Фразеологічна репрезентація мовної картини світу в українських східнослобожанських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ДЗ „Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка”

Спеціальність 10.02.01 - Українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Фразеологічна репрезентація мовної картини світу в українських східнослобожанських говірках

Д'якова Тетяна Олексіївна

Луганськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Наукові керівники -доктор філологічних наук, професор

Ужченко Віктор Дмитрович,

ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”;

кандидат філологічних наук, доцент

Ужченко Дмитро Вікторович,

ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”,

проректор з науково-педагогічної роботи.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

Левченко Олена Петрівна,

Національний університет „Львівська політехніка”,

завідувач кафедри прикладної лінгвістики;

кандидат філологічних наук, доцент

Савченко Любов Василівна,

Таврійський національний університет

ім. В. І. Вернадського, завідувач кафедри культури української мови.

Захист відбудеться „19” травня 2011 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.02 у ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 170.

Автореферат розіслано „____” квітня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої ради кандидат філологічних наук, доцентЛ. І. Шутова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасному мовознавстві дедалі активніше студіюють проблему мовної картини світу (МКС), яка є засобом експлікації системних знань про світ концептуальної картини світу (ККС) (Ю. Апресян, Р. Брутян, Ю. Караулов, О. Кубрякова, О. Лисицька, Л. Лисиченко, Б. Серебренніков, Ж. Соколовська, Н. Сукаленко). Актуальним стає вивчення різних фрагментів національної мовної картини світу з огляду на специфіку етнічної свідомості мовців певного ареалу, вплив звичаїв, соціокультурних, фонових знань, традицій, обрядів тощо. У лінгвістичній літературі доведено, що для створення цілісного уявлення про мовну картину світу необхідне глибоке вивчення її фрагментів. При цьому суттєвими є система значень і семантичне наповнення кожного мовного знака. Невід'ємною частиною мовної картини світу постають фразеологізми як засоби вторинної номінації. Вони виникають на ґрунті образного уявлення дійсності, що відображає побутово-емпіричний, історичний або духовний досвід мовного колективу, пов'язаний з його культурними традиціями, оскільки суб'єкт номінації й мовленнєвої діяльності це завжди суб'єкт національної культури.

У формуванні загальнонаціональної мовної картини світу важливу роль відіграє ареальна мовна картина світу, складена в достатньо замкненому діалектному колективі, відбиває особливості побуту, близькість до природи. Вона не обмежена ніякою кодифікацією й разом з тим слугує субстратом для картини світу загальновживаної мови, має особливі соціолінгвістичні характеристики, що виявляються головним чином в усній мовленнєвій діяльності різного комунікативного призначення. Діалектоносії можуть не лише використовувати інші засоби лексики та фразеології, порівняно з носіями літературної мови, вони по-іншому описують картину буття, „ословлюють” навколишній світ. Елементи територіальних мовних картин світу можуть співіснувати в загальній МКС, деякі, доповнюючи один одного, диференціюють окремі фрагменти МКС, деякі залишаються в тому чи тому варіанті мови.

Мовна картина світу ареалу, репрезентована фразеологічними одиницями, не є „законсервованою”, сталою системою. Зміни в ній зумовлені багатьма лінгвальними та екстралінгвальними чинниками: поступовим повним або частковим зникненням фразеологічних одиниць (ФО) на позначення традиційних аспектів культури, виробничих процесів, побутових явищ тощо; впливом „іншокультурних” проявів та понять, що є закономірним у розвитку кожної мови. Тому одне з першочергових завдань фразеологів найповніше зафіксувати діалектний фразеологічний фонд як складник ареальної мовної картини світу.

Невипадково сучасний період розвитку фразеології позначений посиленою увагою до ареальних масивів. Проблеми діалектної фразеології висвітлюють у різних аспектах і напрямках: ономасіологічний аспект (А. Івченко), дериваційну базу діалектної фраземіки (М. Демський, Р. Міняйло, Г. Ступінська), активні мовні процеси в межах окремого діалектного масиву (І. Мілєва, Р. Міняйло, Н. Романюк, В. Пачева), структурно-семантичне моделювання говіркових фразеологізмів (Т. Грица, А. Івченко, Н. Коваленко, М. Олійник, О. Плетнєва, В. Ужченко), системні відношення в ареальній фразеології (Н. Бабич, В. Лавер, І. Матвіяс, М. Олійник); здійснюють ідеографічний аналіз діалектної фразеології (Г. Доброльожа, Т. Грица, Н. Коваленко, М. Олійник, Ю. Прадід), вивчають культурологічні засади говіркової фразеології (М. Бігусяк, О. Дехтярьова, А. Івченко, І. Магрицька, Л. Мельник, І. Мілєва, Н. Пуряєва, Д. Ужченко).

Актуальність дисертаційної роботи зумовлено відсутністю спеціального монографічного дослідження, яке б давало глибокий, вичерпний аналіз фразеологічної репрезентації мовної картини світу певного ареалу, хоча саме діалектна фразеологія найкраще експлікує суспільний досвід, звичаї, обряди, особливості менталітету мовців, які мешкають на конкретній території.

Вибір східнослобожанського ареалу зумовлено такими причинами: 1) динаміка будь-яких мовних одиниць, зокрема й фразеологічних, найбільш відчутна в говірках з різними генетичними основами, яким є досліджуваний континуум; 2) зазначені говірки є порубіжними, у них відбулося зіткнення різномовних стихій, що спонукає системно аналізувати лінгвальні та позалінгвальні чинники творення фразеологічної репрезентації мовної картини світу цих говірок; 3) відсутні дослідження з фразеологічної репрезентації мовної картини світу східнослобожанських говірок.

