Аналіз уживання іменникових баз префіксальних іменників дозволяє припустити плеонастичність ur- в усіх випадках: в такий спосіб ursache `причина', urloup `дозвіл (іти)', urvluht `пристановище' визнано в дисертації словотвірними плеоназмами. Оскільки йдеться про функційну спустошеність (надлишковість) префікса, базові іменники sache, loube, vluht визначено як спільнокореневі синоніми ursache, urloup і urvluht відповідно. З ursache, sache у значенні `причина' корелює іменник ursprunc.

2.6. Порівняльний аналіз префіксальних іменників малопродуктивних словотвірних типів. Більшість розглянутих лексем репрезентує модифікаційні іменники. Вони утворені без зміни частиномовної приналежності мотиваційної бази. Префікс надає базовій лексемі модифікувальної семантичної ознаки. Частину іменників визначено як словотвірні плеоназми: у відповідних префіксальних утворень не виявлено функційних відмінностей від базових іменників, тоді як морфологічно й семантично вони вмотивовані. Їх неможливо парафразувати, з тим щоб зарахувати до певного функціонального класу. Модифікаційні іменники суттєво домінують як за кількістю лексем, так і слововживань. Питома вага словотвірних плеоназмів на їхньому тлі є незначною. Низька продуктивність префіксів із часом призводить до того, що при наявності морфологічного зв'язку втрачається семантичний зв'язок між іменником із префіксом і відповідною базою. Як наслідок, префіксальний іменник перетворюється на семантично неподільне утворення.

Модифікаційні деривати з малопродуктивними префіксами розподіляються за 4 функціональними класами: негативної оцінки, заперечення, підсилення, часової послідовності. Дві третини префіксальних дериватів - це іменники на позначення негативної оцінки (198 слововживань). У цій функції постає кожне четверте уживання лексеми із п'яти. Майже у чверті випадків (4 лексеми) ідеться про утворення із заперечним префіксом, проте їхня питома вага у корпусі є обмеженою (15 слововживань). Інші функціональні класи представлені поодинокими лексемами. Єдина лексема з підсилювальним ab- (abgrьnde `прірва, глибина душі, серця') відіграє суттєву роль у структурі релігійних пам'яток (33 уживання). словотвірний іменниковий середньоверхньонімецький префікс

Мотивацію декількох лексем з'ясувати неможливо. Питома вага таких утворень несуттєва. Іменниками з нез'ясованою мотивацією з малопродуктивними префіксами у дослідницькому корпусі визнано тільки утворення з в- - вbulge `гнів', вgёz `безпам'ятність', вwёrf `покидьок'.

Лексеми з в-, уживання яких практично сходить нанівець у першій половині ХІІІ ст., cконцентровані майже винятково у південнонімецьких діалектах. Іменники малопродуктивних типів поширені лише в декількох мовно-часових проміжках свн. періоду. Активність іменників з ab- у всіх часових відрізках і майже усіх діалектних ареалах забезпечили лексеми abgot і abgrьnde, а з misse- - missetвt.

Статистичний аналіз уживань missetвt свідчить про те, що їхня кількість у південнонімецьких рукописах превалює над їхньою кількістю у середньонімецьких пам'ятках, а відношення між ними дорівнює ~ 3 : 1. У південнонімецьких рукописах missetвt практично зникає наприкінці свн. періоду, тоді як відповідні приклади зафіксовано в усіх середньонімецьких діалектних ареалах цього періоду, крім середньофранкського. Той же процес можна спостерігати щодо поширення missetrфst: лише на початку свн. періоду цей іменник зафіксовано в південнонімецькому ареалі, однак починаючи із ХІІІ ст., він зустрічається винятково у середньонімецьких діалектах.

Префікс after- є ознакою середньонімецьких діалектів: гессенсько-тюрінґенського (східносередньонімецького) ареалу - на початку досліджуваного періоду, середньофранкського і рейнськофранксько-гессенського - наприкінці. Уживання іменника з ur- - urvluht - засвідчено лише на початку свн. періоду (друга половина ХІІ ст.) у рейнськофранкському діалекті. У рукописах, датованих першою половиною ХІІІ ст., зустрічаються приклади ursache у ріпуарському діалекті, у першій половині XIV ст. - у всіх середньонімецьких діалектах, тоді як ужиток ursache у південнонімецькому ареалі обмежений упродовж ХІІІ - першої половини XIV ст. (східно)швабським діалектом.

У третьому розділі “Префіксальні іменники з un-” установлено динаміку розвитку іменників, утворених за допомогою префікса un-, упродовж свн. періоду. Ця група є першою за кількістю дериватів (160 лексем) і другою (після іменників із ge-) - за частотністю (1104 слововживання). Префіксальні іменники з un- виявлено у 70 із 79 рукописів дослідницького корпусу.

1. Утворення з un- уживаються переважно у релігійних пам'ятках, оскільки християнська мораль первісно спрямована на подолання негативних якостей і виховання людини в чеснотах. У рукописах, що репрезентують куртуазно-лицарський епос, кількість іменників з un- є досить обмеженою. Це можна пояснити тим, що загальною суттю всієї середньовічної куртуазної літератури було бажання лицаря сподобатися Богові і його створінню - світові (суспільству) (Baumann, Oberle, 1996). Іменники з un- не типові для грамот через специфічність їхньої тематики.

Кількість уживань іменників з un- поступово зростає впродовж свн. періоду. Цю тенденцію можна спостерігати до кінця ХІІІ ст. у баварсько-алеманському перехідному регіоні, алеманському й рейнськофранксько-гессенському ареалах. Зниження питомої ваги утворень з un- властиве загальнопівденнонімецькому, баварському й західносередньонімецькому діалектним ареалам. Кількість прикладів у гессенсько-тюрінґенських (східносередньонімецьких) пам'ятках коливається, хоча до ХІІІ ст. префіксальні іменники з un- у цьому ареалі не були поширені.

2. Дібрані з дослідницького корпусу іменники, до складу яких входить префікс un-, репрезентують префіксальні, суфіксальні словотвірні типи, субстантивовані лексеми й деривати, утворені за допомогою конверсії. Для виокремлення префіксальних іменників, необхідно було на попередньому етапі дослідження розглянути слова з аналізованою структурою у відповідних рукописах.

