Українська термінологія податкової сфери: структура, функціонування, формування

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЧОРНА ОЛЕНА ВІТАЛІЇВНА

УДК 811.161.2'373.46

УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ ПОДАТКОВОЇ СФЕРИ:

СТРУКТУРА, ФУНКЦІОНУВАННЯ, ФОРМУВАННЯ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КИЇВ - 2009

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано у відділі наукової термінології Інституту української мови НАН України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, професор

Симоненко Людмила Олександрівна,

Інститут української мови НАН України, завідувач відділу наукової термінології.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Кочан Ірина Миколаївна,

Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри українського прикладного мовознавства;

кандидат філологічних наук, доцент

Цимбал Наталія Андріївна,

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, завідувач кафедри практичного мовознавства.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, Київ - 1, вул. М.Грушевського, 4).

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук В.М. Фурса

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Одним із основних завдань сучасного мовознавства є поглиблене вивчення терміна як номінативного знака (Д.С. Лотте, Л.А. Капанадзе, А.В. Крижанівська), визначення закономірностей творення термінологічної лексики (І.М. Кочан, Т.Р. Кияк, Л.О. Симоненко, Л.В. Туровська, Н.О. Яценко). “Для теоретичного осмислення стану та розвитку сучасної української термінології важливим є дослідження історії становлення окремих терміносистем, що дає можливість установити час появи тієї чи іншої галузі знань, простежити історію їхнього розвитку та процес номінації спеціальних понять” (Л.О. Симоненко).

Останні десятиліття ХХ - початок XXI ст. означені появою значної кількості лінгвістичних праць, спрямованих на виявлення генетичних, семантичних і номінативних особливостей терміносистем різних галузей знань: біологічної (Л.О. Симоненко), органічної хімії (Н.А. Цимбал), програмування, комп'ютерних мереж та захисту інформації (А.О. Ніколаєва, Л.М. Філюк), гідромеліоративної (Л.Д. Малевич), машинобудівної (О.Г. Литвин), юридичної (Н.В. Артикуца), бібліотечно-бібліографічної (М.В. Сташко), землеустрою та кадастру (О.А. Тур), мовознавчої (В.В. Захарчин, О.В. Медведь, І.А. Ярошевич), видавничої (М.Р. Процик), військової (Л.В. Туровська, Н.О. Яценко), економіки агропромислового комплексу (Т.П. Кравченко), маркетингу (Д.П. Шапран) та ін.

Історія становлення української податкової термінології (далі - УПТ) тісно пов'язана з виробничими і суспільно-економічними відносинами в країні. Упродовж свого розвитку вона синтезувала знання різних наук: економіки, фінансів, правознавства і на сучасному етапі є потужною терміносистемою, що обслуговує сферу оподаткування. Чинний Закон України «Про систему оподаткування» поняття `система оподаткування' визначає як “сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку” (Ст. 2).

Окремі податкові номінації фрагментарно розглянуто у складі економічної термінології (Т.І. Панько, Т.Є. Дерев'янченко, Г.В. Чорновол, О.В. Чуєшкова), фінансової (О.П. Винник), фінансово-бухгалтерської (О.Г. Чумак). Особливостям формування та функціонування української податкової термінолексики XV - XVIII ст. присвячена праця Т.І. Крехно.

Із досліджень історико-етнографічного характеру заслуговують на увагу збірник досліджень В. Трирогова “Община и подать” (1882), у якому автор докладно описав види платежів, зборів і повинностей, запроваджених Російською імперією: викупний платіж, державний земський збір, посошне, тяглове, подушне та ін.; “Описи королівщини в Руських землях XVI віку” під редакцією М. Грушевського (1903), де зафіксовано економічне становище галицьких селян XVI ст., види та розміри тогочасних податків і способи їхнього стягнення.

Актуальність обраної теми дослідження визначається тим, що українська податкова термінологія ще не була об'єктом комплексного дослідження. термінологія податковий лексичний український мова

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з дослідженням “Динаміка поповнення терміносистем української мови на початку ХХІ ст.”, над яким працюють у відділі наукової термінології Інституту української мови НАН України, а також з темою “Активізація навчання майбутнього податківця засобами української словесності та культури в умовах модернізації ДПС України”, яке проводиться на кафедрі української словесності та культури Національного університету державної податкової служби України (м. Ірпінь) та навчальними предметами (“Українська мова (за професійним спрямуванням)”, “Фахова термінологічна компетенція”), закріпленими за кафедрою.

Мета дослідження - вивчити основні особливості формування, розвитку та функціонування української термінології оподаткування.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання:

– схарактеризувати особливості системної організації української термінології податкової галузі як лексичної підсистеми української літературної мови;

– установити взаємозв'язок між розвитком УПТ та історією українського оподаткування; визначити основні етапи становлення УПТ;

– виділити основні тематичні групи УПТ;

– дати генетичну та структурну характеристику українських податкових термінів;

– визначити гіперо-гіпонімічні відношення в УПТ;

– дослідити лексико-семантичні процеси, характерні для УПТ;

– простежити шляхи проникнення та засвоєння іншомовних запозичень, мотиви номінації питомих назв.

Об'єкт дослідження - українська термінологія податкової сфери.

