Лінгвокогнітивне моделювання англомовного детективного дискурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК 821.111.0 : 811.111'38

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - Германські мови

Лінгвокогнітивне моделювання англомовного детективного дискурсу

Бехта Тамара Олександрівна

Чернівці 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі іноземних мов факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Кусько Катерина Яківна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Ніконова Віра Григорівна, завідувач кафедри іноземних мов Дніпропетровського університету економіки та права, директор Інституту міжнародної комунікації, кандидат філологічних наук, доцент Андрейчук Надія Іванівна, Національний університет „Львівська політехніка”,провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться 19 жовтня 2009 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 74.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, корп. V, ауд. 230.

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розіслано 14 вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В.Кульбабська.

Загальна характеристика роботи

Специфіка використання когнітивних структур для дослідження процесів розуміння тексту й різні види ментальної репрезентації його зовнішньої і внутрішньої організації перебувають у полі зору когнітивної лінгвістики (Н.І. Андрeйчук, Л.І. Бєлєхова, С.А. Жаботинська, К.Я. Кусько, В.В. Красних, В.Г. Ніконова, М.М. Полюжин, А.М. Приходько, В.Я. Шабес, T.A., van Dijk, R.W. Langacker, D. Lee). Зосередження синтаксичної прагматики на вивченні мовленнєвого акту, дослідження в галузі штучного інтелекту, розвиток когнітивної психології суттєво вплинули на формування дієвої уяви про семантику мови (В.В. Левицький, R.S. Jackendoff, В.В. Козловський, J. Sanders, G. Redeker, L. Talmy). Когнітивний підхід до жанрового аналізу з використанням фреймів Ч. Філлмора переплітається з сучасними дослідженнями, які, зазвичай, мають міждисциплінарний характер, а саме: наративу (І.А. Бехта, M. Bortolussi, P. Dixon), прагматики (St. C. Levinson), дискурс-аналізу (Л. Філліпс, М.В. Йоргенсен), опрацювання природної мови (F.C. Bartlett, D. Hymes, О.Є. Кібрик, А.С. Наріньяні), мови та пізнання (L. Talmy, E. Rosch), штучного інтелекту (М. Minsky, T. Winograd, В.В. Мартинов, І.А. Мельчук, О.Е. Кібрик, Л.О. Чернейко, P. Brian, M.A. Caws, D. Tannen) та лінгвопоетики (G.N. Dove, N. Lasey, T. Todorov).

Незважаючи на значну кількість публікацій із проблематики когнітивного моделювання, поки що відсутня узгоджена теорія можливих метальних побудов для репрезентації та інтерпретації інформації у дискурсному просторі стереотипного літературного тексту, немає єдиної думки щодо розмежування когнітивних моделей як методологічного інструментарію міждисциплінарних досліджень чи зведення їх до універсальної схеми (S. Stich, M. Tomasello, G. Cook, R. Ross, D. Rumelhart). Відтак залишається чимало нерозв'язаних питань стосовно когнітивного моделювання стереотипних художніх текстів, детективу зокрема. Водночас англомовний класичний детектив недостатньо вивчений з філологічного погляду, зокрема, у тісній інтеграції його літературних та мовних (лінгвальних та екстралінгвальних) особливостей.

Актуальність праці полягає в когнітивно-дискурсному підході до тексту як концепту - цілісного об'єкта аналізу, що домінує в сучасній науці, у встановленні ієрархії фреймових структур для інтерпретації стереотипних літературно-художніх текстів на прикладі англомовного класичного детективу. Поглибленого вивчення потребують проблеми прототипних наративних схем, які забезпечують композиційне, логіко-смислове членування детективного тексту, функціонування та взаємодію ментальних моделей загального знання і текстоспецифічних ментальних структур у ході інтерпретації детективного дискурсу.

Зв'язок праці з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, тему якого затверджено вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 11/3 від 28 лютого 2007 року), виконано в руслі комплексної науково-дослідної роботи кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів „Дискурс іноземних мов на гуманітарних факультетах університетів: вербальна та екстравербальна реалізація” (№ 0103У001921).

У межах наукової проблематики проведено аналіз системи когнітивних моделей для подання знань та визначено шляхи і способи їх реалізації при інтерпретації англомовного детективного дискурсу.

Мета дослідження полягає в побудові інваріантної моделі інтерпретації англомовного класичного детективу (фрейму-сценарію) з використанням ієрархії підпорядкованих фреймів. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких конкретних завдань:

1) визначити місце і роль класичного детективу в системі жанрів популярної літератури;

2) висвітлити особливості моделювання творення англомовного детективного тексту та інтерпретації його дискурсу як синергетичних процесів, що відбуваються з опертям на однакові ментальні моделі;

3) виокремити спільні та відмінні характеристики когнітивних структур (схем, скриптів, сценаріїв, планів, фреймів, ментальних моделей), показати принцип їхнього функціонування;

4) встановити функції текстоспецифічних ментальних структур і фреймів загального знання;

5) обґрунтувати інваріантну модель декодування смислу детективної нарації;

6) з'ясувати специфіку фреймів репрезентації та фреймів інтерпретації на рівні поверхневої та глибинної структури - детективного тексту і дискурсу.

Об'єктом дослідження є англомовний детективний дискурс (далі - АДД).

Предмет дослідження - лінгвокогнітивне моделювання та фреймова архітектоніка англомовного детективного дискурсу.

Матеріал дослідження - тексти англомовного класичного детективу (A. Christie, E. Crispin, V. Lincoln, D. Sayers та ін.) обсягом 3594 сторінки.