Усі іменники, утворені за допомогою префікса un-, у розділі 3 первісно скласифіковані за приналежністю до певного структурного типу (у кожній групі об'єднано лексеми, які мають у своєму складі один і той же суфікс). Структурні групи аналізуються за частотним принципом у такій послідовності: un-ш/(е), un-(ес)heit, un-(s)t(e), un-(е)de, un-unge, un-sam(e), un-lоche, un-haft(e), un-ige, un-tuom. Такий підхід до аналізу лексем дозволив дослідити їх глибше й детальніше.

3. У рукописах, що містять підрядковий переклад із латини, засвідчено лат.-свн. паралелі. На рівні словотворчих морфем ідеться про кореляцію in- - un-: у випадках, коли можна припустити префіксацію як останній дериваційний крок щодо утворення з un-, префіксація також релевантна для відповідної лат. лексеми.

4. Під час аналізу рукописів установлена значна графічна варіативність un-: префікс реалізується як vn-, un-, ъn-, um-, vm-, vne-, am-, vr. Різноманітність варіантів підтверджує думку про те, що у свн. період ще не існує мовної норми як такої. Провідний графічний варіант - vn-. Співвідношення між vn- та un- дорівнює ~ 1,9 : 1. Частота вживання графічного варіанта vn- значно зростає впродовж досліджуваного періоду, а варіант un-, навпаки, демонструє загальну тенденцію до зниження частотності наприкінці свн. періоду порівняно з його початком майже у 4 рази.

Розбіжності виникають і щодо територіального поширення обох графічних варіантів: у другій половині ХІІ ст. варіант vn- є ще рідкісним, натомість починаючи із ХІІІ ст., vn- постає вже в усіх діалектних регіонах. Варіант un- експлікується в усіх ареалах другої половини ХІІ - першої половини ХІІІ ст., проте у другій половині ХІІІ - першій половині XIV ст. його виявлено майже винятково у середньонімецьких рукописах - середньофранкських і рейнськофранксько-гессенських пам'ятках.

Інші графічні варіанти відіграють підпорядковану роль. Низька частотність абсолютної більшості з них не дозволяє робити точні висновки про їхній зв'язок із часовим і діалектним чинниками. Можна ж упевнено стверджувати, що графічний варіант ъn- пов'язаний винятково з ранньосвн. рукописами.

Приголосний n перетворюється на m у складі префікса внаслідок асиміляції під впливом наступного губного словотвірної бази (напр.: ummacht `unmaht', vmbe$cheidenheit `unbescheidenheit').

5. Префіксальні іменники з un- мають різну структуру: до складу кожного третього деривата входить, крім аналізованого, інший префікс або перший компонент, що посідає його позицію. У 80 % випадків - це префікс ge-, проте в корпусі рукописів відсутні приклади приєднання un- до базового іменника з emp-, ent-, zer-.

5.1. Більше половини префіксальних іменників з un- закінчуються на -ш/(е), хоча деривати з такою структурою зустрічаються в усіх мовно-часових проміжках свн. періоду, їхній розподіл за окремими часовими відрізками й діалектними ареалами не є однаковим: кількість уживань у рукописах зростає впродовж свн. періоду, а їхня частотність у південнонімецьких пам'ятках більш ніж удвічі перевищує уживаність у середньонімецьких текстах.

5.2. Майже половина усіх досліджуваних лексем містять у своїй структурі експліцитно виражений суфікс: до складу кожного п'ятого утворення входить суфікс -(ес)heit, кожного десятого - -(s)t(e), кожного п'ятнадцятого - -(е)de. Рідкісними у складі іменників з un- є суфікси -sam(e), -unge, -lоche, -ige, -haft(e), -tuom.

Баварсько-алеманський перехідний (швабський) і гессенсько-тюрінґенський (східносередньонімецький) діалектні ареали представлені в рукописах другої половини ХІІ ст. одним структурним типом - un-ш/(е).

Усі структурні типи, крім un-lоche, зафіксовано у ранньосвн. пам'ятці “Bamberger Glaube und Beichte, Himmel und Hцlle” (BaGB-I-0-п), написаній на східнофранкському діалекті. Префіксальні іменники з -hafte, -ige, -tuom зустрічаються тільки в цьому рукописі, із -lоche - тільки у “Wiener Notker”. Крім того, усі 7 дериватів із -heit, що містяться у BaGB-I-0-п, є неповторюваними в жодному рукописі дослідницького корпусу. Сім із 11 лексем, що закінчуються на -(e)de, і 4 із 5 утворень із -sam(e) наводяться також тільки тут. Це дає підстави для припущення, що абсолютна більшість відповідних лексем були на той час скоріш за все авторськими неологізмами, а деякі з них зникли з ужитку на початку свн. періоду, тому їх можна вважати архаїзмами.

У баварських рукописах ХІІ ст. суфікси -(ес)heit і -(e)de у складі дериватів з un- експлікуються тільки у “Windberger Psalter”, a -(s)t(e) й -ш/(е) - в усіх 4 пам'ятках цього мовно-часового проміжку. Приклади зі -(s)t(e) найчастіше вживаються у східнофранкських рукописах, натомість із -(ес)heit - у рейнськофранксько-гессенському ареалі першої половини XIV ст.

6. Абсолютна більшість аналізованих лексем у дослідницькому корпусі - семантично вмотивовані деривати. Однак деякі іменники із префіксом un- класифікуються як семантично неподільні. Вони є морфологічно вмотивованими, проте через утрату зв'язку із семантичною базою їхнє лексичне значення встановити не можливо. Питома вага семантично неподільних іменників у корпусі є низькою.

