Зоонімічна лексика в польській фразеології: склад, семантика, функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут мовознавства імені О.О. Потебні

УДК 811.162.1'373.74

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.03 - Слов'янські мови

Зоонімічна лексика в польській фразеології: склад, семантика, функції

Пасюрківська Марія Вікторівна

Київ - 2009

Дисертація є рукописом

Працю виконано на кафедрі полоністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Черниш Тетяна Олександрівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри полоністики;

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Зубов Микола Іванович, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства; кандидат філологічних наук Аскерова Ірина Аліївна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, доцент кафедри російської мови.

Захист відбудеться "17" лютого 2009 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано "15" січня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Т.Я. Марченко.

Загальна характеристика роботи

Останнє десятиліття у слов'янському мовознавстві позначене підвищеною увагою до лексики та фразеології. Дослідники вивчають мовні засоби у плані вираження тих чи інших картин світу. Важливе місце тут належить насамперед фразеологічній системі. Об'єктом пильного наукового аналізу не раз ставала також і зоонімічна лексика у її складі. Фразеологічні одиниці з анімалістичним компонентом досліджувалися на матеріалі різних національних мов. Найменування представників тваринного світу були об'єктом розгляду таких польських мовознавців, як Я. Анусевич, С. Бомба, Р. Ґжегорчикова, Є. Бартмінський, А. Кравчик-Тирпа, А. Чапіга та К. Моcьолек_Клосінська.

В українській лінгвістиці цій проблематиці присвячені розвідки І.О. Голубовської, О.О. Селіванової, В.Д. Ужченка, Л.Г. Скрипник, Г.М. Доброльожі, В.М. Бойка, Б.М. Проценко, Н.Ф. Зайченко, В.І. Мельник, Н.І. Поміркованої та ін.

Зооніми в лінгвокультурологічному висвітленні на матеріалі інших слов'янських мов опрацьовували Т.В. Козлова, В.М. Огольцев, Д.Б. Гудков, В.М. Телія, М. Журек, Є. Гурбіш (російська мова), Г.І. Неруш (чеська мова), О.В. Коваль-Костинська, К.Р. Ратушна (болгарська мова) тощо.

Тож фразеологізми, до складу яких входять назви тварин, викликають значний науковий інтерес не лише у слов'янській лінгвістиці. Так, наприклад, Б.М. Ажнюк досліджував зооніми на матеріалі англійської мови, А.Т. Назарян - на матеріалі французької мови, О.А. Корман - на іспанському матеріалі, І.Л. Покровська, В.О. Гордлевський та Й. Буюккутлу - у контексті турецької мови, В.М. Лемська здійснила порівняльне дослідження турецьких та англійських ФО.

Важливим когнітивно орієнтованим напрямком дослідження семантики фразеологізмів є аналіз їхньої внутрішньої форми, що дозволяє найповніше розкрити походження і цілісну семантику фразеологічних одиниць.

Актуальність дисертаційної праці зумовлена тим, що попри значну кількість наукових робіт у галузі польської фразеології, на сьогодні залишаються недостатньо вивченими ФО з точки зору особливостей їх національно-культурного змісту. У польському мовознавстві, згідно з нашими даними, досі бракує цілісного монографічного опису, присвяченого поглибленному дослідженню фразеологічних одиниць (ураховуючи й паремії), до складу яких входять зооніми. У польській лінгвістичній науці існують лише окремі розвідки, у яких розглядаються деякі питання, пов'язані, зокрема, з походженням, семантикою та функціонуванням конкретних анімалістичних одиниць. Крім того, у нашому дослідженні принагідно використовується також матеріал української, російської та деяких інших мов з метою отримання ширшого характерологічного опису.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця пов'язана з загальним напрямком досліджень кафедри полоністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та комплексною темою „Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації” Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер державної реєстрації 06 БФ 044-01).

Метою нашого дисертаційного дослідження є поглиблений опис складу, семантики та структури корпусу польських ФО з анімалістичним компонентом, включаючи паремії.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких основних завдань:

· укласти реєстр польських фразеологізмів та прислів'їв із зоонімами;

· визначити загальну кількість польських фразеологізмів, до складу яких входять зооніми;

· охарактеризувати склад польської зоофразеології;

· здійснити тематичну класифікацію досліджуваних фразеологізмів з урахуванням лінгвістичних та екстралінгвістичних критеріїв;

· установити та зафіксувати виникнення супровідних оцінних конотацій, простежити, з якими морально-етичними категоріями співвідносяться назви відповідних тварин;

· здійснити спробу історико-етимологічного витлумачення досліджуваних ФО;

· дати семантичну і функціональну характеристику польської фразеології з анімалістичним компонентом;

· визначити роль компонентів-зоонімів у мотивації загальної семантики фразеологізмів, з'ясувати роль конотативної складової в семантичній структурі зоофразеологізмів;

· встановити внутрішню форму зоофразеологізмів, простежити її зв'язок з етнокультурними факторами;

· відтворити стереотип тварин у польській мовній картині світу.

Об'єкт аналізу дослідження становить корпус фразеологічних одиниць разом із пареміями, у складі яких виявлено зооніми.

Предметом вивчення нашої дисертаційної праці є склад, поглиблена семантична характеристика, внутрішня форма, історико-етимологічне підґрунтя та формальні моделі фразеологічних одиниць із анімалістичним компонентом.

Матеріал дослідження становлять польські фразеологізми та прислів'я із зоонімами, вилучені методом суцільної вибірки з фундаментальних лексикографічних праць. Наша картотека налічує близько 3500 одиниць.

Джерельну базу роботи складають фразеологічні словники польської, української, російської та деяких інших слов'янських та неслов'янських мов, збірки прислів'їв та приказок, словник народних стереотипів та символів, перекладні двомовні й тлумачні словники, а також етимологічні лексикографічні джерела. Крім того, у нашій праці використано численні довідники в галузі природознавства та зоології.