Аналізуючи фразеологічну репрезентацію мовної картини світу зазначеного ареалу, використовуємо також фразеологічний фонд суміжних говірок, що дозволяє ілюструвати відповідні фразеологічні групи, а отже, простежувати фразеологічні процеси, закономірності утворення й мотивацію фразеологічних одиниць.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Характер дослідження, його напрямок пов'язані з комплексними науковими темами мовознавчих кафедр Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, держбюджетною темою „Фразеологічно-паремійні вербалізми східноукраїнських говірок на тлі народної культури” (номер державної реєстрації 0107U000972). Тему дисертації затверджено на засіданні Наукової ради „Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 56 від 24 лютого 2011 р.).

Мета дисертації проаналізувати фразеологічну репрезентацію мовної картину світу в українських східнослобожанських говірках, визначити її роль у загальнокультурному контексті. З огляду на мету дослідження, на виразний зв'язок фразеологічних одиниць з етнокультурою визначено такі завдання: 1) проаналізувати стан і окреслити перспективи вивчення фразеології українських східнослобожанських говірок; 2) зібрати в польових умовах ареальні фразеологізми обраних для дослідження сфер, систематизувати й інвентаризувати їх; 3) подати ідеографічну характеристику фразеологічної системи східнослобожанських говірок; 4) простежити, які сфери дійсності підлягають фразеологічній вербалізації; 5) дослідити способи й форми відображення матеріальної та духовної культури у фразеології східнослобожанських говірок; 6) окреслити семантичні особливості фразеологічної репрезентації мовної картини світу в українських східнослобожанських говірках. фразеологічний східнослобожанський говірка

Вивчення фразеології українських говорів сьогодні перебуває на етапі накопичування, опрацювання й систематизації фактів, хоча в лінгвістиці різко зросла потреба в глибинному аналізі окремих рівнів і субрівнів усіх ареалів, особливо новітніх, до яких належать і східнослобожанські говірки.

Об'єкт дослідження - фразеологічні одиниці українських східнослобожанських говірок, предмет - соціальна й семантична природа фразеологічної репрезентації мовної картини світу вказаного регіону.

Матеріалом дисертаційної роботи стали ареальні фразеологічні одиниці (АФО), зібрані здобувачем за спеціально складеним питальником протягом 2003 2010 рр. (понад 1200 одиниць); вибірки з „Фразеологічного словника східнослобожанських і степових говірок Донбасу” В. Ужченка та Д. Ужченка (2002, 2005), з додатків до дисертацій (Д. Ужченко, Р. Міняйло, І. Мілєва), окремих праць, виконаних на матеріалі східнослобожанських говірок (В. Лєснова, І. Магрицька).

Аналіз ареальних фразеологічних одиниць, що репрезентують мовну картину світу східнослобожанських говірок, було здійснено в зіставленні з фіксаціями інших, насамперед діалектних, словників української й іноземних мов, що дало можливість виявити типові асоціації, розпізнати й описати культурно-національну специфіку фразеології ареалу. Це спричинено ще й тим, що тенденції творення мовної картини світу є типовими для різних мов і ареалів. Для порівняння внутрішньої форми висловів, образної основи, семантичної структури, мотивації було залучено вибірки з фразеографічних зібрань Г. Аркушина, Н. Вархол та А. Івченка, Т. Грици, М. Даніловіча, Г. Доброльожі, А. Кошелєва та М. Леонідової, І. Лепешева, А. Молоткова, О. Федорова, В. Чабаненка та ін.

Характер завдань роботи, а також зібраний матеріал зумовили вибір методів і прийомів дослідження: описовий метод застосовано для характеристики фразеологічних одиниць, особливостей уживання їх на сучасному етапі розвитку мови; зіставний - для аналізу фразеологічних процесів на матеріалі історично споріднених мов; прийоми компонентного аналізу - з метою виокремити в сукупності досліджуваних фразеологічних одиниць диференційні та інтеграційні ознаки для подальшої класифікації ФО. Для аналізу АФО з огляду їх побутування в асоціативно-вербальній мережі частково використано методику асоціативного психолінгвістичного (для дослідження внутрішньої форми фразем) та соціолінгвістичного (для вивчення побутування відповідних висловів у середовищі носіїв говіркової фразеології) експериментів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в україністиці на матеріалі діалектної фразеології розглянуто фразеологічну репрезентацію мовної картину світу ареалу як складову частину загальнонаціональної мовної картини світу, розкрито зв'язок висловів з етнокультурою, окреслено особливості творення ареальної картини світу, з'ясовано специфіку семантики та структури АФО, виявлено й проаналізовано характерні структурно-семантичні моделі АФО, визначено особливості мотивації діалектних фразеологізмів з урахуванням духовної культури діалектоносіїв, простежено зв'язок сучасної фразеологічної картини світу з давніми віруваннями, традиціями, обрядами мешканців аналізованого регіону й загальнослов'янського континууму, описано методику виявлення глибини культурно-національної конотації ареальних фразеологізмів за допомогою психолінгвістичного асоціативного та соціолінгвістичного експериментів.

Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в подальшій розробці проблем мовної картини світу, визначенні закономірностей і характеру відбиття аналізованими фразеологізмами суспільного досвіду, цінностей народу, рівня його культури, особливостей інтерпретації об'єктивної дійсності у внутрішній формі АФО. Дисертація поглиблює відомості про національно-культурну специфіку фразеологічної репрезентації української діалектної мовної картини світу.

Практичне значення роботи. Одержані результати розширять емпіричну базу української діалектології й фразеології, можуть бути використані в дослідженнях із загальних проблем фразеології, для укладання словників, у розробці навчальних посібників, спецкурсів і спецсемінарів з проблем української фразеології, діалектології, культури мовлення, стилістики, у підготовці курсових, дипломних, магістерських робіт.

