Запозичення, інтернаціоналізми та іноземні слова в лексиці німецької мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Іноземні запозичення у сучасній німецькій мові

1.1 Історія досліджень питання

1.2 Чинники процесу запозичення та фактори, що на нього впливають

1.3 Стан лексики у сучасній німецькій мові

Розділ 2. Місце запозичень у сучасній німецькій мові

2.1 Класифікація лексики іноземного походження

2.2 Англійські,французькі та латинські запозичення у німецькій мові

Висновки

Література



Вступ

Мова, як відомо, є складноструктурованою, поліфункціональною системою, яка постійно еволюціонує під впливом цілої низки зовнішніх та внутрішніх чинників. Дія цих чинників або здійснюється комплексно, оскільки будь-які зміни в мові відбуваються за певних внутрішніх та зовнішніх умов одночасно.

Внутрішні умови мовних змін визначаються системними зв'язками та відношеннями, що діють у самій мові, а також знаковим матеріалом, що є в її розпорядженні. Зовнішні умови залежать від зв'язку та взаємовідносин мови з суспільством, свідомістю людини, природою тощо, тобто від соціальних детермінантів, які є складною та взаємокорелюючою системою, між складниками якої існують ієрархічні стосунки. Певні зрушення в цих структурах змінюють їх зв'язки з системою мови, на що мова реагує змінами у своїй структурній організації та функціях проявляючи внаслідок цього подвійну залежність своєї еволюції - від середовища, в якому вона функціонує, з одного боку, та її внутрішнього механізму і будови, з іншого. Відомо також, що в кінцевому результаті мова змінюється з метою максимально відповідати своєму призначенню в людському суспільстві - бути засобом спілкування та пізнання, а протиріччя між зміненими комунікативними та когнітивними потребами мовців та засобами даної мови, що знаходяться в їх розпорядженні, стають головними стимулами всебічних перетворень.

Багато лінгвістів (В. фон Гумбольдт, Т. Шиппан, Е.В. Розен та ін.) неодноразово наголошували, що умовою існування будь-якої мови як основного засобу комунікації є її розвиток: відмирання віджилих і поява нових елементів на всіх рівнях її системи, тобто рухливість мови. Еволюційні процеси відображаються, у першу чергу, на лексико-семантичному рівні, оскільки саме лексика спрямована на об'єктивну дійсність і безпосередньо відображає все, що в тій відбувається.

Серед вказаних еволюційних процесів вагоме місце посідає запозичення. Воно є результатом мовних і культурних контактів. Звісно, що свої відбитки в німецькій мові активно залишили латинська, французька і англійська.

Запозичення іншомовних слів - це об'єктивно-історичний процес, зумовлений постійними й різноманітними контактами між народами. Перенесені з іншої мови слова в більшості випадків входять в активний вжиток і посідають чинне місце в лексичному складі мови, що їх запозичила, збагачуючи лексику та виражальні засоби.

Об'єкт нашого дослідження - запозичення, інтернаціоналізми та іноземні слова в лексиці німецької мови.

Актуальність цієї роботи зумовлена постійним ростом запозичень у сучасній німецькій мові, з причини її активної взаємодії з іншими державами світу.

Метою дослідження є проаналізувати історичні події, які мали та мають вплив на кількість запозичень, інтернаціоналізмів та іноземних слів у сучасній німецькій мові. Також метою є диференціювати ці поняття.

Теоретичне значення полягає в тому, що дослідження запозичень є значним внеском у розвиток неології. Аналіз функціонування запозичень та їх синонімів у французькій мові сприяє більш точному уявленню про сучасну лексику даної мови.



Розділ 1. Іноземні запозичення у сучасній німецькій мові

1.1 Історія досліджень питання

Результати відображувальної розумової діяльності людини закріплюються безпосередньо в одиницях лексики, зокрема в словах, якими можна оперувати в процесі спілкування, а також оцінювати їх як певний етап пізнання. У зв'язку з цим, а також через те, що лексична система є відкритою для будь-яких входжень, лексичний рівень виступає тим складником мовної системи, який найшвидше зазнає змін внаслідок появи нового в позамовній реальності.

Ступінь впливу екстралінгвістичних чинників на розвиток мови, її словникового складу є неоднаковим у різні історичні епохи. Особливо інтенсивно відбуваються динамічні процеси в лексиці в періоди радикальних суспільно-політичних перетворень, у результаті науково-технічного прогресу, підйому культури та мистецтва, активізації зовнішніх контактів мовного колективу тощо.

Інтерес лінгвістів до проблеми історичного розвитку мови та до зв'язку історії останньої з історією носія мови та з його культурою то значно виростає, то послаблюється з появою нових модних течій, але повністю не зникає. В теперішній час питання зв'язку мови та суспільства знову привертає до себе увагу, бо багато лінгвістів усвідомлює необхідність нового зближення мовознавства із суспільними науками та опису лексичних груп, які номінують важливі для суспільної свідомості поняття [10].

Запозичення слів властиве всім мовам світу на всіх етапах розвитку і є ознакою життєздатності мов, хоча оцінка цього явища не завжди однакова. Тому природним є інтерес учених до етимології лексичних запозичень у мові до сфери їх вживання, але більшою мірою - визначення причин надмірного захоплення і невиправданого використання запозиченої лексики. У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. деякі дослідники аналізуючи словниковий склад мови, походження слів, говорили про ті чи інші запозичення, розглядаючи вже з наукового погляду питання потреби в іншомовних запозиченнях [10].

Поряд із питанням чистоти мови, яке знайшло відображення практично в усіх роботах учених кінця ХІХ- початку ХХ століття як реакція на надмірне захоплення суспільства іншомовними словами, починає формуватися загальна теорія запозичення. Цей період характеризується накопиченням матеріалу за групами окремих іншомовних слів у кожній мові як результату інтерференції. Основні напрямки досліджень, мають генетичний характер: визначається мовне джерело запозиченого слова, час запозичення, а також умови запозичення. У цей період з'явилися генетико-хронологічні дослідження Я. Грота, І. Огієнка та ін. і це призвело до того,що генетико-хронологічний аналіз іншомовних запозичень у кінці ХІХ- на початку ХХ ст. є провідним [10].

Від дослідження розрізнених чинників і конкретних генетико-хронологічних характеристик іншомовних слів вчені поступово перейшли до теоретичних проблем запозичення. Це перш за все визначення терміна "запозичення", з'ясування умов і причин запозичення, типів іншомовної лексики, характеру асиміляції іншомовного слова у мові-рецепторі тощо.

