Генеза образної предикації в етнолінгвістичному аспекті

Таке вживання предиката ґрунтується на архаїчному стереотипному уявленні про те, що серце людини має зберігати певну форму, бути твердим, напруженим. Під впливом зовнішніх чинників серце може стати м'яким, як віск, а людина з таким серцем -- втратити рішучість і волю, опинитися від владою почуттів. Саме ця уявна ситуація розм'якшення серця позначається синтагмою серце тане. Метафора танути 4 заснована на архаїчному світоглядному уявленні про нерозмежованість живого та неживого, що лежить в основі багатьох традиційних обрядів. Виникнення чотирьох метафоричних значень предиката танути пояснюється тим, що вони генетично гетерогенні і пов'язані з різними базовими структурами збереження набутих знань, зокрема і культурно зумовленими.

Третій розділ -- «Утворення образних предикатів у контексті обрядової практики» -- присвячено семантичній еволюції лише тих предикатів, що співвідносяться з певною магічною дією. Такі дієслова позначають центральний акціональний компонент деяких традиційних обрядів, що протягом значного часу були поширені у східних слов'ян. Це лексеми горіти, кипіти, танути, сохнути, розв'язати, в'янути та інші. У своїх вторинних значеннях вони співвідносяться з різними (як фізичними, так і емоційно-психічними) станами людини (людина сохне від кохання, в неї кипить душа від обурення, кров кипить злом, серце горить любов'ю тощо). Характерно, що в минулому в східнослов'янських мовах емоційні предикати позначали виключно негативні фізичні та емоційно-психічні стани; це засвідчено фольклорними творами та текстами XVI--XVIII ст., а частково й XIX ст. Пор.: «…бедный истец, пришед в чюже место, дом свой и семью и промыслом оставив, проедаетца управы ищучи, всегда не доел, не высыпался и сердце его кровию кипит…» («Послание Зиновия Отенского дьяку Я.В. Шишкину», ХVІ ст.) Послание Зиновия Отенского дьяку Я.В. Шишкину // Клибанов А.И. Духовная культура средневековой Руси. -- М.: Аспект Пресс, 1996. -- С. 341..

Семантична еволюція предикатів спирається в цьому випадку на базовий принцип архаїчного світогляду: з наявності в різних об'єктів спільного атрибута носій традиційної культури виводить ототожнення цих об'єктів, що дозволяє об'єднувати їх в одну когнітивну категорію. Оскільки мета магічного обряду полягає в перенесенні певного атрибута з одного об'єкта на інший, дві ситуації з різними об'єктами ототожнюються. В магічному обряді людина прирівнюється до будь-якого предмета, який є носієм необхідного атрибута, а номінація стану цього предмета переноситься на людину. Див. характерні способи позначення фізичних станів людини в російському мовленні XVII cт., взяті з судових справ проти чаклунства: «Ведунья Арина Докучаева, портя бобылку Борисоглебского монастыря, приговаривала: “так де я тебя изсушю, как ставец согнут и ложки сухи, так де я тебя изсушю”.

Добренская колдунья Дарья, подозревая в краже крестьянина Ефтихия Иванова, хвалилась: “и зделаю де ево такова черна, как в избе черен потолок, и согнется так, как серп согнулся”. В результате крестьянин заболел “и три годы сох и, сохши, умер”» Черепнин Л.В. Из истории древнерусского колдовства в XVII в. / Л.В. Черепнин // Этнография. -- 1929. -- № 2. -- Кн. VIII. -- С. 99.. Суттєво, що більшість предикатів, які розвинули нове значення в контексті магічної практики (кипіти, горіти, сохнути / сушити, а також танути), позначають вплив тепла чи вогню. Вибір магічних дій та предметів в обрядах не є довільним, він ґрунтується на спостереженнях за явищами дійсності: надмірне нагрівання або спалювання живого об'єкта спричиняє тілесні страждання, приводить до швидкої втрати життєвих сил і навіть смерті. Внаслідок обрядового зіставлення ситуацій мовці починають позначати концептуально віддалену ситуацію, учасником якої є людина, тим самим предикатом, який номінує конкретну дію: як кипить цідило в горщику, так кипить серце відьми. Новий зміст предиката виникає через виведення типової імплікації, заснованої на чуттєвому досвіді: той, кого нагрівають чи спалюють, тілесно страждає. Пор. типові лиходійні замовляння: «Как сие железо в огни горит, и так бы горело сердце у ведуна и у ведуньи ... по мне, рабе Божьей; как сие железо в воде кипит, так бы кипело сердце у ведуна и ведуньи и у ведуницы...» Материалы по этнографии русского населения Архангельской губернии, собранные П.С. Ефименком. Часть 2. Народная словесность // Труды этнограф. импер. об-ва любителей естествознания, антропологии и этнографии. Т. ХХX. Труды этнографического отдела, кн. V. Вып. 2. -- М., 1878. -- С. 150.; «Не це молоко палю, але чьиредінницю тоту, шо зчьиредувала мою корову; аби ї так переболіло и так аби ї спалило и таке молоко черлене аби доїла, йик це залізо, и так аби худоба си у неї била, и так аби рикала и не переставала, йик це залізо не перестає цьвершкотіти» Шухевич В. Гуцульщина: в 5 частинах / 2-е вид. / Володимир Шухевич. -- Верховина, 1997--2000. -- Т. 5. -- С. 238--239.; «Коб так ведьме в очах резало, як серп молоко режет» Топорков А.Л. Домашняя утварь в поверьях и обрядах Полесья / А.Л. Топорков // Этнокультурные традиции русского сельского населения ХІХ--начала ХХ в. -- Вып. 2. -- М., 1990. -- С. 102..