Методика дослідження зумовлена його метою та завданнями й охоплює загальнонаукові теоретичні та емпіричні методи. Основними з-поміж них є герменевтико-інтерпретаційний метод, який ґрунтується на засадах комплексного філологічного підходу до аналізу детективного тексту з опертям на когнітивно-дискурсивну парадигму знання. До інших методів належать: фреймовий аналіз (для осягнення смислу англомовного класичного дискурсу), дискурс-аналіз (для когнітивно-комунікативного моделювання англомовного класичного детективу), контекстуально-інтерпретаційний (для з'ясування функцій і статусу фреймових структур у художньому творі), порівняльний аналіз (для встановлення закономірностей побудови наративного фрейму), концептуально-зіставний (для виявлення відмінностей між моделями репрезентації та інтерпретації), методи концептуального аналізу (для опису концептосистеми англомовного класичного детективу). Як допоміжні дослідницькі процедури в роботі застосовано прийоми лінгвістичного спостереження, класифікації та систематизації, операції індукції, дедукції, абстрагування, елементи кількісних підрахунків і комп'ютерної обробки текстів.

Наукова новизна отриманих результатів і висновків полягає у тому, що в дисертації вперше проведено когнітивне моделювання англомовного класичного детективу, з використанням наративних і тематичних фреймових структур, запропоновано цілісну модель для його інтерпретації. З'ясовано, що когнітивна модель „фрейм-сценарій” є інваріантною для інтерпретації текстів стереотипного жанру. У роботі проведено систематизацію когнітивних моделей для пояснення процесів подання та збереження знань, визначено функції фреймів загального знання та текстоспецифічних фреймів. Новою є запропонована методика моделювання концептосфери тексту англомовного класичного детективу через взаємодію фрейму репрезентації детективного тексту та інтерпретації його дискурсу.

На захист винесено такі положення:

1. За когнітивного підходу детективний текст постає як ментальне утворення, яке можна декодувати. Концепт тексту є відправною точкою для його творення та повинен виникнути під час його сприйняття. Він є синергетичним поєднанням поверхневої та глибинної структур - змісту та смислу. Письменник через моделі репрезентації знань творить зміст на рівні тексту, а читач через моделі сприйняття осягає смисл на рівні дискурсу.

2. Для адекватного когнітивного опрацювання стандартних ситуацій потрібно використовувати структури знань (фрейми, схеми, сценарії, плани, скрипти), що складають базу когнітивних моделей репрезентації. Попри спільні базові характеристики, всім моделям притаманні своєрідні особливості побудови та використання. Фрейм є уніфікованим інструментом аналізу та виступає родовим поняттям щодо інших когнітивних моделей.

3. Розгортання дискурсного простору АДД пов'язано з визначенням концептуального типу художнього твору через обов'язкову наявність питань „хто?”, „як?”, „чому?” Базовий концепт англомовного детективного дискурсу - detective - об'єднує атомарні елементи: whodunnit, howdunnit, whydunnit, які визначають його структурну побудову.

4. Інтерпретація класичного детективу ґрунтується на взаємодії фреймів загального знання та текстоспецифічних фреймів. Під час інтерпретації дискурсного простору з використанням текстоспецифічних фреймів, створених на основі персонажів, або місця, на тлі якого розгортаються події, можливі процеси модифікації, заміни фрейму, перехід до нового фрейму, вклинення нового фрейму в наявний фрейм, пригадування фрейму за його слотами, зберігання в базі даних наявного фрейму.

5. Фрейм-сценарій детективу - інваріантна структура для розуміння смислу стереотипної нарації, до якої входять концептуальний фрейм детективу як жанру, наративний фрейм різновиду класичного детективу, фрейм репрезентації тексту та фрейм інтерпретації дискурсу. На рівні репрезентації (тексту) субфрейми чергуються в лінійній послідовності. На рівні інтерпретації (дискурсу) вони зберігаються в пам'яті та розташовуються у логічній послідовності у вигляді деревовидної структури.

6. Детективний жанр як стала мовленнєва форма - це сукупність певних епічних творів, побудованих за принципом прототипу, інваріантну структуру яких можна подати у вигляді фрейму. У процесі розуміння тексту активуються фрейми інтерпретації, які допомагають видобути з нього всю можливу інформацію, досягти найповнішого розуміння текстового масиву. Цілісна інтерпретація тексту відбувається з використанням фреймів усіх рівнів у їх взаємозв'язку та взаємопроникненні.

Теоретичне значення дисертації у тому, що її результати сприяють напрацюванню концептуального апарату для глибшого розуміння детективного жанру. Застосований у дисертації підхід до дослідження логіко-семантичної і наративної організації художнього тексту на основі когнітивних структур доводить потребу та правомірність його аналізу у світлі сучасної когнітивної теорії і є важливим кроком на шляху до моделювання процесів формування дискурсного простору художнього тексту. Дисертація також уможливлює поглиблене вивчення текстотвірного потенціалу різних конструктивних засобів стереотипного жанру і є певним внеском у подальше розв'язання проблем когнітивної лінгвістики.

Практична цінність праці полягає у можливості використання її положень у спецкурсах з когнітивної лінгвістики, дискурсної лінгвістики, текстолінгвістики, прагматики, теорії тексту, лексикології (семантична структура слова), для складання навчальних посібників. Поданий у дисертації матеріал і результати його аналізу можна використовувати на заняттях з аналітичного читання, стилістики та інтерпретації тексту. Запропоновану методику концептуального аналізу детективу доцільно застосовувати для вивчення текстів стереотипних жанрів.

Особистий внесок автора полягає у визначенні критеріїв класифікації та диференціації текстів популярної літератури, до якої належить детектив, у систематизації когнітивних моделей для репрезентації знань, у побудові фрейму-сценарію, котрий складається із взаємопов'язаних фреймів репрезентації та інтерпретації для подання та інтерпретації класичного англомовного детективу, що уможливлює розкриття його текстового змісту та встановлення смислу на рівні дискурсу. Усі нові знання отримано особисто автором, що засвідчують публікації з теми дисертації та повідомлення на наукових конференціях.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено на спільному засіданні кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів та кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин за участю міжкафедрального семінару з дискурсознавства та текстолінгвістики Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 10 від 29 травня 2008 року) та засіданні кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 2 від 10 березня 2009 року); представлено на міжнародних наукових конференціях: the 6^th National TESOL Ukrainian Conference “The Way Forward to English Language and ESP Teaching in the Third Millenium” (Вінниця, 2001), „Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Суми, 2004, 2005), на наукових семінарах кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин та семінарі з дискурсознавства і текстолінгвістики кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка (2000-2009 рр.)

