Неофіційна антропонімія Львівщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81'373.2(477.83)

Неофіційна антропонімія Львівщини

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

наливайко марія ярославівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Панцьо Стефанія Єлисеївна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри української мови.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Поповський Анатолій Михайлович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри мовної підготовки;

кандидат філологічних наук, доцент Кравченко Людмила Олександрівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри сучасної української мови.

Захист відбудеться «30» червня 2011 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.14 Національного авіаційного університету (03680, м. Київ, Проспект Космонавта Комарова, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного авіаційного університету (03680, м. Київ, Проспект Космонавта Комарова, 1).

Автореферат розіслано «___» __________ 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент С.В.Харченко



АНОТАЦІЯ

Наливайко М. Я. Неофіційна антропонімія Львівщини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Національний авіаційний університет, Київ, 2011. іменування прізвисько словотвірний

У роботі досліджено неофіційні іменування Львівщини - індивідуальні, колективно-територіальні прізвиська (8892 лексичних одиниці) та сімейно-родові іменування (3757 лексичних одиниць) - з погляду їх мотиваційної бази, словотвірної структури.

Виявлено лексико-семантичну базу творення прізвиськ і з'ясовано мотиви їх надавання. Подано класифікацію прізвиськ Львівщини. Досліджено словотвірну структуру прізвиськ, простежено продуктивність формантів, визначено типові та нетипові моделі прізвиськ.

Здійснено лексико-семантичний та структурний аналіз сімейно-родових іменувань. Встановлено, що лексичну базу сімейно-родових назв становлять імена, прізвиська, прізвища, апелятивні означення особи, а для творення сімейно-родових іменувань типовими є прізвищеві основи. Укладено словник індивідуальних і колективно-територіальних прізвиськ жителів Львівщини, подано індекс сімейно-родових іменувань.

Ключові слова: антропонімія, прізвисько, сімейно-родове іменування, відантропонімне прізвисько, відапелятивне прізвисько, колективно-територіальне прізвисько.



АННОТАЦИЯ

Наливайко М. Я. Неофициальная антропонимия Львовщины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Национальный авиационный университет, Киев, 2011.

В диссертации предпринята попытка всестороннего и комплексного исследования неофициальной антропонимии Львовщины, которая ранее не была объектом специального изучения. Источником фактического материала послужили неофициальные имена сельских жителей. К неофициальным антропонимам относятся индивидуальные и коллективно-территориальные прозвища и семейно-родовые наименования. Всего в работе проанализировано 8892 единицы индивидуальных, коллективно-территориальных прозвищ и 3757 семейно-родовых наименований.

Во введении определяются актуальность, цель и задачи научного исследования, методы, которые легли в основу работы, научная новизна, теоретическая и практичная значимость диссертации, дается характеристика источников, из которых черпался материал, обосновывается личный вклад автора.

В первой главе «Изучение прозвищ и семейно-родовых наименований в научном аспекте» изложены теоретические основы работы, проанализирована история изучения неофициальных антропонимов, представлены взгляды ученых на предмет, задания, терминологическую систему антропонимии. Рассмотрены основные лингвистические подходы к содержанию термина «прозвище», очерчены его роль и место в официальной антропоформуле. В языкознании до сих пор не существует единого взгляда на сущность, объём понятия «прозвище». В диссертации предложено модифицированное определение этого термина. Под прозвищем в работе подразумевается неофициальное наименование, которое дают номинаторы особе или коллективу людей по индивидуальным признакам, а также по родственным связям между носителем и членами семейства с целью идентифицировать и конкретизировать личность.

Во второй главе «Лексико-семантическая характеристика мотивирующей базы прозвищ Львовщины и способы их образования» проанализированы индивидуальные отантропонимные и отапелятивные прозвища. К отантропонимным относим прозвища, лексической базой которых стали онимы, а к отаппелятивным - прозвища, которые характеризируют носителя по физическим качествам, роду деятельности, особенностям речи, психическим качествам и др.

Мотивом для создания прозвищ Львовщины служили характеристика внешности, психические особенности, событие, которое произошло с носителем имени, род занятий, социальные характеристики, местожительство, родственные отношения.

С точки зрения деривационных особенностей все прозвища можно разделить на две группы: а) образованные лексико-семантическим способом от имен и аппелятивов; б) образованные морфологическим способом с помощью специальных генесионимных суффиксов. В зависимости от семантики производящей основы прозвища разделены на такие группы: 1) наименования, мотивированные церковно-христианскими мужскими и женскими именами; 2) наименования, соотносящиеся с «nomina personalia», которые характеризуют человека по внешним или внутренним признакам; 3) наименования, соотносящиеся с «nomina impersonalia»; 4) наименования, мотивированные апеллятивами-характеристиками.

В третьей главе «Семейно-родовые наименования жителей Львовщины» представлен комплексный анализ семейно-родовых наименований с целью определения их словообразовательных особенностей. В качестве мотивирующей базы этих дериватов выступают семантически разнородные производящие основы.

Семейно-родовые наименования образуются от андронимов, мотивированых именами, фамилиями, прозвищами, аппелятивными характеристиками. При этом особое место занимают фамилии. В семейно-родовых именованиях отображены прозвища отапеллятивного поисхождения, соотносительные с «nomina personalia» и «nomina impersonalia». Небольшую в количественном отношении группу семейно-родовых именований Львовщины составляют оттопонимные дериваты.

Исследование производящих основ и способов образования семейно-родовых именований показывает, что по лексичной базе и словообразовательным особенностям они сближаются с фамилиями, что позволяет семейно-родовые наименования квалифицировать как один из классов неофициальной антропонимии.

Диссертационное исследование дополняется «Словарем прозвищ жителей Львовщины» и «Индексом семейно-родовых именований жителей Львовщины», иллюстрирующий весь проанализированный фактический материал.

Ключевые слова: антропонимия, прозвище, семейно-родовое наименование, отантропонимное прозвище, отапеллятивное прозвище, коллективно-территориальное прозвище.



SUMMARY

Nalyvajko M.Y. Non-official anthroponomy of Lviv region. - Manuscript.

Thesis for a degree of Candidate of Philological sciences, specialty 10.02.01 - Ukranian language. - The National Aviation University, Kyiv, 2011.

Theoretical principles of the study of anthroponomy concerning national mode of life and unofficial names in Lviv region have been analyzed in the thesis. Individual, territorial and family-generic nicknames have been outlined for the first time in the thesis from the point of view of motivation basis and word-building structure, using wide range of factual material. There have been determined lexico-semantic word-building structure of nicknames and the causes for their naming have been identified in the thesis. Word-building structure of nicknames have been baced and typical, non-typical samples have been defined.

