Опис пейзажу в англомовному художньому дискурсі XVIII - початку XX століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

ОПИС ПЕЙЗАЖУ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ XVIII - ПОЧАТКУ XX століть

Пасічник Галина Петрівна

Херсон - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

художній лінгвістичний пейзаж англомовний

У реферованій роботі вперше з позицій когнітивно-дискурсивної парадигми знання встановлено та визначено роль і місце опису пейзажу (далі - ОП) у реалістичному англомовному художньому дискурсі (далі - АХД) XVIII - початку XX століть, закономірності реалізації смислових механізмів його гетерохронного конституювання, жанрово-мовленнєву специфіку й композицію.

Пейзажні замальовки неодноразово привертали увагу дослідників у межах як мистецтвознавчого (О.І. Бенуа, Л.Г. Богемська, С.М. Даніель, С.А. Ничкало, О.М. Ущапівська та ін.), так і літературознавчого (А. Бєлий, І.К. Дунаєвська, М.Н. Епштейн, Н.П. Іванова, Ю.М. Левін, М.В. Нікітін, В.Ф. Саводник, Т.В. Смірнова, Г. Шичан, У Хао та ін.) напрямів наукового пошуку. ОП був також і об'єктом поодиноких лінгвістичних розвідок, що здійснювалися під кутом зору з'ясування його місця та ролі у композиції художнього твору (Л.А. Абдушукурова, М.П. Брандес, В.А. Кухаренко, Д.С. Лихачов, О.І. Харитоненко, В.Ф. Ходасевич та ін.) і слугували розкриттю авторського задуму взагалі та простеженню психологізації особистих рис, притаманних літературним персонажам, зокрема. Однак до сьогодні поза увагою дослідників усе ще залишається ціла низка невисвітлених, хоча й лінгвістично релевантних параметрів ОП, до яких у першу чергу належать: жанрова природа, концептосистемна організація, специфіка вербального аранжування тощо. Предметом окремого вивчення ще не стали ті істотні особливості ОП, які розкривають його сутність як лінгвокультурного феномену в художньому дискурсі англійської та інших мовних спільнот.

Актуальність теми роботи визначається підвищеним інтересом сучасної антропоцентричної парадигми лінгвістичних досліджень до місця й ролі мовленнєвої комунікації з погляду її реалізації у дискурсивному просторі. Безпосереднє відношення до зазначеної проблеми має й модель “людина - природа”, яка у художньому дискурсі знаходить своє яскраве втілення в ОП як однієї із зовнішньо мотивованих і водночас внутрішньо цілісних категорій тексту. Ціла низка питань, пов'язаних із вивченням лінгвокогнітивного потенціалу, концептуальної репрезентації, предикативної архітектоніки та стилістичних конотацій в ОП, які значною мірою долучаються до створення художньо об'єктивованого “зображення природи” й психологічно достовірного образу людини на її тлі, все ще залишаються лакунарними у лінгвістичній епістемології й тому потребують ґрунтовного вивчення під кутом зору назрілих завдань нинішніх мовознавчих студій.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дослідження, тема якого затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова 18.10.2007 р. (протокол № 3), уточнена й перезатверджена Вченою радою Закарпатського державного університету 03.02.2011 р. (протокол № 4), входить до кола актуальних питань, досліджуваних у межах комплексної наукової теми кафедри ділової іноземної мови та перекладу Закарпатського державного університету “Функціонально-прагматичні та номінативно-когнітивні аспекти романо-германських мов і перекладу”(номер держреєстрації ІГ-127Б, ІГ-21Б).

Мета роботи - виявити особливості ОП як художньо об'єктивованого зображення природи й краєвиду, зумовлених його лінгвоконцептуальними властивостями в англомовному художньому дискурсі XVIII - початку XX століть. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1) з'ясувати наукові підходи до вивчення опису пейзажу та методики аналізу;

2) визначити роль і місце ОП у системі категорій АХД та його жанрову й композиційну специфіку;

3) виявити особливості предикативної організації ОП;

4) описати особливості синтаксичної репрезентації;

5) охарактеризувати стилістичні засоби і прийоми опису пейзажу в АХД;

6) установити концептосистемну організацію ОП у дискурсивному просторі художньої комунікації;

7) інвентаризувати вербальні засоби об'єктивації та профілізації концептів, характерних для ОП різних літературно-стильових напрямів.

Об'єкт дослідження - письмово зафіксовані способи й засоби опису пейзажу в АХД XVIII - початку XX століть.

Предмет наукового пошуку - лексико-граматичні, стилістичні та лінгвоконцептуальні особливості репрезентації ОП у зазначеному дискурсі.

Матеріалом дослідження слугували текстові фрагменти з ОП, відібрані з 30 романів відомих англійських письменників XVIII - початку XX ст., якими охоплювалися всі етапи становлення реалістичного роману й, відповідно, англомовного художнього дискурсу разом із домінувальним художнім напрямом творчості автора в ньому. Загальний обсяг опрацьованого матеріалу складає понад 1080 текстових фрагментів пейзажних замальовок із 24 000 сторінок.

Методологія й методи дослідження. Цільові установки й завдання визначили комплексну методику наукового пошуку, у якій поєднано процедури та прийоми лінгвостилістичного аналізу (для вивчення параметрів стилістичної маркованості одиниць-вербалізаторів концептів), лінгвоконцептуальний (для встановлення структури й змістових конституентів авторської лінгвоконцептосфери), системно-функціональний (для вивчення функціонування концептуально значущих мовних одиниць в індивідуальній авторській концептосистемі), лексикографічний (для визначення лексем логіко-поняттєвого шару концептів) і елементи квантитативного аналізу (для визначення ступеня активності вербалізованих складників концепту ПЕЙЗАЖ). Метод когнітивної інтерпретації поряд із загальними методами наукового пізнання: спостереженням, описом, узагальненням, індукцією і дедукцією уможливив виявлення й опис характерних рис, ознак і властивостей жанрової та стилістичної своєрідності ОП в АХД.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній здійснено комплексне когнітивно-дискурсивне дослідження ОП в АХД та, відповідно, вперше:

- визначено лінгвістично релевантні параметри ОП шляхом його осмислення у міждисциплінарних вимірах гуманітарної парадигми знання;

- різнобічно охарактеризовано жанрово-стилістичну специфіку ОП, установлено алгоритм його конструювання та здійснено класифікацію типів і різновидів репрезентації в англомовному художньому дискурсі;

- виділено концептуальні домінанти, з'ясовано шляхи і способи їх лексичної та фразеологічної об'єктивації;

- описано засоби й механізми гетерохронної лексико-граматичної репрезентації ОП;

- виявлено особливості використання стилістичних засобів, прийомів і фігур для ОП в англомовному художньому дискурсі XVIII - початку XX ст.

