Конотативний простір світу англомовного фентезі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Простір - один з основних проявів реальності, з яким зустрічається людина як тільки вона починає усвідомлювати себе і пізнавати навколишній світ. При цьому простір сприймається як щось існуюче поза, навколо людини-спостерігача або людини-глядача, яка знаходиться в центрі простору. Воно заповнене речами, людьми, воно предметне і антропоцентричне.

Фантастичний простір наповнений нереальними істотами і подіями з наукової точки зору і з точки зору людської свідомості. Цей простір може мати як горизонтальну, так і вертикальну лінеарну організацію, це чужий для людини простір. Цей тип простору є жанроутворюючим, внаслідок чого в окремий жанр виділяється фантастична література.

В окремому творі або у всій своїй творчості письменник створює, втілює самодостатній і неповторний художній світ. У фентезійних творах, як правило, письменники часто відхиляються від буквального значення слів, щоб створити самодостатній і неповторний фантастичний світ, а також реалізувати свої ідеї. Мовленнєві фігури, такі як метафора, порівняння, символ, уособлення тощо, і є прикладами таких відхилень, які часто використовуються письменниками. Якби письменники задовольнялися лише буквальним значення слів, не було б ніяких можливостей для порівняння абстрактних ідей з конкретними поняттями, а також для допомоги читачеві краще зрозуміти написане. Сама наявність слів дозволяє назвати ті об'єкти, ознаки і дії, з яких складається художній світ, а ступінь частотності кожного з понять - ту роль, яку відіграє об'єкт, ознака чи дія в художньому світі автора. Письменники вибирають свої слова для написання твору дуже ретельно, використовуючи конотацію як скорочення, щоб висловити відразу багато думок, а також дати літературі додатковий шар (або шари) сенсу. Конотативне значення слів дозволяє письменникам зробити свої роботи більшими за обсягом, яскравішими й свіжішими за смисловим навантаженням.

Виклад основного матеріалу дослідження. Конотація - додатковий компонент значення мовної одиниці, що доповнює її предметно-логічний зміст суб'єктивними відтінками оцінки, емоційності, експресивності, функціонально-стилістичної забарвленості, а також відтінками, зумовленими соціальними, культурними ситуаційними аспектами комунікації.

Поняття конотації вкрай непросте. Цей термін охоплює різні сторони слова: «додатковий або маргінальний семантичний компонент», «емотивні та експресивні», «модальні» і «оціночні», «прагматичні риси», «семантичні асоціації» і «стилістичні нюанси».

У лінгвістиці XIX ст. термін «конотація» використовували для позначення всіх емотивно-забарвлених елементів змісту виразів у співвідношенні з прагматичним аспектом мови. Проте, незважаючи на тривалу історію використання цього терміна, його визначення в лінгвістиці досі неоднозначне. Як зазначено у лінгвістичній енциклопедії О.О. Селіванової, конотація виникає як термін схоластичної логіки, перенесений до лінгвістичної семантики у XVII ст. через граматику Пор-Рояля на позначення властивостей як ознак субстанції. Над визначенням конотації працювало багато вчених, але ґрунтовна розробка проблеми конотації у лінгвістиці належить В.М. Телія, М.Г Комлєву, Г.В. Колшанському, В.І. Шаховському, І.В. Арнольд.

У трактуванні Л. Блумфільда конотація включає такі елементи значення, які додатково несуть інформацію про суттєві властивості і ознаки об'єкта. Л. Блумфільд уперше почав пов'язувати конотацію з емотивністю мовлення. На думку Л. Блум- фільда, різновиди конотацій незліченні, і їх важко відмежувати від прямих денотативних значень. Принципово важливим у роботі Л. Блумфільда є те, що він розмежував індивідуальні та соціально закріплені конотації: «Кожна мовна форма має власне емоційне забарвлення, подібне для всього мовного колективу, але вона, в свою чергу, видозмінюється для кожного мовця або навіть зводиться нанівець, зважаючи на ту конотацію, яку ця форма набуває для нього в зв'язку з індивідуальним досвідом».

Конотативний компонент розуміється як додаткова по відношенню до важливого змісту слова інформація, яка передається словом, про ставлення мовця до предмета або явища, що позначується. В.І. Шаховський називає конотацію аспектом лексичного значення одиниці, за допомогою якої кодовано виражається емоційний стан мовця і обумовлене ним ставлення до адресата, об'єкта і суб'єкта мовної ситуації, в якій здійснюється це мовне спілкування.

Р. Барт стверджував, що конотація є зв'язком, співвіднесеністю, анафорою, міткою, що можна відсилати іншим - попереднім, наступним - контекстам, до інших місць того ж самого (або іншого) тексту: це відношення можна назвати по-різному (наприклад, функцією або індексом), але на нього не слід накладати жодних обмежень; важливо тільки не плутати конотацію з асоціацією ідей, що відсилає до системи уявлень цього суб'єкта, тоді як конотативні кореляції іманентні самому тексту, самим текстам; або можна сказати так: конотація - це спосіб асоціювання, здійснюваний текстом-суб'єктом у межах своєї власної.

Л.Т. Єльмєлєв зазначає, що конотація поширюється на мову та її рівні, на відносини всередині тексту і між текстами. Можна вважати, що конотація - це невід'ємний пристрій мовної системи та її функціонування в соціумі, тобто вона представляє собою лінгвістичну універсалію.

