Проблемні питання стосовно поняття "концепт"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Недоліки і проблемні питання наявних дефініцій концепту

Наприкінці 90-х років XX ст. у складі когнітивної лінгвістики виокремилася нова галузь - лінгвоконцептологія, метою якої став опис концептів і мовних засобів їхньої репрезентації.

Концепт є одним із основних семантичних понять когнітивної лінгвістики, що виникла у сфері когнітології. Г.Г. Слишкін відзначає, що «характерна для XX століття тенденція щодо взаємопроникнення різних галузей знання спричинила появу одиниці, яка зводить до купи результати різних пізнавальних процесів та ментальних операцій, які опредмечені у мові та які експлуатуються в процесі комунікації. Такою одиницею став концепт, під час вивчення якого відбулося узагальнення низки аспектів діяльності, які раніше досліджувалися ізольовано» [14, с.29].

Незважаючи на існування великої кількості праць з досліджуваного питання, однозначне розуміння терміну «концепт» відсутнє. Акцентуючи увагу на розмиті в плані наукового розуміння і вірогідного застосування визначення концепту, відомий український мовознавець В.М. Манакін зазначає: «‹…› замість чіткого наукового підходу ми в більшості випадків користуємося привабливими метафоричними образами ‹…› Видатні вчені можуть дозволити собі не перекладати створені образні формулювання власне науковою мовою. Сама ж наука такого привілею не має. Вона прагне точності, чіткості і доказовості. Натомість маємо зворотні процеси: одна наукова метафора породжує іншу, а й без того складний науковий об'єкт ще більше розмивається, і, зрештою, нічого принципово нового в науковому пошуку не відбувається» [11, с.3].

Розглянемо найбільш відомі дефініції концепту - одного зі стрижневих термінів понятійного апарату когнітивної лінгвістики.

Ситуація з однозначним визначенням концепту ускладнюється тим, що, як це переконливо довів В.З. Дем'янков, в європейських мовах лексема «концепт», маючи латинське коріння (conceptus), часто трактується по-різному. Така ситуація пояснює неможливість зведення всіх варіантів поняття до одного універсального визначення [3]. Так, наприклад, «у латині форма «conceptus» - це пасивний дієприкметник, який інтерпретується як «зачатий». Сучасне значення поняття «концепт» для класичної латині є чужинним», - зазначає дослідник [3, с.35].

У сучасній французькій мові «concept» - іменник і не вживається як дієприкметник. Для слова «concetto», в італійській мові, базовими стали такі значення: 1. поняття, уявлення; судження, думка; 2. погляд, переконання, концепція, розуміння; 3. задум, ідея (напр., роману); план; проект; 4. репутація; 5. екстравагантний художній образ, метафора» [3, с.37].

У іспанській мові головне значення іменника «concepto» - «поняття, уявлення, ідея (чого-небудь)», а зв'язок із дієсловом concebir «зачати, завагітніти (ким-небудь), уявити (що-небудь)» менш прозорий, ніж у латині. Це значення важко відмежувати від значення «думка, оцінка» [3, с.38].

У сучасній німецькій мові «Konzeption» становить продовження латинського conceptio і позначає не тільки «концепція, задум», але й використовується як медичний термін, «зачаття». Похідний прикметник konzeptionell може, відповідно, означати «концептуальний», «зачатковий». Але головне значення слова Konzept (стара орфографія як Conzept) в німецькій мові - «план, конспект, начерк, нарис» [3, с.39].

У англійській мові «concept» фіксується англійськими словниками із значенням «поняття, ідея, загальне уявлення, концепція». Зареєстровано й деривати. Conceptive має значення «проникливий, здатний схоплювати (на льоту), здатний зрозуміти». Зафіксовано ще й лексему conceptus (форма множини, як це буває часто в англійській мові, також має латинське походження concepti) із значенням «запліднене яйце (ссавців)» [3, с.40].