Теоретичну основу становлять монографічні дослідження та розвідки присвячені польській і слов'янській фразеології, лексикології, семасіології та етнолінгвістиці.

Методи дослідження: синхронно-дескриптивний, компонентний, історико-етимологічний, зіставно-типологічний та лінгвокультурологічний, а також метод „слів і речей”.

Наукова новизна роботи визначається тим, що вперше в українській полоністиці здійснюється спроба цілісного дослідження корпусу польських фразеологізмів та прислів'їв з анімалістичним компонентом у мовознавчому та етнокультурному висвітленні із застосуванням як традиційних, так і сучасних класифікацій та підходів.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження отримані здобувачем самостійно, усі наукові розвідки написано без співавторів.

Теоретичне значення праці полягає в подальшому вивченні проблем семантичної класифікації фразеологізмів, дослідженні їх внутрішньої форми та конотативних значень. Матеріал дисертації, зроблені в ній спостереження та отримані результати мають безпосереднє значення для перспективи дослідження цілої низки актуальних питань польської і слов'янської фразеології, для вивчення картини світу, а також для опрацювання методик дослідження в цій галузі. Висновки роботи доповнюють і систематизують загальні положення щодо характеру устрою, джерел та еволюції мовної картини світу, щодо ролі фразеологічних одиниць як важливого засобу ії маніфестації. Теоретичні узагальнення мають безпосереднє значення для виявлення взаємовідношення семантики компонентів і цілісного значення фразеологізмів.

Практичне значення дисертації зумовлено тим, що її матеріали можуть бути використані в лексикографічній практиці при укладанні перекладних двомовних (польсько-українських) фразеологічних словників, ідеографічного словника польської мови; у викладанні спецкурсів та спецсемінарів „Фразеологія польської мови”, „Теорія і практика перекладу”, „Лексичний склад польської мови”, „Порівняльна фразеологія слов'янських мов”, „Польська етнолінгвістика”, „Країнознавство Польщі” та ін.; при написанні курсових та дипломних робіт із фразеології польської мови; у практиці перекладу художніх творів.

Апробація положень і висновків дисертації відбувалася на засіданнях кафедри полоністики і на щорічних наукових конференціях професорсько_викладацького складу в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Результати проведеного дисертаційного дослідження стали основою для доповідей на таких міжнародних та національних наукових зібраннях: Міжнародних конференціях „Мова і культура” (2005 - 2008); на щорічних славістичних наукових читаннях, присвячених пам'яті акад. Л. А. Булаховського (2005 - 2007); на XV Міжнародному славістичному колоквіумі, присвяченому пам'яті слов'янських першопросвітників святих Кирила і Мефодія (Львів, 2006), на конференції „Європейський вимір української полоністики” (Київ, 2007).

Публікації. Основний зміст дисертації висвітлено в п'яти публікаціях, чотири із них у фахових виданнях, затверджених ВАК України (перелік подано в кінці автореферату).

Структура дисертації зумовлена метою, завданнями та методами дисертаційного дослідження. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, словника уживаних у праці термінів, списку скорочень лексикографічних джерел, списку використаної наукової літератури (340 позицій) та одного додатку, у якому представлено у вигляді таблиці відповідність польських зоонімів і зоологічних класів, родів, видів. Основний текст викладено на 196 сторінках, загальний обсяг дисертації становить 239 с.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, сформульовано мету й основні завдання дисертаційної роботи, визначено об'єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, її теоретичну і практичну цінність, викладено основні теоретичні принципи праці, окреслено форми апробацій одержаних результатів.

Розділ І „Теоретичні засади фразеологічних студій” присвячено розглядові актуальних для цього дослідження проблем слов'янської фразеології. Здійснено огляд попередніх досягнень у цій галузі. Тут з'ясовуються основні термінологічні засади дисертації. Описуються класифікації фразеологізмів за граматичним, генетичним, формальним та семантичним критеріями. Обґрунтовується також доцільність лінгво_когнітивного підходу до опису фразеологічних досліджень. Розкриваються основні питання лінгвокогнітивізму, проблеми вивчення мовної картини світу, дослідження внутрішньої форми фразеологізмів. Висвітлюється проблема зв'язку фразеологізмів й етнонаціональних особливостей мови, конотативного значення фразеологічних одиниць. Висловлюється також власне ставлення до дискусійного питання впливу семантики зоонімів на загальне значення фразеологізмів. Аналізується зв'язок судження й мови, природи свідомості, підсвідомого та колективного несвідомого (за К.Г. Юнгом), простежується співвідношення фразеологізмів з анімалістичним компонентом із зоологічними архетипами.

Розліл ІІ „Тваринний світ у польській фразеології”. У першому підрозділі „Склад, категоризація та кількісна характеристика представників тваринного світу у фразеології” подано інформацію про кількісні відомості, отримані у процесі дослідження. Проаналізовано використання відзоонімної лексики, зокрема простежуються деякі „тваринні лексеми” типу пол. њwiniж „бруднити, смітити”, zaindyczyж siк „загордитися, гордувати”, пор. пол. zaindyczyі siк jak pуіtora nieszczкњcia, zbaranieж „утратити орієнтацію”, zepsieж „занепасти”, b№kaж, b№kn№ж „говорити про щось, бурмотіти, нагадувати, натякати”, пор. strzeliж/paln№ж b№ka та деякі інші.

