Українська урбанонімія Закарпаття в ХХ–ХХІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УКРАЇНСЬКА УРБАНОНІМІЯ ЗАКАРПАТТЯ В ХХ-ХХІ СТ.

10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ГАЛАЙ ОКСАНА БОГДАНІВНА

Ужгород - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі української мови Ужгородського національного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор, Сабадош Іван Васильович, Ужгородський національний університет, завідувач кафедри української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Бучко Дмитро Григорович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри українського та загального мовознавства;

кандидат філологічних наук Ястремська Тетяна Олександрівна, Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, науковий співробітник відділу української мови.

Захист відбудеться 11 березня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 61.051.05 в Ужгородському національному університеті за адресою: 88000, Ужгород, вул. Університетська, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: 88000, м.Ужгород, вул. Капітульна, 9.

Автореферат розіслано 9 лютого 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук О.Д.Пискач.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність вивчення найменувань одиниць територіального членування населених пунктів та їх околиць зумовлюється кількома факторами.

Аналіз будь-якої системи неможливий без чіткого уявлення про появу, розвиток, закономірності функціонування її компонентів. Так само розвиток топоніміки передбачає дослідження назв великих і малих топонімних об'єктів, таких, що мають давню історію, й тих, що недавно виникли, сільських, селищних та міських, адже всі вони є елементами однієї структури, і аналіз одних неможливий без з'ясування особливостей інших. Тому передусім важливість цього дослідження зумовлена необхідністю з'ясування місця урбанонімів у топонімній системі.

Урбаноніми Закарпаття, як і інших регіонів України, поки що належать до фрагментарно і частково вивчених одиниць. Саме тому вони як надзвичайно численні елементи онімного простору і назви об'єктів територіального структурування населених пунктів та їх околиць у межах Закарпатської області заслуговують на ґрунтовне дослідження.

Зважаючи на активні процеси націєтворення впродовж останніх 20-ти років і особливу залежність урбанонімів від державної ідеології, вивчення останніх стає особливо цікавим при з'ясуванні ментальної специфіки закарпатців та рівня їх національної самосвідомості.

Дослідження урбанонімного матеріалу дозволяє історикам мови відтворити більш чітку картину мовного світу певного суспільства того чи іншого періоду. Крім того, багато цікавого знаходять для себе у назвах внутрішніх міських об'єктів дослідники історії цих населених пунктів.

Вивчення сучасного стану урбанонімії необхідне також для вироблення єдиних орфографічних норм відтворення іншомовних назв, які складають значний відсоток міських та селищних назв. Крім того, динамічність номінаційного процесу, часті найменування і перейменування вимагають ґрунтовної урбанонімічної концепції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в Ужгородському національному університеті у руслі комплексних наукових тем «Сучасний ономастикон України та національна, соціальна і правова специфіка його відтворення» (№ державної реєстрації - 0107U001174) та «Історія української мови та мовознавства на Закарпатті в загальноукраїнському контексті». Тема дисертації затверджена вченою радою Ужгородського національного університету (протокол №8 від 25 вересня 2008 р.).

Джерельною базою дослідження послужили офіційні списки назв вулиць міст, селищ і сіл, протоколи міських рад від 1946 до 1985 р., які зберігаються в Закарпатському обласному державному архіві, карти, схеми, телефонні довідники міст, селищ і сіл Закарпаття та власні результати опитування мешканців. Виявлено близько 2 900 мовних одиниць, які стали об'єктом нашого дисертаційного дослідження.

Мета роботи - здійснення комплексного аналізу складу, функціонування і розвитку закарпатоукраїнського урбанонімікону в ХХ - ХХІ ст. Реалізація цієї мети передбачає виконання таких завдань:

1. З'ясування місця урбанонімів у системі топонімів.

2. Якнайповніша фіксація та систематизація українських урбанонімів Закарпаття ХХ-ХХІ ст.

3. Аналіз екстралінгвальних факторів формування закарпатоукраїнського урбанонімікону.

4. Характеристика мотиваційної бази офіційних та неофіційних урбанонімів.

5. З'ясування джерел і способів творення українських урбанонімів Закарпаття.

Об'єктом дослідження стали українські урбаноніми Закарпатської області ХХ-ХХІ ст. Предмет дослідження - соціально зумовлені зміни в урбаноніміконі, його мотиваційна база, функціонування, творення, походження.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше було здійснено комплексний і системний аналіз урбанонімії Закарпаття. У науковий обіг уведено новий топонімний матеріал, проаналізований у динаміці. Зроблено спробу встановлення механізму номінації, зокрема виявлення ступенів мотивації. Вивчення позамовних чинників функціонування топонімів сприяє відтворенню картини культурного розвитку мешканців Закарпатської області та повнішому виявленню екстралінгвальних факторів функціонування закарпатоукраїнського урбанонімікону.

Теоретичне значення дисертації полягає у розширенні знань про функціонування урбаноніма як мовної і, зокрема, топонімної, одиниці. Результати проведеного багатоаспектного аналізу підтвердили необхідність детальнішого розуміння поняття урбанонім і відповідно зумовили перегляд структури топонімних підсистем. Урбаноніми усвідомлюються як відображення культури суспільства на різних етапах його розвитку.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані при створенні праць з лексикології, ономастики взагалі і топоніміки зокрема. Зібраний матеріал у перспективі стане складовою частиною словника урбанонімів України. Запропоновані практичні рекомендації щодо написання урбанонімів можуть бути використані правописними комісіями, працівниками міських, селищних і сільських рад, які беруть участь у процесі номінації та реномінації об'єктів. Отримані результати можуть бути важливими при створенні спецкурсів та спецсемінарів з ономастики. Крім того, дослідження становить інтерес для культурологів, етнологів та краєзнавців.

