Гендерний аспект у визначенні автора тексту (лексичний та синтаксичний аналіз матеріалів лінгвістичного експерименту)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

У середині ХХ ст., коли остаточно виокремилися і сформувалися основні науки, почали з'являтися нові науки, які поєднували надбання двох різних наук з метою розв'язання нових проблем. Однією з таких наук є психолінгвістика, яка остаточно сформувалась, як наука, в 50-ті - 70-ті рр. ХХ ст. Вона має широке коло застосування від дослідження мовного розвитку дитини до визначення мовної особистості, що має велику роль у визначенні авторства, а також може бути використане у криміналістиці. Тому ця робота присвячена визначенню психологічного портрета автора за текстом, але оскільки тема ця досить широка і не може бути повністю розкрита у роботі такого об'єму, я вирішила зосередитись на визначенні гендеру автора тексту. Ця тема є досить актуальною, тому що й досі залишається малодослідженою, а з точки зору криміналістики психолінгвістичні експертизи стають все більш затребуваними.

Тому метою цієї роботи стало виявлення особливостей маскулінного і фемінного гендерів на письмі. Для досягнення поставленої мети потрібно розв'язати низку завдань:

- провести експеримент;

- визначити психологічні особливості гендерів;

- проаналізувати синтаксичний шар текстів;

- проаналізувати лексичний шар текстів;

- визначити, як гендери проявили себе у тексті.

Об'єктом роботи обрано гендерний аспект у тексті.

Предметом дослідження є синтаксичні конструкції і лексика властиві фемінному і маскулінному гендерам.

1. Теоретична частина

1.1 Поняття мовної особистості

Коли об'єднались такі науки як психологія і лінгвістика, виникло таке поняття як мовна особистість. Поняттю мовної особистості присвячено багато праць. Однією з найвагоміших серед них є праця Караулова «Русский язык и языковая личность». В ній, розглядаючи передумови включення «мовної особистості» до об'єктів науки про мову, автор зазначає, що в 80-ті рр. ХХ ст. почали звучати заклики досліджувати «людський фактор» у мові, які підтримувались загальною тенденцією до гуманізації наукового знання.

В.П. Бєлянін пише, що важливою ідеєю процесу породження висловлювання є думка щодо існування таких факторів у механізмі породження, які передують етапу безпосереднього втілення змісту висловлювання знаками конкретної природної мови. Тобто безпосередній мовній діяльності передує етап формулювання висловлювання. Це пояснює наявність людського фактору у процесі у зв'язку з участю в мовній діяльності мислення, свідомості.

Він також згадує ідею двох етапів в процесі породження мовлення, запропоновану Л.С. Виготським, за якою потрібно розрізняти два види синтаксування - смислове і фізичне, тобто внутрішньомовний і зовнішньомовний етапи мовно-розумового процесу. На етапі внутрішнього програмування формується смислова структура висловлювання, яка потім, шляхом лексичного розгортання втілюється на фізичному рівні. Процес лексичного розгортання мови ускладнений тим, що у свідомості мовця значення слів зберігаються у вигляді деяких згорнутих форм, тому зв'язок між денотатом і словом є ситуативно багатозначним і психологічно багатовимірний. Це означає, що для вираження однієї і тієї самої думки різні люди використають різні слова і синтаксичні конструкції.

Про це ж В.П. Бєлянін згадує і далі. У другому параграфі він пише, що мова письменника є важливою ознакою, що відрізняє одного автора від іншого, адже особливість мови художнього тексту полягає в тому, що він є матеріальним носієм різних пережитих, інтимно-схоплених станів, вражень або бачень, настроїв або емоцій.

А В.М. Павлов розглядає у своїй статті мову і психологію невідривно від нейрології. Він пише, що мовознавства полягає не в уявній внеположності мови як об'єкта цієї науки по відношенню до психології і, в кінцевому рахунку, до нейрології, а в тому, що мовознавство «бере» загальний об'єкт цих наук з його соціально значущих аспектів, сторін, складових, які проявляють свою істотність і сутність у процесах мовленнєвої діяльності (речемислення і комунікації).