Lexico-semantic and structural analysis of family-generic names have been done in the thesis. There have been compiled a dictionary of individual and territorial nicknames of the Lviv region residents and the index of family-generic names have been given.

Key words: anthroponomy, nickname, family-generic name, anthroponymous derived nickname, appelative derived nickname, territorial nickname.



загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Власні назви людей загалом, а неофіційні найменування осіб зокрема, посідають важливе місце в лексичному складі мови. Адже антропоніміка є невичерпним джерелом для вивчення і мови, і культури конкретного народу. Створення власного імені (офіційного та неофіційного) є одним із різновидів кодування історично-культурної інформації, у якому відображено об'єктивне та суб'єктивне, мовне і позамовне.

Сучасна українська ономастика характеризується значною кількістю вагомих досліджень, присвячених специфіці власних імен (антропонімів, топонімів, гідронімів, космонімів, теонімів тощо).

Антропоніміка ставала предметом наукових зацікавлень низки як українських, так і зарубіжних дослідників, зокрема ті чи ті питання, пов'язані зі створенням (виникненням), структурою, функціонуванням тощо власних імен розглянуто в працях українських (Б. Близнюк, Г. Бучко, С. Вербич, В. Горпинич, М. Демчук, І. Желєзняк, Ю. Карпенко, Р. Керста, В. Лучик, В. Німчук, Р. Осташ, Є. Отін, Н. Павликівська, С. Панцьо, А. Поповський, Г. Панчук, І. Сухомлин, М. Торчинський, М. Худаш, П. Чучка В. Шульгач та ін.), російських (В. Бондалетов, С. Зінін, В. Никонов, О. Суперанська та ін.), білоруських (М. Бірила та ін.), молдавських (А. Думбревяну, М. Коснічану та ін.), болгарських (С. Ілчев та ін.), польських (Я. Бистроня, М. Бйолік, В. Бланар, Е. Вольнич-Павловська, Т. Голембовська, М. Карась, М. Куцала, Р. Мрозек, Т. Скуліна, Г. Сурма, В. Ташицький, А. Цеслікова та ін.), чеських (І. Котуліч, І. Слаб'ярова, М. Сметана тощо) та інших науковців.

Якщо українським антропонімам - прізвищам та іменам - присвячено низку монографічних праць (Р. Керсти, Ю. Редька, І. Фаріон, М. Худаша, П. Чучки та ін.) та дисертацій, у яких аналізується регіональна історична та сучасна офіційна антропонімія (Б. Близнюк, Г. Бучко, С. Панцьо, Г. Панчук, Р. Осташ, Н. Рульова, Л. Кравченко та ін.), то неофіційні ідентифікатори-йменування людей досліджено ще недостатньо.

Вивчення українських прізвиськ розпочалося з праць М. Сумцова, В. Охримовича, І. Франка, В. Ястребова, І. Крип'якевича, І. Сухомлина. Неофіційні найменування як засоби вторинної номінації (а серед них і прізвиська) становлять помітний пласт антропонімікону національної мови українського народу. Окремим питанням народнопобутової антропонімії присвячено розвідки Б. Близнюк, Г. Бучко, М. Лесюка, Є. Черняхівської та ін. Наприклад, словотвір сучасних неофіційних іменувань аналізували Г. Бучко, Д. Бучко, І. Ковалик, П. Чучка. Неофіційні іменування монографічно дослідили Н. Павликівська (псевдоніми), П. Чучка (неофіційні найменування жителів Закарпаття), Н. Фєдотова (прізвиська Луганщини), В. Чабаненко (прізвиська Нижньої Наддніпрянщини).

Українські офіційні іменування на сучасному етапі їх функціонування складаються з трьох компонентів - прізвища, імені, по батькові. Проте такий спосіб номінації фактично обмежується письмовою фіксацією, поступаючись в усному мовленні неофіційним назвам.

Сучасна українська неофіційна антропонімія містить декілька видів іменувань: неофіційні присвійні деривати від імен та прізвищ, індивідуальні прізвиська найрізноманітнішого походження та мотивації, сімейно-родові спадкові вуличні назви. Указані назви вживаються як однолексемні, а також поєднуються в певних комбінаціях, утворюючи полілексемні формули іменувань. Усі вони як компоненти локальних антропонімійних мікросистем співіснують паралельно з офіційними антропонімами.

Прізвиська Львівщини як складова загальної системи української народнопобутової антропонімії досі не були предметом спеціального наукового аналізу, тому поза увагою дослідників залишилися лексичний потенціал, структурно-семантичні особливості, мотиваційна база неофіційних іменувань Львівщини, не розглянуто мотиви надавання та способи творення прізвиськ у цьому регіоні тощо. Усе це і зумовило актуальність теми дослідження

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертація пов'язана з темою «Проблеми української ономастики», дослідження якої узгоджується з плановою більш загальною темою «Актуальні проблеми лексики і граматики української мови» кафедри української мови Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та схвалено на засіданні наукової координаційної ради «Українська мова» Інституту української мови НАН України (протокол №31 від 25 червня 2007 року).

Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити мотиваційні й словотвірно-структурні особливості сучасних неофіційних іменувань Львівщини. Зазначена мета передбачає виконання таких завдань:

узагальнити різні трактування терміна «прізвисько» в ономастичній літературі;

виявити лексико-семантичну базу творення прізвиськ жителів Львівщини і з'ясувати мотиви їх надавання, проаналізувавши специфіку конотативного компонента регіональних прізвиськ;

дослідити словотвірну структуру прізвиськ жителів Львівщини;

4) здійснити лексико-семантичний та структурний аналіз сімейно-родових іменувань;

5) укласти словник індивідуальних і колективно-територіальних прізвиськ жителів Львівщини.

Об'єктом дослідження є сучасні індивідуальні та колективно-територіальні прізвиська, сімейно-родові йменування жителів Львівщини.

Предмет вивчення - лексико-семантичні та словотвірні особливості індивідуальних, колективно-територіальних прізвиськ і сімейно-родових іменувань жителів Львівщини.