Двочленна вербальна формула замовляння у традиційній свідомості має здатність ототожнювати об'єкти і викликати тим самим у відсутнього, віддаленого предмета ті самі властивості, які має предмет-посередник. Характерною особливістю таких формул є повторювання предиката: як горить (тане, в'яне, кипить, розв'язується) А, так горить (тане, в'яне, кипить, розв'язується) Б. Завдяки цьому предикат розширює сферу своєї референції і починає сполучатися з назвами істот або їхніх органів. Перенесення предиката на нову референційну сферу і було тим вирішальним кроком, який приводив до зміни його семантики. Нове значення дієслова формувалося на основі осмислення нової ситуації, що творилася в обряді й була його метою. Ця ситуація часто є для учасника магічного обряду невидимою, неспостережуваною (так розв'язується розум чи пам'ять у дитини) або ж такою, що суттєво відрізняється за своїми проявами від базової (так сохне чи тане людина, тобто втрачає життєві сили, вмирає). Проте для носія архаїчного культури невидимість ситуації не була перешкодою в її сприйнятті як цілком реальної. Нова ситуація, як правило, осмислювалася в цільовому аспекті, адже кожен магічний обряд використовується з певною метою. Імплікація з нової ситуації і ставала зрештою переносним значенням предиката. Так, якщо метою обряду є позбавлення людини життєвих сил, саме цей зміст приписується тому предикату, який у своєму буквальному значенні називає процес спалювання чи висушування. Отже, новий зміст слова генерується з імплікації, отриманої при осмисленні базової ситуації в певних культурних параметрах.

Постійне практикування магічних обрядів приводить до встановлення стійкого і обов'язкового, з погляду носія традиційної культури, зв'язку між двома ситуаціями. Оскільки друга ситуація виникає внаслідок застосування магічного обряду, цей зв'язок розглядається як причинно-наслідковий, детермінований. Для носія традиційної культури ці ситуації не існують як дві незалежні, відмінні за своїми ознаками, тому він не потребує їхнього зіставлення, порівняння, яке становить основу метафоричного перенесення.

У сприйнятті носія сучасної мовної свідомості всі розглянуті в розділі дієслова є метафоричними, оскільки між ситуаціями, позначуваними предикатами в переносному та прямому значенні, існує чимала когнітивна дистанція. Проте в минулому ці ситуації осмислювалися як такі, в яких домінує спільний атрибут, названий предикатом. Доречно вважати, що в минулому предикати на зразок розв'язати, сохнути, в'янути, кипіти, танути були не полісемічними, а моносемічними, а їхнє значення мало нечітко окреслений, розмитий характер, що дозволяло мовцям співвідносити ці предикати з широким колом ситуацій. Описаний у цьому розділі механізм сенсотворення, названий каузативним перенесенням найменування, охопив незначну кількісно, проте релевантну групу предикатів, які позначають як тілесно-фізичні, так і емоційно-психічні стани людини. Завдяки цьому механізмові поповнюється запас абстрактної лексики, що співвідноситься з прихованою від безпосереднього спостереження сферою людських станів та почувань.

У четвертому розділі -- «Взаємодія одиниць лексичного та фразеологічного рівнів мови в процесах вторинної номінації» -- поставлено й проаналізовано два кола питань. По-перше, розглянуто утворення образних предикатів на основі фразеологічних сполучень шляхом їх компресії, а по-друге -- схарактеризовано процеси нарощення образного предиката іменними компонентами, розширення його до фразеологічної одиниці. Компресія сталого виразу з опорним дієслівним компонентом є одним з активних механізмів породження вторинних значень предикатів, про що свідчать численні випадки компресії, описані в російській та українській науковій літературі (пор. тягнути і тягнути час, молоти і молоти язиком, відплатити і відплатити тою ж монетою, рос. довести і довести до белого каления, распекать і распекать на все корки, задеть і задеть за живое, забрить і забрить лоб). Для компресії характерна формальна редукція багатокомпонентного сталого виразу предикатного типу, відпадіння всіх його складників, крім дієслівного, який перебирає на себе семантику цілого звороту.

У розділі описано два складних з погляду мотиваційних механізмів випадки відфразеологічної деривації в українській мові: 1) утворення образного предиката втяти / втнути на основі ідіоми втяти до гапликів 'зробити, виконати, сказати щось не до ладу, недоречно'; 2) утворення предиката причмелити (та дієприкметників причмелений, зачмелений) на основі ідіоми *дати чмеля. Остання не зафіксована в писемних джерелах (текстах і словниках), однак може бути відтворена шляхом формально-семантичної реконструкції.

Проведений аналіз генетичних зв'язків між ідіомами та предикатом дозволяє стверджувати, що пошук мотиваційної бази компресії має відбуватися з урахуванням цілого комплексу функціонально-семантичних та прагматичних особливостей як ідіом, так і окремих предикатів. При цьому треба брати до уваги не лише факти сучасного мовлення, а й дані історії мови, які можуть дати надійні підстави для встановлення достовірних фактів компресії та відрізнити від неї ті випадки, коли мав місце зворотній процес -- перетворення образного метафоричного предиката на ідіому шляхом долучення до нього іменного компонента.

Нарощення образного предиката іменними компонентами та закріплення утвореної таким чином синтагми в мовленнєвій практиці приводить до перетворення предиката на одиницю фразеологічного рівня. Вихідною умовою для створення сталого виразу на основі предиката є образний, метафоричний характер останнього, його внутрішня двоплановість, орієнтація одразу на дві денотативні сфери, пов'язані між собою асоціативним зв'язком. Так, на основі рос. метафоричного предиката клеймить, який має в своїй семантичній структурі предметно-понятійний шар, забезпечений знаннями мовців про референт вихідного дієслова, виникли сталі вирази клеймить позором, клеймить презрением. Процес формально-семантичного розвитку мовних одиниць у цьому випадку можна простежити на прикладах російської літератури XVIII--XIX ст.