На захист виносяться такі основні положення:

1. ОП є важливим складником АХД із погляду його композиційно-мовленнєвої організації й характеризується такими основними рисами: екстралінгвальним підґрунтям, антропоцентричністю, чіткою структурно-логічною схемою побудови, системною зумовленістю внутрішньотекстових зв'язків локального та глобального планів для репрезентації цілісної комунікативної ситуації, у центрі уваги якої є зображення погоди, природи, краєвиду, ландшафту.

2. Із лінгвопоетичної точки зору ОП та його конституенти набувають хронотопних й антропоцентричних ознак у тканині художнього твору, які є носіями загальнонаціонального, особистісного (індивідуально-авторського, світоглядного й ідейно-художнього) та чуттєвого (характеризується залученням п'яти органів чуття для його сприйняття) компонентів, що активно впливають на жанрову й композиційну специфіку авторської репрезентації.

3. ОП в АХД має за мету повідомити читачеві інформацію про певні особливості погодно-кліматичних явищ і/або краєвидів і передати суб'єктивну авторську позицію зі зверненням до розуму адресата, виконуючи поряд із провідною асертивною, також і контактновстановлюючу та апелятивну функції.

4. Як один зі змістових блоків роману ОП є композиційно визначеним із характерними для нього типологічними властивостями. Залежно від ступеня деталізації у зображенні позамовної ситуації структура ОП репрезентована у вигляді таких текстових складників: штрих і панорама. Переважання тих чи інших елементів в ОП зумовлено наявністю у ньому моно- й поліцентричних його особливостей.

5. ОП когнітивно співвіднесений із узагальненим тематично інтегрованим знанням у вигляді фрейму, який містить прототипну інформацію про те “ЩО - [КОЛИ - ДЕ - ЯК - ЧОМУ] - ВІДБУВАЄТЬСЯ”. Цей фрейм є тим когнітивно-дискурсивним доменом, відносно якого здійснено класифікацію ОП.

6. Провідне місце у реалізації вербального коду, здійснюваного ОП, належить жанрово-стилістичним компонентам текстової матерії, які у сукупності сприяють успішному втіленню його специфічних прагманастанов і когнітивних схем їх реалізації. Когнітивно-семантична та жанрова специфіка АХД визначає вибір шляхів і способів предикативного й мовно-стилістичного аранжування ОП.

7. Концептосистема ОП конституюється однойменним гіперконцептом пейзаж - стереоскопічним смисловим утворенням, у якому сходяться і взаємодіють поняттєвий, образний та ціннісний складники. На нижчому рівні абстракції включеними у пейзаж ментальними одиницями є макроконцепти GROUND / land, sky / weather, water, fire, витоками яких є чотири першостихії - земля, повітря, вода й вогонь. Ці складники гіперконцепту ПЕЙЗАЖ слугують засобом створення відповідного образу природи, у якому поєднуються мовні й позамовні ознаки.

8. Когнітивно-семантичне та семіотичне відтворення ОП в АХД XVIII - початку XX століть пройшли складний і суперечливий шлях свого еволюційного розвитку. Формування канонів зображення національного пейзажу в англійській прозі відбувалося під впливом таких літературно-художніх напрямів, як романтизм, реалізм і натуралізм, які уможливили сприйняття ОП у всій його багатогранності та невичерпності крізь призму суб'єктивно-авторського світобачення. В англомовному художньому дискурсі початку ХХ ст. вони доповнені новими естетичними вимірами, центральною ланкою яких стала мовна особистість.

Теоретичне значення дисертації полягає у її внеску в напрацювання проблеми лінгвокогнітивної інтерпретації художнього дискурсу, з одного боку, а також у поглиблене вивчення специфіки англомовного різновиду художнього дискурсу - з іншого. Отримані у роботі нові знання доповнюють наявні сьогодні відомості теоретичної граматики, лексикології, стилістики англійської мови, лінгвістики тексту, теорії комунікації та лінгвоконцептології. У ній запропоновано загальні принципи й підходи до об'єкта дослідження, які уможливлюють отримання нових наукових даних про жанрово-стилістичну специфіку ОП, лінгвокогнітивний потенціал та преферентні схеми комунікативної реалізації. Теоретично релевантними є також запропоновані у дисертації методи опису, інвентаризації та систематизації семіотичних засобів пейзажної репрезентації у сучасній англійській мові.

Практична цінність проведеного дослідження визначається можливістю використання його результатів, положень і висновків в університетських курсах лекцій із теоретичної граматики англійської мови (розділи: “Предикативні категорії дієслова”, “Номінативний і комунікативний аспекти простого та складного речення”), стилістики (розділи: “Функціональні стилі”, “Стилістичні засоби і прийоми”), а також спецкурсів із тексто- й дискурсознавства, комунікативної й когнітивної лінгвістики та герменевтики. Крім того, вони можуть виявитися корисними і в розробці програм, підручників та навчально-методичних посібників із практики викладання англійської мови (інтерпретація тексту), а також у наукових розвідках студентів і здобувачів філологічних спеціальностей.

