Становлення і розвиток ойконімії Північної Тернопільщини ХІІ–ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

УДК 811.161.2:81'373.21

Становлення і розвиток ойконімії Північної Тернопільщини ХІІ - ХХ ст.

10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Волянюк Інна Оверківна

Івано-Франківськ 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі українського і загального мовознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Бучко Дмитро Григорович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри українського і загального мовознавства.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Сологуб Надія Миколаївна, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник відділу стилістики та культури мови;

кандидат філологічних наук, доцент Тишковець Марія Павлівна, Тернопільський державний медичний університет імені Івана Горбачевського, доцент кафедри філософії, суспільних дисциплін та іноземних мов.

Захист відбудеться «30» червня 2009 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

Автореферат розіслано «28» травня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент Н. Я. Тишківська

ойконімія тернопільщина словотворення семантичний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ойконіми є невід'ємною частиною лексичного складу мови. Вивчення їх походження, розвитку, перейменувань має велике пізнавальне значення, адже в них відбилися особливості місцевої географії, мови та історії тих народів, які населяли певну територію.

Назви поселень безпосередньо пов'язані з духовною культурою народу, історичною етнографією, є цінним джерелом для краєзнавства. Але окреме, особливе місце у дослідженні ойконімів належить мовознавству, тому що, з одного боку, саме мовознавство є ключем для розуміння й осмислення незрозумілих нині назв, для реконструкції мовних явищ давніх епох; з іншого - семантика і структурно-морфологічна будова географічних назв творить одну з підсистем мови, яка характеризується сукупністю однорідних за значенням твірних основ і формантів.

Перші наукові регіональні дослідження української ойконімії презентують монографічні праці Я. Рудницького, С. Грабця, Ю. Карпенка, В. Лободи, а також дисертаційні дослідження ойконімії конкретних регіонів України: К. Галаса (Закарпаття), Є. Черняхівської (Львівщина).

Системне регіональне і ареальне дослідження ойконімії України активізувалось у 90-х pp. XX ст. У 1990 p. вийшли монографії Д. Бучка «Походження назв населених пунктів Покуття» (Львів, 1990), Я. Пури «Походження назв населених пунктів Ровенщини» (Львів, 1990), М. Худаша і М. Демчук «Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів (відантропонімні утворення)» (Київ, 1991), М. Худаша «Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (утворення від слов'янських автохтонних відкомпозитних скорочених особових власних імен)» (Київ, 1995), М. Худаша «Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (утворення від антропонімів)» (Львів, 2004), М. Худаша «Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (відапелятивні утворення)» (Львів, 2006), В. Котович «Походження назв населених пунктів Опілля» (Дрогобич, 2000).

Захищено кандидатські дисертації, присвячені вивченню топонімії Поділля та Прикарпаття: М. Торчинський «Ойконімія Пів-денно-Західного Поділля» (Київ, 1993), М. Габорак «Семантико-словотвірні типи ойконімів Прикарпаття» (Івано-Франківськ, 1999); присвячені ареальному дослідженню ойконімів: З. Купчинська «Ойконіми України на -ин, -ів» (Київ, 1994), Л. Радьо «Ойконіми України на -*jь (-*jа, -*jе) у Х - ХХ ст.» (Івано-Франківськ, 2004), І. Царалунга «Українські топоніми на -ани, -яни» (Львів, 2006) та ін.

Однак досі діахронічно вивченою є ойконімія лише невеликої території України. Більшість же територіального простору нашої держави в ономастичному відношенні залишається недослідженою, а відповідна лексика вимагає нагального збору і ґрунтовного діа-хронічного семантичного та структурно-словотвірного дослідження. Ономастичні праці дають цінні відомості як для мовознавчих, так і для історико-географічних та етнографічних студій. У перспективі - укладання ономастичних словників України, а також «Ономастичного атласу України», а далі - «Слов'янського ономастичного атласу». Отже, актуальність нашого дослідження визначається необхідністю здійснити науковий аналіз ойконімії краю у процесі історичного розвитку та у порівнянні з іншими історико-географічними регіонами, а також показати зв'язок ойконімійної системи з географічними та суспільно-історичними умовами досліджуваної території.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової теми кафедри українського і загального мовознавства Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка «Закономірності розвитку української мови на лексичному, граматичному та дериваційному рівнях», пов'язане з плановою темою відділу ономастики Інституту української мови НАН України «Регіональна ономастика України».

Об'єктом нашого вивчення стала ойконімія Північної Тернопільщини періоду XII - XX ст., а предметом - закономірності формування найменувань поселень Північної Тернопільщини на різних етапах історичного розвитку, їх структурні та семантичні особли-вості.

Мета нашої праці - здійснити вичерпний опис ойконімійної системи Північної Тернопільщини протягом ХІІ - ХХ ст., зокрема простежити розвиток цієї системи і окремих словотвірних моделей ойконімів досліджуваного регіону протягом вказаного періоду. Для встановлення часу виникнення конкретних моделей ойконімів, дослідження морфологічних і словотвірних змін, що мали місце в процесі вживання назв поселень, використовуємо дані літописів, грамот, люстрацій, архівний та картографічний матеріали, в яких знаходимо фіксації ойконімів у різні століття. Дату першофіксації назви поселення в історичних документах не вважаємо вказівкою на час його заснування, адже писемні джерела фіксують найменування населеного пункту тільки після того, як він став важливим адміністративним чи оборонним центром.