Образний предикат клеймить постійно варіював та розширював своє лексико-граматичне оточення: окрім стабільного керування клеймить кого, властивого цьому дієслову в його прямому значенні, в контекстах спостерігається сполучуваність клеймить за что, клеймить чем (презрением, гневными словами, словом «двурушник», именем негодяя), клеймить кем (отщепенцами, дураками), клеймить в чем (в письмах, памфлетах). У російському мовленні поступово вироблялися також комбінації цього дієслова з назвами різних жанрів літературних творів, у яких засуджуються певні особи чи суспільні явища (клеймить одами, эпиграммами). Однак не всі вживані словосполучення набули статусу фразеологізмів: сучасні фразеологічні словники російської мови фіксують лише одиниці клеймить позором, клеймить презрением. У багатьох випадках взаємодія одиниць лексичного та фразеологічного рівнів мови йшла складнішими шляхами, а тому генеза образної предикації вимагає глибшого аналізу, спертого на мовні та екстралінгвальні чинники. Так, дієслово влипнути «потрапити в неприємне становище» не можна вважати наслідком простого виокремлення з ідіоми влипнути в історію, а рос. предикат склонять -- компресії ідіоми склонять на все лады. В першому випадку спочатку сформувалися численні експліцитні порівняння з дієслівними компонентами залізти, впасти, влипнути, попастися та іменним компонентом муха: укр. Заліз як муха в патоку, Убравсь як муха в патоку, Впав як муха в окріп, Упав у гаразд як муха в сметану, рос. влипнуть (во что) как муха в патоку, увязнуть как муха в патоке, білор. Уліп, як муха ў смалу, Папаўся як муха ў кісель, Папаўся як муха ў сыроватку, Улез (залез, уліп) як муха ў смалу (патаку), Уліп як муха ў саладуху. Ці вирази отримали узагальнене метафоричне значення 'потрапив у скрутне становище'. Оскільки в їхній основі лежить низка близьких побутових ситуацій, об'єднаних спільним осмисленням, значення сталих порівнянь сконцентрувалося в тому дієслові, що має найвиразніші образні потенції, -- у предикаті влипнути.

Його метафоризація пов'язана зі зміною таксономічного класу імен (комаха > людина) і повним відривом від зовнішніх ознак базової ситуації: метафора позначає ситуацію, що має виключно ментальні, неспостережувані риси. Сталий вираз влипнути в історію виник, своєю чергою, шляхом заміни дієслова потрапити на експресивніший метафоричний предикат влипнути в сталому звороті потрапити в історію (рос. попасть в историю), де іменник історія вживається в одному із своїх узуальних значень ('неприємна подія').

Питання про напрямок формального розвитку мовних одиниць лексичного та фразеологічного рівнів є важливим у тих випадках, коли слово та сталий вираз з тим самим словом частково збігаються в плані змісту. В таких ситуаціях слід брати до уваги теоретичну можливість реалізації двох процесів: утворення фраземи на основі окремого слова шляхом додавання іменних компонентів та виокремлення предикатного слова зі складу сталого виразу. Отже, семантичний збіг предиката та ідіоми не обов'язково є наслідком компресії останньої. Загалом слід визнати слушною думку про те, що внаслідок компресії виникає образний омонім до вихідного предиката, оскільки між ними відсутні мотиваційні зв'язки. Це чітко проявляється, зокрема, на прикладі генези українського образного дієслова втяти; пор. також рос. городить, переживать, помешаться. Однак не можна не зауважити, що в багатьох випадках предикат, який вживається не лише самостійно, а й у складі сталого виразу, продовжує зберігати свої змістові зв'язки з іншими лексико-семантичними варіантами та спільнокореневими словами. Семантична відстань між первинним значенням і вторинним, яке виникло внаслідок компресії, може бути різною, і проблема статусу вторинного значення дієслова щодо інших лексико-семантичних варіантів не може вирішуватися без докладного обстеження його семантики та референції.

П'ятий розділ -- «Механізми вторинної номінації у сфері фразеоматики» -- присвячено низці питань, пов'язаних з когнітивними механізмами утворення фразем. Фразеологізми прийнято розглядати як знаки непрямої номінації, тобто як такі мовні одиниці, що виникли шляхом семантичної трансформації готових, наявних у мовній системі знаків. Незалежно від того, яка ознака фразеологізму -- його відтворюваність у мові чи наявність цілісного значення -- береться за основу при визначенні одиниці фразеологічного рівня, дослідники фразеології сходяться на думці, що сталі вирази у переважній більшості утворюються на основі мовних одиниць вільної структури шляхом метафоризації і тому зберігають готовий план вираження.

Процес семантичної трансформації вільного сполучення у фразему за метафоричною моделлю може займати доволі значний час. Передумовою цієї зміни є існування в мові вільного предикатного сполучення слів, яке співвідноситься з відносно гомогенним (однорідним) класом ситуацій. У свідомості носіїв мови цьому класу ситуацій відповідає прототипова ментальна модель образної природи, до якої входять релевантні складники ситуацій, дані людині у спостереженні (учасники ситуації, їхні дії, просторове розташування, спрямованість на результат і под.). Прототипова модель, як правило, отримує певну інтерпретацію, що виникає внаслідок осмислення класу гомогенних ситуацій у широкому культурному контексті. Ця інтерпретація співвідноситься з базовим образом і доповнює його, творячи з ним єдиний ментальний комплекс.

Коли у фокусі уваги мовця з'являється нова (актуальна) ситуація, що потребує номінації, вона також підлягає процедурі когнітивного оброблення і кодується у вигляді певної ментальної схеми. На наступному етапі включається механізм пошуку подібності. Прототипова ментальна схема відіграє роль основи для зіставлення: ментальний образ актуальної (реципієнтної) ситуації порівнюється з тими ментальними моделями, які утворилися у свідомості раніше і мають типові способи номінації. У випадку встановлення ознак подібності двох ментальних схем актуальна ситуація отримує номінацію прототипової. Прототиповий ментальний образ переходить у новоутворену мовну одиницю як його внутрішня форма. В основі ідіомотворення метафоричного типу завжди лежить не переосмислення прямих значень слів, які входять у словосполучення, а ментальна процедура на рівні концептуальних структур -- пошуки та встановлення подібності між образами двох ситуацій. Важливо, що обидві ситуації (як базова, прототипова, так і нова, актуальна) попередньо оброблені свідомістю людини.