Предмет дослідження - еволюція УПТ у різні історичні періоди, її системна організація, лексико-семантичні відношення та основні способи творення податкових термінів.

Мета, завдання і напрями роботи визначили використання відповідних методів дослідження. Основним методом дослідження є описовий. Для встановлення особливостей формування УПТ на кожному з визначених етапів розвитку застосовано метод синхронних зрізів. Для з'ясування етимології термінів використано елементи діахронного аналізу.

Джерелами фактичного матеріалу слугували: загальномовні, галузеві та енциклопедичні словники української та інших слов'янських мов; періодичні видання кінця XX - початку XXI ст., науково-виробничі бюлетені, наукові збірники податкової тематики; законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Закони України: «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», «Про систему оподаткування», Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; наукова, навчальна, науково-популярна та довідкова література.

Загальна кількість проаналізованих термінів становить близько 1200 лексичних одиниць.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в роботі вперше зібрано та проаналізовано українські податкові терміни на генетичному та функціональному рівнях, простежено закономірності становлення та розвитку терміносистеми оподаткування в діахронному та синхронному аспектах, з'ясовано специфіку її формування та розвитку в різні історичні періоди, проаналізовано продуктивні способи термінотворення УПТ на сучасному етапі.

Теоретичне значення роботи. Можливість застосування системного аналізу УПТ дало змогу поглибити уявлення не тільки про системну організацію досліджуваної лексики, але й про її місце у структурі української наукової термінології. Результати дослідження способів творення та умов функціонування УПТ репрезентують додаткові відомості про еволюцію економічної терміносистеми, ілюструють теоретичні засади загальної концепції творення термінів. Узагальнений аналіз способів номінації податкових термінів буде корисним для вивчення інших суміжних терміносистем.

Практична цінність роботи. Отримані результати дисертаційної праці можуть бути використані як теоретичні засади для подальших досліджень економічних терміносистем, у лексикографічній практиці, у навчальному процесі для написання спецкурсів із термінознавства та історії формування податкової системи в Україні.

Апробація положень та висновків дисертації відбулася на Міжнародних наукових конференціях “Українська термінологія і сучасність” (Київ, 2005, 2007), “Лінгвалізація світу: теоретичні і методологічні аспекти” (Черкаси, 2008), Міжнародних педагогічних читаннях “Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (Ірпінь, 2009), на засіданнях відділу наукової термінології Інституту української мови НАН України, кафедри української словесності та культури Національного університету державної податкової служби України.

Публікації. Основні теоретичні положення і практичні результати роботи викладено у 5 одноосібних публікаціях, серед яких 4 статті у фахових виданнях, затверджених ВАКом України, 1 публікація - тези доповіді на конференції.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна праця складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (302 позиції) та алфавітного покажчика проаналізованих податкових термінолексем. Загальний обсяг роботи - 228 сторінок, з них основного тексту - 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, з'ясовано наукову новизну, окреслено теоретичне і практичне значення одержаних результатів та форми її апробації.

У першому розділі “Системна організація української податкової термінології” проаналізовано склад та специфіку досліджуваної терміносистеми, охарактеризовано її з погляду походження, на основі логіко-поняттєвих відношень проведено тематичну класифікацію податкових термінів, подано їхню генетичну характеристику, досліджено структурно-граматичну організацію та з'ясовано особливості гіперо-гіпонімічних відношень в УПТ.

Системність терміна, на думку вчених, реалізується двопланово: у плані змісту (відбивається у суті поняття, забезпеченні його точності, лаконічності) і в плані вираження (однотипність словотвірних моделей).

Термін (слово або словосполучення) співвідноситься з поняттям певної організованої сфери знань (науки, техніки), вступає в системні відношення з іншими словами та словесними комплексами, утворюючи разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, й характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю (за І.С. Квітко). Термінологія - це сукупність позначень наукових і професійних понять певної галузі знань з їхніми відношеннями і взаємозв'язками та зв'язками з тією сферою знань, для позначення поняттєвих елементів якої вони були створені або вжиті.

Основною ознакою термінології вважаємо її системність, яка ґрунтується на природі терміна як особливого мовного знака і на класифікації термінів відповідно до їхньої семантики і структури.

З огляду на загальнотеоретичні засади сучасної української лінгвістики, податкову термінологію визначаємо як сукупність спеціальних найменувань, що співвідносяться з об'єктами, суб'єктами та процесами оподаткування й утворюють окрему терміносистему.

Українську податкову термінологію розглядаємо як органічну підсистему економічної, оскільки її функціонування пов'язане з розвитком економічних відносин у країні. На сучасному етапі в УПТ спостережено переплетення кількох підсистем, які взаємодіють одна з одною.