Процес мовного запозичення розглядався вченими цього періоду у нерозривному зв'язку з культурними, історичними, військово-політичними контактами різних мовних суспільств і як частина, і як результат цих контактів.

В. Жирмунський, досліджуючи зародження і розвиток німецької національної літературної мови, підкреслював, що "німецька мова з найдавніших часів містить низку запозичених слів, які проникли до її складу в результаті економічних, політичних і культурних зв'язків з іншими народами. Ці запозичення свідчать про складний характер німецької культури, що формувався в постійній взаємодії з культурами інших народів" [21: 82]. Німецький вчений Г. Пауль також визнавав, що чинником, який впливає на процес запозичення, є певний мінімум двобічного контакту мов через посередництво міграції груп людей, територіальне розміщення, а також подорожі окремих осіб. Тому аналіз запозичень повинен починатися з дослідження поведінки людей, які є носіями двох мов. [21: 460].

Основною умовою запозичення, в уявленні вчених цього періоду стали культурні, економічні та військово-політичні зв'язки між народами. І. Бодуен де Куртене, В. Жирмунський та інші підкреслювали неможливість аналізу запозичень без урахування соціолінгвістичного характеру цього явища і необхідність пояснення лінгвістичних змін у зв'язку з факторами історії, психології, навіть фізіології людини. Поряд із питаннями етимологічними, доцільності чи недоцільності запозичення, які ставились ученими кінця ХІХ - початку ХХ ст., увага приділялась і розгляду причин запозичення, асиміляції іншомовної лексики, а також поділу іншомовної лексики за ступенем її освоєння на лексику освоєну та іншомовну.

Німецькі вчені Е. Ріхтер і К. Мьоллер розширюють уявлення про причини, які сприяють запозиченню слів, і про зв'язок цих причин з адаптацією слова у мові-рецепторі. Але і в цих роботах, і в роботах інших учених немає чіткої диференціації причин запозичення - лінгвальних та екстралінгвальних. німецький мова запозичення лексика

Ріхтер пропонує класифікацію видів іншомовних слів залежно від ступеня їх освоєння у мові:

1) запозичення чужої форми і чужого значення;

2) запозичення чужої форми для вираження свого значення;

3) запозичення чужого значення у рідній формі, тобто калькування [23:86].

Але ще до цього німецькі лінгвісти на чолі з А. Шлейхером висунули ідею поділу всієї іншомовної лексики за ступенем її освоєння у мові на Fremdworter(слова іншомовні) та Lehnworter(запозичені, закріплені).

Про причини запозичення написано багато: практично кожен вчений, який займався проблемою освоєння іншомовних слів у мові-рецепторі, так чи інакше торкався розгляду зовнішніх мовних чинників запозичення іншомовних слів Сорокін Ю.С.; Шор Р.; Крисін Л.П.; Костомаров В.Г.; Муромцева О.Г.; Мороховский О.М.; Аббасова Б.М. Але у роботах цих дослідників не зроблено належного акценту на диференціації мовних і позамовних причин.

Вивчення причин запозичення безпосередньо пов'язане з проблемою характеру й ступеня освоєння іншомовного слова у мові-рецепторі. Ця серйозна проблема цікавила вчених ще у кінці ХІХ- на початку ХХ століття.

Починаючи з середини ХХ ст. вчені вже детальніше розглядають проблему освоєння іншомовних запозичень не тільки з погляду фонетичного і морфологічного пристосування до норм мови одержувача, але й з позиції семантичної адаптації, словотвірної, функціональної активності іншомовного запозичення у мові-рецепторі.

Досліджуються також ознаки асимільованості іншомовного слова у мові рецепторі. Сорокін Ю., з одного боку, стверджував, що слово, яке ще не стало скільки-небудь звичайним і вживаним у мові, може вже отримати навіть в умовах одиничності й винятковості свого використання нову форму, а з іншого боку, навіть міцно засвоєні мовою іншомовні слова можуть зберігати звукові формальні особливості мови-джерела; більш важливим, на його думку, є не сам факт повної асиміляції звукового складу і форми слова, а ознака стійкості, однотипності й нормалізації цієї форми [23:62].

Іншими ознаками, якими характеризується запозичене слова, на думку Ю. Сорокіна, є широке й інтенсивне вживання слова у мові, у різних її стилях, у різних авторів, особливо в авторів, які є представниками різних поколінь, різних напрямків і громадських угрупувань; поява у запозиченого слова похідних на ґрунті даної мови і підпорядкування його словотвірним законом мови-рецептора; усунення смислової дублетності слова, причому диференціація його за значенням стосовно найближчих синонімів на ґрунті даної мови є дуже суттєвою ознакою освоєння іншомовного слова. І нарешті, як факультативну ознаку асимільованості іншомовного слова у мові-рецепторі Ю. Сорокін виділяє фразеологічну активність слова, різноманітність його можливих поєднань з іншими словами мови-рецептора і різноманітність його можливих застосувань [23:62].

Л.П. Єфремов пропонує подібну класифікацію ознак асимільованості іншомовного слова, але на перше місце дослідник ставить функціональний принцип освоєння слова. На необхідності фонологічної, граматичної, семантичної та стилістичної асиміляції іншомовного слова наголошує у своїх роботах У. Вайнрайх [8:47-49]. Із сучасних досліджень системним і ґрунтовим є дисертація Г. Дружина [12], в якій автор намагається всебічно висвітлити питання запозичень: прагматика, семантика, соціолінгвістика. Стрункішу систему ознак асимільованості іншомовних слів подає Л. Крисін [18], поділяючи їх на основні і на факультативні. До основних ознак він відносить лише ті, які необхідні і в той же час достатні для того, щоб уважати іншомовне слово запозиченим лексичною системою мови. До факультативних ознак Л. Крисін відносить і словотвірну активність [18:46], з чим не погоджуються Ю. Сорокін, С. Рижикова, Л. Єфремова.

Поділ усього процесу адаптації на етапи запропоновано у роботах В. Аристової, Л. Крисіна, В. Симонок та ін. Таким чином, у роботах вітчизняних і зарубіжних мовознавців виділені етапи в цілому відображають послідовність процесу адаптації іншомовного запозичення на основі провідних ознак кожного із етапів цього процесу, але деталізації названих ознак немає, недостатньо подано й диференціацію ознак, пов'язаних із рівнями мовної системи. Без урахування цих чинників характеристика ступенів адаптації запозичуваних лексем не може бути точною. [10]

1.2 Чинники процесу запозичення та фактори, що на нього впливають

Питання, щодо причин запозичень, не є новим. Воно незмінно привертало увагу багатьох лінгвістів.