У російській мові «концепт» набуває розповсюдження з 1920-х рр., до середини 1970-х рр. найчастіше як повний синонім терміну «поняття». «Піку вживаності в російській мові концепт досягає, коли цей термін починають використовувати в іншому значенні, ніж просто «поняття», особливо в гуманітарних науках. Розмежування проходить за наступною схемою: поняття - те, про що люди домовляються, їх люди конструюють для того, щоб «мати спільну мову» під час обговорення проблем; концепти ж існують самі по собі, їх люди реконструюють з тим або іншим ступенем (не)впевненості [виділення - В. З. Дем'янков]» [3, с.41].

Академік Д.С. Ліхачов образно називає концепт «свого роду «алгебраїчним» вираженням значення», «яким ми (сукупність носіїв мови) оперуємо в своєму письмовому та усному мовленні» [9, с.4], а потім дослідник додає, що свідомість однієї людини одночасно може залучати концепти різних рівнів: «Одна концептосфера може поєднуватися з іншою - скажімо, концептосфера російської мови в цілому, але в ній міститься концептосфера інженера-практика, а в тій - концептосфера сім'ї, а в ній - індивідуальна концептосфера» [10, с.5].

Отже, Д.С. Ліхачов розширив поняття «концепт» до поняття «концептосфера» - сукупності згустків понять, мотивів, образів.

Дослідженням концепту також займаються такі мовознавці, як Н.Арутюнова, С.Аскольдов, І.Бехта, А.Вежбицька, К.Голобородько, Л.Дмитренко, С.Жаботинська, В.Жайворонок, М.Кочерган, О.Кубрякова, Л.Лисиченко, М.Полюжин, Є.Рахіліна, О.Селіванова, Ю.Степанов, В.Телія, Р.Фрумкіна та інші.

Сучасне розуміння терміна «концепт» у лінгвістиці безпосередньо пов'язане зі значенням його у філософії та логіці, звідки він потрапив до лінгвістики. Філософський словник за редакцією І.Фролова подає таке визначення: «концепт - формулювання, розумовий образ, загальна думка, поняття» [16, с.167].

Доводячи тісний зв'язок між логікою та лінгвістикою стосовно використання терміна «концепт», розглянемо енциклопедичну статтю «Краткого словаря по логике» Д. Горського, де автор визначає термін «концепт» як «зміст поняття, те ж, що і смисл» [2]. «У семантичній концепції Р.Карнапа між мовними виразами та денотатами, що їм відповідають, тобто реальними предметами, є ще деякі абстрактні об'єкти - концепти», - зазначає науковець [2, с.80].

«Краткий словарь когнитивных терминов» подає більш широке визначення терміна «концепт» з погляду когнітивної лінгвістики, подане О.Кубряковою, - «це термін, що служить для пояснення одиниць ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості та тієї інформаційної структури, яка відбиває знання і досвід людини: оперативно-змістова одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи та мови мозку, всієї картини світу, відбитої в людській психіці» [8, с.90]. На думку О. Селіванової, такий підхід до розуміння концепту є найбільш реалістичним [13].

У свою чергу дослідниця С.Жаботинська визначає концепт як суб'єктивне відображення досвідних даних [5].

Той факт, що концепт є одиницею концептуальної системи, яка відбиває цілісну картину світу і вербалізується у мові, відмічає більшість дослідників. М. Кочерган під концептом розуміє «ментальний прообраз (нерозчленоване уявлення про об'єкт), ідею поняття і навіть саме поняття. Він (концепт) має двоїсту сутність - психічну та мовну. З одного боку це ідеальний образ, чи, точніше, прообраз, що уособлює культурно зумовлені уявлення мовця про світ, з другого - він має певне ім'я у мові» [6, с.25].

Дослідник М. Полюжин розрізняє когнітивний та семантичний рівні мови, зазначаючи, що «концепт, як універсальна понятійна категорія, наділений змістом, на відміну від семантики, котра є мовним явищем» [12, с.110].