За семантичними ознаками в УПТ виокремлено 12 тематичних груп: назви видів обов'язкових податків: натуральних (дари, поклони, корми, дань мєдовая, подимне), загальних (данина, полонянині гроші, воловщина, побори, десятина) та грошових (поборъ, подать, перевозъ, восковыи, даниновщина, вымелокъ); історичні назви на позначення осіб платників податків (оброчникъ, єсачникъ, тягловий, роботній, потужник); назви видів повинностей (повозъ, повозъ возити, из косою ходити, поhздьниство (поhздьничъство), плуговиця); назви на позначення осіб - збирачів податків (баскак, дєсятникъ, збірщик, хавтурник, поплUжьникъ, чиншовникъ,); сучасні офіційні назви посадових осіб податкової служби (податковий агент, податковий інспектор, податківець); сучасні назви на позначення суб'єктів та періодів оподаткування (платник податку, пов'язана особа, база оподаткування, фізична особа, базовий податковий період, звітний податковий період); назви організацій, закладів податкової служби (орган стягнення (податковий орган), податкова (міліція, поліція, служба), державна (обласна, районна) податкова адміністрація (інспекція), міська (районна, обласна) податкова інспекція); назви наук, їхніх структурних підрозділів, що обслуговують податкову сферу (податковий аудит, податкове право (планування, розслідування), податковий менеджмент, податковий контроль у галузях економіки, основи роботи з платниками податків); назви видів податкової документації (податковий закон (звіт, кодекс), податковий (окладний) лист, податкова декларація (апеляція, інструкція, вимога, накладна, ставка, угода), податкове повідомлення); назви властивостей, якостей та економічного стану об'єктів оподаткування (платоспроможність, прибутковість, збитковість, заборгованість); назви на позначення податкових операцій, процесів, дій (оподаткування (оподатковування), податкове застереження (планування, розслідування), стратегічний податковий контроль, стратегічний податковий менеджмент, стягнення податку, оподаткування подвійне); назви одиниць вимірювання розміру податку (ставка податку, ставка податкова пропорційна, ставка податкова процентна, ставка податкова тверда).

Сучасна українська податкова терміносистема з погляду походження, семантики, структури - гетерогенна. Її ядро становить народна термінологія, сформована на спільнослов'янській лексичній основі (данина, дари, збірчий, оброк, побір, полюддя, плата (платъ, поплатъ, поплатокъ), поклони, подимъе, толока). Перші запозичення на позначення плат і повинностей відомі з XIII ст. і пов'язані із запровадженням Золотою Ордою нових видів податків та номінацій на їх позначення (баскак, бігар, нузул, тамга, улаг, харадж, ям, ясак).

Із другої половини XIV ст. до української мови входять поодинокі податкові лексеми з грецької (руга), латинської через польську (чинш), молдавської (глоба, илишь), литовської, (дякло, тивоунъщина), польської (стації) та французької (шос) мов.

Починаючи з XVІІІ ст., українська податкова терміносистема продовжувала поповнюватися переважно грецизмами (гіпотека, посесія) та латинізмами (антиципація, акциз, баланс, акумуляція (прибутків), субвенції, трансферти), меншою мірою з німецької (рента, капітал, фрахт), італійської (порто-франко), французької (жиро, тариф) та інших мов. Іншомовні лексеми входили в терміносистему з різною інтенсивністю в різні хронологічні періоди. Інтенсивність поповнення УПТ в різні хронологічні періоди була неоднаковою. Зокрема у XVІІІ ст. спостерігався вплив грецької, латинської мов, у ХІХ - ХХ ст. - німецької, італійської, французької. Запозичені терміни інколи витісняли автохтонні номінації: дань - дачка - контрибуція (лат.), нарост - отсоток - процент (пол.), поповнювали синонімічні ряди. Іншомовні номінації потрапляли до української мови здебільшого через посередництво польської чи російської мов. З російської мови УПТ запозичила терміни п'ятирічка, трудодень, продподаток, зрівнялівка та ін.

Номінації УПТ неоднорідні з погляду структури. Серед них виділяємо терміни-однослови (данина, подимне, податок), терміни-композити, утворені поєднанням греко-латинських компонентів макро-, мікро-, ре- з основами слів чи цілими словами (макроекономіка, мікроекономіка, регресивний (податок), реприватизація), поєднанням питомих повнозначних слів (платоспроможність, самооподаткування); терміни-юкстапозити (брутто-прибуток, нетто-прибуток, нетто-проценти); терміни-словосполучення (акциз на хлібні й пивні пресовані дріжджі (на тютюн та тютюнові вироби), загальнодержавний збір, збір за забруднення навколишнього природного середовища, податок з продажу продуктів харчування). До складу податкової терміносистеми входять ініціальні абревіатури (ВНП - валовий національний продукт, ОПП - облік платників податків, ПДВ - податок на додану вартість, ФСП - фіксований сільськогосподарський податок), причому на сучасному етапі творення УПТ помітна тенденція до запозичення абревіатур з англійської мови, часто без перекладу (GATТ - Генеральна угода про тарифи і торгівлю, GSDJ - всесвітня просторова інфраструктура даних, GPS - глобальна система позиціювання), що ускладнює їх запам'ятовування та сприйняття дефініції.

Системний характер УПТ виявляється в парадигматичних зв'язках і відношеннях між лексичними одиницями, зокрема родо-видових (гіперо-гіпонімічних). У складі термінології оподаткування виявлено (за Н.П. Романовою) «правильні» (які містять два гіпоніми, утворені протиставленням за наявністю/відсутністю певної ознаки: висока платоспроможність - низька платоспроможність) й «неправильні» (які містять більше, ніж два гіпоніми) родо-видові групи (термін податок охоплює 102 гіпоніми: податок земельний, податок автомобільний, податок місцевий, податок натуральний, податок біржовий, податок гербовий, податок прямий, податок цільовий та ін.). Гіпонімічні відношення в податковій термінології, на нашу думку, є однією з найхарактерніших ознак її структурної організації.

