоловічої дружби й вічні людські цінності. Можна виокремити два лексичних поля:

1) лексика на позначення абстрактних понять (vie, mort, amitiй, heures vйcues ensemble, brouille, rйconciliation, mouvements du cњur, souvenirs communs),

2) епітети на позначення відчуттів, емоцій (dйsert, riche, silencieux, oubliй, fidиle). Когезійну сполучуваність забезпечують такі засоби кореференції, як синонімічні ряди (camarade - compagnon, mourir - mort - perdu, travail

- mйtier), стилістичні антонімічні позначення (vie - mort, dйsert

- riche, brouille - rйconciliation, toujours - jamais).

Установлено, що до частотних засобів повторної номінації (кореференції) належать такі: лексичні повтори, синонімічні лінії, гіпероніми, гіпоніми, антоніми, корелятивні слова, явище прономіналізації, метафоричні та метонімічні перенесення тощо. Дослідження підтверджує вагому роль лексико-семан - тичних засобів когезії для синтагматичної зв'язності тексту. Використання цих засобів є зумовленим як у формальному (граматичному, структурному) плані, так і в семантичній площині тексту загалом. Проаналізуємо ще один приклад:

Philippe, je suis venue ce soir travailler dans ton bureau (1). En y entant, j'avais peine а croire que je ne t'y trouverais pas (2). Tu restes si vivant pour moi, Philppe (3). Je_te vois dans ce fauteuil, un livre а la main, jambes repliйes sous le corps (4). Je te vois а table, quand ton regard fuyait, que tu n'йcoutais plus ce que je disais (5). Je te vois recevant un de tes amis et faisant tourner sans fin, de tes longs doigts, un crayon, une gomme (6) (A. Maurois. Climats, p.133).

Отже, перше, друге й третє речення зв'язані між собою ланцюжково, послідовно. Зв'язність речень відбувається за допомогою дейксису (bureau - y), антиципації (tu - Philippe), асоціацій, що стосуються спогадів героїні.3, 4, 5, 6 речення з'єднані паралельно, когезія підкріплена синтаксичним паралелізмом і спільним об'єктом опису (Philippe). Крім того, спостерігаємо використання часових (ce soir) і просторових конекторів (dans ton bureau, y, dans ce fauteuil, а table), які також сприяють логічній зв'язності висловлення.

На граматичному рівні відзначимо частотне використання присвійних (ton bureau, ton regard, tes amis) та вказівних (ce soir, ce fauteuil) займенників. Когезійну зв'язність на лексико-се - мантичному рівні уможливлює вживання тематичної лексики. Цей фрагмент становить спогади героїні про свого коханого Філіпа, коли вона зайшла в його кабінет. Виокремлюється таке:

1) тематичне поле на позначення предметів інтер'єру (bureau, fauteil, table, livre, crayon, gomme) і 2) тематичне поле опису портрету (la main, les jambes, le corps, le regard, les longs doigts).

Аналіз матеріалу надав можливість ще раз переконатись у тому, що фундамент, основу синтаксису становлять передусім формальні граматичні засоби зв'язності, що подані когезією. Когезійні синтаксичні відношення є виявом класичного, кодифікованого, синтагматичного типу синтаксису сучасної французької мови. Синтаксична когезія за допомогою своїх комбінаторних можливостей (структурних особливостей, граматичних, лексико-семантичних засобів) забезпечує логічність, послідовність викладу думок, чітку композицію висловлення та завершеність тексту загалом. Ця синтаксична категорія перебуває у своєму подальшому розвитку й укріплює свої сильні позиції в сучасному французькому синтаксисі.

Як зазначалося вище, сучасна французька реалістична література якнайкраще зберегла в собі традиції розвитку синтагматичного синтаксису, а отже, когезійного зв'язку речень у тексті. Визначимо, яким способом в інших видах мистецтва ХХ століття, духовного життя французького народу відобразились подібні тенденції.

Насамперед укажемо на філософські раціоналістичні теорії, принципи структуралізму, коли будь-яке явище суспільного життя, культури, мови тощо трактується як цілісна структура, у якій усі елементи ієрархічно підпорядковані, відповідно сполучені й взаємоузалежнені. Наприклад, такі ідеї знаходяться в основі теорії цивілізаційних фаз, структурної антропології К. Леві-Стросса, дискурсивних формацій М. Фуко. На цьому самому підґрунті формувались різні ідеології, які своїми технологіями передбачали прагматичне структурування суспільства, вирішення його соціальних проблем, економічних вимог, духовних потреб тощо.