Префікс un- у складі аналізованих іменників виконує функції заперечення, негативної оцінки або підсилення. Відповідні деривати розподілено за 6 словотвірними типами: 5 із них репрезентують лексеми зі структурою un-ш/(е), по 4 - зі структурою un-(s)t(e) й un-(е)de. Більшу однорідність щодо функційного використання виявили утворення зі структурою un-(ес)heit, у складі яких префікс виконує тільки заперечну функцію. Префікс un- надає базовій лексемі переважно заперечного значення (у складі 104 дериватів із 161 (= 64,60 %) і 817 слововживань із 1076 (майже 76 %). Другу позицію (із значним відривом від класу іменників із заперечним значенням) посідають іменники з негативним оцінним un- (17,39 % лексем і 11,62 % слововживань). Утворення, у складі яких префікс виконує підсилювальну функцію, мають підпорядковане значення. Вони представлені незначною кількістю лексем (5 = 3,10 %) і слововживань (10 = 0,93 %). На подвійно вмотивовані деривати припадає 15 % всіх аналізованих іменників (12 % слововживань). Як правило, це утворення зі структурою
un-(ес)heit.

7. Конкурувальними іменниками в дисертації визнано лексеми (з однаковою мотиваційною базою), утворені за різними словотвірними типами, які виявляють функційну тотожність. Їхня кількість у корпусі дуже обмежена. Як такі визначено untвt : missetвt : meintвt : ьbeltвt; unrвt : misserвt : meinrвt; unkust : вkust : hфnkust; unrede : hinderrede : meinrede : ьbelrede; untrфst : missetrфst; unmaht : вmaht. Конкуренція між un- та в- (unkust - вkust) спостерігається в рукописах, датованих другою половиною ХІ - першою половиною ХІІІ ст., un- і misse- (untвt - missetвt) - XIII - першою половиною XIV ст.

8. До синонімів зараховано слова, афікси, словотвірні типи, словосполучення, що виявляють тотожне або майже тотожне лексичне значення у повному обсязі, в одному або декількох лексико-семантичних варіантах. Спостереження за функціонуванням іменників з un- у досліджуваний період уможливлює висновок про існування досить розвиненої системи синонімів на всіх рівнях, а саме: синонімії префіксів; префікса un- і деяких інших перших компонентів складних слів, що посідають позицію префікса (при цьому синонімічність демонструють також базові лексеми) (напр.: unrede - aftersprвche - ьbelsprвche `обмова'), спільнокореневих синонімів (префікс залишається незмінним) (напр.: unsжl(e)de - unsжliсhеit `нещастя'), різнокореневих синонімів (напр.: ungunst - unwille `недоброзичливість'), дериватів з un- і словосполучень, тотожних із функційного погляду цим похідним іменникам (напр.: unwоp - ein ьbeles wip `та, яка не гідна називатися жінкою').

9. Порівняння з подальшими періодами розвитку німецької мови засвідчує поступове зникнення іменників із певною структурою (напр., un-(s)t(e), un-(е)de). Уживання тих із них, що збереглися у сучасній німецькій мові, обмежено, як правило, певним стильовим шаром (високим стилем), або вони є такими, що застарівають. Деякі структурні типи й відповідні лексеми не зафіксовані у двн. період, засвідчені лише на початку свн. періоду, після чого зникають з ужитку. Упродовж свн. періоду і пізніше зростає кількість дериватів із структурою un-(ес)heit, а кількість їхніх спільнокореневих корелятів відповідно зменшується. Особливої активності цей процес набуває за діяльності середньонімецьких містиків: у цей час іменники на -(ес)heit поступово поширюються, починаючи із середньофранкського, на весь німецькомовний ареал.

У четвертому розділі “Префіксальні іменники з ge-” встановлено, що префіксально-суфіксальний спосіб творення іменників у свн. період обмежений комбінацією певних суфіксів із префіксом ge-.

1. Як префіксально-суфіксальні іменники можна з упевненістю визначити лише відсубстантивні деривати, взяті до розгляду у дисертації. Іменники, до складу яких входить префікс ge-, утворюють найпотужнішу групу у свн. дослідницькому корпусі, проте відіменникові лексеми посідають друге місце за кількістю дериватів (121 лексема) (після іменників з un-), натомість перше - за кількістю слововживань - 1281. Для визначення словотвірних баз кожне слововживання вивчено у текстовому оточенні. Однак, оскільки дисертація присвячена передусім префіксальним похідним лексемам, для аналізу було відібрано тільки відіменникові префіксально-суфіксальні іменники з ge-, у творенні яких беруть участь також суфікси -ш/(e), -(е)de, -(s)t(e) та -gоt.

2. Деривати з ge- поширені у 73 рукописах із 79, у т.ч. у грамотах усіх канцелярій, крім канцелярії Єни/Вайди. Частотність іменників із ge- зростає впродовж свн. періоду, але цей процес відбувається хвилеподібно: у середньонімецькому ареалі засвідчено постійне зростання кількості уживань, у південнонімецьких пам'ятках пік частотності припадає на другу половину ХІІІ ст., після чого спостерігається спад їхньої активності. З другої половини ХІІ ст. до кінця ХІІІ ст. префіксальні лексеми набагато частіше наводяться у південнонімецьких, ніж у середньонімецьких, діалектах, проте у першій половині XIV ст. співвідношення між обома ареалами майже однакове.

3. Порівняння з лат. мовою дозволяє зробити висновок, що кореляція відбувається майже винятково на лексичному рівні. Відповідність на рівні префіксів можна припустити лише в межах лат. com-pater - свн. gevater `хрещений батько', однак лат. еквівалент у корпусі пам'яток не зафіксовано.