Отже, сучасна українська податкова термінологія виокремилася в самостійну систему термінів у процесі тривалих пошуків, використовуючи досягнення багатьох галузей знань. Сучасна УПТ є відкритою й динамічною мовною системою, неоднорідною за своїм походженням. Системна ієрархія мовних знаків у сфері оподаткування відбиває ті об'єкти, які є об'єктом вивчення системи оподаткування. Вони взаємопов'язані між собою і становлять відносно замкнуту (кількісно обмежену) систему.

У другому розділі “Формування української податкової терміносистеми” проаналізовано становлення, функціонування податкової терміносистеми в різні історичні періоди, що дало змогу виділити основні етапи її формування.

Теоретичні засади дослідження ґрунтуються на визнанні того, що УПТ є наслідком багатовікового розвитку суспільно-економічних та правових відносин на території українських земель; періодизація розвитку досліджуваної терміносистеми збігається з етапами становлення української держави, з розвитком економічних відношень. Становлення та розвиток податкової термінолексики умовно ділимо на 6 основних етапів: перший (період Київської Русі); другий (період татаро-монгольського завоювання Київської Русі); третій (ІІ половина XIV ст. - І половина XVII ст.); четвертий (ІІ половина XVII - І половина XIX ст.); п'ятий (ІІ половина XIX - І половина XX ст.); шостий (ІІ половина XX - початок XXI ст.).

Перший етап пов'язаний з існуванням централізованої держави Київської Русі з власною системою економічних, фінансових, торговельних відносин, установленою системою плат і повинностей та назв на їх позначення (дари, поклони, корми, данина, подимне, полюди~ та ін.), які стали основою подальшого розвитку податкової терміносистеми. На початковому етапі розвитку держави побір був видом військової контрибуції, тобто платою завойованого народу переможцеві як визнання своєї підкореності. Сплата данини могла бути також запорукою миру чи відкупом від воєнних вторгнень, відбивала внутрішні соціально-економічної залежності, а пізніше набула форми державного податку.

Другий етап позначився входженням до мови нових термінів на позначення плат і повинностей (іхраджат, улаг, нузул, тагар з худоби, бігар), запроваджених Золотою Ордою, які отримали узагальнену номінацію татарщина.

Третій етап пов'язаний з перебуванням значної частини українських земель у складі Великого князівства Литовського. Цей період поповнив лексичну скарбницю української мови одиничними термінами на позначення об'єктів оподаткування та нових видів податків: броднина, горщина, капщина, лоевое, житщина, воловщина, поватажно~, прhпись, пuдово~, плечове, рогове, пасічне та ін.

На землях, заселених козаками, існували види податків, які іменувалися: мостове (мостовщина) - `мито за переїзд через міст', кухвовий збір - `податок зі спиртного' та ін. Згідно з універсалами гетьмана Б. Хмельницького, усі податки поділялися на побори - `постійні податки' та стації - `тимчасові податки на військові потреби'. У цей час податкова термінологія збагатилася термінами-словосполученнями на позначення плат і повинностей: повозъ возити - `повинність доставляти натуральну данину до двору феодала', аналогічно: с топором ходити, въ облаву ходити, у(на) сторожу ходити тощо.

Четвертий етап пов'язаний із перебуванням більшої частини українських земель у складі Російської імперії, що внесло свої корективи в уже сформовану на той час терміносистему оподаткування. Для цього періоду характерне активне утворення термінів-словосполучень із ключовими словами податок, акциз, збір: податок на спадщину, акцизний збір, прогресивний податок, гільдійський збір, гербовий збір та входження до української мови нових іншомовних лексем на позначення видів податків (акциз - непрямий податок на товари й послуги, включені до ціни і сплачувані за рахунок покупців та ін.). Деякі з названих термінів надовго закріпилися в мові й функціонують у сучасній термінології оподаткування.

П'ятий етап ознаменувався зрушенням суспільно-політичного й економічного розвитку тогочасного українського суспільства, процесом формування нової системи оподаткування. У кінці XIX ст. з'явилися україномовні праці з економіки Н. Навроцького, О. Подолинського, О. Терлецького, у яких поряд з автохтонними термінами в науковому обігу закріпилися іншомовні (оренда, конкуренція, контракт та ін.), вийшов у світ «Німецько-український словник юридично-політичної термінології» (Відень, 1851), де зафіксовані й податкові терміни (видаток, зиск, мито тощо). Вагомий внесок у систематизацію української наукової термінології зробили культурно-освітня організація «Просвіта», НТШ (Львів), культурно-освітні товариства Східної України. Новою віхою в розбудові української наукової термінології стало створення Інституту української наукової мови ВУАН, основним завданням якого було скеровування процесу розвитку української наукової мови, розроблення різногалузевої термінології, створення галузевих словників. У 20-ті рр. XX ст. побачили світ «Російсько-український словник банкового діловодства» за редакцією В. Орловського та І. Шелудька, «Словник економічної термінології» Г. Кривченка та В. Ігнатовича, у яких значною мірою відбито податкову термінологіяю. Подальший розвиток системи оподаткування й української податкової термінології відбувався під впливом російської мови.