Описуються також специфічні польські дієслова на позначення звуків, що відтворюють конкретні тварини: bzyczeж (щодо бджіл), buczeж (щодо джмелів), puchaж (щодо пугачів і сов), syczeж (щодо змій), skrzeczeж (щодо сорок), gruchaж (про голубів, пор. пол. i goі№b do grochu grucha), жwierkaж, њwiergotaж (щодо горобців), kruczeж (про журавлів, пор. пол. krucz№ їurawie), szczekaж, skomleж, haukaж (стосовно собак), beczeж (про кіз та овець) та ін.

У праці розглядаються деякі приклади злопобажань та прокльонів із зоонімами, як наприклад, Niech ciк kaczki zdepcz№/podepcz№/zadziobi№! Niech ciк kurek zdziobie/kopnie!Bodaj ciк myszy zjadіy! і под. Зауважено, що в польській фразеології не вдалося зафіксувати жодного благопобажання із зоонімами. фразеологізм зоонім польський реєстр

Тварини, зафіксовані у польській фразеології, розмежувуються за такими критеріями, як парність (byk, krowa; kogut, kura та ін.), непарність (kret, wydra, niedџwiedџ, wiewiуrka, skowronek, wielbі№d, jeї, bуbr, zaj№c та ін.), зграйність (komar, osa), а також за гендерною та віковою ознаками: співвідношення із жіночими (wiewiуrka, krowa, maіpa, ryњ, szaraсcza, wydra та ін.), чоловічими (kameleon, kruk, lis, bуbr, zaj№c, krokodyl, krуlik та ін.), дитячими образами (cielк, prosiк, pisklк та ін.).

Здійснено аналіз значної кількості досліджуваних ФО, які виражають передбачення, пророцтво певних подій, пор. пол. sroka przyleciaіa, bкd№ goњcie; psy wyj№ na obejњciu lub we wsi, bкdzie jakieњ nieszczкњcie. Передрікання можуть бути також метеорологічного прогностичного змісту, найчастіше такі віщування містять ФО із орнітонімами, вони виражають прихід весни або дощ чи сніг, пор. пол. czuje ptaszek wiosnк; gdy wilga њpiewa, bкdzie deszcz; kiedy siк jaskуіka zniїa, deszcz siк do nas zbliїa та ін.

Досить часто назви тварин використовуються як основа для номінації різних інших понять, явищ, предметів, при цьому в основу таких номенів покладено ту чи іншу реальну або стереотипову характеристику тварини, наприклад, назва рослини пол. zaj№czek „гриб зелений моховик”, kocie іapki „едельвейс”; народні назви астрономічних об'єктів: wilcza gwiazda, gwiazdozbiуr Wielkiego Psa; медична термінологія: њwinka „дитяча хвороба”, rak „злоякісна пухлина”; пор. також інші назви, g№sior „випукла пляшка”, kocia dziura „дірка в лелечому гнізді”; їelazna koza „залізна піч із трубою” та ін.; для номінації інших представників фауни: koza, kуzka „коник”, robaczek њwiкtojaсski „світлячок”, koс wodny „гіпопотам” тощо. Найменування тварин досить часто використовуються в ономастиці: Њwinoujњcie (топонім); Wrуbel, Baran, Kozioі і под. (прізвища і прізвиська).

Проаналізовано такі системні явища польської зоофразеології, як варіантність, антонімія, синонімія. Серед синонімічних одиниць було виділено найпродуктивніші структурно-семантичні моделі, такі, наприклад, як „gіupi+jak+zoonim=bardzo gіupi”: gіupi jak cap/borsuk/baran/owieczka/cielк/

gкњ/mіody pies/sak/cietrzew/osioі/gawron/wуі/њwinia/wrona/њledџ. Явище полісемії властиве польській зоофразеології в незначній мірі.

У другому підрозділі ІІ розділу „Наукова класифікація тварин та її відтворення у фразеологічній системі польської мови” проаналізовано за науковою зоологічною класифікацією, які саме роди, види тварин представлені у фразеології. З'ясувалося, що назви тварин, зафіксовані у фразеологічній системі польської мови позначають лише Багатоклітинні організми. Найпопулярнішими в польській фразеології є представники Типу Хордові, Класів Ссавці та Птахи. При цьому більшість тварин проживають на слов'янських теренах, однак присутні й назви екзотичних тварин. А окрім цього було зауважено, що у фразеології фіксуються також 4 назви фантастичних тварин (smok, wilkoіak, cerber, jednoroїec), праобрази яких до певної міри можна простежити за цією класифікацією.

Установлено, що найвищу фразотворчу активність має зоонім pies - 423 ФО, високою чисельністю характеризуються ФО із зоонімами koс - 345 ФО, wilk - 203, ФО ryba - 147 ФО, wуі - 118 ФО, њwinia - 108 ФО, що засвідчує важливість цих тварин для людини.

Спираючись на досягнення попередників, ми спробували розробити власний поділ фразеологізмів із зоонімами, у якому поєднали критерії біологічної та лінгвістичної класифікацій. На основі прийнятих у біології назв зоологічних дисциплін, усі фразеологізми ми поділили на 10 груп: 1) ФО із нематодонімами; 2) ФО із карцинонімами; 3) ФО з аранхонімами; 4) ФО із ентомонімами; 5) ФО із малаконімами; 6) ФО із іхтіонімами; 7) ФО із батрахонімами; 8) ФО із герпетонімами. ФО із герпетонімами поділяємо на підгрупи: а) ФО із герпетонімами, назвами диких плазунів; б) ФО із герпетонімами, назвами екзотичних плазунів; 9) ФО із орнітонімами. ФО із орнітонімами розподіляємо на підрупи: а) ФО із орнітонімами, назвами свійських птахів; б) ФО із орнітонімами, назвами диких птахів; в) ФО із орнітонімами, назвами екзотичних птахів; 10) ФО із мамаліонімами. ФО із мамаліонімами, поділяємо на підгрупи: а) ФО із мамаліонімами, назвами свійських звірів; б) ФО із мамаліонімами, назвами диких звірів; в) ФО із мамаліонімами, назвами екзотичних звірів; г) ФО із мамаліонімами, назвами фантастичних звірів.