Апробація роботи. Основні результати, висновки й положення дисертаційного дослідження викладено у доповідях на таких наукових конференціях:

міжнародних - “Лінгвістика та лінгводидактика на зламі століть” (Львів, 2003); “ХІІ Міжнародна конференція ім. проф. С. Бураго” (Київ, 2003); “ХІІІ Міжнародна конференція ім. проф. С. Бураго” (Київ, 2004); “IX TESOL - Ukraine Convention: Building Cross-Cultural Understanding Through ELT” (Горлівка, 2004); Ювілейні четверті Каразінські читання Людина. Мова. Комунікація (Харків, 2004); “Ефективність державного управління в контексті Європейської інтеграції” (Львів, 2004); “Лінгвістика та лінгводидактика на зламі століть: питання теорії та практики” (Львів, 2004); “Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції” (Київ, 2006); “Міжнародний симпозіум Українського товариства дослідників англійської мови” (Київ, 2007; 2010);

всеукраїнських - “Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004); “Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007); Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація (Харків, 2008);

щорічних звітних конференціях кафедри ділової іноземної мови та перекладу Закарпатського державного університету (2008-2010), кафедри англійської філології Національного університету імені Михайла Драгоманова (2005-2007), кафедри іноземних мов Національного університету “Львівська політехніка” (2003 - 2010).

Публікації. Основні положення роботи викладено у 19 публікаціях, 15 з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а 4 - у матеріалах Міжнародних та Всеукраїнських наукових конференцій. Загальний обсяг надрукованих праць - 5,3 д.а.

Структура і обсяг. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожної з них, загальних висновків, списку використаних джерел, переліку лексикографічних джерел, додатків у вигляді таблиць. Основний текст дисертації становить 188 сторінок, а загальний її обсяг із додатками - 248 сторінок. Список використаних джерел налічує 425 бібліографічних позицій. Список джерел ілюстративного матеріалу містить 30 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, сформульовано положення, що виносяться на захист, висвітлено методологічні засади роботи, теоретичне та практичне значення, а також здійснено опис емпіричного матеріалу з обґрунтуванням принципів і методів його наукового аналізу, подано відомості про апробацію отриманих результатів і структуру роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади опису пейзажу в англомовному художньому дискурсі” висвітлено основні підходи до вивчення ОП, сформульовано визначення англомовного художнього дискурсу, що є носієм пейзажної репрезентації, змодельовано алгоритм та реконструйовано фреймову структуру ОП.

Сучасна лінгвістика визначає опис пейзажу складником змісту і композиції художнього твору, який присвячено текстовому змалюванню погоди, природи, краєвиду, знаковим елементом картини світу письменника та його персонажів, що зумовлює поліфункціональність образів, тематики і мотивів природи. ОП є предметом вивчення різних наукових дисциплін, він став своєрідною точкою перетину численних наукових парадигм: мистецтвознавства, кінематографу, літературознавства, лінгвокультурології, лінгвопоетики та ін. У роботі простежується виникнення поняття “пейзаж” в живописі ХVIII ст. і його осмислення у тогочасній художній літературі до сучасності. ОП був об'єктом поодиноких лінгвістичних розвідок, що здійснювалися під кутом зору з'ясування його місця та ролі у композиції художнього твору. Дослідники намагалися виявити універсальні риси мовлення та форми літературних творів малого й великого обсягу, що здійснювалося, зазвичай, із позицій лінгвостилістики (В.А. Кухаренко, І.В. Яковлєва), порівняльної стилістики (В.Ф. Саводник, А. Бєлий) із залученням квантитативних (Ю.М. Левін Л.А. Абдушукурова) і концептуальних методів аналізу (І.М. Дишлюк). Однак до сьогодні поза увагою науковців усе ще залишається ціла низка невисвітлених, хоча й лінгвістично релевантних параметрів ОП, до яких у першу чергу належать: жанрова природа, концептосистемна організація, специфіка вербального аранжування, стилістичний профіль тощо. В основу нашого наукового пошуку покладено проведення різнобічного комплексного аналізу ОП в АХД на рівні семантико-когнітивного підходу.

Англомовний художній дискурс є складним феноменом, оскільки мовлення досліджуваних романів загалом жанрово різноманітне, а “живе” спілкування між персонажами, описане на сторінках кожного твору, породжує своєрідні композиційно-мовленнєві форми. Для нашого наукового пошуку важливою є думка про те, що мовленнєвий жанр - це розгорнута і складна побудова, типова форма висловлювання (М.М Бахтін) або композиційна форма тексту (В.В. Виноградов, Н.В. Орлова). У межах художнього дискурсу наявні щонайменше три різновиди мовленнєвого жанру “опис”: портрет, інтер'єр і пейзаж, які є середовищем знаходження людини - відкритим чи закритим, динамічним чи статичним, активним чи пасивним. Мовленнєвий жанр “опис”, на наш погляд, найбільш релевантний для комплексного дослідження специфіки англомовного ОП.

У контексті реферованої дисертації ОП тлумачимо як художню іпостась світового простору, проекцію `просторового континууму' (В.А. Кухаренко) в художньому дискурсі. Сьогодні науковий аналіз ОП набув особливої актуальності, оскільки вважається, що він, будучи елементом форми, є відображенням ментального простору автора і як такий дає підставу для тверджень про належність того чи іншого твору до певного літературного напряму. Про важливість дослідження опису пейзажу свідчать і роботи Н.Р. Демчук, Н.П. Іванової, Д.С. Лихачова, О.І. Харитоненка, В.Ф. Ходасевича, Г. Шичан та ін.

Однак, ОП як необхідний елемент процесу комунікації під час створення або посилення враження про учасника комунікативного акту, надзвичайно важке завдання, оскільки необхідне ретельне вивчення особливостей природного середовища разом із розумінням психології людини. ОП в АХД стає засобом екстеріоризації внутрішнього стану чи настрою персонажа, напр.,

(1) The sun was resting on the hill like a drop of blood on an eyelid by the time she had got up the road opposite the amphitheatre (T. Hardy).

Порівняння сонця із краплиною крові акцентує відповідність об'єкта краєвиду і особистості, що водночас робить ОП одним із основних конституентів формування характеру героїв роману та художньої концепції людини. У такий спосіб художня рефлексія ОП виявляється тісно пов'язаною з людиною - автором і його персонажем, їхніми внутрішнім і зовнішнім світами.

Описати об'єкт краєвиду або явище природи означає встановити його якісні та кількісні характеристики. Так, у прикладі (2) наведено різноманітні ознаки, які характеризують зимову погоду.