Однак далеко не всі одиниці фразеологічного рівня утворилися таким способом; у сфері ідіомотворення діють й інші механізми, що виявляють не меншу активність та продуктивність. На нашу думку, значна частина фразеологічних одиниць виникає шляхом комбінування одиниць лексичного рівня. Це яскраво виявляється на прикладах таких ідіом, що не можуть мати відповідників серед вільних словосполучень через абсурдність, алогічність змальованого в них образу: укр. лапати зайця возом, робити з губи халяву, переливати з пустого в порожнє, рос. ловить рыбу по сухим берегам, без ножа зарезать, от жилетки рукава. Однак і серед тих фразеологічних одиниць, яким формально відповідають вільні словосполучення з тим самим планом змісту, далеко не всі пройшли шлях метафоризації чи метонімізації. Так, за матеріалами фразеологічного словника В.Д. Ужченка та Д.В. Ужченка Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу / Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. -- Луганськ: Альма матер, 2002. -- 263 с., на Східній Слобожанщині побутують такі усталені вирази: з рибалки носити копчену рибу 'зраджувати в подружньому житті', дзеркального коропа зловити 'стати лисим', захотіти хліба чорного з маслом машинним 'вимагати чогось незвичного, недоступного', шнурки жувати 'мимрити, говорити невиразно, нерозбірливо', приміряти кулак до вуха 'бити', за шваброю не видно кого та набір кісток на батарейках 'хто-небудь дуже худий'. Ці фраземи утворилися в мовленні одразу як багатокомпонентні вирази з цілісною семантикою, без опертя на вільні словосполучення. Нова мовна одиниця фразеологічного рівня конструюється як комбінація декількох слів, кожне з яких входить у вираз з буквальним, словниковим значенням, проте значення цілого не зводиться до суми змістів окремих компонентів і не може бути на них розкладене. Підкреслимо, що сам факт наявності у мові граматично правильного вільного словосполучення, яке збігається за компонентним складом з фразеологізмом, не означає, що між ними є генетичний зв'язок і що друге утворилось на основі першого.

Ідіоми, які виникли незалежно від вільних словосполучень, представляють інший генетичний тип, ніж ті, що утворились унаслідок семантичної трансформації готових мовних знаків. Їхній масив характеризується великою різноманітністю, а тому доречно виділяти в ньому окремі таксономічні групи, враховуючи кореляцію між семантикою ідіоми та позамовною дійсністю. Можна розглядати такі ідіоми з погляду відповідності / невідповідності між тим образом, що твориться внутрішньою формою ідіом, та концептуальною картиною світу, яка сформована внаслідок оброблення як чуттєвої, так і вербальної інформації. На основі цього параметру ми виокремлюємо два типи фразеологічних одиниць: 1) ідіоми, які теоретично можуть бути знаками якихось реальних ситуацій, оскільки існування останніх не суперечить людському досвіду; 2) ідіоми, внутрішня форма яких творить фантомний, уявний образ, якому жодна ситуація в реальній картині світу не відповідає.

До першого типу належать ідіоми на зразок поцілувати клямку (замок) 'не заставши когось вдома, піти ні з чим', пекти раки, вилетіти в трубу, одважити солі, п'ятами накивати, піти раків годувати, висіти на вухах, рос. бить по карману, плевать в потолок, прописать ижицу, топтаться на одном месте, наломать дров, стоять одной ногой в могиле, дышать на ладан, каши просит (про подерте взуття). Називаємо такі ідіоми терміном «квазіреальні», оскільки їхня внутрішня форма вказує на певну реальну ситуацію, яка, проте, не служить основою для творення ідіоми.

До другого типу відносимо, зокрема, вирази переливати з пустого в порожнє, попа в решеті возити, проковтнути язика, скуштувати березової каші, полізти чортові в зуби, плести сухого дуба, мотузка (шибениця, палиця) плаче по кому, рос. положить зубы на полку, прополоскать мозги, пудрить мозги, верёвки вить из кого, кошки скребут на душе. Наведені ідіоми також викликають у свідомості певний образ, однак такі уявні образи суперечать концептуальній картині світу. Тому називаємо їх фантомними.

При творенні квазіреальних чи фантомних ідіом мовець шукає адекватної вербальної форми для готового змісту, що вже існує як ідеальна сутність. На першому етапі породження нової мовної одиниці мовець інтерпретує актуальну ситуацію, відносячи її до однієї з наявних концептуальних структур. На другому етапі з отриманим унаслідок інтерпретації змістом через прямі чи асоціативні зв'язки співвідносяться фрагменти тих збережуваних у пам'яті одиниць ментального коду, в яких суб'єкт свідомості виявляє подібність до образу спостережуваної ситуації. Далі ці фрагменти вербалізуються типовим для них способом, тобто позначаються тими лексемами, з якими в суспільній свідомості усталено корелює та чи та когнітивна структура. На експліцитний рівень виводиться мовна одиниця (граматично правильне сполучення слів), яка відтворює образ фрагмента донорської зони. Пошук форми для нового змісту може відштовхуватися від одного, найяскравішого фрагмента ментального образу ситуації, і тоді вербалізація розгортається починаючи від одного опорного слова, яке через асоціативний зв'язок з іншими ментальними одиницями доповнюється суміжними за змістом лексемами. Внаслідок цього мовна одиниця набуває внутрішньої форми, яка породжує у свідомості певний образ -- квазіреальний чи фантомний. Виділяємо три основних типи фраземотворення: а) виникнення ідіоми на основі вільного словосполучення; б) комбінування ідіоми з окремих лексичних одиниць та в) утворення ідіоми шляхом трансформації плану змісту і плану вираження іншої фразеологічної одиниці (чи паремії, прецедентного тексту). Виходячи з наявності різних процесів фраземотворення, будуємо когнітивно-генетичну типологію ідіом.

При утворенні сталих виразів на основі вільного словосполучення діють такі механізми:

-- метафоризація (попустити віжки, плисти проти течії);

-- переосмислення вільного словосполучення, що в певній культурі позначає семіотично навантажену ситуацію (дію). Ідіома отримує значення, приписуване цій ситуації в культурній традиції (дати гарбуза, рос. дать репу, гущи налить -- всі в значенні 'відмовити при сватанні'; перейти дорогу, встати з лівої ноги);

-- метонімізація, при якій із концептуальної структури спостережуваної ситуації виділяється релевантний фрагмент, назва якого стає назвою всієї ситуації (стати на весільний рушник, забрити лоба, рос. пойти по миру, білор. засыпаць вочы пяском);

-- втрата первісного значення вільного словосполучення, зумовлена кардинальною трансформацією концептосфери: білор. воўка стрэў 'пощастило', рос. душа в пятки ушла, укр. гороху наїстися, рос. рыбку проглотить ('завагітнити'; значення мотивоване віруванням у те, що жінка вагітніє від з'їденої горошини чи риби);

-- іронічне переосмислення вільного словосполучення з позитивним оцінним компонентом (вхопити в обидві жмені, дати на горіхи);

-- ізольоване використання виразу, що вживається у вербальній частині традиційних обрядів або в магічних текстах: рука не поднимается, как с гуся вода, белые мухи, Господь с тобой! Чёрт с тобой!