Можливість вираховувати автора тексту шляхом аналізу лексичного складу і синтаксичних конструкцій є досить заманливою. Так, великого розповсюдження набула почеркознавча експертиза, яка досліджує почерк, що є, за В.В. Наумовим, одним з найбільш яскравих ознак мовної особистості, але лише зовнішня її частина.

Отже, існує таке поняття як «мовна особистість», яке тісно пов'язане з психологією і нейрологією, яке акумулює в собі і розкриває в своєму мовленні свої психологічні особливості, а також уявлення про світ.

1.2 Фемінні і маскулінні психологічні особливості

Перед тим як визначати, як гендери можуть проявляти себе у тексті, доцільним є визначити, чим вони відрізняються один від одного на психологічному рівні. Для цього варто звернутися до праць з психології. Наразі гендерна психологія є досить розвинутою і психологічні відмінності жінок і чоловіків окреслені.

У монографії Т.В. Бендас «Гендерна психологія» наведені особливості психології чоловіків і жінок, з'ясовані за результатами тестів і опитувань. Так, вирахували, що жінкам властиве гірший розподіл уваги (вони не можуть одночасно говорити і виконувати якусь роботу, оскільки надто емоційно залучені до розмови). З іншого боку, жінки проявляють тонку спостережливість у тому, що їх цікавить - зазвичай вони звертають увагу на одяг і прикраси. Чоловіки, в свою чергу, більше уваги звертають на все, що пов'язано з технікою. Жінки також схильні при спілкуванні звертати увагу на поведінку партнера, думають про його почуття й думки, будують припущення щодо цього. Вони взагалі висловлюють більшу зацікавленість у взаємовідносинах з оточуючими.

Іншою особливістю фемінного гендеру є те, що вони краще пам'ятають те, що викликає у них інтерес, а також мають асоціації суміжності, а не подібності. Щодо відкритості, то чоловіки є більш закритими, вони переважно не розкривають своїх особистих думок і почуттів так легко, як жінки. Також жінки надають перевагу тому, щоб засвоювати звичне, а чоловіки - опановувати нове.

З іншого боку, Т.В. Говорун вважає, що те, що ми зазвичай називаємо психологічними особливостями, є лише закладеними у підсвідомість стереотипами. Так, він каже, що самовпевненість приписують чоловікам, а дефіцит її жінкам, але це є лише наслідок очікувань соціуму. Також вважається, що жінки більш тривожні і сором'язливі, але, на думку автора, емоційна стриманість чоловіків є наслідком виховання. Нездатність розуміти емоційні відтінки взаємин виникає через раннє психологічне відокремлення від матері, що зумовлює дефіцит інтимних переживань, емпатії. Але, як бачимо, Т.В. Говорун не виключає фактів таких відмінностей, він лише говорить про їхню іншу природу.

Особливості фемінного і маскулінного гендерів досліджувала також О.Ю. Маркова у своїй монографії «Психология пола и возраста». В ній вона зазначає такі відмінності між чоловіками і жінками:

- чоловікам легше намалювати схему місця, а жінки описують словами;

- чоловіки легше проникають у суть явищ, а у жінок висока швидкість сприйняття і різноманіття сприйманих деталей, нюансів, відтінків реальності (вони кращі у стосунках, але гірші в раціональному);

- чоловіки мають аналітичне (аналізування деталей, а не узагальнення) і соціально-асоціативне сприйняття (сприйняття й оцінювання людей на основі стереотипів), а жінки - емоційне (приписування рис на основі емоційного ставлення) і перцептивно-асоціативне (судження за аналогією) сприйняття;

- у жінок пам'ять образна, подієва, а у чоловіків - послідовна, раціональна, що не справляється з розмаїттям життєвих деталей;

- у чоловіків переважає пряме і однозначне значення висловлювань, неоцінювальні судження, а також неперервність зв'язків між судженнями і висновками, причинами і наслідками, а жінкам, в свою чергу, властиве менш категоричне мовлення, у їх мові багато умовних понять (можливо, якби), вони також полюбляють незакінчені розмови, монологи;

- у чоловіків думка і мова дискретні, а логічні зв'язки неперервні, а у жінок думка і мова неперервні, а логічні зв'язки підкорюються законам вільних асоціацій.

