Характеристика голосних звуків сучасної української літературної мови залежно від темпу мовлення (експериментально-фонетичне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕМПУ МОВЛЕННЯ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Іщенко Олександр Сергійович

УКД 811.161.2:81'342.1

10.02.01 - українська мова

Київ - 2009

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано у відділі граматики Інституту української мови НАН України.

Науковий керівник -

кандидат філологічних наук, доцент Хоменко Людмила Мечиславівна, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри мови та стилістики.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Мойсієнко Віктор Михайлович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, директор Інституту філології та журналістики;

кандидат філологічних наук, доцент Плющ Надія Прокопівна,

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри сучасної української мови.

Захист відбудеться «21» жовтня 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 Інституту української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано «17» вересня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук В.М. Фурса

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

голосний звук фонетичний український

Сучасну фонетичну науку становить сукупність дослідницьких напрямів: артикуляційного, акустичного і перцептивного - відповідно до проявів феномену звука, а саме його генерації, передачі та сприйняття. Лише в поєднанні вони спроможні пояснити специфіку природи та функціонування сегментних і надсегментних одиниць у мові й мовленні.

В українській лінгвістиці експериментально найґрунтовніше вивчені артикуляційні характеристики звуків. Детально студіювали артикуляцію звуків, динаміку їхнього творення на матеріалі багатьох мов представники Київської фонетичної школи, яка розвивається на засадах ідей Л. Щерби (І. Сунцова, Л. Скалозуб, Н. Тоцька, Л. Прокопова, Т. Міщенко, Н. Плющ, Л. Ковальова, Д. Баколас, Д. Теряєв, Л. Хоменко, О. Бас-Кононенко, З. Дудник та ін.).

Акустична ж фонетика української мови вивчена недостатньо. Щоправда, голосні звуки літературної мови аналізували Н. Тоцька (тривалість, спектральні складники), Т. Міщенко (інтенсивність), Т. Бровченко (інтенсивність, тривалість, спектр), В. Шатух (спектральну картину), тривалість приголосних - Л. Прокопова; акустичну характеристику звуків на матеріалі діалектної фонетики - О. Біла, О. Курило, В. Брахнов, А. Залеський, Т. Назарова, В. Мойсієнко та ін., проте комплексне акустичне дослідження звуків українського мовлення відсутнє.

Важливість таких студій зумовлена вагомістю акустичного чинника в комунікативному акті передачі та сприйняття одиниць мовного коду. Саме він забезпечує членороздільність людського мовлення. Технічні досягнення сучасності, посилення ролі усного мовлення - як природної форми існування мови - у сфері комунікації спричиняють потребу осмислення звукового ладу української мови не лише для збереження вироблених традицією стандартів, але й заради підтримання мовно-психологічного зв'язку між поколіннями і регіонами.

Щоб поповнити й уточнити здобуті знання про звукову систему української мови, її стабільність і динаміку, необхідні нові дані про акустичні характеристики звуків, про те, якою мірою вони залежать від фонетичних позицій, від інтонації і від темпу мовлення зокрема.

Темп - це той засіб мовлення, який впливає на такі фонетичні процеси, як асиміляція, акомодація різних типів, редукція, елізія тощо, тобто темп визначає якісно-кількісну характеристику сегментного складу мовлення, отже, безпосередньо заторкує артикуляційно-акустичні властивості звуків, що є визначальними для кожного з них, і водночас сприяє виявленню ознак, які є спільними для всіх реалізацій певної фонеми української мови.

Зважаючи на роль чинника темпу в реалізації акустичних ознак українських голосних, у здійсненні динамічних процесів в українському мовленні, а також на відсутність спеціального дослідження акустичної характеристики голосних звуків залежно від темпу мовлення, запропонована тема є актуальною як у теоретичному, так і практичному аспектах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в межах планової теми відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАН України «Акустичний атлас голосних звуків української літературної мови» (НДР № 0105U001031).

Основна мета роботи - комплексне вивчення акустичних характеристик голосних звуків української літературної мови в різних комбінаторно-позиційних умовах та розкриття впливу на ці характеристики темпу мовлення.

Реалізація поставленої мети вимагає розв'язання низки завдань:

- проаналізувати дефініції понять «темп мовлення», «артикуляційний темп», «повний темп»;

- визначити природу, місце і роль темпу у фонетичній системі української мови;

- розглянути та оцінити ступінь формалізації прийомів, які використовують для визначення типів темпу мовлення;

- створити методику, спрямовану на встановлення об'єктивних критеріїв виокремлення типів темпу українського мовлення;

- провести експеримент зі встановлення сприйняття темпу українського мовлення його носіями;

- розробити методику дослідження акустичних параметрів звуків мовлення;

- дібрати фонетичний матеріал і на його основі створити програму, де б досліджувані звукові об'єкти (склади) були в позиціях, необхідних для їх вивчення;

- застосовуючи комп'ютерні програми, здійснити аналіз акустичних параметрів голосних звуків;

- визначити інваріантні акустичні параметри, за якими звук генерується та ідентифікується за будь-яких фонетичних умов (тобто встановити акустичні диференційні ознаки звука як типу);

- дослідити вплив темпу на акустичні характеристики голосних звуків українського мовлення.

Об'єктом дослідження стало сучасне українське літературне мовлення в різних типах темпу - повільному, нормальному, швидкому.

Предмет дослідження - акустичні характеристики голосних звуків, а саме: тривалість, частотний спектр та інтенсивність, які аналізуємо в ракурсі їхньої залежності від темпу мовлення, котрий також розглядаємо як предмет дослідження.