Публікації. Основний зміст дисертації викладено у 9 публікаціях автора (8 статей у провідних фахових виданнях ВАК України, та тези доповіді на науковій конференції).

Обсяг і структура роботи. Обсяг тексту дисертації - 174 сторінки, загальний обсяг - 235 сторінок. Дисертація складається зі списку скорочень, вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списків використаної наукової (323 позиції) й довідкової (5 позицій) літератури, джерел ілюстративного матеріалу (13 позицій) та 4 додатків, які містять результати класифікації англомовного класичного детективу, прикладову базу для формування фреймів, фрейми репрезентації детективів та повний фрейм інтерпретації класичного детективу А. Крісті “The Pale Horse”. У дисертації 18 рисунків.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету й завдання дослідження, джерельну базу, методологічні основи й методи аналізу, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, розкрито наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність роботи, подано відомості про апробацію отриманих результатів, особистий внесок здобувача.

У першому розділі „Теоретичні передумови лінгвокогнітивного вивчення детективного дискурсу” визначено лінгвокогнітивну специфіку взаємозв'язку текст/дискурс (підрозділ 1.1), схарактеризовано детективний наратив у фокусі сучасної лінгвопоетики (підрозділ 1.2), розглянуто структуру, семантику і прагматику текстів англомовного детективного жанру (підрозділ 1.3).

Когнітивно-дискурсний підхід (підрозділ 1.1), на якому ґрунтується дослідження, прогнозує використання двох парадигм наукового знання - когнітивної та комунікативної. У першій парадигмі аналіз мовних явищ пов'язаний з пізнанням, опрацюванням, збереженням інформації; у другій - з вивченням комунікативних функцій, впливу контексту на комунікацію. Взаємопов'язаність тексту та дискурсу полягає в тому, що текст є „законсервованим” дискурсом, і водночас, „ресурсом наступних дискурсів” (І.Т. Касавін). У дискурсі вперше окреслено схему майбутнього тексту й марковано його контекстуальні координати - лінгвальні, ситуаційні, культурні. Дискурс і текст розрізняємо за такими опозиційними критеріями: динамічність статичність, віртуальність актуальність, процес продукт, функціональність структурність (М.Л. Макаров, G. Brown, G. Yule, М. Stubbs).

Текст - мінімальна одиниця комунікації, що містить суспільно-усвідомлену інформацію (Т.М. Дрідзе, Г.В. Колшанський). Літературна комунікація, як і усна, має всі необхідні компоненти комунікативного акту: суб'єкта мовлення, мовленнєвий твір, що виражає його інтенцію, потенційного адресата. Комунікативна взаємодія адресант адресат полягає в тому, що перший у текстотворенні повинен враховувати потенції інтерпретатора, відібрати та організувати набір пропозицій, які привели б читача до сприйняття запланованого повідомлення, а другий - володіти певними заздалегідь сформованими знаннями для його відтворення.

Текст може ефективно впливати на реципієнта, коли сподівання адресата й адресанта достатньою мірою збігаються. У різних культурах виникає система правил структурування тексту, що дає змогу обмежувати варіативність їхнього сприйняття. Спроби віднайти універсальні закони подання системи колективних знань про світ та їх адаптацію до уже відомої інформації робили ще античні філософи. Привертає увагу стандартна організація давніх текстів та використання „мови формул” (С.С. Гусєв), що полегшує спілкування та забезпечує однакове розуміння текстів всіма членами суспільства. Стереотипні зразки комунікативних одиниць перебувають у центрі досліджень сучасної когнітивної лінгвістики, для якої актуальними є питання моделювання емпіричного знання.

У підрозділі 1.2 простежено генезу детективного жанру, наведено його класифікацію та виокремлено жанр класичного детективу з трьома концептуальними підвидами: whodunnit, howdunnit, whydunnit. Аналіз спеціальної літератури (Н.М. Капельгородська, О.М. Кошенко, В. Скороденко, А.Г. Адамов, А. Вуліс, W.H. Auden, J. Barzun, J.G. Cavelty, G.N. Dove, G. Grella, J.W. Krutch, G. Lambert, J. Symons, D. Sayers, W.R. Winks, E. Wilson) дає підстави для розуміння класичного детективу як оповіді, в якій обов'язково (імпліцитно чи експліцитно) закладено проблему, що її методом логічних роздумів розв'язує детектив-професіонал або аматор, з властивою цьому жанрові стереотипною побудовою сюжету, набором персонажів та їх локацією. В детективі, на відміну від трилерів, сенсаційних, кримінальних романів, має бути загадка, яку потрібно розв'язати, відповівши на питання: „хто?”, „як?”, „чому?”. У ньому засуджується насилля, тоді як для „крутого” роману воно є природним. Конвенції побудови класичного англомовного детективу уможливлюють розгляд способів його творення (кодування) та інтерпретацію (декодування) з використанням фреймових структур.

Когнітивний аспект тексту корелює із його семантичним компонентом, комунікативний - з прагматичним (А.М. Шахнарович) (підрозділ 1.3). Цим компонентам властива неоднозначність у різних ситуаціях використання у межах тексту, що потребує диференціації понять значення та смисл. За когнітивного підходу значення розглядають як узагальнене відображення дійсності (В.Ф. Петренко). Смисл - це форма існування значення в індивідуальній психіці (О.О. Леонтьєв). Вивчення комунікативного аспекту тексту спрямоване на аналіз способів організації його інформаційного змісту, який виникає в автора відповідно до задуму, мети та умов комунікації.

