Структурно-семантичні типи українських ойконімів із формантами -ець, -иця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

10.02.01 - Українська мова

Структурно-семантичні типи українських ойконімів із формантами -ець, -иця

Михайличенко Наталія Євгеніївна

Львів 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Купчинська Зоряна Олегівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри української мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Лучик Василь Вікторович, Національний університет „Києво-Могилянська академія”, завідувач кафедри загального та слов'янського мовознавства

кандидат філологічних наук, доцент Редьква Ярослав Петрович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри історії та культури української мови

Захист відбудеться 19 травня 2011 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, філологічний факультет, ауд. 312).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано “15” квітня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент У. Б. Добосевич

1. Загальна характеристика роботи

ойконімія лексика мова

Ойконімія - вагомий пласт лексики української мови, своєрідні мовнокультурні знаки, універсальні історично-соціальні факти людської діяльності - перебуває в полі зору різноаспектних наукових студій. Це зумовлено науково-практичними потребами українського мовознавства. Адже ойконіми - це важливі писемні культурні пам'ятки, що займають особливе місце в розкритті не лише лінгвістичних питань, а й проблем історії, географії, етнографії тощо.

Дослідження ойконімів здійснюють ареальним або регіональним способами, які взаємодоповнюють один одного. Переваги регіональних досліджень полягають у можливості охоплення всіх назв, що функціонували або функціонують на певній території, у створенні цілісної картини розвитку онімної системи, можливості проведення порівняльно-зіставного аналізу оніміконів різних історико-географічних територій. Це стосується і вивчення ойконімів, бо на сьогодні ґрунтовно досліджено назви поселень лише окремих регіонів України, зокрема Покуття (Д. Бучко), Прикарпаття (М. Габорак), Буковини та Одещини (Ю. Карпенко), Опілля (В. Котович), Дніпро-Бузького межиріччя (В. Лобода), Рівненщини (Я. Пура), Південно-Західного Поділля (М. Торчинський), Львівщини (Є. Черняхівська), Волині (В. Шульгач), Івано-Франківщини (В. Яцій), Сумщини (О. Іваненко), Черкащини (І. Гонца), Полтавщини (А. Лисенко), Північної Хмельниччини (Н. Герета), Північної Тернопільщини (І. Волянюк).

Ареальне дослідження онімів ґрунтується на аналізі окремих груп ономастичної лексики всієї етномовної території. Воно дає змогу показати географію різних топооснов, з'ясувати словотвірну та фонетичну структуру топонімів. Зразками ареальних досліджень на території України є праці О. Купчинського („Найдавніші слов'янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень (Географічні назви на -ичі)”), Д. Бучка („Українські топоніми на -івці, -инці”), З. Купчинської („Лексико-семантична і словотвірна структура географічних назв на -ин, -ів (територія України, Х-ХХ ст.)”), І. Царалунги („Українські топоніми на -ани, -яни”), Л. Радьо („Ойконіми України на -*jь (-*ja, -*je) у Х-ХХ ст.”).

Назви поселень із формантами -ець, -иця належать до архаїчних словотвірних моделей української ойконімії. Оніми на -ець, -иця розглядали у своїх працях дослідники регіональної ойконімії, які лише частково звернули увагу на структурно-семантичні особливості цих найменувань, їхню географію та хронологію. Проте ойконіми із формантами -ець, -иця ще не були об'єктом спеціального дослідження, не було здійснено їхнього цілісного збору, не простежено історії формування, не проаналізовано структурно-семантичних особливостей, хронології, статистики та ареалів. Саме цим і зумовлена актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка в межах наукової теми „Функціональні стилі української мови: статика і динаміка” (реєстраційний номер 0107U007425).

Об'єкт дослідження - ойконіми України з формантами -ець, -иця, зафіксовані в писемних джерелах Х - початку ХХІ століття.

Предмет дослідження - лексико-семантичні, структурно-словотвірні особливості ойконімів на -ець, -иця, хронологія, географія та статистика цих найменувань населених пунктів.