Прийом комбінування лексичних одиниць при генеруванні сталих виразів складається з таких підтипів:

-- комбінування лексем, при якому принаймні один компонент перебуває в прямому семантичному зв'язку з актуальним змістом ідіоми (проковтнути язика, язик розв'язався; порахувати ребра, пом'яти боки, білор. у гарэлцы мокнуць 'часто пити горілку');

-- калькування готової ідіоми, що виникла в чужій мові, трансляція її засобами іншої мови (англ. за походженням зійти зі сцени, франц. за походженням ставити крапки над «і», нім. за походженням робити великі очі, стріляти з гармати по горобцях);

-- нарощення образного предиката, приєднання до нього іменного компонента. Так, ідіоми молоть вздор, с три короба намолоть виникли в російській мові після того, як предикат молоть набув переносного значення 'говорити нісенітниці');

-- побудова ідіоми зі словом, яке переосмислюється для вираження певного значення: дати ляща 'ляснути, вдарити по обличчю', дати товчеників 'побити, потовкти когось', віддатися за Муравського 'вмерти', рос. кормить завтраками, поехать в Ригу);

-- побудова ідіоми з лексемою-фантомом, яка спеціально створюється для ідіоми і поза нею не вживається: витрішки продавати, спіймати облизня, походеньки справляти, рос. отвесить образум 'вдарити з метою напоумити'.

Утворення фразеологічної одиниці на основі іншого сталого виразу чи тексту має такі різновиди:

-- іронічне переосмислення ідіоми з позитивним оцінним змістом, унаслідок чого ідіома набуває негативного оцінного забарвлення (скатертью дорога, відкрити Америку);

-- редукція ідіоми, видалення з її складу одного чи декількох компонентів (выкинуть из головы вздор > выкинуть из головы; погонять в хвост и в гриву > в хвост и в гриву);

-- метафоризація фраземи, що виникла раніше з вільного словосполучення внаслідок метонімізації: підвести під монастир 1 'примусити жебракувати' > підвести під монастир 2 'поставити у скрутне становище';

-- часткове переосмислення значення готового сталого виразу, що супроводжується зміною граматичних ознак слів, які до нього входять. Так, рос. ідіома горе мыкать 'терпеть лишения, испытывать невзгоды' (кто горе мыкает) виникла на основі виразу горе мыкает кем, де дієслово мыкать вжито в його первісному значенні 'трепать';

-- розширення наявної в мові фраземи шляхом введення до її складу нового компонента, що супроводжується змінами семантики: рос. поймать на удочку 'підманути' > поймать на золотую удочку 'підкупити, дати хабара');

-- контамінація декількох сталих виразів (рос. ідіома молоть вздор виникла як контамінант двох ідіом: молоть языком та говорить вздор, ідіома разбить в прах утворилась на основі виразів разбить в пух та разбить в пыль и прах);

-- редукція паремії (собака на сіні, гнатися за двома зайцями); виділення зі складу паремії найбільш релевантних компонентів та їх переосмислення (паремія Свой ум -- царь в голове > ідіома без царя в голове 'дурний');

-- «згортання» сюжетного фольклорного тексту до ідіоми: укр. звести на пшик, наступати на граблі, носитися як дурень зі ступою, втяти до гапликів, рос. тришкин кафтан.

Подана типологія охоплює не всі реалізовані в українській та російських мовах способи утворення сталих виразів, однак вона представляє основні їхні типи і може служити основою для подальших розвідок у цьому напрямку. Деякі з названих механізмів проявляються на досить обмеженому матеріалі, в одиничних випадках, тоді як інші можна відносити до поширених і продуктивних.

Висновки

1. Лексико-фразеологічним системам української та російської мов властиві такі засадничі ознаки: відкритість, динамізм та антропоорієнтованість. Остання ознака виявляється у вибірковій вербалізації тих фрагментів дійсності, які для певного мовно-культурного колективу мають високу релевантність.

2. В українській та російській мовах діє декілька семантичних механізмів, які приводять до утворення образних знаків вторинної номінації -- предикатів та предикатних ідіом. Універсальним прийомом виникнення образних значень є метафоризація, розглядувана в сучасних когнітивних дослідженнях не лише як процес перенесення найменування, а як базова мисленнєва операція над знанням, що структурує реальний досвід колективу, допомагаючи людині розуміти предмети, явища й події навколишнього світу, а також й себе саму як фізичну та духовну сутність. При породженні метафори носій свідомості здійснює зіставлення двох понятійних сфер, виявляє між ними ознаки подібності, внаслідок чого об'єкт пов'язується різноманітними асоціативними зв'язками із засвоєними раніше сферами досвіду. Метафоризація заторкує найфундаментальніші культурні цінності певного народу, відбиває архаїчні світоглядні настанови й менталітет. Для осмислення таких базових культурних концептів, як «людина», «всесвіт», «життя», «смерть», «мовлення», «душа», «розум», «кохання», залучаються не окремі, ізольовані концептуальні структури, а цілісні концептосфери, де зберігається інформація про засвоєний конкретний досвід. Ознакою універсальності метафоризації в ході пізнання світу є поширеність метафоричних моделей як на рівні сучасної свідомості, так і на рівні міфопоетичної свідомості, яка сягає своїм корінням у добу індоєвропейської мовної спільності.

3. У метафоричний процес, що відбувається за типовою для певної мови моделлю, залучаються мовні одиниці з різною семантикою та різними граматичними характеристиками. На формуванні метафоричних моделей позначаються релевантні для культурної спільноти концепти, сценарії та стереотипи поведінки, сформовані протягом багатьох століть.