Матеріалом дослідження слугували записи українського літературного мовлення. Для встановлення та порівняння акустичних даних голосних звуків, вимовлених у різних типах темпу, частину текстів записано у студійних умовах (записи виконано за допомогою динамічного мікрофона ДМО-1 на відстані 10 см від губ диктора з використанням комп'ютерної програми Sound Forge 4.0) від носіїв української літературної мови. Для цього ж використано аудіокурс Миколи Погрібного «Українська літературна вимова» Погрібний М. Українська літературна вимова. - Дніпропетровськ: Трансформ, 1992. - 25 с., а також значний масив (понад 2 години) звукового матеріалу записано (за допомогою комп'ютерної програми AVerTV 6.1 на ПК) з інформаційного телепростору - усне мовлення ведучих теленовин провідних українських телевізійних каналів («Один плюс один», «Інтер», «Перший національний»). Крім цього, до дослідження залучено аудіоматеріал фонотеки Інституту української мови НАН України. Загальний обсяг звукового матеріалу - 5 годин.

Методи дослідження:

- експериментально-фонетичний метод із застосуванням слухового (аудіювання) та інструментальних прийомів (спектрографування, осцилографування, інтонографування);

- математично-статистичний метод опрацювання числових значень з використанням ЕОМ;

- метод візуального спостереження (описово-аналітичний);

- порівняльний метод.

Для пізнання і дослідження фонетичних явищ автор враховував такі загальномовознавчі засади:

1) єдність мови і мовлення розглядаються як потенція і реалізація;

2) мовленнєві тексти, закріплені різними засобами (писемна графіка, записи на магнітній стрічці, палатографування, осцилографування, кінорентгенографування, комп'ютерні засоби фіксації звучання та інші форми), репрезентують у відносній статиці різні періоди функціонування мови;

3) закономірністю функціонування одиниць мови як загального конструкта є їхня двоплановість, що полягає у неавтономності мовного знака;

4) звуковий рівень мовленнєвих явищ виявляє ознаки мовної системності на парадигматичному і синтагматичному рівнях;

5) звуковий рівень мовленнєвих явищ охоплює нейрофізіологічний, фізіологічний, акустичний, смисловий аспекти;

6) взаємозумовленість усіх аспектів звукових явищ є основою для моделювання фонетичної системи;

7) прості сегменти (звуки, склади) детермінують характер полісегментних звукових одиниць (фонетичних слів, синтагм і фраз), де якнайповніше виявляються мелодика, тембр, темп, паузація тощо;

8) сегментні й надсегментні явища визначаються єдністю, взаємозумовленістю і невіддільністю.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше комплексно представлено акустичну картину голосних звуків українського мовлення, виділених із природного мовленнєвого потоку, на основі визначення їхніх частотних, часових та силових характеристик.

Досліджено залежність акустичних характеристик голосних звуків як компонентів складів (наголошених / ненаголошених, початкових, серединних, прикінцевих у словах) від темпу мовлення. Установлено, що голосні незалежно від позиційно-комбінаторних умов, темпу мовлення мають незмінні спектральні властивості, котрі дають підстави розглядати їх як диференційні фонемні ознаки.

Уперше подано сукупну характеристику темпу: здійснено його ґрунтовний аналіз як мовно-мовленнєвої одиниці - природу, місце і функції в мові та мовленні, розроблено методику вимірювання темпу українського мовлення, яку застосовано для визначення повільного, нормального, швидкого його типів, виявлено специфіку такого поділу порівняно з іншими мовами.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні розуміння акустичної фонетики української мови. Запропонована методика вивчення акустичних параметрів голосних звуків, вимірювання швидкості мовлення безпосередньо стосується питань теоретичної фонетики, вона сприятиме також ґрунтовнішому вивченню фонетичної системи української мови в усіх її проявах (літературна, розмовна, діалектна форми). Результати дослідження підтверджують тезу про те, що надсегментні явища (серед них і темп), які повністю проявляються у фонетичному слові, синтагмі, необхідно вивчати обов'язково в межах складу, адже саме в цих мінімальних структурах відбувається розвиток і кульмінаційні зміни зазначених одиниць.

Практичне застосування дисертації. Результати проведеного дослідження можна використовувати у практиці вищої школи для підготовки навчальних курсів із загальної фонетики, фонетики сучасної української літературної мови, спеціальних курсів та семінарів з експериментальної фонетики, для написання праць із типології фонетичних систем різних мов, на заняттях із удосконалення техніки мовлення майбутніх акторів, юристів, педагогів тощо, а також публічних осіб, журналістів та дикторів радіо і телебачення, темп мовлення яких сьогодні зазнає значного впливу іншомовного стилю промовляння.

Крім цього, здобутки дисертації можна застосовувати для автоматичного синтезування української мови, передавання українськомовного сигналу через канали зв'язку, у фоноскопічній експертизі, криміналістичній практиці, психології тощо.

Значний експериментальний матеріал, отриманий автором (спектрограми, осцилограми, інтонограми, графіки зміни частоти основного тону), який у сукупності представляє цілісну акустичну картину сучасної української літературної мови, методика його опрацювання можуть бути корисними для подальших фонетичних досліджень.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАН України. Основні положення роботи викладено на таких конференціях: Наукові читання, присвячені 80-річчю професора Л. Скалозуб (Київ, 23 листопада 2006 р.), V Міжнародна наукова конференція «Актуальні проблеми металінгвістики» (Черкаси, 2007 р.), ХІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Мовні процеси в сучасному медіапросторі» (Київ, 29 березня 2007 р.), ХІV Міжнародна науково-практична конференція «Мова, суспільство, журналістика» (Київ, 18 квітня 2008), Міжнародна конференція фонетистів-славістів «Zagadnienia sіowiaсskiej fonotaktyki» (Торунь, Польща, 17-18 лютого 2009 р.).

Публікації. Зміст дисертації викладено в 5-ти публікаціях, 4 з яких надруковані у виданнях, затверджених ВАКом України як фахові.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного, загальних висновків, списку використаної літератури (192 позиції) та двох додатків. Робота містить 80 таблиць, 73 рисунки, подані в тексті. Загальний обсяг дисертації 200 сторінок, текстову частину викладено на 170 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету та завдання дослідження, окреслено об'єкт і предмет аналізу, викладено методи дисертації, визначено її наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

Перший розділ «Темп як одиниця мовлення» присвячено темпові як надсегментній одиниці мовлення, зокрема, проаналізовано визначення цього явища різними дослідниками, його природу, місце і роль в структурі людської мови. Особливу увагу звернено на встановлення типів темпу українського мовлення - повільного, нормального та швидкого.