Особистий внесок здобувача. Автор дисертаційного дослідження самостійно записала, систематизувала й проаналізувала зібраний фактичний матеріал, сформулювала основні теоретичні положення, зробила висновки, одноосібно підготувала й опублікувала 8 праць.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорено на засіданні кафедри української мови Ужгородського національного університету (2008 р.). Основні положення апробовано на двох підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету (2007, 2008 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми філології та перекладознавства» (Луцьк, 2008), V Всеукраїнському соціолінгвістичному семінарі (Львів, 2008), Арватівських читаннях «Філологічна наука на межі тисячоліть: набутки та перспективи» (Ніжин, 2008), Міжнародній науковій конференції «Людина. Комп'ютер. Комунікація» (Львів, 2008), Міжнародній науковій конференції «Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти» (Черкаси, 2008), XVII Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» ім. проф. С.Бураго (Київ, 2008), Міжнародній науковій конференції «Українська діалектна лексика як об'єкт словникарства та лінгвогеографії» (Ужгород, 2008).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у восьми статтях, сім з яких опубліковані у фахових виданнях, що зазначені в переліку ВАК України. Загальний обсяг публікацій - 3,1 друкованого аркуша.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (267 позицій), переліку умовних скорочень та додатків. Загальний обсяг роботи - 252 сторінки, з них 200 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, з'ясовано мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, подано відомості про апробацію та публікацію основних положень дисертації.

У першому розділі «Українська урбанонімія як об'єкт наукового дослідження» проаналізовано історію дослідження урбанонімів, специфіку термінологічно-поняттєвого апарату урбаноніміки та визначено основні функції урбанонімів.

Перший підрозділ «Історія дослідження урбанонімів» присвячений розгляду основних досліджень урбанонімів як в українському, так і в російському, білоруському, польському, чеському, словацькому мовознавстві. У наш час урбаноніміка в Україні тільки починає набувати обрисів самостійної галузі ономастики. Водночас відсутній глибокий і ґрунтовний аналіз цих одиниць як системних одиниць, хоча поодинокі спроби уже наявні (Р.Ляшенко, М.Романюк).

У російському та білоруському мовознавстві з'явився ряд праць, присвячених з'ясуванню специфіки функціонування урбанонімів. Увага вчених в основному акцентується на семантиці основ та історії вуличних найменувань того чи іншого міста (М.Горбаневський, Р.Разумов, А.Мезенко).

У західнослов'янській ономастиці можна говорити про появу певної урбанонімної школи, представники якої досліджують міське географічне називання впродовж кількох десятиліть і досягли успіхів у з'ясуванні тенденцій появи, розвитку та стабілізації системи урбанонімів.

Другий підрозділ «Термінологічно-поняттєвий апарат урбаноніміки» присвячений аналізу поняттєвого наповнення терміна урбанонім. При визначенні урбанонімів за основу беремо характер іменованих об'єктів. До урбанонімів належать топоніми, котрі позначають об'єкти, для яких характерні наступні ознаки: 1) антропогенність - усі ці об'єкти мають бути створені або оброблені людиною; 2) належність до території населеного пункту; 3) позначення певної території; 4) потреба в мовнознаковій репрезентації при використанні людиною. Сюди належать антропогенні топоніми як міст, так і менших адміністративно-територіальних одиниць.

В основі урбанонімії - два великі пласти: офіційні та неофіційні назви, які різняться способом творення та функціонуванням і водночас можуть позначати одні й ті самі об'єкти. Аналіз етимології термінів урбонім та урбанонім дозволяє зробити висновок про доцільність використання другого терміна для позначення антропогенних об'єктів населених пунктів. Термін урбонім походить від латинської лексеми urbs з основним значенням «головне місто, столиця». Ключовим у дефініції терміна урбанонім виступає означення «міський» (на противагу тому, що знаходиться за межами населеного пункту і його околиць), яке співвідноситься саме з латинським прикметником urbanus.

Третій підрозділ «Функції урбанонімів» присвячений визначенню ролі урбанонімів у житті мови і суспільства. Основною функцією всіх урбанонімних одиниць є номінативно-ідентифікуюча. Для неофіційної урбанонімії як основну ми виділяємо ще характеристичну функцію. Для офіційних урбанонімів факультативними виступають ідеологічна, асоціативна та характеристична функції.

У другому розділі «Екстралінгвальні чинники формування закарпатоукраїнського урбанонімікону» зосереджується увага на позамовних факторах формування урбанонімії Закарпаття.

Екстралінгвальні фактори, які впливають на розвиток мови та власних назв зокрема, поділяються на універсальні та спорадичні. Універсальні - це позамовні чинники, що безпосередньо впливають на урбанонімікон упродовж усієї його історії. До таких ми віднесли: 1) демографічний розвиток населених пунктів; 2) прагнення мовців за посередництвом власної назви охарактеризувати найменований топооб'єкт; 3) державну ідеологію. Спорадичними факторами впливу виступають: 1) законодавче врегулювання урбанонімії; 2) мода.

У першому підрозділі «Демографічний розвиток Закарпаття як універсальний чинник формування закарпатоукраїнського урбанонімікону» розглядається вплив росту або зменшення населення міст і сіл на розвиток урбанонімії. Виникнення вулиць, а відтак і їх назв зумовлюється розвитком міст, що у Закарпатті припадає на ХІІІ-XVII ст. На середину ХІХ ст. міста (на той час лише деякі з них мали статус міст) і села Закарпаття були відносно невеликими за кількісним складом мешканців і територіально. Тому система вуличного називання є нерозвиненою і спонтанною. Водночас активно функціонують найменування інших одиниць територіального структурування населених пунктів та їх околиць - мікрорайони, сільські кути тощо. В умовах сучасного Закарпаття сбме активне збільшення кількості мешканців населених пунктів, а відтак і міських вулиць та площ, що спостерігається від початку ХХ ст., спричинило формування системи офіційних урбанонімів.