Шостий етап у розвитку податкової термінології пов'язаний, з одного боку, з повоєнною розбудовою народного господарства та запровадженням нових видів оподаткування (прибутковий податок з колгоспників, збір з оборотів торговельних підприємств з реалізації населенню предметів особистого користування та домашнього вжитку, одноразовий збір на забезпечення родин червоноармійців, місцевий збір на дитяче харчування, податок з публічних видовищ та розваг та ін.), а з іншого - набуттям Україною статусу незалежності, створенням власної державної податкової служби та її підрозділів, що спонукало до систематизації та унормування податкової термінології. У цьому процесі значну роль відіграли галузеві словники, довідники, навчальні посібники, серед яких: словник-довідник «Маркетинг, ринок, фінанси» (1992), «Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки» (1994), «Економічний словник-довідник» за редакцією С.В. Мочерного (1995), довідник «Все про податки» М.Я. Азарова, В.Д.Кольги, В.А. Онищенка (2000), навчальний посібник «Податки: словник-довідник» Б.А. Карпінського, Н.С. Залуцької, О.Б. Карпінської, у яких систематизовано основні види податків, зборів та платежів і терміни на їх позначення.

Для початку XX ст. характерне значне поповнення УПТ запозиченими термінами (боніфікація - `повернення податків, стягнених за товари, що вивозять за кордон, з метою підвищення їхньої конкурентоспроможності на світовому ринку', люстрація - `визначення доходу з нерухомого майна' та ін.); поступове вилучення з мови російських кальок та заміна їх словами, які відповідають лексичним нормам сучасної української мови (продрозверстка - продрозкладка, податок подоходний - податок прибутковий); активне поширення багатокомпонентних термінів-словосполучень одиниць (прогресія шкали податкових ставок проста (ступінчаста), збір на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства та ін.).

Отже, формування української терміносистеми податкової сфери відбувалося здебільшого на власнемовній основі.

У третьому розділі “Лексико-семантичні відношення в українській податковій термінології” проаналізовано специфіку лексико-семантичних явищ, притаманних термінології оподаткування як однієї з підсистем літературної мови.

Розділ відповідно об'єднав сім підрозділів, у межах яких досліджено особливості вияву синонімії, антонімії, полісемії, семантичного переосмислення лексем, метонімії та омонімії.

“Слова та їхні значення живуть не окремим одне від одного життям, а поєднуються незалежно від нашої свідомості в різні групи, підставою для такого групування є схожість або пряма протилежнісь за основним значенням” (М.М. Покровський)

Наявність синонімічних рядів у терміносистемі податкової сфери є наслідком постійного суспільно-політичного й економічного розвитку суспільства. Терміни на позначення нового поняття перебувають у синонімічних відношеннях на різних етапах розвитку терміносистеми, що зумовлено 1) появою нових слів на позначення одного й того самого поняття: дари - поклони - данина - корми - оброк - податок; 2) паралельним функціонуванням застарілих і нових назв. Із XIV ст. на позначення грошових і натуральних зборів з тяглих людей у податковій термінології закріпився термін податок, паралельно з яким у мові ще деякий час паралельно функціонували синонімічні назви: оброк - данина - побори; 3) паралельним уживанням запозиченого й автохтонного термінів на позначення того самого поняття: чинш (лат.) - податок (регулярна плата феодалові за користування державними або поміщицькими землями), дякло (лит.) - илишь (молд.) - житщина (види зернової данини); 4) потребою мовної економії, яка породжує синонімію різних структурних рівнів: адміністративні ресурси - адмінресурси, економічний прибуток- економприбуток, державний бюджет - держбюджет, фінансовий контроль - фінконторль, податкова система - податки, система оподаткування - оподаткування, валовий внутрішній продукт - ВВП, податок на додану вартість - ПДВ.

У досліджуваній терміносистемі наявність синонімів спостережено у таких тематичних групах: а) номінації на позначення видів податку: податок - плата, збір, очкове, мостове, пасічне, побір, оброк, данина, чинш, акциз; б) номінації на позначення процесу оподаткування: оподаткування - хавтурування, стягування, збирання; в) назви осіб, які є об'єктом оподатковування: фізична особа - лях, данникъ, слоуга, чєловекъ отчизныи, чєловекъ похожии, человекъ старыи, человекъ тяглыи, потужник; г) назви осіб - платників податків: платник - посошанинъ, даньникъ, чиншій (чиншовик); д) назви осіб, які стягують податки: податківець - поборца, даньщикъ, поплuжьникъ, десятинникъ, посадникъ.