Аналіз ойконімійної системи зазначеного регіону здійснюється в синтетичній єдності історичного, мотиваційного та словотвірного аспектів. Для досягнення поставленої мети вважаємо за необхідне виконати такі завдання:

1) проаналізувати стан дослідження ойконімії України та наявні класифікаційні схеми назв поселень;

2) виявити в писемних пам'ятках зазначеного періоду назви населених пунктів досліджуваного регіону;

3) дослідити становлення ойконімійної системи Північної Тернопільщини протягом останніх дев'яти століть;

4) вивчити морфологічні, словотвірні варіанти досліджуваних назв;

5) проаналізувати способи творення ойконімів та згрупувати ойконіми в межах їх словотвірних моделей;

6) визначити продуктивність у словотворенні ойконімів різних лексико-семантичних груп;

7) встановити зв'язок ойконімії краю з його історією;

8) укласти словник ойконімів Північної Тернопільщини.

У дисертації здійснюємо аналіз 583 ойконімів Північної Терно- пільщини.

Методи дослідження. У роботі використано описовий метод (для аналізу фактичного матеріалу), порівняльно-історичний (для встановлення етапів формування ойконімійної системи досліджуваної території у зіставленні з відповідними процесами в інших регіонах України); застосовано елементи кількісного аналізу (для з'ясування співвідношення й продуктивності / непродуктивності певних структурно-семантичних типів та моделей ойконімів), формантний аналіз (при групуванні назв в одну ойконімну модель).

Наукова новизна нашого дослідження полягає у тому, що ой-конімійна система Північної Тернопільщини вперше стала об'єктом спеціального ономастичного дослідження. У роботі здійснено історичний огляд ойконімії регіону протягом дев'яти століть, починаючи з давньоукраїнського періоду до сучасності; охарактеризовано словотвірну семантику всіх ойконімів краю, що існують сьогодні, а також зникли з різних причин. До наукового обігу вперше залучається велика кількість архівного, літописного, картографічного джерельного матеріалу.

Здійснюючи синхронно-діахронний аналіз ойконімів Північної Тернопільщини та поділяючи їх на дві групи - структурно оформлені на доойконімному рівні (первинні) та на ойконімному рівні (вторинні), - маємо можливість переглянути та порівняти уже відомі пояснення етимології ойконімів і запропонувати нові.

Джерелами фактичного матеріалу стали архівні, картографічні матеріали, історичні, краєзнавчі, географічні, лінгвістичні видання, а саме: «Українські грамоти» XIV - XVст. проф. В. Розова, великі князівські фонди, зокрема „Arhiwum ksi№ї№t Lubartowiczуw Sanguszkуw” (t. I, II, V), „Їrуdіa dziejowe” (t. VI, XIX); багатим джерелом для вивчення ойконімії є «Архивъ Юго-Западной Россіи» (найповніша інформація міститься у ч. 7, т. І «Акты о заселеніи Юго-Западной Россіи»). Історико-статистичний опис Волині подає . М. Теодорович у книзі «Волинь в опісаніяхъ городов… Историко - статистическое описание церквей и приходовъ Волынской епархіи». Локалізацію ойконімів досліджуваної місцевості допомагає здійснити картографічний матеріал. У дослідженні використовуємо карту Волинського воєводства 1629 р., що міститься у книзі Ол. Барановича «Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст.». З'ясувати процес заселення регіону допомагає історико-геологічний нарис Волині, здійснений О. Цинкаловським у двотомному краєзнавчому словнику «Стара Волинь і Волинське Полісся». Багатий ойконімний матеріал XVI - XVII ст. зібраний в описах актових книг Кременецького земського суду (Ч. І - ІІІ), де знаходимо історичні відомості про населені пункти та власників поселень, а також у виданні «Руської (Волинської) метрики: Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569 - 1673». Стислий огляд населених пунктів кінця ХІХ ст. із вказівкою на належність до певного повіту містить «Sіownik geograficzny Krуlestwa Polskiego i innych krajуw sіowiaсskich» у 15-ти томах. Перелік ойконімів початку ХХ ст. зафіксовано у «Списку населенныхъ мhстъ Волынской губерніи». Відомості про назви поселень першої половини ХХ ст. знаходимо у виданні «Archiwa: Biblioteki і muzea koњcielne» (t. 72). Сучасні варіанти ойконімів простежуємо за довідниками адміністративно-територіального поділу 1947, 1967 та 1987 рр. При встановленні етимонів ойконімів опираємося на дані таких словників: М. Бірыла «Беларуская антрапанімія…» (Мінськ, 1966), Ф. Богдан «Словник українських прізвищ у Канаді» (Вінніпег, 1974), С. Веселовський «Ономастикон. Древнерусские имена, прозвища, фамилии» (Москва, 1974), М. Морошкін «Славянский именослов или собрание славянских личных имен в алфавитном порядке» (СПб., 1867), Н. Тупиков «Словарь древнерусских личных собственных имен…» (СПб., 1903), M. Malec «Staropolskie skrуcone nazwy osobowe…» (Wrocіaw, 1982), L. Svoboda «Staroиeskб osobnн jmena a naљe pшнjmenн» (Praha, 1964) та ін.