4. Дослідження іменників, дібраних із рукописів, свідчить про відсутність мовної норми як такої у свн. період. Наявність цілого ряду графічних варіантів ge- у складі відповідних іменників - ge-, gi-, ga-, go-, gei-, g-, ke- - підтверджує це. Провідний графічний варіант - ge-. Його питома вага зростає впродовж свн. періоду. Другий за частотою варіант - gi- - є залишком двн. часу й ознакою південнонімецьких рукописів. Унікальні графічні варіанти тяжіють до певних пам'яток і зафіксовані у Williram. “Hohe-Lied-Kommentar” (ke-), “Physiologus” (ga-), “Kaiserchronik” (go-), “Rheinisches Marienlob” (gei-). Відсутність жорстко унормованої орфографії особливо помітна у ранньосвн. період, коли в одній пам'ятці можна зустріти декілька графічних варіантів префікса одночасно. Синкопований варіант g- характерний передусім для південнонімецького ареалу, проте синкопа зумовлена дистрибуцією і наступає, коли префікс передує сонорним і плавним приголосним кореня (glit < gelit, gnist < genist). Орфографічні розбіжності (що з очевидністю призводили до варіації у вимові) засвідчені повною мірою у складі кореневих морфем. Їх можна пояснити, як правило, діалектним і/або часовим чинниками (напр.: gesleht(e) - варіант, зафіксований у південнонімецьких діалектах, geslechte - у середньонімецьких пам'ятках; дифтонгізація довгого iu (> ui) є ознакою швабського, яка чітко відмежовує його від суміжних діалектів (gesuine `gesiune'), розширення еі в аі - баварського й швабського (gebain(e) `gebeine'), а звуження (ei > ie) - рейнськофранкського (середньонімецького) (gebiene)). Перехід h у сh засвідчений, починаючи з другої чверті ХІІІ ст., у ріпуарському “Rheinisches Marienlob”, натомість у більш давній період (близько 1200 р.) у рейнськофранкському ареалі (“Trierer Psalmen”) спостерігається випадіння h перед t (geslete / geslethe < gesleht(e), gerithunge < gerihtunge).

На початку свн. періоду умлаут кореневого голосного виражений лише у поодиноких випадках. У другій половині ХІІІ ст. експлікація умлаута стає звичною у південнонімецьких діалектах, проте у середньонімецьких рукописах спорадично виникають у цей період приклади відсутності умлаута.

5. Розвиток префіксального іменникового словотвору за участю ge- відбувався нерівномірно впродовж свн. періоду і залежав не лише від часового і діалектного чинників, але почасти також від типу й жанру тексту. Так, творці епічного жанру сприяли поверненню в ужиток або появі певних лексем із ge- (напр.: gesiz `місця для сидіння', getwёrc `карлик', gewelbe `склепіння'). Серед префіксальних іменників із ge- найбільш уживаними у релігійних пам'ятках були gebeine `кістки; скелет; мощі', gebёt `молитва', gemьete `сукупність думок і відчуттів'; у куртуазно-лицарському епосі - geselle `товариш', gesinde1 `слуги; військо', gezёlt `шатро'; у грамотах канцелярії Фрайбурґа - gewжge `те що слугує мірою ваги; вага' (у грамотах інших канцелярій частотних іменників не засвідчено), в інших правничих текстах - gelњte `те що слугує мірою ваги; вага'. Префіксальні іменники аналізованого типу не відіграють суттєвої ролі в іменниковому словотворі пам'яток, що репрезентують діловий стиль. У них засвідчено 24 подібні лексеми із 121: у грамотах наведено 10 дериватів, в інших правничих текстах - 18 лексем. Спільними для обох груп рукописів є 4 утворення: geselle, geswistergоt1 `сестри', gevжre `лихий замір', gewжge.

Жанр або тип тексту впливає на актуалізований лексико-семантичний варіант багатозначних іменників (наприклад, geselle уживається в релігійних текстах у прямому й переносному значенні `товариш', в епічних пам'ятках - у тому ж значенні, проте - лише у прямому вжитку, натомість у пам'ятках ділового стилю - `компаньйон' або `підмайстер'). Форма ж тексту - віршована або проза - не позначається, як правило, на виборі лексеми.

6. Більшість дериватів із ge- поширилися з півдня німецькомовного ареалу на північ (наприклад, gebeine абсолютно превалює спочатку у південнонімецьких діалектах, тоді як у першій половині XIV ст. - в середньонімецьких рукописах). Окремі лексеми проходять зворотний шлях поширення (наприклад, gelit `члени (тіла); кінцівки' просувалася з півночі на південь).

Розгалужена система синонімів завдячує також часовому й діалектному чинникам. Автори пам'яток, написаних на різних діалектах, віддають перевагу тим чи іншим лексемам із ge-, які означають одне й те саме: наприклад, у швабському діалекті уживалася на позначення міри ваги gelњte, в алеманському - gewжge, тоді як у середньобаварському (Ruprecht von Freising. “Rechtsbuch”) засвідчено обидва синоніми майже з однаковою частотністю. Обидва іменники властиві лише діловому стилю, у текстах релігійного спрямування замість них уживається (у прямому й переносному значенні) gewihte `міра ваги, вага'.

Конкуренція певних лексем спостерігається переважно у парах `префіксальний іменник - базовий іменник' (gekleide - kleider `вбрання, шати', gerihtunge - rihtunge `настанова', gewлrschaft - wлrschaft `поручництво').

Прихильність авторів до окремих конкурувальних і/або синонімічних утворень, що мають у своєму складі певні суфікси, можна пояснити діалектним (у певних випадках також - часовим) чинником: наприклад, у грамотах, що вийшли з канцелярії Фрайбурґа у період від 1284 до 1300 року, віддавали перевагу лексемі на -gоt - geswistergоt2 `брати і сестри', а такі, що датовані 1316-1320 роками, - слову, яке має більш сучасний вигляд, - geswёster, тоді як у Ruprecht von Freising. “Rechtsbuch” віддано перевагу іменникові на -de - geswisterde.

Іменники на -de репрезентують тип, який поступово зникав: 4 префіксальні лексеми, до складу яких входить цей суфікс, виявлено в одному рукописі - ранньосвн. BaGB-I-0-п. Окремі ж лексеми на -de, як і їхні еквіваленти, проклали собі шлях у свн. період, набули ваги й залишаються в ужитку дотепер (поодиноке уживання gevжrde `лихий замір' - суфіксального плеоназму - засвідчено на початку свн. періоду у релігійній пам'ятці BaGB-I-0-п. Пізніше він поширився на весь південнонімецький ареал: у другій половині ХІІІ ст. gevжrde засвідчено у правничому тексті, у першій половині XIV cт. - у грамотах). На відміну від gevжrde, префіксальну лексему gevжre лексикографи вважають нвн. утворенням, проте приклади його уживання зафіксовано (лише в баварському ареалі) уже наприкінці свн. періоду - у ділових текстах і грамотах.