У дослідженнях кінця ХІХ - початку ХХ ст. мовні та немовні причини запозичення розглядались нерозчленовано (праці Ш. Балі [1], І. Огієнко [20]). З появою праць І. Бодуена де Куртене [4], В.А. Бородицького, В.М. Жирмунського, Б.А. Ларіна процес лексичного запозичення вже характеризується у рамках соціологічного напрямку.

Е. Ріхтер у роботі "Fremdwortkunde" вказує,що основною причиною запозичення слів є потреба у називанні речей і понять [2]. Тут же перераховуються й інші причини запозичень, різні за характером: мовні, соціальні, психологічні, естетичні тощо; потреба у розчленуванні понять, потреба у нових мовних формах, у різноманітності засобів і в їх повноті, лаконічності, зрозумілості, зручності.

Серед причин запозичення прийнято розрізняти як екстралінгвальні, так і власне лінгвальні, але слід підкреслити, що це розмежування певною мірою умовне, оскільки ті з причин, які відносять до внутрішніх, мовних, нерідко самі є наслідком певних зовнішніх впливів на мову. І все ж такий розподіл причин доцільний: він дозволяє відмежувати те, що "відкрите соціально", від прихованих механізмів впливу соціальних чинників на мови і на їх стосунки [5].

Головною зовнішньою причиною запозичення, на думку вчених, є соціально-економічні, політичні, воєнні, культурні, релігійні та інші види контактів, і як наслідок знайомство з новими предметами, а потім і обмін новими поняттями та ідеями (П. Лекант, Д. Розенталь, Л. Крисін, О. Стишов та ін.), бо тут діють "політична роль країни і мови, постійне оновлення лексичних засобів шляхом утворення слів, які називають нові, актуальні у тих чи інших відношеннях явища" [6:22]. Як соціально-психологічні причини запозичення розглядаються комунікативна актуальність позначуваного ним поняття, престижність іншомовного слова, порівняно з власним [5:147], "зміни в психологічному настрої мас, у їх мовному смаку і чутті мови" [7:8], "прагнення відійти, якщо до того є найменша можливість, від усього того, що було вчора і що сприймається як прикмета епохи, з якою без жалю розлучаемося" [7:29]. І нарешті, ще одна соціально-психологічна причина запозичення, що призводить , як правило до перенасичення мови іншомовними словами, - це мода на мовні та естетичні смаки: "Мінливі уявлення про правильне й ефективне використання мови, які доводяться іноді до абсурду, можна позначити словом "мода". Мода є останнє виявлення смаку, що впадає в око і зазвичай викликає роздратування у старшої та консервативної частини суспільства" [7:25]. Адже "модні" запозичення - це спроба надати мові та мовленню цілеспрямованості, оригінальності, вишуканості, незвичайності, що притаманне в основному мовленню молодого покоління [7:243].

Власне мовні (лінгвальні) причини запозичення достатньо повно визначив Л. Крисін:

1. Потреба у називанні (нової речі, нового явища);

2. Потреба в уточненні, реалізації відповідного поняття;

3. Необхідність спеціалізації у тій чи іншій сфері, з тією чи іншою метою;

4. Необхідність розмежувати змістовно близькі, але все ж таки різні поняття;

5. Евфемістичні зміни;

6. Тенденція до зміни словосполучень і описових зворотів однослівними найменуваннями;

7. Закріплення у мові запозичень, які можна об'єднати у лексичний ряд, базуючись на їх загальному значенні й повторюваності будь-якого загального структурного елемента;

8. Наявність у мові, що запозичує, уставлених систем термінів, які обслуговують ту чи іншу тематичну галузь, професійне середовище [18:146].

Імпорт іноземних виразів викликається й чисто економічними причинами, якщо (ще) не існує рідного слова для значення, що має потребу в позначенні, - винахід та проведення відповідності засобами своєї мови є довгим процесом, в кінці якого не гарантується загальне сприйняття означеної єдності протягом тривалого часу. Так, наприклад, у німецьку мову з англійської прийшло слово der Scanner, яке означає пристрій для причитування графічної та текстової інформації в комп'ютер. Recycling, запозичене у процесі зростаючого значення захисту довкілля, не ідентично німецьким "Wiederverwertung"(повторне використання) або "Aufbereitung"(очистка), а позначає введення матеріальної субстанції до вже існуючого обороту. У цьому сенсі запозичення має за мету уточнення та деталізування якихось понять, а також заміну "двочленне найменування одночленним". [5]

Одним з важливих факторів, що сприяють широкому вживанню запозичень, може вважатись їх здатність до виразності, варіативності та стислості у мовленні. Наприклад, англійські слова у більшості своїй бувають короткими, найчастіше без афіксальними. Залежно від контексту або типу тексту не оглядова тенденція до короткості у мовленні може стимулювати використання англіцизму. Таким чином "Trucker" (з англ. Водій вантажівки) складається з двох складів та сьоми букв, у той час, коли таке ж німецьке слово "Lastwagenfahrer" з п'яти складів та п'ятнадцяти букв. Така ж відповідність існує для синонімів Speed та Geschwindigkeit тощо.

Запозичення виконують важливі функції у тому випадку, коли з їх допомогою запобігаються часті повторення слів, стилістично варіюються або синтаксично вишиковуються вислови.

У дослідженнях останніх років все частіше підкреслюється значна роль зовнішніх, немовних факторів , що впливають на запозичення. До зовнішніх причин запозичення, як правило, відносять наявність більш менш тісних політичних, економічно-промислових та культурних зв'язків між народами.

Відносно екстралінгвальних факторів Г. Пауль (21:462) писав: Запозичення іншомовного матеріалу…спостерігається у тих випадках, коли іноземна мова або культура цінуються вище рідної мови та вітчизняної культури, внаслідок чого мовлення, пересипане іноземними словами та обертами, вважається найвищою ознакою світськості та витонченості смаку".

Сучасні іноземні дослідники також неодноразово підкреслюють соціальну суть аналізованого процесу та розглядають його з соціолінгвальної точки зору, висуваючи екстралінгвальні фактори на перше місце (А. Мартіне, Е. Хауген, В.Ю. Розенцвейг): "Мова долає своїх супротивників не в силу якихось своїх внутрішніх якостей, а тому, що його носії є більш войовничими, фанатичними, культурними, заповзятими. Ніщо у характері латинської, арабської, іспанської та англійської мов не привертало до розповсюдження їх далеко за свої первинні межі [19:81-82]. Даний тезис легко стверджується ситуацією сучасності.