(2) It was the last morning in February, with a low grey sky, and a light oar-frost on the green border of the road and on the black hedges (G. Eliot).

В ОП чільне місце відведено фоновій інформації (соціокультурній, країнознавчій, ідеологічній, психологічній тощо), яка повідомляється не хаотично, а впорядковано. Організаційною основою такої репрезентації виступають когнітивні схеми або фрейми (С.А. Жаботинська). Постійна динаміка процесів кодування й декодування опису пейзажу в межах перманентного мисленнєво-мовленнєвого руху від відомого до невідомого співвідноситься з узагальненим знанням, тематично інтегрованим у фреймі, який містить типологізовану інформацію у форматі: ЩО - [КОЛИ - ДЕ - ЯК - ЧОМУ] - ВІДБУВАЄТЬСЯ.

Створення індивідуально-авторського ОП передбачає певну послідовність у введенні мовної й позамовної інформації, яка є багатоаспектною та різностатусною. Побудова ОП як окремого мовленнєвого жанру (мікротекст/ фрагмент тексту) та його включення в макротекст (художній твір) здійснюється за певними правилами і законами - за чітко окресленим алгоритмом. Він також зумовлює складноструктурованість тексту ОП, яка базується щонайменше на трьох методологічно релевантних факторах: мотиваційно-інтенціональному (скеровує використання підпорядкованих йому стратегій і тактик побудови ОП), пропозиційому (скеровує шляхи й способи наповнення ОП позамовною інформацією) та композиційному (логіко-смислове конструювання і мовне аранжування). Усі ці три складники збігаються з тією структурою мовленнєвої діяльності, що Ч. Морріс розглядав у триєдності прагматики, семантики й синтактики і яка вважається сьогодні класичною схемою породження мовленнєвих повідомлень.

Мотиви використання ОП в АХД письменником можуть бути найрізноманітнішими (фатичний, апелятивний, інформативний), однак основним із них є, очевидно, позиція автора художнього твору. Типи інформування відображають принципову готовність мовця довести до відома читача те, що він знає (розуміє, усвідомлює) про позамовну дійсність. Головна функція інформативних висловлень в ОП полягає не просто у констатації і переліку його конституентів, а у викладі важливої естетичної інформації відповідно до авторської прагматики із застосуванням адекватних стратегій і тактик. Під час детального ознайомлення з конкретним ОП простежуються певні стратегії, яким надається перевага у його побудові. Основою цього є перцептуальна виділеність окремих елнементів, унаслідок якої одні з них виступають значущими, а інші - другорядними, напр.,

(3а) …Meanwhile, the sea swelled mountains high; the boat pitched with such violence as if it had been going to pieces; the wind roared, the lightning flashed, the thunder bellowed, and the rain descended in a deluge…(T. Smollett); (3б) The waves are hoarse with repetition of their mystery: the dust lies piled upon the shore; the sea-birds soar and hover; the winds and clouds go forth upon their trackless flight; in white arms beckon, in the moonlight, to the invisible country far away… (Ch. Dickens). Наведені приклади представляють два прояви авторської індивідуальності у картинах шторму / storm, у яких спостерігається перцептуальна виділеність окремих елементів природної стихії, більш та менш (другорядних) значущих, Особливості зображення можна пояснити бажанням письменників акцентувати саме ці деталі, що узгоджується з їхніми преференціями.

Не менш важливим аспектом ОП є його вербальне аранжування, яке, відповідно до наших спостережень, подається не хаотично, а впорядковано та передбачає усвідомлення семантичної домінанти художнього образу Воно може реалізуватися у широкій / панорамній і крапковій / штриховій репрезентації ОП. Пейзажний штрих може бути представленим як одна із згадок кліматично-погодного, сезонно-часового та ландшафтного елемента з мінімальною характеристикою у складі діалогу, опису зовнішності персонажа тощо (це проілюстровано у прикладі (1), де семантичною домінантою є sun). Широкі (великі за обсягом) ОП характеризуються наявністю і взаємодією декількох (у прикладі (2), двома польовими структурами Всесвіту (два архетипи: повітря, вода) зображено широкий ОП). У них, зазвичай, більше простору для реалізації особистісно-авторського чинника, який позначає ідіостиль письменника під кутом зору його світосприйняття та вибору мовних засобів.

Процес вибору автором об'єкта ОП підпорядковується єдиній смисловій канві. Залежно від когнітивно-дискурсивних настанов художнього тексту та способів деталізації розрізняємо два типи ОП - монотематичний і політематичний, виділяючи при цьому одну провідну або декілька різнотипних ознак. Відповідно до обраного об'єкту зображення в ОП, можна говорити про такі його різновиди: кольоро-, характеро-, предмето-, марино-, флоро-, аеро-, урбаноцентричний, пастораль.

Фрагмент (4) Hence, through the long, straight, entrance passages thus enclosed could be seen, as though tunnels, the mossy gardens at the back, glowing with nasturtiums, fuchsias, scarlet geraniums, `bloody warriors', snap-dragons, and dahlias (T. Hardy). має своєю домінантою зображення рослинного світу.

Залежно від акцентуації структурного принципу розрізняємо статичні (статичний опис із переважним використанням субстантивних груп) і динамічні ОП Характеристики ОП залежать передусім від його функціонального навантаження в АХД. Проте, незалежно від функціонального навантаження, домінувальних ознак та їхньої кількості в ОП, автор завжди має на меті сугестивний вплив на свого читача. Це веде до образотворчої наочності, яка проявляється, насамперед, в особливостях структури та композиції такого мовленнєвого жанру, як ОП.

У другому розділі “Особливості репрезентації опису пейзажу в англомовному художньому дискурсі” виявлено лексико-граматичну специфіку ОП (часову, модальну й персональну мережу), з'ясовано характеристики засобів його синтаксичного аранжування в АХД, висвітлено особливості використання лінгвостилістичних і жанрових засобів та прийомів його конституювання, а також їхньої конвергенції як лінгвокогнітивного інструменту конструювання нового знання.