Традиційно вважають, що за терміном значення стоять номінативні одиниці (словоформи, словосполучення), за терміном смисл - комунікативні та полікомунікативні одиниці (речення, складне синтаксичне ціле), за терміном зміст - текстові утворення (І.Р. Гальперин). Сукупність текстів, з огляду на їх смисли та в аспекті їх розуміння, утворює герменевтичний універсум. Термін ґерменевтична історія вживають як синонім до оповідання mystery, suspence, або detective (П. Рікер). Мета читача у процесі герменевтичної діяльності полягає у тому, щоб розв'язати поставлену на початку твору загадку через тлумачення ключів.

Глибину сприйняття та інтерпретації художнього тексту визначає читач (U. Eco, О.О. Стриженко). Однак поліваріативність розуміння тексту не може бути безмежною (Т.О. Фесенко, М.І Жинкін, В.В. Красних). Текст не створюється у процесі сприйняття, а скеровується шляхом, прогнозованим автором. Важливою умовою адекватної інтерпретації тексту є дотримання його „герметичності” (Л.О. Чернейко), яку вчені розуміють як заборону долучення до тексту не мотивованих ним самим додаткових смислів.

Текст - це поєднання глибинної та поверхневої структур (З.Я. Тураєва, А.М. Шахнарович). Поверхнева структура доступна для безпосереднього спостереження, а глибинна спричинена непрямими фактами. Тому на рівні поверхневої структури вивчають зміст тексту, а на рівні глибинної - смисл дискурсу. За М. Хайдеґером, глибинна структура осягається у три етапи - comprehension (декодування одиниць тексту), understanding (когнітивне розуміння), experience (смислове розуміння, переживання). Те ж саме О.С. Кубрякова розглядає як сприйняття, розуміння та інтерпретацію.

У процесі сприйняття дискурсу на основі тексту встановлюють смисл. І навпаки, у ході породження дискурсу передбачений смисл передається через текст - цілісну комунікативну одиницю, концепт, ментальне утворення (М.Ф. Алефіренко, М.І. Жинкін). Отже, концепт тексту - „глибинний зміст, згорнута до максимуму смислова структура тексту”, відправна точка його творення, репродукована з довготривалої пам'яті читача за сприйняття тексту (В.В. Красних, Т.О. Фесенко). Текст і дискурс - взаємопов'язані категорії, співвідношення яких подаємо у вигляді замкненого циклу, що відображає синергетичну природу художнього тексту (рис. 1).

Сприйняття тексту відбувається за допомогою когнітивних моделей, утворених залежно від комунікативної інтенції, статусу адресата. Адекватність сприйняття досягається через правильний вибір автором засобів вираження та вміння читача активізувати когнітивну модель, яка відповідає функціональному типові тексту. Для адекватного сприйняття літературно-художнього тексту читач повинен не лише володіти різноманітними моделями сприйняття, а й активізувати саме ту модель, яка відповідає функціональному типові тексту.

У другому розділі „Лінгвокогнітивне моделювання концептуальної інформації в детективному дискурсі” запропоновано ієрархію когнітивних моделей для подання, зберігання та інтерпретації знань в АДД (підрозділ 2.1), висвітлено специфіку процесів категоризації та концептуалізації когнітивного простору цього дискурсу (підрозділ 2.2), визначено принцип функціонування фреймів в АДД (підрозділ 2.3).

Незважаючи на спільні базові характеристики таких когнітивних моделей, як „фрейм”, „сценарій”, „схема”, „план”, „скрипт”, „ментальна модель”, вони є не різними термінологічними номінаціями одного й того ж поняття, а є результатом зусиль науковців якнайточніше пояснити принцип дії ментальних побудов для подання та інтерпретації знань. Кожна з них має специфіку побудови та використання, тому пропозиція повернутися до первинного „об'єднувального” терміну „схема” (G. Cook) не є доцільною. Найбільшого поширення та подальшої інтерпретації в когнітивній лінгвістиці набув термін фрейм (М. Мінський, Т. ван Дейк, Ч. Філлмор, D. Hymes, Е. Goffman), що є гіперонімічним по відношенню до вищеназваних когнітивних моделей гіпонімічного ґатунку. У нашому дослідженні, у межах лінгвопоетики, фрейм - це стала структура для представлення стереотипної ситуації, теми, схема знань про світ, досвід читачів у віднаходженні „сфреймованих” текстом сцен.

Скрипт утілює стандартну послідовність подій, що перебувають у концептуальній залежності та описують ситуацію (C.K. Riesbeck, R.C. Schank, G. Brown, G. Yule) і може бути розгорнутий у сценарій. І навпаки, типовий сценарій може бути поданий у скриптоподібній моделі (Дж. Лакофф). Структура сценарію містить початкову стадію, послідовність подій і фінальну стадію. У ситуаціях, для яких інтерпретатор не має наявного скрипту, використовується план (G. Cook, M. Bortolussi, P. Dixon), який для досягнення когерентності визначає мету, завдання та стадії їхньої реалізації.

Форми подання знань існують у мозку людини у вигляді структур свідомості (О.Л. Каменська, О.І. Новіков) - у ментальних моделях як засобах репрезентації смислу повідомлення (P.Johnson-Laird). Важливим моментом ММ є те, що вони дають змогу повнішого подання, ніж стереотипні версії скриптів (T. van Dijk). ММ - це символічна репрезентація зовнішніх об'єктів, подій щодо природної або штучної когнітивної системи (G.E. Stelmach).

Застосування когнітивних моделей для інтерпретації знань дає змогу розкрити механізми мовної категоризації та концептуалізації понять і явищ довкілля (підрозділ 2.2). Концептуалізація полягає в осмисленні інформації людиною в процесі пізнавальної діяльності, в результаті чого формуються концепти, концептуальні структури та вся концептуальна система у мозку людини. Щоб передати ідею, адресант повинен її „категоризувати” (У.Л. Чейф), тобто прийняти рішення, відповідно до якого предмет або подія будуть інтерпретуватися як реалізація певної категорії. Однією з центральних проблем когнітивної лінгвістики є питання механізмів категоризації - в яких термінах описувати отримання, опрацювання зберігання та використання інформації. Якщо розглядати концепт як одиницю мислення, то фрейм представляє це певне знання у формі моделі (О.Й. Шейгал), оскільки відношення концепту до його лексичної реалізації відтворюється у фреймі (С.Г. Воркачев). Усі грані явища мовної категоризації розкриваються через концептуальні ознаки (елементи складних концептуальних сутностей), когнітивну модель (концепт), та концептосферу в динаміці (текст і дискурс) (Л. А. Манерко).