З-поміж синонімів із часом перевагу міг отримати найчастотніший іменник із ge- або базова лексема. Синоніми іменників із ge- або взагалі зникли з ужитку, або їхнє уживання у сучасній мові обмежується певним ареалом або функціональним стилем. Наприклад, у сучасній мові загальновживаним є Gesicht (свн. gesiht) `обличчя', Antlitz `лик' зустрічається лише у поетичному мовленні, інші синоніми цього ряду - anesiune, anesihte, beschouwede - зійшли нанівець. Серед прикладів іншого типу слід назвати сучасний іменник у множині Kleider `сукні; збірне одяг', який витиснув як свн. префіксальний дериват gekleide, так й інші синоніми цього ряду - свн. gewжte, wвt.

7. Тенденція до архаїчності властива передусім південнонімецьким діалектам: в окремих пам'ятках засвідчено префіксальні утворення з ge-, не виявлені поза межами відповідних рукописів (напр.: geknьpfe `застібки', gevehede `ворожість', gebrehte `крик, галас'). Деякі іменники вийшли з ужитку ще на ранньому етапі розвитку (genibel `туман'), хоча їхнє відлуння у певних діалектах відчувається ще у рнвн. період або навіть у нвн. мові.

Інші лексеми з ge- лише почали своє існування у досліджуваний період (наприклад, gewelde `ліси' уживалася спочатку у віршованих пам'ятках (остання чверть ХІІ ст., баварський діалект), пізніше поширилася на прозу (перша половина ХІІІ ст., алеманський діалект), зокрема на правові тексти, поступово втрачаючи збірне значення.

8. У дослідницькому корпусі засвідчено лише два функціональні класи відіменникових префіксальних іменників за участю ge- - на позначення збірності й соціативи. Співвідношення між ними дорівнює ~ 4,5 : 1 (за кількістю лексем) і 2,8 : 1 (за кількістю уживань). В обох випадках абсолютно превалюють словотвірні типи за участю -ш/(e) (116 іменників із 120 = 98,20 % cлововживань). Cловотвірні типи ge-(e)de, ge-(s)t(e), ge-gоt мають підпорядковане значення і пов'язані лише з поодинокими лексемами. Незначна питома вага іменників цих типів відповідає загальним даним.

У дослідницькому корпусі засвідчена майже однакова кількість збірних іменників та іменникових лексем, у складі яких ge- виконує плеонастичну функцію. Кількість плеоназмів зростає упродовж свн. періоду, що свідчить про поступове набуття префіксом характеру функційно спустошеної морфеми. Більшість подібних утворень розвинулися у напрямку ідіоматизації й лексикалізації.

На противагу семантично вмотивованим префіксальним іменникам із ge- в корпусі рукописів засвідчено групу лексем з 11 утворень, які втратили вже у свн. період семантичний зв'язок із мотиваційною базою і тому кваліфіковані як семантично неподільні іменники. Їхня питома вага в корпусі є несуттєвою. Співвідношення між семантично вмотивованими і семантично неподільними лексемами дорівнює 10 : 1, а їхніми уживаннями у дослідницькому корпусі - 6,5 : 1.

Семантично неподільні іменники у подальший час зникли з ужитку (напр., gemazze `сусід за столом') або поступилися непрефіксальній лексемі (Bauer `cелянин' (свн. gebыr(e) `cелянин; краянин') (у цьому випадку відбулося також звуження лексичного значення), апокопованим відповідникам (наприклад, Geschwister (свн. geswistergоt, geswisterde)), або отримали статус історизму (Gesinde (свн. gesinde)). Сучасний Gemьse `овочі' (свн. gemьese `кашоподібна страва') - загальновживаний іменник, який зазнав лексикалізації.

9. Половина префіксальних іменників із тих, що розглядаються в корпусі рукописів, не засвідчено у словниках сучасної німецької мови. За Г. Велльманном, Б. Ґерсбахом і Р. Ґрафом, продуктивним залишається у сучасній німецькій мові лише словотвірний тип Ge-(e) на позначення збірних іменників. У писемному мовленні Г. Велльманн засвідчив також два соціативи, однак у корпусі сучасного усного мовлення не зафіксовано жодного подібного утворення.

Порівняння дослідницького корпусу з корпусами сучасного німецького писемного й усного мовлення свідчить про те, що у розподілі префіксально-суфіксальних іменників за функціональними класами спостерігаються як подібність, так і певні розбіжності. Схожість полягає передусім у тому, що cловотвірний тип ge-ш/(e) (у сучасній німецькій мові - Ge-(e)) і сьогодні є продуктивним щодо творення збірних іменників. Розбіжності ж полягають зокрема у дуже низькій питомій вазі словотвірних плеоназмів на зразок Gezelt `намет, шатро', їхньому статусі застарілих лексем, обмеженості, як правило, високим (поетичним) стилем у сучасній німецькій мові, у зникненні з ужитку аналізованих відіменникових лексем типів ge-(e)de, ge-(s)t(e, ge-gоt, які вже у свн. період виявили свій архаїчний характер.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Середньоверхньонімецький період, що тривав триста років, - це діахронний зріз мови, якому притаманна динаміка розвитку й варіативність.

2. Дослідження префіксальної системи іменникового словотвору на матеріалі автентичних свн. рукописів дозволяє стверджувати, що вона є органічним продовженням префіксальної системи двн. періоду. Мова вибраного історичного сегмента успадкувала в цілому структурну організацію префіксальної системи іменникового словотвору попереднього етапу розвитку.

3. Набір свн. іменникових префіксів в аналізований період був досить обмеженим. Скориставшись основним дериваційним фондом двн. мови, префіксальна система свн. періоду зберегла й розвинула основні тенденції у розвитку продуктивності окремих словотворчих формантів, зокрема високопродуктивних префіксів ge- та un-. Розбудова системи свн. іменникових префіксів відбулася за рахунок переходу до класу словотворчих афіксів прийменника after і прикметника misse, які втратили статус самостійних лексем, але так і не набули продуктивності.