У нашому науковому пошуку враховується нерозривність не тільки планів змісту і вираження, а й функціональних та семантико-прагматичних аспектів, які в основному продиктовані авторською свідомістю. Належність мови до саморегульованих систем уможливлює розгляд ОП як складного утворення, у якому знакові форми застосовуються для максимально адекватного відображення екстралінгвального змісту. Індивідуально-авторський ОП, актуалізований у реченнях, віддзеркалює певні предикативні ознаки під кутом зору часу, модальності, стану, синтаксичних та стилістичних засобів.

Морфологічні і синтаксичні засоби предикативної організації ОП в АХД уможливлюють його аранжування у вигляді певної когнітивно-дискурсивної єдності Немало ОП характеризується достовірною передачею краєвиду, місцевості і погоди з різними емоційно-експресивними відтінками, що недискретно може бути виражено відмінними видо-часовими дієслівними формами.

Пор.: (5а) Another morning. The sun shone brightly: as brightly as if it looked upon no misery, no care /OT: 246/; (5б) The woods are all one dark monotonous green; …the lambs and calves have lost all traces of their innocent frisky prettiness, and have become stupid young sheep and cows /AB: 240/

Репрезентація ОП (5а) часовими формами Past Simple актуалізує не тільки провідну змістово-фактуальну інформацію, а має, на нашу думку, більш об'єктивний та безособовий характер. Читач ніби зі сторони спостерігає психологічне зображення ранку. У прикладі (5б) дієслова доконаного виду теперішнього часу сприяють кореляції минулого і майбутнього під час відтворення ОП. Хоча категорія часу в АХД формою існування сюжету, вона відмінна від реального просторово-часового континууму. Когнітивні особливості мислення авторів ОП несуть повну впевненість у реальності зображуваного, що відзеркалено преференційним використанням форм минулого і теперішнього, та поєднанням майбутнього з припущенням, передбаченням.

Оскільки питання, пов'язані з модальністю і суб'єктивністю мовця, належать до спірних проблем мовознавства, які на кожному новому етапі розвитку лінгвістичної думки не втрачають своєї актуальності, то ми вивчали її в ОП у межах єдиної цілісної модальної системи різнорівневих засобів з урахуванням складного багатовимірного об'єктивно-суб'єктивного текстового характеру, що по різному виражається. Об'єктивна модальність, яка є складовою предикативності та відображає зв'язок змісту висловлення і позамовної дійсності з точки зору автора, характеризує кожен ОП. Суб'єктивна модальність репрезентує ставлення мовця до змісту висловлення у плані відповідності його дійсності (проблематична, категорична вірогідність) і ступінь упевненості у повідомлюваних фактах., напр.,

(6) To birds of the more soaring kind of Casterbridge must have appeared on this fine evening as a mosaic-work of subdued reds, browns, greys, and crystals (T. Hardy).

Наявність елемента впевненості у реченні (6) позбавляє його категоричності у вірогідності знання (О.В. Бондарко), що дає змогу читачеві відчути себе частиною зображуваної реальності, співучасником. Зауважено, що модальність в ОП виражає намір автора описати, змінити світ і дати йому оцінку, що реалізується за допомогою деонтичної (приписуючої), епістемічної (описуючої) та аксіологічної (оціночної) модальностей відповідно. Ставлення мовця до дійсності отримує в описі пейзажу додаткові оцінні конотації завдяки акцентуації можливості, бажаності, інтимізації під час передавання погодно-кліматичних умов, краєвиду, вигляду місцевості.

Синтаксична організація опису пейзажу засвідчена широким спектром засобів моно-, полі- та напівпредикативного порядку. Аналіз сентенційних конструкцій дає підставу для висловлення думки про домінування складних побудов як засобу репрезентації нової інформації в ОП (60% досліджуваного матеріалу). Складність предмета повідомлення, необхідність деталізації та потреба у додатковій інформації ведуть до появи в ОП досить громіздких і комплексних речень із поєднанням сурядних і підрядних зв'язків Якщо за допомогою простих речень у вступній частині ОП вводиться тема зачин, у фінальній - його підсумок, то координативні частини складносурядного речення дають змогу послідовно зобразити погодні умови і природу, фіксуючи ієрархію логіко-смислових відношень (5).

Пов'язане із загостренням уваги до певних деталей в ОП функціональне навантаження складнопідрядного речення уможливлює позначення різних смислів, які автор фіксує у позамовній дійсності. Гіпотактичні конструкції відповідно до слотів фрейму “що, як, який/ яка/ яке, де, коли” можна вважати типовими для побудови ОП (5а, 8).

Художнє відтворення ОП спирається на широку палітру різнорівневих жанрових засобів і прийомів - нейтральних, узуально-експресивних, оказіонально-експресивних, що базуються на стилістичних засобах лексики та граматики. Найчастотнішими є метафора, порівняння та алюзія, а також синтактико-стилістичні засоби (повтор, інверсія, паралельні конструкції). В ОП стилістичні засоби і прийоми нерідко використовуються конвергентно, напр.,

(7) The sea was near at hand, but not intrusive; it murmured, and he thought it was the pines; the pines murmured precisely the same tones, and he thought they were the sea (J. Galsworthy).

У наведеному фрагменті тексту завдяки персоніфікації елементів ОП, метафорі, паралелізму, повторам тощо образ моря постає як об'єкт філософських роздумів, сповнений глибокого розуміння єдності та краси Всесвіту. Відзначимо ще одну виявлену ознаку ОП - колорит (колоративні символи), яким автор продукує особливий різновид естетичної інформації, що до певної міри наближує ОП в АХД до образотворчого мистецтва, напр.,

(8) The grey half-tones of daybreak are not the grey half-tones of the day's close… In the twilight of the morning, light seems active, darkness passive; in the twilight of the evening, it is the darkness which is active and crescent and the light which is the drowsy reverse (T. Hardy) Кольорова візуалізація ОП сприяє створенню певного настрою. Сірий - у фрагменті (8), а також чорний у більшості випадків негативно впливають на емоційний стан реципієнта, викликаючи смуток, апатію, страх та тугу.