4. Важливу роль у ході метафоризації відіграє символ метафори, який ми розуміємо як сукупність елементів подібності, виявлених свідомістю носія мови між об'єктами донорської та реципієнтної зон, внаслідок чого стає можливим перенесення найменування з об'єкта (ситуації) донорської зони на об'єкт (ситуацію) реципієнтної зони. Потреба в понятті «символ метафори» та його ефективність зумовлені тим, що метафора часто буває семантично розмитою, дескриптивно неокресленою, синкретичною, а ознаки концепту донорської зони, на основі яких відбувається метафоричне перенесення, можуть сильно варіюватися. Внаслідок експлікації символу метафори в ході дослідницьких процедур з'являється можливість не лише «проанатомувати» вторинний зміст лексеми, а й виявити характерні типи метафоричних перенесень, статус компонентів подібності в донорській та реципієнтній зонах досвіду.

5. Проведені в роботі спостереження над оцінними предикатами української та російської мов дозволяють твердити, що існують два основних джерела оцінних змістів. По-перше, це базова концептуальна структура, яка, отримуючи стійку оцінку в межах ціннісної картини світу, передає її в семантику метафоричного предиката. По-друге, джерелом оцінок в метафорі виступає концептуальна структура реципієнтної зони, яка оцінюється безвідносно до донорської: в переважній більшості випадків оцінка метафоричного предиката формується на тлі нейтрального вихідного значення.

6. В ході дослідження в аспекті когнітивної теорії метафори схарактеризовано специфіку поліметафоризації предикатів. При поліметафоризації на основі вихідного значення слова паралельно (а не послідовно) розвиваються декілька метафоричних значень, що описують різні фрагменти дійсності, між якими нема онтологічного зв'язку. Мовний матеріал свідчить, що існують два типи поліметафоризації предикатів. В першому типі в символ метафори щоразу входять різні ознаки базового концепту, актуалізовані під впливом ментальної інтерпретації фрагмента реципієнтної зони. У другому, меншою мірою поширеному в українській та російській мовах, типі поліметафоризації активізуються різні концептуальні структури донорської зони, вербалізовані за допомогою того самого предиката. В цьому випадку можуть спостерігатися глибші культурні основи метафоричного перенесення, ніж у першого типу поліметафоризації. Кожний крок у процесі поліметафоризації відбувається незалежно від інших, між ними немає взаємозумовленості.

7. Особливим різновидом метафоричних перенесень, тісно пов'язаним з архаїчною культурною практикою, слід вважати каузативну метафору, яка охоплює кількісно невелику, проте важливу для культури групу дієслів української та російської мов. Цей тип метафори сформувався під впливом магічної функції мови в ті часи, коли мовці не лише практикували магічні дії, а й були цілком впевнені в силі промовленого слова (благопобажання, прокльону, замовляння). Кожен магічний обряд має темпоральний, локальний, предметний та акціональний компоненти, необхідні для того, щоб певний стан (атрибут) було перенесено з одного предмета на інший. Для підсилення результату в замовлянні використовується двочленна вербальна формула, якій приписується здатність ототожнювати об'єкти і викликати тим самим у відсутнього предмета ті самі властивості, які має предмет-посередник. Нова ситуація, що виникає внаслідок магічних дій, осмислюється в цільовому аспекті, адже кожен магічний обряд використовується з певною метою. Імплікація з нової ситуації і стає переносним значенням предиката.

8. Взаємодія одиниць лексичного та фразеологічного рівнів мови має різноспрямований характер. Матеріал свідчить, що в українській та російській мовах можуть синхронно існувати дві формально й семантично близькі одиниці: незалежний образний предикат та сталий вираз із цим предикатом. Таке співіснування може бути наслідком різних процесів. З одного боку, предикат виокремлюється зі складу сталого виразу, зберігаючи значення останнього (використовуємо для цього явища термін «компресія ідіоми»); з другого -- образний предикат доповнюється іменними компонентами, передаючи своє значення утворюваному таким чином сталому виразу. Внаслідок компресії в мові з'являється дієслово-омонім щодо вихідного значення, оскільки між ними немає жодних семантичних переходів, які могли би забезпечувати їхню внутрішню єдність. Пошук мотиваційної бази компресії має відбуватися з урахуванням комплексу функціонально-семантичних та прагматичних особливостей як ідіом, так і окремих образних предикатів. Лише звернення до історії мови, а також до фактів традиційної народної культури можуть дати надійні підстави для встановлення напрямку мовного розвитку, для розмежування явищ компресії сталого виразу, з одного боку, та перетворення образного метафоричного предиката на ідіому шляхом долучення до нього іменного компонента, з другого.

9. У сфері фразеоматики діють різноманітні еволюційні механізми, що приводять до поповнення фразеологічного масиву мови. Лише частина ідіом виникає шляхом метафоризації чи метонімізації вільного словосполучення. Як у літературній мові, так і в діалектному мовленні та субстандарті активно діє механізм конструювання сталих виразів з окремих лексем. У мові виникає чимало фразем, які, збігаючись з вільними словосполученнями в плані вираження, не мають з ними жодних семантичних і мотиваційних зв'язків. Процес конструювання відбувається на основі певних закономірностей, серед яких на першому місці -- встановлення асоціативних зв'язків на ментальному, концептуальному рівні, у свідомості членів мовно-культурного колективу. Базою для утворення нових сталих виразів найчастіше служать не індивідуальні, а колективні, стереотипні уявлення про речі та явища. Виділяємо три великі групи фразеологічних одиниць за способом творення: а) сталі вирази, що утворилися внаслідок переосмислення вільних словосполучень; б) фразеологізми, що виникли шляхом комбінування лексичних одиниць; в) фразеологізми, що утворилися на основі інших фразеологізмів, паремій чи прецедентних текстів.

10. У процесах творення образних мовних одиниць активно взаємодіють концептуальний (національно-культурний) та лінгвальний рівні. Специфіка генези лексичних та фразеологічних одиниць повною мірою може бути виявлена лише з урахуванням широкого культурного тла: міфологічних уявлень, аксіологічної системи носіїв мови, побутової та обрядової поведінки, поетичної творчості -- тобто основ народного буття, взятих у їх цілісності. Образним одиницям лексичного та фразеологічного рівня притаманна властивість зберігати національно-культурну інформацію й виступати засобом її трансляції в часі.