Мета дисертації - комплексно дослідити ойконіми України з формантами -ець, -иця, зафіксовані в писемних джерелах Х - початку ХХІ століття, показати різноманітність лексико-семантичних груп і словотвірної будови, здійснити статистичне дослідження, відобразити географію поширення, хронологію цих номенів.

Реалізація визначеної мети передбачає виконання таких завдань:

- укласти реєстр ойконімів України на -ець, -иця на основі писемних джерел Х - початку ХХІ століття;

- висвітлити історію дослідження цих назв поселень у слов'янській ономастиці та описати особливості функціонування формантів -ець, -иця в українській мові на апелятивному та онімному рівнях;

- простежити передумови виникнення та історію формування ойконімів України з формантами -ець, -иця;

- з'ясувати лексико-семантичні особливості твірних основ цих назв поселень;

- проаналізувати словотвірну структуру найменувань населених пунктів із формантами -ець, -иця;

- виявити продуктивність ойконімів із формантами -ець, -иця протягом Х - початку ХХІ століття;

- окреслити локалізацію найменувань поселень та підготувати картосхеми, які відображатимуть ареали та продуктивність назв у кожному столітті;

- встановити хронологію українських ойконімів на -ець, -иця;

– укласти словник українських ойконімів із формантами -ець, -иця Х - початку ХХІ століття.

Джерелами фактичного матеріалу стали довідники адміністративно-територіального поділу України, основними з яких є: „Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ...” (1947), „Жерела до історії України-Руси” (І. Крип'якевич, Т. 1-3, 7, 1895-1900, 1903), „Йосифінська і Францисканська метрики. Перші поземельні кадастри Галичини” (1965), „Руська (Волинська) метрика” (2002), „Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі” (1985), „Волынь в описании городов, местечек и сел...” (Н. Теодорович, Т. 1-3, 1888, 1889, 1893), „Akta Grodzkie i Ziemskie z czasуw Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardyсskiego we Lwowie” (Т. 1-20, 1865-1935), „Џrуdіa dziejowe” (Т. 5-22, 1877-1894), „Lustracja Wojewуdztwa ruskiego 1661-1665” (Ч. 1-3, 1970, 1976), „Archiwum ksi№ї№t Lubartowiczуw Sanguszkуw w Sіawucie” (Т. 3-4, 6, 1890, 1910), „Грамоти ХIV століття” (1974), „Українські грамоти ХV ст.” (1965) та ін.

Встановлення відантропонімного етимона ойконіма ґрунтується на працях зі слов'янської антропонімії М. Морошкіна, М. Тупикова, М. Бірили, М. Демчук, Ю. Редька, Т. Трійняка, П. Чучки, І. Фаріон, М. Малець, Я. Свободи. Для визначення відгідронімного ойконіма спираємося на „Словник гідронімів України” (1979), а також на праці В. Топорова, О. Трубачова, І. Муромцева, Ю. Карпенка, Я. Пури, О. Карпенко, Я. Редькви, В. Шульгача, С. Вербича, В. Лучика та ін.

Матеріал дослідження. Фактичний матеріал дисертаційної роботи налічує 994 ойконіми із формантом -ець та 1191 назву населених пунктів із формантом -иця.

Методи дослідження. У роботі використано такі методи: описово-аналітичний (для визначення структурно-семантичних особливостей ойконімів), етимологічний, словотвірний, елементи статистичного (для встановлення продуктивності назв поселень із формантами -ець, -иця у кожному столітті та підрахунку загальної кількості зафіксованих найменувань), картографічний (для визначення ареалів досліджуваних ойконімів від найдавніших часів до сучасності), формальний (у процесі збору та систематизації фактичного матеріалу), порівняльно-ретроспективний (для розкриття історичних умов появи аналізованих назв).

