Правопис географічних назв

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Реферат

зі «Орфографічного, орфоепічного та пунктуаційного практикуму»

на тему: «Правопис географічних назв»



1. Загальні та власні назви

Навіть в одному й тому ж лексико-граматичному розряді функція слів не тотожна. За функцією розрізняють загальні та власні іменники.

Загальні (апелятивні) іменники - іменники, які об'єднують ряд предметів у єдиний узагальнений розряд і дають їм спільну назву.

Лексичні особливості загальних іменників?(апелятивів) полягають у тому, що ці іменники мають:

- узагальнюючий характер, тобто називають предмет за його належністю до певної групи як носія ознак цієї групи;

- понятійний характер. Наприклад, в основі лексичного значення загального іменника стіл лежить поняття про суттєві ознаки цього предмета, на якому люди їдять, прасують, шиють, пишуть, за яким сидять. Це поняття узагальнює різні функціональні типи цього предмета: стіл кухонний, стіл канцелярський, стіл журнальний, стіл хірургічний.

Граматичні особливості загальних іменників:

- більшість загальних іменників має категорію числа: ліс - ліси, вода - води;

- незначна частина загальних іменників не має категорії числа і виражає предметність або формою тільки однини (злагода), або формою тільки множини (вибори).

Власні (пропріальні) іменники - іменники, які виділяють предмет чи явище із однорідних і дають йому власну назву. Це слова вторинного творення: прізвище Вовк - апелятив вовк, річка Ромен - апелятив ромен (трава), жіночі імена Віра, Надія, Любов - апелятиви віра, надія, любов, кличка корови Калина- апелятив калина. Значна частина власних іменників утворилася на базі власних назв: прізвище Іваненко (від Іван), село Андріївка (від Андрій), село Гайчур(від назви річки Гайчур), прізвище Смотрицький (від назви поселення Смотрич).

Розділ мовознавства, що вивчає власні назви, називають ономастикою(грец. мистецтво давати імена). Ономастика поділяється на дві частини: антропоніміку (грец. людина і ім'я) - вчення про власні імена людей (імена, прізвища, по батькові, псевдоніми, прізвиська, родові назви) і топоніміку (грец. місце і ім'я) - вчення про географічні та астрономічні назви (поселень, водних об'єктів, гір, лісів, долин, сузір'їв, зірок, планет тощо).

Існує думка, що апелятивної лексики більше, ніж власних назв, проте словники літературних мов нараховують кілька сотень тисяч загальних назв, а власних назв - мільйони.

Лексичною особливістю власних іменників є те, що вони, позначаючи один об'єкт, виділяють його із групи однорідних: Київ, Дніпро, Карпати, Шевченко. Деякі мовознавці стверджували, що власні назви не мають лексичного значення, оскільки вони позначають об'єкти без узагальнення, не виражаючи поняття. Та це не так, бо власні назви є словами, а слів без значення не буває. Значення - це зв'язок звукового комплексу з предметом і з поняттям про нього. Звуковий комплекс [дн'іпро] пов'язаний з рікою, на березі якої стоїть місто Київ, тобто власна назва Дніпро має лексичне значення. Якщо поняття розуміти як сукупність суттєвих ознак об'єкта, то звуковий комплекс [дн'іпро] вказує на них: найбільша ріка України, поділяє її територію на дві частини, тече з півночі на південь, впадає в Чорне море, бере початок у Білорусі. Отже, всі власні назви мають лексичне значення.

Граматичні особливості власних іменників полягають у тому, що ці іменники:

- не мають категорії числа, тобто не змінюються за числами: Десна, Полтава;

- виражають значення предметності тільки формою однини (Ніжин, Глухів) або тільки формою множини (Богородчани, Суми, Черкаси).У деяких синтаксичних позиціях власні назви можуть змінюватися за числами. Іменники, які позначають прізвища, змінюючись за числами, змінюють лексичне значення і переходять в іншу групу власних назв: Коцюбинський - прізвище, Коцюбинські - назва роду; Петренко - прізвище, Петренки - назва роду. Якщо за числами змінюються імена людей, назви географічних об'єктів, то іменники вказують не на множинну кількість власних назв (назва одна), а на множину об'єктів, які мають спільну назву: сім Іванів (сім чоловіків, що носять ім'я Іван), сім Берлінів (сім населених?пунктів, що мають єдину назву Берлін), двадцять Іванівок.