Публікації

лексика фразеологізм предикат

1. Жуйкова М.В. Динамічні процеси у фразеологічній системі східнослов'янських мов. -- Луцьк: РРВ «Вежа» Волинського держ. університету ім. Лесі Українки, 2007. -- 416 с.

Рецензії: Левченко О.П. Рецензія на монографію М.В. Жуйкової «Динамічні процеси у фразеологічній системі східнослов'янських мов» / Левченко О.П. // Вісник націон. університету «Львівська політехніка». -- № 593: Проблеми української термінології. -- Львів: Вид-во націон. універс. «Львівська політехніка», 2007. -- С. 106--107.

Валодзіна Т. Жуйкова М. «Динамічні процеси у фразеологічній системі східнослов'янських мов» / Т. Валодзіна // Беларуская лінгвістыка. -- Т. 60. -- Мінск: Беларуская навука, 2007. -- С. 152--156.

Карнаушенко Г.Н., Філон М.І. Нове видання з історичної фразеології східнослов'янських мов / Карнаушенко Г.Н., Філон М.І. // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. -- № 787. -- Серія «Філологія», вип. 52. -- Харків, 2007. -- С. 360--361.

Руденко Алена. Маргарита Васильевна Жуйкова. Динамические процессы во фразеологической системе восточнославянских языков. Луцк: Редакционно-издательский отдел «Вежа» Волынского державного университета, 2007. 415 с. / Алена Руденко // Etnolingwistyka: Problemy jкzyka i kultury. -- № 20. -- Lublin: Wyd. UMCS, 2008. -- С. 412--415.

Толстая С.М. «На кривой не объедешь»: фразеологизмы в контексте культуры / С.М. Толстая // Живая старина. -- 2008. -- № 2. -- С. 54--55.

Широкорад Ф., Філон М. Фразеологізм -- текст -- культура / Ф. Широкорад, М. Філон // Українська мова. -- 2008. -- № 4. -- С. 126--128.

2. Жуйкова М. Міфологічне підґрунтя номінації героїнь в билинах київського циклу / Жуйкова М. // Науковий вісник ВДУ. -- № 12. -- 1997. -- С. 24--29.

3. Жуйкова М. Семантика зустрічі в традиційних культурах слов'ян / Жуйкова М. // Народознавчі зошити: Спеціал. випуск «Студії з інтегральної культурології». II. Ритуал. -- Львів, 1999. -- С. 85--91.

4. Жуйкова М. Поняття 'прoпасть' та уявлення про той світ в народній культурі / Жуйкова М. // Вісник Харківського університету ім. В.Н. Каразіна. -- № 491. -- Серія «Філологія». -- Харків, 2000. -- С. 225--230.

5. Жуйкова М. Східнослов'янська лексика неправедної смерті / Жуйкова М. // Народознавчі зошити. -- 2000. -- № 4. -- С. 577--595.

6. Жуйкова М.В. Генеза та семантико-функціональні особливості звороту туди й дорога / Жуйкова М.В. // Науковий вісник ВДУ: Філологічні науки. -- 2000. -- № 6. -- С. 16--23.

7. Жуйкова М. Семантичні архаїзми в українських говірках / Жуйкова М. // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Збірник наукових праць. Вип 4: Українське і слов'янське мовознавство. Міжнар. конференція на честь 80-річчя проф. Й. Дзендзелівського. -- Ужгород, 2001. -- С. 224--227.

8. Жуйкова М.В. Динаміка концепту за мовними даними (зустріч в наївній моделі світу) / Жуйкова М.В. // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. -- Вип. 6. -- Харків, 2001. -- С. 14--20.

9. Жуйкова М. Сліди архаїчної свідомості у слові «слід» / Жуйкова М. // Урок української. -- 2001. -- № 6. -- С. 14--17.

10. Жуйкова М.В. Комунікативні функції ситуативних фразем / Жуйкова М. В. // Проблеми зіставної семантики. -- Вип. 5. -- К.: КДЛУ, 2001. -- С. 211--214.

11. Жуйкова М. Роль ментальних образів базових ситуацій у процесах ідіомотворення / Жуйкова М. // Филологические студии: Украинский межвуз. филологический журнал. -- Вып. 3. -- 2001. -- С. 58--64.

12. Жуйкова М. До проблеми інтерпретації архаїчних фразем із зібрань В.?І.?Даля / Жуйкова М. // Проблеми славістики. -- 2001. -- № 4. -- С. 10--14.

13. Жуйкова М. Магічне коло в культурі та мові східних слов'ян (до генези виразу на кривой не объедешь) // Народознавчі зошити. -- 2002. -- № 3-4. -- С. 193--210.

14. Жуйкова М.В. Метафора й обряд / Жуйкова М.В. // Мовознавство. -- 2003. -- № 6. -- С. 55--60.

15. Жуйкова М. Процедури метафоризації предикатів у когнітивному аспекті / Жуйкова М.В. // Слов'янський вісник: Збірник наукових праць. -- Вип. 3. -- Рівне, 2003. -- С. 50--53.

16. Жуйкова М.В. Еволюція ідіоми підвести під монастир в українській мові / Жуйкова М.В. // Філологічні студії. -- 2004. -- № 4. -- С. 413--418.

17. Жуйкова М. Еволюція ідіом дістатися / дати на горіхи (бублики, баранки) в когнітивному аспекті / Жуйкова М. // Слов'янський вісник: Збірник наукових праць. -- Вип. 5. -- Рівне, 2004. -- С. 92--100.

18. Жуйкова М.В. Типологія ідіом в когнітивно-генетичному аспекті / Жуйкова М.В. // Мовознавство. -- 2004. -- № 4. -- С. 72--80.

19. Жуйкова М. Актуальні проблеми вивчення компресії сталих виразів / Жуйкова М. // Культура народов Причерноморья. -- № 60. -- Т.3. -- Сімферополь, 2005. -- С. 92--98.

20. Жуйкова М.В. Джерела та характер оцінки в дієслівній метафорі / Жуйкова М.В. // Слов'янський вісник: збірник наукових праць. -- Вип. 6. -- Рівне, 2006. -- С. 90--97.

21. Жуйкова М. До походження українського образного предиката втяти (втнути) / Жуйкова М. // Українська мова. -- 2006. -- № 2. -- С. 57--66.