Дискурси диференціюють за набором, частотністю, сполученням, концептів, та фреймами, які вони утворюють (А.П. Булатова, К.Я. Кусько), інтерпретують з викорисанням когнітивної моделі (J. Renkema) через презентацію взаємопов'язаних базових концептів - „цеглинок концептуальної системи”, котра спрямовує та обумовлює дискурс (Дж. Лайонз, Дж. Лакофф) Базовими для АДД є архетипні концепти, що притаманні детективному жанру: milieu, sleuth, detective, criminal, character, conventions of the genre, device in criminal fiction. Ці концепти приєднують набір атомарних концептів, що виступають слотами у їхніх фреймах. Концепт можна вважати базовим, якщо він об'єднує два і більше підпорядкованих концепти і займає вершинне положення у побудованому на його основі фреймі. Наприклад, базовому концептові archetypal characters підпорядковані атомарні - detective, criminal. Якщо detective визначати як базовий концепт, то атомарними для нього будуть - police detective, private detective. Кожен з них утворює співвідношення базовий атомарний: police detective - academic sleuth, coroner, country constable; private detective - amateur, private eye.

detective як базовий концепт об'єднує атомарні елементи: whodunnit, howdunnit, whydunnit, які визначають його структурну побудову. Розгортання дискурсного простору детективного тексту в whodunnit спрямовується на ідентифікацію злочинця, тому послідовність фреймів така: statement about crime, representation of clues, withholding the identity of the murderer until the end, explanation by a detective the clues that enable him to solve the mystery. У howdunnit встановлюють спосіб здійснення злочину, фрейми мають таку послідовність: murder occurs in a locked room, is disguised as a suicide or an accident, the least suspicious person turns out to be a murderer. Дослідження психологічних мотивів злочину в whydunnit відбувається через таке упорядкування фреймів: murderer is known at the beginning, detective investigates the psychological motives of crime, the reader remains in the state of suspense and predicts whether the murderer will be caught till the end of the novel.

Фрейм утримує термінали, які приєднують інші фрейми, утворені ієрархічно організованими та асоціативно пов'язаними концептами (підрозділ 2.3). Така структура не вказує на точну межу приєднання концептів, однак, існує думка, що через її стереотипність до неї входять тільки найзагальніші елементи. Фрейм можна розглядати у „скелетному” та розгорнутому вигляді. До першого входять основні слоти, загальні для всіх користувачів певного мовного та культурного середовища. Другий розширюється відповідно до суб'єктивних характеристик інтерпретатора (вік, освіта, досвід).

Вербальні асоціації ґрунтуються на системі жанрово-стильових та статусно-рольових стереотипах. Фрейм концепту detective складається з двох концептуальних субфреймів: crime та detection. Залежно від зміни концепту у вершині фрейму змінюється розташування його базових слотів, що бачимо на рис. 2.

Заміна концепту верхнього рівня та приєднання інших субфреймів відбувається, як правило, у випадку неузгодженості завдання з вибраним фреймом. Фокусування на будь-якому з концептів допомагає встановити зв'язки за фреймом і відновити усі слоти, маніфестуючи новий графічний фрейм з іншим концептом у вершині. Через існуючий взаємозв'язок та взаємопроникнення фреймів у новий фрейм входять, принаймні, деякі слоти попереднього, що надав концепт у фокус нового фрейму, що видно з рис. 2.

Важливим поняттям стосовно фрейму є перспектива, яка ґрунтується на „когнітивній спроможності скерувати увагу” (F. Ungerer, H.-J. Schmid). Обов'язковими у фреймі є фон і фокус. Під час інтерпретації текстової інформації відбувається „висування фрейму на перший план” (Р. Hietaranta), тобто за допомогою певних „ключів” вибирається тематичний фрейм, щоб комунікація була зрозумілою та неперервною: “Richard Cadogan raised his revolver, took careful aim and pulled the trigger. The explosion rent the small garden and,…created alarms and disturbances of diminishing intensity...Richard Cadogan went up to the target and inspected it in a dispirited sort of way. It bore no mark of any kind” (A. Christie). За наявністю слоту revolver - інструменту вбивства у детективі - висуваємо для інтерпретації фрейм crime. Отримавши вказівник target, замінюємо його на інший - shooting at a target.

Для інтерпретації АДД використовуються фрейми, отримані досвідним шляхом. Вони зберігаються в базі даних та містять інформацію, яку додаємо до тексту (ментальні структури загального знання). Інші фрейми будуються на ґрунті інформації, що надходить з певного тексту в процесі інтерпретації (текстоспецифічні ментальні структури). Їх визначаємо як конструкт персонажа та конструкт локації. У процесі інтерпретації АДД на їх основі можливі процеси модифікації, заміни фрейму, вклинення нового фрейму в уже діючий. фрейм англомовний детективний текст

Модифікація фрейму відбувається у випадку, коли відомий персонаж залишає певну сцену або в ній з'являється новий герой: “You've got other company coming, "said Walter Hudd. "That dame doesn't like me. So, I'll quit. So long ma'am. Thanks for the talk. "He strode away and Miss Marple watched Mildred Street coming across the lawn to join her” (A. Christie). Сцену розмови інтерпретуємо за попереднім фреймом з уже визначеними слотами, але дані слоту interlocutor змінюються з Walter Hudd на Mildred Street.