Джерела фактичного матеріалу. Джерельною базою наших студій є записи народнопобутової антропонімії Львівщини, створені на основі опитування мешканців указаної території впродовж 2003-2010 рр. Картотека нараховує більше 12000 одиниць, а саме: 8892 прізвиська і 3757 сімейно-родових іменувань.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань застосовано такі основні методи, як описовий для дослідження неофіційних іменувань як частини антропонімійної системи і його основні прийоми інвентаризації та систематизації мовних одиниць, з'ясування особливостей їх будови й функціонування, метод формального аналізу, який полягає в групуванні досліджуваних одиниць за певними ознаками, метод статистичного аналізу для наведення кількісних даних, а також методику дериватологічного та семантичного аналізу для розкриття специфіки творення й мотивації онімів. У роботі використано методики лінгвістичного спостереження, класифікації та систематизації, застосування яких полягає в з'ясуванні особливостей функціонування прізвиськ, соціологічний прийом інтерв'ювання для створення джерельної бази дослідження.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві досліджено неофіційну антропонімію Львівщини, а саме: індивідуальні, колективно-територіальні прізвиська і сімейно-родові йменування жителів Львівщини. Уперше зафіксовано прізвиська і сімейно-родові іменування Львівщини, на основі чого укладено словник індивідуальних і колективно-територіальних прізвиськ жителів Львівщини, подано індекс сімейно-родових іменувань, виявлено мотиви надавання неофіційних іменувань. Скласифіковано прізвиська і сімейно-родові найменування жителів Львівщини за мотивувальною базою, визначено їхню словотвірну структуру і простежено продуктивність словотвірних формантів.

Теоретичне значення полягає в тому, що введений до ономастичного простору новий лексичний матеріал поглиблює наукові знання про виникнення і функціонування індивідуальних, колективно-територіальних прізвиськ і сімейно-родових іменувань як класу пропріальної лексики, сприятиме уточненню закономірностей функціонування української неофіційної системи іменування. Окремі положення і висновки дисертації мають теоретичне значення для подальшого вивчення специфіки неофіційних іменувань (прізвиськ) порівняно з антропонімами інших класів.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання основних результатів роботи в дослідженні неофіційних іменувань інших регіонів України, а також для всебічного ґрунтовного вивчення українського загальнонаціонального народнопобутового антропонікому. Основні положення наукової розвідки знайдуть застосування в навчальній діяльності вищої школи в процесі опрацювання відповідних тем із сучасної української мови, українознавства, історії рідного краю, у самостійній роботі студентів, у підготовці спецкурсів і спецсемінарів з української антропоніміки.

Особистий внесок автора полягає у збиранні, систематизації та аналізуванні фактичного матеріалу - індивідуальних прізвиськ, колективно-територіальних прізвиськ і сімейно-родових іменувань.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження апробовано на таких наукових конференціях, як Всеукраїнська ономастична конференція «Українська ономастика на порозі ІІІ тисячоліття: стан і перспективи розвитку» (Тернопіль, 2003); Міжнародна наукова конференція «Українська мова в часі і просторі» (Львів, 2004); IV Міжнародна конференція «Актуальні проблеми металінгвістики» (Черкаси, 2005); Міжнародна науково-практична конференція «Украина - Западная Сибирь: диалог культур и народов. Украинская диаспора в полиэтническом регионе» (Тюмень, 2007); Міжнародна наукова конференція «Українська діалектна лексика як об'єкт словникарства та лінгвогеографії» (Ужгород, 2008); Міжнародна наукова конференція «Лемківський діалект у загально-українському контексті» (Тернопіль, 2009); ХIII Всеукраїнська ономастична конференція (Ужгород, 2009); Міжнародна науково-практична конференція «Мови і світ дослідження та викладання» (Кіровоград, 2010); щорічні звітно-наукові конференції викладачів протягом 2003-2010 років, а також на наукових семінарах та засіданнях кафедри української мови Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 статей, з них - 11 у фахових наукових виданнях, затверджених ВАКом України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (260), додатків. Загальний обсяг роботи - 653 сторінки, основний зміст викладено на 173 сторінках. В окремому томі подано 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, сформульовано мету та основні завдання роботи, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, його наукову новизну, окреслено теоретичну й практичну цінність отриманих результатів, подано джерельну базу, відомості про апробацію основних теоретичних положень і практичних здобутків, зазначено кількість публікацій за темою виконаної дисертації.

У першому розділі «Вивчення прізвиськ і сімейно-родових іменувань у науковому аспекті» викладено основні теоретичні засади роботи, з'ясовано місце неофіційних іменувань в українській антропонімії, подано історію їх вивчення, проаналізовано погляди вчених на предмет, завдання, термінологічну систему неофіційної антропонімії.

Неофіційні іменування відіграють важливу роль у житті народу. Так, М. Худаш дослідив проблеми української антропонімії XIV-XVIII ст., П. Грищенко, С. Клименко - структуру сільських прізвиськ Житомирщини, виявляючи при цьому мотиви надавання прізвиськ, І. Козубенко - офіційну систему іменування порівняно з неофіційною на Середньому Поліссі. Проблема дослідження неофіційних іменувань перебувала в колі наукових зацікавлень Г. Аркушина, Г. Бучко, Д. Бучка, М. Лесюка, Р. Осташа, Н. Павликівської, А. Свашенко, Т. Сіміної, І. Сухомлина, М. Тимінського, Н. Фєдотової, В. Чабаненка, Є. Черняхівської та ін.

Дослідники неофіційної антропонімії значну увагу приділяють проблемі класифікації прізвиськ. Наприклад, П. Чучка виокремлює серед прізвиськ індивідуальні, родичівські та спадкові. Ономасти, аналізуючи сучасні прізвиська, вказують на кілька аспектів, найважливішим з яких є розгляд лексичної бази та словотвірна характеристика. М. Тимінський запропонував мотиваційну класифікацію індивідуальних прізвиськ.

У вивченні прізвиськ існують проблемні питання, що стосуються відмежування особового імені й прізвиська, природи прізвиськ школярів, особливостей сімейно-родових назв тощо. У сучасній антропоніміці термін «прізвисько» часто вживають стосовно широкого кола неофіційних іменувань, у тому числі відіменних та відпрізвищевих утворень.

Розмежовуючи власні імена і прізвиська, найдоцільніше звертати увагу на функціональний критерій. Не менш важливою є проблема відпрізвищевих прізвиськ.

Колективно-територіальні прізвиська аналізували Є. Даниліна, П. Поротніков, В. Чабаненко, Є. Черняхівська. Відомо, що важливу роль у народнопобутовій системі іменувань відіграють сімейно-родові назви. Їх аналіз порушує проблеми переходу таких прізвиськ у прізвища по батьковій чи материній лінії, проблеми десемантизації прізвиськ. Сімейно-родове іменування за внутрішньою семантикою і структурою не відрізняється від прізвища, але функціонує тільки в усному мовленні.

