Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

УДК 811.161.2'373.612+811.161.2'373.611:622

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність: 10.02.01 - Українська мова

Семантична та словотвірна структура української гірничої термінології

Колган Олена Володимирівна

Запоріжжя - 2009

Дисертація є рукописом

Роботу виконано на кафедрі української мови та літератури Слов'янського державного педагогічного університету.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Паламар Лариса Максимівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри української філології для неспеціальних факультетів.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Олексенко Володимир Павлович, Херсонський державний університет, директор Інституту філології та журналістики; кандидат філологічних наук Яценко Ніна Олександрівна, Інститут української мови НАН України, науковий співробітник відділу наукової термінології.

Захист відбудеться 27.02.2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Запорізькому національному університеті за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. ІІ, ауд.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Запорізького національного університету (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. ІІ).

Автореферат розіслано 25.01.2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук Л.І. Кучеренко.

Загальна характеристика дисертації

Закріплення Конституцією України статусу української мови як державної створює умови для формування й розвитку національної термінології взагалі та її підсистем, зокрема гірничої термінології, що є одним з найважливіших чинників національного відродження України в період її незалежності. Сучасні термінологи активно досліджують у своїх працях терміносистеми певних галузей: М.П. Годована (геологічну), Л.В. Козак (електротехнічну), І.М. Кочан (радіотехнічну), О.Г. Литвин (машинобудівну), Г.В. Наконечна (хімічну), Н.І. Овчаренко (мінералогічну), Г.Ф. Ракшанова (науково-технічну), Л.О. Симоненко (біологічну) та ін.

Гірнича справа - один з найдавніших видів діяльності людини, який упродовж останніх століть набув значного розвитку. Економіка України має великий гірничо-добувний та гірничо-переробний сектор і відповідний термінологічний актив, який потребує докладного вивчення.

Актуальність теми дослідження. Термінологічна система гірничої справи з її самобутнім характером та глибокою історією досі не була предметом спеціального наукового дослідження, тому вивчення сучасних професійно-лексичних систем входить до кола першочергових завдань лінгвістичної науки.

Вивчення лексико-семантичних основ української термінології гірничої справи, визначення шляхів та способів творення гірничих найменувань на різних етапах розвитку терміносистеми, з'ясування впливу запозичених терміноелементів на формування національної терміносистеми тощо є перспективним. семантичний словотвірний гірничий термінологія

Дослідження гірничої термінології зумовлене необхідністю простежити формування, розвиток, а також сучасний стан української гірничої термінології, з'ясувати теоретичні засади її вироблення, обґрунтувати шляхи термінотворення в цій галузі.

Докладний аналіз зв'язків спеціальної лексики гірничої справи всередині системи та її відношень зі словами загальнолітературної мови, шляхів виникнення термінів, номінації і словотворення спеціальної лексики дозволить з'ясувати основні закономірності організації терміносистеми, зокрема нормалізацію, стандартизацію, уніфікацію та впорядкування.

Важливим унеском у дослідження термінології гірничої справи є наукові праці В.І. Альохіна, В.С. Білецького, О.В. Колоколова, Т.М. Котишевої, І.Г. Манця, В.В. Мирного, Б.С. Панова, К.Ф. Сапіцького та інших учених, які працюють над унормуванням та стандартизацією гірничої термінології та є укладачами перекладних, тлумачних словників цієї галузі науки, авторами наукових праць з її розвитку та функціонування в науково-технічній літературі.

Цінним матеріалом для вивчення історії розвитку гірничої справи є колективна праця В.С. Білецького та Г.І. Гайка „Хронологія гірництва в країнах світу”, у якій подано найважливіші хронологічні дати історії гірництва в країнах світу, зокрема в Україні.

Для вивчення термінології гірничої справи важливою є дисертація Н.І. Овчаренко „Способи номінації і словотворення у сучасній українській мінералогічній термінології” (захищена в 1997 році), бо мінералогія є частиною гірничої справи. Дослідженням термінології нафтогазового комплексу - важливої складової гірничої науки займаються такі українські вчені, як М.Д. Гінзбург, І.М. Корніловська, С.Д. Левіна, О.Ф. Сичова, І.О. Требульова, Р.М. Фролов та інші. Цю проблему автори розглянули в низці статей, присвячених аналізу сучасного стану термінології нафтогазового комплексу, з'ясуванню проблеми її стандартизації та внормування тощо.

Особливий інтерес виник до вивчення гірничої термінології інших мов. Так, дослідженням німецької гірничої термінології на сучасному етапі займається І.В. Лях, яка розглянула, зокрема, питання утворення й функціонування термінологічних словосполучень у сучасній германістиці. Вивченням англійської гірничорудної термінології та основних способів творення гірничих термінів займалася М.Д. Бонеліс.

Ґрунтовно та різноаспектно досліджували гірничу термінологію російські вчені Т.Л. Богатирьова, І.Б. Ірліцина, С.П. Решетняк, А.Г. Рудакова, В.П. Тюльніна, Н.А. Устінова, А.Д. Хаютін та ін.

Дисертація - перша спроба системного вивчення процесу формування й розвитку української гірничої термінології (далі - УГТ), її лексико-семантичних, словотвірних особливостей та структурно-граматичної будови.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з проблематикою кафедри української мови та літератури Слов'янського державного педагогічного університету „Актуальні проблеми сучасної української філології та їх реалізація на заняттях з мови і літератури”.

Об'єктом дослідження є українські гірничі терміни.

Предметом дослідження є процес формування гірничої терміносистеми, зокрема її семантичної та словотвірної структури.

Мета дослідження - з'ясувати шляхи становлення й розвитку, лексико-семантичні та дериваційні особливості гірничої термінології.

Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

· простежити основні тенденції формування УГТ, виокремити основні етапи її розвитку;

· з'ясувати джерела формування гірничої термінології, лексико-семантичні та стилістичні процеси цієї терміносистеми;

· дослідити характер взаємодії та співвідношення національного та інтернаціонального під час формування гірничої терміносистеми;

· визначити основні типи системних зв'язків у гірничій терміносистемі, простежити їхню специфіку;

· проаналізувати дериваційну систему гірничих термінів як сукупність словотвірних моделей у їхньому взаємозв'язку.

Джерельною базою роботи є термінологічні, тлумачні, етимологічні, історичні, перекладні, галузеві словники, а також навчальні посібники, фахові журнали з гірництва та суміжних дисциплін, наукова періодика. Усього картотека налічує 10 000 термінів.

Методи дослідження. Для комплексного дослідження УГТ як провідний використано описово-аналітичний метод. Під час дослідження семантики гірничих термінів частково використано метод компонентного аналізу, для з'ясування продуктивності словотвірних моделей та виявлення найчисленніших терміногруп - статистичний метод.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перше системне дослідження сучасного стану термінології гірничої справи, у якому на тлі широкого за обсягом матеріалу вперше теоретично обґрунтовано засади творення гірничої терміносистеми, проведено аналіз її витоків і шляхів формування та збагачення, семантичної диференціації та особливостей функціонування. Уперше впорядковано гірничу терміносистему, функціонально диференційовано, проаналізовано її структуру.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що простежено зв'язки розвитку термінології гірничої справи з історією становлення українського термінознавства. Це дає змогу теоретично обґрунтувати засади утворення не лише гірничої термінології, але й української наукової термінології загалом. Результати дослідження сприятимуть розвиткові мовознавства в галузі термінології, а також подальшому дослідженню й унормуванню термінології гірничої справи.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження особливостей семантики, словотвору аналізованої термінології можуть знайти втілення у викладанні курсу сучасної української мови в навчальних закладах різних рівнів, у спецкурсах і спецсемінарах гірничого та інших спеціальних факультетів ВНЗ, під час укладання лексикографічних праць, зокрема термінологічних, тлумачних словників, тезаурусів з гірничої справи, методичних розробок, написання підручників тощо.

Апробація результатів дисертації. Деякі розділи та дисертацію загалом обговорено на засіданнях кафедри української мови та літератури Слов'янського державного педагогічного університету.

Найважливіші результати дослідження оприлюднено на конференціях та наукових засіданнях, зокрема на Міжнародній науковій конференції „Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сосюра і сучасність” (Слов'янськ, 2006), 9-ій Міжнародній науковій конференції „Проблеми української термінології СловоСвіт 2006” (Львів, 2006), ІХ Міжнародній науково-практичній конференції „Семантика мови і тексту” (м. Івано-Франківськ, 2006), Міжнародній науково-теоретичній конференції „Граматичні читання - IV” (Донецьк, 2007), 7-ій Міжнародній науковій конференції „Українська термінологія і сучасність” (Умань, 2007), 10-ій Міжнародній науковій конференції „Проблеми української термінології СловоСвіт 2008” (Львів, 2008). Деякі аспекти й результати дослідження обговорені також на університетських науково-практичних конференціях (Слов'янськ, 2004 - 2007).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено в 9-ти публікаціях, серед них - 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України. На основі картотеки укладено „Словник найуживаніших термінів гірничої справи”. - Слов'янськ, СДПУ, 2007. - 323 с.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел фактичного матеріалу (68 позицій) та списку використаної літератури (191 позиція), „Словника найуживаніших термінів гірничої справи” (323 сторінки). Повний обсяг дослідження - 195 сторінок, основного тексту - 166 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його об'єкт, предмет, джерельну базу та наукову новизну, указано на методи дослідження, з'ясовано теоретичне й практичне значення виконаної роботи.

Перший розділ „Українська гірнича термінологія як історично сформована терміносистема” присвячено вивченню стану дослідженості УГТ; аналізу розвитку УГТ, що відбувався в тісному зв'язку з поступом гірничої справи, а також був зумовлений історією формування української мови, зокрема науково-технічної. В основу періодизації історії становлення УГТ покладено екстралінгвальний та інтралінгвальний чинники. Виокремлено шість етапів становлення УГТ; особливості формування термінології гірничої справи на кожному з них описано у відповідному підрозділі. Вивчено склад української гірничої термінології щодо генетичного походження, роль запозичень у формуванні гірничої термінології та шляхи їх уходження до досліджуваної терміносистеми.

Сучасна вітчизняна наукова термінологія є невід'ємною частиною лексичної системи мови, уходить до кола першочергових завдань лінгвістичної науки в умовах національно-технічного розвитку дослідження сучасного стану професійно-лексичних систем. Проте увага дослідників до сьогодні була приділена лише певним спектрам професійної термінології, зокрема, маловивченими є проблеми української гірничої термінології.

В історії розвитку термінології гірничої справи умовно виокремлено 6 етапів. Основні процеси становлення й розвитку спеціальної лексики гірничої справи пов'язані із суспільно-політичними, економічними й культурними змінами в Україні. Прагнення економічної й політичної незалежності України дало поштовх до розвитку гірничої справи, що стало причиною не лише швидкого становлення виробництва, але й активного формування термінологічної лексики, що її обслуговує.

Спеціальна термінологія гірничої справи, розвиваючись у межах загальнонародної мови, що зіграла особливу роль у складному й довгому процесі становлення норм національної мови та її словникового складу, є термінологічною системою, що формується природно. Через багатоджерельність походження гірнича термінологія української мови є неоднорідною щодо генетичних, семантичних, та структурних особливостей.