У процесі історичного розвитку власні назви можуть змінювати форму вираження предметності без зміни лексичного значення: Ромни, Прилуки - первісноРомен, Прилука.

Серед власних іменників розрізняють власні імена і власні найменування (назви). До власних імен належать назви людей і тварин (імена людей, прізвища людей, ім'я по батькові, назви родів, псевдоніми, прізвиська, клички тварин).

іменник правопис прикметниковий географічний



2. Географічні назви

Географічні назви - це власні імена материків, океанів, морів, течій, річок, озер, островів, гір, пісків, боліт, урочищ, країн, міст, селищ, вулиць, хуторів і всіх ін. географічних об'єктів на поверхні Землі.

Географічні назви (топоніми) є найдавнішими пам'ятками, створеними людиною, важливою частиною національної свідомості кожного народу. Виникали географічні назви через необхідність іменувати географічні об'єкти при освоєнні їх людьми. В історичному аспекті в українській топоніміці свій слід залишили давні скіфи, монгольська навала, входження українських земель до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Австро-Угорщини, Російської імперії; значним виявився вплив радянської системи.

Географічні назви є невід'ємною складовою будь якої карти.

Закон України Про географічні назви від 31 травня 2005 року регулює нормативно-правову діяльність, пов'язану з географічними назвами, а саме: встановлення назв географічних об'єктів, їх унормування, облік, реєстрацію, використання та збереження.

На картах використовують унормовані географічні назви як власні, українські, так і географічні назви інших народів українською мовою. Унормовані географічні назви України - це встановлення єдиної форми написання географічних назв згідно з нормами і правилами українського правопису. Унормовані назви за межами України - це географічні назви зарубіжних країн, передані за Інструкціями та Кодексами усталеної практики з передачі географічних назв зарубіжних країн з відповідних мов із врахуванням рекомендацій Групи експертів ООН з географічних назв (максимального збереження фонетичного оригінального звучання назви).



3. Правопис географічних назв

3.1 Українські географічні назви

Українські географічні назви на письмі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису:Верхньодніпровськ, Вінниця, Гребінка, Донецьк, Дубно, Житомир, Запоріжжя, Здолбунів, Кам'янець-Подільський, Київ, Козятин, Кременчук, Кривий Ріг, Львів, Миколаїв, Новгород-Сіверський, Одеса, Охтирка, Рівне, Сіверськодонецьк, Трипілля, Харків, Чернівці, Чернігів, Шепетівка, Ямпіль; Десна, Дніпро, Дністер, Західний Буг, Ірпінь, Прип'ять, Рось, Стохід, Сян, Тетерів, Тиса, Трубіж.

Примітка. У назвах українських міст треба розрізняти -поль у небагатьох словах грецького походження (грецькеpolis «місто»): Маріуполь, Мелітополь, Нікополь, Севастополь, Сімферополь, Тирасполь -- і -піль (з українського «поле»): Бориспіль, Крижопіль, Ольгопіль, Тернопіль.

3.2 Географічні назви слов'янських та інших країн

Географічні назви слов'янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.

1. Е. Російська літера е передається через е: Бездна, Верхоянськ, Воронеж, Зеленодольськ, Новочеркаськ, Туапсе; Ветлуга, Лена, Нева, Онега, Пінега, Пенза, Терек, Шексна.

Але інколи е передається через є:

1. а) На початку слова: Євпаторія, Єйськ, Єлець, Єнісей, Єреван; так само після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єгор'євськ, Колгуєв, Посьєт.

2. б) Після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксах -ев, -єєв російських назв, похідних переважно від прізвищ: море Лаптєвих, Лежнєво, але: Плещеєво, Ржев, мис Рум'янцева.

3. в) Коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього): Бєжецьк, Бєлгород, Бєлово, Бєлорєцьк, Благовєщенськ, Желєзноводськ, Орєхово-Зуєво.

Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке епередаємо через і: Арабатська стрілка, Біла, оз. Біле, Біловезька Пуща, Вітка, Лісна, Негоріле, Піщане, Сінне, Сірий мис, Цілиноград і под. Це стосується і польського іа: Біла Підляська, Білосток тощо.

Примітка. Польське й чеське е, що виступає в географічних назвах із суфіксом -ц- (лат. -с-), зберігається:Бельце, Кельце; Кошице, Лідице, Пардубице. Ці географічні назви не змінюються за відмінками. Назва Закопанемає форму прикметника середнього роду (однина) й, отже, відмінюється за його зразком: Закопане, Закопаного, Закопаному й т. д.