У другому підрозділі «Прагнення виразити характеристику об'єкта як позамовний фактор розвитку урбанонімії» йдеться про те, що в урбанонімії прагнення охарактеризувати об'єкт, яке виступало спочатку найвагомішим екстралінгвальним чинником і стосувалося психологічного аспекту суспільної діяльності, зумовило дескриптивність усіх урбанонімів. Виокремлюючи та означуючи певний об'єкт, людина перш за все звертала увагу на релевантні ознаки, які вирізняють його з-поміж інших. Характеристика об'єкта еволюціонувала у двох напрямках: 1) опис позначуваного за реальними ознаками (розташуванням, виглядом, функцією), 2) означення за неіснуючими прикметами, які набували бажально-умовного характеру (те, що номінатори хотіли б бачити як ознаку об'єкта).

Третій підрозділ «Державна ідеологія як чинник впливу на розвиток закарпатоукраїнського урбанонімікону» присвячений дослідженню специфіки державної політики, яка відобразилась на офіційній закарпатоукраїнській урбанонімії. При цьому варто передусім враховувати правовий статус Закарпаття у різні історичні періоди та географічне сусідство з іншими державами. Найтривалішою була належність його до Угорщини (приблизно з ХІІ ст. до 1919 р. і в 1939-1944 рр.). З кінця ХІХ ст. політика денаціоналізації неугорських народів, які проживали в Угорщині, відображається і на системі урбанонімів: здійснюється повна мадяризація офіційних назв. У 20-30-х рр. ХХ ст. відбувається часткова богемізація урбанонімікону Закарпаття. Після завершення другої світової війни і включення Закарпаття до складу УРСР регіональна специфічність закарпатоукраїнського урбанонімікону нівелюється під колесом тотальної універсалізації. Так, наприклад, у кінці 40-х рр. вул. Мукачівська перейменовується на Сталіна, вул. Ігоря князя на Севастопольську (Берегове), вул. Митрака О. - на Чкалова В. (Мукачеве), вул. Жайворонкова - на Дзержинського Ф. (Хуст) та ін.

Після здобуття Україною незалежності зміна системи державного управління зумовила зменшення контролю центру за регіонами, у результаті чого впорядкування системи назв у містах Закарпаття мало несистемний, суб'єктивний характер, який залежав від культури, рівня освіченості, обізнаності з історією та від локального патріотизму місцевих урядовців.

У четвертому підрозділі «Законодавче врегулювання назвотворчості як спорадичний чинник розвитку урбанонімії» аналізуються законодавчі акти, які спричиняли ті чи інші зміни в закарпатоукраїнському урбаноніміконі. Першим документом, який безпосередньо вплинув на розвиток урбанонімної системи, став Указ Президії Верховної Ради СРСР від 11 вересня 1957 р. Незважаючи на значну кількість наступних законодавчих актів, які були спрямовані на впорядкування системи називання вулиць, площ, провулків тощо, до 2005 р. жоден з них не давав вичерпного означення специфіки процесу номінації. Водночас попри свою вичерпність, Закон України «Про географічні назви» від 2005 р. потребує доопрацювань у плані врегулювання мотиваційної бази та контролю за побудовою національної системи назв.

У п'ятому підрозділі «Вплив моди на функціонування урбанонімії» йдеться про те, що реалізація модних тенденцій в урбанонімії відбувається за двома моделями: 1) без адаптації до навколишніх умов (напр., масове поширення назви вул. Зеленої у більшості міст СРСР); 2) з адаптацією до місцевих реалій (напр., номінація вулиць на честь військових діячів, коли кожен населений пункт орієнтувався на місцевих за походженням осіб). Наявність моди з адаптацією до локальних умов свідчить, з одного боку, про тенденцію до демократичності того чи іншого суспільства, з іншого, до відображення регіональної специфіки.

Третій розділ «Мотиваційна база закарпатоукраїнського урбанонімікону» присвячений аналізу мотивів номінації офіційних і неофіційних урбанонімів Закарпаття. Крім основних мотиваційних ознак - меморіальності, вшанування, характеристичності та асоціативності, - ми виділяємо й додаткові, на підставі чого виокремлюємо три ступеня мотивації. Перший ступінь - пряма, або об'єктивна, мотивація (факт реальної співвіднесеності назви і об'єкта вважається істинним). Другий ступінь - опосередкована мотивація (реальна співвіднесеність назви і об'єкта сумнівна). У третьому ступені реальна співвіднесеність назви і об'єкта вважається відсутня.