При встановленні відапелятивного етимона ойконімів спираємося на матеріали «Етимологічного словника української мови» за редакцією О. Мельничука (Київ, 1982 - 2006), «Словаря української мови» (у 4-х т.) Б. Грінченка (Київ, 1958 - 1959), «Словника сучасної української мови» (в 11-ти т.) (Київ, 1970 - 1980) та ін.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що проаналізований матеріал та результати проведеного дослідження дозволять встановити цілісну картину становлення ойконімної системи Північної Тернопільщини, допоможуть заповнити одну з прогалин в українській ойконіміці. Вони важливі для системного дослідження ойконімікону України, є однією з передумов вивчення назв поселень на загальномовному рівні.

Практична цінність дослідження полягає у можливості використання його результатів при укладанні словників ойконімів України та «Ономастичного атласу України». Результати дослідження можуть бути використані при викладанні теоретичних курсів лексикології, спецкурсів з ономастики, семасіології та дериватології, а також при читанні курсу з краєзнавства у школах.

Вивчення ойконімії досліджуваного регіону в діахронічному аспекті дозволяє простежити історичні, соціально-економічні, політичні процеси, що відбувалися на теренах краю протягом ряду століть, з часів Київської Русі до сьогодення. Таким чином, вивчений матеріал може слугувати базою для історичних, географічних, етнографічних досліджень.

Апробація роботи. Дисертація частинами і повністю обговорювалася на засіданнях кафедри українського і загального мовознавства Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка та кафедри української мови Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Окремі положення дисертації виголошені на міжнародних конференціях: Х Міжнародній ономастичній конференції «Українська ономастика на порозі третього тисячоліття: стан і перспективи розвитку» (Тернопіль, 1 - 3 жовтня, 2003), «Ойконімія України в синхронії та діахронії» (Київ, 24 - 25 травня, 2007), «Українська ономастика у загальнослов'янському контексті» (Чернівці, 31 жовтня - 3 листопада 2007); на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка та Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка.

Публікації. Основний зміст дисертації висвітлено в 6 одноосібних статтях, 5 із них надруковано у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків до них, загальних висновків, списку джерел та використаної літератури, що нараховує 199 позицій. Повний обсяг роботи - 193 сторінки. Теоретичні положення дисертації ілюстровано 3 таблицями і 15 діаграмами. Додатком до роботи є історико-етимологічний словник ойконімів (загальна кількість сторінок - 82).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, сформульовано мету і завдання дослідження, названо методи аналізу ойконімів, охарактеризовано джерельну базу, визначено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність отриманих результатів, подано відомості про апробацію роботи, її структуру та обсяг, вказано на особистий внесок здобувача та кількість публікацій, які висвітлюють основні положення дисертації.

У першому теоретичному розділі «Стан і перспективи регіональних досліджень ойконімії України» проаналізовано регіо-нальні дослідження ойконімії України, починаючи з першої половини ХХ ст., та ареальні дослідження конкретних моделей ойконімів України, оскільки вони можуть взаємодоповнюватися; а також охарактеризовано класифікційні схеми українських ойконімів.

Ареальні дослідження базуються на аналізі окремих словотвірних моделей ойконімів. Вони дозволяють показати географію різних топонімооснов, словотвірну та фонетичну структуру певних ойконімів. Зразками ареальних досліджень топонімії нашого краю є праці Д. Бучка «Українські топоніми на -івці, -инці» (Львів, 1972), О. Купчинського «Географічні назви на -ичі ХІV-XX ст.» (Одеса, 1974), яка в 1981р. вийшла у світ під назвою «Найдавніші слов'янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень (Географічні назви на -ичі)», З. Купчинської «Лексико-семантична і словотворча структура географічних назв на -ин, -ів (Територія України, Х - ХХ ст.)» (Львів, 1993). До ареальних вивчень топонімії зараховуємо й дисертаційне дослідження М. Мри-глод «Становлення і розвиток моделей ойконімів Правобережної України з християнськими іменами в основах» (Івано-Франківськ, 2002), Л. Радьо «Ойконіми України на -*jь (-*jа, -*jе) у Х - ХХ ст.» (Івано-Франківськ, 2004), монографію І. Царалунги «Українські топоніми на -ани (-яни)» (Львів, 2006).

Поширенішими є регіональні дослідження ойконімікону України. Переваги таких праць полягають у тому, що дослідник охоплює всі назви поселень, які функціонували на певній території. Це дає можливість створити цілісну картину розвитку ойконімійної системи окремого регіону, а також дозволяє здійснити порівняльно-зіставний аналіз систем окремих історико-географічних територій.