2. Літера ё передається:

1. а) Через йо на початку та в середині слова, коли вона означає звукосполучення й + о: Йолкіно, Соловйово.

2. б) Через ьо всередині слова, коли вона означає сполучення м'якого приголосного з о: мис Дежньова, р. Оленьок, але: р. Березова, Орел.

3. в) Через о під наголосом після ч, щ: Рогачово, Сичовка, Щокіно.

3. Літера э передається через е: Ельбрус, Ельтон, Емба, Естонія.

4. И. Літера и передається:

1. а) Через і або ї:

1. 1) Через і в основі географічних назв, зокрема на їх початку, а також у кінці: Батумі, Бородіно, Вітебськ, Воткінськ, Ігарка, Іжевськ, Іркутськ, Кінешма, Поті, Сочі, Сухумі, Челябінськ; Двіна, оз. Ільмень, Індигірка, Іртиш, оз. Селігер.

2. 2) Через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Зілаїр, Кутаїсі, Троїцьк, Ананьїно, Мар'їно.

Примітка. У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишеться и в суфіксах -ин-, -инськ-: Березина, Гусине Озеро, Дудинка, Жабинка, Карпинськ, Крутинське, Правдинськ (докладніше про правопис и див. нижче).

2. б) Російське и передається через и:

1. 1) Після ж, ч, ш, і ц перед приголосним: Жигалово, Жиздра, Жила Коса; Ачинськ, Нальчик, Чирчик; Єгоршино, Ішим, Камишин, Тушино; Щигри; Цимлянська.

2. 2) У географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для української та російської мов:Гаврилово, Данилов, Дмитров, Михайловське; але Ніколаєвськ-на-Амурі та ін. (тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в російській мові).

3. Примітка. І зберігається в географічних назвах, утворених від людських імен, які в українській мові пишуться через і: Леонідово.

1. 3) У коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та російської мов:Виноградово, Кисловодськ, Клин, Кричев, Курильські острови, Липецьк, Лихославль, Тихвін, Тихорєцьк.

2. 4) У складних географічних назвах, де и виступає у функції сполучного звука: Владивосток, П'ятигорськ, Семипалатинськ.

3. 5) У префіксі при-: Приволжя, Примор'я, Прикумськ.

4. 6) У суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Зимовники, Тупик; Боровичі, Котельнич, Осиповичі, Углич; Бронниці, Гливиці, оз. Колвицьке, Луховиці; Митищі, Ртищево.

5. 7) У закінченні географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа: Березники, Валуйки, Горки, але Жигулі (бо тут м'яка основа).

6. 8) У словах Сибір, Симбірськ і похідних від них (наприклад, Новосибірськ).

5. Ы. Літера ы передається через и: Викса, Витерга, Іртиш, Сизрань, Сиктивкар, Чебоксари, Шахти.

6. У словах: Росія, російський, Білорусь, білоруський приголосний с не подвоюється.

7. Географічні назви з прикметниковими закінченнями.

1. а) Прикметникові закінчення географічних назв передаються так: -ый, -ой - через -ий; -ий після твердого приголосного - через -ий, після м'якого приголосного - через -ій; -ая, -яя - через -а, -я; -ое, -ее - через -е, -є: Становий (хребет); Великий Устюг, Оленій (острів); Лиха, Нижня Тунгуска, Чусова; Благодарне, Бологе, Майське, Покровське, Углове.

2. б) Російські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаються через -ово, -єво та -іно (-їно), після шиплячих - -ино: Внуково, Орєхово-Зуєво; Бородіно, Мар'їно, Пушкіно, Єгоршино, Рощино.

3. в) Прикметникові закінчення географічних назв -ые, -ие передаються через і: Нові Ключі, Набережні Човни, Чисті Пруди.

4. г) Прикметникові закінчення, що входять до складу слов'янських географічних назв, передаються відповідними українськими: Банська Бистриця, Нові Замки, Стальова Воля, Чеський Крумльов.

5. д) Польське o, що виступає в суфіксі -ow у географічних назвах, передається через у: Жирардув, Жешув, Томашув-Мазовецький і т. ін., але традиційно Грубешів Краків.

6. е) Польські носові a, e передаються сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домброва, Дембиця; перед іншими приголосними -- сполученнями он, єн: Конт, Ченстохова.