Одним із виявів системних відношень в УПТ є протиставлення лексичних значень її складників. В основі виділення антонімів лежить ознака семантичної поляризації, що діє в межах одного семантичного поля. Осмислення семантичної протилежності допомагає точніше визначити зміст понять. На семантичному рівні виділяють антоніми: контрарні (градуальні), які, крім наявності двох діаметрально протилежних (за мірою або ступенем вияву) видових понять певного родового поняття, передбачають існування між ними середнього члена - мезоніма, від якого у протилежних напрямках поширюється градуальна (ступінчаста) характеристика явища, дії, ознаки: низька ставка податку і висока ставка податку із мезонімом помірна ставка податку; податок прогресивний і податок регресивний із мезонімом податок пропорційний; повне погашення податкового боргу і неповне погашення податкового боргу із мезонімом часткове погашення податкового боргу, комплементарні, що позначають два взаємодоповнювальні видові поняття, які разом становлять певне родове поняття без наявності проміжних ланок: доходи - видатки, дефіцит - профіцит (бюджету) і векторні, що позначають виключно дві протилежно спрямовані або взаємно зворотні дії, явища, ознаки, відношення: платник податків - збирач податків, податок з продажу - податок з купівлі, виплати податків - надходження податків.

Для української податкової термінології крім лексичної притаманна афіксальна антонімія, яка, на відміну від лексичної, характеризується неповним розходженням своїх значень. Зокрема префікси: перед- і після-, про- і ре-, не- (передплата - післяплата, прогресивний - регресивний податок, платоспроможність - неплатоспроможність) вказують на протилежність понять.

Однією з основних ознак терміна є моносемічність, проте це явище більш бажане, ніж реальне. Для української терміносистеми оподаткування на всіх етапах її розвитку, характерне явище полісемії - наявності у семантичній структурі терміна двох і більше значень, тобто віднесеність його до кількох об'єктів позначення. За характером розвитку значень у середині слова О.О. Тараненко виділяє ланцюжкову полісемію, за якої кожне наступне значення виникає на основі найближчого попереднього, менш поширену радіальну, за якої всі похідні (непрямі) значення походять безпосередньо від одного основного (прямого), комбіновану (ланцюжково-радіальну), які характерні й для аналізованої терміносистеми. Підставою для розвитку полісемії є рухомість структури мовного знака, внаслідок чого він набуває нового змісту. Між значеннями полісемічного терміна існують певні семантичні зв'язки, які виникають унаслідок дії різних семантичних процесів - метафори, метонімії тощо, що зумовлює виникнення вторинної номінації, яка є основою лексико-семантичного способу творення слів.

Семантичне термінотворення пов'язане з появою нового лексико-семантичного варіанта у загальновживаного слова, що веде до збільшення системно організованих у семантичному плані, регулярних за своєю суттю спеціальних найменувань. Активність семантичного способу термінотворення простежується на всіх етапах формування податкової лексики, особливо на позначення різних видів податей, повинностей. Шляхом метонімічних перенесень на основі загальновживаних слів утворилися терміни: десятина (обов'язкова сплата десятої частини доходів) від десятина (стара одиниця земельної площі, яка дорівнює 1,09 га), рогове (рогате) (податок від кількості голів худоби у господарстві) < рогове (від ріг - кістковий наріст на голові в худоби), аналогічно: житщина (податок від збіжжя), пасічне (податок, який сплачували медом, воском), вымелокь (плата за перемелювання зерна) та ін.

Визнаючи омонімію логічним продовженням полісемії, зазначимо, що подібність омонімії до багатозначності є лише зовнішнім вираженням. Багатозначні слова мають два і більше різних значень, які, на відміну від омонімів, мають зв'язок з первинним значенням. Омоніми ж (за О.С. Ахмановою) - це зовнішній збіг за звуковою оболонкою двох або більше слів, наприклад: скальп¹ - `у деяких племен - знята з голови переможеного ворога шкіра з волоссям', скальп<sup>2</sup> - `спекуляція з невеликим прибутком'.

У досліджуваній терміносистемі виявлено міжсистемні та міжфункціонально-стильові омонімічні ряди, внутрішньосистемної омонімії, яка спричинила б непорозуміння під час комунікацій, в УПТ не виявлено.

Лексико-семантичні відношення досліджуваної терміносистеми пов'язані із загальнолітературною мовою у тих межах, які не порушують семантичної визначеності терміна.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження, сформульовано основні теоретичні та практичні здобутки.

1. Сучасна українська податкова термінологія є цілісною системою ієрархічно організованих мовних одиниць, здатних забезпечити номінативними засобами поняттєву базу оподаткування. Системну організацію сучасної УПТ, яка полягає у наявності певним чином упорядкованих угруповань, що характеризуються внутрішньою організацією, забезпечують лексико-семантичні відношення між термінами: синонімія, антонімія, полісемія та омонімія.

2. Розвиток системи оподаткування та її номінативного апарату відбувався в контексті суміжних галузей знань: економіки, фінансів, юриспруденції тощо.

3. Зародження терміносистеми пов'язане з першими натуральними поборами на теренах Київської Русі. Кожен подальший етап розвитку податкової терміносистеми поповнювався як новими видами оподаткування, так і термінами на їх позначення: завоювання Київської Русі Золотою Ордою відбилося входженням у мову термінів на позначення нових видів плат і повинностей тюркського походження, які отримали узагальнену назву `татарщина'; із XІV ст. на позначення грошових і натуральних поборів з тяглих людей в українській мові закріпився термін `податок', який став ключовим терміном сучасної сфери оподаткування. Унаслідок спеціалізації загальновживаної лексики УПТ поповнювалася термінами, мотиваційною основою яких були об'єкти оподаткування; перебування українських земель під владою Великого Литовського князівства позначилося поповненням УПТ новими іншомовними термінами, які проникли до української мови здебільшого з литовської та польської.