Після закінчення Другої світової війни Америка зайняла керівні позиції у світовій політиці та культурі. У зв'язку з цим збільшилось й розповсюдження "американізмів", які знаходяться по суті на положенні інтернаціональної лексики, оскільки вони застосовуються у багатьох мовах. Америка як "керівна" держава за допомогою ЗМІ створила навкруги себе особливий ореол, все підпадаючи під котрий, у тому числі і лексика, наділяється привабливістю, динамічністю, здається яскравим, модним.

Значну роль у розповсюдженні іноземної лексики грають засоби масової інформації. Л.П. Крисін [17:57] з цього приводу виказував наступну думку: "Кожний журналіст, який знаходить у якійсь іноземній газеті слово, що означає, на його думку, нове поняття або витончено виражає старе, може при щасливих обставинах нав'язати це слово усій нації…":брифінг, саміт, дайджест, спонсор, ноу-хау, бартер, менеджер тощо.

У той час поки вище вказані фактори у тій чи іншій мірі характерні для усього світу, існують особливі мотиви, що сприяють проникненню іноземних слів у мову, характерні лише для деяких держав. Таким характерним мотивом, властивим в останній час Германії, Дите Ціммер [30:30] називає кризу національної самосвідомості.

Дійсно, хвиля презирства, що обрушилась на німців після Першої та Другої світових війн, породили в них, так званий, комплекс неповноцінності, сором за те, що є німцем.

Згідно з багатьма проведеними опитуваннями, жителі сучасної Германії більш схильні до того, щоб називатися європейцями, ніж німцями. Саме ця криза виступає однією з причин утворення ЄС та саме він сприяє активному "поглинанню" німецькою мовою іноземної лексики.

1.3 Стан лексики у сучасній німецькій мові

Сучасний етап розвитку мови характеризується підвищенням швидкості змін у лексиці. Нові слова є своєрідним відгуком на зміни в природних науках, техніці, суспільстві. Зазвичай лексичні інновації пов'язані з новими референтами: нове слово з'являється з новою річчю. Існують, однак, і інші неологізми - перейменування. Вони називають вже відомі явища і предмети. Інакше кажучи, перейменуваннями є неологізми за формою, а не за змістом. Наприклад, Bierlokal називають зараз Bar, Dienststelle - Office, Neuigkeiten - News. Слово Box часто вживається замість kastenformiger Behalter, лексема Start замість Ausgangspunkt.

Німецька мова збагатила та розширила свій словниковий склад завдяки словам запозичених із інших мов. В рамках синхронічної лексикології походження таких слів та їх історія не викликає спеціального інтересу, більш важливим є розмежування в словниковому складі свого та чужого. У зв'язку з цим особливу актуальність має проблема асиміляції запозиченої лексики.

Процес асиміляції фонетичного складу іншомовних слів проявляється:

а) у німецькій передачі деяких графічних знаків іншомовної графічної системи;

б) у перенесенні наголосу на перший склад;

в) у наближенні специфічного звучання окремих слів до більш відповідного для німецької мови звучання;

г) у буквальній вимові окремих графічних знаків, яким у німецькій мові відповідає специфічна вимова.

Вітчизняні та зарубіжні германісти відзначають, що сьогодні німецька мова зазнає особливо інтенсивного впливу з боку англійського мови, насамперед її американського варіанта, що знаходить свій прояв на фонологічному, лексичному та семантичному рівнях. [22:15] Тому проблема іншомовних слів є на сьогодні майже виключно проблемою запозичень з англійської мови. У даній розвідці розглянуто групу іншомовних лексичних одиниць, які використовуються як у ролі первинних назв денотатів (запозичення поняття i слова), так i в ролі назв, запозичених з метою вдосконалення існуючої системи найменувань. За даними німецьких лінгвістів загальна кількість англо-американізмів, які існують сьогодні в німецькій мові, складає близько 6000 слів [22:103 ]. Т. Шіппан вважає, з погляду історії мови, цей процес е черговою хвилею масового запозичення іншомовної лексики в німецьку мову після запозичень з британського варіанта англійської мови на початку ХХ ст.

Об'єднання Німеччини в 1990 р., радикальні політичні та економічні перетворення в колишній НДР сприяли інтернаціоналізації її суспільного життя за західноєвропейським зразком. Східнонімецьким мовцям довелося за короткий час засвоювати значну кількість англіцизмів, які були запозичені з західнонімецького слововжитку й фактично мали на сході статус неологізмів [20:198]. Появою такої лексики була відмічена перш за все мова преси та публіцистики, де англіцизмів використовувались як замінники - синоніми для аналогічних німецьких лексем, але також і як первинні назви для наукових та технічних нововведень, різного роду методів, продуктів виробництва тощо. Висока динаміка, якою характеризувався розвиток подій у цей період, сприяла швидкому проникненню таких лексичних інновацій майже в усі без винятку сфери комунікації в нових німецьких землях. Стрімке збільшення кількості англіцизмів у східнонімецькому слововживанні, викликане суспільно-політичними перетвореннями та явище масового використання англіцизмів в межах всього німецькомовного ареалу дає, таким чином, змогу розглядати цей процес як одну з актуальних тенденцій, перш за все, кількісного розвитку сучасної німецької мови за нових історичних умов.

Запозичення лексики англійського походження в німецьку та інші європейські мови детермінується такими чинниками, як значний політичний та економічний авторитет США як супердержави на міжнародній арені та особливим статусом англійської мови як мови міжнародного спілкування .

Особливо активно використовуються слова англійського походження в галузі техніки, засобів масової інформації, реклами, моди, торгівлі, у мові суміжних наукових дисциплін (напр., соціології, психології, економіки), політики, спорту тощо. Входженню англіцизмів сприяє крім того широкомасштабний експорт продуктів сучасної американської масової культури, під час якого, завдяки надзвичайній атрактивності, так званого, американського способу життя, нові речі, поняття та явища запозичуються разом зі своїми назвами (Sachentlehnиngen und Wortentlehnungen). Цьому в свою чергу часто сприяє двомовність сучасних носіїв німецької мови, оскільки "індивідуальна культурна двомовність може бути каналом мовних контактів. Якраз завдяки двомовності (...) і через переклади впливають зараз одна на одну великі мови сучасної цивілізації". О.В. Сидоров вказує також на значний прагматичний потенціал, який мають запозичення [22:16].