Наукова новизна:

вперше

- комплексно досліджено ойконіми на -ець, -иця;

- проаналізовано лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості назв поселень із формантами -ець, -иця;

- встановлено відносний час появи та простежено історію формування онімів на -ець, -иця протягом століть;

- визначено географію ойконімів із формантами -ець, -иця на досліджуваній території, підготовлено картосхеми, що відображають продуктивність, статистику та ареали ойконімів протягом Х - початку ХХІ століття;

- укладено словник українських ойконімів на -ець, -иця зазначеного періоду;

удосконалено

- диференціацію онімного матеріалу за лінгвістичним критерієм;

набуло подальшого розвитку

- дослідження особливостей етимології твірних основ ойконімів із формантами -ець, -иця Х - початку ХХІ століття;

- визначення продуктивності певних семантико-словотвірних моделей ойконімів на -ець, -иця від найдавніших часів до сучасності.

Теоретичне значення роботи. Як перше повне дослідження ойконімів із формантами -ець, -иця Х - початку ХХІ століття на території України дисертація заповнює одну з прогалин в українській ойконіміці. Основні теоретичні засади, узагальнення і результати дисертації поглиблюють знання про систему ойконімів України, їхню семантико-словотвірну структуру. Висновки, сформульовані на основі комплексного аналізу ойконімів із формантами -ець, -иця, сприятимуть поглибленню теоретико-методологічних засад ойконімії як важливого компонента української ономастики. Зібраний, систематизований та проаналізований ойконімний матеріал є важливим додатковим інформаційним джерелом для історичних, географічних, етнографічних, археологічних досліджень.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані в укладанні словників ойконімів, у підготовці і проведенні у вищих навчальних закладах лекційних та семінарських занять зі спецкурсу „Українська ономастика”, у навчально-виховній роботі в освітніх закладах. Отримані узагальнення важливі для системного дослідження ойконімікону України Х - початку ХХІ століття. Проаналізовані номінаційні одиниці стануть підґрунтям для ойконімних словників і атласів, які передбачають відображення локалізації та розподілу назв поселень різних структурно-словотвірних моделей на території України. Систематизований ойконімний матеріал може стати однією зі складових „Загальнослов'янського ономастичного атласу”, що відображатиме локалізацію ойконімів різних структурних типів.

Особистий внесок здобувача. Результати та висновки дисертаційної роботи авторка отримала самостійно. Усі статті написано одноосібно.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення та результати дослідження авторка озвучила на 11 регіональних, всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях, сесіях та семінарах, зокрема на: ІІІ Святогірських ономастичних читаннях (Святогірськ, 2008), Міжнародній науковій конференції „Українська філологія: школи, постаті, проблеми” (До 160-річчя заснування кафедри української словесності у Львівському університеті) (Львів, 2008), ХІІІ Всеукраїнській ономастичній конференції (Ужгород, 2009), ІІІ Міжнародній науковій конференції „Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства” (Луцьк, 2009), діалектологічному семінарі „Інтерференція та запозичення в діалектах” (Львів, 2009), щорічному ономастичному семінарі „Ойконімія України: перспективи дослідження” (Київ, 2009), Всеукраїнській науковій конференції на пошану 75-річчя від дня народження професора Мар'яна Демського (Дрогобич, 2010), ХХІ науковій сесії Наукового товариства імені Тараса Шевченка (Мовознавча комісія) (Львів, 2010), Міжнародній науковій конференції „Українська лінгводидактика: минуле і сучасне (До 100-річчя від дня народження М. Шкільника)” (Львів, 2010), щорічних звітних конференціях кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2008, 2009, 2010).

Основні положення дисертації викладено у 14 одноосібних публікаціях, 10 з яких - у виданнях, затверджених ВАК України як фахові з філологічних наук.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку умовних скорочень, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Повний обсяг дисертації - 538 сторінок, основний зміст роботи викладено на 186 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації та її актуальність, указано на зв'язок дослідження з науковою проблематикою кафедри української мови, сформульовано мету та основні завдання роботи, окреслено об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано джерела фактичного матеріалу, вказано методи дисертаційного дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів, з'ясовано їхнє теоретичне і практичне значення, показано форми апробації результатів дослідження.

У першому розділі дисертації „Стан дослідження ойконімів на -ець, -иця у слов'янському мовознавстві” викладено історію дослідження назв поселень із формантами -ець, -иця у слов'янському мовознавстві. Розділ складається із двох параграфів.