Уходження готових лексичних одиниць до складу термінологічної системи гірничої справи здебільшого зумовлене екстралінгвальними чинниками: переростанням гірничого ремесла в науку, розвитком гірничої справи поряд з розвитком інших галузей наук (геології, мінералогії тощо), підпорядкуванням внутрішньомовним законам (екстралінгвальний чинник) та міжмовним контактам (інтралінгвальний чинник). У зв'язку з цим склад гірничої термінології різний: поряд з вузькоспеціальним пластом лексики гірників є чимала кількість слів, які належать до інших лексичних систем та підмов, зокрема слова, що функціонують у гірничій лексиці й загальнолітературній мові, загальнонаукова лексика, загальнотехнічна лексика, спільна лексика гірників та залізничників, гірників і військових, лексика, спільна для геологічної, мінералогічної й гірничої термінологій.

Для найменування понять і реалій гірничої справи активно використовують лексичні одиниці української та іноземних мов, зокрема грецької (автоген, аметист, динамометр), латинської (абляція, вентиль, респіратор), німецької (шахта, штольня, штрек), французької (англезит, мінерал, шамозит), англійської (конвеєр, крекінг, ліфт), арабської (бор, лазурит, яшма), голландської (борт, буй), італійської (брекчія, габро), персидської (циркон), іспанської (бастард), малайської (агар). Значна кількість термінів гірничої термінології є гібридами, тобто словами, побудованими за допомогою морфем, що походять з різних мов.

Серед проаналізованих термінів значну групу становлять власне українські гірничі терміни. Окрему, кількісно значну групу - гірничі терміни відантропонімічного походження (від імен та прізвищ видатних учених), географічні назви (чи назви місцевості), астрономічні назви, назви копалин, родовищ. Незначну групу становлять терміни, утворені від імен міфічних героїв (осіб).

Сучасному стану розвитку української гірничої термінології притаманне вироблення власних, найновіших словотвірних моделей з використанням як національних, так і інтернаціональних терміноелементів.

На сьогодні залишається багато дискусійних питань, а низка термінів та терміносполучень потребує осучаснення.

Термінологія гірничої справи, що має потужну основу, становлення якої почалося кілька сторіч тому, на жаль, є малодослідженою. Найактивніше гірничу термінологію досліджували в ІІ половині ХХ - на початку ХХІ ст. Цей період окреслений значним розвитком лексикографічної роботи в галузі гірничої справи.

У другому розділі „Лексико-семантичний аналіз гірничої термінології” визначено тематичні групи у складі УГТ, простежено діапазон семантико-парадигматичних зв'язків, установлено основні напрями вияву полісемії, синонімії, антонімії, омонімії, паронімії, гіперо-гіпонімії.

Українська гірнича терміносистема характеризується досить розвиненою лексико-семантичною організацією, що дозволяє говорити про її достатню сформованість. Вона різноманітна за лексико-семантичним характером, особливостями семантико-парадигматичних зв'язків. У її межах наявні ті самі лексико-семантичні процеси, що й у загальнолітературній мові, хоч спосіб їхнього протікання відрізняється деякою своєрідністю (номінативна функція, понятійна конкретизація, точність, логічність, різний ступінь функціональної сполучуваності тощо).

У досліджуваній термінології за тематичним принципом виділено 4 різних за обсягом і структурою групи гірничих термінів, об'єднані семантично й функціонально на основі зв'язку предметів і явищ дійсності, які вони позначають: 1) терміни з предметним значенням: антрацит, вольтметр і т.ін.; 2) назви процесів: горіння, дегазація тощо; 3) назви абстрактних понять: в'язкість, дисперсність та ін.; 4) назви людей, фахівців галузі: автогенник, видобувник і под.

Єдність лексико-семантичної організації гірничої термінолексики ґрунтується на полісемічних, синонімічних, антонімічних, омонімічних, паронімічних і гіпонімічних кореляціях. Лексико-семантичні групи термінів є мікротерміносистемами, між якими виникають гіперо-гіпонімічні (родо-видові) відношення, опозиції тотожності й протилежності.

Гіперо-гіпонімічна парадигма є однією з найважливіших категорій, яка формує термінологічну структуру гірництва й виступає засобом тематичної організації гірничої терміносистеми. Значна кількість гіперо-гіпонімічних парадигм об'єднує навколо родової назви кількісно найбільші групи видових понять: руда - руда атласна, руда багата, руда бархатиста, руда бідна, руда біла, руда біла цінна, руда бінарна тощо. Терміни, які виражають поняття видового плану, містять увесь той комплекс ознак, що становить значення терміна-виразника родового поняття, а також деякі додаткові значеннєві ознаки, які звужують об'єм їхнього значення. Ці додаткові змістові ознаки розрізняють родові й видові терміни, тим самим формуючи привативну позицію чи протиставляючи терміни на позначення видових понять.

Основу сучасної української гірничої термінології становлять терміни-слова, що точно виражають відповідні поняття гірничої справи. Здебільшого гірничі терміни є словами однозначними, абсолютно позбавленими емоційного, стилістичного забарвлення. Водночас аналізованій терміносистемі властива полісемія.

Серед термінів гірничої справи виділено такі типи полісемічних відношень:

1. За структурним складом: терміни-слова (ампер, балансир, копер і т.ін.) і терміни-словосполучення (намивний процес, нарізні роботи тощо). Багатозначні терміни-слова є непохідними (модуль, шлак і под.) й похідними (гідромонітор тощо). Серед похідних кількість складних термінів є незначною.

Багатозначні терміни-словосполучення найчастіше двокомпонентні (покрівля пласта, привибійний простір, розвантажувальний пристрій та ін.) і трикомпонентні (система розробки родовища, стелеуступний очисний вибій і под.). У чотирикомпонентних аналітичних термінах полісемічні відношення трапляються рідше (площа поперечного перерізу виробки тощо), а в словосполученнях з більшою кількістю компонентів полісемічних відношень не виявлено.

Під час дослідження з'ясовано, що багатозначність переважає серед термінів-слів, а в межах складних термінів вона є незначною. Це спричинено тим, що в словах із складнішим планом вираження терміна є менше змоги виявляти полісемію.

Аналіз термінів-абревіатур показав, що таке лексичне явище, як полісемія, їм не властиве, бо абревіатура - це згорнуте словосполучення, а термінам-словосполученням переважно властива моносемія.