Замінений фрейм зберігається у базі даних і пригадується повністю, коли у тексті віднаходимо його слоти. Це дає змогу інтерпретувати займенники, які без „пригадування” попередніх фреймів були б незрозумілими. Зокрема, у пасажі “Yes, that's important. Shows that if he took it in his coffee, it must have been slipped into the actual cup” (A. Christie). адресат, який прочитав попередній текст, із цілком логічних міркувань визначатиме “he” як “Mr. Fortescue”, а “it” - як “poison”. Відтак стає очевидним, що у цьому фрагменті тексту йдеться про спосіб здійснення злочину. Фрейми компенсують брак контекстуальних деталей у тексті та пов'язуються між собою у АДД через контекст. Для розуміння художнього тексту інтерпретатор має володіти абстрактними когнітивними структурами та фреймами, активованими у самому тексті.

У третьому розділі „Фреймова архітектоніка англомовного класичного детективу” надано інваріантну модель декодування смислу детективної нарації (фрейм-сценарій), що залучає ієрархію різнотипних фреймів (підрозділ 3.1), пояснює процес творення тексту через фрейм репрезентації (підрозділ 3.2) та інтерпретацію АДД через фрейм інтерпретації (підрозділ 3.3).

Для розуміння тексту та інтерпретації дискурсу (підрозділ 3.1), що відбувається під час моделювання тематичних ситуацій, використовуємо фреймові стратегії. Для інтерпретації АДД важливі чотири типи фреймів, що їх М. Мінський називає синтаксичними, семантичними, тематичними і наративними. Фрейм-сценарій АДД - структура для розуміння смислу нарації, що складається з концептуального, наративного фрейму, фрейму репрезентації тексту та фрейму інтерпретації дискурсу.

Концептуальний фрейм (КФ) - сукупність основної типової інформації, набір очікувань читача про предмет. Подібні фрейми, базою формування яких слугує знання про умови та наслідки в реальному світі, є фіксованим результатом категорійного опрацювання лексики, що сформувався у читача детективу. КФ АДД імплікує „ментальне утворення” - продукт смислового сприйняття тексту реципієнтом, або „проекцію тексту” (О.О. Залевська), „образ змісту тексту” (О.О. Леонтьєв), який подаємо у моделі (рис. 3):

Визначивши приналежність художнього твору (detective) до пригодницької літератури, форму детективної оповіді (novel/story), адресат встановлює її жанр (classical detective) та різновид (whodunnit). Такий концептуальний фрейм можна розглядати як базовий для подальшої побудови систем фреймів, що задіюються в процесі читання детективного тексту й адекватно доносять до читача інформацію, закладену у ньому автором.

Наративний фрейм (НФ), будучи „скелетною формою для типових оповідей, пояснень і аргументації” (М. Мінський), є водночас і своєрідною когнітивною структурою, за якою побудовано літературний стереотип. Він передбачає узгодження форм побудови нарації, розвиток дій, героїв, головні події. Формулу детективу складають стереотипна наративна схема та стереотипний набір персонажів. Застосовуючи метод вивчення наративних жанрів за функціями дійових осіб (В.Я. Пропп), виокремлено такі важливі для АДД „персонажні концепти”: eye-witness, detective, policeman, assistant, criminal. НФ детективної оповіді будуємо на основі узагальнення наративних схем (E.Branigan, Ц. Тодоров, В.Я. Пропп, Т. ван Дейк, Р. Вінкс, Е. По), розмежування сюжету та фабули (Б.В. Томашевський, M. Bortolussi, P. Dixon), які в когнітивно-дискурсній парадигмі еквівалентні поняттям story/discourse (Ц. Тодоров, E. Branigan).

Наративний фрейм класичного детективу whodunnit створюється за фіксованим списком категорій та правил їх упорядкування із заданими ролями для учасників подій і складається із когнітивних блоків crime, detection, deduction, в яких виокремлено властиві субфрейми: information about crime, place of crime, victim, participants, request for help, arrival of the police (detective), interrogation of witnesses, inspection of the crime scene, collection of evidences, deductive analysis, explanation of the mystery, motive, naming a criminal, explanation of the clues, reestablishment of justice. У НФ події розміщені в ієрархічній послідовності з огляду на їхню значущість.

Незважаючи на стандартний НФ класичного детективу whodunnit, текстам АДД притаманна власна послідовність подій, що впливає на формування фрейму репрезентації (ФР), який відображає лінійну організацію теми художнього тексту, де події розміщено відповідно до того, як про них повідомляє автор (підрозділ 3.2). Порядок розміщення субфреймів зумовлений типом детективу та розвитком його теми. У ФР класичного детективу whodunnit субфрейми crimе і detection зазвичай з'являються поряд на початку твору, субфрейм crimе може повторюватися, а субфрейми detective, assistant detective, eye-witnesses, participants, suspects, collecting evidence, clues for the reader з'являються упродовж усього твору. Deductive analysis надається декілька разів різними персонажами. Detection проводять detective, private detective, amateur detective, police inspector, тому субфрейми з такими значеннями у ФР досліджених детективів з'являються декілька разів.

Під час інтерпретації фрейми зберігаються в пам'яті у логічній послідовності (підрозділ 3.3). Фрейм інтерпретації (ФІ) ґрунтується на наявному у базі даних КФ з використанням моделі НФ, що існує в уяві читача як початкова стереотипна структура, та ФР, який надає інформацію для заповнення його субфреймів. У зачині не подано усієї інформації, тому початковий ФІ має незаповнені слоти. Слоти murderer, suspects, witnesses, evidence упродовж інтерпретації набувають різних значень. Заповнений ФІ будуємо на завершення детективного дискурсу. ФІ класичного детективу whodunnit A. Крісті “The Pale Horse”.

