Чеські антропонімні формули XI-XVIII століть

5. Еволюція допрізвищевих назв проходила в чотирьох вимірах:

а) синтаксичному - поступовій заміні аналітичних форм вираження на синтетичні, напр., відтопонімне означення z Dubй на Dubskэ, патронімічні назви Heшman syn Lewow на Hrochщv Matouљ, назви за оселею s Martou z Sedlakovб doma на Martа Sedlakovб;

б) словотвірному - зміна чи поява нових суфіксів, напр. y відтопонімних означеннях -skэ, -бk, -ec, у посесивних назвах -ovic, -iс на -in, -щv, -ovб, -щ, -э;

в) семантичному - напр., у посесивних назвах перехід демінутивних іменувань у патронімічні Beneљ Mнrek, Jan Kapшнk, Petr Chmelнk, у прізвиськах Jan Davidщ, tkadlec - Jan Tkadlec, у назвах за оселею U иervenйho orla - Maшнk Orel, Jan od Rбmov - Jan Rбm;

г) морфологічному - наприклад, скам'янілий родовий відмінок патронімів Vбvry Љimоnovic, Barborou Batrбkovic, Jan Tomбљщ, mezi Martнnem Maшenkъ.

6. Формування офіційного стандарту іменувань, з точки зору кількісного складу компонентів чеських антропонімів, відбувалося в напрямі до розширення меж найменування (для представників середньої та нижчої соціальної верстви (1>2), та до його кількісного згортання для представників соціальних верхів (1>2>3>2). Трилексемні антропоніми в контексті чеської допрізвищевої антропонімосистеми є досить поширеним явищем, особливо серед шляхти. Найактуальнішими були іменування, що складалися з особового імені, прізвиська та відтопонімного означення або з двох відтопонімних означень, а з XVІ ст. -- з двох особових імен та відтопонімного означення.

7. Еволюція допрізвищевих назв полягала: а) в урізноманітненні їх якісного складу (онімної та апелятивної лексики): якщо у догуситський період уточнюючим до імені компонентом були прізвиська, відтопонімні означення та посесивні конструкції, то вже з ХV ст. вони доповнювалися особовими іменами, назвами за оселею, цеховими назвами, антропонімізованими назвами за професією і зрештою трансформувалися у допрізвищеві родинні означення; б) у збільшенні чи зменшенні продуктивності тих чи інших типів допрізвищевих назв. Якщо в ХІV-ХV ст. домінуючі позиції належали АФ ім'я + відтопонімне означення, то з ХVІІ ст. пререважають конструкції з прізвиськом у складі АФ, адже прізвисько як антропонімійна категорія відзначалося високим ступенем індивідуалізації і найбільшою мірою годилося для вживання у функції родинного означення.

8. Еволюція чеської антропосистеми характеризувалася зміною соціального навантаження деяких допрізвищевих назв. Так, відтопонімне означення у складі найменуваннь особи у ХІІ-ХІV ст. вживалося для ідентифікації представників шляхти. Однак уже у ХV-ХVІІ ст. такі означення індивідуалізують також осіб середнього прошарку суспільства.

9. Родинна належність у чехів оформлялася двома способами: словотворчими формантами та лексичними засобами. На словотворчому рівні до ХІІІ ст. продуктивністю відзначався патронімічний суфікс -ovic, згодом -щv. З огляду на те, що чехи рано відмовилися від патронімічних формантів, використовуючи десуфіксовані патроніми, функцію посесивів виконували також демінутивні суфікси -ek, -ес, -нk, приєднані до особового імені батька. Сімейна пов'язаність осіб у представників шляхти виражалася не словотворчими формантами, а на лексичному рівні, до прикладу, відтопонімним означенням, котре вказувало одночасно і на рід, вихідцем з якого був денотат, і на місце, де цей рід проживав. Це була опосередкована вказівка. Крім того, чеська шляхта досить рано почала використовувати індивідувальне прізвисько якогось предка у ролі допрізвищевого родинного означення ( Berkovй, Kolowratovй, Zajicovй).

10. Типовим явищем чеської антропонімії, як і антропонімії деяких інших західнослов'янських мов, є ідентифікація особи за оселею. Назву за оселею людина могла дістати двома способами: за прізвиськом попереднього власника та за назвою гербів чи будинкових знаків. Поширенню назв за оселею сприяли державні канцелярії, котрі в актах закріплювали за будинками індивідуальні прізвиська чи імена їх перших власників. З 1770 р. традиція іменування особи за оселею була припинена на державному рівні розпорядженням про нумерацію будинків. Однак звичай називати особу за помешканням продовжував побутувати в неофіційному іменуванні.