Як свідчить аналіз спеціальної літератури, темп розуміють двояко. З одного боку, це явище тлумачать як тривалість мовлення і вимірюють (середньою, абсолютною) тривалістю мовленнєвого сегмента. Саме так пояснюють темп вітчизняні фонетисти А. Багмут, І. Борисюк, Г. Олійник, Н. Плющ та деякі ін., у зарубіжній фонетиці так темп визначають Л. Зіндер, Е. Келлер, Е. Фрешельс, Т. Ніколаєва, Р. Пауфошима, М. Віллер, М. Гордіна, Г. Бєлякова, В. Гайнітц, Р. Грайсбах, Г. Рамішвілі, М. Тушишвілі та ін.

З іншого боку, темп трактують як швидкість мовлення, яку вимірюють кількістю тих чи тих мовленнєвих сегментів за одиницю часу (Л. Булаховський, М. Наконечний, Г. Олійник, В. Берковець; Р. Гриффітс, Г. Лінднер, Р. Геффнер, О. Ессен, Н. Тільманн, Л. Цеплітіс, Г. Пфітцінгер, А. Браун, Г. Кюнцель, Л. Златоустова, М. Ліберман, К. Кирі, Дж. Юань, М. Робб, М. Маклаган, Я. Чен, Ф. Грозджин, М. Коллінз, Б. Кельнер та ін.).

Для вимірювання темпу використовують звук, склад, морфему, слово, синтагму і навіть речення, але найчастіше - звук, склад і слово, причому слово розглядають як одиницю вимірювання темпу зазвичай у працях із медицини та психології, а звук і склад - у суто лінгвістичних (фонетичних) розвідках.

Теоретичний та інструментальний аналіз мовленнєвого потоку дав можливість визначити, що темп - це швидкість мовлення, яку вимірюють кількістю складів за секунду. З огляду на те, що на матеріалі української мови немає визначення шкали темпу мовлення, у роботі, аби усунути цю прогалину, експериментально виявлено кількісне значення повільного, нормального та швидкого темпу. Власне, експеримент полягав в оцінюванні аудиторами спеціально підготовлених аудіотекстів за шкалою повільний-нормальний-швидкий. Для цього попередньо відібрано тексти (невеликі за обсягом - 2-3 речення), середній артикуляційний темп яких - 3,0; 3,5; 4,0; 4,5; 5,0; 5,5; 6,0; 6,5; 7,0; 7,5; 8,0; 8,5 і 9 скл/с у жіночому і чоловічому читанні. Так отримано рівномірне зростання темпу мовлення в математичній прогресії з кроком у 0,5 скл/с.

Експеримент мав декілька форм: прямий аудиторський аналіз у лабораторних умовах і дистанційний аудиторський аналіз, коли аудіоматеріал надсилали електронною поштою до адресата. Перед аудиторами стояло завдання визначити, у якому темпі виголошено пред'явлені тексти. Усього в експерименті взяли участь 50 осіб з вищою і середньою освітою, різного соціального і територіального походження (жінки 56%, чоловіки 44% - розподіл відповідає даним Всеукраїнського перепису населення 2001 року) віком від 18 до 60 років. До уваги брали відповіді аудиторів, які визнають українську мову рідною і послуговуються нею як у службовій сфері, так і в побуті.

За результатами проведеного експерименту встановлено: українське мовлення до 4,5 скл/с включно сприйнято як повільне, від 4,5 до 6,5 скл/с включно - як нормальне і від 6,5 скл/с і далі - як швидке.

Виявлено, що темп - явище змінне і в процесі комунікації залежить від функціональних навантажень самого мовлення. Темп як мовленнєвий засіб бере активну участь у реалізації ідентифікаційної, емотивної, волюнтативної функцій мовлення. Крім цього, він є важливим інструментом засвоєння мовлення, виділення його елементів, розрізнення частин (тема, рема), комунікативних (питання, відповідь) та стилістичних (повний, неповний стилі) типів і форм (діалог, монолог) висловлення. Цей фактор надає самостійності темпоральному параметрові мовлення, визначає темп як надсегментну одиницю, котра впливає і на характеристики сегментних одиниць. Такий висновок є важливим, адже зазвичай часові показники мовлення (тривалість, темп) аналізували лише як умову, за якої відбуваються тональні та силові зміни інтонації.

У другому розділі «Акустична характеристика голосних звуків сучасної української літературної мови» розкрито фізичну природу звукового сигналу, зокрема визначено та описано акустичні характеристики голосних звуків - частотного спектра, тривалості, інтенсивності - способи їх вивчення, а також досягнення українських фонетистів у цій царині знань. Експериментально досліджено акустичні параметри вокалізму української мови та порівняно їх із даними літератури. Систему голосних української мови розглянуто як шестифонемну.

Звук мовлення - це явище фізичне, що існує як коливання пружного середовища, яким є повітря. Тривалість звука - це час його звучання, одиниця виміру - мілісекунда (мс). Час звука визначають здебільшого за осцилограмою.

Інтенсивність залежить від амплітуди коливання, її вимірюють у децибелах (дБ) або відносних одиницях (відсотках). Цей параметр визначають за графіком інтонограм.

Частота - це кількість коливань за одиницю часу, вимірюють у герцах (Гц). Утім, оскільки звук характеризує не окрема частота, а сукупність різночастотних тонів - основного і додаткових (гармонік), то частоту показує спектр. Спектральну картину будь-якого звука визначають ділянки концентрації підсилених тонів. Такі підсилені тональні смуги голосних звуків характеризуються зонами максимальної концентрації енергії - формантами. Різні звуки мають різну кількість формант: голосні - до 4, приголосні до - 5-6 (їх нумерують у порядку збільшення частоти - F1, F2, F3, F4 і т.д.). Для більшості звуків перші дві форманти є основними: вони відображають диференційні ознаки фонем. Додаткові форманти характеризують індивідуальне для кожної людини забарвлення звука, тому їх ще називають тембровими. Спектр звука досліджують, застосовуючи прийом спектрографування.