Отже, можна виділити маскулінний і фемінний гендер, які відрізняються між собою не лише фізично, але й мають певні психологічні особливості, які потенційно можуть впливати на їхню мову.

1.3 Шляхи проявлення гендеру в тексті

Тепер, коли ми визначили головні психологічні особливості фемінного і маскулінного гендерів, варто розглянути головні шляхи їх проявлення у тексті.

Перш за все варто зазначити особливості цього виду мовленнєвої діяльності. В.П. Бєлянін у монографії «Психологические аспекты художественного текста» зазначав, що, очевидно, модель породження тексту в принципі аналогічна моделі породження мови, оскільки тут також присутній етап семантичного планування і етап вербальної реалізації задуму. В той же час Бєлянін вважає, що природньо припустити, що породження тексту носить більш складний характер, оскільки етап планування тексту має більш упорядкований характер. У зв'язку з такою особливістю створення тексту, після великої кількості переробок і розмірковувань автора щодо написаного, може призвести до того, що обличчя автора у тексті буде «змазане», нечітке.

Про це також згадував і В.Л. Наер у своїй статті «О социальном и личностном статусе адресанта в художественном тексте». В ній автор писав, що реальний адресант в тексті розчинений: і саме обличчя тексту, його структура і лексичне наповнення - піддаються каталогізації і можуть вивчатися за власне лінгвістичними параметрами.

Тепер, коли ми встановили особливості цього виду мовленнєвої діяльності, можемо перейти безпосередньо до особливостей фемінної і маскулінної мовної діяльності. У монографії В.В. Наумова «Лингвистическая идентификация личности» автор зазначає, що А.В. Кіріліна наводить, на його погляд, найбільш зважені спостереження особливостей жіночої і чоловічої мовної діяльності, такі як:

1. Жінкам більш властиві фактичні мовні акти; вони легше перемикаються і змінюють ролі в акті комунікації.

2. У якості аргументів жінки частіше посилаються і наводять приклади конкретних випадків з особистого досвіду.

3. У мові чоловіків помітна термінологізація, прагнення до точності номінації, більш сильний вплив фактору «професія», більша, порівняно з жіночою, тенденція до використання експресивних, особливо стилістично знижених засобів, наприклад згрубілої лексики.

4. До типових рис жіночої мови відноситься гіперболізована експресивність і більш часте використання вигуків типу «ой!».

5. Жіноча мова виявляє більшу концентрацію емоційно-оцінювальної лексики, а в чоловічій оцінювальна лексика частіше стилістично нейтральна. Жінки більш схильні до інтенсифікації позитивних оцінок, а чоловіки - негативних.

До інших особливостей мовної діяльності чоловіків і жінок варто віднести, зазначену Л.В. Засєкіною, властивість емоційно маркувати свій текст, що більш притаманна автору-жінці. Як бачимо, це певною мірою підтверджується розглянутими у другому підрозділі цієї роботи психологічними особливостями фемінного гендеру.

У свою чергу В.І. Жельвіс також у своїй монографії «Эмотивный аспект речи: Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия» розглядає зв'язок між використанням різко зниженої лексики і ступенем домінантності особистості. Так, чоловіки, що займають керівні посади у суспільстві, тобто соціально домінуючі індивіди, вільно володіють відповідним вокабуляром. Що стосується жінок, то їм характерно уникати різкого інвективного слововживання.

Тож у деяких працях були вже досліджені особливості чоловічого і жіночого мовлення, але ще немає конкретних критеріїв, за якими можна відрізнити текст, написаний чоловіком, від тексту, написанного жінкою.

1.4 Психолінгвістична експертиза

Психолінгвістична експертиза була введена В.І. Батовим та М.М. Коченовим у 1974 р. як різновид судово-психологічної експертизи, поряд з лінгвістичною та почеркознавчою. Тобто, психолінгвістика вже розробила власні методи проведення експертизи, власну методологію. Серед яких: метод семантичного диференціалу, метод вільного асоціативного експерименту, контент-аналіз, інтент-аналіз і психографологічний аналіз.

З точки зору визначення гендеру або інших рис особистості за текстом найбільш доцільним є контент-аналіз і психографологічний аналіз. Про них досить детально йдеться у моногафії Л. В. Засєкіної «Психолінгвістична діагностика».