У процесі дослідження виявлено, що лінгвопоетична специфіка ОП передається за допомогою різноманітних мовних засобів у триєдиній системі “людина - природа - час”, яка висуває на перше місце такі його функції, як психологічна, локально-темпоральна й логоцентрична. Закони світобудови, прив'язаність до певного природного оточення, належність до художнього стилю обмежували уявлення прозаїків, змушуючи їх обирати ті мотиви й застосовувати ті засоби, які відповідали домінувальним у той час мистецьким ідеалам. Художні засоби в ОП АХД XVIII ст. носили переважно констатуючий, трафаретний характер. Синкретизм реалізму з романтизмом і натуралізмом в АХД пізнішого періоду є результатом прагнення авторів зрівняти у правах засоби виразності живопису та літератури, порушення прийнятого в естетиці класицизму постулату про неможливість реалізації статичності й одномоментності у сприйнятті зображуваного.

У третьому розділі “Лінгвоконцептуальний аспект опису пейзажу в англомовному художньому дискурсі XVIII - початку XX ст.” висвітлено концептуальні домінанти, проведено інвентаризацію основних засобів їх лексико-семантичного втілення, з'ясовано шляхи і способи об'єктивації та профілізації гіперконцепту пейзаж у досліджуваному художньому дискурсі. Вивчення відібраного нами емпіричного матеріалу переконливо демонструє наявність провідної концепт-ідеї в ОП, що відображає головну сутність змістового текстового масиву.

Ми поділяємо думку про концепт як `етно-соціо-психо-лінгвокультурну' одиницю з чітко вираженим валоративним компонентом (А.М. Приходько), що узгоджується з точкою зору В.І. Карасика про нього як про багатовимірне ментальне утворення, у якому виділяються поняттєва, образно-перцептивна й ціннісна іпостасі. Поняттєвий складник - це співвіднесеність концепту з денотатом, однак не кожне поняття має свій концептуальний корелят.

Образно-перцептивний складник включає ознаки, образи та асоціації, які виникають у свідомості людини у зв'язку з тим чи іншим денотатом. За допомогою уяви можна викликати образ ПЕЙЗАЖУ в єдності й розмаїтті його фізичних та ідеальних параметрів. Ціннісні складники є тими ментальними імпульсами, які зумовлені належністю до певної етнічної групи й формуються під впливом соціо-дискурсивного чинника разом із життєвим досвідом представника певної мовної спільноти.

Художній концепт відрізняється від інших тим, що переломлюється через свідомість письменника. Посередником між читачем і автором виступає художній текст, у якому індивідуально-авторський концепт трансформується у художній (Ю. С. Степанов) Поняття ПЕЙЗАЖ, проходячи крізь призму валоризації англійських прозаїків, набуває ознак концепту, характерного для британського менталітету.

Космогонічні міфи розповідають про походження світу з чітким наголошенням на пафосі, викликаним перетворенням хаосу в космос. Зазвичай, космогонія вважає основою Всесвіту чотири стихії - землю, воду, вогонь і повітря.

Основу ОП складає гіперконцепт ПЕЙЗАЖ /landscape, який поєднує у собі основні параметричні ознаки макроконцептів GROUND / land, sky/WEATHER, water, fire і профілюється в ОП як "пора року", час доби, явища погоди, тип місцевості, вигляд неба, різновид вогню, викликані емоції, що позначають емоційний стан персонажа, співзвучний, контрастний, спроектований, згармонізований із природним середовищем і його окремими конституентами. Більшість із цих характеристик утворюють антонімічні пари, які об'єктивують опозитивні варіації ПЕЙЗАЖУ (day - night, highland - lowland, dark - sunny). Вербальні ознаки макроконцептів зафіксовані лексикографічними джерелами. Згідно з принципом гіперо-гіпонімії кожен із цих макроконцептів формує свою власну, ієрархічно впорядковану конфігурацію мезо- й ката концептів (терміни О.М. Кагановської). В АХД на тлі цієї когнітивно-семантичної бази всіх конституентів гіперконцепту пейзаж простежується вербальне аранжування кожного конкретного ОП відповідно до характерних для англійської мови закономірностей номінації, які забезпечують об'єктивацію / екстеріоризацію чи профілізацію концептів.

Таблиця1. Концептосистемна організація ОП

Наведена вище таблиця в упорядкованому вигляді містить результати наших спостережень над концептосистемною організацією пейзажУ, що знаходиться у центрі уваги опису в АХД XVIII - початку XX століть. Мезо- й катаконцепти, що структурують різні макроконцепти ПЕЙЗАЖУ, містять у собі найрізноманітнішу інформацію поняттєвого, образного та ціннісного характеру, у якій віддзеркалюється історична, лінгвокультурна й соціодискурсивна специфіка бачення природи представниками англомовної спільноти. Відповідно до авторських інтенцій деякі когнітивні ознаки гасяться, а інші - навпаки актуалізуються.

Так, концепт sun є надзвичайно частотним і широко представленим в АХД. Проведений нами аналіз широкого кола його “пейзажних” репрезентацій дає підставу для твердження про наявність тенденції до експлікації оригінальних смислів типу “вища сила”, напр.,

(9) The sun, on account of the mist, had a curious sentient, personal look, demanding the masculine pronoun for its adequate expression…. The luminary was a golden-haired, beaming, mild-eyed, god-like creature, gazing down in the vigour and intentness of youth upon an earth (T. Наrdy).

У текстовому фрагменті (9) катаконцепт sun символізує активні засади життя, стає провідником поглядів на природу, людину і Всесвіт. Передусім sun є архетипним символом світла, що асоціюється з небом і добром. Попри курйозний вигляд (curious, personal), він градуально об'єктивується через перифрази, синоніми, порівняння з божественною істотою.