У мовознавстві досі немає єдиного погляду на обсяг поняття «прізвисько». Розбіжності в тлумаченні поняття прізвиська зумовили подання власного визначення цього терміна. Прізвисько - це неофіційне йменування, яке дають номінатори особі чи колективові людей за індивідуальними ознаками, а також за спорідненістю і свояцтвом між носієм і членами родини для ідентифікації і конкретизації. Прізвиськам притаманні індивідуальність, конотативне забарвлення і вмотивованість.

Важливим чинником у дослідженні неофіційних іменувань є лексикографічні джерела, зокрема словники: «Словник прізвиськ Нижньої Наддніпрянщини» В. Чабаненка, «Словник прізвиськ жителів межиріччя Стиру та Горині» Н. Шульської, «Словник прізвиськ північно-західної України» Г. Аркушина.

У другому розділі «Лексико-семантична характеристика мотивувальної бази прізвиськ Львівщини та способи їх творення» досліджено мотивувальну базу прізвиськ і мотиви номінації осіб, класифіковано індивідуальні, колективно-територіальні прізвиська, з'ясовано способи їх творення, словотвірні засоби тощо.

Прізвиська відображають позитивну чи негативну експресивно-емоційну оцінку носія прізвиська номінаторами, тобто є іменами-конотатами. У відапелятивних прізвиськах відбилась творчість народу, його дотепність і образність. Прізвиська давали як окремій особі, так і певному колективові, об'єднаному територіально, тому розрізняємо індивідуальні та колективно-територіальні прізвиська.

Виявлені відапелятивні прізвиська за ступенем експресивності поділяємо:

на емоційно забарвлені, які мають два підвиди 1) позитивно забарвлені (Камінець - чоловік міцної статури, Коровай - чоловік любить коровай) та 2) негативно забарвлені (Микола Лисий, Чекіст - зрадив село);

нейтральні (Бригадир - працював бригадиром).

Серед усієї сукупності індивідуальних прізвиськ Львівщини виокремлюємо відапелятивні та відантропонімні.

Відапелятивні прізвиська Львівщини мотивуються особовими і неособовими назвами.

Серед прізвиськ, мотивованих особовими назвами, - назви осіб за професією, видом заняття, спорідненістю та свояцтвом (Вівчар, Газовик, Пасічник; Сватуньо, Тітонька). Базою для творення неособових іменувань є назви тварин (Бик, Кріль), птахів (Воробей, Зозулька), комах (Жук) та інших живих істот.

Спостерігаємо серед розряду відапелятивних прізвиськ іменування безпосередньої номінації. Ці прізвиська вжиті в близькому до основного значення (Грубий, Малий). На основі аналізу відапелятивних прізвиськ виділено метафоричні перенесення: Князь (багатий), Поштарка (розносить новини селом) та метонімічні: Дах (чоловік покриває бляхою дахи).

Відапелятивні прізвиська, мотивовані неособовими назвами, поділено на такі групи, як іменування за зовнішніми ознаками носія; співвідносні з назвами за родом діяльності носія; за психічними рисами носія; за особливостями мовлення; за спорідненістю та свояцтвом; співвідносні з назвами осіб за соціальним становищем, назвами вчинків, пригод, національною належністю носія.

Серед цих виокремлених груп кількісно переважають іменування за зовнішніми ознаками носія (Гігант, Горбатенький, Довгий Тарасьо, Карлик, Кордупиль, Тичка, Куций, Малютка, Пампушка, Широка, Рижий, Рижик, Червоний ніс, Чорноока, Вокатий, Вусатий, Зубастик, Кудлатий, Кучерявий, Лабатий - 37,8 %). Другу позицію займають прізвиська, співвідносні з назвами за родом діяльності носія (Аптекар, Вівчар, Доктор, Кравець, Кухар, Лікар, Маляр, Пекар, Ткачик, Точний вагер, Фізик, Швець - 15,8 %).

Значний пласт становлять прізвиська за психічними рисами носія (Вар'ят, Мудрагель, Мудрий, Недбайло, Нервус, Несміяна, Скажений - 13,6 %).

Прізвиська за особливостями мовлення (11,2 %) підкреслюють різні дефекти мовлення (Гагазеник, Дмитлік), акцентують на словах-паразитах (Бозюбозю, Слушайтє), характеризують спосіб мовлення (Горлай, Горластий, Лепетуха), певний фізіологічний процес (Гикавий, Гикало).

Прізвиська за спорідненістю та свояцтвом позначають власне родичів (Брат, Вуєк, Дід, Мамця), людей за родинними зв'язками (Зять, Мачіха, Невістка).

Особливістю прізвиськ, співвідносних із назвами вчинків, пригод носія є те, що вони мотивуються реальними фактами із життя. На досліджуваній території ми виявили такі, наприклад, іменування: Індійський гусь (замість індійського гусака продавав на ринку качура), Сметанник (крав сметану у підвалах). До вказаного розряду прізвиськ зараховуємо іменування, які з'явилися внаслідок називання носія його родичами (Лосік, Льолік - 5,7%).

Прізвиська, співвідносні з назвами осіб за соціальним становищем, характеризують носія за його майновим статком (Богач, Бідний, Бідняк, Буржуй), конфесійною належністю (Бабтист, Католик, Суботник, Суботниця), належністю до політичного угруповання (Комуніст, Рухівець - 5,3 %). У групі прізвиськ прізвиськ, які вказують на місце іменованого серед неродинних членів певного колективу, виявлено такі, що перенесені з кличок тварин (Бобко, Кєша, Мурчик, Рекс).

У досліджуваному матеріалі серед відетнонімних прізвиськ (4,8%) виділяємо іменування за національною ознакою (Грек, Італійка, Молдаванка, Німець, Поляк, Турок, Циганка) та належністю до певної етнографічної групи (Бойко, Волошин, Лемко, Подоляк, Сибіряк). Здебільшого відетнонімні прізвиська не виражають національного походження їх носіїв. Прізвиська цієї групи є новішого походження, зумовленого поширеним у західному регіоні України явищем заробітчанства українців в Америці, Канаді тощо (Американець, Іспанець, Італійка, Канадійка).

Відантропонімні прізвиська також мають широку мотивувальну базу. У неофіційній антропонімії Львівщини активно функціонують родичівські прізвиська, які характеризують іменованого через когось із його родичів.

Андроніми, іменування жінки за чоловіком, замінюють особові імена заміжніх жінок (18 %). Зафіксовано андроніми від імені чоловіка (Броничка, Гілиха, Іваниха, Льоничка, Манькова, Таця Іванцьова), прізвища (Бичиха, Гоїха, Найдова, Різничка, Соляриха, Шуличка), прізвиська (Кумиха, Старуля), апелятивного означення (Кравчиха, Пекариха).