8. Апостроф. Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В'язники, Дем'янськ, Прокоп'євськ, П'ятигорськ, Ак'яр, Амудар'я, Гур'єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом'якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.

9. Ь.

1. а) Знак м'якшення (ь) пишеться в географічних назвах після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:

1. 1) Перед я, ю, є, ї: Дьєпп, Пхеньян, Сьєрра-Леоне, Усольє.

2. 2) Перед приголосним: Клязьма, Лисьва, Льгов.

3. 3) У кінці слова: Гомель, Нахічевань, Сімферополь, Тянь-Шань.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення м'якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишеться:Аляска, Челябінськ, Тюмень.

2. б) Твердий кінцевий приголосний основи ц пом'якшується в усіх слов'янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иця: Олонець, Повенець, Череповець, Крагуєваць, Столаць; Дембиця, Ломниця, Речиця.

3. в) Суфікси географічних назв -ск, -цк передаються відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк:Братськ, Брянськ, Курськ; Кузнецьк, Троїцьк.



4. Відмінювання географічних назв

1. Географічні назви з іменниковими закінченнями -- українські та інших союзних республік, а також іншомовні -- відмінюються як звичайні іменники І, II та III відмін:

1. І відміна: Африка -- Африки, в Африці; Волга -- Волги, на Волзі; Лохвиця -- Лохвиці, Лохвицею, у Лохвиці; Махачкала -- Махачкали, у Махачкалі; Москва - Москви, Москвою, у Москві; Одеса - Одеси, в Одесі; Ольвія -- Ольвії, Ольвією, в Ольвії; Полтава - Полтави, у Полтаві; Прага -- Праги, у Празі; Речиця - Речиці, в Речиці; Шепетівка -- Шепетівки, у Шепетівці.

2. II відміна: Буг -- Бугу, на Бузі (й по Бугу); Владивосток -- Владивостока, у Владивостоці (у Владивостоку); Гайсин -- Гайсина, Гайсином, у Гайсині; Дубно -- Дубна, Дубном, у Дубні; Единбург --Единбурга, в Единбурзі (в Единбургу); Київ -- Києва, Києвом, у Києві; Лихославль -- Лихославля, Лихославлем, у Лихославлі; Луганськ -- Луганська, Луганськом, у Луганську; Львів -- Львова, Львовом, у Львові; Орел -- Орла, Орлом, в Орлі; Псков -- Пскова, Псковом, у Пскові; Світязь - Світязю, Світязем, на Світязі; Тернопіль -- Тернополя, Тернополем, у Тернополі; Теруель - Теруеля, Теруелем, у Теруелі; Токмак -- Токмака, у Токмаці (у Токмаку); Ужгород -- Ужгорода, Ужгородом, в Ужгороді.

3. IIІ відміна: Бретань -- Бретані, Бретанню, у Бретані; Керч -- Керчі, Керчю, у Керчі; Об -- Обі, Об'ю, наОбі; Свір -- Свірі, Свір'ю, на Свірі; Сизрань -- Сизрані, Сизранню, у Сизрані.

2. Географічні назви, що мають форму множини, відмінюються як відповідні загальні іменники: Березники -- Березників, Березникам; Горки - Горок, Горкам; Єсентуки -- Єсентуків, Єсентукам; Жигулі -- Жигулів, Жигулям; Ков'яги -- Ков'яг, Ков'ягам; Лубни -- Лубен, Лубнам; Плиски - Плисок, Плискам; Прилуки - Прилук, Прилукам; Ромни -- Ромен, Ромнам; Салоніки -- Салонік, Салонікам; Філіппіни -- Філіппін, Філіппінам; Чебоксари - Чебоксар, Чебоксарам, у Чебоксарах; Чернівці -- Чернівців, Чернівцям, у Чернівцях.

3. Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюються як звичайні прикметники: Борове -- Борового, Боровому; Жуковський - Жуковського, Жуковському; Лозова -- Лозової, Лозовій; Рівне -- Рівного, Рівному; Чусова - Чусової, Чусовій.

4. Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи навпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах;

1. а) Великий Устюг - Великого Устюга; Гола Пристань -- Голої Пристані, Голою Пристанню; Кривий Ріг -- Кривого Рогу; Великі Луки -- Великих Лук; Єлисейські Поля - Єлисейських Полів; Мінеральні Води -- Мінеральних Вод.