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження одержані дисертанткою самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи було представлено на засіданнях кафедри української мови Луганського національного університету імені Тараса Шевченка й теоретичному семінарі „Українська фразеологія”, висвітлено на міжнародних наукових конференціях: „Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 2004), „Слов'янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти” (Луганськ, 2004), „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2005, 2007), „Культура і цивілізація: традиції та новації” (Полтава, 2009), „Слобожанська беседа” (Луганськ, 2009); всеукраїнських: „Г. Ф. Квітка-Основ'яненко та українська культура ХІХ ХХІ століть” (Харків, 2003), „Актуальні питання дослідження фольклору Слобожанщини” (Суми, 2006), „Слобожанська беседа - 4. Новожитній інтерферентний ареал: минуле й сучасне” (Луганськ, 2010); регіональних: „Сучасний ономастичний простір Луганщини” (Луганськ, 2010), „Образне слово Луганщини” (Луганськ, 2003 2010).

Публікації. Зміст дисертації висвітлено в 14 публікаціях, з яких 10 надруковано в провідних фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота має вступ, три розділи, висновки, перелік умовних скорочень, список населених пунктів та їхніх скорочень, список використаних джерел (46 найменувань), список літератури (285 позицій) та чотири додатки. Основний текст дисертації становить 184 сторінки. Повний обсяг дослідження 316 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено об'єкт, предмет, наукову новизну роботи, її теоретичне та практичне застосування, окреслено методи дослідження одержаних результатів.

У першому розділі „Підсумки й перспективи вивчення фразеології українських східнослобожанських говірок” розглянуто теоретичні аспекти дослідження ареальної фразеології й мовної картини світу, проаналізовано основні фразеологічні групи, які репрезентують мовну картину світу мешканців ареалу.

Феномен картини світу (1.1. „Ареальна фразеологія й мовна картина світу”) є предметом дослідження багатьох наук: філософії, культурології, лінгвокультурології, лінгвістики та ін. Картину світу становлять концепти та зв'язки між ними, утворюючи систему знань про світ. У концептуальній картині світу взаємодіють загальнолюдське, національне й особистісне начала, реалізується не лише система понять про реальний світ, а й система смислів, відображена в реаліях через концепт.

Вираженням ККС мовними засобами є мовна картина світу, яка розкриває досвід народу, знання, своєрідність бачення світу. Елементами МКС є знакові одиниці, серед них і стійкі сполучення слів фразеологічні одиниці, природа значень яких тісно пов'язана з практичним досвідом особистості, з культурно-історичними традиціями народу - носія певної мови. ФО як фрагменти мовної картини світу завжди зорієнтовані на суб'єкт, вони не лише описують світ, а й оцінюють його, виражають суб'єктивне ставлення до нього. Паралельно з терміном фразеологічна одиниця в роботі використовуємо поняття фразема, ідіома, стійкий вислів, вираз, розуміючи їх як семантичні синоніми.

У формуванні загальнонаціональної МКС важливу роль відіграють ареальна картина світу та фразеологія як її репрезентант. Мовознавці використовують паралельно терміни ареальна, народна, діалектна, говіркова фразеологія, фразеологізми ареалу, регіону, діалектної мови тощо. Більш вичерпними є поняття ареальна фразеологія, яке вміщує вирази, відмінні від літературних ФО й не фіксовані відповідними словниками, та ареальна фразеологічна одиниця.

АФО українських східнослобожанських говірок є об'єктом вивчення в аспектах: структурної семантики, дериваційної бази, способів і чинників фразеотворення, природним є дослідження фразеології регіону як складової частини загальномовної картини світу.

Важливий аспект вивчення ареальної фразеології - класифікація АФО (1.2. „Основні фразеологічні складники мовної картини світу в східнослобожанських говірках”). У мовознавстві співіснують різні термінологічні поняття, покладені в основу дослідження ареальної фразеології: тематичні класи, тематичні блоки, понятійні мікрополя, структурно-семантичні розряди, семантико-граматичні розряди. Розподіл АФО на: фразеотематичні групи, фразеотематичні підгрупи, фразеосемантичні поля, варіантно-синонімічні групи, фразеосемантичні ряди є логічно структурованим і раціональним, оскільки охоплює весь корпус ареальної фразеології, даючи можливість простежити системні зв'язки на різних рівнях ареального фразеотворення.

Фразеологічні одиниці на позначення характеристик людини як суспільної істоти є вагомою частиною мовної картини світу українських східнослобожанських говірок. Складовою частиною фразеотематичної підгрупи „Людина як суспільна істота” є фразеосемантичне поле „Матеріальне та суспільне становище”, що дає наочне уявлення про сприйняття мовцями ареалу суспільно-економічних категорій бідний багатий, способи й шляхи фразеологізації зазначених понять. Заможне життя у свідомості пересічних мовців пов'язане передусім з певними продуктами харчування: варіантно-синонімічну групу (ВСГ) Жити заможно (бути багатим), розбагатіти репрезентують фразеологізми з образними конкретизаторами м'ясо, ковбаса, сало, ікра, екзотичні фрукти (м'ясо на перве, м'ясо на вторе; сало круглий год їсти; ікру ложками їсти; жити в шоколаді; можуть усякі авокади куплять). Ознакою заможного життя, мірилом добробуту є гроші, окремі предмети побуту, коштовні метали (від стодоларової купюри прикурювати, гроші з усіх карманів падають, машини міняти як пірчатки). Забезпечене життя характеризують компаративні фраземи, що містять номени, асоційовані з безтурботним життям, багатством (як у Бога за дверями (столом), сидіти як у царя за дверима), та фраземи на

позначення стану, зовнішнього вигляду людини тощо (у люди вибиться (вийти); почуствовать себе хазяйкою; на ноги стать).