Об'єкти краєвиду та явища природи мають специфіку свого відтворення в АХД різної доби, що пов'язано з особливостями світобачення кожного автора. Художній простір романів XVIII ст. конкретний і реальний, де опис погодно-кліматичних умов та місцевості відображає як індивідуально-творчу манеру автора, так і виконання функції тла та своєрідної характеристики персонажа. ХІХ ст. ознаменовано подальшою розбудовою ОП: стає помітною символіка як окремих конституентів, так і його самого, що зумовлює використання в АХД як провідного засобу створення психологічно багатозначних образів (М.П. Брандес, В.В. Виноградов). В АХД початку ХХ ст. ОП доповнився новими естетичними чинниками, причому події життя персонажів прирівнювалися до явищ природи та об'єктів місцевості, а різноманітні почуття трансформувалися у елементи ОП, спонукаючи автора відшуковувати добірні поетичні слова й вирази, створювати особливу атмосферу мальовничо-зримих образів природи, напр.,

(10) In front of a long high southerly wall on which were trained peach-trees, the two walked up and down in silence. Old Jolyon had planted some cupressus-trees, at intervals, between this grassy terrace and dipping meadow full of buttercups and ox-eyed daisies; for twelve years they had flourished, till their dark spiral shapes had quite a look of Italy. Birds fluttered softly in the wet shrubbery; the swallows swooped past, with a steel-blue sheen on their swift little bodies; the grass felt springy beneath the feet, its green refreshed; and butterflies chased each other… (G. Galsworthy).

Одинадцять лексичних одиниць у фрагменті (10) репрезентують макроконцепт GROUND / LAND, який є другим за продуктивністю своєї реалізації. Константною характеристикою ОП цього періоду є вживання композитів (cupressus-tree, garden-bed), які відрізняються лінгвокраїнознавчою спрямованістю, урізноманітнюють виразні можливості опису пейзажу та підтримують реальність зображуваного. Аналіз характеру кореляції ознак природи та людини в ОП дає змогу виявити схему психологічного паралелізму (дії, характеристики людини співвідносять із явищами погоди / об'єктами краєвиду) і тим самим визначити пріоритетні та ціннісні орієнтири письменника у його осмисленні буття, що свідчить про споконвічне прагнення людини до гармонії з природою.

Виявлена індивідуально-авторська експлікація гіперконцепту ПЕЙЗАЖ складається під впливом численних чинників (особистий життєвий досвід, виховання, психологічні особливості характеру автора та ін.) і заснована на національній і навіть загальнолюдській картині світу, однак іноді дещо видозмінює її. Основними літературними течіями XVIII ст. були: класицизм, реалізм, сентименталізм і романтизм, які знаменували появу високохудожніх епічних творів (пригодницькі, біографічні, дидактичні романи). В ОП цієї епохи домінує зображення погодних умов, від яких нерідко залежало життя наратора. Лексичними одиницями переважно актуалізовано макроконцепти: sky/WEATHER, water. ОП зосереджується навколо макроконцепту GROUND / land під час змалювання сільської місцевості. Передаються вони з певною схематичністю предметно-поняттєвого наповнення, що пояснюється успадкуванням закономірностей документальної прози, напр.,

(11) In search of a place proper for this, I found a little plain on the side of a rising hill…; on the other side of this rock there was a hollow place, worn a little way in, like the entrance or door of a cave (D. Defoe).

У розповіді про освоєння людиною природи на незаселеному острові зображення місцевості наділено рисами суворості (11), при якому простежується калейдоскоп конститутивних ознак - рівнина, пагорб, печера тощо. Англійські письменники цього століття створили передумови для розширення концептополя ПЕЙЗАЖ в АХД.

ХІХ ст. ознаменоване розмаїттям літературних течій (романтизм, сентименталізм, натуралізм, неоромантизм). Важливе місце в ОП зазначеного періоду посідають об'єкти, що репрезентують sky/WEATHER, GROUND / land з особливим зосередженням уваги на рослинному світі, напр.:

(12) Ivy mantled its sides in some places, and in others oaks and holly bushes, whose roots found nourishment in the cliffs of the crag (W. Scott).

Визначальним для роману “Ivanhoe” є мезоконцепт флора, який профілюється катаконцептами `forest, wood, tree, oak, oak-tree, ivy, root, bushes'. Ці фіто-номінанти передають красу лісу та є своєрідним тлом для зображення історичних подій (12).

Мовна профілізація гіперконцепту ПЕЙЗАЖ в АХД ХХ ст. є різноманітною та розлогою: повнота й докладність предметного зображення залежать від функціонального навантаження, а глибина психологічного аналізу сприяє його насиченості смислами (10).

Створені у ХІХ - ХХ ст. ОП прагнуть до зображення реалістичних картин краєвиду і/або погодно-кліматичних умов, у яких не останнє місце належить людині. Лексичні репрезентанти концепту не просто актуалізують натурфакти у свідомості індивіда; вони перекидають місток між реальним і підсвідомим. Переплітаючи номінативні смисли з ейдемічними, зооніми й фітоніми вписуються в єдиний індивідуально-авторський гіперконцепт ПЕЙЗАЖ. У реальному вимірі - це опис певного природного оточення, у віртуальному - опосередкована психологічна характеристика персонажа.

ВИСНОВКИ

Головна увага дослідження спрямована на з'ясування системної та концептуальної організації мовленнєвого жанру ОП в АХД XVIII - початку XX століть, специфіка якого полягає в актуалізації наративного простору художнього твору. Під таким кутом зору ОП є мікротекстом, інтегрованим в одиницю вищого порядку - макротекст (художній твір), а через нього - у дискурс. Із лінгвістичної точки зору ОП є текстовим компонентом художнього твору, а останній - невід'ємним складником художнього дискурсу. Як текстовий компонент АХД опис пейзажу є зображенням об'єктів краєвиду і/або явищ природи у тісній взаємодії з персонажем, його внутрішнім станом і настроєм, у якому відтворено індивідуально-авторський світогляд та ідейно-художню позицію. У такий спосіб ОП постає мовленнєвим жанром, об'єднанням когнітивних, комунікативних та композиційних компонентів змісту, що задаються когнітивно-дискурсивним алгоритмом. Звідси стає очевидним той факт, що дискурсивний механізм реалізації ОП зумовлений трьома методологічно релевантними чинниками - мотиваційно-інтенційним, пропозиційним та композиційним. Усі вони виявляються принципово відкритими для індивідуально-авторських змалювань ОП із цілеспрямованим використанням усіх вербальних ресурсів англійської мови. Особливо виразно це простежується на шляхах і способах вибору лексико-семантичних та структурно-граматичних засобів його вербальної організації.