Розділ ІІІ „Мовний образ тварин у польських фразеологізмах” присвячено дослідженню семантики польських фразеологізмів із зоонімами та розкриттю внутрішньої форми значної кількості цих ФО. Встановлюється роль зооніма в семантичній структурі фразеологізму. Зоонім характеризується як конструктивний елемент мовної картини світу. Розглядаються мовні образи усіх зафіксованих у фразеології тварин. Нижче представлено деякі найрепрезентативніші із них.

Так, кіт має розмаїтий образ у культурі та міфології польського народу. У народній уяві слов'ян він наділений подвійною символікою й різноманітними демонічними функціями, а через це має і негативні конотації, пор. kot drogк przeszedі „комусь нещастить”. Поширеною була також традиція виганяти диявола з кота. Для цього хвіст кота затискали в розщіпленій колодці (braж koty w leszczoty; skrzywiі siк jak kot, gdy mu ogon wkleszcz№). Цікавою є також польська традиція, згідно з якою при народженні маленького звірятка належало три рази сплюнути і примовити при цьому: na kota suchoty, na psa uroki.

Кіт ототожнюється із винятковою спритністю (пор. пол. kot zawsze pada na cztery іapy; rzuж, jak chcesz kota, a on zawsze na nogi padnie) та фальшивістю, нещирістю поведінки й намірів (kocie zіoto, kocie srebro „фальшиве золото, срібло, його відсутність”, faіszywy jak kot; їyж na koci№ іapк „жити у громадянському шлюбі”). Кіт також асоціюється із тишею, обережністю, пор. пол. siedzieж jak kotka na murku; kotka jкzyk zjadіa; iњж koci№ іapk№.

У фразеології простежується зв'язок кота з мишею (igraж siк z kim jak kot z myszk№; kotowi їart, a myszce њmierж), він також позначає швидкий, інтенсивний біг (biega jak kot zagorzaіy; biega jak kot w marcu; biegaж/lataж (za kim) jak kot z pкcherzem). В основі останнього порівняння лежить сценарій знущань дітей над котом, пор. також chodzi jak kot w іupinach, яке вживається для характеристики нестійкої ходи людини. Відзначає фразеологія гострі котячі кігті (kocie pazurki; kotkowe swawole sprowadzaj№ bole) та очі, що світяться в ночі (mieж kocie oczy; oczy siк komu њwiec№ jak u kota). Кіт асоціюється із ледарюванням, байдикуванням: kot w rкkawicach myszy nie zіapie/nie zіowi, kot њpi№cy myszy nie wychwyta.

Кіт і собака виступають певним еталоном визначення розміру, кількості чогось, пор. tyle, co kot/pies napіakaі „дуже мало, трошки”, zjadіaby go kotka przez noc „дуже худий”; na psa dіugie, a na czіeka krуtkie; tyle tego jak we psie kieіbas „майже нічого”. Кіт і собака асоціюються зі сварками: пол. їyj№ jak pies z kotem; сi№gn№ж kota (z kim); koty drzeж (z kim, miкdzy sob№). Сварливих людей можуть позначати також дві собаки, пор. пол. gryџж siк jak dwa psy, jak psy o koњж „жити у незгоді”; dwa psy w kuchni siк nie zgodz№.

Традиційне отожнення кота зі злими силами призвело до формування низки прикмет, як приклад пор. звичай виганяти котів і собак із хати під час грози: popкdziж/pogoniж komu kota; pogoda, їe psa (z budy/z domu) by nie wypкdziі; wygnaж/wypкdziж (ciкїko/їal) psa; pogoda jest tu ci№gle pod burym pieskiem.

Загалом амбівалентну конотативність має також кінь, хоча позитивні конотації виразно переважають. Він виступає передусім як тварина велика, сильна, потужна, яка швидко рухається (leci jak koс wyuzdany). Відповідно до цього кінь асоціюється зі здоров'ям (zdrуw jak koс), інтенсивністю (koсska kuracja „інтенсивна, шокова терапія”). Він позначає також важку працю (naharowaж siк/naoraж siк jak koс), цінність, високу винагороду (konia z rzкdem (stawiaж/daж) temu kto...), водночас довіру (moїna z kim konie kraњж) і недовіру (koniowi i kobiecie nigdy nie wierz), а також пиху, погорду (chodzi jak kolasowy koс; jakby go na zіotego konia wsadziі).

Образи козла і кози є досить подібними. Той факт, що вони асоціюються з нечистою силою, спричинив негативне конотування їхніх образів. Передусім кози символізують розумову обмеженість (patrzy jak kozioі na wodк). Образ козла вживається і для позначення розлюченої, незадоволеної, насупленої людини (mieж kozіa na czole), але разом із цим і покірної ((z)robiж z kogo kozіa i barana). Порівняння людських рухів із рухами козла характеризує їх як незграбні, невмілі (њlіzga sік jako kozioі po lodzie). Козлові в польській мовній картині світу приписується також конотація марності, непотрібності, що, імовірно, мотивується його нездатністю давати молоко (koza doiж „робити щось даремно, марно”). Цапові, подібно як і козлові, приписується конотація „нерозумність” (gіupi jak cap), а також ознака „мати поганий запах” (capem њmierdzi, kto capa gіoszcze). Амбівалентність образу кози мотивується, з одного боку, її хтонічною природою, а з іншого, тим, що вона була тотемом. У фразеології коза виступає символом приреченості, безнадійності, стурбованості (lata jak niedorїniкta koza). Чи не єдиною позитивною характеристикою кози є її природна здатність давати дуже жирне молоко (od koziego mleka moїna utyж, od samej kozy schudn№ж), а значить приносити прибуток, при цьому вона оцінюється також і як невибаглива істота (koza to poczciwe bydl№tko: lada miotіa siк poїywi, a na zapiecku siк wyњpi).