2. б) Кам'янець-Подільський -- Кам'янця-Подільського, Кам'янцеві-Подільському; Новгород-Сіверський -- Новгорода-Сіверського, Новгороду-Сіверському; Новоград-Волинський - Новограда-Волинського, Новоградові-Волинському; Рава-Руська -- Рави-Руської, Раві-Руській.

5. Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині: Баден-Баден -- Баден-Бадена, у Баден-Бадені; Орєхово-Зуєво -- Орєхово-Зуєва, в Орєхово-Зуєві; Івано-Франківськ -- Івано-Франківська, в Івано-Франківську. Але: Конча-Заспа -- Кончі-Заспи, у Кончі-Заспі; Пуща-Водиця -- Пущі-Водиці, у Пущі-Водиці.

6. Географічні назви, що складаються з короткої форми прикметника, прийменника на та іменника, що вказує на місце розташування населенного пункту, відмінюються в першій частині: Ростов-на-Дону -- Ростова-на-Дону, у Ростові-на-Дону; Франкфурт-на-Майні - Франкфурта-на-Майні, у Франкфурті-на-Майні.

7. Не відмінюються географічні назви (переважно іншомовні), що закінчуються на е (є), і (ї), о, у (ю): Рамбуйє, Туапсе, Улан-Уде, Фіуме; Капрі, Порт-Луї, Поті, Тбілісі, Уссурі, Фукуї; Бордо, Глазго, Марокко, По, Сант-Яго; Баку, Бештау, Катманду, Кюсю. Так само не відмінюються й деякі назви на -а, як Нікарагуа.



5. Правопис прикметникових форм від географічних назв

Суфікси -инськ(ий), -інськ(ий)

1. У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві:Камишин - камишинський, Ніжин -- ніжинський, Пенжино - пенжинський, Тульчин -- тульчинський, Тушино -- тушинський, Цюрупинськ -- цюрупинський, Чигирин -- чигиринський; грузин -- грузинський, осетин -- осетинський; Болдіно -- болдінський, Філіппіни -- філіппінський.

В аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин, -ін, пишеться завждии: Аляска -- аляскинський, Баку - бакинський, Кабарда -- кабардинський, Караганда - карагандинський, Поті -- потинський, Сочі -- сочинський, Чита -- читинський, Шахти -- шахтинський.

Суфікси -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], -евськ(ий) [-євськ(ий)], -івськ(ий) [-ївськ(ий)]

2. У суфіксах -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], евськ(ий) [-євськ(ий)], -івськ(ий) [-ївськ(ий)] прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), ев (-єв), -ів (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Дніпропетровськ - дніпропетровський, Тамбов тамбовський, Карачев -- карачевський, Колгуєв -- колгуєвський; Кишинів кишинівський, Львів - львівський, Могилів -- могилівський; Тетерів -- тетерівський, Чернігів - чернігівський. Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило чергування о, е з і: Лозова -- лозівський, Сватове -- сватівський, Хмелеве -- хмелівський.

У прикметниках, утворених від географічних назв із суфіксальним к, перед яким іде інший приголосний, пишеться -івський (-ївський): Біла Церква -- білоцерківський, Валки - валківський, Гребінка -- гребінківський, Казанка - казанківський, а також Златоуст -- златоустівський. Але: Орел -- орловський і т. ін.

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:

1. а) Г, ж, з (дз) + -ськ(ий) -- -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг -- бузький, Ветлуга -- ветлузький, Виборг - виборзький, Волга -- волзький, Гаага -- гаазький, Гамбург -- гамбурзький, Калуга -- калузький, Ладога -- ладозький, Люксембург -- люксембурзький, Лейпциг -- лейпцизький, Онега онезький, Острог -- острозький, Прага -- празький, Рига -- ризький, Страсбург -- страсбурзький; Воронеж -- воронезький(пор. назву українського селища - Вороніж - воронізький), Запоріжжя -- запорізький, Париж -- паризький; Абхазія -- абхазький, Кавказ -- кавказький, Лодзь - лодзький, Сиракузи -- сиракузький, француз -- французький.