У першому підрозділі «Глорифікаційний мотив номінації офіційних урбанонімів» виявлено, що меморіальні назви складають 61 % від офіційних урбанонімів (див. рис. 1.). Факт домінування урбанонімів на честь чужоземних осіб (43% від меморіальних назв) свідчить про деукраїнізацію урбанонімікону Закарпаття. Так, основу сучасних міських та сільських назв становлять урбаноніми, утворені на честь іноземних науковців, митців та громадських діячів. При цьому виділяється гуманістичний мотив, що знайшов відображення в уславленні осіб, які зробили внесок в духовний розвиток людства (вул. Вавилова М. (Ужгород), вул. Верешмарті М. (Берегове), вул. Міцкевича А., (Мукачеве), вул. Висоцького В. (Виноградів), вул. Менделєєва Д. (Свалява), вул. Зиґерс А. (с.Грушево) тощо), та колонізаційний, виражений у глорифікації воєнних, партійних, державних діячів - представників націй-колонізаторів Закарпаття (вул. Куйбишева В. (Мукачеве, Тячів), вул./пл. Леніна В. (Тячів, с.Біла Церква, с.Ракошино, с.Пістрялово, с.Березинка, с.Лалово, с.Іза, с.Грушево, с.Драгово, с.Липча), пл. Маркса Карла (Тячів, с.Ракош, с.Ракошино), вул. Плеханова Г. (Ужгород, Мукачеве), вул. Свердлова Я. (Мукачеве, Тячів, смт Солотвино), вул. Тельмана Е. (Ужгород, Мукачеве), вул. Еккела Д. (Берегове) та ін).

У групі назв на честь місцевих діячів (25%) основу становлять урбаноніми, похідні від прізвищ науковців та громадських діячів, напр. вул. Баб'яка М. (Ужгород), вул. Лодія П. (Мукачеве), вул. Долиная М. (Хуст), вул. Сільвая І. (Берегове), вул. Жатковича Ю. (Свалява), вул. Духновича О. (Перечин), вул. Добрянського А. (смт Міжгір'я), вул. Неболи В. (смт Тересва) та ін. Це свідчить про політизацію урбанонімікону. Урбаноніми на честь місцевих митців характеризується переважно першим ступенем мотивації. Співвідношення прізвищ закарпатських діячів культури та іноземних можна виразити як 1:3.

Урбаноніми, що увіковічують діячів загальноукраїнського значення (24,6 %), складають той прошарок назв, який засвідчує ступінь усвідомлення належності населення того чи іншого регіону до певного етносу та держави. Найчисельнішою серед них є підгрупа, яка об'єднує найменування на честь тих осіб, які зробили внесок у духовну сферу функціонування людства (вул. Остапа Вишні (Ужгород), вул. Гребінки Є. (Мукачеве), вул. Теліги О. (Хуст), вул. Кобилянської О. (Берегове), вул. Сосюри В. (Тячів), вул. Івасюка В. (смт Буштино) та ін.). Водночас аналізована група відзначається консервативністю, свідченням чого є обмеженість тематичних горизонтів мотиваційної бази урбанонімів.

У другому підрозділі «Характеристичні офіційні урбаноніми» аналізовані одиниці (18% від офіційних урбанонімів, див. рис. 1.) поділено на дескриптивні (власне характеристичні) та дескриптивно-оціночні. Найбільшою підгрупою серед дескриптивних є урбаноніми, що характеризують об'єкт за іншим об'єктом, який знаходиться на вулиці або поблизу (37% від усіх дескриптивних урбанонімів) (пор. вул. Електрозаводська, вул. Заводська, вул. Керамічна, вул. Колгоспна, вул. Пивоварна, вул. Промислова, вул. Радгоспна, вул. Технічна, вул. Транспортна, вул. Фабрична, вул. Цегельна та ін.). Дескриптивно-оціночні урбаноніми появилися внаслідок мовної реалізії внутрішнього оцінювання мовцем того чи іншого явища; пор. вул. Далека (Ужгород), вул. Західна (Чоп), вул. Об'їзна, вул. Окружна (Мукачеве), вул. Південна (с.Забрідь) тощо.

У третьому підрозділі «Емоційно марковані офіційні урбаноніми» (див. рис. 1.) виявлено, що однією з домінуючих груп серед цих назв є так звані позитивні назви (30% від асоціативних найменувань); пор. вул. Світла (Мукачеве), вул. Золота, вул. Золотиста, вул. Райдужна, вул. Рожева, вул. Срібляста (Ужгород) та ін.. Популярність естетичних урбанонімів у наш час зумовлюється в першу чергу політичною нейтральністю, по-друге, прагненням суспільства до естетики, напр. вул. Акацієва, вул. Магнолій, вул. Косична, вул. Тюльпанів тощо. Як і позитивні найменування, емотивність яких дуже недовговічна, пафосні назви сприймаються як такі лише на початку свого виникнення. Враховуючи те, що вони в переважній своїй більшості утворені від абстрактних лексем, не уточнених конкретизуючими словами, основною рисою аналізованої підгрупи стає невизначеність пор., вул. Перемоги, вул. Слави, вул. Визволення, вул. Свободи та ін.

Четвертий підрозділ «Офіційні назви-вшанування» присвячений аналізу назв-вшанувань (7 % від усіх офіційних урбанонімів, див. рис. 1.), які можна назвати продуктом радянської епохи. Особливістю найменувань цієї групи є домінуюча мотивація третього ступеня (за винятком назв, утворених на честь міст-побратимів) пор., вул. Дагестанська, вул. Донська (Ужгород), вул. Волзька, вул. Амурська, вул. Кубанська, вул. Омська, вул. Ростовська, вул. Уральська (Мукачеве) тощо.

У п'ятому підрозділі «Перейменування як ідентифікатор специфіки розвитку мотиваційної бази офіційної закарпатоукраїнської урбанонімії ХХ - поч. ХХІ ст.» здійснено аналіз перейменувань вулиць упродовж ХХ-ХХІ ст., який дозволяє зробити висновок про те, що найбільше змін торкнулося ідеологічно вмотивованих назв. Офіційні урбаноніми у цьому плані вибудовують своєрідну ієрархічну піраміду, на вершині якої - меморіальні назви, далі - найменування-вшанування, асоціативні назви і найнижче розташовані характеристичні одиниці. Саме ідеологія зумовлює активні зміни в горизонтальній площині та деформацію, яка спостерігається у вертикальному зрізі.