Контент-аналіз - це метод, що застосовується у якісному вивченні систематичного й об'єктивного опису та класифікації вираженої або прихованої інформації тексту шляхом підрахунку частоти присутності в тексті слів/висловлювань, які надалі групуються в тематичні категорії. Це якісно-кільуісний аналіз змісту текстових масивів з метою подальшої інтерпретації виявлення числових закономірностей [9, 56]. Тобто, завдяки йому, можна визначити найуживаніші слова, а також слова, яких категорій, вживає автор. Оскільки, словниковий склад мовця формується поступово і в залежності від його оточення і потреб, деякі слова, які не використовуються в звичайному мовленні, можуть свідчити навіть про деякі особливості біографії.

Психографологічний аналіз - це метод, спрямований на дослідження вербальних характеристик текстів, таких як:

· обсяг тексту;

· кількість речень;

· їх середній розмір;

· коефіцієнт лексичної різноманітності;

· коефіцієнт агресивності/дієслівності;

· коефіцієнт логічної зв'язності;

· коефіцієнт емболії.

Показник середнього розміру речення свідчить про особливості вербального інтелекту чи про різку зміну емоційного стану. Існує негативний кореляційний зв'язок між збільшенням ступеня емоційності мовлення та обсягом висловлювання: що емоційнішим є мовець, то коротшими висловлюваннями він/вона висловлюватиметься.

Коефіцієнт словникової різноманітності є одним із найпотужніших у психолінгвістичній діагностиці тексту. Завдяки встановлення цього коефіцієнта в мовленні людини можна виявити психопаталогію, наприклад шизофренію, а також схильність до неї. Також він свідчить про особливості вербального інтелекту.

Коефіцієнт дієслівності (інакше називається коефіцієнтом агресивності) - це співвідношення кількості дієслів і дієслівних форм (дієприкметник і дієприслівник) до загальної кількості слів. Високий коефіцієнт агресивності свідчить про високу емоційну напруженість тексту, динаміку подій, нестабільний емоційний стан автора під час синтезу тексту.

Коефіцієнт логічної зв'язності - це, за формулою, співвідношення службових слів (сполучників, прийменників) до загальної кількості речень. Величини в межах одиниці забезпечують досить гармонійне співвідношення службових слів та синтаксичних конструкцій у тексті.

Коефіцієнт емболії - коефіцієнт засміченості мовлення, співвідношення кількості вигуків, вульгаризмів і нерелевантних повторів до загальної кількості слів.

Отже, вже розроблені певні методи й експертизи в межах психолінгвістики, за якими можна дізнатися певні психологічні особливості автора тексту, але ще не виявлено точних методів, за якими можна було б відрізнити автора-жінку від автора-чоловіка.

Але описані факти дають підстави припускати, що створення таких методів є можливим за умови акумулювання знань психології і лінгвістики. У практичній частині спробуємо визначити такі методи.

2. Практична частина

2.1 Експеримент

Для підтвердження наведених у теоретичній частині розмірковувань мною був проведений експеримент. В його рамках деякій кількості людей було роздано анкети з графами статі, віку, професії, освіти і зацікавлень, а також завдання написати три невеликі тексти - описи зображень, що були на малюнку, а також своїх думок і вражень про них. Піддослідними були не письменники, а звичайні люди.

Наумов писав, що аналіз письмового тексту, очевидно, не містить такої кількості свідчень щодо його автора, яка притаманна тексту звуковому. Але існує деякий мінімальний обсяг інформації, виявити який у тексті, не становить великого клопоту. Якщо у тексті звуковому, гендер можна визначити навіть за голосом, то з текстом все набагато складніше. До того ж, як було сказано раніше, у тексті мовець може змінити висловлювання під час редагування, що усуває деякі спонтанні конструкції, які мовець використав у живому мовленні. Але все ж у текстах залишаються ознаки властиві фемінному або маскулінному гендеру.

Щоб отримати матеріал для дослідження було запропоновано написати тексти по трьох зображеннях. На першому фото зображений «Будинок з химерами», на другому картина і на третьому зображене місто майбутнього. Для експерименту навмисно було обрано такі зображення, про які кожен міг би щось написати. До того ж кожне зображення виконане в своєму стилі і має свою атмосферу, що має активізувати різні шари лексики і викликати різні емоції. Картинки можна побачити у додатку 24.