2. б) К, ц, ч + -ськ(ий) -- -цьк(іий): Баскунчак -- баскунчацький. Великі Луки -- великолуцький. Вишній Волочок -- вишньоволоцький, Владивосток -- владивостоцький, грек -- грецький, Кагарлик -- кагарлицький, Казбек - казбецький, калмик -- калмицький, Кобеляки -- кобеляцький, коряк -- коряцький, Кременчук -- кременчуцький, Прилуки -- прилуцький, словак -- словацький, таджик -- таджицький, турок - турецький, узбек -- узбецький; Ніцца -- ніццький, Суец -- суецький, Череповець -- череповецький; Бахмач -- бахмацький, Галич -- галицький, Гринвіч -- гринвіцький, Овруч -- овруцький,Солигалич - солигалицький. Але: Дамаск - дамаський, Мекка - меккський, тюрки - тюркський.

3. в) С, х, ш + -ськ(ий) - -ськ(ий): Арзамас - арзамаський, Одеса -- одеський, Тбілісі -- тбіліський, тунгус -- тунгуський, Черкаси -- черкаський, черкес -- черкеський, Ясси - ясський; волох -- волоський, Карабах -- карабаський, Лепетиха -- лепетиський, чех -- чеський; Золотоноша -- золотоніський, Кандалакша -- кандалакський, латиш -- латиський, Сиваш -- сиваський, чуваш -- чуваський.

Примітка. Деякі слова, узвичаєні без зміни приголосних основ, передаються з ними і на письмі: баски -- баскський, казах - казахський, Перемишль - перемишльський та ін.

Правопис складних і складених географічних назв

1. Окремо пишуться:

1. а) Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника: Біла Церква, Великий Устюг, Верхня Силезія, Вишній Волочок, Гола Пристань, Голубий Ніл, Давидів Брід, Запорізька Січ, Західна Європа, Зелена Гура, Нове Місто, Новий Сад, Повализька Бистриця, Сомкова Долина, Стара Планина, Широкий Яр.

2. б) Географічні назви й номенклатурні терміни при них: Кавказький хребет, Кандалакська губа, Скандинавський півострів, Фінська затока, Чорне море.

3. в) Географічні назви, що становлять сполучення іменника з порядковим числівником, який може стояти як перед іменником, так і після нього: Гільча Друга, Залісся Перше, Красне Друге, Перше Садове.

4. г) Географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені й по батькові: село Івана Франка, селище Лев Толстой, станція Єрофей Павлович, але: місто Івано-Франківськ, село Михайло-Коцюбинське (бо тут маємо сполучний голосний о й зміну родового закінчення прізвища), а також назва села Дмитро-Варварівка, що складаються з двох імен.

2. Разом пишуться:

1. а) Географічні назви-іменники, що складаються з прикметника та іменника, з'єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них: Білопілля, Верхньодніпровськ, Гостролуччя, Дорогобуж, Кам'яногірка, Красноводськ, Малоярославець, Нижньокилимськ, Нововолинськ, Новосибірськ, Старокостянтинів, Чистоводне, Ясногородка; білопільський, верхньодніпровський, дорогобузький, кам'яногірківський, чистоводнівський та ін.

Примітка. Це правило поширюється й на складні прикметники, утворені з двох прикметникових основ, які означають назви морів, лісів, низин, областей, залізниць тощо й мають при собі номенклатурні назви типуморе, гора, хребет, ліс, озеро, низовина, острів і т. ін.: Західносибірська низовина, Нижньодунайська низовина, Новосибірські острови, Південноукраїнський канал, Східноєвропейська рівнина, Східноказахстанська область, Східнокитайське море тощо.

2. б) Географічні назви, що складаються з числівника та іменника, з'єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники: Дворіччя, Першотравневе, П'ятигорськ, П'ятихатки, Семигори, Семипілки, Сорокадуби, Трипілля; дворічанський, п'ятихатківський, семигірський, семипілківський, сорокадубівський та ін.

3. в) Географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники: Вернигородок, Гуляйполе, Копайгород, Крутибороди, Печиводи; вернигородоцький, гуляйпільський, копайгородський, крутибородівський, печиводівський.

4. г) Географічні назви, що складаються з двох іменників, з'єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники: Верболози, Індокитай, Страхолісся; верболозівський, індокитайський, страхоліський. Але: Австро-Угорщина, Азово-Чорномор'я та деякі інші.

5. д) Географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; -абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники: Белград, Волгоград, Цілиноград; Китайгород, Новгород, Княжпіль, Ольгопіль, Адріанополь, Севастополь; Ашгабат, Бранденбург, Кемберленд, Даугавпілс, Кейптаун, Йоркшир, Рудольфштадт; волгоградський, новгородський, ольгопільський, севастопольський, бранденбурзький, даугавпілський, рудольфштадтський.