Розділ 2. Місце запозичень у сучасній німецькій мові

2.1 Класифікація лексики іноземного походження

Однією з самих спірних та найактуальніших проблем, пов'язаних з процесом запозичення є проблема класифікації лексики іншомовного походження.

Диференціація запозичень може здійснюватись залежно від:

1. мови, з якої вони прийшли (латинське, французьке, італійське, англійське, руське та ін. походження);

2. відношення цих слів до системи мови, що їх вживає (Lehnworter, Fremdworter). Під Lehnworter прийнято розуміти слова, що повністю асимілювались з мовою-реципієнтом, які увійшли до її лексичної системи вже давно та про іноземне походження яких вже забуто. Ці слова міняються як рідні німецькі, наприклад: нім. Ziegel - лат-tegula, нім. Fenster - лат. fenestra, нім. Tafel - лат. tabula, нім. Abenteuer - франц. aventure, нім. Sekt - франц. vin sec та ін.

Під Fremdworter розуміють слова, що використовуються у мовленні, але не вважаються складовою частиною мови; слова, що мають недолік у формальній асиміляції. Такі слова зберігають свою іноземну форму та відрізняються від німецьких наголосом чи орфографією, наприклад: : Niveau, Spleen, Genleman, Cafe, Salat тощо. Ця класифікація була рас критикована багатьма дослідниками, але це не заважає їй на сучасному етапі бути успішно використаною багатьма лінгвістами.

Одно з найслабкіших місць цієї класифікації пов'язано з постановою об'єктивних крітеріїв для розмежування іншомовної та запозиченої лексики. Багато лінгвістів намагались виявити ознаки, на ґрунті яких в складі лексики іншомовного походження можна виділити групу запозичених слів.

Ю.С. Сорокін [23] у праці "Розвиток словарного складу російської літературної мови 30-90ті рр. ХІХ ст." визначає ознаки запозиченого слова, у числі яких: формальне пристосування слова до норм мови, що запозичує, тобто до її звукової та морфологічної системи; широке та інтенсивне використання у мовленні, у різних стилях, у різних авторів; поява у запозичення походжень та підпорядкування його словотворчим законам мови, що його засвоїла; фразеологічна активність слова; усунення смислової дублетності слова.

Л.П. Єфремов [13:11-12] відносить до основних ознак запозичених слів наступні: регулярне використання запозичень, що увійшли до словарного складу мови та передача їх від покоління до покоління; придбання запозиченими словами нових значень при умові зберігання старих, зміна значень та використання їх у переносному сенсі; участь запозичень у словотворі; подальше уподібнення рідним словам; ліквідація варіантів вимови та різнобою у граматичному оформленні, витіснення запозиченням інших слів; входження в стійкі словосполуки; утворення від запозичених слів форм суб'єктивної оцінки.

Л.П. Крисін спираючись на ознаки, що назвали Сорокін та Єфремов, відмічав, що не всі вони є необхідними і виділив, на його думку, основні ознаки [17:42-43]:

· Графемно-фонетична передача іншомовного слова за допомогою засобів мови, що запозичує;

· Співвідношення його з визначеними граматичними класами та категоріями;

· Семантична самостійність слова, відсутність в нього дублетних синонімічних відношень зі словами, існуючими у мові-рецепторі;

· Для слова літературної мови - використання не менш ніж у двох мовленнєвих жанрах, для терміну - постійне використання у певній термінологічній сфері.

Теа Шиппан [29:264] відмічає наступні критерії розмежування запозичених та іноземних слів:

- Морфемна структура;

- Включення у словотворчу парадигму;

- Звучання, вимова, акцентуація;

- Графічне відображення слова;

- Використання (за результатами опиту від частоти використання слова, залежить сприйняття його як рідне, чи як іноземне. Чим рідше використовується слово,тим більш воно сприймається як іноземне, а не рідне).

Паралельно лінгвістами проводяться спроби визначення критеріїв іноземного слова.

Радянські лінгвісти Л.Р. Зиндер та Т.В. Строєва [15] характеризують іншомовні слова за наступними ознаками:

1. різке протиріччя форми іноземних слів до системи мови-реципієнта;

2. паралельне існування синонімічного слова у сприймаючій мові;

3. слабка участь у створенні словотворчих гнізд;

4. наліт чогось специфічно іноземного, чужорідного, характерного для побуту, вдачі, ідей того середовища, з якого слово запозичене.

Погляди вчених достатньо варіюють, не дивлячись на, здавалося б, широту представлених думок, відсутніми є більше менш чіткі критерії віднесення слів до тієї чи іншої групи, до того ж, сам метод поділення слів на Lehnworter та Fremdworter заснований на змішенні формального (асиміляції слова у мові) та функціонального (вживаність) ознак [26].

Російський лінгвіст І.І. Огієнко [20:10-11] дає наступну класифікацію слів іноземного походження:

1. "Слова, запозичені відвіку та сповна засвоєні, так що їх іноземне походження не відчувається. Вони свободо використовуються в народі та мають від себе похідні";

2. "Слова чисто іноземні, але таки часто вживані. Вони придбали права на громадянство та проникли навіть в народну мову";

3. "Слова чисто іноземні, що використовуються не часто - варваризми. Такі слова зазвичай легко замінні російськими та вживаються тільки серед інтелігентів".

У цій класифікації існують певні недоліки, але тим не менш це одна з перших спроб класифікувати слова іншомовного походження з урахуванням не тільки освоєння слова, а й міри його поширення, вживаності.

Велику увагу проблемам, пов'язаним з процесом запозичення приділяли Л.Р. Зіндер та Т.В. Строєва. Згідно з запропонованоюїми класифікацією, німецький словниковий склад поділяється з точки зору його походження на 2 групи:

1. Слова німецькі - це споконвічно німецькі слова та запозичення, які міцно увійшли у словник, та зазнали різні перетворення свого первинного виду та пристосувалися до німецької мови у своїй граматичній структурі згідно законам розвитку німецької мови, наприклад Pferd, Pflanzen, Fabrik [15:372]. У цій групі виділяється особливий шар лексики - інтернаціоналізми.

2. Слова іноземні.

Але й ця класифікація зустріла багато критики з боку Стєпанова М.Д. та Чернишова І.І [24:183-184].