2. За кількістю значень: двозначні (бісемічні) (анкер, завантажувач, стратиграфічна границя та ін.), тризначні (електрод, свердловина спостережна тощо), рідше - чотиризначні (бараж, девіація, дорн і т.ін.) та п'ятизначні (дефлектор і под.). Терміноодиниць із 6-ма та 7-ма значеннями в цій терміносистемі не зафіксовано. Здебільшого багатозначні гірничі терміни мають два лексичних значення.

3. За морфологічною природою (частиномовним вираженням): іменники (вентиляція, вимірювач, кріплення, стопор тощо).

4. За походженням: питомі (збагачування та ін.), запозичені (комплекс, фільтр, шлам і под.), а також такі, що мають національні та чужомовні терміноелементи (автозавантаження, електрозварювання і под.).

За кількістю значень у межах гірничої термінології переважають бісемічні терміни.

За частиномовним вираженням у гірничій терміносистемі полісемічними є терміни-іменники.

За походженням серед полісемічних термінів переважають терміни-запозичення.

Гірничій терміносистемі притаманна так звана „категорійна багатозначність”, суть якої полягає в тому, що зміст поняття складається з ознак, які належать одночасно кільком категоріям, наприклад, коли між собою пов'язані властивість і величина (стійкість, твердість), процес і величина (тиск) тощо.

Однією із системоформувальних категорій гірничої термінології є антонімічна парадигма. Серед проаналізованих термінів виділено дві групи антонімічних пар: спільнокореневі та різнокореневі антоніми, причому спільнокореневі терміни переважають над лексичними термінами-антонімами. Лексичні терміни-антоніми вказують на якісні (бідна жила - багата жила тощо), кількісні (одношарнірна арка - двошарнірна арка та ін.), часові (кільце тимчасового кріплення - кільце постійного кріплення і под.), просторові значення (вертикальний вруб - горизонтальний вруб і т.ін.), протилежно спрямовані дії (зчеплення - розчеплення (розчіплювання) тощо). Словотвірним антонімічним парам у термінології гірничої справи притаманно вираження протилежності понять за допомогою префіксів, що вказують на надмірність чи недостатність чогось: випалена цегла - невипалена цегла тощо.

Антонімія в УГТ наявна не лише серед термінів-слів, а й серед термінів-словосполучень, наприклад: відкрита розробка родовищ корисних копалин - підземна розробка родовищ корисних копалин; струм високої напруги - струм низької напруги та ін. Здебільшого антонімічні словосполучення в термінології ґрунтуються на принципах антонімії в сучасній лексичній системі української мови, хоч загалом це явище не є поширеним у межах гірничої термінології.

Попри те що синонімія не є бажаним явищем для будь-якої терміносистеми, вона відіграє важливу роль для впорядкування системи гірничих термінів.

Дослідження дозволило виявити серед 10 000 проаналізованих термінів близько 250 пар синонімів, 200 синонімічних рядів. Терміни УГТ пов'язані такими синонімічними відношеннями, як семантична тотожність (аморфний - безформний та ін.), семантична близькість (машина - мотор і под.), стилістична відмінність (машина - автотранспорт, врубмашина, гідротранспорт і т.ін.).

У відношення синонімічності в терміносистемі гірничої справи вступають автохтонні терміни (дзеркало ковзання - поверхня ковзання тощо), терміни-запозичення (інгредієнти - літотипи та ін.), власне українські слова та іншомовні запозичення (відчутник - генератор і под.), іншомовні запозичення й професійно-просторічні терміни (галіт - бахмутка (діалектна назва) і т.ін.), стара назва та сучасна назва (ропа (стара українська назва) - нафта тощо).

Серед синонімів виділено такі модифікації пар: лексичні (бремсберг -спуск і под.), морфемні (гідрозакладка - гідрозакладання та ін.), морфолого-синтаксичні (вибухова речовина - ВР і т.ін.), правописні (танк - тенк тощо), синтаксичні синоніми (зона цементації - зона вторинного збагачення та ін.). Переважають у термінології гірничої справи синтаксичні синоніми з синонімічною відповідністю „слово-словосполучення” (каолін - біла глина, гірська порода білого кольору та ін.), „повна - коротка форма” (кварцдим - частий димовик і под.). Менш поширені терміни із синонімічною відповідністю „словосполучення - словосполучення”: буріння похиле - буріння з нахилом; нікелеві сплави - сплави нікеля тощо. У мовному вживанні багатослівні терміни незручні через свою громіздкість. І, що особливо важливо, уживання повної форми вступає в протиріччя з принципом мовної економії, згідно з яким у мові реалізуються лише деякі мовні форми, що оптимізують комунікацію. У текстах з'являються короткі варіанти терміна, усічені форми, абревіатури, а також явища еліпсису, коли замість повної форми терміна вживається одна з його складових, семантично співвідносна з поняттям, що виражає термін, тобто діє „закон скорочення надлишкової частини комунікативного повідомлення”, пор.: антиклінальна складка - антикліналь; аспіраційний прилад - аспіратор; біогенні гірські породи - біоліти і под. Це пояснюють прагненням короткості терміна, як особливого виду мовного знака.

Гірничій терміносистемі притаманні три найбільш поширені мовні засоби утворення короткої форми терміна: 1) лексичне скорочення: бутовий камінь - бут; вимірювальний прилад - вимірювач і т.ін.; 2) скорочення засобами словотвору: багерний зумпф - багер-зумпф; газове сховище - газосховище тощо; 3) скорочення засобами символіки (абревіації): автоматизована система керування нафтовидобувною промисловістю - аск-нафта; автоматична система управління підприємством - АСУП та ін. Проаналізовані випадки, безсумнівно, не охоплюють усього розмаїття термінознавчих проблем, проте на прикладі зазначених лексем можна скласти досить чітке уявлення про те, як діяти тоді, коли постає потреба вибору з кількох запропонованих термінів.