ВСГ Жити бідно (бути бідним), зубожіти репрезентують фразеологізми, пов'язані з: якістю харчування (крохті щитати, ні жиринки ні циплинки не мати, пустий борщ їсти); відсутністю грошей (всігда пусті кармани, нема розколотої копійки); зовнішнім виглядом (одяг, взуття) (в одному платтячку проходи?ти все життя; одні чоботи на всіх); загальним станом господарства (житло, земельна ділянка, подвір'я тощо) (ні на ньому ні під ним нічого нема; ні в хаті ні в городі); характеристикою світовідчуття, стану людини, яка бідує (усю жизню промучатися; чужі угли щитать).

У фразеологічних одиницях проаналізованого ФСП реалізовано й базові етнокультурні концепти (Бог, хліб, борщ, сало, шуба, золото, чорт та ін.), й ознаки сучасного життя (телевізор, машина, стодоларова купюра, авокадо тощо), що надійно ввійшли в менталітет мешканців східнослобожанського ареалу.

У другому розділі „Духовне життя народу у фразеології українських східнослобожанських говірок” проаналізовано обрядову фразеологію, що творилася впродовж тривалого процесу формування української нації, національної культури, зазнаючи істотних змін під впливом екстралінгвальних чинників. Аналіз АФО передбачав розгляд семантики, вивчення етнокультурного підґрунтя висловів, з'ясування тлумачення сучасними мовцями, установлення паралелей з іншими говірками й мовами. Так, обрядодію викупу-продажу молодої (нареченої) відображають вислови перетинати дорогу, перегоражувати дорогу, перев'язувати вірьовкой, требувати викуп, викупати місто, викупати наречену, перев'язувати дорогу: Дорогу молодому перев'язують, і давай викуп, це обізатєльно. Викуп як елемент весільного обряду дослідники пов'язують зі стародавніми способами побрання молодих, коли вони були з різних родів, тому за наречену жених мав платити викуп представникам її роду. З продажем самої нареченої поєднують продаж коси молодої, місця поряд з нею. Викуп коси молодої женихом символізував набуття повної влади над жінкою. Ці обрядодії є традиційними для весільного обряду слов'ян і відображені в інших українських, а також білоруських та російських говірках, пор. вислови: центральнослобожанські давати викуп, викупити косу, продавати сундук, продавати гільце, продавати квітки; східностепові брати могорич, викупати молоду, заступати дорогу; гуцульський викупати молоду; білоруський діалектний зайца драць; російський донський выкупбть мйсто, выкупбть невйсту; російський псковський вымкупить (выкупамть) косум.

Родильна обрядовість (2.1. „Фразеологія родильної обрядовості”) як частина родинної обрядовості ареалу має глибоке етнокультурне коріння, оскільки процес її формування сягає часів давніх вірувань народу, активного використання різноманітних магічних дій, усвідомлення магічної сили слова.

Через особливу делікатність обряду вислови родильної обрядовості значною мірою зазнали евфемізації. Сакралізацію самого факту народження відбито у висловах на його позначення (найти дитину, дітей прижити, лялька появилась, Бог дав радість), проте зафіксовано й дисфемістичні фраземи (принести в подолі). Виокремлюємо п'ять семантичних груп ФО, які є відповіддю на запитання малої дитини „Звідки я взявся”: 1. Фраземи з мотивом знаходження дитини в різноманітних природно-ландшафтних утвореннях (природному, рослинному середовищі) - у будяках (бур'янах) знайшли, знайшли в породі; у господарських угіддях чи насадженнях - знайшли на баштані; у будівлі, її частинах, прилеглих спорудах, предметах побуту - у діжці знайшли, у почтовому ящику знайшли; у водному середовищі або близьких до нього спорудах - у Дінці виловили, під мостом знайшли. 2. ФО на позначення дарування (надсилання, принесення) дитини релігійними, казковими міфічними істотами - Дід Мороз подарував, котик (зайчик) приніс. 3. Вислови з мотивом принесення (підкладання, упускання) дитини птахами - аїст приніс (упустив), зозуля підклала, курка знесла. 4. Фразеологізми з мотивом купівлі або підкидання дитини - купили на базарі (у пекарні, аптеці, циган), підкинули в лікарні. 5. ФО на позначення принесення (привезення, дарування) дитини батьками, родичами - бабуся від зайців з лісу принесла, тітка приходила й подарила.

Весільнообрядову ареальну фраземіку (2.2. „Фразеологічні одиниці весільної обрядовості в репрезентації мовної картини світу українських східнослобожанських говірок”) поділено на семантичні групи відповідно до циклів самих обрядів: довесільного (назви місць гуляння молоді - збиратися на кладку; обряду сватання - і вдалого, і відмови сватам - хліб прийняти, показати рогача), власне-весільного та післявесільного (ті, які відбивають традиційно обов'язкові обрядодії: викупу-продажу нареченої - требувати викуп, перевезення посагу - везти перини, захисні обряди - очищатися вогнем, посипання - посипати молодих, заведення на посад - заводити за стіл, обдаровування молодих - давати на прожиття, покривання молодої - косиночку зав'язати, розрізання короваю - ламати коровай, умивання - умивати молодих, забивання кілка - кіл забивати, завершення весілля - їхати на гаряче, післявесільні - справляти першу неділю, а також ті, що відображають розважально-ігрові весільні звичаї й обряди - украсти туфлю, украсти биків).

Аналіз результатів соціолінгвістичного дослідження ФО весільної обрядовості дозволяє зробити висновок, що етнофраземи, обрані для експерименту, побутують у всіх обстежених населених пунктах. Найдавніші з обрядових фразем поступово зникають з ужитку, переходячи до розряду матеріальних архаїзмів, через занепад самого народного обряду відбувається затемнення семантики висловів.