4. Аналіз дослідницького корпусу засвідчує, що словотвірна система розвивалася впродовж свн. періоду як сукупність діалектних систем, які взаємодіяли між собою. Найбільш повно система іменникового префіксального словотвору свн. періоду представлена в баварсько-алеманському й гессенсько-тюрінґенському діалектних ареалах.

5. Однотипні функціональні класи іменників формувалися за допомогою різних префіксів. Це спричиняло конкуренцію окремих словотвірних типів, які, незважаючи на тотожні словотвірні значення, різнилися між собою обсягом функцій, їхньою питомою вагою щодо кожного префікса, рівнем продуктивності, тяжінням до тих чи інших часових відрізків і діалектних ареалів. Дослідження префіксальних іменників у рукописах дозволяє зробити висновок, що про конкуренцію можна говорити у випадку приєднання функційно тотожних словотворчих морфем лише до обмеженої кількості базових іменників. Значно активнішими виявилися синонімічні іменники, використання яких часто зумовлене часовим, діалектним і жанровим чинниками.

6. Префіксальні іменники з малопродуктивними префіксами в-, after-, misse- часто виявляють свою архаїчність вже у свн. період. Відповідні утворення поступово виходять з ужитку, набуваючи характеру реліктів. З часом їх витискують конкурувальні іменники і/або синоніми.

Архаїчність більшості словотвірних типів за участю малопродуктивних префіксів є причиною відсутності відповідних префіксальних лексем у новому для свн. періоду типі тексту, яким постає грамота.

7. Внаслідок аналізу рукописів виявлено значну графічну варіативність усіх аналізованих префіксів, зумовлену діалектним і часовим чинниками. Це підтвердило основну гіпотезу пропонованого дослідження, згідно з якою у свн. період ще відсутня єдина наддіалектна літературна мова. Вивчення виявів вокалізму й консонантизму у свн. рукописах засвідчило відсутність унормованої орфографії.

8. Установлено, що плеонастичність, або функційна спустошеність, притаманна у деяких випадках префіксам в-, ge-, а також префіксу ur-. Словотвірні плеоназми з ge- поширені в усіх часових відрізках і діалектних ареалах свн. періоду. У південнонімецьких пам'ятках словотвірні плеоназми зустрічаються частіше, ніж у середньонімецьких рукописах. Аналіз усіх іменників із плеонастичним ge- у дослідницькому корпусі свідчить про те, що вони розвивалися впродовж свн. періоду в напрямку ідіоматизації.

9. Семантично неподільні іменники визначено на основі критерію втрати ними семантичного зв'язку з можливою мотиваційною базою. Подібні утворення виявлено серед іменників з un- і ge-. Мотивацію деяких іменників з в- та un- визначити не можливо, тому їх виокремлено в групу іменників із нез'ясованою мотивацією.

10. Становлення системи словотвору німецької мови відбувалося передусім під впливом дериваційних інновацій з півдня (проте лише частина з них поширилася з часом на загальний німецькомовний регіон). Аналіз уживання префікса в- з очевидністю засвідчив, що він, первісно потрапивши у південнонімецький ареал (через латину) із лангобардської мови, не укорінився на цих теренах. Відмінності, які можна було виявити, лише порівнюючи один внутрішній часовий проміжок, один діалектний ареал, одні жанри й типи текстів з іншими, відобразили внутрішню динаміку досліджуваного періоду.

11. З погляду діахронічного підходу аналіз кожного префікса доповнює порівняння не лише із двн., але і з наступними мовно-історичними періодами. Вивчення результатів дослідження корпусів рнвн. і сучасної німецької мови, авторитетних лексикографічних джерел сучасної німецької літературної мови дозволив зробити припущення щодо зникнення з ужитку багатьох словотвірних типів, засвідчених у дослідницькому корпусі. Між тим не можна виключити, що деякі з них продовжують своє існування у певних діалектах німецької мови. Дослідження системи префіксальних іменників у сучасних діалектах здається трудомістким, проте перспективним напрямом подальших розвідок.

12. Аналіз системи іменникового префіксального словотвору на основі автентичних рукописів дозволяє стверджувати, що у свн. період ще не існувала єдина наддіалектна літературна мова, а термін “середньоверхньонімецька мова” є збірним поняттям щодо сукупності діалектів досліджуваного періоду, які були поширені у верхньонімецькому мовному ареалі. Усі пам'ятки, зокрема й епічні, містять ознаки певних діалектів. Це значно відрізняє рукописи від видань, написаних нормалізованою, стандартизованою свн. мовою, дуже далеких від дійсної мовної картини.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСВІТЛЕНО В ОДНООСІБНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Ягупова Л. М. Мовно-географічна варіативність системи середньоверхньонімецьких префіксальних іменників: Монографія. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - 605 с.

2. Ягупова Л. Н. Собирательные имена существительные с префиксом ge- в средневерхненемецком языке // Типология языковых значений в диахроническом и сопоставительном аспектах: Сб. науч. тр. - Вып. 1: Словообразование в средневерхненемецком языке. - Донецк: Донбасс, 1998. - С. 113-132.

3. Ягупова Л. М. До питання кореляції між похідними з префіксоїдами в середньоверхньонімецькій мові // Вісник Донецького університету. Сер. Б. Гуманітарні науки. - Донецьк: ДонНУ. - 2001. - № 1. - С. 80-86.

4. Ягупова Л. М. Морфологічний аспект дослідження іменників із префіксоїдами в середньоверхньонімецькій мові // Гуманітарний вісник. Сер.: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. праць. - Черкаси: ЧІТІ, 2001. - Число п'яте. - С. 262-264.

5. Ягупова Л. М. Словотвірні типи комбінаторних похідних іменників із граматичним абстрактним значенням в середньоверхньонімецькій мові // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. - Вип. 4. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - С. 27-32.

6. Ягупова Л. М. Структурно-семантична та фономорфологічна характеристика комбінаторних утворень зі значенням пацієнсу в середньоверхньонімецькій мові // Восточноукраинский лингвистический сборник: Сб. науч. тр. - Вып. 7. - Донецк: Донеччина, 2001. - С. 305-312.