4. Українську податкову термінологію на основі предметно семантичної близькості слів структуровано за 12 тематичними групами, кожна з яких об'єднує терміни за певними семантичними ознаками (процесами, кількісними показниками, видом діяльності тощо.)

5. Українська податкова термінологія є складною динамічною системою з чітко визначеними межами в лексичній системі української мови. Відмінна риса системності аналізованої термінології (на відміну від загальновживаної мови) виразно простежується на рівні поняттєвої бази термінів, що залежить від ступеня наукового пізнання та осмислення явищ об'єктивної дійсності.

6. Українські податкові терміни за походженням, структурними особливостями - гетерогенні. Характерною особливістю УПТ, яка сформувалася впродовж багатьох століть, визначено наявність в її основі здебільшого питомої загальнонародної термінолексики. Торговельні контакти України з іншими державами спричинили проникнення в УПТ іншомовних спеціальних номінацій.

7. Українська податкова термінологія послуговується словотвірними моделями загальновживаної мови, серед яких: осново- та словоскладання (композиції). Особливістю термінів-композитів є семантична єдність, об'єднання в одному слові по кілька основ дає можливість точно характеризувати об'єкти, процеси, явища за кількома ознаками; синтаксичний спосіб, яким утворено терміни-словосполучення Для них характерна системність, наявність дефініцій, тенденція до моносемічності в межах свого термінологічного поля. За структурою податкові терміни-словосполучення діляться на дво- та багатокомпонентні, до їхнього складу входить дві та більше стилістично нейтральних і спеціальних повнозначних лексичних одиниць; лексико-семантичний спосіб, який полягає у вторинному використанні вже наявних лексичних одиниць для найменування нових понять. Джерелом утворення вторинних найменувань виступають загальновживані лексеми та терміни інших галузей знань. Для семантичної деривації в УПТ характерні метонімічні перенесення, за яких нове значення у слова з'являється під впливом асоціативних зв'язків між старим і новими поняттями, зазвичай на підставі їхньої суміжності. На сучасному етапі синтаксичний спосіб творення нових податкових лексем виявився найпродуктивнішим.

8. Українській податковій терміносистемі властиві загальномовні лексико-семантичні відношення. На відміну від загальновживаної мови в термінології вони породжуються не внутрішніми, а зовнішніми щодо мови причинами - особливостями формування певної сфери знань. Термінологія позбавлена можливості утворення значень шляхом метафоричних перенесень, їй більш притаманний розвиток на основі метонімії. Найпоширенішим явищем в УПТ є синонімія, яка супроводжує її на всіх етапах становлення. Основою виділення антонімів є поляризація, яка діє в межах спільного семантичного поля. У досліджуваній терміносистемі антонімія реалізована двома типами: лексичним та словотвірним. Антонімія перебуває у тісних зв'язках із синонімією, оскільки є проявом семантичного протиставлення мовних одиниць, забезпечуючи повну симетричність і системність терміносистеми. Полісемія в податковій термінології, зумовлена особливостями семантичної мотивації між прямим та похідними значеннями лексем. За характером розвитку значень слова виділяється три типи: ланцюжковий, радіальний і комбінований (ланцюжково-радіальний). Унаслідок випадкового збігу слів за зовнішньою оболонкою в досліджуваній терміносистемі виявлено зовнішню- та міжсистемну омонімію.

Отже, проведений аналіз розвитку, функціонування та структури української податкової термінології дає можливість стверджувати, що більшість її термінів успадкована з глибокої давнини, що постали на автохтонній основі.

Додаток містить перелік досліджуваних у роботі податкових термінів, розміщених в алфавітному порядку.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Чорна О.В. Вивчення фахової термінології у вищій школі / О.В. Чорна // Українська термінологія і сучасність : зб. наук. праць. - К., 2005. - Вип. VI. - С. 434-436.

2. Чорна О.В. Формування лексико-семантичного поля терміна податок / О.В. Чорна // Українська термінологія і сучасність : зб. наук. праць. - К., 2007. - Вип. VIІ. - С. 123-129.

3. Чорна О.В. Зародження прототермінів податкової сфери / О.В. Чорна // Мовознавчий вісник : зб. наук. праць. - Черкаси, 2009. - Вип. 9. - С. 141-148.

4. Чорна О.В. Про періодизацію становлення податкової лексики / О.В. Чорна // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти: мат. Сьомих Ірпінських міжнародних педагогічних читань. - Ірпінь, 2009. - Ч. ІІ. - С. 359-362.

5. Чорна О.В. Гіперо-гіпонімічні відношення у податковій термінології / О.В. Чорна // Українська термінологія і сучасність : зб. наук. праць. - К., 2009. - Вип. VIІІ. - С. 102-106.