Особливість детективної оповіді полягає в тому, що на рівні дискурсу читач будує два ФІ. Підсумкова частина - фрейм DEDUCTION складається з двох суб фреймів: DEDUCTION OF A READER, побудованого читачем на ґрунті наданої в тексті інформації, та DEDUCTION OF THE DETECTIVE, де використовується інформація, надана детективом. При інтерпретації дискурсу в ієрархічній мережі ФІ слоти заповнюються на ґрунті розгортання окремих сцен, дій, послідовності подій. ФІ - це не цілком суб'єктивна модель інтерпретатора: на її побудову впливає ФР, та НФ які визначають незмінність базових концептів ФІ. Щоб текст піддавався декодуванню, він повинен бути побудований як організована цілісна єдність. Модель ФІ залежить від лінгвального та культурного оточення, під впливом якого у читачів формується приблизно однаковий набір фреймів. Вибором фреймів інтерпретації детективу може керувати як структура та семантика тексту, так і досвід інтерпретатора, багаж його знань, вплив контексту тощо.

Висновки

У фокусі когнітивного підходу детективний текст постає як цілісне ментальне утворення, яке можна декодувати. Концепт тексту є відправною точкою при текстотворенні та повинен виникнути або бути викликаним з довготривалої пам'яті при його сприйнятті. Концепт є одиницею мислення, яка лексично реалізується у фреймовій моделі. Базові та атомарні концепти спрямовують дискурс, забезпечують концептуальну основу та матеріал для побудови когнітивних моделей. Концепт є базовим, якщо він об'єднує два і більше підпорядкованих концепти та займає положення у вершині фрейму. Базовий концепт англомовного детективного дискурсу - detective - об'єднує атомарні концепти whodunnit, whydunnit, howdunnit, які визначають його структурну побудову та розгортання дискурсного простору.

Під час динамічних процесів сприйняття та інтерпретації АДД відбувається інтеграція когнітивних моделей всіх рівнів - від сцен до сценаріїв. Усім когнітивним моделям притаманні спільні базові характеристики. Фрейм - це родове поняття у стосунку до сценаріїв, скриптів, планів, схем. Він є когнітивною структурою, яка ґрунтується на вірогідному знанні про типові ситуації та пов'язаних з цим знанням сподіваннях з приводу властивостей та зв'язків реальних та гіпотетичних об'єктів. Він має такі ознаки: стереотипність побудови, асоціативне приєднання концептів, функціонування за принципом „фон-фокус”, взаємопроникнення і взаємопов'язаність, ієрархічність, наявність відкритих слотів. Фрейми є засобом текстової когезії та когерентності.

Інтерпретація детективного дискурсу передбачає використання фреймів загального знання, здобутих із досвідом, та текстоспецифічних фреймів (конструкт персонажа, конструкт локації), які встановлюємо в тексті. На основі текстоспецифічних фреймів можна інтерпретувати займенники, проводити модифікацію або заміну фрейму, робити перехід до нового фрейму, пригадувати фрейм за його слотами, зберігати його в базі даних. Фрейм також компенсує брак контекстуальних деталей у тексті.

Інтерпретацію детективного дискурсу здійснюємо за універсальною когнітивною схемою, яку визначаємо як фрейм-сценарій, що використовує ієрархію різнотипних фреймів та розгортається у сценарній послідовності. Фрейм-сценарій класичного детективу об'єднує концептуальний, наративний фрейм, фрейм репрезентації тексту та фрейм інтерпретації дискурсу.

Моделювання творення детективного тексту та його інтерпретації - взаємопов'язані процеси, які відбуваються з опертям на однакові ментальні моделі, тому ФІ ґрунтується на ФР, що відображає взаємозв'язок та взаємопроникнення притаманних їм субфреймів. У ФР субфрейми з'являються під час прочитання тексту в лінійній послідовності, а в ФІ вони розміщуються у пам'яті в логічній послідовності як деревоподібна модель, додаючи нову інформацію, модифікуючись у процесі сприйняття АДД.

Класичний англомовний детектив як стала мовленнєва форма побудована за принципом прототипу. Дослідження підтверджує можливість когнітивного моделювання стереотипних комунікативних одиниць, більших за речення чи сцену. Виокремлений ФР та ФІ англомовного детективного тексту та дискурсу, окреслений принцип побудови його фрейму-сценарію дає змогу аналізувати процеси репрезентації та інтерпретації інших стереотипних жанрів, зіставлення цих фреймів у межах класичного детективу між підвидами whodunnit, howdunnit, whydunnit, між класичним та сучасним „крутим” детективом, який не дотримується визначеної традицією стереотипної формули, може бути корисним у когнітивному моделюванні процесів світосприйняття індивідом.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Бехта Т.О. Генезис та еволюція англійського детективного жанру / Т.О. Бехта // Науковий вісник Львівського національного університету: зб. наук. праць / відпов. ред. Мальський М.З. - Вип. 2: Міжнародні відносини, 2000. - С. 584-591.

2. Бехта Т.О. Жанр англійського детективу: генезис, категоріальні та дискурсні особливості // Дискурс іноземномовної комунікації: колективна монографія (науков. редактор проф. Кусько К.Я.) - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. - С. 283-293.

3. Бехта Т.О. Фреймова структура композиційної організації детективного дискурсу / Т.О. Бехта // Науковий часопис Волинського державного університету імені Лесі Українки: зб. наук. праць / наук ред. Зубович В.С. - Вип. №3: Філологічні студії. - Луцьк: Волинський Академічний Дім, 2002. - C. 73-79.

4. Бехта Т.О. Лінгвістична модель інтерпретації дискурсу / Т.О. Бехта // Науковий вісник Запорізького державного університету: зб. наук. праць / наук. ред. Савін В.В. - Вип. № 2: Філологічні науки. - Запоріжжя: Вид-во Запорізького державного університету, 2004. - С. 29-34.

5. Бехта Т.О. Принцип дії фреймів - основа сучасного моделювання когнітивної інтерпретації дискурсу / Т.О. Бехта // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць / гол. ред. Чередниченко О.І. - Вип. 11. - Книга 1. - К: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - С. 41-44.

6. Бехта Т.О. Ментальні моделі як основа репрезентації знань та інтерпретації дискурсу / Т.О. Бехта // Науковий вісник Сумського державного університету: зб. наук. праць / наук. ред. Швачко С.О. - Вип. - №3 (62)': Філологічні науки. - Суми: Вид-во Сумського державного університету, 2004. - С. 32-37.