У термінології гірничої справи наявний ще один структурний тип термінів - символо-слова (тип термінологічної номінації, до складу якої поряд з мовними знаками входять символи (літери, цифри, графічні знаки...)), наприклад: б-частинка, в-частинка тощо. Такі види позначень є економними й зручними у використанні.

Українська гірнича термінологія широко застосовує несловесні форми. У гірничій терміносистемі це явище є найповніше вмотивованим і цілком відповідає природі терміна. Наприклад, доречним є відображення понять символами-дублетами (літерами різних алфавітів, цифрами, знаками): автоматизована система - АС; автоматична система керування - АСК; детонаційний шнур - ДШ; V = S/t; етан - C₂H₂; етилен - C₂H₄ і под. Як і в усіх сучасних термінологічних системах, синонімія в термінології гірничої справи більше властива термінам-словосполученням.

Особливе місце в гірничій терміносистемі посідає дефініційна синонімія - явище збігу значень терміна та його дефініції. У гірничій терміносистемі, наприклад, дефініційними синонімами є терміни: датчик - „виносний вимірювальний перетворювач”; гідриди - „поєднання водню з іншими хімічними елементами” тощо. Істотні ознаки в цих термінах задані у визначенні терміна й одночасно виражені семантикою терміна під час використання його в межах терміносистеми своєї предметної галузі.

Гірничій терміносистемі притаманне явище паронімії (напр.: пломінь -промінь; штабель - штапель і под.), воно має такі ж ознаки, як і в сучасній літературній мові загалом.

Досліджуваній терміносистемі властиве також явище омонімії (напр., виникнення омонімії внаслідок поєднання опредметнених дій: задування - дія за значенням задувати „починати дути, віяти, повівати звідки-небудь”; задування - дія за значенням задувати „пускати в дію домну” чи поєднання назви конкретного предмета й абстрактного поняття: блок - техн. „простий механізм для підняття важких предметів”; блок - техн. „окрема, незалежна частина споруди, машин і т.ін., що складається з окремих елементів чи деталей тощо”. Дослідження дозволило виявити в термінології гірничої справи зовнішню (бар), міжгалузеву (період) та внутрішню (кран) омонімію та визначити перевагу міжгалузевих омонімів, здебільшого виражених іменниками.

Словниковий склад гірничої мови характеризується значною рухомістю. Унаслідок змін, що відбуваються в довкіллі, під час розвитку економіки, суспільства, гірнича термінологія постійно збагачується, поповнюється новими термінами: одні терміни виходять із її складу, інші в ній з'являються.

У третьому розділі „Словотвірна структура української гірничої термінології” досліджено характер словотвірної системності УГТ та специфіку дериваційних процесів у ній.

Основу сучасної гірничої термінології становлять терміни-слова. Серед них: 1) непохідні: газ, ефект та ін., які, поєднавшись зі словотворчими формантами, утворили низку термінів на позначення різних гірничих понять; 2) похідні з однією твірною основою: газифікація, ефективність, кварцит тощо; із кількома твірними основами: композити: буротримач, водовідлив, турбогенератор і т.ін.; юкстапозити: блок-схема, вакуум-фільтр, елементи-індикатори і под.; абревіатури: АГЗ - автоматичний газовий захист; АПР - автомат підземного ремонту; МЗУ - модульна збагачувальна установка тощо.

Українській гірничій терміносистемі, як і іншим терміносистемам сучасної української літературної мови, притаманне переважне використання термінів-словосполучень (5991, чи 59,91%) порівняно з однослівними термінами (4007, чи 40,07%). Це зумовлено насамперед змогою збільшувати склад компонентів терміна, а також високою здатністю їхнього різноманітного компонування, за допомогою чого здійснюється послідовна диференціація певних явищ. Кількість компонентів термінологічного словосполучення визначена в кожному конкретному випадку значеннєвою стратегією, спричиненою екстралінгвальними умовами галузі. За кількістю компонентів гірничі терміни-словосполучення поділяються на дво-, три-, чотири-, п'яти-, шестикомпонентні й терміни-словосполучення з більшою кількістю компонентів. Найбільш продуктивними в досліджуваній терміносистемі є двокомпонентні (бурильний молоток, вугільне родовище тощо) та трикомпонентні (вентиляційний стовбур шахти, вибіркова обробка вибою і под.) структури, що є поєднанням прикметників та іменників. Чотирикомпонентні терміни-словосполучення мають найбільшу кількість дериваційних моделей (арматура гирла нагнітальної свердловини, зони зрушення гірських порід, класифікація родовищ природних вуглеводів і т.ін.).

Двокомпонентні терміни-словосполучення за значенням компонентів диференційовані на дві групи: 1) складені терміни, обидва компоненти яких мають термінологічний характер (борні руди, бурильна машина та ін.); 2) складені терміни, компонентами яких виступають загальновживані слова, що перейшли до розряду термінів (кам'яна сіль, оглядова карта тощо).

Ці неподільні в структурно-семантичному плані одиниці, маючи цілісне значення, називають складні поняття: основний член виражає родове поняття, залежний чи залежні - видове, при цьому семантика основного компонента обмежена, а залежного - акцентована. Стрижневий іменник дуже часто доповнений прикметником (водоносний горизонт, гірська порода, закладальний масив і т.ін.), іменником (гідроклапан тиску, деаерація води, смак мінералів тощо), прикметником і прислівником (абсолютно пружне тіло, абсолютно тверде тіло та ін.), підрядним означальним реченням (коефіцієнт нерівномірності споживання газу, який видобувається; тверда тонкоподрібнена речовина, що збагачується і под.).

Структуру нерозчленованих слів-речень мають два терміни (Віра! Майна!), які є наказово-спонукальними за комунікативною зумовленістю.

Найбільшу кількість термінів утворено афіксальними способами.