7. Ягупова Л. Н. О проблемах описания исторического словообразования немецкого языка // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. - Вип. 6. - Донецьк: ДонНУ, 2002. - С. 184-186.

8. Ягупова Л. М. Про стан дослідження історичного словотвору // Нова філологія. - Запоріжжя: ЗДУ. - 2002. - № 2. - С. 386-388.

9. Ягупова Л. М. Словотвірні значення іменникових утворень із першим компонентом-прийменником у середньоверхньонімецькій мові // Вісник Донецького університету. Сер. Б: Гуманітарні науки. - Донецьк: ДонНУ. - 2002. - № 1. - С. 35-42.

10. Jagupova L. M. Substantivableitung mit ge- in den bairischen Handschriften (2. Hдlfte des 12. Jahrhunderts) // Восточноукраинский лингвистический сборник: Сб. науч. тр. - Вып. 8. - Донецк: Донеччина, 2002. - С. 413-424.

11. Ягупова Л. М. Зі словотвору середньоверхньонімецької мови: іменникові похідні з префіксом в- // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. - Вип. 8. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - С. 184-200.

12. Ягупова Л. М. Іменники з префіксом after- у середньоверхньонімецьких рукописах // Наука і сучасність: Зб. наук. праць НПУ ім. М. П. Драгоманова. - Т. ХХХІХ. - К.: Логос, 2003. - С. 273-282.

13. Ягупова Л. М. Іменники з префіксом after- через призму середньовічної культури // Мова і культура: Наук. щорічний журнал. Сер. “Філологія”. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2003. - Вип. 6. - Т. 5. - Ч. 2. - С. 49-57.

14. Ягупова Л. М. Морфологічна мотивація іменників із ab-/abe- у середньоверхньонімецьких рукописах // Нова філологія. - 2003. - № 2. - С. 134-144.

15. Ягупова Л. М. Порівняльний аналіз іменникових утворень із un- у середньоверхньонімецьких пам'ятках “Івен”, “Трістан” та “Пісня про Нібелунгів” // Мовознавство. - 2003. - № 6. - С. 69-78.

16. Ягупова Л. М. Про графічну варіативність іменникового префікса ab- у середньоверхньонімецьких рукописах // Гуманітарний вісник. Сер.: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. праць. - Черкаси: ЧДТУ, 2003. - Число сьоме. - С. 213-216.

17. Ягупова Л. М. Про деякі аспекти функціонального аналізу іменників із ge- у середньоверхньонімецькому рукописі “Пісня пісень Віллірама” // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Вип. 11: У 2 ч. - Ч. ІІ. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - С. 443-451.

18. Ягупова Л. М. Функціональний аналіз іменників із misse- у середньоверхньонімецьких рукописах // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. праць. - Вип. 9. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2003.

19. Ягупова Л. М. Функціональні типи та функціональні класи похідних іменників з ab-/abe- у середньоверхньонімецькій мові // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. - Вип. 7. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - С. 77-88.

20. Ягупова Л. М. Іменник urloup у середньоверхньонімецьких рукописах: функціонально-семантичний аналіз // Мова і культура: Наук. щорічний журнал. Сер. “Філологія”. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип. 7. - Т. VІ: Національні мови в їх специфіці і взаємодії. - С. 143-152.

21. Ягупова Л. М. Іменники з негативним оцінним значенням у середньоверхньонімецьких рукописах: утворення з префіксом un- // Гуманітарний вісник. Сер.: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. праць. - Черкаси: ЧДТУ, 2004. - Число восьме. - С. 350-354.

22. Ягупова Л. М. Особливості функціонування іменника urkьnde в середньоверхньонімецьких рукописах // “Studia Germanica et Romanica” (Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання): Наук. журнал. - 2004. - Т. 1, №. 1. - С. 17-30.

23. Ягупова Л. М. Функціонування іменників із префіксом ur- у середньоверхньонімецьких рукописах // Іноземна філологія: Укр. наук. зб. - Вип. 113. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. - С. 7-17.

24. Jagupova L. M. Substantive mit ge- in der Handschrift „Rechtsbuch“ von Ruprecht von Freising (1. Hдlfte des XIV. Jahrhunderts) // Восточноукраинский лингвистический сборник. - Вып. 9. - Донецк: Донеччина, 2004. - С. 280-298.

25. Ягупова Л. М. Похідні із префіксом un- та суфіксом -de у середньоверхньонімецьких рукописах // Гуманітарний вісник. Сер.: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. праць. - Черкаси: ЧДТУ, 2005. - Число дев'яте. - С. 340-344.

26. Ягупова Л. М. Спільнокореневі іменникові синоніми з un- у середньоверхньонімецьких рукописах // Мова і культура: Наук. щорічний журнал. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 8. - Т. V, Ч. 1: Національні мови в їх специфіці та взаємодії. - С. 172-179.

27. Ягупова Л. М. Ще раз про єдину середньоверхньонімецьку літературну мову // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. - Вип. 11. - Донецьк: ДонНУ, 2005. - С. 108-120.

28. Ягупова Л. М. Комбінаторні іменники на ge- на позначення об'єкта дії у середньоверхньонімецьких рукописах // Культура народов Причерноморья: Науч. журнал. - № 82, т. 2. - Симферополь: Межвуз. центр “Крым”, 2006. - С. 249-252.

29. Ягупова Л. М. Система префіксальних іменників малопродуктивних словотвірних типів у середньоверхньонімецьких рукописах // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. - Вип. 13. - Донецьк: ДонНУ, 2006. - С. 59-69.

30. Ягупова Л. М. Префіксальний словотвір у середньоверхньонімецьких рукописах: іменники з префіксом ge- // Культура народов Причерноморья: Науч. журнал. - № 110, т. 2. - Симферополь: Межвуз. центр “Крым”, 2007. - С. 336-339.

31. Ягупова Л. М. Про методику дослідження префіксального словотвору середньоверхньонімецької мови (на прикладі іменників з un-(s)t(e)) // “Studia Germanica et Romanica” (Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання): Наук. журнал. - 2007. - Т. 4, №. 1. - С. 53-73.