Проводячи аналогії з тенденціями розвитку французького живопису ХХ століття й когезійними зв'язками в мовному синтаксисі, відразу вкажемо, що відношення між літературою та живописом менш близькі, ніж, наприклад, між живописом і архітектурою, скульптурою. Більшість сучасних французьких художників тримались дещо осторонь літературних тенденцій і намагались віднайти власні, виключно художні (у прямому значенні слова) засоби вираження особистих емоцій, переживань, світогляду. Тим не менше, культурологічна паралель очевидна при розгляді творчості представників "конкретного мистецтва" (Д. Сегонзак, Варокії, Дюфресн), "нового реалізму" в особі А. Ерро, ліричних пейзажистів М. Утрільо, А. Марке та ін. Усі вони надавали великого значення композиції твору, її завершеності, цілісності, пропорціям, гармонії зображення. Неможливо не згадати хоча б мініатюри братів Лімбургів, у яких з абсолютною точністю, геометричною правильністю й особливою витонченістю передавались ідеї, настрої, уподобання художників, що повністю відповідають реалістичним ідеям у літературі, когезійній зв'язності в синтаксисі, раціоналістичним теоріям у філософії.

Паралелі між синтаксичною когезією і французькою музикою ХХ століття закладені в самій сутності, натурі французької музики, яка завжди виразна, інтелігента, вишукана, елегантна, споріднена з літературою. Музичне мистецтво Франції, як ніяке інше, завжди перебувало під значним впливом національних літераторів, поетів, філософів. Усі культуро-історичні епохи відзначалися тісною творчою співпрацею, яка існувала між письменниками та музикантами. Назвемо принаймні такі відомі тандеми, як Бізе - Меріме, Франк - Бодлер, Г Форе - Верлен, Пуленк - Аполінер, Булєз - Маларме, духовний зв'язок між якими збагатив художні надбання обох митців. Більше того, саме література заклала підвалини такого власне французького ліричного виду мистецтва, як речитатив (спів, декламація віршів, поетичних текстів під музику). Речитатив - це співзвучне, злагоджене поєднання слів і музики, вербального й музичного мистецтва.

Можна з упевненістю стверджувати, що гармонійне, правильне сполучення слів у реченні, речень у тексті або звуків у музиці - це одна тенденція, одна культурна парадигма, єдина система мислення й відчуттів, лише засоби різні.

Стосовно схожостей між тенденціями розвитку французького театрального мистецтва та синтаксичної когезії в літературі ХХ століття, то вони виявляються в удосконаленні, в укріпленні реалістичних, класичних основ обох видів мистецтва. Назвемо хоча б театральну систему А. Антуана, яка оберігала академічні традиції драматичної гри; творчу спілку "Картель", що сповідувала принципи гармонії, цілісності тексту й театральної постановки.

Аналогічні процеси спостерігаються й у французькому кіно, улюбленими художніми напрямами якого залишаються соціальний і поетичний реалізм. Кращі з фільмів цього напряму втілюють мистецькі традиції таких загальновизнаних класиків літератури, як В. Гюго, О. де Бальзака, Е. Золя та інші.

Висновки. Отже, можна визнати, що зв'язні синтаксичні конструкції (когезія) у літературній мові, раціоналістичні ідеї у філософії, принципи ієрархічності, сполучуваності, логічності, точності, конструктивізму, завершеності, цілісності й загальної гармонії кольорів, звуків, частин загалом, слів, речень у тексті тощо в різних видах мистецтва - це все явища одного стильового ряду, однієї культурної тенденції. Перспективним було б провести паралель між розвитком синтаксичної когезії і, наприклад, науковими досягненнями епохи, прослідкувати динаміку їхнього розвитку в порівняльному аспекті.

Література

1. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка / В.Г. Гак. -

2. М.: Добросвет-2000, 2004. - 839 с.

Джерела ілюстративного матеріалу:

3. Saint-Exupйry А. Terre des hommes / Antoine de Saint-Exupйry. - Kiev: Editions “Dnipro”, 1978. - 263 p.

4. Maurois А. Climats / A. Maurois. - Йditions Bernard Grasset, 1978. - 244 P.

Размещено на Allbest.ru