Основним афіксальним способом творення термінів-іменників гірничої справи є суфіксальний, що об'єднує низку словотвірних типів, найпродуктивнішим серед яких є типи із суфіксами -нн(я)/-інн(я) (брикетування, буріння, вивітрювання тощо); -ит/-іт (амоніт, амфіболіт, барит і под.); -ин(а)/-ін(а) (копалина, свердловина, тріщина та ін.). У префіксальному творенні гірничих термінів-іменників продуктивними є словотвірні типи з префіксами: прото- (протосистема, прототектоніка тощо); ультра- (ультрамікротом і под.); мета- (метагенез, метациннабарит і т.ін.); суб- (субстанція та ін.).

Високу продуктивність має нульова суфіксація (вибух - 0 < вибухати; відбір - 0 < відбирати тощо).

Префіксально-суфіксальний спосіб творення поступається перед цими афіксальними способами (підканатник, підрамник і под.).

Малопродуктивним в аналізованій термінології є постфіксальний спосіб (окиснювати-ся < окиснювати; рухати-ся < рухати та ін.).

Абревіацію, за допомогою якої утворено лише іменики, представляють різні структурні типи абревіатур: часткові (бензовоз, кальциртит і т.ін.); ініціальні (БУ < б-урове у-статкування тощо); комбіновані (АМ сигнал, геоГЕС і под.); графічні (умовні) (А < ампер; Б < батарея та ін.). Найбільш продуктивними є часткові та ініціальні.

У гірничій термінології, як і в інших термінологічних системах, виразною є тенденція до активного використання термінів-композитів. Це зумовлено потребою відображати складні поняття самої термінологічної науки. Складне слово-термін вирізняється структурною та семантичною цілісністю й тому успішно конкурує з термінологічним словосполученням, бо воно є коротшим і легшим у граматичному оформленні компонентів, що досить важливо для термінології. Поєднання двох і більше основ термінів гірничої справи відбувається за допомогою інтерфікса -о-: гірничовидобування, гістерокристалізація, електротурбобур тощо; інтерфікса -е-: вогнегасник, вуглеводень та ін.; без інтерфікса: газліфт, романцемент і под.

Терміни гірничої справи, утворені основоскладанням, здебільшого мають двокомпонентну структуру: врубмашина, газогенератор тощо. Незначна кількість композитів складається з трьох компонентів: кобальт-нікель-пірит, силікат-сульфат-апатит і т.ін.

За структурно-морфологічними ознаками складні терміни гірничої справи поділяються на такі групи: 1) субстантивно-субстантивна: бензонасос, вуглеутворення та ін.; 2) ад'єктивно-субстантивна: електромагніт, електростанція, нафтопромисловість, хімпродукт тощо; 4) нумеративно-субстантивна, нумеративно-ад'єктивна: двоокис, триходовість, шестимісність і т.ін.; 5) прономінативно-вербальна: самоперекидач, самоплавкість тощо; 6) прономінативно-субстантивна: самоіндукція і под.

Серед складних дериватів гірничої термінолексики виділено терміни, утворені за допомогою: а) двох національних словотворчих компонентів: водозлив, землекоп, каменоломня, повітроочисник тощо; б) двох іншомовних словотворчих компонентів: газгольдер, гальванометр і т.ін.; в) іншомовного й національного словотворчих компонентів одночасно: високовольтність, геологорозвідник і под.

Утворення термінів у гірничій термінології відбувається на основі: а) сурядного синтаксичного словосполучення: шлакобетон (шлак і бетон) тощо; б) підрядного синтаксичного словосполучення: вантажопотік (потік вантажу), вугледобування (добувати вугілля) і под.; в) термінів, що безпосередньо не поєднані в синтаксичні словосполучення: газовоз та ін.

Терміни-юкстапозити становлять порівняно невелику частку в складі гірничої термінології, вони належать до кількох тематичних груп гірничої справи: 1) назви речовин, сполук, сумішей, гірських порід тощо: амфібол-азбест, кальцій-ринколіт, мінерал-супутник і под.; 2) назви приладів, пристроїв, споруд і т.ін.: блок-апарат, вагон-платформа, вакуум-фільтр і под.; 3) назви одиниць виміру: ампер-година, ват-секунда, гама-квант тощо; 4) назви осіб за видом діяльності: інженер-геолог, інженер-збагачувач, інженер-маркшейдер та ін.; 5) назви абстрактних значень: бета-частинка, блок-контакт, гама-каротаж тощо.

Використання таких терміноодиниць заощаджує місце в писемному вжитку і зменшує зусилля мовця в процесі виробничого спілкування.

Терміни української гірничої термінології утворені за допомогою тих самих неморфологічних словотворчих засобів, що й слова загальновживаної лексики. Морфолого-синтаксичним способом утворено терміни-іменники, напр.: апаратна, бурозаправна, диспетчерська і под. Ці терміни є наслідком субстантивації прикметників. Субстантиви порівняно з твірними прикметниками не зазнають якихось змін у структурі: прохідна - іменник і прохідна - прикметник.

Лексико-синтаксичний спосіб у гірничій терміносистемі малопродуктивний: малозбагачений, сильнозцементований та ін.

Особливим способом творення гірничих термінів є метафоричне перенесення. Метафоризація - це новий, хоч уже й досить поширений спосіб називання гірничих понять на сучасному етапі розвитку української гірничої термінології. Результатом метафоризації є поява таких термінів гірничої справи: головка, губи, капелюх, корона, кулак тощо.

Утворення термінів способом метафоризації зумовлене тим, що гірничі назви формувалися на основі народних узагальнень, отриманих у процесі практичного пізнання світу. Термінологізуються готові слова чи тільки їхня коренева частина, причому основною умовою є близькість значень.

Творення термінів лексико-семантичним способом цій терміносистемі не властиве.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.