11. Семантичним варіантом прізвиськ, що фіксувалися у складі допрізвищевих означень, були цехові назви. Це були прізвиська, набуті особою в процесі праці чи в цеховому колективі. Завдяки своїй ідентифікаційній потужності цехові назви могли фіксуватися навіть у метриках, замінивши собою родинні, патронімічні та інші назви.

12. Еволюція жіночих іменувань полягала в скороченні кількості одиниць в антропонімійних синтагмах. Аналітично виражений посесивний компонент, що входив до складу жіночих іменувань, поступово змінився на синтетично виражений андронім чи патронім. Синтетично виражені посесивні іменування представлені двома морфологічними варіантами -- ад'єктивним (з суфіксом -ovб) та субстантивним (з суфіксом -ka). З XVII ст. відбувається стабілізація у вживанні жіночих іменувань. У більшості випадків чешки ідентифікувалися за особовим іменем та андронімом або патронімом, а з XVIIІ ст. родинним означенням на -ovб. Виняток становили одиничні фіксації іменувань представниць аристократичного походження, складені з трьох і більше антрополексем.

13. Християнізація слов'янського іменникб в чехів відбувалася у два етапи. Перший етап (від запровадження християнства - до XІІІ століття) характеризується меншою інтенсивністю поширення християнських імен. Статистичні показники свідчать, що домінуючі позиції в догуситський період посідають слов'янські автохтонні імена. Закріпленню християнських імен у чеському суспільстві сприяло поширення культу святих у XІV ст. Кількісні показники імен різної ґенези в той період практично зрівнялися. Другий етап розпочався в XVІ ст. і був пов'язаний з рішенням Тридентського собору про обов'язковість надання новонародженим дітям імен з римського мартирологіуму. Статистичні підрахунки засвідчили різкий спад у вживанні слов'янських імен у XVI ст., після чого питома вага імен християнського походження становила близько 90%. Повернення чехів до одвічно слов'янських імен розпочалося в XVIII ст. і було пов'язане з першою хвилею національного відродження.

14. Еволюція чеських антропоформул допрізвищевого періоду в порівнянні з розвитком східно- та піденнослов'янських антропосистем мала ряд відмінностей. Руйнування традицій родоплемінного ладу та раннє закріплення спадкового права у чехів, як і в решти західних слов'ян, відрізняли їх від власних особових назв південних та східних слов'ян. На перший план тут виступали відтопонімні означення та назви за індивідуальною ознакою. Назви за географічною ознакою в чехів у післягуситський період не є носіями соціальної інформації. Чеську антропосистему від східно- та південнослов'янських відрізняє також: а) незначний відсоток патронімів у складі АФ; б) специфічний спосіб ідентифікації людності - назви за оселею. Враховуючи кількісний склад компонентів АФ, розвиток чеської антропосистеми відбувався в напрямку до трилексемної структури з подальшим поверненням до дволексемної, тоді як, наприклад, у російській -- до чотирилексемної з поверненням до трилексемної АФ.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петріца Н.М. Старочеська антропонімія в діахронії (на матеріалі хроніки Даліміла) / Н.М. Петріца // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. Серія: Слов'янська філологія. - Чернівці, 2007. - Вип. 354-355. - С. 206-210.

2. Петріца Н.М. Старочеська антропонімія з погляду її походження (на матеріалі хроніки Даліміла) / Н.М. Петріца // Науковий вісник Ужгородського університету: зб. наук. праць. Серія: Філологія. -Ужгород, 2007. - Вип. 16. - С. 112-116.

3. Петріца Н.М. Антропонімія чеської актової мови 14 - початку 18 століття (на основі пам'ятки «Lнstiny a zбpisy Bмlskй o vмcech mмstskэch i sedlskэch z let 1345-1708») / Н.М. Петріца // Studia Slovakistica. Серія: Ономастика. Антропоніміка. - Ужгород, 2008. - Вип. 9.- C. 69-78.

4. Петріца Н.М. Способи ідентифікації особи у старочеських хроніках XIV-XV століття / Н.М. Петріца // Studia Slovakistica: Зб. наук. праць на честь 80-річчя д.ф.н., проф. П.П. Чучки / відп. ред. С.М. Пахомова. - Ужгород, 2008. - Вип. 8. - С. 277-285.

5. Петріца Н.М. Антропонімійна база старочеських багатолексемних особових іменувань у писемних пам'ятках XIІI-XVI століть / Н.М. Петріца // Студії з ономастики та етимології: зб. наук. праць / відп. ред. В.П. Шульгач. - Київ, 2009. - С. 146-154.

