Фразеологічні одиниці в мовній картині світу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Фразеологізація - це процес творення стійких сполучень слів, поступове набуття синтаксичними структурами категоріальних ознак фразеологізмів. Це мовно-історичне явище, оскільки будь-який фразеологізм сучасної мови виник унаслідок тривалого семантичного розвитку, стабілізації та закріплення в мовленнєвій практиці народу.

Мова як суспільне явище, що розвивається нерозривно від того чи іншого суспільства, здатна виконувати, крім своєї основної комунікативної функції - бути засобом спілкування, ще й кумулятивну, сутність якої полягає в тому, що вона здатна виступати сховищем накопиченого колективного досвіду. Завдяки саме цій функції в мові, в її одиницях знаходять своє відображення матеріальні умови життєдіяльності етнічного колективу, його морально-етичні та естетичні принципи, звичаї та традиції, вірування. Все це часто називається таким терміном як "етнокультура" або "національна культура", які, як відомо, в кожного народу мають свої специфічні особливості, що обумовлює наявність в різних мовах значної кількості національно-культурно маркованих мовних одиниць, тобто одиниць, семантика яких пов'язана з інформацією культурологічного характеру.

Проте ця інформація по-різному і неоднаково відображається в різних одиницях мови. Найбільш яскраво вона фіксується у фразеологізмах. Як зазначає Олійник С.В., одиниці фразеологічної системи в більшій мірі, ніж одиниці будь-якого іншого структурного рівня мови, наділені національним колоритом. Завдяки кумулятивній функції національно-культурна специфіка проявляється в області фразеології дуже чітко, в ній знаходять відбиток своєрідність побуту та життя того чи іншого народу. Вона конденсує в собі весь складний комплекс культури і психології даного народу, неповторний спосіб його образного мислення. Це означає, що фразеологізми формують у мовній картині світу, зокрема англомовній, так звані етнокультурні маркери.

Бєссонова О.Л. вважає, що аналіз таких національно-маркованих фразеологічних одиниць тісно пов'язаний з питанням співвідношення та взаємозв'язку між мовою та культурою того чи іншого народу, такі співвідношення та взаємозв'язок між зазначеними поняттями є багатосторонніми та різноплановими.

Так, з одного боку, мова може розглядатися як складова частина, як компонент або як специфічна форма існування культури. А оскільки кожна мова культури має свої особливості, вона, як правило, адекватно не перекладається ні на яку іншу мову.

Однак мова, в той же час, є автономною стосовно культури в цілому, і вона може розглядатися як незалежна, автономна семіотична система. І оскільки кожен носій мови одночасно є носієм культури, то мовні знаки здобувають здатність виконувати функцію знаків культури або своєрідних етнокультурних маркерів, і тим самим слугують засобом представлення основних понять культури у мовній картині світу. Саме тому мова здатна виражати в своїх одиницях специфічні риси національної культури того чи іншого етносу, його національно-культурну ментальність.

Найбільш логічним і адекватним з цього приводу є твердження Ю.Д. Апресяна, який зазначає, що "погляд на світ є частково універсальним, частково національно специфічним, тому носії різних мов можуть бачити світ дещо по-різному, крізь призму своїх мов". Саме це твердження знайшло широке визнання серед сучасних дослідників.

Саме цей національно-культурний фон і призводить до того, що кожна мова до певної міри утворює свою семантичну систему, свою мовну картину світу, інакше кажучи мова задає носіям певну картину світу, при чому кожна мова свою.

Мовна картина світу є суб'єктивним образом об'єктивної реальності, оскільки кожна людина по-своєму неповторно відтворює світ. Саме цим пояснюється той факт, що кожна національна мова - це універсальна філософська система, в якій по-своєму своєрідно живе світ і людство в цілому. фразеологізація синтаксичний мовний етнокультура

Таким чином, поняття "мовної картини світу" пов'язано з поняттями народ, етнос, нація, розумінням національного характеру особистості. Кожна мова відображає певний спосіб сприйняття й організації, або концептуалізації світу. Значення, що виражаються в ньому, складаються в деяку єдину систему поглядів, свого роду колективну філософію, притаманну всім носіям мови. З цієї сторони "мовна картина світу - це комплекс мовних засобів, у яких відбиті особливості етнічного сприйняття світу", "це сукупність уявлень народу про дійсність, зафіксованих в одиницях мови на певному етапі розвитку народу".

Кожна національна мова у свій неповторний спосіб інтерпретує різні явища, традиції, звичаї, обряди, спосіб життя, кодує досвід колективно-історичної групи. Вирішальний вплив на розвиток та специфіку національної мови має культура певної етнічної спільноти. Кожна з таких культур відносно автономна, хоча зазнає впливу і сама впливає на сусідні. Етнокультура виступає найважливішим показником національної свідомості, створює специфічне етнічне поле, яке формує національну ментальність. Виходячи із цього, мовна картина світу - це спосіб відбиття реальності у свідомості людини, що полягає у сприйнятті цієї реальності крізь призму мовних та культурно-національних особливостей, притаманних певному мовному колективу; інтерпретація навколишнього світу за національними концептуально-структурними канонами. Саме це зумовлює наявність у мовній картині світу практично кожної мови значну кількість одиниць, в тому числі і фразеологічних, які виступають у ній своєрідними етнокультурними маркерами, і які є об'єктом дослідження лінгвокультурології.

Таким чином, фразеологічні одиниці нерозривно пов'язані з розвитком культури та побуту народу, вони - дзеркало національної історії, яке відобразило в собі багатий та складний світ людських почуттів, етичні погляди, смаки, уподобання, соціальну оцінку дійсності тощо.

Размещено на Allbest.ru