У шостому підрозділі «Мотиваційна база неофіційної урбанонімії» виділено домінуючу групу неофіційних урбанонімів закарпатоукраїнського урбанонімікону - найменування, що репрезентують відношення людини до іменованого об'єкта. Це пояснюється, очевидно, вираженим антропогенним характером номінованих об'єктів. При цьому використовуються антропоніми пор. Барнъ (к.с., с.Домашин), Жулканичн (к.с., с.Княгиня), Гуледзъ, Зорівчакъ (к.с., с.Латірка), Добуннська (вул., с.Великі Ком'яти), Пристаївська (вул., с.Іза), та апелятиви - Попува Збгорода (к.с., с.Копашнево), Дяків Вирьх (к.с., с.Торунь) тощо.

Урбаноніми, які мотивовані географічною реалією, складають близько 15% від усіх неофіційних урбанонімів, напр., Березнък (к.с., с.Нанково), Лазъ (к.с., с.Луг), (пор. діал. лаз - «лука»), Поляна (к.с., с.Копашнево), Полянкъ (к.с., с.Монастирець), Голъця (к.с., с.Монастирець) (пор. діал. голъц'а, голъці «безліса гора») тощо.

Пряма характеристика об'єкта належить до однієї з найтиповіших моделей неофіційного урбанонімотворення. Причому одиниці, мотиваційною базою яких стала вказівка на ту чи іншу якість номінованого явища, не вирізняються великою різноманітністю, але дуже сильно піддаються впливу прототипних структур. В основі неофіційних дескриптивно-оціночних урбанонімів - вказівка на якісну характеристику об'єкта, що вирізняє його з-поміж інших. До уваги береться форма номінованої території: Кнреші (мн., Хуст) (пор. уг. kцr «круг, окружність»), Кутъ (к.с., смт Ясіня); її розміри: Малб Вэлиця (к.с., с.Горінчево), Мнкраш (мн., Виноградів); час виникнення: Нувий Райун (мн., Ужгород), Старб Вэлиця (к.с., с.Завадка) тощо.

Характер асоціативності неофіційних урбанонімів значною мірою зумовлюється їх природою: виникаючи і побутуючи в усному мовленні, емоційно марковані найменування, попри свою образність, характеризуються реальною мотивацією. Знакову репрезентацію географічних назв за допомогою символічних найменувань поділяємо на два типи: 1) оказіональні назви - такі, які поширені тільки в межах невеликої території і відомі тільки мешканцям цієї території, напр. Восйлниця (вул., с.Ключарки) (пор. діал. восйлниця «гусениця»; названа вулиця довга і звивиста, як гусениця), Гэрка (к.с., с.Горінчево), Пантликувиця (вул., с.Великі Лучки) (пор. діал. пбнтлик «кольорова стрічка») (вулиця довга і звивиста); 2) відузуальні - в основі яких конотоніми із чітко закріпленою за ними асоціативністю (хоча у мікросистемі топонімів вони можуть отримувати специфічне семантичне забарвлення, що розвинулося на базі узуального), напр. Бам (мн., Ужгород) («віддалене від центральної частини населеного пункту місце»), Малб Москвб (мн., смт Королево) (центральна частина селища).

Четвертий розділ «Джерела і способи творення урбанонімів» присвячений дослідженню джерельної бази і механізмів творення урбанонімів. У першому підрозділі «Урбаноніми, утворені від власних назв» виявлено, що ядром джерельної бази офіційних назв послужили власні найменування. Урбаноніми відонімного походження складають 60% усіх офіційних одиниць. Основу їх формують антропоніми (52% усіх відонімних утворень), що трансформуються в урбаноніми шляхом трансонімізації; пор. вул. Балудянського М., вул. Бєлінського В., вул. Бортнянського Д., вул. Вербицького М., вул. Котовського Г., вул. Саксаганського П. та ін. На межі ядра і периферії онімів як джерельної бази офіційних урбанонімів перебувають топоніми (8%).

Чималу частку відантропонімних неофіційних урбанонімів (11%) становлять одиниці, утворені шляхом плюралізації. Як правило, плюралізація виступає у «чистому» вигляді, без додавання додаткових формантів; пор. Барнъ (к.с., с.Домашин), Бартэші (мн., Хуст), Гуледзъ, Зорівчакъ (к.с., с.Латірка), Панкуличн (к.с., с.Кичірне).

У другому підрозділі «Урбаноніми, утворені від апелятивів» з'ясовано, що активна взаємодія апелятивної та пропріальної лексики пояснюється прагненням людей називати навколишні об'єкти з метою орієнтації легкими для запам'ятовування, зрозумілими словами, які б позначали відомі об'єкти. Відапелятивні урбаноніми складають 39% від усіх офіційних найменувань. Це зумовлено меншою ідеологічною потенцією загальних назв, порівняно з власними.

Домінуючими у групі неофіційних назв, твірною основою для яких послужили апелятиви (79% неофіційних урбанонімів), є онімізовані найменування. Їх перевага над конверсійними пов'язана із стихійністю появи аналізованих назв, їх природою.

Третій підрозділ «Урбаноніми змішаного типу» присвячено дослідженню одиниць, мотивуючими для яких послужили і власні, і загальні назви. Ця група кількісно незначна (близько 2% від усіх аналізованих найменувань).