Світ диких тварин наповнений у фразеології значною кількістю представників, однак їх образи у мові є набагато скромнішими. Так, наприклад, кріт у культурах слов'янських народів є хтонічною твариною. Через постійне перебування під землею він співвідноситься зі сліпотою (њlepy jak kret), скритністю та підступністю (krecia robota).

Заєць у польській мовній картині світу сприймається як об'єкт полювання, якого цькують і заганяють мисливськими собаками, від яких він рятується втечею (umyka siк jako zaj№c przed ogary), звідси асоціації з несміливою, боязкою, полохливою людиною (tchуrzliwy jak zaj№c). Деякі ФО із зоонімом пол. zaj№c кононують розумову обмеженість (gіupi jak zaj№c po ponowie).

Cлон найперше співвідноситься із великим розміром і, відповідно, силою: пол. silny jak sіoс. Розмір слона підкреслюється через контрастне порівняння його із мухою або комарем: robiж z muchy (рідше z komara) sіonia „бути схильним до перебільшень, перебільшувати”. Через розміри слона його прийнято вважати неповороткою, малорухливою твариною, пор. пол. ciкїki/gruby jak sіoс; chodzi/porusza siк jak sіoс „важко, незграбно рухається”. У фразеологізмі пол. sіoс myszy nie chwyta слон за спритністю і проворністю протиставляється котові, який, як відомо, у польській мовній картині світу є саме символом спритності та рухливості. Конотації неповороткості спричинили виникнення порівняння пол. sіoс w skіadzie z porcelan№ „про товстошкіру, незграбну людину” або „про людину, яка постійно все б'є і перевертає”. Незважаючи на розміри слона, люди вважають цю твариною безпечною, неагресивною, вона не завдає шкоди (sіoс ryczy nie chwyta). Метафоричну природу має вислів пол. sіoс komuњ nadepn№і na ucho „про людину, яка не має музичного слуху”. Тут імпліковано ніби вплив важкого предмета на орган слуху, що спричинило його пошкодження. У синонімічній ідіомі української мови виступають зооніми ведмідь, слон, бик, усім цим тваринам приписуються конотації великого розміру та ваги.

Гіперонім ptak часто виступає символічним позначенням людини. ФО із цим зоонімом можуть позначати ледачу людину (oіowiany ptak), нерозумну, легковажну, безвідповідальну, яка живе чужим коштом (niebieski ptak), бідняка, з якого немає користі (i ptak by nad nim zapіakaі), пройдисвіта, хитруна (noszony to ptak), небезпечну особу (to niebezpieczny ptaszek), але разом із цим і гарну, розумну людину (piкkny to ptaszek). Ptak символізує легкість і свободу (lekki/wolny jak ptak), швидкість (ptakiem przeleciж/wrуciж), щось рідкісне, особливе (rzadki ptak), виступає об'єктом полювання, через що співвідноситься із полохливістю, неспокоєм, тривогою (siedzi jak ptak ba gaікzi). Птах у клітці виступає символом підневільності, смутку, важкого становища (ptak w klatce niewesoіo њpiewa). Чітким є зв'язок птаха з повітрям (potrzebuje jak ptak powietrza).

Гуска у польській мовній картині світу асоціюється з образом недалекої, байдужої, бідної на почуття жінки (gіupia gкњ; drobnomieszczaсska, prowincjonalna gкњ; naiwna, parafialna, pospolita g№ska). Про конотовану наївність гуски промовляє також ФО пол. co papuga wyszczebioce, temu g№ska uwierzy. Неакуратний зовнішній вигляд жінки може порівнюватися із гускою, яку обскубли: пол. chodzi jak gкњ poskubana. Про недбалу господиню говорять пол. radziж siк/gospodarowaж jak szara g№ska. Водночас, пол. podaж szar№ gкњ означає також „відмовини дівчини” (укр. дати гарбуза). Подекуди гуска могла пов'язуватися і з образом розумної, хитрої, спритної людини, пор. пол. wypкdzisz gкњ jedn№ dziur№, to powrуci drug№; ona nie z tych gкsi, co dziobem drzwi otwieraj№.

На позначення чиєїсь байдужості, безсердечності в польській мові вживаються фразеологізми типу пол. coњ spіynкіo/spіywa jak woda po gкsi/kaczce „щось не справило на когось враження, хтось чимось не перейнявся”. В основі цієї ФО лежить той факт, що пір'я гусей та качок не всотує воду, через що велика кількість Гусеподібних так гарно плаває.

Голуб у народній уяві є чистим, святим птахом. Такі уявлення походять із давньої християнської легенди, за якою під час хрещення Ісуса з небес зійшов Св. Дух у вигляді голуба. Імовірно, це стало підставою для наділення голуба позитивними конотаціями загалом, і зокрема того, що він уважається символом добра й миру, пор. пол. goікbi pokoju. Про добру, чуйну людину говорять пол. goі№b dobroci; czіowiek goікbiej dobroci, goікbiego serca, o goікbim sercu.

Голуб є символом любові, подружніх стосунків. Голуб і голубка, що воркують, є праобразом закоханих, пор. пол. gruchaj№ z sob№, kochaj№ siк jak para goі№bkуw, jak dwa goі№bki. Голуб символізує вірність (wierny jak goі№b).

Папуга в польській культурі є стереотипом балакучості, пор. пол. ani jak papuga! „базіка”, gada jak papuga; людину, яка говорить і сама не розуміє, про що, називають пол. wіasna papuga. Мотивом таких конотацій став той факт, що багато представників Ряду Папугоподібних, наприклад, такі як арара, какаду, жако, лорі та ін., добре приручаються і легко вчаться вимовляти слова й короткі фрази.

