Особливості жестів німецького лінгвокомунікативного середовища як компонент невербальної комунікації

Размещено на http://allbest.ru

ОСОБЛИВОСТІ ЖЕСТІВ НІМЕЦЬКОГО ЛІНГВОКОМУНІКАТИВНОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК КОМПОНЕНТ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Міждисциплінарність і антропоцентризм сучасних лінгвістичних досліджень відкривають нові горизонти пізнання законів людського спілкування. Лінгвістика рухається від замкненої парадигми мови через більш відкриту парадигму мовлення до широкої і багатогранної парадигми комунікації. Лінгвокультурна компетентність як провідна мета вивчення іноземної мови передбачає оволодіння всіма необхідними для здійснення успішної міжособистісної комунікації компонентами як мовленнєвої, так і невербальної природи.

Хоча за результатами психологічних досліджень людина отримує лише 30 % інформації через вербальний канал, а решту 70 % - через невербальні канали комунікації, невербальні засоби людського спілкування досі залишаються мало вивченими, оскільки вони традиційно залишалися поза предметним полем ізольованих одна від одної гуманітарних наук, що і зумовлює актуальність даної статті.

Предметом дослідження є особливості невербальної комунікації (НК) німецькомовного лінгвокомунікативного середовища та їх взаємодія з мовленнєвими засобами. Метою є охарактеризувати деякі групи жестів представників німецької лінгвокультури.

Для реалізації поставленої мети слід вирішити такі завдання: 1) дослідити особливості НК німецькомовного ареалу та 2) розглянути жести як вид НК. німецький лінгвокультурний жест невербальний

Специфіка НК виявляється у тому, що порівняно з вербальними сигналами, як комунікативний код, вона розвилася у філогенезі набагато раніше. Очевидно, саме тому, використання невербальних засобів у міжособистісному спілкуванні відбувається часто несвідомо. Окрім того, невербальні сигнали сприймаються у ході комунікації безпосередньо, а тому мають більший вплив на співрозмовника, у першу чергу, на рівні підсвідомого; вони виражають найтонші відтінки почуттів, ставлень людини і можуть передавати інформацію, яку у зв'язку з певними обставинами не можна виразити словами.

Темі НК присвятили свої праці ряд вітчизняних і іноземних дослідників: М. Аргайл, А. Піз, Р. Бердвістел, А. Хілл, П. Екман, А. Меграбіан, П. Вацлавік, Г. Колшанський, І. Горєлов, Й. Крейдлін, Т. Ніколаєв, Б. Морозов, А. Акішина та ін.; її міжкультурний аспект вивчали Г. Хофстеде, Е. Холл, М. Пайер, С. Тер-Мінасова, Ф. Бацевич, О. Мотріченко, Л. Корнєва, С. Цицура, Є. Малишева, Ч. Туул та ін.

Квінтесенцією сучасного широкого тлумачення комунікації став крилатий вислів П. Вацлавіка: «Не спілкуватися неможливо» [Watzlawick 2002, 51], оскільки спілкування прирівнюється до поведінки, а поведінка не має протилежності - людина не може «не поводитися» [там само]. Отже, «діяльність чи бездіяльність, слова чи мовчання - все це носить характер повідомлення: ви впливаєте на інших, а ті, в свою чергу, не можуть не відреагувати на цю комунікацію і тим самим теж вступають у спілкування» [там само]. Як відзначає І. Н. Горєлов [Горелов 2003, 14-15], «<…> невербальні комунікативні засоби генетично (як у філогенезі, так і в онтогенезі) старші, ніж вербальні, і коли впродовж соціалізації людини сформулювалася «надзвичайна додача», як називав І. П. Павлов другу сигнальну систему (мову), вона <…> не відмінила, не витіснила повністю невербальні засоби, а саме «додалася» до них.