урбанонім спорадичний назвотворчість закарпаття

ВИСНОВКИ

1. Аналіз специфіки функціонування урбанонімів як онімних одиниць дозволяє зробити висновок про те, що при дефініції урбанонімів домінантою повинна виступати природа номінованих об'єктів. Вони мають бути антропогенними, належати до території населеного пункту, бути одиницею територіального членування, мати необхідність мовнознакової репрезентації. Усі урбаноніми поділяються на офіційні і неофіційні. З'ясовано, що іманентною, домінуючою функцією для усіх урбанонімів є номінативна, а асоціативна, ідеологічна та характеристична виступають факультативними. Водночас специфіка функціонування неофіційних урбанонімів свідчить про можливість кваліфікації характеристичної функції як основної поруч з номінативною.

2. Аналіз універсальних та спорадичних екстралінгвальних факторів розвитку закарпатоукраїнського урбанонімікону дав можливість з'ясувати, що вплив демографічного чинника упродовж ХХ ст. на теренах сучасного Закарпаття був неоднаковим: на початку століття, а також у роки другої світової війни за умов економічної стагнації цей фактор був малопомітним, тоді як у міжвоєнний та повоєнний періоди він стає основною передумовою розбудови розгалуженого закарпатоукраїнського урбанонімікону.

Екстралінгвальні чинники, які зумовлюють зміни у тій чи іншій мовній підсистемі, у різні хронологічні періоди творять свою ієрархію, яка відбивається на квалітативних та квантитативних характеристиках лексичних груп. Означення об'єкта за рахунок його характеристики в офіційній урбанонімії у ХХ ст. поступається ідеологічному фактору, внаслідок чого значно змінюється співвідношення дескриптивних назв та ідеологічно забарвлених на користь останніх.

3. У період входження Закарпаття до Чехословаччини (1919-1939 рр.) закарпатоукраїнський офіційний урбанонімікон уже усвідомлюється як засіб формування культурного національного обличчя міста, внаслідок чого відбувається його богемізація. У радянські часи урбанонімія мала сприяти формуванню ідеального образу радянської людини - патріота СРСР, в міру освіченого (міра встановлюється радянським трактуванням історії, мови, культури) і обізнаного з її досягненнями, революціонера, що завжди готовий повстати за здійснення комуністичних ідеалів і проти проявів буржуазного націоналізму.

Прикметно, що не можна говорити про закарпатоукраїнський урбанонімікон кінця ХХ - поч. ХХІ ст. як про однорідне утворення. Особливістю його є те, що, незважаючи на можливість певних узагальнень, на цьому етапі історичного розвитку практично кожне місто має вибудовану свою специфічну підсистему.

4. Еволюція урбанонімної системи призвела до ускладнення процесу номінації, інтегральності акту народження онімної одиниці. Масове використання місцевих назв для творення місцевого урбанонімікону зовсім незвичне для закарпатоукраїнської урбанонімії, але водночас воно свідчить про демократизацію номінації та появу у ній нових рис, спрямованих на формування регіонального обличчя урбанонімікону та відбиття у ньому історії саме тієї місцевості, де ці найменування появляються; пор. назви вул. Мала Лунка, вул. Глод, вул. Попова Загорода, вул. Зелений Кут та ін. у с.Копашнево Хустського району, які повністю дублюють назви сільських кутків.

5. Крім основних мотиваційних ознак - меморіальності, вшанування, характеристичності та асоціативності - виділяються й додаткові, на підставі чого виокремлюються три ступені мотивації.

6. Меморіальні назви складають найбільшу групу серед досліджуваних нами офіційних одиниць (61%). Характер сучасного закарпатоукраїнського урбанонімікону підтверджує той факт, що домінуючою є підгрупа назв на честь чужоземних осіб (43% від меморіальних назв).

Найменування на честь місцевих діячів складають 25% від меморіальних урбанонімів: вул. Грицака М., вул. Долиная М. (Хуст); вул. Вакарова Д. (Чоп), вул. Маркуша О. (с. Іза) та ін. Зміщення центру уваги суспільства з письменників на громадських діячів свідчить, з одного боку, про відчуття необхідності актуалізації патріотичних настроїв у суспільстві (у зв'язку з цим - поява значної кількості назв на честь місцевих борців за українську державність), з другого - про демократичність процесів у сучасній урбанонімній системі, яка, хоч і досить мляво, проте призводить до створення регіонального обличчя закарпатоукраїнського урбанонімікону.

Урбаноніми, утворені на честь українських діячів складають 24,6% від меморіальних назв: вул. Сковороди Г. (Свалява), вул. Данила Галицького (Ужгород), вул. Кобилянської О. (Берегове), вул. Григоренка П. (Хуст) та ін. Назви на честь державних діячів і вчених - одна з підгруп, які в пострадянський час зазнали найбільшого оновлення.

Домінантною підгрупою в групі дескриптивних назв є урбаноніми, що характеризують об'єкт за іншим об'єктом, який знаходиться на вулиці або поблизу (37% ), напр. вул. Керамічна (Хуст), вул. Замкова (Ужгород), вул. Ядерин (Рахів), вул. Латорицька (Чоп) та ін.

Конотації офіційних експресивно маркованих урбанонімів (14% від усіх офіційних урбанонімів) знаходять відображення у позитивних назвах (вул. Щаслива в Ужгороді), естетичних (пор. вул. Вишнева в Тячеві) та пафосних (пор. вул. Слави в Ужгороді), які приблизно однаковою мірою співвідносяться за кількісними характеристиками.

Основу назв-вшанувань (7% від усіх урбанонімів) складають урбаноніми, що вшановують інші географічні об'єкти (пор. вул. Керченська в Ужгороді), тоді як зовсім незначною є підгрупа назв, що вшановують державні українські цінності, напр. вул. Соборної України (с.Іза).