Як бачемо, концепт - явище того ж порядку, що і поняття, але для всебічного дослідження необхідно вказати на існування відмінностей у їх трактуванні.

У лінгвістичному енциклопедичному словнику за редакцією В.Н. Ярцевої автор статті «Поняття» Ю. Степанов пояснює «поняття (концепт) як «явище того ж порядку, що і значення слова, але розглядається в дещо іншій системі зв'язків; значення - в системі мови, поняття - в системі логічних відношень та форм, які досліджуються як у мовознавстві, так і в логіці» [9, с.384]. Отже, дослідник показує нам чітке протиставлення й зіставлення поняття й концепту.

Науковець В. Жайворонок теж цілком справедливо наголошує на тому, що «поняття і концепт - терміни різних наук. Якщо перше належить до сфери філософії і логіки, то другий є прерогативою лінгвософії. Поняття зазвичай утілюється в найближчому значенні слова. Концепт - це й зміст поняття, й смисл (а частіше комплекс смислів) слова» [7, с.10].

Дослідниця О. Селіванова розуміє поняття як частину концепту. Вона стверджує, що на рівні поняття на етапі інтеріоризації починається вербалізація знань про об'єкт. Але для запобігання небажаної омонімії у роботі «Когнітивна ономасіологія» науковець використовує замість терміна концепт інший термін «на позначення тієї структури, яка становить базу для наступного превербального етапу внутрішнього програмування - ментально-психонетичний комплекс» [13, с.98]. К. Голобородько також зазначає, що «поняття як категорія логіки відрізняється від концепту» [1, с.28].

Однак є автори, що відзначають рівнозначність поняття і концепту (О.Цапок), зауважуючи при цьому, що «концептами вважаються ті поняття, які конкретизуються і репрезентуються у мовній системі лексичними значеннями» [18, с.11].

Варто також звернутися до поглядів російського дослідника Ю.Степанова, який у передмові до монографії «Константы. Словарь русской культуры. Опыт исследования» відзначає, що термін «концепт», що закріпився останнім часом у культурології, на відміну від терміна «поняття», який головним чином використовується в логіці та філософії, вживається для номінації змісту поняття. Інакше кажучи, «значення слова - це той предмет чи ті предмети, з якими це слово правильно, відповідно до норм певної мови вживається, а концепт - це смисл слова. У науці про культуру термін «концепт» уживається - коли абстрагуються від культурного змісту, а говорять тільки про структуру, - взагалі так само, як у математичній логіці. Аналогічно розуміється зміст слова у сучасному мовознавстві» [15, с.42].

Детально описаний термін «концепт» Р. Фрумкіною, яка розглядає його як ментальне утворення, яке не існує у світі об'єктів, що спостерігаються. Дослідниця зазначає, що фундаментальною частиною наших знань про світ є уявлення про відношення між концептами, й ці уявлення формуються через мову. «Мова їх фіксує та транслює, відображаючи динаміку нашого пізнання» [17, с.6-7]. Наслідуючи введені А.Вежбицькою терміни на позначення повноти та глибини концептуалізації слова, на які в одній із своїх наукових робіт спирається О. Єфименко [4], Р. Фрумкіна виділяє концепт-мінімум та концепт-максимум. У першому йдеться про «неповне володіння смислом слова, що властиве рядовому носієві мови стосовно реалії, яка перебуває на периферії його життєвої практики. Концепт-максимум - це повне володіння смислом слова, що властиве рядовому носієві мови» [17, с.3].

Отже, можемо зробити висновок, що утвердження в науці поняття «концепт» позначило новий рівень у пізнанні особливостей і закономірностей взаємодії мови зі свідомістю і культурою, а, отже, визначило нові аспекти взаємодії таких наук, як лінгвістика, когнітологія, культурологія, психологія, філософія; розширило рамки змістовного аналізу мовних явищ і додало значної глибини та ефективності лінгвокогнітивним дослідженням. Розглянута нами низка поглядів щодо розуміння концепту не є вичерпною, проте достатньо представницькою.