У першому параграфі „Історія дослідження ойконімів на -ець, -иця у слов'янському мовознавстві” здійснено огляд наукових праць українських та зарубіжних дослідників, присвячених аналізу найменувань поселень із формантами -ець, -иця.

Власні назви географічних об'єктів на -ець, -иця як загальнослов'янські ойконімні моделі опрацьовані неповно. Дослідження слов'янської топонімії засвідчили інтерес науковців до ареального аспекту вивчення ойконімів, бо такий підхід дає змогу докладно проаналізувати повний реєстр назв населених пунктів і зробити відповідні лінгвістичні висновки. Вагомий внесок у вивчення слов'янських ойконімів на -ець зробили Ю. Карпенко, М. Худаш, Д. Бучко, В. Шульгач, Г. Сіміна, П. Шуба, У. Вуйцік. Назви населених пунктів із формантом -иця досліджені у славістиці повніше, ніж оніми на -ець. Вони стали об'єктом наукового зацікавлення В. Любася, Є. Жетельської-Фелешко, Г. Борека, І. Ковалика, Д. Бучка, Т. Іщенко, В. Яція та ін.

Мовознавці зауважили, якими неоднозначними стосовно мотивації виникнення є ці оніми. Проте очевидним стало те, що первісно більшість слов'янських ойконімів на -ець, -иця утворилася шляхом топонімійного переосмислення апелятивів nomina loci, що вказували на топографічні особливості названої місцевості, частина онімів на -ець, -иця утворилася семантичним способом від назв річок, біля яких розміщувалось поселення.

У другому параграфі першого розділу „Історія формантів -ець, -иця” з'ясовано походження зазначених формантів та охарактеризовано їхні функції на апелятивному та онімному рівнях від праслов'янської мови до сучасної української літературної мови, здійснено порівняльний аналіз дериваційних функцій формантів -ець, -иця на апелятивному та онімному рівнях.

Форманти -ець, -иця належать до давніх праслов'янських морфем. Їхнє утворення відбулося за такими схемами: *-іk + о > *-ьсь > -ьць > -ець; *-ika > *-ica > -ица > -иця. Вони виконували низку словотвірних функцій у той найдавніший період: 1) утворювали назви осіб: -ець використовувався на позначення осіб чоловічої статі, -иця - жіночої (старець, дівиця); 2) утворювали відприкметникові іменники (боровиця, рум'янець); 3) утворювали демінутивні деривати (сестриця, гребінець); 4) творили назви предметів, рослин, тварин, локальних понять (дзвіниця, боровниця, гаманець, рубець, дитинець) тощо. Ці форманти не втратили своєї продуктивності і в сучасній українській літературній мові, поєднуючись переважно з іменниковими, прикметниковими, дієслівними основами: сестриця, гребінець, щасливець, живиця.

У слов'янській онімії форманти -ець, -иця функціонують передусім як давні типові гідронімні форманти. Твірні основи гідронімів на -ець, -иця здебільшого містять указівку на ознаки та властивості води (Бистрець, Солонець, Мокрець, Стариця, Красниця, Сушиця). За допомогою зазначених формантів утворено назви водних об'єктів і з демінутивним значенням: Остравиця < Острава, Донець < Дон. У такому разі нові гідроніми набувають значення відносності - вказують на утворення одного водного об'єкта від іншого.

На ойконімному рівні форманти -ець, -иця виконують ті самі основні дериваційні функції, що й на апелятивному: демінутивну (сестриця < сестра, Стебниця < НП (назва поселення) Стебник, морозець < мороз, Коршовець < НП Коршів), субстантивну (бистриця < бистрий, старець < старий, Розсохуватець < розсохуватий), нейтральну (структурну) (Бережець < бережець, Волиця < волиця), яка полягає в тому, що іноді основами для утворення назв поселень із формантами -ець, -иця ставали структурно сформовані інші власні назви або апелятиви. Ойконіми на -ець, -иця виражають і посесивно-релятивну функцію, адже в основах значної частини цих номенів функціонують власні особові імена: Василиця, Климовиця, Павлиця, Тимковець, Михайловець, Олексинець.