На сьогодні вивчення акустичних параметрів звуків забезпечує низка комп'ютерних програм, наприклад, Sound Forge, Speech Analyzer, Praat, Wave Lab, Above Audition, Wavesurfer, Sigview, Sound Editor, Dart Рro, Winn Сeсil, Wave Assistant тощо.

Для того, щоб схарактеризувати акустичні параметри вокалізму української мови, було розроблено спеціальну методику.

Акустичний аналіз проведено з використанням двох комп'ютерних програм - Sound Forge 8.0 і Speech Analyzer 3.0. Тривалість звукової хвилі кожного звука встановлено із застосуванням прийому осцилографування за допомогою звукового редактора Sound Forge 8.0.

Загальний спектр виміряно у програмі Sound Forge 8.0. Показники частоти знято в такому програмному режимі: розмір FFT - 1024, вікно вирівнювання кривої спектра - Hamming. Дані спектрограм знято кроком через 100 Гц у діапазоні від 0 до 5000 Гц. Для встановлення загальної картини спектра кожного звука було усереднено значення складових тонів і виведено на графічне інтегральне зображення огинальної кривої спектра.

За допомогою програми Speech Analyzer 3.0 окремо вивчали формантні контури (треки) кожного звука. Дані фіксували кроком через 10 мс й інтегрували на графіках із проміжком, що відповідає середній тривалості звуків.

Інтенсивність голосних визначено за сумарною енергією звука у відносних одиницях (відсотках) за допомогою Speech Analyzer 3.0. Дані знято кроком через 10 мс, а інтегральний контур інтенсивності кожного звука подано на проміжку, що відповідає середній його тривалості.

На етапі первинного опрацювання мовленнєвого сигналу його очищено від шумів, здійснено також вирівнювання осцилограми кожного звука за піковим значенням, аби досягти умови «технічної» рівності досліджуваних голосних.

Щоб виявити акустичні параметри голосних звуків, проведено попередній аналіз значної кількості зразків (понад 20 реалізацій для кожної фонеми), з яких для подальшого вивчення відібрано по 5. Такої кількості експериментальних одиниць достатньо для виявлення їх спільних ознак, до того ж, надійність експерименту підтверджена правильним обробленням одержаних даних методами математичної статистики.

Під час математично-статистичного опрацювання всі числові дані за кожною характеристикою подано із зазначенням довірчого інтервалу, виміряного з 95-відсотковим рівнем надійності, розміру вибірки, що дорівнює п'ятьом, а також стандартного відхилення генеральної сукупності для інтервалу даних, тобто коефіцієнта, який вказує, наскільки вихідні дані відрізняються від їхнього середнього значення. Усі обчислення здійснено в програмі Exel Microsoft.

Досліджено українське «еталонне» мовлення. Еталонним прийнято називати мовлення диктора, природного носія мови, з досконалими знаннями й навичками орфоепії, поставленим голосом, чіткою дикцією і артикуляцією, правильною інтонацією і так званим оксамитовим тембром. Як таке було визнано мовлення Миколи Погрібного, представлене, зокрема, у його аудіокурсі «Українська літературна вимова».

Варто зазначити, що в експерименті використано лише ті звуки, які були вимовлені окремо (відділені паузами) - у найбільш незалежній позиції, однак не ізольовано, адже звуки взято з мовленнєвого потоку. Наприклад, у реченні «В українській мові є шість основних голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і]» кожен голосний, вимовлений з інтонацією перераховування, набуває семантико-синтаксичних характеристик, що так само впливає на артикуляційно-акустичну картину, робить у цьому сенсі кожну реалізацію «того самого» звука дещо відмінною.

Експериментальний аналіз голосних звуків української мови засвідчив, що ні їхня тривалість, ні їхня інтенсивність не є визначальними акустичними характеристиками, які б виконували звукорозрізнювальну функцію.

Середня тривалість шести голосних, вимовлених у повному стилі мовлення, приблизно однакова і становить близько 180-190 мс.

Інтенсивність голосних звуків реалізується за єдиним алгоритмом. Так, незалежно від того чи того звука, спочатку зафіксовано наростання інтенсивності (перші 40-50 мс), далі спостережено її пік, що триває в середньому 20 мс і потім - спад енергії звука. Власне, це є загальна модель, схема складотворення, яка урізноманітнюється залежно від якісних характеристик компонентів складу.

Єдиний акустичний параметр, який відрізняє один звук від іншого, є його спектр. Навіть реалізації тієї самої фонеми повністю ніколи не збігаються за спектром. Щоправда, спостережено ті частотні смуги, які є підсиленими завжди для будь-якої реалізації певної фонеми.

Водночас усі голосні звуки у своїх спектрах мають багато спільних характеристик. Наприклад, дуже подібні спектральні картини звуків [о], [у] відрізняються більшим рівнем другої, третьої і четвертої частотних ділянок у голосному [о]. Загалом звуки [о], [у] відчутно поступаються за кількістю складових тонів решті звуків.

Схожі за своїми спектрами звуки [і], [и] різняться характером другої і третьої ділянок з підвищеною концентрацією тонів: у звукові [и] друга така ділянка досить широка, і на ній реалізуються друга і третя форманти, а в звукові [і] - вона вузька і представлена другою формантою, натомість третя - широка: на ній розміщені третя і четверта форманти. Прикметно, що це високочастотні звуки порівняно з іншими голосними, адже частотні смуги, у яких реалізуються друга, третя і четверта форманти, мають значну інтенсивність, зокрема на тлі низькочастотних [о], [у]. Певну схожість частотних спектрів простежуємо також у звуках [а], [е].

У табл. 1 зображено порівняння даних двох досліджень - Н. Тоцької та нашого (зірочкою * позначено дані, що отримала Н. Тоцька).