Регіональні дослідження ойконімії України розпочато з вивчення крайніх західних просторів України. Найпершою працею є книга Я. Рудницького «Географічні назви Бойківщини» (Львів, 1939). У післявоєнний період побачила світ аналогічна книга З. Штібера «Топономастика Лемківщини» (Лодзь, 1948) та книга польського мовознавця С. Грабця «Географічні назви Гуцульщини» (Краків, 1950). Традицію вивчення ойконімії України за окремими регіонами продовжили вчені-мовознавці: К.Й. Галас у кандидатській дисертації «Топонімія Закарпатської області. Назви населених пунктів» (Ужгород, 1960), Ю.О. Карпенко у докторській дисертації, яка була попереджена трьома об'ємними публікаціями: «Конспект лекцій. Топоніміка гірських районів Чернівецької області» (Чернівці, 1964), «Топонімія східних районів Чернівецької області (Конспект лекцій)» (Чернівці, 1965) та «Топонімія центральних районів Чернівецької області (Конспект лекцій)» (Чернівці, 1965), а також його книжкою «Топонімія Буковини» (Київ, 1973); у 1976 р. побачила світ монографія В.В. Лободи «Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя» (Київ, 1976).

Новим етапом у регіональному вивченні ойконімії України стали праці, присвячені аналізу назв населених пунктів, Я.О. Пури «Походження назв населених пунктів Ровенщини» (Львів, 1990), Д.Г. Бучка «Походження назв населених пунктів Покуття» (Львів, 1990), В.В. Котович «Походження назв населених пунктів Опілля» (Дрогобич, 2000), В.П. Шульгача «Ойконімія Волині. Етимологічний словник-довідник» (Київ, 2001), М.М. Габорака «Назви поселень Івано-Франківщини (Бойківщина, Гуцульщина та Опілля). Історико-етимологічний словник» (Івано-Франківськ, 2007). Доповнюють цей перелік дисертаційні дослідження М.М. Торчинського «Ойконімія Південно-Західного Поділля» (1993), Н.М. Герети «Ойконімія північної Хмельниччини» (2004), О.В. Іваненка «Походження назв населених пунктів Сумської області» (2006), І.С. Гонци «Ойконімія Черкащини» (2006), А.В. Лисенко «Ойконімія Полтавської області» (2007), Ю.А. Абдули «Становлення ойконімії Слобожанщини (на матеріалі Харківщини)» (2008).

Наукове вивчення онімів, як і будь-яких фактів, реалій чи явищ, розпочалося з їх класифікації. Перші спроби класифікації слов'янських назв населених пунктів були здійснені чеським дослідником Ф. Палацьким у 30-х рр. ХIХ ст. Трохи згодом з'являється класифікаційна схема словенського мовознавця Ф. Міклошича, яка базувалась на розрізненні топонімів за лексико-семантичним значенням і походженням. У 1946 р. В. Ташицький розробив класифікацію, в основі якої був поділ ойконімів на дві групи: а) назви, які завжди були назвами місцевостей; б) назви, які спочатку були назвами людей, а лише згодом стали назвами територіальних об'єктів. Своєрідним продовженням цієї схеми є класифікація топонімів, яку здійснила Л. Гумецька. Дослідниця виділила 4 групи назв: 1) місцеві назви, що не походять від назв осіб; 2) місцеві назви, що походять від назв осіб; 3) місцеві назви непевного значення; 4) назви неясного значення. На цій же основі побудована класифікація топонімії Покровського району Дніпропетровської області, запропонована К. Цілуйком.

Усі названі нами класифікації були укладені на лексико-семантичній основі з урахуванням етимології, походження назв. У 60-х роках ХХ ст. польський ономаст С. Роспонд запропонував струк-турно-граматичну класифікацію топонімів, яка базувалася на аналізі морфологічної структури топоніма. Автор виділив три групи назв: 1) примарні, тобто ті, що не мають топонімічного форманта; 2) секундарні - деривативні, тобто утворені з допомогою суфіксальних і префіксальних морфем; 3) складні та складені.

М. Худаш, досліджуючи українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів, поділяє слов'янські ойконіми на три етимологічні різновиди: 1) ойконіми, що походять від особових власних назв (антропонімів); 2) ойконіми, що походять від загальних назв (апелятивів); 3) ойконіми змішаного типу, що походять від сполучення антропоніма з апелятивною назвою або навпаки. Умовно виділяється ще й четвертий класифікаційний різновид - ойконіми неясного походження.

Ґрунтовну класифікаційну схему ойконімії запропонував у 1993 р. Д. Бучко. Він наголошує, що при здійсненні словотвірного аналізу топонімів у кожному конкретному випадку необхідно визначити, чи маємо ми справу з топонімічною деривацією, чи з топонімізацією апелятивів, патронімів, етнонімів, родових і службових назв, тобто перенесення назв існуючих географічних об'єктів на населені пункти, які виникали біля цих об'єктів. Особливо важливим при вивченні деривації топонімів є визначення дотопонімної семантики їх базових назв, а також класу самих топонімів. Вивчення ойконімії Північної Тернопільщини проводимо в межах цієї класифікаційної схеми.

Другий розділ «Розвиток ойконімійної системи Північної Тернопільщини» присвячено аналізу ойконімії досліджуваного регіону за століттями. До найдавніше фіксованих моделей ойконімів Північної Тернопільщини належать назви на -*jь: Збараж, на -ьск (-ськ): Шумськ, на -ів: Вигошів (сучасне Вишгородок), Данилів (тепер не існує) та відапелятивні літописні ойконіми Кременець і Стіжок.