Таким чином, <…> мовленнєва моторика (артикуляція) є зовнішній засіб понятійно-абстрактного мислення, переведення його в комунікативне русло обміну інформацією. Невербальні ж засоби залишилися частково моторикою першої сигнальної системи і особливого, проміжного рівня, що охоплює і першу сигнальну систему, і частину другої сигнальної» [Горелов 2003, 14-15].

У сучасних дослідженнях у галузі вивчення іноземних мов невербальні засоби комунікації розглядаються у межах невербальної форми лінгвокультурної компетенції. Так, Р. О. Гришкова у складі невербальної форми виділяє візуальну, акустичну й тактильну групи [Гришкова 2006, 128]. Візуальна група об'єднує всі рухи суб'єкта, які здійснюються ним у процесі спілкування, і позначається поняттям «виражальні рухи» або «кінетика». Виражальні рухи обличчя формують міміку людини, всього тіла - пантоміміку, рук та зап'ястків - жестикуляцію. Під жестами зазвичай розуміють «комунікативно значущі виражальні рухи руками» [там само].

Відповідно до основних умов використання та значення жестів їх умовно можна розподілити на три групи:

- ті, які мають універсальний характер, тобто співпадають за формою та значенням і в українському, і в німецькому лінгвокультурному просторах;

- жести, які існують лише у німецькій лінгвокультурі;

- жести, які використовуються і в україномовній, і в німецькомовній традиції, однак відрізняються або за формою виконання або за значенням.

Серед універсальних жестів, які активно використовуються німцями в повсякденному спілкуванні, варто назвати зокрема наступні:

- знизувати плечима для вираження незнання (mit den Achsen zucken),

- зробити великі очі від здивування (groЯe Augen machen),

- похитати головою (den Kopf schьtteln),

- зморщити обличчя (das Gesicht verziehen) для відмови чи незгоди,

- схопитися за голову (sich an den Kopf greifen),

- морщити носа від невдоволення (die Nase rьmpfen),

- потирати руки на знак задоволення (sich die Hдnde reiben),

- бити кулаком по столу для вираження гніву (mit der Faust auf den Tisch schlagen),

- стискати кулак на знак незадоволення (die Faust in der Tasche ballen)

- вітатися кивком голови (j-m mit dem Kopf nicken, j-m zunicken),

- обійнявшись (j-n in die Arme schlieЯen) чи знімаючи капелюх (vor j-m den Hut abnehmen, der Hut wird zur BegrьЯung gelьftet),

- втішати поглажуванням по волоссі чи по руці (die Hand streicheln; ьber das Haar streichen),

- вітати з відкритими обіймами (j-n mit offenen Armen empfangen) [Гайдученко 2010,].

Серед найбільш поширених німецьких жестів, які не мають прямого відповідника в україномовному лінгвокультурному просторі, належать зокрема такі: розставлені вказівний та середній пальці руки - жест, що означає літеру «V», тобто Victory або перемога (das Victory-Zeichen).

Загнутий великий палець (j-m (fьr j-n) den Daumen (die Daumen, beide Daumen) drьcken (halten)) означає подумки побажати успіхів, тримати великий палець донизу (den Daumen nach unten halten) - засуджувати когось. Німецький жест Bittebitte (bitte-bitte) machen - поплескати в долоні - використовується як знак прохання [Мальцева 2001, 269]. Німці стукають себе по лобі, якщо раптом щось згадають (sich an die Stirn schlagen) [Гайдученко 2010].

У студентській аудиторії, і не лише, часто можна почути стукіт кісточками пальців по столу (mit den Fingerknцcheln auf die Tischplatte klopfen), так німці виражають своє шанування лектору чи викладачеві (der akademische Beifall). Для вираження захоплення виставою в цирку чи вар'єте німці тупотять ногами по підлозі (die FьЯe auf dem Boden stampfenden). Натомість човгають ногами (mit den FьЯen scharren), коли потрібно висловити свою незгоду.