8. Неофіційна урбанонімія є відображенням двох аспектів функціонування урбанонімів. Передусім, ідеться про антропогенний характер номінованих об'єктів. Відповідно це знаходить вияв у продуктивності груп найменувань, що репрезентують відношення людини до іменованого об'єкта, тобто виражають семантику родової характеристики території (напр., к.с. Жулканичн в с.Княгиня) та назв, що відображають суспільну діяльність (напр., к.с. Косбрища в с.Торун). Водночас неофіційне, спонтанне називання відображає сутність урбаноніма як засобу позначення саме територіальної одиниці, що дозволяє пояснити високу питому вагу урбанонімів, які характеризуються географічною реалією (близько 15% від усіх неофіційних урбанонімів) (пор. к.с. Горб у смт Кольчино, к.с. Горб в с.Кошелево) та ін.

Антропоніми і топоніми формують ядро власних назв, які є джерельною базою для офіційної урбанонімії. Інші різновиди онімів знаходяться на периферії джерельної бази урбанонімів. Це можна пояснити ідеологічним спрямуванням офіційної урбанонімії і у зв'язку з цим апеляцією до антропонімів, з іншого боку, прив'язаністю урбанонімних основ до меж міста або місць, недалеких від населеного пункту. Водночас загальні назви формують ядро джерельної бази неофіційних урбанонімних одиниць (79%), що зумовлено природою останніх, які появляються передусім як засоби орієнтації у навколишньому просторі, а не виразники панівної ідеології.

ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Галай О. Про зміни в урбанонімії Закарпаття в післявоєнний період (на матеріалі урбанонімів м. Мукачева) / О. Галай // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : Зб. наук. праць / Ужгор. нац. ун-т. - 2006. - Вип. 10. - С. 40-44.

2. Галай О. Українська урбанонімія Закарпаття як предмет наукового дослідження / О. Галай // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Філологія. - 2007. - Вип. 15. - С. 100-104.

3. Галай О. Мотиваційна база новітнього урбанонімікону міста Ужгорода / О. Галай // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Філологія. 2007. - Вип. 16. - С. 84-88.

4. Галай О. Законодавче врегулювання назвотворчості як екстралінгвальний чинник розвитку закарпатоукраїнської урбанонімії ХХ - поч. ХХІ ст. / О. Галай // Філологічні студії / Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - 2008. - № 1-2. - С. 255-263.

5. Галай О. Характеристичні назви сучасного офіційного закарпатоукраїнського урбанонімікону / О. Галай // Мовознавчий вісник : Зб. наук. пр. / МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б.Хмельницького ; Відп. ред. Г.І.Мартинова. - Черкаси, 2008. - Вип. 6. - С. 216-222.

6. Галай О. Діалектна лексика як джерело офіційної урбанонімії (на матеріалі Закарпатської області) / О. Галай // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : Зб. наук. праць. - Вип. 12. - Ужгород : Говерла, 2008.

7. Галай О. Екстралінгвальні чинники еволюції урбанонімії Закарпатської області у ХХ - ХХІ ст. / О. Галай // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Філологія. - 2008. - Вип. 18. - С. 63-67.

8. Галай О. Асоціативні назви офіційного закарпатоукраїнського урбанонімікону / О. Галай // Людина. Комп'ютер. Комунікація : Зб. наук. праць / За ред. Ф.Бацевича. - Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2008. - С. 51-53.

АНОТАЦІЯ

Галай О.Б. Українська урбанонімія Закарпаття в ХХ-ХХІ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Ужгородський національний університет. - Ужгород, 2008.

У дисертації проаналізовано урбанонімікон Закарпаття ХХ-ХХІ ст. з метою повного і всебічного аналізу цієї підсистеми онімів. Досліджено екстралінгвальні чинники формування закарпатоукраїнського урбанонімікону, серед яких виділено універсальні та спорадичні. До універсальних відносяться демографічний розвиток населених пунктів, прагнення мовців за посередництвом власної назви охарактеризувати найменований топооб'єкт і державна ідеологія. До спорадичних - законодавче врегулювання урбанонімії і мода.

Відповідно до мотивації назви усі урбаноніми поділено на меморіальні, характеристичні, асоціативні та назви-вшанування. Крім того, виділено три ступені мотивації. З'ясовано, що домінуючою групою серед офіційних урбанонімів є меморіальні назви, серед неофіційних - характеристичні.

Виявлено, що антропоніми формують ядро джерельної бази офіційних назв, апелятивна лексика - неофіційних урбанонімів.

Ключові слова: урбанонім, меморіальні урбаноніми, характеристичні урбаноніми, асоціативні назви, назви-вшанування.

SUMMARY

Halay O.B. Ukrainian urbanonymy of Transcarpathion region of XX - XXI century. - Manuscript.

A Thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philological Sciences in Speciality 10.02.01 - Ukrainian Language. - Uzhhorod National University. - Uzhhorod, 2008.

In dissertation the urbanonyms of Transcarpathion region in XX - XXI centuries are analysed with the purpose of thorough and comprehensive analysis of this subsystem of onyms. The outlingual factors of formings of the transcarpathion region are investigated, among which the sporadic are selected and universal. Demographic development of settlements, aspiration of people to describe object at mediation of the onym and state ideology belong to the universal factors. Legislative settlement of urbanonymy and fashion - to sporadic.

In accordance with motivation all urbanonyms are parted on a memorial, characteristic, associative and names-celebrations in honour. Three degrees of motivation are selected also. It is discovered that a dominant group among official urbanonyms are the memorial names, among unofficial - characteristic.