Ідіоматика українських східнослобожанських говірок на позначення стану близькості до смерті (2.3. „Фразеонімікон „близькості до небуття” в мовній картині світу українських східнослобожанських говірок”) зберігає й давні язичницькі світоглядні настанови, і християнські мотиви. ФО містять відповідні соматичні характеристики, ороніми, мікротопоніми. Основним лінгвістичним способом творення фразем із загальним значенням „бути близьким до смерті” є метонімічне перенесення, усі вислови певною мірою зазнали евфемізації.

Фразеонімікон „близькості до небуття” представлено такими семантичними групами: передача очікування смерті як біологічного процесу - ніс загострився, очі через раз одкрива, чуть диха; співвіднесеність смерті й відповідних місцевих реалій - пора паняти на крейдянку, на Гостру Могилу поглядать; розуміння смерті як форми неземного (потойбічного) буття - збирається з Богом балакати, скоро піде картошку охраняти; усвідомлення смерті як завершення певного часу, відведеного на життя - відведене йому кінчається, його врем'я прийшло; персоніфікація смерті - стара баба скоро прийде, скоро прийде з косою.

За семантикою й структурою обрядові фразеологізми українських східнослобожанських говірок подібні до відповідних висловів, які побутують в інших ареалах, мовах, що свідчить про давність обрядів та форм їхньої фразеологічної вербалізації.

У третьому розділі „Відбиття професійної діяльності у фразеологічних одиницях українських східнослобожанських говірок” проаналізовано фразеологічні одиниці, що містять професійну термінологію. До найдавніших виробничих сфер ареалу, відображених у мовній картині світу, належать традиційні основні галузі господарства (3.1. „Фразеологія традиційних занять мешканців східнослобожанського ареалу”), дослідження яких виконано на матеріалі етнографічної праці ХІХ ст. „Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии” В. Іванова. Підґрунтям творення ідіоматики землеробства та скотарства є багатовіковий досвід господарської діяльності слобожан (обертати землю в запольє, заводити обло?га), морально-етичні переконання (земля? всим нам ма?ты, пайки? для бі?дних), вірування (приймати худобу з поли, солити молоко).

Корпус ареальної фразеології представлений і висловами з мовлення традиційних професій (3.2. „Давня професійна фразеологія східнослобожанських говірок”), вони характеризують різні аспекти буття людини: зовнішній вигляд (дошка непиляна, хоч у бердо тягни), стан (п'яний у педаль, колеса спустили), розумові здібності (пуговиці не хватає, клепку з голови загубити), відображають окремі виробничі процеси, операції, ситуації (мотати кілометри, відтягнути воротник).

Найбільшою виробничою сферою, кодованою у фразеології регіону, є гірнича (3.3. „Гірницька фразеологія в мовній картині світу українських східнослобожанських говірок”). Фразеотворення в межах гірницького професійного жаргону відображає складну взаємодію лінгвістичних та соціальних чинників. ФО з професійними шахтарськими термінами характеризують зовнішній вигляд людини, процеси, позначають стан, події, фізіологічні процеси, виробничі процеси, операції.

Розвинутість фразеологічного фонду професійного мовлення гірників дозволяє виокремити відповідні семантичні єдності висловів з повсякденного мовлення гірників (на позначення процесу роботи в шахті, сумлінної праці -виїзжати на нульову, на медаль тягнути; суб'єктів шахтарської праці - матуся Чолі, чотириногі друзі прохідників; дій, пов'язаних із шахтним обладнанням - ставити бурьонку, розкачати яму; вірувань - піти до Шубіна на чарку) та „побутових” фразем, використовуваних не лише шахтарями, а й мешканцями населених пунктів, пов'язаних із шахтами (вирази із загальними значеннями `нічого не робити (ледарювати)', `ледар' - стати Ахметичем; `виконувати зайву, нікому не потрібну роботу' - комбайн ганчіркою витирати, підмітати пилюку; `випивати, відзначаючи якусь подію' - ставити банку; `дуже брудний' - як мордою в штибі лежав).

Аналіз результатів психолінгвістичного асоціативного експерименту свідчить про те, що професійний шахтарський жаргон слугує мовцям ареалу для вторинної номінації певних специфічних виробничих процесів, поведінки, станів людини, для позначення яких у літературній мові або немає відповідних виражальних засобів, або жаргонні фразеологізми є експресивними найменуваннями вже названих станів, властивостей, дій, зазвичай тісно пов'язаних з людиною.

Вагомим складником східнослобожанської фразеології дедалі більше стає жаргон різних професійних груп (3.4. „Комп'ютерна фразеологія в східнослобожанських говірках”), окремі слова й вислови з інших мов (переважно англійської), причиною цього є чинники соціального (демократизація суспільства, проникнення у свідомість мовців нових економічних, політичних, суспільних понять, явищ тощо) та лінгвального (прагнення до лаконізму, експресивності мовлення, краща обізнаність із фаховою іншомовною термінологією тощо) характеру.

З розвитком інформаційних технологій активно поширюються жаргонні „комп'ютерні” фразеологізми, сучасний масив яких у межах східнослобожанських говірок поділяємо на відповідні фразеотематичні групи: дії користувача комп'ютера - зало?чити машину, вийти в приват; дії та стан комп'ютерного обладнання - убита мама, срочний аборт; назви програмних продуктів, команд, файлів - м'які стєкляшкі, док Нафігатор; людина, яка має відношення до комп'ютера - чип у голові, кончений юзер. Жаргонне мовлення властиве не лише фахівцям певних галузей (комп'ютерникам), а й значній кількості людей, безпосередньо не пов'язаних з відповідними виробничими сферами. Характерними його рисами є емоційна „надлишковість”, маркованість на сучасному етапі розвитку суспільства, мовленнєва недбалість.