Українська гірнича термінологія є невід'ємною, досить значною частиною лексичного складу мови, що тісно пов'язана з розвитком гірничої справи, науки, освіти, зумовлена соціально-історичним поступом людства та підлягає фонетичним, словотвірним, лексико-семантичним і граматичним закономірностям.

Як функціональна підсистема національної мови українська гірнича термінологія пройшла довгий і досить складний шлях становлення, про що свідчать численні пам'ятки писемності, історичні документи та лексикографічні праці. В історії розвитку термінології гірничої справи виділено 6 етапів. Особливо значного розвитку українська гірнича термінологія набула в 90-і рр. ХХ ст. - час становлення державності в Україні.

Гірнича термінологія належить до лексики вузького використання, проте не є замкненою системою. Однією зі складових термінології гірничої справи, як і термінології загалом, є загальнонаукова лексика, досить поширена загальнотехнічна лексика. Багато лексичних одиниць залучено із суміжних галузей знань фізики, механіки, математики, хімії, геології та мінералогії. У гірничій терміносистемі активно функціонують також терміни, що є спільними для мови гірників та залізничників, гірників і військових.

За своїм походженням гірнича термінологія досить неоднорідна. До її складу входить як національна лексика, так і запозичення з різних мов - німецької, французької, англійської, рідше - арабської, голландської, малайської. Найбільшу кількість термінолексем становлять латинські та грецькі запозичення, які проникли в українську мову двома шляхами: безпосередньо й опосередковано, через англійську, французьку, німецьку, італійську та інші мови.

За словотвірним оформленням у групі термінів іншомовного походження трапляються оригінальні й трансформовані запозичення, двокомпонентні та багатокомпонентні слова.

Запозичені терміни цілком підпорядковані граматичній системі сучасної української літературної мови й набули властивих їй граматичних форм.

Значний відсоток гірничих найменувань становлять терміни, утворені від власних імен та прізвищ, географічних та астрономічних назв тощо.

Граматичним фондом термінології гірничої справи є іменники, прикметники та дієслова. Серед гірничих термінів домінують іменники чоловічого та жіночого роду. Менше іменників середнього роду, що називають предмети, процеси та різноманітні абстрактні поняття.

Гірнича термінологія української мови об'єднує 4 тематичні групи: терміни з предметним значенням, назви процесів, назви абстрактних понять, назви людей, фахівців галузі, у межах кожної групи виділено свої тематичні підгрупи.

Важливою основою лексико-семантичної організованості й системності термінології гірничої справи є парадигматичні відношення полісемії, синонімії, антонімії, омонімії, паронімії, гіперо-гіпонімії між одиницями номінації.

Українська гірнича термінологія має високий ступінь термінологічної системності, вона являє собою не вільну сукупність окремих слів, словосполучень, символів тощо, а певну систему термінів, пов'язаних на поняттєвому, лексико-семантичному, словотвірному і граматичному рівнях, співвіднесених з гірництвом, пошуком, видобутком і переробкою корисних копалин - найдавнішою галуззю діяльності людини.

Поповнення термінологічної лексики гірників паралельно з освоєнням готових лексем (українських та іншомовних) здійснювалося й за допомогою творення нових слів на ґрунті словотвірної системи української мови. Крім того, значну кількість гірничих термінів створено за допомогою синтаксичного способу. Терміни, утворені цим способом, характеризуються прозорою цілісністю, точністю позначуваного змісту. Отже, у термінології гірничої справи є як однослівні, так і складені найменування понять, явищ, реалій.

За морфолого-синтаксичною структурою гірничі терміни становлять три групи: терміни-слова, терміни-словосполучення, терміни-речення.

Терміни-слова в гірничій термінології репрезентовані як непохідними, так і похідними одиницями, представленими термінами з однією твірною основою та кількома твірними основами (композити, юкстапозити, абревіатури).

Великою групою термінів гірничої справи є терміни-словосполучення, що являють собою розчленовану вторинну номінацію та функціонують у формі вільних і зв'язаних словосполучень. У гірничій термінології домінують дво-, три- та деякі чотирикомпонентні терміни-словосполучення. Моделі з п'яти- і більше компонентів мають невисоку активність уживання.

Терміни-речення представлені лише двома одиницями, що належать до наказово-спонукальних слів-речень.

Основою розбудови української гірничої термінології є морфологічна й неморфологічна деривація. Морфологічна деривація, яка відбувається за законами й моделями сучасної української літературної мови, представлена такими способами творення гірничих термінів: суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, нульової суфіксації, постфіксальний, основоскладання, словоскладання, абревіація. Високу продуктивність мають суфіксація, нульова суфіксація та основоскладання. Найпродуктивнішими у творенні гірничих термінів є словотвірні типи із суфіксами -нн(я)/-інн(я), -ит/-іт, -ин(а)/-ін(а) та префіксами ультра-, прото-, мета-, суб-.

Менш продуктивною є неморфологічна деривація, зокрема морфолого-синтаксичний та лексико-синтаксичний способи. Відносно продуктивною є метафоризація, що зумовлено формуванням гірничих термінів на ґрунті народних узагальнень, отриманих у процесі практичного пізнання світу.

У творенні гірничих термінів сучасної української мови домінує синтетична деривація.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

Колган О.В. Українська гірнича термінологія: історія, стан, перспективи дослідження / Колган О.В. // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: научно-методический сборник / отв. ред. В.А. Глущенко. - Славянск: СГПУ, 2005. - Ч.1, вып. XIII. - С. 93-97.

Колган О.В. Гіперо-гіпонімічні відношення в українській гірничій термінології / Колган О.В. // Зб. наук. праць Науково-дослідного інституту українознавства. - К.: Поліграфічний центр „Фоліант”. - Т. Х. - 2006. - С. 202-207.

Колган О.В. Власні назви як чинник формування української гірничої термінології / О.В. Колган // Східнослов'янська філологія: зб. наук. праць. -Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. - Вип. 7: Мовознавство. - С. 111-117.