It is discovered that antroponyms form the kernel of a spring base of the official names, appelativ vocabulary - of unofficial urbanonyms.

Key words: urbanonym, memorial urbanonyms, characteristic urbanonyms, associative names, names-celebrations in honour.

АННОТАЦИЯ

Галай О.Б. Украинская урбанонимия Закарпатья в ХХ - ХХI вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Ужгородский национальный университет. - Ужгород, 2008.

В диссертации проанализирован урбанонимикон Закарпатья ХХ - ХХI вв. с целью полного и всестороннего анализа этой подсистемы онимов. Доказано, что к урбанонимам принадлежат названия антропогенных объектов, которые относятся к территории населенного пункта и требуют языково-знаковой репрезентации. Все урбанонимы разделяются на официальные и неофициальные. Выяснено, что доминирующей функцией для всех урбанонимов выступает номинативно-дифференциальная. Ассоциативная, идеологическая и характеристичная выступают факультативными. Специфика функционирования неофициальных урбанонимов свидетельствует о возможности квалификации характеристической функции как основной вместе с номинативной.

Исследовано экстралингвальные факторы формирования закарпатоукринского урбанонимикона, среди которых выделено универсальные и временные. К первым факторам принадлежат: 1) демографическое развитие населенных пунктов; 2) желание пользователей языка через посредство онима охарактеризовать именуемый топообъект; 3) государственная идеология. Спорадическими факторами влияния выступают: 1) законодательное регулирование урбанонимии; 2) мода. Доказано, что экстралингвальные факторы, которые предопределяют изменения в той или иной языковой подсистеме, в разные хронологические периоды формируют свою иерархию, которая отображается на квалитативных и квантитативных характеристиках лексических групп. Обозначение объекта через его характеристику в официальной урбанонимии ХХ в. уступает идеологическому фактору, в результате чего значительно изменяется соотношение дескриптивних названий и идеологически окрашенных на пользу последних.

Эволюция урбанонимной системы привела к усложнению процесса номинации, к интегральности акта рождения онимной единицы. Массовое использование местных названий для формирования местного урбанонимикона не характерно для закарпатоукраинской урбанонимии, но в то же время оно свидетельствует о демократизации номинации и появлении в ней новых черт, направленных на создание регионального образа урбанонимикона и отражение в нем истории именно той местности, где эти названия появляются.

По мотивационному признаку все урбанонимы можно разделить на мемориальные, характеристические, ассоциативные и наименования-чествования. Кроме основных мотивационных признаков, выделяются и дополнительные, на базе которых удается вычленить три степени мотивации. Первая - прямая, или объективная мотивация (факт реального соотношения названия и объекта считается истинным). Вторая степень - опосредствованная мотивация (реальное соотношение названия и объекта сомнительно). В третьей степени реальное соотношение названия и объекта считается отсутствующим.

Установлено, что мемориальные названия формируют самую большую группу среди исследованных нами официальных единиц. Факт доминирования мемориальных урбанонимов в честь иностранцев свидетельствует о слабо выраженном украинском характере урбанонимикона Закарпатья. Наименования в честь местных деятелей составляют 25% от мемориальных урбанонимов. Доказано, что смещение центра внимания общества с писателей на общественных деятелей свидетельствует, с одной стороны, о чувстве необходимости актуализации патриотических настроений в обществе (в связи с этим - появление значительного количества названий на честь местных борцов за украинскую государственность), с другой - о демократичности процессов в современной урбанонимной системе, которая, хоть и достаточно вяло, но все же ведет к созданию регионального лица закарпатоукраинского урбанонимикона.

Урбанонимы, образованные в честь украинских деятелей, составляют 24,6% от мемориальных названий. Установлено, что названия в честь государственных деятелей и ученых, - одна из подгрупп, которые в постсоветское время испытали наибольшее обновление.

Обнаружено, что доминирующую подгруппу в группе дескриптивных названий формируют урбанонимы, которые характеризируют объект по другому объекту, расположенным на улице или недалеко от нее.

Коннотации официальных эмоционально маркированных урбанонимов находять отображение в позитивных названиях, эстетических и пафосных, которые приблизительно одинаково соотносятся по количественным характеристикам.

Установлено, что основу названий-чествований составляют урбанонимы, которые чествуют другие географические объекты, тогда как подгруппа названий, подчеркивающих государственные украинские ценности, - совсем незначительна.

Проведен анализ неофициальной урбанонимии, которая отображает два аспекта функционирования урбанонимов. В первую очередь речь идет об антропогенном характере номинированных объектов, который предопределяет продуктивность групп наименований, представляющих отношение человека к именованному объекту, и названий, отображающих общественную деятельность личности. В то же время неофициальная, спонтанная номинация указывает на сущность урбанонима как средства обозначения именно территориальной единицы. Это позволяет объяснить высокий удельный вес урбанонимов, характеризирующихся географической реалией.

Доказано, что ядро онимов, которые выступают исходными основами для официальной урбанонимии, формируют антропонимы и топонимы. Другие разновидности онимов находятся на периферии базы источников урбанонимов. Это объясняется идеологической направленностью официальной урбанонимии и, в связи с этим, обращением к антропонимам, с другой стороны, привязанностью урбанонимных основ к границам города или местам, расположенным недалеко от населенного пункта. Аппелятивная лексика формирует ядро базы источников неофициальных урбанонимов, что обусловлено природой этого типа названий, которые возникают прежде всего как средства ориентации в окружающем пространстве, а не выразителями господствующей идеологии.

Ключевые слова: урбаноним, мемориальные урбанонимы, характеристические урбанонимы, ассоциативные названия, наименования-чествования.

Размещено на Allbest.ur