В результаті експерименту для дослідження отримано анкети одинадцяти жінок і дев'яти чоловіків.

2.2 Гендерні особливості на синтаксичному рівні

Для дослідження впливу фемінного і маскулінного гендеру на текст і для того, щоб вирахувати їх особливості й ознаки, візьмемо за основу психографологічної експертизи:

- вирахуємо середню довжину речень в текстах чоловіків і жінок і перевіримо, чи емоційність, властива жінкам, буде відображена у їх текстах;

- вирахуємо коефіцієнт агресивності, який може бути більшим у чоловіків.

Коефіцієнт лексичної різноманітності не будемо вираховувати, оскільки тут він не є релевантним. Коефіцієнт емболії також не можна використати як об'єктивний показник, оскільки піддослідні знали про експеримент і не використовували стилістично знижену лексику.

Перш за все вирахуємо середню довжину речення. Для цього потрібно кількість слів у тексті поділити на кількість речень. Наприклад, візьмемо додаток 1. Кількість слів у першому тексті дорівнює сімдесят вісім. У тексті сім речень. Отже, середня довжина речення дорівнює одинадцять цілих чотирнадцять сотих. Середню довжину речень другого і третього текстів за аналогією. Результати підрахунків занесемо в таблицю в додаток 21. Після цього додамо отримані результати по трьох текстах однієї людини і поділимо на три. Таким чином ми дізнаємось середню довжину речень особи. На результати також можна подивитись у додатку 21.

Як видно з таблиці, середня довжина речень коливається не лише від особи до особи, але й від тексту до тексту. У підрозділі 1.2 згадувалось, що жінкам властива більша емоційність ніж чоловікам, а у підрозділі 1.4 було сказано, що довжина речення показує емоційну напруженість. Тобто короткі речення властиві емоційній мові, а довгі спокійній. Тому за показниками середньої довжини речення можемо дізнатися, яка картинка викликала більший емоційний відгук у жінок і чоловіків, а яка менший. Як бачимо, найменший відгук у жінок викликало зображення міста майбутнього - сім з одинадцяти жінок мають по ньому найбільшу середню довжину речення. Але це єдиний яскравий показник, що стосується гендеру. Інші - справа зацікавлення.

Тепер, порівняємо середню довжину речень чоловіків і жінок. Серед чоловіків були такі середні довжини речень, як: 9,91; 26; 10,15; 15,3; 20,95; 17,42; 32,86; 14,49; 18,6. А серед жінок були такі: 13,61; 8,66; 7,4; 17,53; 12,44; 14,05; 9,6; 13,15; 11,9; 13,94; 16,37. Як бачимо, за винятком кількох показників, які виділяються з ряду, як 9,91 і 10,15 для чоловіків, а також 17,53 і 16,37 для жінок, помітна певна тенденція. У чоловіків середня довжина речення переважно більше п'ятнадцяти, а у жінок - менше п'ятнадцяти.

Таким чином, можемо вирахувати середню довжину речення жінок і середню довжину речення чоловіків.

Для того, щоб вирахувати середню довжину речення, властиву фемінному гендеру, додамо всі середні довжини речень жінок і поділимо на кількість анкет жінок. Так, середня довжина речення, властива фемінному типу, дорівнює дванадцять цілих і шість десятих (12,6). Таку середню довжину речень мають також двоє з дев'яти, тобто 22% чоловіків.

Далі за аналогією вирахуємо середню довжину речення, властиву маскулінному гендеру. Так, середня довжина речень у чоловіків дорівнює вісімнадцять цілих і чотири десятих (18,4). Таку середню довжину речень не має жодна жінка.

Тобто, базуючих на отриманих результатах, можна стверджувати, що за середньою довжиною речення в більшості випадків можна вирахувати гендер автора тексту.

З середньою довжиною речення також пов'язаний такий критерій, за яким можна визначити гендер автора, як кількість коротких і довгих речень у тексті. Для цього перш за все варто порахувати довжину всіх речень у текстах. Оскільки, до цього ми визначили, що середня довжина речення для чоловіків і жінок буде п'ятнадцять, тоді короткими будемо вважати речення, довжина яких менше або дорівнює десяти, а довгими вважатимемо речення, довжина яких більше або дорівнює двадцяти. Тоді для кожного тексту підрахуємо загальну кількість коротких і довгих речень. Результати підрахунків наведені у додатку 22.