Р. Кєллєр [28:596] поділяє запозичення на 2 великі групи:

1. словарні запозичення (Wortentlehnung);

· не асимільовані іноземні слова: Barrister, Ghostwriter, Make-up;

· частково засвоєні іноземні слова: fighten, Teenagern (Dat, PI);

· слова грецького та латинського походження: Option, redundant;

· запозичені слова (освоєні): Boot, Streik, Partner;

· псевдо запозичення: Twen, Sexical (слова,які складаються з іншомовних частин, або мають іншомовну структуру, але не існують у відповідній мові - Greenager - діти молодше 13 років, Handy - мобільний телефон, не існує в англійській мові у якості іменника)

2. кальки (Lehnpragungen).

Деякі дослідники пропонують відмовитись від розподілу слів ґрунтуючись на ознаці асиміляції. Г. Гнеусс [27:19] стверджує, що запозиченням може називатись будь-яке слово, яке було перейнято з однієї мови у іншу на будь-якій стадії переходу.

Х. Циндлер [25:13] пише про те, що різниця між "запозиченням" та "іноземним словом" суб'єктивна, й багато з найсучасніших досліджень відмовляються від розмежування між цими термінами.

Л.Ю. Гранаткіна [11:42-43] у своїй праці запропонувала класифікацію слов іншомовного походження по принципіально іншим критеріям. Вона виділяє 2 основних диференціюючих критеріїв:

- Ступень загальнонародної поширеності слова;

- Чи володіє слово інтернаціональним розповсюдженням або зустрічається лише у конкретній мові.

У якості додаткових критеріїв виступають наступні:

- Ступінь засвоєнності форми іншомовного слова (куди входить й ступінь його словотворчої активності);

- Сфера використання іноземного слова (у стилістичному плані);

- Належність до сфери експресивної або нейтральної лексики та "ряд інших розрізняльних ознак, які з'ясовуються у процесі характеристики окремих типів іншомовних слів [11:42].

Відповідно до даних ознак автором виділяються наступні види у складі іноземних слів (неповністю асимільованих запозичень):

1. Інтернаціональні слова, наприклад: Technik, Demokratie, Saison та ін.;

2. Популярні іноземні слова, наприклад: Friseur, kapieren, kaputt;

3. Малопопулярні іноземні слова, наприклад: suspekt, Soiree;

4. Індивідуальні чи оказіональні запозичення, наприклад: all right, Epicerie, my dear.

Таким чином, при найближчому розгляданні існуючих класифікацій лексики іншомовного походження, не можна констатувати єдину думку вчених. Розмежування іноземної лексики на слова запозичені та іншомовні в цілому охарактеризовано як не відповідаючи потребам мови, засноване на другорядних показниках. В той же час, замість цієї не було запропоновано класифікації, яка б була прийнята більшістю лінгвістів. В силу цього питання про диференціацію іноземної лексичної підсистеми залишається відкритим.

2.2 Англійські,французькі та латинські запозичення у німецькій мові

Вітчизняні та зарубіжні германісти відзначають, що сьогодні німецька мова зазнає особливо інтенсивного впливу з боку англійської мови, насамперед її американського варіанта, що знаходить свій прояв на фонологічному, лексичному та семантичному рівнях. Тому проблема іншомовних слів є на сьогодні майже виключно проблемою запозичень з англійської мови.

Відкриття внутрішнього німецького кордону в 1989 р. та об'єднання Німеччини в 1990 р., радикальні політичні та економічні перетворення в колишній НДР сприяли інтернаціоналізації її суспільного життя за західноєвропейським зразком. Східнонімецьким мовцям довелося за короткий час засвоювати значну кількість англіцизмів, які були запозичені з західнонімецького слововжитку й фактично мали на сході статус неологізмів. Появою такої лексики була проникненню таких лексичних інновацій майже в усі без винятку сфери комунікації в нових німецьких землях. Стрімке збільшення кількості англіцизмів у східнонімецькому слововживанні, викликане суспільно-політичними перетвореннями, та. явище масового використання англіцизмів в межах всього німецькомовного ареалу дає, таким чином, змогу розглядати цей процес як одну з актуальних тенденцій, перш за все, кількісного розвитку сучасної німецької мови за нових історичних умов [16].

У результаті проведеного аналізу актуальних текстів - матеріалів німецької преси, науково-популярних видань, інформаційних брошур та ін., було виявлено групу сучасних запозичень, які різняться за ступенем їх новизни та функціями, які вони виконують у німецькій мові. Більшість таких слів ще не відмічені в словниках, наприклад, у словнику Дуден 1989 р. видання. Інші вживаються сьогодні вже в нових значеннях, відмінних від тих, у яких вони були колись запозичені в німецьку мову. Цю запозичену лексику можна умовно поділити на кілька тематичних груп.

Спочатку розглянемо групу політика:

- der Goodwill- das Wohlwollen - прихильність, доброзичливість, добра воля

- das/der Overkill- ядерний потенціал для багаторазового знищення противника

- der Hardliner = der Vertreter einer harten Linie - прихильник жорсткої лінії в політиці

- das Fundrising =die Spendensammlung - збір пожертвувань (на благодійні цілі)

- das Pairing - партнерські відносини, тактика (напр., представників різних партій у парламенті)

- das Peaskeeping - збереження миру

також комбінації лексем:

- Political Corractness = politische Korrektheit- політична коректність

- der Elder Statsman = erfahrener Staatsmann - досвідчений політичний діяч

- das Cruise-Missile = der Marschflugkorper - крилата ракета

- die Pressure-Group - лоббі, впливова група, що виявляє тиск на уряд

- die Round-table-Konferenz - конференція за круглим столом

- Law-and-order - закон і порядок (принцип у політиці). Напр.: "Mit der Besetzung von Law-and-order- Themen macht Voscherau die Ideologie der Rechten hoffahig", "Voscherau prasentiert sich Law-and-order- Mann"(Focus, 38/1997, 8.26).