Беручи до уваги археологічні відомості, а також характер твірних основ та архаїчність певних топоформантів, до ойконімів давньоукраїнського (княжого) періоду зараховуємо також назви поселень, які вперше фіксуються історичними джерелами XIV-XVI ст. Це назви на *-jь: Сураж, Тараж; на -івці, -инці: Башківці, Витківці, Ланівці, Тетильківці; -ів (< -ов): Лідихів, Маневе, Потуторів, Почаїв; на -ин: Бутин та ін.

Ойконіми з архаїчним суфіксом -*jь уперше знаходимо в документах ХІІІ ст. (1 найменування), у ХІV, ХVІІ та ХVІІІ століттях не виявлено жодної першофіксації цих назв. Найбільше ойконімів названого типу засвідчено у писемних пам'ятках ХV ст., решта століть презентують лише по 1-2 назві. Але усі назви на -*jь (-*je, -*ja), зафіксовані у різний час, уважаємо давньоукраїнськими ойконімами.

Відпатронімні ойконіми на -івці, -инці фіксують писемні пам'ятки усіх століть, починаючи з ХV - по ХІХ; найбільшу їх кількість подають документи ХVІ ст., найменшу - ХVІІІ - ХІХ ст.

З ХІІ по ХVІ ст. поступово збільшується кількість першофіксацій ойконімів на -ів, проте в документах ХVІІ - ХVІІІ ст. не знаходимо жодної назви цього типу. Вони були поступово витіснені ойконімами на -івка, які у ХVІІ ст. займали уже друге місце за кількісним показником. У ХХ ст., після опублікування детальних списків поселень, число назв поселень на -ів знову зростає.

Відродинні назви поселень на -и/-і були другими щодо продуктивності упродовж ХV - ХVІ ст. У ХVІІ ст. кількість цих ойконімів дещо зменшується і вони посідають третє місце, поступаючись відпатронімним ойконімам та назвам поселень з суфіксом -івк-а, у ХVІІІ - ХІХ ст. не знаходимо жодної першофіксації таких назв, а в ХХ ст. їх кількісний показник різко збільшується.

Ойконімів на -ець на території Північної Тернопільщини небагато (16 назв поселень), проте вони засвідчені в писемних пам'ятках усіх століть. Їх продуктивність зростала впродовж останніх віків.

Найменування поселень, утворені шляхом топонімійної метонімії, виявили нестабільну продуктивність упродовж століть. З ХІІІ до ХVІ ст. їх кількість поступово зростає, а в ХVІІ - ХVІІІ ст. різко зменшується. Проте у ХХ ст. вони займають за продуктивністю першу позицію серед інших моделей. Субстантивовані ойконіми репрезентовані одиничними першофіксаціями, починаючи з ХV ст., лише у документах ХVІІІ ст. немає жодної назви цього типу. Найбільше субстантивованих ойконімів засвідчено в довідниках ХХ ст.

Моделями ХХ ст. вважаємо ойконіми з суфіксом -ськ(-цьк)-ий (-ськ(-цьк)-а), назви поселень на -(ч/щ)ина, -івщина та префіксальні ойконіми.

Інші ойконімні моделі містять незначну кількість першофіксацій. Це ойконіми на -иця, назви поселень з суфіксом -к(-а), посесивні утворення на -ин, конфіксальні ойконіми та ін.

У таблицю внесено дані, починаючи з ХV ст., тобто коли моделі презентуються уже значною кількістю назв.

Таблиця 1 Продуктивність першофіксацій основних словотвірних моделей назв населених пунктів Північної Тернопільщини XV - XX ст. (у відсотках)

Простежуючи розвиток ойконімії Північної Тернопільщини у ХІІ - ХХ ст., переконуємось у тому, що:

1. Ойконіми на -*jь (-*je, -*ja) після ХV ст. втрачають свою продуктивність, але писемні пам'ятки наступних століть зберігають першофіксації давніх утворень.

2. Назви поселень на -івці, -инці, -ів, а також конфіксальні утворення проявляють тенденцію до зменшення кількості, а субстантивовані ойконіми і назви поселень на -иця - навпаки до збільшення.

3. Кількість ойконімів на -и/-і, -івка, назв поселень, утворених шляхом топонімійної метонімії, протягом історичного розвитку то зростала, то зменшувалась.

4. Вперше фіксуються у документах ХХ ст. ойконіми на -ськ (-цьк)-ий (-ськ(-цьк)-а).

5. Здійснений аналіз переконує у тому, що ойконімійна система Північної Тернопільщини була і залишається власне слов'янською. Чужомовні елементи тут простежуються дуже рідко, а в другій половині ХХ ст. вони були замінені українськими відповідниками.

У третьому розділі «Словотвірно-структурний аналіз ойконімів Північної Тернопільщини», опираючись на сучасні досягнення мовознавчої науки про словотвір апелятивів і специфіку творення топонімів, здійснено словотвірно-мотиваційну характеристику ойконімії Північної Тернопільщини.

Поселення є відносно пізніми географічними об'єктами. Відпо-відно, вони можуть виникати шляхом топонімізації апелятивів, трансонімізації або ж власне деривації за допомогою топонімотворчих формантів. Ці особливості й лягли в основу поділу ойконімів на два рівні деривації - доойконімного та ойконімного.