У другому розділі дисертації „Семантика твірних основ українських ойконімів на -ець, -иця” здійснено класифікацію ойконімів України з формантами -ець, -иця за семантикою їхніх твірних основ. Розділ складається з двох параграфів „Семантика твірних основ українських ойконімів на -ець” та „Семантика твірних основ українських ойконімів на -иця”, кожен із яких, відповідно, поділяється на такі пункти: „Ойконіми відонімного походження” та „Ойконіми відапелятивного походження”.

За характером етимонів усі ойконіми України з формантами -ець, -иця поділяються на назви відонімного походження та оніми відапелятивного походження.

До назв поселень із формантами -ець, -иця відонімного походження належать найменування, що утворилися від інших власних назв, зокрема від: гідронімів, інших назв поселень та антропонімів. Значна частина назв населених пунктів на -ець, -иця первісно була назвами водойм, річок, потоків, тому що їхні основи пов'язані переважно з ознаками води (колір, смак, температура, характер течії, зовнішні ознаки водної артерії тощо): Солонець, Іржавець, Стариця, Красниця, Стужиця.

Уважаємо, що ойконіми на -ець, -иця були вторинними стосовно однозвучних гідронімів, тому що: 1) гідронімія - старіша та більш стала частина онімної лексики, ніж ойконімія, адже річки належать до географічних об'єктів, які створювалися без втручання людини; 2) зазначені форманти є давніми типовими гідронімними формантами, про це свідчать дослідження вчених у галузі гідронімії (В. Топорова, О. Трубачова, І. Муромцева, Ю. Карпенка, О. Карпенко, Д. Бучка, Я. Пури, Я. Редькви); 3) зазвичай відгідронімні назви поселень у своїх основах містять гідрографічні апелятиви, які означають характеристики водної течії.

До номенів, що походять від назв інших поселень, належать оніми, в основах яких засвідчено найменування інших населених пунктів. Наявність такої ойконімотвірної моделі пов'язуємо з історією українського народу. В Україні у всі історичні періоди відбувалися значні переміщення людей як по території країни, так і за її межами. Масова міграція українців була спричинена важким соціально-економічним становищем населення, політичним гнітом, малоземеллям та обезземеленням селян, демографічним чинником, масовими репресіями, примусовими переселенськими процесами. У таких найменуваннях форманти -ець, -иця виконують демінутивну функцію, яка полягає передусім не у значенні зменшеності, а у вказівці на утворення одного оніма від іншого: Коршовець < НП Коршів, Луквиця < НП Лукви.

До назв поселень відантропонімного походження належать ойконіми, в основах яких засвідчено власні особові імена, зокрема імена слов'янського походження, які, своєю чергою, поділено на відапелятивні та відкомпозитні слов'янські імена (Зубрець, Жабець, Коровиця, Богданець, Полеславиця, Любець) та особові імена неслов'янського походження (Климець, Хомець, Дмитровиця, Іваниця). Серед назв цього типу засвідчено оніми, твірні основи яких ускладнені посесивними суфіксами: Кочкаровець < Кочкарів (-ова, -ове). Їхньому утворенню передувала назва місцевості, яка вказувала на її власника: наприклад, онім Юрківець утворився від топоніма Юрків (-ова, -ове) (хутір, земля, село тощо) шляхом „ущільнення” складеної форми найменування у просту.

Ойконіми з формантами -ець, -иця відапелятивного походження - це найменування, утворені від апелятивів, які вказують на загальні найменування осіб, характер рельєфу, особливості рослинного покриву, спосіб освоєння земель, зовнішні характеристики поселення, характер місця проживання людей, умови побуту, містять указівку на національну належність, ідеологічне, релігійне, громадське спрямування їхніх мешканців тощо (Дівиця, Окниця, Запорожець, Сілець, Клинець, Ольшаниця, Ямиця, Рудець, Кременець, Дубровиця, Митниця, Торговиця, П'ятниця Свята, Бортниця, Залізниця).