Дражнять німці за допомогою жесту, виконання якого подібне до того, як шкребуть моркву (j-m ein Rьbchen schaben), мовляв, той, над ким сміються і є тією морквинкою. Стискаючи великим та вказівним пальцями спинку носа (Zupf dich an die deine Nase! Fass dich an deine eigene Nase! Sich an die Nasenspitze greifen), німці «просять» співрозмовника подивитися на себе [Мальцева 2001, 268]..

Деякі жести виконуються німцями по-іншому в порівнянні з типовою для українця невербальною поведінкою. Так, чи не найбільш поширеним у німецькій лінгвокультурі є жест потиску руки при вітанні та прощанні (der Handdruck, die Hдnde schьtteln, j-m die Hand reichen) [Гайдученко 2010], - простягається права рука співрозмовнику, відбувається її потиск без подальшого струшування обох зімкнутих рук.

У німецькому лінгвокультурному просторі цей жест популярний не лише серед чоловіків, а й серед жінок, а також при вітанні чоловіка та жінки. Натомість міцно потискають руки з широким помахом при вітанні чи прощанні традиційно люди, які перебувають у дружніх стосунках, особливо на Півночі країни (j-n mit Handschlag begrьЯen/verabschieden) [Мальцева 2001, 270].

Окрім того, німецький потиск руки виконується зазвичай з більшою силою, яка прямо пропорційна ступеню симпатії між співрозмовниками. Потиснути руку (j-m die Hand zum Dank drьcken) можуть і на знак вдячності співрозмовнику. Потиск рук, який виконується стримано із використанням обох рук: ліва рука тримається паралельно правій і кладеться зверху, асоціюється в Німеччині з політиками (der Politiker Hдndedruck). Повітряний поцілунок (j-m eine Kusshand zuwerfen) німці надсилають відведенням руки вгору з поцілованими кінчиками пальців.

Німці погрожують пальцем (j-m mit dem Finger drohen), спрямованим нігтем до співрозмовника, а не ребром. Для звернення на себе уваги в аудиторії німці піднімають руку з повернутою до оратора долонею, а не ребром (die Hand heben). Рахуючи на пальцях, німці зазвичай розгинають зігнуті пальці лівої руки, починаючи від великого (mit Fingern zдhlen) [Гайдученко 2010].

Отже, НК є невід'ємним і повноправним компонентом усної комунікації, зокрема міжкультурної; жести тісно пов'язані з вербальними засобами і можуть як ілюструвати, так і заміняти їх особливим способом, притаманним конкретній лінгвокультурі; жести, як компонент НК, є специфічними для кожної лінгвокультури і потребують інтерпретації у міжкультурному спілкуванні. З цього випливає практичний висновок про необхідність вивчення і формування відповідної невербальної комунікативної компетентності серед тих, хто вивчає німецьку філологію і переклад.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гайдученко Л.В. Навчання невербальним засобам комунікації в процесі вивчення іноземної мови у вузі / Лідія Василівна Гайдученко/ Київ , ? 2010 (стаття)

2. Горелов И. Н. О вербальных и невербальних составляющих речевого поведения / Илья Наумович Горелов // Вопросы психолингвистики. - 2003. - № 1. - С.13 - 18.

3. Гришкова Р. О. Структура та функції іншомовної соціокультурної компетенції / Раїса Олександрівна Гришкова // Наук. праці МДГУ ім. П. Могили. - Миколаїв, 2006. - Том 50. - Вип. 37. - С. 125 - 130.

4. Мальцева Д. Г. Германия : страна и язык. Landeskunde durch die Sprache : Лингвострановедческий словарь / Дина Георгиевна Мальцева. - 2-е изд., испр. и доп. - М. : ООО Издательство «Русские словари» : ОООО «Издательство Астрель» : ООО «Издательство АСТ», 2001. - 416 с.

5. Watzlawick P. Menschliche Kommunikation: Formen, Stцrungen, Paradoxien / P. Watzlawick, J. H. Beavin, D. D. Jackson. - 10. Aufl. - Bern : Huber, 2002. - 271 S.

Размещено на Allbest.ru