АНОТАЦІЇ

Петріца Н.М. Чеські антропонімні формули XI -XVIIІ століть. ? Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.03 ? слов'янські мови. ? Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню чеських антропонімних формул допрізвищевого періоду. На основі писемних джерел XI -XVIIІ ст. системно простежено еволюцію чеської антропонімійної системи, визначено найуживаніші антропонімійні формули, подано їх якісну та кількісну характеристику в межах певних хронологічних зрізів. З'ясовано функції антропонімних формул з погляду парадигматичних та синтагматичних відношень.

Складовими чеських багатолексемних антропонимів були прізвиська, відтопонимні означення, особові імена, цехові назви, патроніми. З XVII ст. найуживанішою дволексемною антропоформулою є особове ім'я + прізвисько. Чеська антропосистема допрізвищевого періоду від східно- та південнослов'янських відрізняється незначним відсотком патронімів у складі АФ та специфічним способом ідентифікації людності - назвою за оселею.

Укладено покажчик чеських антропонімів XI-XVIII ст., котрий унаочнює результати проведеного дослідження.

Ключові слова: антропонімна формула, антропонімна система, антропонім, однолексемні антропоніми, багатолексемні антропоніми, прізвисько, посесивна назва, патронім.

Петрица Н.Н. Чешские антропонимные формулы XI-XVIII веков.- Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.03 - славянские языки. - Институт языкознания им. А.А. Потебни НАН Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию чешских антропонимных формул дофамильного периода. На основе анализа 13000 антропонимов, извлеченных из 31 письменного источника XI-XVIII веков, системно исследована эволюция чешской антропонимной системы, определены наиболее употребляемые типы антропонимных многочленов, представлена их качественная и количественная характеристика в пределах определенных хронологических срезов, установлены антропонимные формулы, лежащие в основе многолексемных собственных личных именований и определены особенности их функционирования на различных синхронных уровнях. Однолексемные именования рассматриваются в диссертации как способ идентификации лица, предшествовавший системе антропонимных формул. В диссертации проанализированы мотивы, механизмы и хронология трансформации чешской однолексемной антропосистемы в систему антропонимных формул. Главными причинами разрушения чешской однолексемной антропосистемы в работе рассматриваются, во-первых, бедность именного репертуара, вызванная христианизацией славянского именника на фоне масштабных демографических и социальных изменений, что привело к резкому сокращению активно функционирующих имен, во-вторых, необходимость использования дополнительного онима для подтверждения связи генераций в условиях рано сформировавшегося у чехов права частной собственности и наследственного права.

Основным способом обозначения лица у чехов до ХIII века были однолексемные онимы в виде древних славянских имён. Однако начиная с XII века на периферии антропосистемы появляются составные личные именования, удельный вес которых к XIV веку составил уже чуть более половины всех антропонимов в письменных текстах. Структурными составляющими чешских антропонимных формул догуситского периода были прозвища, оттопонимные определения и поссесивные именования. Среди антропонимных двучленов до XIII в. преобладали АФ личное имя + прозвище (Stoislav Koza), а с XIV в. - АФ личное имя + оттопонимное определение, существовавшая в двух морфологический вариантах: субстантивном (с топонимом в форме родительного падежа с предлогом z // de, например, Chaslaw de Potin) и адъективном (Iarogneu Satcensis). Поссесивные именования в письменних источниках представлены незначительным количеством патронимов. Развитие чешской АФ личное имя + поссесивный компонент проходило в том же направлении, что и во всех славянских языках - от аналитических к синтетическим патронимам. Если в XI в. аналитические патронимы были единственной формой выражения притяжательности (Bolezlaus, filius sevi Boleslay), то уже в с XII в. в чешских источниках появляются синтетические патронимы, которые к XIV веку составили едва ли не половину всех АФ личное имя + поссесивный компонент (Beneda Stiboric).

С XIII века письменные источники фиксируют антропонимические именования, состоящие из трех, а иногда и более антропонимических единиц. С этого периода актуальными средствами идентификации наряду с личным именем часто выступали одновременно несколько признаков (напр., индивидуальный и оттопонимный). В XIV в. такие многочлены составляют уже около 10% от всех антропонимов. Составными элементами трехлексемных АФ в XIV в. были прозвища, оттопонимные определения и поссесивные именования, зафиксированные в следующих комбинациях: 1. личное имя + прозвище + воттопонимное определение (Bohunek Kozlik z Drahobudic); 2. личное имя + поссесивное именование + оттопонимное определение (Martinus Venczslai de Sdersicz); 3. личное имя + два оттопонимных определения (pan Jetrich z Janowic i z Nбchoda); 4. личное имя + два прозвища (Mikulaљ шeиeny Sidloch rychtбш).