Третій розділ дисертації „Структура та словотвір українських ойконімів на -ець, -иця” присвячений дослідженню способів творення ойконімів із формантами -ець, -иця та виокремленню основних структурних типів цих онімів. Розділ складається з двох параграфів: „Структура та словотвір українських ойконімів на -ець” і „Структура та словотвір українських ойконімів на -иця”, кожен із яких, відповідно, складається з пунктів „Назви доойконімного рівня деривації” та „Назви ойконімного рівня деривації”.

За структурою усі українські ойконіми на -ець, -иця поділяємо на прості (Глинець, Крушельниця), складні (Червоногвардієць, Новоборовиця) та складені найменування (Деренковець Перший, Волиця Дружкопільська, Ягельниця Стара).

За способом деривації виділяємо назви поселень із формантами -ець, -иця доойконімного рівня деривації (або первинні) та найменування ойконімного рівня деривації (або вторинні). До назв доойконімного рівня деривації належать оніми, структурне оформлення яких відбулося до того, як вони стали назвами населених пунктів. Ці ойконіми утворювалися такими різновидами семантичного способу: трансонімізацією - шляхом метонімійного переосмислення інших груп онімів (гідронімів, антропонімів, мікротопонімів) без зміни їхньої структури та фонетичного оформлення (Студинець < р. Студинець, Яблуниця < р. Яблучниця, Стрілець < ПН Стрілець, П'ятниця < ПН П'ятниця) та онімізацією - шляхом переходу суфіксальних апелятивів на -ець, -иця (етнонімів, назв груп людей, топографічних апелятивів тощо) у клас ойконімів (Островець < островець, Пожарниця < пожарниця, Клинець < клинець, Волиця < волиця). Назви з формантами -ець, -иця доойконімного рівня деривації належать до продуктивних найменувань цих словотвірних моделей, тому що ойконіми є пізнішими назвами стосовно інших груп лексики, зокрема апелятивів та гідронімів. Окрім цього, гідроніми та загальні іменники, на відміну від назв населених пунктів, можуть безпосередньо виражати атрибутивні відношення до понять, виражених у їхніх основах (р. Бистрець < бистра (течія), болотниця < болотна (місцевість)).

Назви ойконімного рівня деривації - оніми, які утворилися на ойконімному рівні усіма різновидами морфологічного способу, зокрема: суфіксальним - від різних груп лексики (гідронімів, інших назв населених пунктів, антропонімів, апелятивів): Клюткавиця < р. Клюткавка, Довганець < ПН Довгань, Люблинець < НП Люблин, Окниця < окно, Підступець < підступ; префіксальним - від гідронімів, інших ойконімів: Підквасовиця < під- + НП Квасовиця, Підлиповець < під- + р. Липовець; префіксально-суфіксальним: Підгодинець < під- + НП Годинь + -ець, Підкримниця < під- + НП Кримни + -иця. Префіксальні та префіксально-суфіксальні деривати утворювалися шляхом додавання префіксів прийменникового походження (зі значенням просторової близькості), які лексикалізувалися, утворивши назви поселень. Найпродуктивнішим морфологічним способом творення простих ойконімів із формантами -ець, -иця є суфіксальний, поодинокі назви утворені префіксально-суфіксальним способом.

Серед вторинних ойконімів із формантами -ець, -иця розглянуто назви, твірні основи яких ускладнені такими суфіксами: -ів (-ов-) (Ростовець < ННП Ростов, Боленковиця < ННП *Боленків), -ин (Ванчинець < ННП Ванчин), -ав-(Кукавиця < ПН (прізвищева назва) Кукава), -ан (Довганець < ПН Довган), -ив- (-лив-) (Крикливець < ПН Крикливець < крикливий), -ат- (Кузубатиця < ПН Кузубат), -л- (Круглиця < круглий), -уват- (Розсохуватець < розсохуватий)

та ін.

До складних найменувань належать назви, що мають у своїх основах два корені. Складні ойконіми з формантами -ець, -иця утворювалися лексико-семантичним (Червоноармієць < червоноармієць), суфіксальним (Біловарець < ПН Біловар), суфіксально-складним (Красноселиця < красне село + -иця, Новодворець < новий двір + -ець) способами та основоскладанням (Новоборовиця < Нова Боровиця). Серед складних найменувань на -ець зафіксовано назви, утворені лексико-семантичним способом, на відміну від онімів із формантом -иця, натомість оніми на -иця утворювалися основоскладанням, на противагу онімам на -ець.