Таблиця 1

Центральні частоти формант голосних звуків української мови

Голосні звуки	F1(Гц)	F2 (Гц)	F3 (Гц)	F4 (Гц)
[а]	600*	750±30	1200-1300*	1200±30	2100±120	3500±200
[е]	400-500*	520±20	1500*	1630±60	2200±100	3600±200
[и]	230*	350±30	1800*	2100±50	2450±100	3640±150
[і]	200*	280±20	2000-2400*	2300±50	3000±150	3550±100
[о]	300-400*	450±30	600-700*	750±40	2420±200	3460±250
[у]	200-250*	350±50	400-600*	600±70	2470±120	3630±200

Табл. 1 демонструє, що дані, представлені Н. Тоцькою, фактично для всіх звуків дещо знижені в частотному діапазоні порівняно з нашими результатами.

Форманти кожного звука рухаються здебільшого рівномірно, інколи утворюючи хвилеподібний контур. Сталою є і ширина довірчого інтервалу на всьому проміжку формантних треків.

Третій розділ «Залежність акустичних параметрів голосних звуків від темпу мовлення» присвячено виявленню впливу темпу мовлення на акустичні характеристики українських голосних.

Спеціально для дослідження в лабораторних умовах здійснено цифровий запис текстів, начитаних чоловіками і жінками в різному темпі. Загальний час досліджуваного мовлення становить понад 60 хв. Після вимірювання темпу звучання текстів та їх прослуховування для визначення мовлення, яке щонайкраще відповідає українській орфоепічній нормі, відбирали для подальшого інструментального опрацювання тексти в середньому темпі 4 скл/с, 5,5 скл/с і 7 скл/с, що, за результатами аудиторського експерименту, відповідають повільному, нормальному і швидкому мовленню. Далі опрацьовували голосні звуки в таких позиціях:

- перший наголошений склад;

- перший ненаголошений склад;

- наголошений склад у середині слова;

- ненаголошений склад всередині слова;

- останній наголошений склад;

- останній ненаголошений склад.

Для подальшого експериментального аналізу відбирали склади типу CV, CCV (С - приголосний, V - голосний) із твердим консонантним компонентом, який чинить менший вплив на голосні порівняно з м'яким, причому враховували відкриті склади, адже тяжіння до відкритого складу - характерна особливість українського мовлення. Об'єктне поле дослідження було обмежене п'ятьма реалізаціями звуків двома дикторами (чоловіком і жінкою), тобто усього проаналізовано 10 варіантів вимовляння кожного голосного.

Під час опрацювання даних осцилограм, спектрограм, інтонограм використано методику, описану вище. Так само, як і в другому розділі, опрацьовано отримані числові значення. Крім цього, використано математично-статистичний метод кореляції.

Експерименти засвідчили, що загалом темп впливає на акустичні параметри звуків. Насамперед зі зміною темпу відчутно змінюється час звучання звука. Експеримент не виявив якоїсь градації звуків за тривалістю. У кожній із зазначених вище позицій в усіх типах темпу тривалість звуків приблизно однакова, тому подаємо інтегральні (узагальнювальні) таблиці (2-4) середньої тривалості голосних звуків.

Таблиця 2

Середня тривалість голосних у повільному темпі (4 скл/с), мс

Позиції	Тривалість
Перша наголошена	120±40
Перша ненаголошена	80±30
Середня наголошена	160±40
Середня ненаголошена	80±30
Кінцева наголошена	180±50
Кінцева ненаголошена	100±30

Таблиця 3

Середня тривалість голосних у нормальному темпі (5,5 скл/с), мс

Позиції	Тривалість
Перша наголошена	100±30
Перша ненаголошена	70±20
Середня наголошена	110±30
Середня ненаголошена	70±20
Кінцева наголошена	100±30
Кінцева ненаголошена	70±20

Зміна темпу позначається на часі звучання звука в будь-якій позиції. Утім, найбільшого впливу зазнає наголошений склад - зі збільшенням темпу тривалість голосного звука зменшується, причому різниця між тривалістю звуків у наголошеній і ненаголошеній позиціях у повільному темпі становить 45% (майже вдвічі), у нормальному темпі - 33%, у швидкому - 24%. Різниця між часом звучання наголошених голосних, вимовлених у повільному і нормальному темпі, становить 33%, ненаголошених - 20%. Різниця між тривалістю наголошених голосних, зреалізованих у нормальному і швидкому темпі, - 30%, а ненаголошених - 15%. Загалом же різниця між часом звучання голосних у повільному й нормальному темпі становить 27%, у нормальному та швидкому - 25%, отже, маємо лінійну (оберненопропорційну) залежність тривалості звуків від темпу мовлення: послідовне збільшення темпу призводить до послідовного зменшення тривалості голосного (див. рис. 1).

Таблиця 4

Середня тривалість голосних у швидкому темпі (7 скл/с), мс

Позиції	Тривалість
Перша наголошена	80±10
Перша ненаголошена	60±10
Середня наголошена	80±10
Середня ненаголошена	50±10
Кінцева наголошена	60±10
Кінцева ненаголошена	60±10

Рис. 1. Залежність тривалості українських голосних від темпу

Загальне співвідношення тривалості наголошених та ненаголошених голосних звуків у трьох типах темпу виражено різницею в 37%.

Крім цього, виявлено, що повільне і нормальне мовлення більш варіативне за показником часу порівняно зі швидким, тобто у швидкому темпі звуки приблизно однакові за тривалістю, тоді як у повільному і нормальному темпі відзначено суттєву різницю за цим акустичним параметром.

Вивчення інтенсивності голосних звуків у різному темпі засвідчило, що в кожній позиції інтенсивність усіх звуків приблизно однакова. Тому наводимо інтегральні (узагальнювальні) таблиці (6-8) середньої інтенсивності голосних звуків у різних позиціях у різних типах темпу.