Вираз Law-and-order-Mensch має значення "людина, яка при найменшому порушенні іншими правил поведінки звертається до поліції чи державної влади замість того, щоб урегулювати питання більш мирним шляхом"

До групи економіка можна віднести:

- das Merchandising = die Verkaufsforderung - комплекс мір, що вживаються для збуту товару

- das Name-Product- дешевий продукт невідомої фірми, продукт без торгової марки

- das Product Placement - розміщення, збут товару

- der/das Output - обсяг продукції, що випускається підприємством

- der Crash - криза, крах

- der Headhunter - той, хто перевербовує керівних робітників конкуруючих фірм

- Corporate identity = das Firmenimige - імідж фірми

- das lean Management; lean Production (від англ. lean - худий) - економний менеджмент, економне виробництво

- das Newkomer-Firma - молода фірма, що вже досягла успіху

- das Management-by-out (тж. абревіатура МВО) - викуп підприємства його співробітниками

Серед групи робота/виробничі відносини слід звернути увагу на наступні слова:

- der Fulltime-Job - праця протягом повного робочого дня

- die Job- Rotation- проходження практики в різних відділеннях фірми

- das Job-Sharing- розподіл роботи між кількома співробітниками на одному робочому місці

- der Job-Killer - сучасне обладнання, що зменшує кількість робочих місць

- der Trainee - учень, практикант на виробництві, у фірмі

- das Bossing - тиск на співробітника з боку керівництва з метою його звільнення

- das Mobbing (тж. діеслово mobben) - від англ. to mob- нападати,оточувати кого-неб. - метод інтриг та психологічного терору щодо співробітника чи підлеглого з метою його звільнення. Пор. композити: (das Mobbing-Opfer; der Mobbing-Triller; das Mobbing-Telefon. Наступна група назви nрофесій:

- der Наіг-Dresser - перукар

- der Doc (скорочено від англ. doctor) - лікар

- der Painter - художник

- der Streetworker - соціальний працівник, який піклується про наркоманів та важких підлітків за місцем їх проживання

- der Fallout- радіоактивні опади

- der Okofreak - борець за екологію

Група засоби масової інформації охоплює лексику, яка часто зустрічається на сторінках газет та журналів :

- der Ghostwriter (тaкoж:Ghost-Writer) - особа, що пише для інших, але не називається як автор

- die Headline = die Schlagzeile- заголовок

- die Hotline = der hei?e Draht - прямий телефонний зв'язок (напр. з редакціею газети) соціальна сфера:

blіnd Date - знайомство через газету чи шлюбну контору

- die Connections - зв'язки, знайомство, відносини

- Dink (скорочено від англ.Doublе Income No Kinds) - бездітне подружжя, де обоє працюють і багато заробляють

- das (Ehegatten)splitting- обкладання високим податком подружжя, в якому обоє працюють

- der Underdog - людина, обділена в соціальному плані, залежна від інших.

Як видно з наведених прикладів, у структурному плані запозичення англіцизмів відбувається як на рівні окремих лексем, так і на рівні словосполучень. Вибір таких лексичних засобів передбачає обізнаність адресатів у сфері англійської мови, що є можливим за умов сучасної інтернаціоналізації суспільного життя та масової двомовності [16].

Пор. напр.:

Try-and-error/Versuch und Fehler - метод спроб і помилок

Learning by doing/lernen, indem man es tut - навчатись працюючи

Personal sponsoring/persohnliches Fordern - особисте сприймання

Just-in-time/gerade rechtzeitig - якраз вчасно" (система поставок у сфері промисловості)

Limited edition/begrenzte Auflage - обмежене видання (тираж)

Human touch/das Menschliche - людське, гуманне

Out-of-area/au?erhalb des Bereichs - за межами території (простору).

У сучасній німецькій мові спостерігається також процес калькування з англійської мови. Пор.:

Die Geburtstagskontrolle = birth control- регулювання народжуваності, контроль за народжуваністю

Die Geld-zuruck-Garantie = money-back-quarantee - гарантія повернення грошей.

Як свідчать розглянуті мовні факти, сучасний процес запозичення іншомовної лексики є в більшості випадків запозиченням нових назв для вже існуючих понять.

Сучасна-німецька суспільно-політична лексика, орієнтована за змістом на проблеми міжнародного життя, поповнюється за рахунок нових інтернаціоналізмів, у тому числі англійського походження. Певну частину таких слів складають абревіатури, які, постійно використовуючись у текстах засобів масової інформації, входять до політичного вокабуляру різних мов та стають надбанням широкої аудиторії мовців. Таким шляхом увійшли свого часу до німецької мови англійські скорочення die NATO, die UNO, die UN, die USA[16].

До нових надходжень останніх років - повних та скорочених англійських назв належать:

- der Ecu (ECU) = European Currency Unit - "екю" (грошова одиниця ЕС)

- der Cent - цент (у новому значенні: субодиниця майбутньої спільної валюти євро, введення якої планується на 2002 рік)

- das ERP (=European Recovery Programm) - Європейська програма відновлення (з 1990 р.)

- die WTO (=Wor1d Trade Organization) - Всесвітня торговельна організація (з 1995р.) (Die Europaische Einigung).

Слова французького походження з'явилися в словниковому складі німецької мови протягом чотирьох періодів, які характеризуються певними особливостями, а їх поява зумовлена низкою соціальних причин.

У середині VIII i наприкінці ХІ ст. в німецькій мові з'явилася порівняно невелика кількість латино-романських слів в старофранцузькому оформленні. Так, наприклад, немає сумнівів в тому, що старонімецьке слово priestar виникло із старофранцузького prestre, яке походить з греко-латинського presbyter. Це підтверджує Фр. Клуге в"Етимологічному словнику німецької мови". Він вважає, що слово priestar появилося в давньоверхньонімецькій мові y VIII ст. [3]

Приблизно в цей час у давньоверхньонімецькій мові з'являються слова babes "папа римський", яке походило від старофранцузького слова papes, а також слово alamuosan "милостиня" від старофранцузького almosne i багато інших. Незважаючи на те, що з середини VIII - кінця ХІ ст. німецька мова збагатилася певною кількістю старофранцузьких слів, не було замічено в цей час в німецькій мові будь-яких змін у фонетичній, граматичній чи словотворчій структурі під впливом французької мови. Запозичені слова із французької мови оформились, таким чином, за фонетичними, граматичними і словотвірними законами німецької мови і зазнали тих змін, що й власне німецькі слова. Внаслідок цього майже всі французькі запозичення цього періоду настільки асимілювалися, що стали сприйматися як власне німецькі слова. Більшість із них ввійшли у словниковий склад сучасної німецької мови. Наприклад, слова Almosen, Papst, Priester, Turm та інші. [3]

Якщо з середини VIII до кінця ХІ ст. в німецькій мові з'явилася невелика кількість латино-романських слів в старофранцузькому оформленні, то вже з ХІІ ст. починається масове проникнення французької лексики, яке продовжується до середини XIV ст. Це можна пояснити тим, що Франція в цей час стає зразковою державою середньовічного феодалізму у Західній Європі, а відстала Німеччина наслідує французьку лицарську і придворну культуру, літературу, придворні моди та придворний етикет. Французький вплив на німецьку мову особливо проявляється після другого хрестового походу (1147-1149 рр.), під час якого німецьке лицарство зіткнулося з французьким. [3]

З другої половини ХІІ ст. німецька література знаходиться також під сильним впливом французьких авторів. У цей період з'являються разом з лексичними також словотворчі, орфографічні, фонетичні та інші види французьких запозичень. Наприклад: ст. - фр. aventure > ср. - в. - нім. aventiure "пригода"; ст. - фр. tornei > ср. - в. - нім. turnei "турнір"; ст. - фр. palais > ср. - в. - нім. palas "палац"; ст. - фр. fleute > ср. - в. - нім. vloite "флейта"; ст. - фр. pris > ср. - в. - нім. pris > нов. в. нім. preis "слава, цінність, приз".