Утворення патронімів - найменування сина чи дочки на основі батьківського імені - простежується за умови, якщо батько відзначався виразними внутрішніми чи фізичними рисами, найчастіше негативними. На Львівщині патроніми утворюються від імені батька (Базій, Єсип, Микитась, Костюк, Пронюк, Стецюк, Славко Ївасів, Федунь, Янзьо), прізвища (Вовків Степко < Вовк, Вольґа Бойцунова < Бойцун), прізвиська (Бринзарик, Гоца, Дикий), його апелятивної характеристики (Волиняка, Івась Майструньків, Поляк) - 14,7 %.

Виділяємо пропатроніми - іменування за іменем діда і прадіда (Гаврись, Гамроз, Гандрух, Іванець, Кирилів, Луців, Люлько, Федькова Ірка; Герасим, Данилко, Дмитрух, Кирило,), прізвищем діда і прадіда по материній лінії (Гаврилюкова Оля, Найдова Стефка; Баран, Кабіїв, Тарас Фукс), прізвиськом (Зелений, Кривий; Іван Рижик, Йосип Бандура, Німий, Папірник), апелятивним означенням (Полько, Поштар; Віт, Комісар, Поліцай) - 18,7 %.

Матроніми становлять один із розрядів родичівських прізвиськ. На Львівщині діти часто отримують прізвиська за матір'ю, якщо вони росли без батька або якщо дитина є позашлюбною. Матроніми утворюються від імені матері (Воленин<Волена, Настюк<Настя, Парасій<Парася, Химка), дівочого прізвища (Жучка<Жук, Левусь Надька<Левусь Марія), прізвиська (Їмосців<Їмость, Печений<Печена), апелятивного означення особи (Богдан Вчительчин < вчителька).

Зафіксовано гінеконіми - іменування чоловіка за дружиною (1,5 %), утворені від імені дружини (Марищин Микола, Олин Славко), дівочого прізвища (Берніцький Владик < Берніцька Софія, Рудик Василь < Рудянин Ганя), прізвиська дружини (Кривенький Максим < Кривенька Юзя, Печериця Зеник < Печериця В'єра).

На території Львівщини побутують проматроніми - іменування за іменем баби і прабаби (Вольжина Люба, Марущин Степан, Рущин, Юльчин; Варвара, Кароліна, Маланя, Рузя Маланчина), прізвищем (Баранової Юльки Ромко < Баран), прізвиськом баби і прабаби (Костишин Янтик, Михайлишин Славко; Ґалаґурка, Ксьондзишина Стефка).

До рідкісних прізвиськ належать іменування за сином (гіоніми): Мішкова Юлька, зятем (гамброніми): Скислячка Ірка, братом (адельфоніми): Русланкова Таці. Ці йменування становлять усього 0,3 % від загальної кількості прізвиськ.

Прізвиська тісно пов'язані з неофіційними варіантами власних особових імен. Відіменні прізвиська виникають у результаті різних відхилень у творенні імен. Виділяємо акцентуаційні (Вамсиль, Мамрко), фонетичні (Гандрей < Андрей, Вулена < Олена), лексичні (Єн, Томас). За структурою імена, які є вихідними в прізвиськах, поділяються на безсуфіксні (Кузьма, Свирид; Варвара, Нимидора), усічені (Лена < Олена, Руся < Маруся), суфіксальні (Базильо, Іванило), усічено-суфіксальні (Льолик, Льоник; Любешка, Масяня) - 18,7 %.

На Львівщині побутують відтопонімні прізвиська (6 %), які вказують на походження їх носіїв із певної місцевості. Виявлено відтопонімні прізвиська у формі відойконімних прикметників на -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий). Переважають відтопонімні прикметники, мотивовані населеними пунктами Львівщини (Заболоцька Ірка, Лагодівський Стефко, Мальчицький Івась, Підбузький). До прізвиськ, які загально вказують на місце, де хтось проживав, зараховуємо відмікротопонімні прізвиська (Долинний, Зарічний, Зацерковна Манька, Хуторний). Зафіксовано двокомпонентні йменування особи (іменник + прийменник з іменником), де другий компонент - ойконім у формі родового відмінка (Микола зі Львова, Одарка з Борятина). Відтопонімні прізвиська містять додаткову інформацію про місце народження предків певної особи. У досліджуваному регіоні переважають ад'єктоніми.

У мовленні жителів Львівщини побутують іменування, мотивовані прізвищами їх носіїв (7,2 %). Такі назви є семантичними утвореннями. Відпрізвищеві прізвиська утворюються шляхом усічення як із суфіксацією, так і без неї (Буча < Бучинський, Гера < Герасимчук, Макс < Максимович, Олія < Оліярчук, Федя < Федьковський), із суфіксами -ик, -ок, -к(а), -очк(а), -ук, -ець, -усь (Гнидик < Гнида, Жучок < Жук, Зозулька < Зозуля; Вовчук < Вовк; Баранець < Баран; Карпусь < Карп). Поширені відпрізвищеві прізвиська, що з'явилися шляхом відтворення апелятива (Білий < Біляк, Заєць < Зайченко) та з допомогою лексичних асоціацій (Киця < Кіт, Огризок < Качан). Відпрізвищеві прізвиська утворюють іменування, складені із римованих компонентів (Бойко-дойко). Такі відпрізвищеві утворення притаманні переважно дітям шкільного віку.

Прізвиськами, утвореними від прізвищ чи імен відомих осіб (4,9 %), стали назви: а) казкових осіб: Буратіно, Колобок, Яга; б) мультиплікаційних героїв: Мікі Маус, Моряк Папай; в) героїв кінофільмів: Віцин, Ізаура, Фантомас, Холмс; г) літературних героїв: Квазімодо, Мина Мазайло; ґ) імена біблійних осіб: Адам, Єва, Соломон; д) прізвища вчених: Мічурін, Сухомлинський; е) імена, прізвища музикантів, співаків, поетів, акторів: Майкл Джексон, Моцарт, Нікулін, Пушкін; є) прізвища спортсменів: Кличко, Тайсон, Шумахер; ж) прізвища історичних осіб: Байда, Сталін, Цезар, а також сучасних політиків: Кучма, Ющенко. Такі найменування виникають на основі подібності за зовнішніми ознаками, характером або видом діяльності.

Індивідуальні прізвиська утворюються морфологічним (35 %) та семантичним (65 %) способами.

Відантропонімні прізвиська утворюються морфологічним способом (суфіксальним різновидом), за допомогою патронімних, матронімних, андронімних формантів.