Страус відомий манерою „ховати голову в пісок”, що співвідноситься із удаваним непомічанням чогось, пор. пол. (s)chowaж gіowк w piasek має значення „вдавати, що чогось не бачиш, про щось не знаєш; уникати чогось; боятися”, відповідно до цього поширилася метафорична назва пол. strusia polityka, яка, очевидно, уживається на позначення політики країн, котрі намагаються не втручатися у справи інших або вичікують у разі небезпеки. Мотивом виникнення цих ФО слугувала поведінка страусів під час полювання на них. З метою сховатися від переслідувачів, страус раптово падає, притискається до землі і витягує шию, однак не занурює її у пісок. Страусові приписується також конотація „спокій” (spokojny jak trusia).

Щодо мовного образу ящірки, то в польській мовній свідомості вона, головним чином, співвідноситься зі злістю. Цей плазун ідентифікує злостиву, підступну людину, як от пол. jaszczurka zjadliwa „про злу, нещиру жінку”. А вираз пол. gniazdo jaszczurek означає „осередок зла”. На основі цього ми припускаємо, що у висловах типу пол. jaszczurczy wzrok/jкzyk/serce прикметник виражає зміст „злий, недобрий, зловісний”.

Польська фразеологія містить також уявлення про екзотичних плазунів, наприклад, про черепаху. Спостерігаючи за її поведінкою та рухами, людина відзначила найперше невелику швидкість її пересування в порівнянні з іншими тваринами. Ця риса стійко закріпилася за черепахою у свідомості мовців. Її образ почав широко використовуватися для опису саме повільної людини, пор. пол. powolny jak їуіw; iњж/jechaж na їуіwiu; wlec siк/(po)ruszaж siк їуіwiem/jak їуіw; їуіwim krokiem. Природна здатність черепахи ховатися в панцир, який вона постійно носить на собі, стала основою для метафоричної асоціації черепахи з потайливістю. Про замкнуту в собі людину поляки говорять zamkniкty jak їуіw w skorupie. Пор. також kryж siк/zamkn№ж siк jak їуіw w skorupie; chowaж siк jak їуіw do skorupy.

Щука серед прісноводних риб є одним із найненаситніших хижаків. Така її вдача виступає й у фразеології, пор. пол. na to szczupak jest, їeby karaњ nie drzymaі „у ставок, у якому розводять рибу, випускають невелику кількість щук, для знищення слабких і хворих риб”. Про злість і хижість цієї риби промовляє ФО пол. szczupak zdechі, zкby zostan№ „зло закінчилося, але наслідки його ще діють”. Цікаво, що в польській фразеології зіставляються два хижаки: у лісі - вовк, а у воді - щука, яким властиві подібні конотації, пор. пол. wilk w lesie, a szczuka w stawie po jedno.

Основною конотативною рисою в образі бджоли є „працьовитість”, пор. пол. pracowity jak pszczoіa. Через те, що бджоли збирають мед (pszczуіka nie sobie miуd zbiera), вони оцінюються як джерело прибутку: kto ma owce i pszczoіy, ten gospodarz wesoіy. Утримання бджіл уважалося справою легшою і прибутковішою, ніж робота в полі: пол. gdzie maіo mozoіy, tam wiele pszczoіy. Бджолам приписується також конотація чисельності, пор. пол. roj№ siк jak pszczoіy; roi siк jak w ulu. Бджоли, як і оси, можуть укусити, однак вони мають позитивніший образ у мові, тому що добувають мед, пор. пол. osy st№d jad bior№, sk№d pszczoіy miуd sіodz№, pszczoіa z kwiatуw miуd wysysa, a osa jad.

Висновки

У висновках підведено підсумки проведеного дослідження, викладено основні його результати й окреслено перспективи подальшого опрацювання заявленої проблеми.

Отже, фразеологізми з анімалістичним компонентом становлять у польській мові численну фразео-тематичну групу, яка активно функціонує і динамічно розвивається. Далеко не всі із загальної кількості лексем-зоонімів, що існують у польській мові, використовуються в якості компонентів ФО. У цій функції зафіксовано, згідно із нашими матеріалами, 150 зоонімів. Тут представлено тварини різних типів, проте найчисельнішими серед них у фразеології є Тип Хордові, Клас Ссавці. Отримані кількісні дані дозволяють стверджувати, що найпопулярнішими і найважливішими тваринами є: собака, кінь, вовк, риба, віл, свиня.

Усі зооніми співвідносяться із чоловічими або жіночими образами. А подекуди вони можуть виступати також прототипами подружньої пари, де самець позначає чоловіка, а самиця - жінку. Такі пари може розширювати ще назва дитинчати, пор. прототипову родину krowa - byk/wуі/tur - cielк, де krowa - „жінка, дружина, матір”, byk/wуі/tur - „чоловік”, cielк - „дитина”. Відповідно до цих ролей їм притаманні певні конотації. У подібних парах/родинах тварини-самці, які співвідносяться із чоловіками, мають більш позитивний образ у мові, ніж тварини-самиці, котрі співвідносяться з жінками. Найкраще це простежується на прикладах мовних образів домашніх тварин, пор. koс і kobyіa/szkapa, kogut i kura/kokosz/kwoka. Ми припускаємо, що це пов'язано із патріархальним устроєм польського суспільства.

Фразеологізми із зоонімами дають можливість точніше висловлювати думку та влучніше передавати її зміст і емоційне забарвлення. Використання найменувань тварин у лайках, прокльонах, злопобажаннях надають мові значної експресивності та емоційності.