Колган О.В. Використання гірничої термінології у збірці В. Сосюри „Моя Донеччина” / О.В. Колган // Володимир Сосюра і сучасність: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 10-й річниці філолог. факультету Слов'янського державного педагогічного університету. - Слов'янськ: СДПУ, 2006. - С. 110-115.

Колган О. До питання омонімії гірничої термінології Донбасу / Олена Колган // Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції „Семантика мови і тексту”. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. - С. 97-99.

Колган О. Паронімія в українській гірничій термінології / Олена Колган // Вісник: Проблеми української термінології. - Львів: Національний університет „Львівська політехніка”. - 2006. - № 559. - С. 149-153.

Колган О. Структурні особливості термінів-словосполучень української гірничої термінології / Олена Колган // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць / укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. - Донецьк: ДонНУ. -2007. - Вип. 15. - С. 383-390.

Колган О. Деякі аспекти деривації (на основі термінології гірничої справи) / Олена Колган // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць / відп. ред. Л.О. Симоненко. - К.: КНЕУ, 2007. - Вип. VII. - С. 158-161.

Колган О. Антонімія української гірничої термінології / Олена Колган // Вісник: Проблеми української термінології. - Львів: Національний університет „Львівська політехніка”. - 2008. - № 620. - С. 200-203.

Анотація

Колган О.В. Семантична та словотвірна структура української гірничої термінології. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2009.

Дисертацію присвячено вивченню стану дослідженості УГТ; аналізові розвитку УГТ, що відбувався в тісному зв'язку з поступом гірничої справи, а також був зумовлений історичним розвоєм української мови, зокрема науково-технічної. В основу періодизації історії становлення УГТ покладено екстралінгвальний та інтралінгвальний чинники. Виокремлено шість етапів становлення УГТ; особливості формування термінології гірничої справи на кожному з них. Вивчено склад української гірничої термінології щодо генетичного походження, роль запозичень у формуванні гірничої термінології та шляхи їх проникнення в термінологію гірничої справи.

Визначено тематичні групи у складі УГТ, простежено діапазон семантико-парадигматичних зв'язків, установлено основні напрями вияву опозицій тотожності, привативності, гіперо-гіпонімічні відношення.

Досліджено характер словотвірної системності УГТ та специфіку дериваційних процесів у ній.

Ключові слова: українська гірнича термінологія, термінологія гірничої справи, термін-запозичення, терміни-словосполучення, терміни-слова, терміни-речення.

Аннотация

Колган Е.В. Семантическая и словообразовательная структура украинской горной терминологии. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2009.

Диссертация посвящена исследованию развития украинской горной терминологии, которое происходило параллельно со становлением горного дела и было обусловлено историческим развитием украинского языка, в частности научно-технического. В основу периодизации истории становления украинской горной терминологии положены экстралингвальный и интралингвальный факторы. Выделены шесть этапов развития украинской горной терминологии, рассмотрены особенности формирования терминологии горного дела на каждом из них. Изучены состав украинской горной терминологии в отношении генетического происхождения, роль заимствований в формировании терминологии горного дела и пути их проникновения в горную терминологию.

Определены тематические группы в составе терминологии горного дела, установлен диапазон семантико-парадигматических связей, описана специфика проявления в украинской горной терминологии полисемии, омонимии, синонимии, антонимии, паронимии, гиперо-гипонимии.

Исследованы характер словообразовательной системности терминологии горного дела и особенности деривационных процессов в ней.

По морфолого-синтаксической структуре горные термины составляют три группы: термины-слова, термины-словосочетания, термины-предложения. Термины-слова представлены как производными, так и непроизводными единицами. В украинской горной терминологии доминируют двух-, трёх- и некоторые четырёхкомпонентные термины-словосочетания.

Анализ структурных особенностей горных терминов свидетельствует о сохранении характерной для большинства современных терминосистем тенденции к преимуществу многословных терминологических конструкций.

Основой развития украинской горной терминологии является морфологическая и неморфологическая деривация. Морфологическая деривация представлена следующими способами образования горных терминов: суффиксация, префиксация, префиксально-суффиксальный, нулевая суффиксация, постфиксация, основосложение, словосложение, аббревиация. Высокую продуктивность имеют суффиксация, нулевая суффиксация и основосложение.

Менее продуктивной является неморфологическая деривация, в частности её морфолого-синтаксический и лексико-синтаксический способы. Относительно продуктивной является метафоризация, что обусловлено формированием горных терминов на основе народных обобщений, полученных в процессе практического познания мира.

В образовании горных терминов современного украинского языка доминирует синтетическая деривация.

Ключевые слова: украинская горная терминология, терминология горного дела, термин-заимствование, термины-словосочетания, термины-слова, термины-предложения.

Summary

Kolgan O.V. Semantic and word-building structure of the Ukrainian mining terminology. - Manuscript.

The thesis on the receiving of the scientific degree of the candidate of the philological sciences of the speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Zaporizhya National University, Zaporizhya, 2009.

The thesis is dedicated to the study of the condition of the research of the UMT; to the analysis of the development of the UMT, which occurred hand-in-hand with the development of the mining business and also was caused by the historical development of the Ukrainian terminology including scientific-technical one. Extralinguistic and introlinguistic activities are in the basis of the periodization of the history of the development of the UMT. Six stages of the development of the UMT with peculiarities of the formation of the mining business terminology on each of them are distinguished. The structure of the UMT concerning genetic origin, the role of borrowings in the formation of the mining terminology and the ways of their penetration into mining business terminology are studied.

The topical groups in the structure of the UMT are determined, the range of the semantic-paradigmatic ties are traced, the principal direction of the discovering of the oppositions of the identity, privativity, hyper-hyponimacal relations are defined.

The character of the word-building system of the UMT and peculiarities of the derivational process in it are studied.

Key words: Ukrainian mining terminology, mining business terminology, term-borrowing, terms-word-combinations, term-words, term-sentences.

Размещено на Allbest.ru