У неофіційній антропонімії Львівщини переважають патроніми із присвійним формантом -ів, -ов(а)/-ев(а) (47,5 % від кількості родичівських прізвиськ), утворені від імені, прізвища, прізвиська, апелятивного означення особи (Маринка Назарова, Славко Ївасів, Яськів Славко, Місько Вовків, Грубасів, Ганька Ксьондзова, Циганів Ромко, Шевців Іван). Виявлено також пропатроніми, утворені від імені, прізвища, прізвиська діда по материній лінії (Адаськів, Івахів, Луцьова Віра, Ковалів Місько, Ілько Голубів, Прищів Ґєнко).

Суфікс -ин (12 %) виявив здатність сполучатися з чоловічими іменами, утворюючи патроніми (Миколин Іван, Савчин Ігор); матроніми (Вірчина Ольга, Воленин, Теклюнчин Антик, Маляришин Юрко); пропатроніми (Савин Ґєньо); проматроніми (Вольжина Люба, Рущин, Юльчин); гінеконіми (Ганьчин Ігор, Клявдин Ромко).

Менш продуктивним є суфікс -ук (-'ук), -чук (1,5 %). У наших матеріалах зафіксовано прізвиська таких розрядів, для творення яких використано ці форманти: патроніми (Івасюк, Микитюк, Знайдюк, Медведюк); матроніми (Воринюк, Мотронюк); пропатроніми (Адасюк, Кирилюк); проматроніми (Борчук, Манюк); гінеконіми (Ганюк).

У неофіційній антропонімії Львівщини виявлені патроніми на -ич, -ович (-евич) (Ількович, Миколич), матроніми (Настич), гінеконіми (Марусич, Мотрич).

Суфікс -ик, -чик наявний у словотвірній структурі На території Львівщини суфікс -ик, -чик наявний у словотвірній структурі патронімів (Бринзарик, Гоцулик, Шевчик), пропатронімів (Балакайчик), гінеконімів (Гальчик Іван, Ганьчик, Тацик).

Непродуктивними виявилися суфікси -ак (-'ак), -чак: Мисяк, Дуняк, Пазяк; -ськ(ий/а): Малярівський; -ець: Баранець; -ій: Парасій; -ок: Пазюрок; -івн(а): Ільківна, Семківна.

На території Львівщини для називання заміжніх жінок використовуються андронімні суфікси. Найпродуктивнішим є суфікс -их(а) (39,3 % від кількості андронімних суфіксів), за допомогою якого утворюються андроніми від імені, прізвища, прізвиська, апелятивного означення чоловіка (Нюниха, Савиха, Жучиха, Сичиха, Сомиха, Шведиха, Лісничиха, Шевчиха). Утворювалися андроніми і за допомогою таких суфіксів, як -ов(а) (Іванова Славка, Костьова Льодя, Бойкова Ганя), -к(а) (Броничка, Льоничка, Олійничка, Рибачка), -ул'(а) (Дякуля, Рижуля), -ун'(а) (Казюня, Петруня), -ан'(а) (Петраня), -івк(а) (Юзівка), -ичк(а) (Шуличка), -ин(а) (Ниччина < Ниць, Ольга Пчілчина < Пчілка, Файчина < Файка), -янк(а) Басянка < Бас, Ташолянка < Ташоля, -івськ(а): Сороківська < Сорока, -ишк(а): Деркачишка < Деркач, а також за допомою флексії -'а (Романя).

Серед індивідуальних прізвиськ, утворених лексико-семантичним способом, виділяємо такі групи:

іменування, мотивовані церковно-християнськими чоловічими іменами (Адамко, Микула, Федір) та жіночими (Варвара, Зоря, Текля);

іменування, співвідносні з розрядом «nomina personalia», які характеризують особу за зовнішніми ознаками (Довгий, Кудлатий), особливостями мовлення (Горластий, Гук), внутрішніми ознаками (Мудрий, Мудрик);

іменування, співвідносні з розрядом «nomina impersonalia», які є назвами тварин та інших істот (Лис, Орел), рослин, їх частин та плодів (Дуб, Опенька), предметів побуту (Лямпочка, Пачка) та ін.;

іменування, мотивовані апелятивними характеристиками особи, зокрема назвами, що вказують на професію, заняття (Завклуба, Шапочник), національну, етнічну належність (Волох, Грек, Німець), місце походження, проживання (Гірний, Долинний);

іменування, мотивовані іменами та прізвищами відомих осіб (Ленін, Сухомлинський), іменами героїв фільмів (Будулай, Фантомас), казок (Буратіно), мультфільмів (Чебурашка).

Нерідко спостерігається пряме перенесення власної назви (імені) з одного родича на іншого, без змін у її структурі: батька звати Данило, тому сина Михаська теж прозивають Данило; маму звати Машка, тому дочку Галю теж називають Машка; маму звати Маґда, і дочку Марію називають Маґда; дідове ім'я Яндрусь, тому і внука Івана прозивають Яндрусь.

Трапляється також уживання антропонімних словосполучень у родовому відмінку, наприклад, бабу називають Баранова Юлька, а її внука - Баранової Юльки Ромко; баба - Гузюкова Оксана, а внук - Гузюкової Оксани Ґєнко; бабу називають Михайлицька, а внучку - Михайлицької Маньки Юлька; чоловік - Вуличний, а дружина - Сянька Вуличного Юрка.

В українській антропонімії важливе місце займають і колективно-територіальні прізвиська, які даються не окремим особам, а певному колективу людей - усім жителям населеного пункту як загальне, колективне прізвисько. Такі прізвиська у системі антропонімів утворюють окремий клас - «nomina collectiva», цікавий своєю структурою, семантикою, функціонуванням. У регіонально-групових прізвиськах відбиваються умови життя населення певної місцевості, особливості побуту. Такі прізвиська-мікроетноніми можуть служити своєрідним джерелом відомостей з етнографії.

За структурою колективно-територіальні прізвиська - здебільшого іменники, твірною основою для яких були іменники, прикметники, дієслова тощо, значно менше серед них прикметників та дієслів, які мають форму множини. Колективно-територіальні прізвиська утворюються лексико-семантичним способом.