Aнтропонимия чешских письменных памятников XV-XVIII вв. характеризуется сокращением количества однолексемных личных имен. Основной антропонимической единицей, которая употреблялась в качестве стержневого компонента АФ, были имена христианского происхождения. Решающую роль здесь сыграло постановление Тридентского собора об обязательном наречении новорожденных именами из римского мартирологиума. В результате этого имена славянского происхождения постепенно меняют свою функцию, употребляясь сначала как прозвища, а позже - в качестве дофамильных прозваний.

В XV-XVII веках слагаемыми чешских многолексемных антропонимов были прозвища, оттопонимные определения, личные имена, цеховые прозвания, прозвища по названию дома, патронимы. Двулексемные именования в письменных источниках представлены четырьмя антропоформулами: a) личное имя + прозвище (Havel Strach); б) личное имя + оттопонимное определение (Mнkulбљ z Bedшнchovб); в) личное имя + поссесивное именование (Hrochщv Matouљ); г) личное имя + название по дому (Bartoљe od Ruoћe иervenй). Динамика распространения этих формул в диахронии свидетельствует о неравномерности их фиксации в течение XV-XVII веков. Если в XIV-XV вв. преобладала АФ личное имя + оттопонимное определение, то с XVII в. самой распространенной двулексемной антропоформулой было личное имя + прозвище. С XVI в. именования такого типа все чаще употребляются как родовые прозвания, а с XVII в. они системно передаются по наследству по мужской линии. Для чешской исторической антропонимии XVII век является периодом стабилизации национальной антропоформулы, закреплённой впоследствии специальным указом Йозефа II.

Трехлексемные антропонимы представлены восемью типами антропоформул: 1. личное имя + прозвище + оттопонимное определение (Jншнka Zavшela ze vsн Moraљнc); 2. личное имя + поссесивное имнование + оттопонимное определение (Jan Martinec z Plevтova); 3. личное имя + два оттопонимных определения (Jнndшнch Dobrskэ z Tmбnм); 4. личное имя + два прозвища (Jana Pokornйho jнnбk Slavнka); 5. личное имя + два поссесивных именования (Janem Љнmonovэm synem neboћtнka Vбvry); 6. личное имя + поссесивное именование + прозвище (Jakub pшнjmнm Jakubec, syn neboћtнka Bartonм); 7. личное имя + личное имя + оттопонимное определение или прозвище (Mнkulбљ Vojslav z Branнљova); 8. личное имя + название по дому + оттопонимное определение (Havel z domu Ћбteckйho, mмљtмnнn Novйho mмsta Praћskйho).

Эволюция чешских антропоформул дофамильного периода по сравнению с восточно- и южнославянскими имела ряд особенностей, вызванных более ранним разрушением у чехов традиций родоплеменного строя. Соответствующее раннее закрепление здесь наследственного права вывело на первый план оттопонимные определения и индивидуальные прозвища. Чешскую антропосистему отличает также: а) незначительный процент патронимов в составе АФ; б) специфический способ идентификации людей - названия по дому. Названия по географическому признаку у чехов в послегуситский период не являются носителями социальной информации.

Ключевые слова: антропонимная формула, антропосистема, антропоним, однолексемные антропонимы, многолексемные антропонимы, прозвище, поссесивное именование, патроним.

Petrica N.M. Czech Anthroponimic Formulas of XI - XVIII cent. - Manuscript. Dissertation submitted for Doctor of Sciences (Philology) degree in speciality 10.02.03. - Slavonic Languages. - Ukrainian National Academy of Sciences, O.O. Potebnia Institute of Linguistics, Kyiv, 2010.

The dissertation deals with the investigation of Czech anthroponimic formulas of fore-proper name period. On the basis of XI-XVIII century's written recourses Czech anthroponimic system evolution is systematically analysed, most frequently used types of anthroponimic polynomials are analysed, their qualitative and quantitative characteristics are presented in terms of certain chronological sections. Functions of anthroponimic formulas are established from the view of paradigmatic and syntagmatic connections.

The components of poly-lexeme anthroponimics were nicknames, toponimic attributes, proper names, workshop names, patronymics. Starting from XVII century most highly used are two-lexeme anthroponimic formulas “ proper name + nickname”. Czech Anthroponimic system of fore-proper name period differs from east and south-Slavonic by a small percentage of patronymics in АФconstituent part and by specific way of population identity that named by a place of living.

The Czech anthroponimic formula reference of XI-XVIII is established and it visualises the result of completed research.

Key words: anthroponimic formulas, anthroponimic system, anthroponym, one-lexeme anthroponimic formula, poly-lexeme anthroponimic formula, nickname, possessive name, patronym.

Размещено на Allbest.ru