Проаналізувавши і узагальнивши існуючі погляди на термін «концепт», варто відзначити, що мова є одним із шляхів формування концептів у людській свідомості. У процесі розвитку людського знання до поняття «концепт» залучаються все нові аспекти його розгляду. В сучасній лінгвістиці в руслі загальної тенденції до інтеграції наук великого значення набуває вивчення мови у поєднанні з пізнавальною діяльністю. Трактування мовних явищ як абстрактної сутності відійшло далеко на периферію. Сьогодні велика увага приділяється вивченню функціонування мови з урахуванням не тільки особливостей ситуації спілкування, але і з урахуванням мови як соціального явища. В центрі досліджень знаходиться людина, носій мови, з властивими йому особливостями.

концепт лінгвістика понятійний мова

Список використаної літератури

1. Голобородько К.Ю. Лінгвістичний статус концепту // Культура народов Причерноморья: Науч. журнал / Глав. ред. Ю.А. Катунин. - Таврический нац. университет им. В.И. Вернадского - сентябрь 2002. - № 32. - С. 27-2.

2. Горский Д.П. Краткий словарь по логике. - М.: Просвещение, 1991. - 207 с.

3. Демьянков В. З. Понятие и концепт в художественной литературе и в научном языке / В. З. Демьянков // Вопросы филологии. - 2001. - № 1. - С. 35-47.

4. Єфименко О. Концепт «степ» і його мовне вираження / [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http:// linguistics.kspu.edu.

5. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ языка: фреймовые сети // Всеукраинская научно-практическая конференция «Проблемы прикладной лингвистики». - Одесса, 30-31 мая 2003г. - С. 1-9.

6. Кочерган М.П. Мовознавство на сучасному етапі // Дивослово. - 2003. - №5. - С. 24-29.

7. Жайворонок В. Українська етнолінгвістика: Нариси: навчальний посібник / В. Жайворонок. - К.: Довіра, 2007. - 262 с.

8. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Н.Г. Краткий словарь когнитивных терминов / Под общ. ред. Е.С.Кубряковой. - М.: Изд-во МГУ, 1997. - 246 с.

9. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - 709 с.

10. Лихачев Д. С. Концептосфера русского языка / Д. С. Лихачев // Изв. АН. Серия литературы и языка. - 1993. - Т.52. - № 1. - С.3-9.

11. Манакін В. М. У пошуках мовної картини світу / В. М. Манакін // Проблеми зіставної семантики: збірник наук. праць. - Київ: КНЛУ, 2009. - Вип. 9. - С.3-11.

12. Полюжин М.М. Концепти як співвідносні зі значенням слова поняття // Культура народов Причерноморья: Науч. журнал / Глав. ред. Ю.А. Катунин. - Таврический нац. университет им. В.И. Вернадского, сентябрь 2002. - № 32. - С. 109-111.

13. Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология (монография). - К.: Изд-во Укр. фитосоциологического центра, 2000. - 248 с.

14. Слышкин Г. Г. Лингвокультурный концепт как системное образование / Г.Г. Слышкин // Вестник ВГУ. Серия «Лингвистика и межкультурная коммуникация». - 2004. - №1. - С.29-34.

15. Степанов Ю.С. Константы. Словарь русской культуры. Опыт исследования. - М.: Школа «Языки русской культуры», 1997. - 824 с.

16. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. 4-е изд. - М.: Политиздат, 1981. - 445 с.

17. Фрумкина Р.М. Концептуальный анализ с точки зрения лингвиста и психолога (концепт, категория, прототип) // НТИ Серия 2. Информационные процессы и системы. - М., 1992. - № 3. - С. 2-7.

18. Цапок О. Поняття «концепт» у когнітивній лінгвістиці // Наукові записки. Серія: філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. - С. 10-12.

Размещено на Allbest.ru