Колективно-територіальні прізвиська поділяємо на такі групи:

прізвиська, співвідносні з давньою назвою населеного пункту: Холоїмвці (с. Вузлове Рдх) походить від колишньої назви Холоїв, Гемрманівці (с. Тарасівка Пст) - від давньої назви Германів;

прізвиська, співвідносні з іменем першого поселенця чи давнього власника села: Бемнівці (с. Золочівка Злч) - від імені власника села Беня < Бенедикта;

прізвиська, співвідносні з етнонімами, назвами народностей: Австріямки (с. Стремільче Рдх) - через село проходив кордон між Австрією і Угорщиною, Бомйки (с. Варяж Скл, с. Рихтичі Дрг, с. Стаївка Скл, с. Мильчиці Грд, с. Тухолька Скол) - перші поселенці з Бойківщини;

прізвиська, співвідносні з назвами соціально-економічного ладу: Шлямхта (с. Городище Смб, с. Липник Жвк, с. Пеняки Брд);

прізвиська, співвідносні з назвами духовної і матеріальної культури: Багачім (с. Грусятичі Ждч) - у селі цегляні будинки покриті черепицею;

прізвиська, співвідносні з назвами географічного середовища: Бруков'ямнники (с. Сидорівка Ждч) - у селі родиться бруква, Вомвки (с. Соколя Мст) - у лісі були вовки;

іменування, співвідносні з назвами, що вказують на рід занять, професію, форми праці жителів сіл: Бульбаним (с. Горішнє Мкл, Тернопілля Мкл) - вирощують картоплю, Вівсємники (с. Кізлів Бск) - сіяли овес;

прізвиська, співвідносні з назвами, що характеризують зовнішні риси жителів сіл: Білобримсі (с. Дашава Стр), Вольовачмі і Ґулиїм (с. Нижнє Синьовидне Скол) - жителі села хворіють через погану воду;

прізвиська, співвідносні з назвами, що характеризують особливості поведінки, звички, уподобання: Зарізямки (с. Замочок Жвк) - робили бійки, Злодмії (с. Паликорови Брд, с. Сновичі Злч, с. Туринка Жвк);

прізвиська, співвідносні з назвами, що характеризують особливості мовлення жителів сіл: Брамтчики (с. Ріпчиці Дрг) - прізвисько виникло після війни як звертання, Бумласи (с. Гостинцеве Мст) - говорять «де булас»;

прізвиська, співвідносні з назвами, які вказують на історичне минуле села: Смимкали (с. Чижиків Пст) - у давнину село «смикали» з різних сторін татари.

Третій розділ «Сімейно-родові іменування жителів Львівщини» присвячений аналізу мотивувальної бази спадкових назв та опису їх творення.

У сімейно-родових іменуваннях відображені чоловічі церковно-християнські імена (Василі, Іваники, Романці), жіночі (Антощині, Гапчині, Таньчині, Феньчині), слов'янські автохтонні імена (Богдани, Казимири, Маликові, Русакові), неукраїнські чоловічі та жіночі імена (Броники, Лехові, Рудзіки; Яді, Язі) (29,38 %).

Великий пласт сімейно-родових іменувань (4,2 %) утворено від андронімів, мотивованих 1) іменами (Іванишині, Костишині, Лецишині, Павлишині) та прізвищами (Біляччині, Сиваччині), 2) прізвиськами (Когутєнчині, Рачишині), 3) апелятивними характеристиками особи (Ковалишині, Пастушині).

Андроніми утворюються від імен чоловіків, а дітей називають прізвиськами, утвореними від імені батька. Пор. Гнат Карпенко: дружина - Гнатиха, син - Гнатів, дочка - Гнатова; сімейно-родове іменування - Гнатишині.

У деривації сімейно-родових іменувань переважають прізвища (19,8 %). Сімейно-родовим іменуванням іноді вважають посесивний дериват від прізвища денотата: Адамовичеві - Адамович, Бадзейові - Бадзей, Бикові - Бик. На Львівщині зазвичай від прізвища творяться андроніми, а дітей називають присвійним утворенням від прізвища: прізвище Бик - жінка Бичиха, син Биків, Бичок, дочка Бикова. Антропонім Бикові інформатори розцінюють як вуличну назву.

Прізвиська дітей можуть функціонувати разом з іменами. Пор.: Василь Баран (прізвище), дружина - Бараниха, син - Баранів Ромко, дочка - Баранова Галька. Сімейно-родові іменування Барани, Баранові використовуються як варіанти.

У сімейно-родових онімах відображено прізвиська відапелятивного походження, співвідносні з розрядом «nomina personalia». Такі прізвиська отримували носії за їх фізичними, психічними рисами, особливостями мовлення (Білі, Бурі, Криві; Веселі, Гниляки, Дикі; Гаркаві, Шокали).

Сімейно-родові іменування, в яких відображені прізвиська, співвідносні з «nomina impersonalia», є назвами знарядь праці (Желіски, Палиги, Сагани), назвами предметів домашнього вжитку (Барили, Віхті), назвами домашніх і диких звірів, птахів (Барани, Вовки, Голубові, Гусаки, Заяці), риб і земноводних (Жаби, Кити,Форельки).

Відтопонімні деривати займають вагоме місце серед сімейно-родових іменувань Львівщини. Найчастіше це відойконімні прикметники на -ськ (ий), -цьк (ий): Долинські, Коропецькі, Сновицькі, Чайковицькі.

Сімейно-родові іменування апелятивного походження утворюються від назв людей за професією, родом заняття (Кожушники, Косарі, Почтарьові, Співаки, Столярі, Теслеві), від назв осіб за їх соціальним та службовим становищем, посадою (Бідняки, Дідичі, Паничі) та ін.

У досліджуваному регіоні побутують відетнонімні спадкові назви (Волохи, Ляшки), іменування, що походять від назв осіб за обставинами їх народження (Знайди, Приймаки), за місцем проживання (Вуличні, Горішні, Дебраки).

Деривація спадкових неофіційних іменувань порівняно проста і дещо одноманітна. Сімейно-родові найменування є посесивними утвореннями на -ові (-ів, -ова), -ині (-ин, -ина) від імен, прізвищ, прізвиськ і апелятивних означень особи, досить часто від андронімів (38 %), інші утворено від імен, прізвиськ, прізвищ, апелятивних означень особи, іноді від патронімів і андронімів шляхом безафіксної деривації (Андрусики, Івани, Кирили, Війти, Грубі, Дохторки, Кобрини, Петрунихи, Романчуки) (62 %).

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження:

1. Кожна власна назва ідентифікує та індивідуалізує номінований об'єкт у лексичному складі української мови. Неофіційні йменування людей становлять особливий клас пропріальної лексики, оскільки виявляють специфіку на рівні виникнення, функціонування і взаємозв'язку з екстралінгвальними й інтерлінгвальними чинниками. Під прізвиськом розуміємо неофіційне йменування, яке дають номінатори особі чи колективові людей за індивідуальними ознаками, а також за спорідненістю і свояцтвом між носієм і членами родини для ідентифікації і конкретизації. Прізвиськам притаманні індивідуальність, конотативне забарвлення і вмотивованість.