Після цього варто вирахувати середню кількість коротких і довгих речень у тексті, оскільки їх кількість буде коливатися, у зв'язку з різною емоційною напруженістю автора. Для цього додамо всі короткі речення у трьох текстах і поділимо отримане число на три, а потім для довгих речень за аналогією. Отримані результати занесені в таблицю у додатку 22. Як бачимо, у десяти з одинадцяти жінок відсоток коротких речень більший ніж відсоток довгих. У тієї ж дівчини, яка не ввійшла до норми, відсоток коротких і довгих речень приблизно однаковий і в сумі дає 30%, тобто вона пише переважно реченнями середньої довжини.

З іншого боку, лише у трьох з дев'яти, тобто у 33%, чоловіків кількість коротких речень більше кількості довгих речень. У інших кількість довгих речень переважно на багато перевищує кількість коротких.

Тепер підрахуємо середню кількість коротких і довгих речень у чоловіків і жінок, щоб перевірити, чи може якийсь з цих показників стати критерієм для розрізнення фемінного і маскулінного гендеру на письмі. Щоб підрахувати середню кількість коротких речень у жінок, додамо всі кількості коротких речень і поділимо на кількість жінок. Таким чином середня кількість коротких речень у жінок дорівнює сорок три і сім десятих відсотка (43,7%). За аналогією підрахуємо середню кількість довгих речень у жінок і ті ж показники для чоловіків.

Так, середня кількість довгих речень для жінок дорівнює дванадцять цілих і три десятих відсотка (12,3%). Таким чином в середні показники жінок входить і деяка кількість чоловіків, тобто ці показники не можуть бути об'єктивним критерієм для вирізнення жінок.

Тепер подивимось на середні показники чоловіків. Середня кількість коротких речень для чоловіків дорівнює тридцять цілих і вісім десятих відсотка (30,8%), а середня кількість довгих речень для чоловіків дорівнює двадцять дев'ять цілих і дві десятих відсотка (29,2%). Як бачимо, в норму середньої кількості коротких речень у чоловіків входять і жінки, тобто цей показник не може стати критерієм для вирізнення чоловіків. З іншого боку, у норму середньої кількості довгих речень у чоловіків не входить жодна жінка. Тобто велика кількість довгих речень (>29%) це відмінна риса чоловіків.

Отже, інший критерій, за яким можна вирізнити гендер - це велика кількість довгих речень, яка є ознакою маскулінного гендеру.

Тепер перейдемо до інших показників психографологічної експертизи, які можна використати в цій роботі.

Коефіцієнт агресивності вираховувався таким чином: кількість дієслів ділилась на загальну кількість слів і множилась на сто відсотків. Результати підрахунків можна побачити у додатку 21. Як бачимо з таблиці, коефіцієнт агресивності приблизно однаковий для чоловіків і жінок, в показниках немає закономірності, тому він не може бути критерієм для вирізнення маскулінного або фемінного гендеру.

Також під час аналізу текстів мене зацікавила велика кількість однорідних членів речення, які зустрічалися у жінок. Тому я вирішила перевірити, чи справді це так, тим більше, що це пояснювалося б жіночим асоціативним типом мислення, про який вже згадувалося у першому розділі. Для перевірки цієї гіпотези я підрахувала загальну кількість місць, де з'являються однорідні члени речення і поділила отримане число на кількість речень. Результати обчислень занесені у таблицю у додатку 23. У більшості жінок цей коефіцієнт справді більший, а у більшості чоловіків менший, але є й винятки, тому це показник не може бути об'єктивним критерієм для вирізнення жінок. Отже, за результатами експерименту і отриманими під час обробки результатів даними, було знайдено два об'єктивні критерії для розрізнення маскулінного і фемінного гендерів на письмі і один неточний показник, який також може слугувати для ідентифікації.