ВИСНОВКИ

1. Вивчення наукової літератури, у якій студіюють питання про мовну картину світу, переконує нас у тому, що вона є засобом відображення об'єктивної дійсності, системи знань про світ, а отже, концептуальної картини світу.

У межах загальнонаціональної української мовної картини світу існують локальні, які не лише конкретизують особливості загальноукраїнського менталітету, а й репрезентують історичні, соціальні, політичні аспекти формування та існування відповідного ареалу. Мовна картина світу у слобожан є однією з таких ареальних систем. Специфіка фразеологічних субститутів східнослобожанських говірок зумовлена такими їхніми ознаками, як новоствореність і маргінальність.

2. Фразеологія як складова частина мовної картини світу відображає різні аспекти життя мешканців ареалу, передусім побут, повсякденне спілкування, обрядові сфери. Усього проаналізовано понад 1050 фразеологічних одиниць, формування яких зумовлено особливостями концептуальної картини світу мешканців регіону.

Центральне місце в репрезентації мовної картини світу в українських східнослобожанських говірках належить обрядовій фразеології. Проаналізовано три складники масиву обрядової фразеології: родильну, весільну, близькості до небуття.

3. Фразеологізми родильної обрядовості репрезентують три групи висловів: передпологового циклу, власне-пологового, післяпологового, на підставі дослідження яких основними семантичними способами ареального фразеотворення визначено метафору (колобка носити `бути вагітною') й метонімію (дитиною ходити `бути вагітною').

Прагнення мовців уникнути комунікативного конфлікту, дискомфорту в спілкуванні з різновіковою аудиторією зумовило евфемізацію фразеологічних одиниць родильної обрядовості (дитинка знайшлась `у кого_н. народилася дитина'), спостережено також явище дисфемізації (нагуляла дитину `про народження небажаної дитини поза шлюбом').

4. У фразеології ареалу репрезентовано всі етапи класичного весільного дійства (від довесільних гулянь до святкування річниці побрання). Корпус власне-весільних етнофразем українських східнослобожанських говірок становлять дві семантичні групи: ФО, які об'єднують вислови на позначення традиційно обов'язкових обрядових дій (виокремлено 11 підгруп фразем), і ФО, що відображають розважально-ігрові весільні звичаї та обряди.

Спостережено втрату сучасними мовцями, переважно молоддю, значної кількості обрядових фразеологізмів через згортання весільного обряду до окремих елементів, знецінення моральних категорій і вади національного виховання.

5. Результати соціолінгвістичного експерименту наочно демонструють тенденцію до зниження рівня мовної компетенції комунікантів молодшого покоління носіїв мови. Узагальнення аналізу тлумачень мовцями семантики ФО дозволив зробити такі висновки: а) найбільше правильних відповідей отримано від інформантів старшої вікової групи (від 55 до 80 і більше років), що пояснюємо значущістю й важливістю для них традиційних моральних настанов; б) найменшу обізнаність у весільній фразеології продемонстрували респонденти молодшої вікової групи (15 - 25 років), що зумовлено редукцією обрядодії, архаїзацією окремих етапів весільного обряду, його необов'язковістю (з погляду сучасного носія мови); в) найкращу обізнаність у весільній обрядовості й фразеології показали мешканці сільських населених пунктів незалежно від вікової групи, чому сприяє дотримання багатьох етапів весілля, збереження традиційної обрядовості; г) найчастіше респонденти правильно тлумачать ФО, які називають виконувані й у сучасному весіллі обрядодії, відповідно найрідше - вислови на позначення переважно не виконуваних нині етапів обряду.

6. Фразеонімікон „близькості до небуття” українських східнослобожанських говірок синтезує традиції язичництва, відгомін яких містить поховальна обрядовість, християнські настанови, сучасні реалії промислово-економічного буття мешканців ареалу. Проаналізовано п'ять груп висловів на позначення стану „близькості до небуття”, які містять загальнослов'янські передпоховальні мотиви (на гору готуватися `бути близьким до смерті'), відображають вузьколокальні особливості (на Косіора поїде скоро `хто-н. близький до смерті').

7. Вагомий складник мовної картини світу слобожан професійна фразеологія. Внутрішня форма фразеологізмів традиційних занять (землеробство, скотарство) і професій населення ареалу (бондарі, теслярі, кравці, шевці) стає більш затемненою внаслідок зникнення з повсякденного життя окремих реалій (заробляти цепом `вирощувати хліб', пошити витяжки `померти'). Серед фразеонімікону традиційних занять і професій населення ареалу помітні „загальновиробничі” вислови, які характеризують переважно виробничі й побутові стосунки (давити на клапан `змушувати до чого-н.'), та спеціальні, що функціонують лише в середовищі осіб окремої професії (вийти на кобилу `вийти на перетиск вугільного пласта з ґрунту').

8. Проаналізовано 15 семантичних груп гірницьких ФО на позначення: а) виробничих процесів (виробити пікет `пройти підземні виробки довжиною 20 м'); б) суб'єктів гірничого виробництва (водій соняшника `машиніст електровоза'); в) шахтарських вірувань (крайня зміна `остання робоча зміна перед відпусткою чи виходом на пенсію'); г) поведінки, моральних якостей людини (прохідник мимо шахти `ледар'); д) побутових звичаїв (роздавити чекушку `розпити півторалітрову пляшку спиртного'); е) розумових здібностей, фізіологічних станів (розпилом по голові торохнутий `дурнуватий'); ж) жартівливих назв окремих предметів (ключ на тридцять шість `колода гральних карт').