2. Неофіційні йменування поділяються на прізвиська, серед яких виокремлено індивідуальні та колективно-територіальні, і сімейно-родові йменування. Серед усієї сукупності індивідуальних прізвиськ Львівщини виокремили відапелятивні й відантропонімні.

Відапелятивні прізвиська можуть мати різноманітну мотивувальну базу: основою для їх творення виступають як особові, так і неособові назви.

Виокремлено три типи номінацій відапелятивних прізвиськ: 1) безпосередня; 2) посередня метафорична; 3) посередня метонімічна. Прізвиська першого типу кваліфікують носія за фізичними, психічними рисами. Прізвиська метафоричного типу зазвичай характеризуються пейоративним забарвленням. У результаті метонімізації в антропонімійній лексиці носії і їх ознаки не відокремлені одне від одного у свідомості мовців.

3. Серед відапелятивних прізвиськ переважають прізвиська за зовнішніми ознаками носія. Велику частку становлять прізвиська за родом діяльності носія. Малопоширеними є прізвиська, що характеризують носія за його звичками, вчинками. У неофіційній антропонімії Львівщини активно функціонують такі види відантропонімних прізвиськ: 1) родичівські; 2) відіменні; 3) відтопонімні; 4) відпрізвищеві; 5) прізвиська, мотивовані прізвищами (іменами) відомих осіб.

Родичівські прізвиська характеризують іменованого опосередковано - через когось із його родичів. Виявлено прізвиська заміжніх жінок, що є андронімами від імені чоловіка, прізвища, прізвиська, апелятивного означення.

Помітний відсоток серед досліджуваних одиниць становлять патроніми, пропатроніми, матроніми. Менш вживаними є гінеконіми, гамброніми, адельфоніми. На Львівщині побутують пропатроніми, утворені від імені діда, прізвища діда (по материній лінії), його прізвиська, апелятивного означення особи.

До матронімів як одного з розрядів родичівських прізвиськ належать іменування за іменем матері , дівочим прізвищем, прізвиськом, апелятивним означенням. Невелику частку становлять гінеконіми, що утворюються від імені, дівочого прізвища чи прізвиська дружини. Дещо рідше на Львівщині функціонують проматроніми.

Поширені у вжитку імена можуть також перетворюватися у прізвиська і ставати індивідуальними назвами окремої особи.

Відтопонімні прізвиська об'єктивують уявлення їх носіїв як жителів певної місцевості, засвідчують явище міграції населення у межах регіону. Виявлено відойконімні прізвиська та ті, що вказують на місце проживання загалом.

Відпрізвищеві прізвиська виникли внаслідок: а) усічення прізвища, усічення з суфіксацією; б) додавання суфіксів; в) відтворення апелятива; г) лексичних асоціацій. Виразне емоційне забарвлення - це одна з диференційних ознак відпрізвищевих прізвиськ, поширених серед обмеженого кола мовців.

4. За дериваційними особливостями досліджені прізвиська поділено на дві групи: 1) утворені семантичним способом; 2) утворені морфологічним способом.

За семантикою твірних основ серед прізвиськ виділено 1) іменування, мотивовані церковно-християнськими чоловічими та жіночими іменами; 2) іменування, співвідносні з розрядом «nomina personalia», що характеризують особу за зовнішніми, внутрішніми ознаками; 3) іменування, співвідносні з розрядом «nomina impersonalia»; 4) іменування, мотивовані апелятивними характеристиками особи; 5) іменування, мотивовані іменами та прізвищами відомих осіб.

Індивідуальні прізвиська утворються за допомогою патронімних, матронімних, андронімних формантів. Для творення родичівських прізвиськ найпродуктивнішим виявився суфікс -ів, -ов(а), який функціонує у патронімах. Цей формант використовується також у творенні пропатронімів, матронімів, гіонімів, адельфонімів. Суфікс -ин, -ин(а) найчастіше реалізується у патронімах, пропатронімах, гінеконімах, матронімах, проматронімах. Деривати із суфіксом -ук (-'ук), -чук виявлено серед патронімів, пропатронімів, проматронімів, гінеконімів. У неофіційній антропонімії Львівщини засвідчено патроніми, матроніми, пропатроніми, проматроніми, які творилися за допомогою ще таких суфіксів: -ич, -ович (-евич), -ик (-чик), -ак (-'ак), -чак. Малопродуктивними є похідні із суфіксами -ськ(ий/а), -ець, -ій, -івн(а).

Андронімні форманти сполучаються з основами чоловічих імен, прізвищ, прізвиськ, апелятивних характеристик особи. Продуктивними виявилися суфікси -их(а), -к(а), -ов(а)/-ев(а), а непродуктивними - -ул'(а), -ун'(а), -ан'(а), -а, -івк(а), -ичк(а).

5. Лексичну базу сімейно-родових назв становлять імена, прізвиська, прізвища, апелятивні означення особи. Основною лексичною базою для творення спадкових іменувань, як і прізвищ, виступають християнські імена.

У сімейно-родових іменуваннях відображені чоловічі церковно-християнські імена, жіночі, слов'янські автохтонні імена, неукраїнські чоловічі та жіночі імена.

6. Для творення сімейно-родових іменувань типовими є прізвищеві основи. Інформатори іноді вважають сімейно-родовим іменуванням посесивний дериват від прізвища денотата.

Сімейно-родові іменування також утворюються від андронімів, мотивованих іменами, прізвищами, прізвиськами, апелятивними характеристиками особи. Сімейно-родові іменування мотивуються прізвиськами відапелятивного походження, співвідносними з розрядом «nomina personalia» та прізвиськами, співвідносними з «nomina impersonalia», що є назвами знарядь праці; предметів домашнього вжитку, свійських домашніх і диких звірів, птахів; риб і земноводних.

Вагоме місце серед сімейно-родових іменувань Львівщини займають відтопонімні деривати. Найчастіше трапляються спадкові назви у вигляді відойконімних прикметників на -ськ (ий), -цьк (ий).

У межах сімейно-родових іменувань апелятивного походження виявлено такі, що утворилися від назв людей за професією, родом заняття, від назв осіб за їх соціальним та службовим становищем, посадою, а також зафіксовано відетнонімні назви, іменування, що кваліфікують від осіб за обставинами їх народження, місцем проживання.

7. За дериваційними особливостями сімейно-родові іменування репрезентують назви, утворені морфологічним способом. У творенні сімейно-родових іменувань морфологічним способом продуктивним є суфікс -ов(і)/ -ев(і)/-'ев(і). Не менш поширеними є назви із суфіксом -ин(і). Значно менше вуличних іменувань утворено від імен, прізвиськ, прізвищ, апелятивних означень особи, іноді від патронімів і андронімів шляхом безафіксної деривації.