6. е) Прикметникові форми від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника [без суфіксів -зьк(ий), -ськ(ий), -цьк(ий) і суфіксів присвійності] та іменника:біломорський (від Біле море), білоцерківський (від Біла Церква), гостромогильський (від Гостра Могила), новоміський (від Нове Місто), яснополянський (від Ясна Поляна); житньогірський (від Житні Гори), західноєвропейський (від Західна Європа), кам'янобалківський (від Кам'яна Балка),липоводолинський (від Липова Долина).

3. Через дефіс пишуться:

1. а) Географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, а також прикметники, що походять від них: Баня-Лука -- баня-луцький, Гвінея-Бісау гвінея-бісауський, Глинськ-Загора -- глинськ-загорський, Ельзас-Лотарингія ельзас-лотаринзький, Коло-Михайлівка -- коло-михайлівський, Орєхово-Зуєво -- орєхово-зуєвський, Пуща-Водиця -- пуща-водицький; Берізки-Бершадські -- берізки-бершадський, Віта-Поштова -- віта-поштовий, Кам'янець-Подільський -- кам'янець-подільський, Рава-Руська -- рава-русь-кий, Харків-Товарний - харків-товарний,Австро-Угорщина - австро-угорський. Але: Індокитай та похідні прикметники від подібних назв.

2. б) Географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка -- без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники: Андрієво-Іванівка - андрієво-іванівський, Дмитро-Варварівка дмитро-варварівський, Івано-Франківськ -- івано-франківський, Михайло-Коцюбинське -- михайло-коцюбинський, Олександро-Пащенкове -- олександро-пащенківський, але Петропавлівка.

3. в) Географічні назви, що складаються з іншомовних елементів - повнозначних слів, а також похідні від них прикметники: Буенос-Айрес, Думбартон-Окс, Іссик-Куль, Кзил-Орда, Нар'ян-Мар, Ріо-Негро, Улан-Уде; буенос-айреський та ін., але: Алатау, Амудар'я, Махачкала, Сирдар'я, амудар'їнський, приамудар'їнський; амлмаатинець, кзилординець та ін.

4. г) Географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд і похідні від них прикметники: Соль-Ілецьк, Спас-Клепики, Усть-Каменогорськ; Вест-Індія, Іст-Лондон, Нью-Йорк, Сан-Сальвадор, Санкт-Галлен, Сант-Яго, Санта-Клара, Сен-Готард, Сент-Луїс; Фолл-Ривер, Атлантик-Сіті, Сахо-сквер, Бонна-фіорд; соль-ілецький, усть-каменогорський; нью-йоркський, фолл-риверський, атлантик-сітинський та ін.

5. д) Географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники:Новосілки-на-Дніпрі, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Яр-під-Зайчиком; Булонь-сюр-Мер, Бург-ель-Араб, Лa-Mанш, Ла-Плата, Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Па-де-Кале, Ріо-де-Жанейро, Сен-е-Уаз(департамент); новосілківський-на-Дніпрі, ростовський-на-Дону, франкфуртський-на-Майні, ярський-під-зайчиком; булонь-сюр-мерський, бург-ель-арабський, ла-маншський, ла-платський і т. ін.

6. е) Прикметники, утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев(-єв), -ин (-їн), -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): давидово-брідський (від Давидів Брід),олійниково-слобідський (від Олійникова Слобода), мишурино-різький (від Мишурин Ріг), вільшансько-новоселицький (від Вільшанська Новоселиця), вінницько-ставський (від Вінницькі Стави).

7. є) Прикметники, утворені від географічних назв, що становлять поєднання імені та прізвища: івано-франківський (село Івана Франка).

Географічні назви, не вживані без номенклатурних слів, перекладаються: Аравійське море, мис Доброї Надії, Перська затока. Північний Льодовитий океан.



Література

1. Гумецька Л.Л. Топоніміка в українській актовій мові ХIV--ХV ст. К., 1957

2. Карпенко Ю. Вступ до мовознавства: Підручник. - К.-Одеса, 1997

3. Український правопис / НАН України; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститутукраїнської мови. - К.: Наукова думка, 2012. - С.138-148.

Размещено на Allbest.ur