2.3 Гендерні особливості на лексичному рівні

Для дослідження впливу гендеру на лексичний рівень тексту було обрано такі шари лексики для контент-аналізу:

- емоційно-оцінкова лексика;

- лексика умовних понять (можливо, якби);

- професійна лексика/терміни.

У першому розділі згадувалось, що жінки мають тенденцію до використання емоційно-оцінкової і лексики умовних понять, а чоловіки надають перевагу використанню термінів. Тому, ці шари лексики були обрані для перевірки цих тверджень.

Щоб підрахували відсоток емоційно-оцінкової лексики у тексті, підрахуємо кількість таких слів, поділимо суму на загальну кількість слів і помножимо на сто відсотків. Результати розрахунків занесені у таблицю у додатку 23.

Емоційно-оцінковою вважали лексику на позначення емоцій (найстрашніший, страх, тривога, безрадісний, жах, сумна, спокійного і т. д.), а також лексику на позначення оцінок (гарна, таємничий, милі, позитивні, прикольні, гарні тощо).

Тобто жінки мають схильність до використання емоційно-оцінкової лексики і це може стати критерієм для вирізнення жінок.

У першому розділі також згадувалося, що жінки мають тенденцію до використання умовних понять (можливо, якби), що їх мова не така категорична. Тож перевіримо це. Для цього підрахуємо всі умовні поняття, поділимо їх на загальну кількість слів і помножимо на сто відсотків.

Умовними поняттями вважались усі слова, які виражали невпевненість і умовність: «мабуть», «здається», «можливо», «може», а також слова з часткою «б».

Як бачимо з таблиці, немає чіткої різниці між кількістю умовної лексики у чоловіків і жінок. Вона скоріше варіюється від людини до людини. Хоча, можливо, причина полягає в тому, що в декого предмет опису викликав більше сумнівів, а в когось менше. Що могло вплинути на достовірність результатів.

Щоб перевірити, чи мають чоловіки тенденцію до використання термінів, розглянемо всі анкети. У таблицю у додатку 23 був внесений тип оповіді кожної анкети. В анкетах з графічним типом оповіді переважно детально описується картина. В анкетах з абстрактним типом оповіді автори більшу увагу звертають на власні враження і переживання. В анкетах з термінологічним типом оповіді автори переважно намагались пояснити зображення науковими категоріями і термінами.

З результатів видно, що термінологічний тип оповіді був у більшої частини чоловіків і лише максимум у двох жінок.

В анкетах з термінологічним типом оповіді зустрічались такі лексеми як: стиль, модерн, скульптури, античний, композиція, футуризм, фокус, готичний, Відродження, середньовічний, Бароко.

Тож, чоловіки справді мають тенденцію до використання професійної лексики і термінів.

Отже, ми побачили, що на лексичному рівні мова чоловіків і жінок також має свої особливості і що за концентрацією властивої тому чи іншому гендеру лексики можна визначити автора тексту.

2.4 Проблемні аспекти аналізу

Як і у кожного виду роботи, тут є свої проблемні аспекти.

Перш за все, психіка, з якою ми маємо справу у психолінгвістиці дуже комплексне утворення. Дуже важко відрізнити фактори віку, соціальні, гендерні та інші. Крім того, психологічні особливості гендеру можуть змінюватися з віком. Хоча у цій роботі ми розглянули чоловіків і жінок приблизно одної вікової групи, результати можуть бути інші, якщо взяти для дослідження інші вікові групи.

До того ж, у статистиці бували випадки, коли деякі анкети виходили з ряду свого гендеру. Для цього є два пояснення. Перше - це поступове зближення гендерів і гендерних ролей, які ми спостерігаємо останнє століття. Внаслідок цього зближення психіка чоловіків і жінок також почала зближуватись, що призводить до появи, так званих, андрогінних гендерів.

Іншою причиною могла бути освіта. Начитані чоловіки могли звернути увагу на те, що у художніх текстах довгі речення чергуються з короткими, або несвідомо переняти цю схильність. З іншого боку, жінки під час навчання у ВНЗ можуть перейняти схильність до довгих речень, читаючи наукові тексти, написані чоловіками.

Інший проблемний аспект аналізу полягає в особливості статистичного методу. Він дозволяє рахувати показники в середньому і в сумі, але не дозволяє розглядати показники поза нормою. Статистичний метод є надто узагальнюючим. До того ж під час його використання можливі похибки у розрахунках.