До назв поселень доойконімного рівня (первинних) належать ті, що утворилися внаслідок семантичної трансформації безафіксних і афіксальних апелятивів, групових назв людей, окремих топонімів (гідронімів, інших ойконімів) в однойменні назви населених пунктів, наприклад: хутір Гай < апел. гай, хутір Березина < апел. березина «березовий ліс», с. Вілія < р. Вілія, с. Кутянка < р. Кутянка, хутір Деркачі < деркачі «родина Деркача», Бобрівці < бобрівці «рід чи піддані Бобра» та ін.

Загальна кількість ойконімів, які оформилися ще на доойконімному рівні на теренах досліджуваного нами регіону, складає 304 одиниці, що становить 52, 1 % від загальної кількості усіх назв.

Назвами поселень ойконімного рівня деривації традиційно вважаємо ті, що з моменту свого виникнення були найменуваннями населених пунктів. Для їх творення використовувалася базова, як правило, пропріальна лексика та ойконімотворчі форманти чи інші засоби, наприклад: суфікси -*jь (-*j-e, -*j-a), -ів ( > -ов), -ин, -(ч/щ)ин-а, -к-а, -івк-а, -ськ(-цьк)-ий, а також префікси за-, над-, під- (Зашляхом < за шляхом, Надстав < над став, Підшлях < під шлях). Значна частина назв поселень ойконімного рівня утворилася внаслідок субстантивації прикметників ( Дальний, Вишневий, Плоске). Цей рівень репрезентують також складні та складені у структурному відношенні ойконіми: Білокриниця < біла криниця, Краснолука < красна лука; Польова Гребля, Новий Олексинець - Старий Олексинець.

Загальна кількість вторинних ойконімів, інакше назв поселень ойконімного рівня деривації, на території Північної Тернопільщини становить 279 одиниць (47,8 % від загальної кількості).

Динаміку першофіксацій кожної моделі ойконімів проілюстровано діаграмами. Кількісну характеристику первинних і вторинних ойконімів з урахуванням характеру їхніх твірних основ показано у таблицях.

Таким чином, дворівневий словотвірний аналіз ойконімії дозволяє простежити процес виникнення та функціонування назв населених пунктів Північної Тернопільщини від найдавніших часів до сучасності.

Завершується дисертація висновками, у яких узагальнено результати дослідження.

Північна Тернопільщина - один з найдавніше та найгустіше заселених регіонів України, про що свідчить значна кількість населених пунктів на цій території, що уперше фіксуються писемними джерелами ще в ХІ - ХІІІ століттях, а значна частина з них походить від давніх слов'янських композитних і відкомпозитних імен і репре-зентується архаїчними моделями на -*jь, -івці, -инці, -ськ. Важливим доказом архаїчності заселення досліджуваної території є також археологічні пам'ятки, виялені дослідниками на теренах краю. Ойконімійна система Північної Тернопільщини почала формуватися ще в давньоукраїнський період, а в епоху середньовіччя була вже повністю сформованою. Більшість ойконімних типів цього періоду функціонують на теренах краю і сьогодні.

Онімна номінація суттєво відрізняється від апелятивної. Вона є вищим рівнем назвотворення, оскільки реалізується у присвоєнні назв одиничним об'єктам, які уже мають свої загальні назви. Назви поселень виникають у результаті свідомої, ціленаправленої діяльності людини. Визначальну роль при цьому відіграє соціальний фактор. В ономастичній літературі довгий час вважалося, що найдавнішими є ті топоніми, які мотивовані апелятивами, однак це стосується хіба що гідронімів чи оронімів, тобто назв найбільших водних об'єктів, гір, гірських масивів. Щодо назв населених пунктів, то висловлена ця гіпотеза не має підтверджень. Поселення, як відомо, це рукотворні об'єкти, і людський фактор у їх найменуваннях відіграє вирішальну роль. Найдавніше фіксованими у писемних пам'ятках є назви тих населених пунктів, які утворені за допомогою форманта -*jь (-*je, -*ja), -ськ та назв на -ичі, -ани, -івці, -инці, -иця. Більшість перерахованих вище моделей ойконімів фіксуються в ойконімії різних слов'янських народів. Виникнення окремих з них бере свій початок ще в праслов'янський період або в час формування окремих етносів, тоді як першофіксації більшості назв поселень відапелятивного походження найчастіше засвідчуються лише джерелами поч. XVIII - ХІХ століть. Винятком зі сказаного можуть бути тільки поодинокі відапелятивні ойконіми. На території Північної Тернопільщини такими є назви поселень Крем'янець і Стіжок.

Ойконімія Північної Тернопільщини репрезентована 19 словотвірними моделями. Найчисельнішу групу становлять відродинні назви поселень, ойконіми, утворені шляхом топонімійної метонімії, та складені назви. Дещо поступаються у кількісному відношенні ойконіми на -івці, -инці та утворення з суфіксом -івк-а. Малопродуктивними є назви поселень з суфіксом -к-а, конфіксальні та відтопонімні деривати. Простежуючи розвиток ойконімійної системи регіону, виділяємо моделі, що після ХV ст. втрачають свою продуктивність, але писемні пам'ятки наступних століть продовжують фіксувати назви поселень з давніми формантами (ойконіми на -*jь (-*je, -*ja)); окремі ойконімні типи проявляють тенденцію до зменшення (назви поселень на -івці, -инці, -ів, конфіксальні утворення) чи навпаки до збільшення (субстантивовані ойконіми, назви поселень на -иця); інші ойконімні моделі протягом історичного розвитку то збільшували, то зменшували свою продуктивність (ойконіми на -и, -і, -івка, назви поселень, утворені шляхом топонімійної метонімії). Уперше в документах ХХ ст. фіксуються префіксальні ойконіми.