Розглянувши фразеологізми з анімалістичним компонентом, ми помітити, що люди досить часто приміряють на себе риси тварин (зовнішності чи поведінки), однак, подекуди, людина наділяє і тварин суто людськими здатностями, що вказує на певний психологічний зв'язок людини і тварини. Так, деякі тварини вміють співати, танцювати, плакати, сміятися, навчати інших та навіть промовляти молитви. Шляхом порівняння своєї поведінки із тваринною людина надає їм певної оцінки, більшою мірою негативної.

Досліджувані фразеологізми досить часто мотивуються певними сценаріями дійсності або зооморфними рисами тварин. Найменування тварин створюють у межах фразеологізмів конотативні значення, і це, звісно, формує загальну семантику фразеологізму.

У значній кількості ФО із зоонімами нам удалося розкрити внутрішню форму цих одиниць, яка досить часто мотивується особливостями образних конкретизаторів, а також містить інформацію про культуру, традиції, звичаї, обряди, релігійні уявлення, деякі епізоди історії, які сучасним мовцям можуть бути взагалі не відомі.

Фразеологічний матеріал із анімалістичними назвами яскраво відображає і засвідчує мовний антропоцентризм. Проаналізувавши ФО із гіперонімом zwierzк, стало очевидним, що у світовій ієрархії людина відводить собі центральне місце, саме навколо людини обертається увесь Всесвіт. Такі ФО демонструють, що власне людина сприймає світ через систему тварина - людина - Бог, тобто своє місце вона бачить десь посередині між тваринним, нижнім і Божественним, вищим рівнями. Людині при цьому притаманні як низькі, негативні риси, які, згідно з людським судженням, властиві саме тваринам, так і духовні, позитивні риси, які характеризують Божественне начало.

Звідси випливає і той факт, що фразеологія із зоокомпонентом передає більшою мірою негативні, ніж позитивні оцінки. Таке наділення тварин негативними характеристиками, напевно, також допомагає людині піднятися над „примітивним” тваринним світом.

Більшість згаданих у фразеології тварин раніше відігравала для поляків роль тотемів. На нашу думку, через це їхній образ було так чітко зафіксовано в мові загалом та фразеології зокрема.

Проаналізований матеріал, дає нам підстави говорити, що позитивне або негативне конотування тварини залежить від кількох факторів. Основним із них ми вважаємо передусім вплив фольклорного, міфологічного уявлення про цих тварин. Так, якщо тварина в народній уяві пов'язана із потойбічним світом, злими силами, вона обов'язково матиме негативні конотації у фразеології, мова ніби запам'ятовує хтонічність певного тваринного персонажу (пор. образи вовка, змії, ворона, орла). І, навпаки, якщо у фольклорі та традиціях спостерігається символічний зв'язок певної тварини із Богом, то такі тварини більшою мірою матимуть позитивні конотації (пор. мовні образи голуба, корови). Якщо ж якась тварина в народній уяві має амбівалентні властивості, зокрема один раз асоціюється із Богом, другий із дияволом, то у фразеолоогії вона теж матиме то позитивні, то негативні оцінки (пор. образ коня).

Більш негативний образ мають також ті тварини, які за місцем свого існування наближені до землі, низу, пекла (їmija, kret), а позитивний - ті, котрі наближені до неба, верху, раю (jaskуіka, goі№b). Впливовим у цьому аспекті є також колір оперення або шерсті тварин; чорні птахи та звірі мають негативні конотації, позначають біду, нещастя, невдачу (kruk, wrona, kret, czarna kokosz), а тварини і птахи білого кольору співвідносяться зі щастям, добром, успіхом, удачею (іabкdџ, goі№b, biaіa kokosz). У той самий час тварина, яка відрізняється від своїх побратимів зовнішнім видом, позначає відлюдника, особу, яка тримається інакше, ніж решта (biaіy kruk, biaіа wrona, czarna owca, czarny іabкdџ).

Іншим фактором, який впливає на формування мовного образу тварин, є людське спостереження. Певні, пов'язані із твариною риси, фіксуються у мові, що, вочевидь, свідчить про їх важливість для людини. Цей фактор є особливо важливим для формування мовних образів тварин у межах слов'янського ареалу, стосовно ж екзотичних тварин, то мова відображає існуючі стереотипові уявлення про них, пор. образи верблюда, слона, пелікана.

Фразеологізми із назвами тварин вирізняються яскравим антропоморфним характером. Такі ФО використовуються, в основному, для позначення психоемоційних та фізіологічних станів людини, її характеристик, а також можуть висловлювати інтенсивність, міру, кількісні, просторові та часові показники. Вони характеризують соціальний статус людини, її інтелектуальні здібності, риси характеру та інші якості.

Основні положення дисертації достатньою мірою висвітлено у таких публікаціях

1) Пасюрківська М.В. До проблеми мовного образу птахів (пол. orzeі, jastrz№b, sкp, sokуі, sowa) в польській фразеології / М. В. Пасюрківська // Київські полоністичні студії. Європейський вимір української полоністики. - 2007. - Т. ІХ. - С. 541-546.

2) Пасюрківська М.В. Мовний образ бика, вола й тура в польській та українській фразеології / М. В. Пасюрківська // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - 2005. - Вип. 6. - С. 194-201.

3) Пасюрківська М.В. Мовний образ ворона, ворони та сороки в польській фразеології / М.В. Пасюрківська // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - 2005. - Вип. 13. - С. 244-250.

4) Пасюрківська М.В. Образ вовка в польській фразеології: етнокультурний та лінгвістичний аспекти / М.В. Пасюрківська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - 2005. - Вип. 16. - С. 29-33.

5) Пасюрківська М.В. Образ змії, ящірки та дракона в польській мовній картині світу / М.В. Пасюрківська // Мова і культура. - 2008. - Вип. 10. - Т.І (101). - С. 176-81.