Художнє зображення ОП в АХД спирається на палітру різнорівневих мовленнєвих засобів і прийомів - нейтральних, узуально-експресивних та оказіонально-експресивних, що базуються на стилістичних можливостях фонетики, лексики та граматики. Специфіка ОП полягає у актуалізації стилістичних прийомів і засобів його експресивного зображення для психологізації опису пейзажу, що веде до урізноманітнення функціонального навантаження в АХД.

Гіперконцепт ПЕЙЗАЖ експлікується найбільш узагальненим поняттям, яке є родовим відносно прагматичних, семантичних і конструктивних складників ОП та організаційним центром його концептосистеми. Жанрово й дискурсивно детермінована концептосистема ОП ґрунтується на чотирьох макроконцептах, безпосередньо пов'язаних із художньою репрезентацією інформації, у межах якої актуалізуються макроконцепти SKY/WEATHER, GROUND/LAND, FIRE, WATER з подальшою їх диференціацією на лінгвокультурно й дискурсивно марковані образи.

Вербальна експлікація концептів різного статусу спирається в ОП на метафори, алюзії тощо. Особливо активно вона супроводжується процесами метафоризації, які виступають домінувальними засобами створення неповторних образів природи й її об'єктів у широкому спектрі уявлень, асоціацій і рефлексій. Профілізація відображає ідіоспецифіку художніх інтенцій, фантазії та майстерність автора, що сприяє передаванню загального й часткового, типового і нетипового, гармонійного та дисгармонійного у навколишньому середовищі. Опис пейзажу в АХД віддзеркалює головні ознаки національної ментальності - гармонійне світовідчуття й оптимізм. У ньому простежується органічний зв'язок зображеного природного довкілля й персонажів.

Дослідження закономірностей реалізації смислових механізмів гетерогенного конституювання довело, що розвиток ОП, характерний для АХД, проходив від нейтрально-декоративного тла, засобу характеристики персонажів до етно-психо-ментального зображення. Концептуальне осмислення пейзажу в АХД пов'язане з усвідомленням того, що сповнена гармонії та краси природа наявна не сама по собі, а у контексті реального світу людини. Цій ідеї підпорядковується вся система засобів об'єктивації та профілізації пейзажу. Поєднуючи у собі поняттєві начала концептів із образними й оцінними, ці засоби ніби перекидають місток між реальним та нереальним, свідомим і підсвідомим, традиційним та інноваційним у зображенні ОП. У такому розумінні гіперконцепт пейзаж виступає когнітивно-семантичним інваріантом ОП, а його гіпоніми - макро-, мезо- й (ката)концепти - варіативними ментальними сутностями.

Інакше кажучи, опис пейзажу - це структурно, змістово й функціонально скомпонований та ієрархічно орієнтований текстовий фрагмент, статико-динамічне зображення зовнішнього простору людини, яке включає фізичні елементи (землеформи, флору, фауну, небо), погодні умови й артефакти (створена людиною навколишня дійсність).

Запропонована наукова розвідка визначає й деякі перспективні напрями подальших досліджень опису типології дискурсів і когнітивно-семантичної організації їхніх складників (текстотипів) під кутом зору сучасної теорії жанрів, лінгвокультурології та стилістики як на матеріалі германських, так і інших мов.

ЛІТЕРАТУРА

1. Пасічник Г.П. Формування концептуальних ознак на основі лексеми “sea” в англійському романі XVIII століття / Г.П. Пасічник // Записки з романо-германської філології. - Одеса: ФЕНІКС, 2003. - Вип. 14. - С. 138-147.

2. Пасічник Г.П. Фреймова лексична група “опис природи” в романі “Humphry Clinker” Т. Смоллетта / Г.П. Пасічник // Проблеми романо-германської філології. - Ужгород: Патент, 2003. - С. 76-84.

3. Пасічник Г.П. Інтерпретація пейзажу в романах англійських письменників Л. Стерна і О. Голдсміта / Г.П. Пасічник // Мова і культура. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. - Вип. 4. - Т. ІІІ. - Ч. 2. - Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. - С. 330-338.

4. Пасічник Г.П. Лексико-семантичне вираження концепту “пейзаж” у тексті англійського роману / Г.П. Пасічник // Культура народов Причерноморья. - Симферополь: МЦ “Крым”. - 2004. - Т. 1. - № 49. - С. 49-51.

5. Пасічник Г.П. До питання адекватності перекладу / Г.П. Пасічник // Вісник Сумського держ. ун-ту. - Серія “Філологічні науки”. - № 4 (63). - Суми: СумДУ, 2004. - С. 114-117.

6. Пасічник Г.П. Когнітивний дисонанс. Аналіз концепту AUTUMN у романах Т. Гарді / Г.П. Пасічник // Записки з романо-германської філології. - Одеса: Фенікс, 2004. - Вип. 15. - С. 185-190.

7. Пасічник Г.П. До проблеми гендерних характеристик у лексико-структурних параметрах англійського роману / Г.П. Пасічник // Проблеми романо-германської філології. - Ужгород: Ліра, 2004. - С. 92-100.

8. Пасічник Г.П. Синтаксична специфіка інтратекстових змалювань пейзажу в англомовній художній прозі / Г.П. Пасічник // Записки з романо-германської філології. - Одеса: Фенікс, 2007. - Вип. 18. - С. 119-129.

9. Пасічник Г.П. Специфіка використання стилістичних прийомів і фігур в описах пейзажу англомовної прози / Г.П. Пасічник // Мовні і концептуальні картини світу. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. - Ч. 2. - № 23. - С. 253-258.

10. Пасічник Г.П. Об'єктивація макроконцепту “пейзаж” в англомовному художньому дискурсі / Г.П. Пасічник // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - Вип.11. - К.: Логос, 2007. - С. 261-265.

11. Пасічник Г.П. Лінгвокогнітивні передумови онтологізації пейзажу в англомовному художньому дискурсі / Г.П. Пасічник // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. - К.: ВЦ КНЛУ, 2007. - Т.10. - № 2. - С. 37- 44.