До словотвірних запозичень цього періоду відносяться:

1) суфікс - ier, який одержав в німецькій мові форму - ieren i став продуктивним не тільки для запозичених, але й для власно німецьких слів. Наприклад: parieren, photographieren, habbieren, mitonnieren, ramassieren, regalieren, patrouillieren, tuschieren, zentrifugieren.

2) ст. - фр. слово lеу "вид" > ср. - в. - нім. - lеі, яке використовується в сучасній німецькій мові в якості суфікса. Наприклад: mancherleі, аllerlei, vielerlei і т.д.

3) суфікс - zе, який ми зустрічаємо у зміненому вигляді - еі як у запозичених, так і в німецьких словах. Наприклад: Kanzlei, Меlodei, Вackerei, Raserei і т.д.

4) частини складних слів, які використовувались разом з уточнюючими значеннями всього складного слова німецькими словами. Наприклад: ср. - в. нім. Kemeltier, суч. нім. Каmel і т.д.

5) французькі корені, які вживались для утворення різних частин мови в німецькій мові. Наприклад: ст. фр. francois; ср. - в. - нім. franzois, суч. нім. franzosisch; ст. - фр. amour, ср. - в. - нім. Amurschaft. [3]

Необхідно зазначити, що французькі запозичення не завжди оформлялися за фонетичними,граматичними чи орфографічними законами німецької мови. Наприклад: ст. - фр. adieu одержало в німецькій мові графічну форму ade і вимовляється з довгою кінцевою голосною, а ст. фр. grand > ср. - в. - нім. gran вимовляється в німецькій мові з носовим голосним [a], що характерно для французької вимови. [3]

Третій період (з середини ХІ\7 до початку ХУП ст.) характеризується посиленим впливом латинської мови на німецьку. Вплив французької мови відходить на другий план. Спостерігається поступове зникнення багатьох французьких запозичень, які ввійшли в німецьку мову разом з лицарською культурою. Але і в цей період в німецькій мові з'являється певна кількість французьких лексичних запозичень. Наприклад: Appetit, Audienz, а разом з ними словотворчих, орфографічних, фонетичних, морфологічних запозичень. Мається на увазі французькі словотворчі засоби, графеми, фонеми, морфеми і т.д. Наприклад: разом зі словом Onkel в німецькій мові з'являється французький носовий голосний [o]. Французькі запозичення оформляються в німецькій мові в цей період за французькими орфографічними, словотворчими, морфологічними та іншими нормами. [3]

Четвертий період (з початку ХVП ст. до сьогоднішніх днів) характеризується тим, що він проходив після встановлення німецької національної мови. На початку цього періоду (до середини ХVIII ст.) французький вплив на німецьку мову значно посилився. Це ми можемо пояснити тим, що між двома державами виникають міцні торговельні зв'язки. Словниковий склад німецької мови збагачується такими лексичними запозиченнями, як: Monsier, Madame, Tante, Cousin, MOde, Kavalier, Dame, galant та іншими. [3]

Особливо багато запозичених слів ввійшло в німецьку мову з середини ХVIII ст. до 1871 року. Поява великої кількості французьких запозичень в німецькій мові була викликана діяльністю французьких соціалістів-утопістів. У результаті цього з'явилися такі запозичені слова: Botanik, Genie, Fraktion, Revolution, Republik, Proletariat, Klasse, Komplot, Demokrat, та інші. Однак в 1871 р., коли пруські війська вирішили придушити революційні ідеї, які походили з Франції, вплив французької мови на німецьку значно послабився. [3]

Даний період характеризується діяльністю ультрапуристів. Яскравим представником цієї течії був Йохім Генріх Кампе. Він пропонував замінити ряд французьких запозичень німецькими новоутвореннями: anderswo замість Alibi, Hohlyiffer замість Null, Gemeindewesen замість Publikum, Neujahrsmonat замість Januar, Fruhlingsmonat замість Marz. Наслідком цього є зникнення таких французьких лексичних запозичень, як Kuvert (Umschlag), Korrespondenz (Briefwechsel) і т.д. Такі запозичення із французької мови ми зустрічаємо в творах Лессінга, Гете, Міллера, Гейне та інших німецьких письменників та поетів. Багато французьких запозичень в німецькій мові стають, таким чином, запозиченнями - історизмами або змінюють своє значення. Наприклади: Demoiselle, Mamsell, замість них з'являється слово Fraulein. [3]

У зв'язку з посиленим впливом німецького мілітаризму на європейському континенті з 1871 по 1917 р. активізувалась діяльність німецьких ультрапуристів під гаслом: "Кожне іншомовне слово повинно бути замінено німецьким". Вони домагались викорінення із німецької мови таких французьких лексичних запозичень, як rekomandieren, Coupe, Kondukteur, Perron і т.д. Наведені слова були замінені власне німецькими кальками: einschreiben, Abteil, Schaffner, Bahnsteig і т.д. [3]

Однак незважаючи на діяльність ультрапуристів, словниковий склад німецької мови поповнюється новими романізмами. Це запозичені слова, які належать до техніки, моди чи дипломатичної мови (Qualifikation, Rosette, Konvention ш т.д.)

З 1918 по 1933 р. відбувається оживлення впливу французької мови на німецьку. Однак із німецької мови були знищені декілька сотень запозичень. Зникають, наприклад, такі слова, які вже ввійшли у німецьку національну мову, як Automobil (Kraftwagen), Proviant (Lebensmitte), Visage (Gesicht), courage (mutig) і т.д. З 1945 року запозичені слова із французької мови у німецькій не зникають, але проходить процес стилістичного переосмислення так званих модних французьких слів, як: arriviert (vorwarts gekommen), Demokratur, eminent, evident, existentiell, Intergration і багато інших.