9. Комп'ютерні ФО ареалу становлять чотири тематичні групи, вислови позначені експресивністю, прагненням до лаконізму, активно вживаними є запозичення з англійської мови.

10. У фразеології, що репрезентує мовну картину світу у слобожан, образними визначниками нерідко є загальнонаціональні (хліб, рушник, рука, гарбуз, посаг, дорога, коса, коровай, гора, сало) й ареальні (шахта, штрек, терикон, Шубін) культурні концепти.

Ідіоматика українських східнослобожанських говірок містить закодовану інформацію про своєрідну мовну картину світу (національно-культурні настанови, побутовий, виробничий досвід слобожан), яка надає відомості про особливості світосприйняття мешканців ареалу. Аналіз ареальних фразеологізмів не лише демонструє їхню специфічність, а й доводить належність до загального українського діалектного простору.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Д'якова Т. О. Східноукраїнська професійна фразеологія як складова картини світу / Т. О. Д'якова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2004. № 5. С. 155 163.

Д'якова Т. О. Ідіоматика суспільних стосунків у говірках сходу України / Т. О. Д'якова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2004. № 11. С. 147 153.

Д'якова Т. О. Риси людини у фразеологічній картині світу (на матеріалі східнослобожанських і східностепових говірок Донбасу) / Т. О. Д'якова // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. № 632. Сер. Філологія. Вип. 42. Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна, 2004. С. 79 81.

Д'якова Т. О. Фразеологічна картина світу в творах Г. Ф. Квітки-Основ'яненка / Т. О. Д'якова // Лінгвістичні дослідження : зб. наук. пр. Х. : Вид. Прокопенко Г. Є., 2004. Вип. 11. Ч. І. С. 87 94.

Д'якова Т. О. Деякі аспекти вивчення діалектної фразеології / Т. О. Д'якова // Лінгвістика : зб. наук. пр. Луганськ, 2005. № 2. С. 116 121.

Д'якова Т. О. Ідіоми зі значенням `бути близьким до смерті' як складова фразеологічної картини світу говірок Східної Луганщини / Т. О. Д'якова // Лінгвістика : зб. наук пр. Луганськ, 2005. № 3. С. 71 78.

Д'якова Т. О. Народні уявлення про смерть і фразеологічна картина світу говірок Східної Луганщини / Т. О. Д'якова // Лінгвістика : зб. наук. пр. Луганськ, 2006. № 1. С. 86 - 93.

Д'якова Т. О. Сватання у фразеологічній картині світу говірок Східної Луганщини / Т. О. Д'якова // Філологічні науки : зб. наук. пр. Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2006. С. 41 47.

Д'якова Т. О. Фразеологічне поле „жити заможно” в говірках Східної Луганщини / Т. О. Д'якова // Лінгвістика : зб. наук. пр. Луганськ, 2007. № 1. С. 126 131.

Д'якова Т. О. Фразеологізми зі значенням `хитрий' у говірках Східної Луганщини / Т. О. Д'якова // Образне слово Луганщини : тези VІ регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови / за ред. проф. В. Д. Ужченка. Вип. 6. Луганськ, 2007. С. 67 69.

Д'якова Т. О. Хліб і рушник майбутня доля / Т. О. Д'якова // Образне слово Луганщини : тези VII регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови / за ред. проф. В. Д. Ужченка. Вип. 7. Луганськ, 2008. С. 89 - 91.

Д'якова Т. О. Післяродовий цикл обрядів у фразеологічній картині світу Східної Луганщини / Т. О. Д'якова // Лінгвістика : зб. наук. пр. Луганськ, 2010. № 3. - Ч. І. С. 187 192.

Д'якова Т. О. Вислови з компонентами-антропонімами як фрагмент мовної картини світу слобожан (на матеріалі „Жизни и творчества крестьян Харьковской губернии” В. Іванова) / Т. О. Д'якова // Сучасний ономастичний простір Луганщини : матеріали VІІ регіон. наук.-практ. конф. з ономастики / за ред. проф. К. Д. Глуховцевої. - Луганськ, 2010. - С. 74 - 79.

Д'якова Т. О. Гірницька фразеологія в говірках Східної Луганщини / Т. О. Д'якова // Образне слово Луганщини : тези ІХ регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови / за заг. ред. проф. О. М. Горошкіної. Вип. 9. Луганськ, 2010. С. 98 100.

АНОТАЦІЯ

Д'якова Т. О. Фразеологічна репрезентація мовної картини світу в українських східнослобожанських говірках. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”. - Луганськ, 2011.

У дисертації досліджено особливості фразеологічної репрезентації мовної картини світу в українських східнослобожанських говірках як складника загальнонаціональної мовної картини світу, окреслено коло концептів, віддзеркалених у фразеології східнослобожанських говірок, з'ясовано сфери дійсності, що підлягають фразеологічній вербалізації, проаналізовано способи й форми відображення матеріальної та духовної культури в ареальній фразеології. Досліджено фразеологічні одиниці духовного життя народу відповідно до природного циклу існування людини (родильних, весільних та близькості до небуття). Розглянуто фразеологію традиційних занять і професій мешканців ареалу, проаналізовано 15 семантичних груп фразем гірницької фразеології, з'ясовано закономірності фразеологізації виробничих і побутових сфер зазначених професійних груп, шахтарську фразеологію проаналізовано з погляду її побутування в асоціативно-вербальній мережі. Досліджено жаргонну професійну фразеологію комп'ютерної галузі, визначено та проаналізовано чотири фразеотематичні групи цього напрямку.

Ключові слова: концептуальна картина світу, мовна картина світу, східнослобожанські говірки, фразеологічна репрезентація, концепт, ареальна фразеологічна одиниця, фразеологічна вербалізація, фразеосемантичне поле, варіантно-синонімічна група, обрядовість.