22. Жуйкова М. Особливості утворення поліметафоричних предикатів / Жуйкова М. // Лінгвістичні дослідження: Збірник наук. праць. -- Вип. 23. -- Харків, 2007. -- С. 115--120.

23. Жуйкова М. Генеза ідіоми 'перебігти дорогу' в контексті народної культури / Жуйкова М. // Slavia. -- R. 70. -- № 1. -- Praha, 2001. -- С. 81--86.

24. Жуйкова М. Экспрессивные образования типа до черта, до пропасти, до гибели и проблема реконструкции древнего значения лексемы гибель / Жуйкова М. // Между двумя мирами: представления о демоническом и потустороннем в славянской и еврейской культурной традиции. -- М., 2002. -- С. 45--64.

25. Жуйкова М.О диффузности семантики идиом / Жуйкова М. // Sіowo. Tekst. Czas. VI. Nowa frazeologia w nowej Europe. -- Szczecin -- Greifswald, 2002. -- S. 201--205.

26. Жуйкова М. Заколдованный круг / Жуйкова М. // Живая старина. -- 2003. -- № 2. -- С. 16--19.

27. Жуйкова М. Разбить в пух и прах: когнитивная история идиомы / Жуйкова М. // Грани слова: Сб. научных статей к 65-летию проф. В.М. Мокиенко. -- М.: Азбуковник, 2005. -- С. 63--70.

28. Жуйкова Маргарита. К проблеме объективности описания и анализа культурных явлений / М. Жуйкова // Антропологический форум. -- С.-Петербург, 2005. -- № 2. -- С. 55--59.

29. Жуйкова М. Об одной поговорке Владимира Даля, или заметки о «женском сбойстве» / Жуйкова М. // Слово в тексте и дискурсе: Сб. научных статей к 50-летию Харри Вальтера. -- М.: Элпис, 2006. -- С. 519--525.

30. Жуйкова Маргарита. Зачем Маринка сожгла следы Добрыни? (Заметки о происхождении любовной магии) / М. Жуйкова // Антропологический форум. -- С.-Петербург, 2006. -- № 4. -- С. 286--312.

31. Жуйкова М. Метафора угощения в языковых единицах со значением военных действий: когнитивный и культурный аспекты / Жуйкова М. // Славяноведение. -- 2007. -- № 6. -- С. 80--89.

32. Жуйкова М. Славянский корень *pust- в контексте концептуальной оппозиции свой / чужой / М. Жуйкова // Etnolingwistyka: Problemy jкzyka i kultury. -- № 19. -- Lublin: Wyd. UMCS, 2007. -- С. 211--224.

33. Жуйкова М. Генеза українського дієприкметника причмелений / М. Жуйкова // «Мово рідна, слово рідне» : Prace naukowe ofiarowane Doktor Boїenie Zinkiewicz-Tomanek. -- Krakуw: Wyd. Uniwersytetu Jagielloсskiego, 2008. -- C. 201--206.

34. Жуйкова М. Внутрішня форма слова як відбиття архаїчних когнітивних структур / Жуйкова М. // Вестник Международного славянского университета. Серия «Філологія». -- Том. 2, № 4. -- Харьков, 1999. -- С. 10--12.

35. Жуйкова М. Ситуативные фраземы как объект этнолингвистики / Жуйкова М. // Язык и культура: Проблемы современной этнолингвистики: Материалы междун. науч. конф. Минск, 2--4 ноября 2000 г. -- Минск, 2001. -- С. 196--199.

36. Жуйкова М.В. Деякі архаїзми білоруських та українських говірок у слов'янському контексті / Жуйкова М.В. // Беларуская мова: шляхі развіцця, кантакты, перспектывы. Матерыялы III Міжнароднага кангрэса беларусыстаў. -- Мінск, 2001. -- С. 97--105.

37. Жуйкова М. Деякі білоруські та українські фраземи, що відбивають культ вовка / Жуйкова М.В. // Гісторыя. Культуралогія. Мастацтвазнавства: Матерыялы III Mіжнароднага Кангрэса беларусыстаў. -- Мінск: Беларускі кнігазбор, 2001. -- С. 255--260.

38. Жуйкова М.В. Когнитивные механизмы метафоризации и полиметафоричность предикатов / Жуйкова М.В. // Форма, значение и функции единиц языка и речи: Материалы докладов междунар. научн. конференции. Ч. 1. -- Минск, 2002. -- С. 156--158.

39. Жуйкова М. Смыслообразование и культурная мотивация / Жуйкова М.В. // Мурзинские чтения: Динамика языка в синхронии и диахронии. Материалы межвуз. научной конфенции, посвящ. 20-летию кафедры общего и слав. языкознания Пермского ун-та. -- Пермь, 2002. -- С. 81--85.

40. Жуйкова М.В. Східнослов'янські сакральні формули з компонентом пропасти: образна основа і міфопоетичні витоки / Жуйкова М.В. // Східні слов'яни: Мова, Історія. Культура. За матеріалами пам'яток писемності XI--XVIII століть. -- Вип. 4. -- Ніжин, 2002. -- С. 41--48.

41. Жуйкова М. Ідіоми й обряд: генеза номінацій пустого говоріння в східнослов'янських мовах / Жуйкова М. // Treњci i mechanizmy przenikania kultur na pograniczu polsko-ukraiсskim. Tom II. -- Ryki, 2003. -- С. 203--211.

42. Жуйкова М.В. Еволюція іменного кореня пуст- за даними говірок / Жуйкова М.В. // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів. Мовознавство: збірник наукових статей. -- Чернівці: Рута, 2003. -- С. 411--416.

43. Жуйкова М. Східнослов'янські предикати любовної магії: СОХНУТИ. Історія, референція та семантика / Жуйкова М. // Тіло в текстах культур. -- К.: Ін-т мистецтвознавства, етнографії та фольклористики ім. М. Рильського НАН України, 2003. -- С. 205--222.

44. Жуйкова М.В. К вопросу о механизмах семантического развития предикатной лексики / Жуйкова М.В. // Национально-культурный компонент в тексте и языке: материалы ІІІ междунар. научной конференции. В 3-х ч. -- Ч. 2. -- Минск, 2005. -- С. 203--204.

Размещено на Allbest.ru