7. Бехта Т.О. Фреймове вираження концептів детективного дискурсу / Т.О. Бехта // Науковий вісник Сумського державного університету: зб. наук. праць / наук. ред. Швачко С.О. - Вип. - №5 (77)': Філологічні науки. - Суми: Вид-во Сумського державного університету, 2005. - С. 28-34.

8. Бехта Т.О. Роль текстово-специфічних ментальних структур в інтерпретації детективного дискурсу / Т.О. Бехта // Наукове видання Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: зб. наук. праць / голов. ред. Ужченко В.Д. - Вип. - № 1 (16): Лінгвістика. - Луганськ: Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, 2009. - С. 113-122.

9. Bekhta T.O. Genre: Definition and Study / Bekhta T.O. // 6^th National TESOL Ukrainian Conference [“The Way Forward to Ehglish Language and ESP Teaching in the Third Milllenium”] - Vynnytsja, 2001. - P. 8-10.

Анотація

Бехта Т.О. Лінгвокогнітивне моделювання англомовного детективного дискурсу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04. - германські мови. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2009.

У дисертації розглянуто систему когнітивних моделей (схем, сценаріїв, скриптів, планів, ментальних моделей, фреймів), виокремлено їхні загальні та своєрідні властивості й принципи реалізації в англомовному детективному дискурсі.

Дослідження зосереджено на побудові інваріантної моделі (фрейму-сценарію), яка включає концептуальний, наративний фрейм, фрейми репрезентації й інтерпретації та пояснює взаємозв'язок цих когнітивних структур під час подання і сприйняття англомовного класичного детективу. Взаємодія фрейму репрезентації та фрейму інтерпретації детективу відображає синергетичну природу його тексту та дискурсу - поверхневої та глибинної структур.

Ключові слова: лінгвокогнітивне моделювання, концепт, скрипт, сценарій, фрейм-сценарій, фрейм інтерпретації, фрейм репрезентації, ментальні моделі.

Abstract

Bekhta T. O. Linguocognitive Modelling of the English Detective Discourse. - Manuscript.

The thesis for a Candidate Degree in Philology: specialty 10.02.04. - Germanic Languages. - Chernivtsi National Yurii Fed'kovych University. - Chernivtsi, 2009.

The dissertation reflects on the cognitive-discourse approach to lingua-cognitive modelling as the object of cognitive science with the attempts to define the correlation between the surface and bottom structures of the detective text and the detective discourse, its context and sense respectively.

Any literary text can be approached as a concept, mental representation of some sense. Verbal explication of a concept is realized in a frame. Detective text is composed according to a stereotypical formula that consists of a definite form and stereotypical characters.

That is why it can be analyzed with the help of cognitive models. In the process of interpretation the meaning of a text is represented through the integration of frame structures of different levels: syntactic, semantic, narrative and thematic ones.

Thus, the research dwells on common and distinguishing characteristics of the variety of cognitive models (script, scenario, schema, plan and frame), principles of their application in the text and discourse modelling processes. Cognitive modelling is accomplished through the use of frames - packets of knowledge that provide descriptions of typical objects and events. Frames are recognized as powerful representation technology, formal language for expressing knowledge, data structure intended to represent a stereotypical situation.

Of all the knowledge structures that have been proposed for natural language processing, frames provide a classic illustration of how understanding can be achieved by accessing previously established knowledge. It can be defined as a generic cognitive structure comparing to a script, a scenario, a schema, a plan.

Within the framework of the analysis of the processes of understanding and interpretation of the classical detective text and discourse there appeared possibility to define their respective frames - of representation and interpretation, motivate the principles of construction of the frame-scenario for the typical classic detective in general and that chosen for the analysis of the English classical “WHODUNNIT” in particular.

The interpretation frame is based on the representation frame being subjected to modification due to the subjectivity of individual interpretation and the necessity of logical transformation of its sub-frames in the course of perception.

Frame-scenario of a classical detective consists of a conceptual frame - collection of general and typical information, reader's expectations about the subject; narrative frame - cognitive structure by which a certain literature stereotype is composed, skeleton form for typical narrations, explanations and argumentations that envisages compatibility of the construction of narrative forms, development of actions, characters, main events; thematic frame (frame of representation) - reflects the linear theme organization of a fictional text, where the events are depicted sequentially.

The order of sub-frames appearance is defined by the type of detective (conceptual frame) and the theme development. WHODUNNIT is directed at identification of a murderer, WHYDUNNIT - at explanation of psychological motives of crime, HOWDUNNIT - at defining the way in which the crime that is masked as an accident or a suicide was committed. Interpretation frame is built on the basis of conceptual frame, narrative frame, and thematic frame to the end of the detective discourse after some vacant slots are filled with the data and irrelevant information is replaced in others.

There are still many significant issues that need to be resolved in natural language processing. The work outlined here represents some steps in this direction.

The principles of constructing the system of cognitive models for representation of the detective text and interpretation of its discourse can be applied in modelling context and sense of other types of formula literature, within the boundaries of detective genre itself to compare its classical types of whodunnit, howdunnit, whydunnit.

Key words: cognitive modelling, concept, script, scenario, detective discourse, frame-scenario, frame of interpretation, frame of representation, mental models.

Аннотация

Бехта Т. А. Лингвокогнитивное моделирование англоязычного детективного дискурса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04. - германские языки. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы 2009.

В диссертации рассматривается система когнитивных моделей (схем, сценариев, скриптов, планов, ментальных моделей, фреймов), выделено их общие и специфические характеристики и принципы реализации в англоязычном детективном дискурсе.

Исследование сосредоточено на построении инвариантной модели (фрейма-сценария), которая включает концептуальный, нарративный фрейм, фреймы репрезентации и интерпретации и объясняет взаимосвязь этих когнитивных структур во время подачи и восприятия англоязычного классического детектива. Взаимодействие фрейма репрезентации и фрейма интерпретации детектива отражает синергетическую природу его текста и дискурса - поверхностной и глубинной структур.