АНОТАЦІЇ

Чорна О.В. Українська термінологія податкової сфери: структура, функціонування, формування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному вивченню системної організації української податкової термінології, вивченню лінгвальних та позалінгвальних особливостей її формування та функціонування. Виокремлено тематичні групи. Простежено історію розвитку терміносистеми та з'ясовано основні етапи її становлення. Схарактеризовано структурні типи термінів, особливості та моделі термінотворення, подано генетичну характеристику аналізованих лексем, проаналізовано лексико-семантичні відношення між податковими номінаціями. Визначено основні тенденції поповнення цілісно сформована терміносистеми оподаткування на сучасному етапі.

Вивчення походження, формування, лексико-семантичних особливостей податкових термінів уможливило константувати, що українська податкова термінологія - окрема терміносистема, становлення якої - тривалий та постійний процес.

Ключові слова: українська податкова термінологія, сфера оподаткування, термінотворення, тематична група, лексико-семантичні відношення.

Чорна Е.В. Украинская терминология налоговой сферы: структура, функционирование, формирование. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному изучению системной организации украинской налоговой терминологии, исследованию лингвистических и экстралингвистических особенностей ее формирования и функционирования. В работе проанализировано анализ образования налоговых терминов, осуществлено их происхождение и лексико-семантические особенности. Исследование проведено на основе картотеки, составленной по материалам словарей, специальных текстов и Лексической картотеки Института украинского языка НАН Украины.

Обобщение значений терминов для обозначения понятий налоговой деятельности способствовало выделению двенадцати тематических групп и отдельных подгрупп в некоторых из них. Семантическая соотносительность наименований внутри отдельной группы и взаимная соотносительность терминов отдельных групп свидетельствуют о системности налоговой терминологии.

Установлено, что современная украинская налоговая терминосистема неоднородна по происхождению. В ее основу легли старославянские, южнославянские и собственно украинские прототермины. Исторически обусловленным стал процесс заимствования специальных лексем из тюркского, латинского, литовского, молдавского, греческого, польского, немецкого, французского, итальянского, русского языков.

Основой украинской налоговой терминологии стали термины-однословы. Наиболее продуктивный способ образования анализируемых терминов - синтаксический, который чаще представлен двух-, трех- и четырехкомпонентными терминологическими словосочетаниями.

Гиперо-гипонимия обеспечивает формирование парадигматических связей и отношений между специальными номинациями, поэтому является универсальным средством тематической организации терминологии налогообложения.

Формирование украинской налоговой терминологии - длительный исторический процесс, изучение которого позволило выделить шесть основных периодов ее становления: первый (период Киевской Руси), второй (период татаро-монгольского завоевания Киевской Руси), третий (ІІ половина XIV ст. - І половина XVII ст.), четвертый (ІІ половина XVII - І половина XIX ст.), пятый (ІІ половина XIX - І половина XX ст.), шестой (ІІ половина XX - начало XXI ст.).

Анализ исследованных номинаций позволил установить лексико-семантические отношения терминов налоговой сферы - основного признака ее системной организации. Установлено, что наличие достаточно развитых лексико-семантических отношений (синонимии, антонимии, полисемии, гиперо-гипонимии) свидетельствует об относительной самостоятельности УНТ как подсистемы литературного языка.

Синонимия в налоговой терминологии порождена постоянной необходимостью в точных номинациях новых понятий, которые возникали на всех этапах развития налоговой деятельности; она обусловлена отбором наиболее удачных терминов среди синонимических форм автохтонных и заимствованных лексем, терминосочетаний и кратких форм, что свидетельствует о процессе постоянного нормирования исследуемой терминологии.

Антонимические отношения в УНТ достаточно распространены и существенно не отличаются от антонимии в литературном языке или в других терминосистемах, способствуют четкому разграничению противоположных явлений, чем обеспечивают симметричность и системность в терминологии.

Проявление полисемии в исследуемой терминосистеме свидетельствует о непрерывном процессе ее формирования, однако наличие многозначных терминов предполагает дальнейшее нормирование УНТ.

Таким образом, исследование происхождения, образования, лексико-семантических особенностей налоговых терминов дает возможность утверждать, что украинская налоговая терминология - отдельная терминосистема, становление которой - длительный непрерывный процесс.

Ключевые слова: украинская налоговая терминология, сфера налогообложения, терминообразование, тематическая группа, лексико-семантические отношения.

Chorna O.V. The Ukrainian terminology of the tax sphere: the structure, the functioning, forming. - The manuscript.

The thesis is submitted for the candidate of Sciences degree in specialty 10.02.01. - The Ukrainian language. The Institute of the Ukrainian language at National Academy of Sciences. - Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to the complex study of the system organization of the tax terminology, study (research, analysis) the lingual and overlingual features of its forming and functioning. The thematic groups are selected. The history of development of the term system is traced and the basic stages of its becoming are found out. It is described the structural types of terms, features and models of the term formation . It is given the genetic description of the analysed lexemes, it is analysed lexical-semantic relations between the tax nominations. On the modern stage the basic tendencies of addition to integrally formed the term systems of the tax are determined.

The study of the origin, forming, lexical-semantic features of the tax terms did the possible to state, that the Ukrainian tax terminology is the separate term system, establishment of which is the protracted and permanent process.

Key words: the Ukrainian tax terminology, the sphere of the tax, the term formation , the thematic group, lexical-semantic relation.

Размещено на Allbest.ru