Порівнюючи інтенсивність голосних, вимовлених у різному темпі, виявили таке. Швидкий темп зумовлює відчутне зростання інтенсивності звука порівняно з повільним і нормальним. Так, різниця інтегральної (в усіх позиціях разом) інтенсивності голосного звука в нормальному і швидкому темпі становить 21%, тоді як різниця між інтенсивністю голосного в повільному і нормальному - лише 2,5%. Пряму, але нелінійну залежність інтенсивності звука від темпу мовлення представлено на рис. 2.

Таблиця 6

Середня відносна інтенсивність голосних у повільному темпі

(4 скл/с), %

Позиції	Інтенсивність
Перша наголошена	45±10
Перша ненаголошена	38±10
Середня наголошена	39±10
Середня ненаголошена	35±10
Кінцева наголошена	34±15
Кінцева ненаголошена	30±15

Таблиця 7

Середня відносна інтенсивність голосних у нормальному темпі

(5,5 скл/с), %

Позиції	Інтенсивність
Перша наголошена	46±5
Перша ненаголошена	40±5
Середня наголошена	40±5
Середня ненаголошена	36±5
Кінцева наголошена	35±10
Кінцева ненаголошена	30±10

Таблиця 8

Середня відносна інтенсивність голосних у швидкому темпі

(7 скл/с), %

Позиції	Інтенсивність
Перша наголошена	57±5
Перша ненаголошена	50±5
Середня наголошена	50±5
Середня ненаголошена	45±10
Кінцева наголошена	41±10
Кінцева ненаголошена	37±10

Заслуговують на увагу результати обчислення співвідношення голосних у наголошених і ненаголошених складах за інтенсивністю. Різниця за цим параметром між голосними звуками в наголошених складах повільного і нормального типів темпу становить 3%, між голосними ненаголошених складів цих типів темпу різниця становить - 2%.

Різниця між інтенсивністю голосних звуків наголошених складів нормального і швидкого мовлення становить 20%, між голосними звуками ненаголошених складів - 22%.

Загальне співвідношення інтенсивності голосних наголошених і ненаголошених складів у трьох типах темпу виражено різницею в 14%, що свідчить про меншу перевагу інтенсивності звуків у наголошеній позиції над ненаголошеною порівняно з параметром тривалості (37%).

Звернемо увагу на те, що загальна картина співвідношення інтенсивності складів у слові не змінюється залежно від темпу: у повільному, нормальному і швидкому мовленні найінтенсивнішим є голосний звук у першому наголошеному складі. У наголошеному складі в середині слова і в першому ненаголошеному складі звуки зазвичай мають приблизно однакову інтенсивність. Голосні в останньому наголошеному складі та в ненаголошеній позиції в середині слова теж близькі за рівнем енергії, але їхній показник нижчий за попередні. Останній ненаголошений склад найслабший у слові.

Рис. 2. Залежність інтенсивності голосних від темпу

Отже, якщо за показником часу маємо чітке протиставлення наголошених і ненаголошених складів, то за інтенсивністю перевага наголошених складів менш значна. Важливішою для цієї характеристики є віддаленість від початку слова: що далі звук перебуває від ініціалі, то меншою є його інтенсивність.

Крім того, зафіксовано, що у швидкому темпі в усіх позиціях контур інтенсивності відрізняється від того, який є в нормальному темпі мовлення. Так, зокрема, останню фазу звука характеризує малий відсоток згасання енергії (звідси і більший відсоток енергії звука у швидшому мовленні; до того ж, таке збільшення інтенсивності пояснюємо ще й тим, що у швидкому темпі спектр голосних характеризується появою підсилених тонів на ділянках частот приблизно від 3500-4000 Гц). Отже, голосний звук ніби зливається з наступним приголосним, відповідно і відбувається економія у часі вимовляння. Прикметно, що початок звука у швидшому темпі має чітке наростання енергії. Отже, вплив попереднього приголосного на наступний голосний невиразний. Наростання енергії в середньому становить 40 мс для мовлення зі швидкістю 5 скл/с і 10-30 мс для мовлення зі швидкістю 7 скл/с. Пік енергії в обох випадках триває не більше 10 мс.

Вивчення спектра звуків засвідчило, що відчутного впливу темпу мовлення на частотні параметри немає. Коефіцієнт кореляції (статистичний взаємозв'язок числових даних) доволі високий в усіх позиціях, що означає відсутність серйозного впливу темпу мовлення на спектр голосних звуків загалом. Однак у ненаголошених позиціях в усіх типах темпу коефіцієнт дещо менший, що є показником зростання варіативності звука в ненаголошених складах.

Спостережено, що зі збільшенням темпу зменшується довірчий інтервал (проміжок значень, у якому може реалізовуватися середнє значення параметра) в тих ділянках спектра, в яких розміщені перша і друга форманти (F1, F2) для звуків [а], [е], [о], [у] та третя, четверта форманти (F3, F4) для високих звуків [и], [і]. Це може свідчити про те, що збільшення темпу призводить до зменшення звукової варіативності (зокрема щодо частотного параметра), тобто за таких умов мовець встигає вимовити лише найнеобхідніше для реалізації звука. Отже, названі ділянки спектра найбільше відповідають за «автентичність» звука, тобто є найважливішими з погляду його вимовляння / розпізнавання. Водночас у швидкому темпі спектральна картина одних звуків наближається до інших в усіх позиціях, зокрема [и] до [і], [і] до [и], [о] до [у], [у] до [о], а також зафіксовані випадки наближення [а] до [е]. У ненаголошених позиціях такі «зрушення» виявляються незалежно від темпу. Крім цього, у спектрах звуків, вимовлених у швидкому темпі, підсилені ті тони, які розташовані на високих частотах.

У табл. 5 наводимо дані чотирьох формант у повільному (1), нормальному (2) та швидкому (3) темпі мовлення. Для цього усереднено значення формант за всіма позиціями для всіх різновидів темпу.