Анотація

Пасюрківська М.В. Зоонімічна лексика в польській фразеології: склад, семантика, функції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.03 - слов'янські мови. - Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню структури, семантики та внутрішньої форми польських фразеологізмів із зоонімами. Подано теоретико-методологічні основи дослідження цих одиниць. Окреслено межі вживання зоонімів у складі ФО і поза ними. Розглядаються найпоширеніші системні явища польської фразеології із зоонімами - варіантність і синонімія. Простежено відповідність зоонімів із зоологічними видами чи родами тварин. Здійснено тематичну класифікацію польських ФО з анімалістичним компонентам відповідно до зоологічної номенклатури. Встановлено виникнення супровідних оцінних конотацій, простежено, з якими морально-етичними категоріями співвідносяться назви відповідних тварин. Враховуючи лінгвістичні й екстралінгвістичні відомості, визначено мовний образ тварин.

Ключові слова: фразеологізм, зоонім, мовна картина світу, конотація, внутрішня форма фразеологізму.

Аннотация

Пасюрковская М.В. Зоонимическая лексика в польськой фразеологии: состав, семантика, функции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.03 - славянские языки. - Институт языкознания им. А.А. Потебни НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному изучению состава, семантических особенностей, внутренней формы и функций польских фразеологических единиц с зоонимами. Представлены теоретико-методологические основы исследования, его терминологический аппарат, рассмотрены различные подходы к классификации фразеологизмов по грамматическому, формальному и семантическому принципам. Раскрыто понятие языковой картины мира, обоснована целесообразность применения когнитивного подхода к изучению семантики и внутренней формы фразеологизмов, предложена авторская точка зрения по дискуссионному вопросу влияния семантики зоонима на общее значение фразеологической единицы. Охарактеризирована взаимосвязь фразеологизмов и этнонациональных особенностей языка. Обозначена природа коннотации.

На основе составленной картотеки польских фразеологизмов с анималистическим компонентом приведены количественные данные исследования. В польской фразеологии зафиксировано около 3500 единиц, в состав которых входят 150 зоонимов. Бульшая часть из них является наименованями домашних животных. Охарактеризировано использование в польском языке отзоонимной лексики типа пол. rozindyczyж siк „разозлиться”, њwiniж „мусорить”, zacietrzewiж siк „разозлиться, раззадориться”; рассмотрены польские лексемы, обозначающие звуки, издаваемые животными: пол. skrzeczeж, bzyczeж, haukaж и их особая эмоциональная насыщенность и экспресивность. Приведены примеры некоторых злопыхательств, проклятий, ругательств, в состав которых входят зоонимы. Животные, названия которых зафиксированы в польских фразеологизмах, проанализированы с точки зрения их соотношения с категориями парности, непарности, стадности; согласно гендерной и возрастной характеристики и т.п. Показано широкое применение зоонимов в ономастике. Рассмотрены системные явления польской фразеологии с анималистическим компонентом. Выяснено, что наиболее распростараненными являются вариантность, синонимия и антонимия. Среди синонимических ФЕ были установлены наиболее продуктивные структурно_семантические модели.

Проанализировано, какие рода и виды животных зафиксированы в польской фразеологии. Определены наименования животных, обладающие наиболее высокой фразообразовательной активностью. Выяснено, что наибольшее количество польских ФЕ зафиксировано с зоонимом pies. Высокопродуктивными являются также koс, wilk, ryba и њwinia.

Нами разработана также специальная классификация фразеологизмов с зоонимами, позволившая разделить их на десять тематических групп. В работе проведено углубленное исследование семантики польских фразеологизмов с зоонимами, раскрыта их внутренняя форма с учетом лингвистических и экстралингвистических данных. Определено, что внуреняя форма ФЕ часто мотивируется особенностями образных конкретизаторов, а также содержит информацию о культуре, традициях, обрядах, религиозных воззрениях поляков, некоторых эпизодах истории. Продемонстрирована связь языковой и внеязыковой действительности.

В диссертационной работе определена роль зоонима как конструктивного элемента языковой картины мира. Раскрыты языковые образы всех зафиксированных в польской фразеологии животных. Выделены возникшие сопутствующие оценочные коннотации, проанализировано, с какими морально-этическими категориями соотносятся названия конкретных животных в польской фразеологии. Отмечено, что фразеологизмы с анималистическим компонентом представляют преимущественно негативные оценки. Исследованные ФЕ имеют четкий антропоморфный характер. Выяснено, что языковой образ животных формировался под воздействием нескольких факторов, главным из которых является влияние фольклорного, мифологического воззрения о животных, значимы также их зооморфные качества.

Ключевые слова: фразеологизм, зооним, языковая картина мира, коннотация, внутренняя форма фразеологизма.

Summary

Pasiurkivs'ka M.V. Animal names as used in Polish phraseology: inventory, semantics, functions. - Manuscript.

Dissertation submitted for Candidate of Sciences (Philology) degree: specialty 10.02.03. - Slavonic languages. - The Institute of the Ukrainian Language at the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2009.

The dissertation is a many-sided investigation of the structure, semantics and inner form of Polish set phrases with animal names. The author presents theoretical and methodological foundations of the study of these units. She outlines the limits of the usage of animal names both within and without set phrases, also elucidating the most widespread systemic phenomena concerning Polish set phrases with animal names, their variability and synonymy. Tracing down correlation between animal names and zoological species/genus classification, she thematically classifies Polish set phrases with such names in accordance with zoological taxonomy. Discovering cases of phrases with evaluative connotations, the author establishes relationships between moral-ethical categories and names of specific animals; taking into account both linguistic and extralinguistic data, she explicates linguistic images of animals as represented by the Polish phraseology.

Key words: set phrase, animal name, world's linguistic picture, connotation, set phrase's inner form.

Размещено на Allbest.ru