З проблемою статистичного методу пов'язана також проблема невеликої кількості матеріалів для дослідження. Для того, щоб статистичний метод запрацював краще, необхідна велика кількість матеріалів. Інакше вага кожного елементу у статистиці стає надто великою від чого виникають більші похибки.

З іншого боку, процес аналізу є надто трудомістким. Для того, щоб обробити більшу кількість даних необхідно автоматизувати процес обробки інформації. Інакше отримати результати буде неможливо.

Іншим проблемним аспектом є те, що у різних стилях письма людина пише по-різному, тож ми визначили лише особливості для цього стилю і необхідно перевірити чи будуть всі знайдені нами ознаки працювати і в інших стилях письма.

І нарешті останнім проблемним моментом є наявність людського фактору. Оскільки, завжди є вірогідність того, що буде допущена якась помилка, є можливість виникнення більших похибок, що впливає на результати аналізу.

Висновки

психографологічний мовний вербальний

Отже, ми отримали підтвердження тому, що психологічні особливості автора, зокрема психологічні особливості його гендеру, відображаються на письмі. Таким чином ми переконалися у наявності у мовної особистості свого гендеру.

В ході роботи був проведений експеримент, були визначені основні психологічні особливості фемінного і маскулінного гендерів, був проведений аналіз синтаксичного і лексичного рівнів мови, а також з'ясовано, як гендер проявляється у тексті.

Під час аналізу синтаксичного рівня тексту, було з'ясовано, що жінки мають менший показник середньої довжини речення. У зв'язку з цим було перевірено кількість коротких і довгих речень у чоловіків і жінок. В результаті ми дізналися, що жінки майже не пишуть довгими реченнями і велика кількість довгих речень є ознакою тексту, написанного чоловіком.

Під час аналізу лексичного рівня мови ми отримали підтвердження тому, що жінки використовують більше емоційно-оцінкової лексики ніж чоловіки, що пов'язано з особливостями їхньої психології. В свою чергу чоловіки, за результатами аналізу, мають тенденцію до використання професіоналізмів і термінів.

Ми не знайшли підтвердження тому, що жінки мають схильність до використання умовних понять, а також не знайшли те, як деякі особливості фемінного і маскулінного мислення відображаються на письмі, але це відбулося через деякі проблемні аспекти аналізу.

Оскільки, об'єм роботи дуже обмежений, не вдалося розглянути гендерні особливості у зв'язку з віком і освітою. До того ж певні похибки були можливі через використання статистичного методу і наявністю людського фактору. Кращі результати можна було б отримати, якби було більше матеріалів, але це робота не рівня курсової.

Як бачимо, цей напрям відкриває нові горизонти і велику кількість аспектів для дослідження, зокрема зв'язок гендеру з віком і їхній вплив на мову.

Ця робота має велике значення. Вона охоплює не лише питання гендерної психоології, а й особливості породження мови і їх зв'язок. Робота може бути використана для написання інших робіт, а також для розробки експертиз, пов'язаних зі встановленням авторства.

Література

1. Белянин В.П. Психологические аспекты художественного текста / В.П. Белянин; Московский гос. лингвистический ун-т. - 2. изд., испр. и доп. - М.: ЧеРо, 2001. - 128с.

2. Бендас Т.В. Гендерная психология / Т.В. Бендас. - СПб. и др.: Питер, 2007. - 430с.

3. Брудный А.А. Семантика языка и психология человека / А.А. Брудный. - Фрунзе: Илим, 1972.

4. Говорун Т.В. Гендерна психологія / Т.В. Говорун, О.М. Кікінеджі. - К. : Видавничий центр "Академія", 2004. - 307с.

5. Горошко Е.И. Интернет-технологии сквозь призму языкового сознания (гендерный анализ) / Е.И. Горошко // Вопросы психолингвистики / под ред. Е.Ф. Тарасова. - 2006. - №4. - С. 113 - 121.

6. Жельвис В.И. Эмотивный аспект речи : психолингв. интерпретация речевого воздействия / В.И. Жельвис. - Ярославль : ЯPГУ, 1990. - 81с.

Размещено на Allbest.ru