Структура конотації неоднозначна. Проблеми розмежування та визначення основних компонентів конотативного значення слова були вивчені в роботах І.В. Арнольд, Е.М. Галкіної-Федорук, Г.В. Колшанского, Н.Г. Комлева, Е.В. Кузнєцової, Дж.Ст. Мілла, І.А. Стерніна, А.В. Філіппова. Виділяють такі компоненти конотації, як емоційний, оцінний, експресивний, стилістичний, національно-культурний, жанрово-стилістичний. Також у зв'язку зі складністю розмежування компонентів часто зустрічаються бінарні термінологічні найменування: емоційно-оцінний, експресивно-оцінний, інтенсивно-експресивний. Багато дослідників (І.В. Арнольд, Н.Д. Арутюнова, В.А. Булдаков, А.В. Філіппов) включають в структуру конотації чотири компоненти: емотивний або емоційний, оцінний, експресивний і стилістичний. Ці ж компоненти ми зустрічаємо і у І.А. Стерніна, який називає стилістичний компонент функціонально-стилістичним, однак у більш пізніх роботах він виключає його зі структури конотації, обґрунтовуючи це тим, що функціонально-стилістичний компонент несе інформацію про ситуацію, а не про предмет, і його слід віднести до прагматичного компоненту значення.

Є.Г. Бєляєвська зазначає, що всі компоненти конотації тісно пов'язані між собою і виділяються в якості самостійних тільки для зручності опису. Емотивність як компонент конотації представляє собою закріплену у значенні інформацію про емоційне ставлення до певного предмета або явища. Слова, які володіють емотивністю, включають ніби два типа інформації: інформацію про предмет, що позначається, і інформацію про емоційне сприйняття цього предмета в момент номінації. Під оцінним компонентом конотації зазвичай розуміють, закріплену в значенні слова інформацію про позитивне або негативне ставлення до предмета або явища, що позначається. Прийнято розрізняти два типи оцінності: інтелектуальну (або логічну) і емоційну. Інтелектуальна оцінка являється частиною денотації, вона входить в предмет позначувальності. Емоційна оцінка відноситься до шкали «добре-погано» і базується не на загально логічних критеріях, а на тих емоціях, які викликає предмет, процес або явище, що позначається. конотація мовний стилістичний фентезійний

Оцінність як компонент конотації тісно пов'язана з емотивністю, в багатьох випадках їх важко розділити, і тому варто говорити про емоційно-оцінні характеристики слова. Таким самим чином з емотивністю і оцінністю тісно переплітається інтенсивність, яка, в свою чергу, вказує на посилення ознак, утворюючи основу значного змісту слова.

У другій половині ХХ ст. складаються нові напрями, в яких поняття конотації знаходить інші області застосування. У відомих «Міфологіях» Р Барт дає аналіз міфологем буденної свідомості і аналізує словесні і візуальні міфи, повністю дотримуючись ельмслевского критерію, власне, формулювання якого Р. Барт дав в «Проблемах семіології»: «Конотативна система є система, план вираження якої є сама знакова система». Саме Р. Барт звернув увагу на універсальність конотації як інструменту історичної антропології: людське суспільство потребує фіксації вторинних смислів, і в структурі мови закладена можливість задоволення цієї потреби. Р. Барт стверджував, що конотативне означальне - суть, «фрагмент ідеології», які «натуралізуються» завдяки конотативним означуваним, приналежним денотативній системі. Звідси випливає його відомий тезис про владу мови.

У цій роботі конотація розглядається як обов'язковий макрокомпонент в значенні слова, який присутній в лексичному значенні у всіх випадках вживання слова і визначається типовими комунікативними ситуаціями його використання, тобто конотація залежить від різних екстралінгвістичних факторів, що впливають на комунікацію: психолінгвістичних, соціолінгвістичних, прагматичних і власне комунікативних.

Щодо прояву конотації у творах, написаних в жанрі фентезі, варто зазначити, що вони характеризуються високим рівнем конотативних властивостей. Конотація поширюється на мову та її рівні, на відносини всередині тексту і між текстами. Лексика фентезійного твору насичена емоційно забарвленими словами, які є компонентами конотативного значення слів. Різні види конотації представляють собою різні способи пізнання навколишнього світу, відображаючи різні типи людського мислення. Фентезійне мислення (твори) або структура фентезійного пізнання характеризується пізнанням світу через призму поєднання реального та вигаданого світів, а також конотація відкриває доступ до полісемії фентезійного тексту. Читаючи фентезійний твір, людина може мислити і конкретно, і уявно, і емоційно, і образно.

Отже, конотація, особливо у фентезійному творі, забезпечує основу для символічних значень слів, тому що символічні значення об'єктів відрізняються від їх буквального значення. Конотація виходить за межі літературного значення слова, за межі того, що ми думаємо і відчуваємо, коли ми чуємо або бачимо слово. Тому у перспективі маємо на меті здійснити детальний аналіз мовних засобів вираження конотації в сучасній англомовній літературі, жанру фентезі задля опису конотативного простору у творах сучасних англійських письменників.

Размещено на Allbest.ru