АННОТАЦИЯ

Дьякова Т. А. Фразеологическая репрезентация языковой картины мира в украинских восточнослобожанских говорах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 01 - украинский язык. - ГУ „Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко”. - Луганск, 2011.

В диссертации исследованы особенности фразеологической репрезентации языковой картины мира как составляющей общенациональной языковой картины мира. Очерчено понятие ареальной фразеологической единицы (АФЕ), круг концептов, отображенных во фразеологии восточнослобожанских говоров, выделены сферы действительности, подверженные фразеологической вербализации, проанализированы способы и формы отображения материальной и духовной культуры в ареальной фразеологии.

Проанализировано соотношение понятий концептуальная картина мира (ККМ) - языковая картина мира (ЯКМ): частью ККМ является ЯКМ, отображающая опыт народа, знания, своеобразие видения мира, фиксируется в системе значений языка, в структуре словарей, в многочисленных языковых ситуациях, отражает степень развития сознания и культуры, изменения в познании мира. Элементы ЯКМ - знаковые единицы, среди которых и фразеологические единицы (ФЕ), они всегда ориентированы на субъект, возникают не только для того, чтобы описывать мир, а и для того, чтобы оценивать, выражать субъективное отношение к нему.

Установлено, что АФЕ восточнослобожанских говоров - объект изучения в разных аспектах: структурной семантики, деривационной базы, способов и факторов образования фразем; естественным является исследование фразеологии ареала как составляющей общенациональной языковой картины мира. В формировании ареальных фразеологизмов значительную роль играют особенности местного быта, материальной и духовной культуры, профессий и занятий жителей ареала.

Фразеологические единицы духовной жизни народа проанализированы согласно природному циклу существования человека (родильных, свадебных, похоронных и поминальных обрядов). Исследованы фразеологические единицы свадебной обрядности, разграничены группы выражений на обозначение действий различных этапов обряда. Досвадебный этап представлен фраземами, которые обозначают места гуляния молодёжи, именуют участников гуляний, потенциальных молодоженов, сватанье и его результаты (собственно сватание, удачное сватание, отказ при сватании), подготовительные предсвадебные обрядодействия (молодёжные гуляния, выпекание и украшение каравая).

Фразеология собственно свадебная и послесвадебная разделена на две группы: выражения, характеризующие традиционные символические действия участников свадебного обряда, и фразеологизмы, отображающие развлекательно-игровые свадебные обряды. В первой группе проанализированы 12 групп ФЕ, которые иллюстрируют фразеологическую вербализацию свадебного обряда. Осознание семантики и мотивации свадебной обрядности в среде носителей ареальной фразеологии представлено результатами социолингвистического эксперимента, к участию в котором были привлечены представители четырёх возрастных групп четырёх населенных пунктов восточнослобожанского ареала.

В работе проанализирован фразеонимикон понятия „близости к небытию”. Фразеологизмы этой группы рассмотрены в таких аспектах: ожидание смерти как биологический процесс, соотнесенность смерти и соответствующих местных реалий, понимание смерти как формы неземного бытия, персонификация смерти, понимание смерти как завершения определенного времени, отведенного на жизнь.

Рассмотрена фразеология традиционных занятий и профессий населения ареала. Определено, что наиболее емкой профессиональной сферой, которая находит отображение во фразеологии восточнослобожанского ареала, является горное дело. Проанализированы 15 семантических групп горной отрасли. Шахтерская фразеология исследована также с точки зрения её существования в ассоциативно-вербальной среде. Проанализирована профессиональная фразеология компьютерного направления, определены и изучены четыре фразеотематические группы выражений, употребляемых в среде пользователей и специалистов информационных технологий.

Исследуемые стойкие образования свидетельствуют о влиянии человеческого фактора на процесс фразеообразования, иллюстрируют культурно-национальную коннотацию ареальных фразеологизмов, подтверждают не только специфичность фразеологических выражений украинских восточнослобожанских говоров, но и принадлежность их к единому украинскому диалектному пространству.

Ключевые слова: концептуальная картина мира, языковая картина мира, восточнослобожанские говоры, фразеологическая репрезентация, концепт, ареальная фразеологическая единица, фразеологическая вербализация, фразеосемантическое поле, обрядность.

SUMMARY

Dyakova T.A. Phraseological representation of the world language map in the Ukrainian eastern-slobozhan dialects. - Manuscript.

Thesis for a degree in philology, specialty 10.02.01 - Ukrainian language- RS “Luhansk National Taras Shevchenko University”. - Luhansk, 2011.

The thesis has investigated the representation of Phraseological peculiarities of world language map in the Ukrainian eastern-slobozhan dialects as part of the national language map of the world; it has circled the concepts, reflected in the phraseology of eastern-slobozhan dialects; defined spheres of occupation for Phraseological verbalization; analyzed ways and forms of reflecting material and spiritual culture in areal phraseology. Phraseological units of spiritual life of the people have been investigated according to the natural cycle of human existence (maternity, wedding, burial and funeral rites). We have investigated phraseology of traditional occupation and professions of areal inhabitants and analyzed 15 semantic groups, studied mining phraseology, ascertained patterns of phraseologization of production and domestic spheres of the above-mentioned professional groups. Miners' phraseology has been analyzed in terms of its existence in verbal associative network. The professional slangy phraseology in computer industry has been investigated and four phrase thematic groups of this area were determined and analyzed.

Key words: conceptual world view, language map of the world, eastern-slobozhan dialects, Phraseological representation, concept, areal Phraseological unit, Phraseological verbalization, phraseosemantic field, synonymous variant group, celebrations.

Размещено на Allbest.ru