Ойконіми з формантами -ець, -иця нерідко є частиною складених конструкцій. Поширеними причинами появи складених назв поселень були: розростання населених пунктів і переселення їхніх мешканців на нові місця, виникнення нових поселень з однаковими назвами і потреба у їхній диференціації. Складені ойконіми утворювалися шляхом онімізації та лексикалізації синтаксично вільних словосполучень: Вільшаниця Мала, Олексинець Підлісний, Олексинець Напільний, Кам'янець-Подільський. Розрізнювальним чинником у таких найменуваннях поселень є препозиційні і постпозиційні означення, додані до назв на -ець, -иця. У ролі означальних слів можуть бути якісні, відносні і присвійні прикметники, порядкові числівники, займенники, а також іменники, що вказують на спосіб розташування поселень, час їхнього виникнення, розмір, зовнішній вигляд об'єктів заселення, на їхню первісну належність конкретній особі: Липовець Великий, Вільховець Старий, Копець Осиковий, Буда-Орлівець, Волиця Маркова, Стадниця Ромашовецька, Кісниця Нижня. Серед складених найменувань виділяємо такі структурні типи назв: прикметник + назва на -ець, -иця (або навпаки) (Гостинець Великий, Кобильниця Руська), порядковий числівник + назва на -ець, -иця (Тростянець Перший, Мощаниця Друга), займенник + назва на -иця (Коровиця Сама), іменник + назва на -ець, -иця або назва на -ець, -иця + іменник (Кролевець-Слобідка, Телешниця-Сяння).

Аналіз структурно-словотвірних особливостей ойконімів із формантами -ець, -иця засвідчив, що найпродуктивнішим способом творення онімів цих словотвірних моделей є семантичний, зокрема, такі його різновиди, як трансонімізація та онімізація. За структурою переважають однокомпонентні ойконіми з формантами -ець, -иця, проте виявлено і значну кількість складених найменувань.

Четвертий розділ дисертації „Стратиграфія українських ойконімів на -ець, -иця” складається з трьох параграфів і присвячений аналізу ареалів, хронології та статистики назв поселень із формантами -ець, -иця, зафіксованих у писемних джерелах Х - початку ХХІ століття.

У першому параграфі „Статистика назв поселень на -ець, -иця” здійснено підрахунки загальної кількості онімів, засвідчених у писемних джерелах Х - початку ХХІ століття, а також встановлено співвідношення новозасвідчених, збережених та зниклих ойконімів у кожному столітті. Усього зафіксовано 994 назви на -ець та 1191 назву на -иця. Розподіл кількості збережених, новозасвідчених та зниклих назв поселень на -ець, -иця у кожному столітті характеризується таким співвідношенням: упродовж віків спостерігається збільшення загальної кількості ойконімів та кількості збережених онімів. Кількість новозасвідчених назв зростає до ХVІ століття, далі спостерігаємо їхнє зменшення (до ХІХ століття) і знову стрімке збільшення у ХХ - на початку ХХІ століття. Найбільша кількість новозасвідчених назв припадає на ХVI-XVII та ХХ - початок ХХІ століття. Продуктивність ойконімів на -ець, -иця у ХVI-XVII століттях пояснюємо тим, що в цей час відбувається пожвавлений перехід назв річок та топографічних апелятивів у клас ойконімів, а також збільшенням кількості писемних джерел, у ХХ - на початку ХХІ - утворенням ойконімів на -ець, -иця під впливом наявності великої кількості назв цієї моделі на досліджуваній території та формальним уживанням форм цих найменувань. Протягом століть відбувався і занепад значної кількості назв на -ець, -иця. Найбільше найменувань зникло у ХVI та ХVII століттях. Занепад ойконімів відбувався під впливом мовних (заміна форм на -ець, -иця іншими граматичними формами) та позамовних чинників (занепад об'єктів називання, їхні перейменування, занепад та перехід поселень до складу інших населених пунктів).