32. Ягупова Л. М. Графічна варіативність суфікса -heit у середньоверхньонімецьких діалектах (на матеріалі префіксальних іменників на un-) // Одиниці та категорії сучасної лінгвістики: Зб. статей, присвячених ювілею Володимира Дмитровича Каліущенка. - Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2007. - С. 210-226.

АНОТАЦІЯ

Ягупова Л.М. Іменниковий словотвір у середньоверхньонімецьких діалектах: префіксальна система у динамічному аспекті. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню префіксальних именників у середньоверхньонімецькій мові на основі корпусу автентичних рукописів, які репрезентують різні типи і жанри текстів, часові відрізки і діалектні ареали. Основними принципами дослідження є динаміка розвитку системи словотвору впродовж усього середньоверхньонімецького періоду й варіативність, зумовлена діалектним і почасти жанровим чинниками. Простежено шляхи становлення й розвитку, напрямок змін щодо префіксального іменникового словотвору середньоверхньонімецького періоду.

Підтверджена гіпотеза про відсутність у зазначений період єдиної наддіалектної літературної мови, засвідчено, що система префіксального іменникового словотвору розвивалася у цей час у царині діалектних систем, які взаємодіяли між собою. Показана динаміка розвитку окремих словотвірних типів і префіксальних іменників в окремих часових проміжках і діалектних ареалах, зроблено припущення про час виникнення і/або зникнення відповідних типів і лексем.

Ключові слова: середньоверхньонімецька мова, префікс, іменник, діалект, варіативність, динаміка, рукопис, часовий відрізок, діалектний ареал, мотивація.

Ягупова Л.Н. Именное словообразование в средневерхненемецких диалектах: префиксальная система в динамическом аспекте. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертация является первым в германистике целостным исследованием префиксальных имен существительных, основанным на анализе репрезентативного корпуса аутентичных рукописей, представляющих различные временные отрезки и диалектные ареалы, типы и жанры текстов, которые охватывают весь средневерхненемецкий период.

Изучение на материале средневерхненемецких рукописей системы имен существительных, образованных при помощи префиксации, дало основания утверждать, что эта система является органичным продолжением соответствующей системы древневерхненемецкого периода. Язык избранного исторического сегмента унаследовал, в целом, структурную организацию префиксальной системы именного словообразования предыдущего этапа развития.

В диссертации создана модель описания исторического словообразования на принципиально новых началах. Впервые в украинской германистике префиксальные имена существительные средневерхненемецкого языка представлены как динамичная система, развивавшаяся во времени на фоне многочисленных диалектов. Исследование корпуса рукописей, структурированного по временному и диалектному принципам, позволило опровергнуть представление о средневерхненемецком периоде как о синхронном срезе немецкого языка, которому присуща статика, и представить префиксальное словообразование имен существительных как динамичную систему, которой присущи изменяемость и вариативность.

Доказано, что префиксальное именное словообразование развивалось в течение средневерхненемецкого периода в пределах взаимодействующих между собой диалектных систем. Наиболее полно словообразовательная система представлена в баварско-алеманнском и гессенско-тюрингенском диалектных ареалах.

Выявлено, что набор средневерхненемецких именных префиксов был довольно ограниченным. Воспользовавшись основным деривационным фондом древневерхненемецкого языка, префиксальная система средневерхненемецкого периода сохранила и развила основные тенденции в развитии продуктивности отдельных словообразовательных формантов, в частности, высокопродуктивных префиксов ge- и un-. Расширение системы префиксов имен существительных произошло за счет перехода в класс словообразовательных афиксов предлога after и прилагательного misse, которые утратили статус самостоятельных лексем, но так и не достигли высокого уровня продуктивности.

Установлено, что однотипные функциональные классы имен существительных формировались при помощи разных префиксов. Это стало причиной возникновения конкурирующих словообразовательных типов, которые, несмотря на тождественные словообразовательные значения, отличались между собой объемом функций, уровнем продуктивности, тяготением к тем или иным временным отрезкам и/или диалектным ареалам. Исследование префиксальных имен существительных в рукописях позволяет сделать вывод, что о конкуренции можно говорить в случае присоединения функционально тождественных словообразовательных морфем лишь к ограниченному количеству базовых существительных. Гораздо более активными оказались синонимичные лексемы, употребление которых зачастую было обусловлено временным, территориальным (частично также - жанровым) факторами.

Префиксальные имена существительные с малопродуктивными афиксами в-, after-, misse- зачастую обнаруживают свою архаичность уже в средневерхненемецкий период. Соответствующие слова постепенно вышли из употребления, приобретя характер реликтов. Со временем их заменили конкурирующие лексемы и/или синонимы. Об архаичности большинства словообразовательных типов с участием малопродуктивных префиксов свидетельствует их отсутствие в новом для средневерхненемецкого периода типе текста - грамоте.

В результате изучения рукописей обнаружена широкая графическая вариативность всех анализируемых префиксов, обусловленная диалектным и временным факторами. Исследование проявлений вокализма и консонантизма в средневерхненемецких памятниках подтвердило отсутствие в указанный период единой орфографии.

Установлено, что плеонастичность, или функциональная избыточность, присуща в некоторых случаях префиксам в-, ge- и ur-. В южнонемецких диалектах словообразовательные плеоназмы встречаются чаще, чем в средненемецких рукописях. Анализ всех существительных с плеонастическим ge- в исследовательском корпусе свидетельствует о том, что в течение средневерхненемецкого периода они развивались в направлении идиоматизации.

Прослежены пути становления и развития, направление изменений в области префиксального именного словообразования в средневерхненемецкий период. Доказано, что становление системы словообразования немецкого языка происходило преимущественно под влиянием деривационных инноваций с юга (однако лишь часть из них распространилась впоследствии на весь немецкоязычный ареал). Анализ функционирования префикса в- с очевидностью показал, что он, первоначально попав в южнонемецкий ареал (через латынь) из лангобардского языка, не укоренился на этой территории. Отличия, которые можно было обнаружить, лишь сравнив один внутренний временной отрезок, один диалектный ареал, один жанр и тип текста с другим, отразили внутреннюю динамику исследуемого периода.