За словотвірною структурою та семантикою базових назв ойконіми Північної Тернопільщини поділяємо на первинні (структурно оформлені на доойконімному рівні) і вторинні (структурно оформлені на ойконімному рівні). Базові назви більшості як первинних, так і вторинних ойконімів мотивовані, в основному, антропонімами.

У межах досліджуваного регіону назви поселень доойконімого та ойконімного рівнів майже не різняться кількісно: 304 первинних ойконіми та 279 вторинних. Це ще раз доводить, що ойконімійна система регіону формувалася природним шляхом.

Назви поселень доойконімного рівня деривації репрезентовані приблизно однаковою кількістю відапелятивних і відпропріальних утворень. Більшість відапелятивних ойконімів - афіксальні оніми у формі однини. Серед відпропріальних переважають назви поселень у формі множини, утворені від патронімів (50 найменувань), родових (93 ойконіми), по кілька від етнічних та професійних назв.

Більшість назв поселень ойконімного рівня деривації мотивовані відантропонімними посесивними дериватами, в основах яких засвідчені слов'янські композитні, відкомпозитні та відапелятивні імена чи пізніші прізвиська, а також християнські імена різної структури (повні, усічені, суфіксальні та усічено-суфіксальні).

В основах 29 ойконімів Північної Тернопільщини засвідчені слов'янські автохтонні композитні та відкомпозтитні імена. Деякі з них зафіксовані у відомих ономастиконах, наприклад: Борко (< Бориславъ), Духъ (< Духославъ) і ін. Частина композитних та відкомпозитних утворень не виявлена у давніх словниках зі слов'янської антропонімії, але можливість їхнього існування доводить наявність аналогічних композитних елементів у складі інших імен: *Голибіс, пор. Голібут, Голібус [Богд., с. 88], Баланець < Бал[ов]анъ [Туп., с. 38], *Шпиколос, пор. Шпикула [Богд., с. 268] та ін.

Імена-композити є архаїчною антропонімною категорією, і це дає нам підстави вважати ойконіми, в основах яких засвідчені ці антропоніми, давньоукраїнськими за часом їхнього виникнення.

Найбільшу частину серед відантропонімних утворень становлять ойконіми, мотивовані слов'янськими відапелятивними іменами чи пізнішими прізвиськами: Бабії, Борсуки, Москалі, Комарі і т.п.

Церковно-християнські імена, засвідчені в основах відантропонімних ойконімів різної структури, іноді вживаються у фонетично видозмінених варіантах: Андрух < Андруг < Андрій, Дереш < Тереш < Терентій, Юген < Євген і т.п.

Діахронічний аналіз ойконімії Північної Тернопільщини дає можливість порівняти її становлення з такими ж системами інших історико-географічних регіонів: Покуття, Опілля, Буковини, Рівненщини - і зробити висновок про те, що в ойконімійній системі цих областей дуже багато спільних рис. Це є свідченням того, що досліджувана територія, як і інші регіони, споконвічно була заселена східними слов'янами. Чужомовні елементи тут простежуються дуже рідко, до того ж у другій половині ХХ ст. вони були замінені українськими відповідниками.

Аналогічні дослідження усіх регіонів України дозволять створити цілісну картину становлення ойконімійної системи всієї країни і послужать надійною базою для створення Ономастичного атласу України.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Інна Волянюк Ойконіми на -івці, -инці на території Південної Волині (в межах Тернопільської області) // Наукові записки. Серія: Мовознавство. - Тернопіль: ТДПУ, 2003. - Вип. І. - С.75 - 79.

2. Інна Волянюк Найдавніші ойконіми Південної Волині (в межах Тернопільської області) // Наукові записки. Серія: Мовознавство. - Тернопіль: ТДПУ, 2003. - № 2 (10). - С. 68 - 71.

3. І. О. Волянюк (Смага) Ойконіми на -и /-і Північної Терно-пільщини //Студії з ономастики та етимології. - К.: Інститут української мови НАН України, 2007. - С. 49 - 57.

4. Інна Волянюк Посесивні ойконіми Північної Тернопільщини (утворення на -ів, -ин)// Науковий вісник Чернівецького університету. - Випуск 354 - 355. Слов'янська філологія: Збірник наукових праць. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 124 - 129.

5. Ойконіми Північної Тернопільщини XV ст.// Studia slovakistica. - Випуск 10: Ономастика. Топоніміка. - Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2009. - С. 215 - 225.

Інші публікації:

1. Інна Волянюк Ойконіми з суфіксом -*jь, -*j-e, -*j-a на території Північної Тернопільщини // Актуальні проблеми гуманітарної освіти: Збірник наукових праць. - Випуск 4. - Кременець, 2008. - С. 177 - 179.