Таблиця 5

Центральні частоти формант голосних звуків української мови

Звуки	F1	F2	F3	F4
	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
[а]	670	670	630	1300	1300	1300	2200	2200	2290	3540	3540	3540
[е]	430	430	450	1550	1570	1600	2300	2300	2300	3560	3550	3590
[и]	360	380	330	2300	2300	2300	2700	2700	2750	3500	3500	3450
[і]	280	270	250	2320	2310	2350	2970	2970	2970	3600	3600	3600
[о]	450	450	420	750	740	730	2410	2390	2380	3460	3480	3450
[у]	370	370	370	630	630	640	2480	2480	2470	3550	3550	3500

Дослідження формант звуків у часі засвідчило, що перші й останні мілісекунди розгортання звука характеризують ширші довірчі інтервали порівняно з центральною його частиною в повільному мовленні, частково в мовленні з нормальним темпом. Отже, це відповідає поділу звука на три артикуляційні фази - екскурсію, витримку (найбільш стабільну фазу) і рекурсію, тоді як у швидкому мовленні фіксуємо лише першу й другу (основну) фази артикуляції. Останню артикуляційну частину виділити майже неможливо.

У висновках узагальнено результати проведених досліджень.

Мовленнєва діяльність людини є тією єдиною реальністю, у якій усі мовні явища, безліч разів реалізуючись, формуються як типи; а, потрапляючи у сферу взаємодії лінгвальних і позалінгвальних чинників, починають виявлятися в різних варіантах. Темп як суттєва характеристика мовлення, з одного боку, є елементом фонетичної системи / структури, з іншого - залежить від мети породження висловлення, його форми, умов комунікативної ситуації, соціопсихічних ознак особистості мовця і постає важливим джерелом варіативності.

За результатами аудиторського експерименту, для української мови повільний темп мовлення виражений значенням до 4,5 скл/с, нормальний темп мовлення - між 4,5 і 6,5 скл/с (середнє значення нормального темпу мовлення - 5,5 скл/с), швидкий темп мовлення - від 6,5 скл/с.

Звуковий сигнал, як і будь-який інший матеріальний об'єкт, поширюється у просторі й часі, отже, насамперед характеризується формою і структурою. Форму звука визначають такі акустичні параметри, як тривалість та інтенсивність (її спостерігаємо на осцилограмі, інтонограмі), структуру ж - частотний спектр (її фіксуємо на спектрограмі, сонограмі). Якщо форма звука є джерелом його варіативності, мінливості, то структура - це незмінна ознака, завдяки якій звук реалізується і сприймається як тип, знак, тобто фонема. Саме спектр звуків, їхній формантний склад безпосередньо корелює з поняттями фонологічного (мовного) рівня.

Експерименти з виявлення впливу темпу мовлення на акустичні характеристики голосних звуків української літературної мови засвідчили, що в різних типах темпу звуки зберігають свою структуру, змінюючи лише форму. Іншими словами, незалежно від темпу мовлення звук зберігає загальну картину власного спектра, зокрема ті підсилені тони, котрі прийнято називати формантами. Водночас показники інтенсивності й часу змінюються залежно від швидкості мовлення.

Голосні звуки української мови відрізняються між собою за спектром, його формантним складом, причому незалежно від того, у якому темпі вони вимовлені. У будь-якому типі темпу (повільному, нормальному, швидкому) кожен із шести голосних у певній позиції в слові має однакову тривалість та інтенсивність, тобто за цими акустичними показниками звуки не відрізняються між собою.

У повільному темпі голосні звуки зберігають власний формантний склад, мають найбільшу тривалість, а їхня інтенсивність найменша порівняно з іншими типами темпу. У нормальному темпі зберігається формантний склад усіх голосних звуків, їхня тривалість зменшується, а інтенсивність зростає порівняно з повільним темпом. У швидкому темпі так само наявні всі основні форманти кожного голосного звука; вони є найкоротшими за загальною тривалістю, а за інтенсивністю - це найпотужніші голосні звуки порівняно з повільним і нормальним темпом.

Параметр частотного спектра - незмінний відносно темпу: незалежно від швидкості мовлення звуки зберігають у своєму складі необхідні тони. Тривалість голосних звуків характеризується лінійною обернено-пропорційною залежністю від темпу мовлення: поступове зростання темпу спричиняє поступове зменшення тривалості. Інтенсивність перебуває у прямій, але нелінійній залежності від темпу: зі збільшенням темпу інтенсивність звуків зростає, однак співвідношення між інтенсивністю звуків повільного і нормального темпу суттєво відрізняється від співвідношення між інтенсивністю звуків нормального і швидкого типів темпу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Іщенко О.С. Темп мовлення як об'єкт фонетичних досліджень / О.С. Іщенко // Українське мовознавство: міжвідомчий науковий збірник. - К.: ВПЦ «Київський університет». - 2007. - Вип. 37. - №36. - С. 61-64.

2. Іщенко О.С. Функціональний аспект темпу мовлення / О.С. Іщенко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2007. - Вип. 116. - С. 113-121.

3. Іщенко О.С. Темп мовлення як характеристика портрета особистості / О.С. Іщенко // Комунікативно-мовні процеси в сучасному медіапросторі: за матеріалами науково-практичної конференції з проблем функціонування і розвитку української мови / За ред. В. Різуна. - К.: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2008. - С. 202-205.

4. Іщенко О.С. Акустичні характеристики голосних звуків української мови (експериментально-фонетичне дослідження) / О.С. Іщенко // Українська мова. - 2008. - № 4 - С. 102-111.

5. Іщенко О.С. Залежність акустичних характеристик голосних звуків української мови від темпу мовлення / О.С. Іщенко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2008. - Вип. 140. - С. 15-24.

АНОТАЦІЯ

Іщенко О.С. Характеристика голосних звуків сучасної української літературної мови залежно від темпу мовлення (експериментально-фонетичне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. Інститут української мови НАН України, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено вивченню вокалізму української літературної мови. Зреалізовано спробу схарактеризувати голосні звуки української мови за їхніми акустичними параметрами в різних позиціях у слові залежно від темпу мовлення, зокрема, проаналізовано частотний спектр, тривалість та інтенсивність у повільному, нормальному й швидкому темпі.