АНОТАЦІЇ

Волянюк І.О. Становлення і розвиток ойконімії Північної Тернопільщини ХІІ - ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. - Тернопіль, 2009.

У дисертації досліджено становлення і розвиток ойконімії Північної Тернопільщини упродовж ХІІ - ХХ ст. Проаналізовано стан дослідження ойконімії України та наявні класифікаційні схеми назв поселень. Здійснено аналіз словотвірної семантики 583 ойконімів краю, зокрема, детально проаналізовано кожну ойконімну модель та функції словотворчих формантів. Визначено продуктивність у словотворенні назв поселень різних лексико-семантичних груп.

Укладено історико-етимологічний словник ойконімів Північної Тернопільщини, який подає детальну інформацію про локалізацію, паспортизацію, походження та структуру всіх назв поселень досліджуваного краю (тих, які існують сьогодні, а також тих, що були об'єднані з іншими поселеннями або ліквідовані).

Ключові слова: ойконім, ойконімійна система, ойконімія, антропонім, апелятив, Північна Тернопільщина, продуктивність, словотвірна модель, номінація.

Волянюк И.О. Становление и развитие ойконимии Северной Тернопольщины ХІІ - ХХ вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Тернопольский национальный педагогический университет имени Владимира Гнатюка. - Тернополь, 2009.

Диссертация посвящается системному и комплексному изучению ойконимии Северной Тернопольщины ХІІ - ХХ вв. К северной части Тернопольской области относим Збаражский, Кременецкий, Лановецкий, Шумский районы. Актуальность нашего исследования вызвана необходимостью научного анализа ойконимии региона в процессе исторического развития и в сопоставлении с другими историко-географическими регионами. Научная новизна диссертации состоит в том, что ойконимийная система Северной Тернопольщины впервые стала объектом специального ономастического исследования. В работе использованы описательный, сравнительно-исторический методы, элементы количественного и формантного анализов.

В первой части названы и проанализированы региональные исследования ойконимии Украины, а также описаны существующие классификационные схемы ойконимов.

Во второй части произведен анализ ойконимов исследуемого региона по столетиям (ХІІ - ХХ вв.) с учетом археологических сведений и характера производных основ. Показана продуктивность словообразовательных моделей ойконимов в их сопоставлении с другими регионами (Буковина, Ополье, Покутье).

При словообразовательно-структурной характеристике названий населенных пунктов все ойконимы делим на две группы: первичные (структурно оформленные на доойконимном уровне) и вторичные (структурно оформленные на ойконимном уровне). К первичным названиям относим те, которые образовались в результате семантической трансформации безаффиксных и аффиксальных апеллятивов, групповых названий людей, отдельных топонимов (гидронимов, других ойконимов) в соответствующие названия населенных пунктов.

Общее количество ойконимов, которые были оформлены еще на доойконимном уровне, в пределах исследуемого региона составляет 304 единицы (52, 1 %). К вторичным ойконимам относим те, которые со времени своего возникновения были названиями селений. Это ойконимы с суффиксами -*jь (-*j-e, -*j-a), -ів ( > -ов), -ин, -(ч/щ)ин-а, -к-а, -івк-а, -ськ(-цьк)-ий, а также с приставками за-, над-, під-. Значительная часть названий ойконимного уровня образовалась в результате субстантивации прилагательных.

Общее количество вторичных ойконимов, то есть названий селений ойконимного уровня деривации, на территории Северной Тернопольщины составляет 279 единиц (47,8 % от всего количества названий).

Динамику первофиксаций каждой модели ойконимов иллюстрируют диаграммы. Количественную характеристику первичных и вторичных ойконимов, с учетом характера их производных основ, показано в таблицах.

Составлен историко-этимологический словарь ойконимов Северной Тернопольщины, который дает детальную информацию об локализации, паспортизации, происхождении и структуре всех названий населенных пунктов исследуемого региона (существующих сегодня, а также тех, что исчезли по различным причинам).

Ключевые слова: ойконим, ойконимийная система, ойконимия, антропоним, апеллятив, Северная Тернопольщина, продуктивность, словообразовательная модель, номинация.

Volyanyuk I.O. Formation and development of oikonymy in North Ternopilshchyna of the 12^th - 20^th c. - Manuscript.

A dissertation for the Scholarly Degree of Candidate of Philology by speciality 10.02.01 - The Ukrainian Language. - Ternopil national pedagogical University named after Volodуmуr Hnatіuk. - Тernopil, 2009.

The thesis deals with formation and development of oikonymy in North Ternopilshchyna during the 12^th - 20^th c. The state of investigating the oikonymy of Ukraine and the existing classification schemes of the settlings' names have been analysed. The analysis of word-forming semantics of 580 oikonyms of the region has been carried out, in particular, each oikonym

model and functions of the word-forming formants have been analysed in details. The productivity in the process of word-forming the settlings' names of different lexico-semantic groups has been determined.

The historically-etymological dictionary of North Ternopilshchyna oikonyms has been compiled. It provides with detailed information about localization, pasportization, origin and structure of all the settlings' names of the region under investigation (those which exist nowadays as well as those which were joined with other settlings or eliminated ).

Key words: oikonym, oikonym system, oikonymy, anthroponym, appellative, North Ternopilshchyna, productivity, word-forming model, nomination.

Размещено на Allbest.ru