Темп розглянуто як надсегментну одиницю мовлення. Установлено співвідносність темпу з мовцем і мовою. Визначено природу, місце і роль темпу у фонетичній системі української мови. На основі проведених експериментів розмежовано темп українського мовлення на повільний, нормальний і швидкий. Вивчено акустичні параметри голосних звуків української мови на тлі ідеальної вимови та в живому мовленні. Зафіксовано частковий вплив темпу на акустичні характеристики вокалізму. Зроблено висновок про формальні і структурні акустичні ознаки звуків.

Ключові слова: голосний звук, склад, темп, надсегментна одиниця мовлення, тривалість, інтенсивність, частотний спектр, форманта, формантний трек, акустичні параметри мовлення.

АННОТАЦИЯ

Ищенко А.С. Характеристика гласных звуков современного украинского литературного языка в зависимости от темпа речи (экспериментально-фонетическое исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена экспериментальному изучению акустических характеристик гласных звуков украинского литературного языка и влиянию на них быстрого, нормального (среднего) и медленного типов темпа речи. Выявлено, какие акустические параметры являются постоянными в речи, то есть наиболее независимыми от позиции в слоге и слове, от ударности/безударности, от темпа речи.

Предварительно исследовался темп речи как сверхсегментная единица речи, в частности, его природа, значение и роль в языке и речи. В ходе экспериментов, проведенных по авторской методике, впервые удалось количественно установить границы медленного, нормального и быстрого темпа украинской речи. Так, медленный темп характеризуется произношением 4,5 слг/с, средний - 4,5-6,5 слг/с, быстрому темпу украинской речи свойственно произношение более 6,5 слг/с.

Экспериментальные данные свидетельствуют, что темп - явление изменчивое, динамическое и в процессе общения зависит от тех или иных функциональных нагрузок самой речи. Темп принимает активное участие в реализации идентификационной, эмотивной, волюнтативной функций. Кроме того, темп является ведущим инструментом усвоения речи, выделения её элементов, «оформления» темы и ремы, коммуникативных (вопрос, ответ), стилистических (полный, неполный стили) типов и форм (диалог, монолог) высказывания. Этот фактор определяет самостоятельность темпорального параметра речи, а не только лишь как условие, при котором происходят тональные и силовые изменения интонации.

В диссертации представлены акустические показатели гласных звуков - частотный спектр, интенсивность, длительность, полученные в результате инструментального анализа, описаны их типичные и различительные характеристики.

В частности, выявлено, что показатели времени и интенсивности имеют большую вариативность во всех гласных звуках, и они (гласные) не отличаются друг от друга по этим параметрам, а показатели частотного спектра гласных характеризируются особенной, индивидуальной спектральной картиной с наличием постоянных частотных полос (формант), которые и определяют сущность каждого звука.

При изучении влияния темпа речи на акустические характеристики гласных в разных комбинаторно-позиционных условиях в слове было установлено следующее: акустические показатели речи подвержены изменениям под воздействием темпа речи. В наибольшей степени на изменение темпа реагирует длительность гласных и их интенсивность. Причем получена обратно-пропорциональная зависимость длительности гласных от темпа речи: увеличение темпа приводит к сокращению длительности звуков, и наоборот. Примечательно, что изменение темпа речи наиболее существенно влияет на длительность ударных гласных. От темпа речи зависит также интенсивность гласных: с увеличением темпа этот показатель возрастает. Причем в медленном и нормальном темпе показатели интенсивности отличаются между собой значительно меньше, чем в быстрой речи. Таким образом, увеличивая темп речи, говорящий экономит на ее длительности, но при этом тратит больше энергии. Единственный акустический показатель гласных, который не зависит от скорости речи, - это их частотный спектр. В любом темпе речи во всех позициях в слове спектральная картина гласных характеризируется наличием тех ее составляющих, которые определяют звук как таковой. Таким образом, зафиксированная независимость спектральной картины гласных от скорости речи свидетельствует о ведущей роли спектра в процессе образования / распознавания звука.

Эксперименты по изучению акустических параметров гласных позволяют сделать следующий общелингвистический вывод: звуковой сигнал, как и любой другой материальный объект, распространяется в пространстве и времени, а, следовательно, в первую очередь характеризуется формой и структурой. Форму звука определяют такие акустические параметры, как длительность и интенсивность (ее наблюдаем на осциллограмме, интонограмме), структуру же - частотный спектр (ее фиксируем на спектрограмме/ сонограмме). Если форма звука является источником вариативности, изменчивости гласных, то структура - это константный признак, благодаря которому звук реализуется и воспринимается как тип, знак, то есть фонема. Именно спектр звуков, их формантный состав соотносятся с понятиями фонологического (языкового) уровня.

В работе использованы такие приемы экспериментально-фонетического метода, как осцилографирование, спектрографирование, интонографирование.

Ключевые слова: гласный звук, слог, темп, суперсегментная единица речи, длительность, интенсивность, частотный спектр, форманта, формантный трек, акустические параметры речи.

SUMMARY

Ishchenko O.S. Vowels description in the Ukrainian modern literary language depending on speech rate (experimental phonetic research). - Manuscript.

Thesis for a competition of Candidate's degree in Philology. Speciality 10.02.01 - Ukrainian Language. - The Institute of the Ukrainian Language of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

The thesis presents the Ukrainian vowel sound system, it's acoustic aspect.

The research study deals with specific character of vowels in the Ukrainian language on their acoustic parameters іn different word positions. Frequency spectrum, acoustic duration and acoustic intensity for each vowel depending on (slow, normal, rapid) speech rate are analyzed. As a preliminary speech rate as a supersegmental unit of speech was explored, Ukrainian speech in slow rate, normal rate, rapid rate was typified and acoustics of vowels were characterized. An opinion about influence of rate on acoustic parameters of vowels, in particular on acoustic duration and acoustic intensity, and about his absence on a frequency spectrum is confirmed.

Key words: vowel, syllable, speech rate, supersegmental unit of speech, frequency spectrum, acoustic duration, acoustic intensity, formant, formant track, acoustics.

Размещено на Allbest.ru