Другий параграф „Географія назв поселень на -ець, -иця” присвячений визначенню ареалів ойконімів із формантами -ець, -иця від найдавніших часів до сучасності. Перші фіксації найменувань належать до Х-XІV століть та ілюструються поодинокими вкрапленнями в Галичині, на Волині, Буковині. У наступних століттях ці території стають ареалами найбільшого скупчення назв поселень із формантами -ець, -иця. У ХІХ - на початку ХХІ століття спостерігається більш рівномірне поширення ойконімів на -ець, -иця на території України.

У процесі дослідження визначено основні смуги зосередження ойконімів на -ець, тобто ті, які були незмінними протягом віків і на яких розміщувалася основна частина назв поселень із вказаною формою. Це такі території: Волинь, Галичина, Закарпаття, Буковина, Поділля, середня течія Дніпра. Основними зонами розміщення ойконімів на -ець на території України є: північно-західна - Шацьк-Ковель-Володимир-Волинський-Луцьк-Дубно, північна - Дубровиця-Костопіль-Рокитне, західна - Сокаль-Львів, південно-західні - Самбір-Мукачеве, Галич-Коломия, центральна - Овруч-Житомир-Канів, північно-східна - Чернігів-Новгород-Сіверський-Суми-Лубни. Величезні осередки найменувань із формантом -ець засвідчені навколо Львова, Володимира-Волинського, Луцька, Кременця, Галича, Києва, Овруча, Канева, Кам'янця-Подільського, Вінниці, Брацлава, Путили.

Основна зона поширення українських ойконімів на -иця міститься в районах Ковеля-Володимира-Волинського-Луцька-Рівного-Дубна-Кременця, в басейні Західного Бугу, навколо Львова, Самбора, Дрогобича, Галича, в басейнах Пруту та Черемошу, Південного Бугу, на території Поділля (Вінниця-Брацлав), Овруч-Київ, Чернігів-Суми-Лубни.

У третьому параграфі „Хронологія назв поселень на -ець, -иця” здійснено спробу визначення відносного часу появи ойконімів на -ець, -иця на території України. Зокрема, виокремлено чинники, за якими ойконіми з формантами -ець, -иця можна зарахувати до архаїчних найменувань, основними з яких є: 1) відгідронімне походження третини ойконімів на -ець, -иця. Адже гідронімія належить до старішої та більш сталої частини онімної лексики, ніж ойконіми, а отже, наявність відгідронімних назв свідчить про їхню давність; 2) мотивація значної частини найменувань топографічними апелятивами. А найменування, основи яких указують на фізичні характеристики місцевостей, уважають більш давніми, ніж ойконіми з іншими етимонами в основах; 3) ранні фіксації ойконімів на -ець, -иця в писемних джерелах. Уперше ойконіми з формантами -ець, -иця зафіксовано в писемних пам'ятках Х століття; 4) наявність відкомпозитних ойконімів та номенів з неслов'янськими (які сягають часу прийняття християнства в Київській Русі) особовими іменами в основах. Зважаючи на ці чинники, припускаємо, що зародження ойконімів із формантами -ець, -иця відбулося у VI-IX і продовжило свій розвиток у Х-ХІV століттях.

Українська ойконімійна система до сучасності поповнювалася назвами географічних об'єктів, оформлених за допомогою формантів -ець, -иця.

Висновки

1. Ойконіми на -ець, -иця належать до одних із найдавніших моделей географічних назв, утворених на загальнослов'янському мовному ґрунті. Попри архаїчність ойконімів цієї моделі, їхню цінність для вивчення історії заселення слов'янських теренів, історії мови, в українському мовознавстві такі назви ще не були об'єктом спеціального монографічного вивчення. Частково найменування населених пунктів на -ець, -иця розглядали дослідники регіональної ойконімії.

Форманти -ець, -иця належать до праслов'янських морфем. За їхньою допомогою утворювалися іменники у праслов'янський період, високу продуктивність ці суфікси зберегли і в сучасній українській літературній мові. Вони творили назви осіб, предметів, рослин, тварин, назви локальних понять, демінутивні деривати тощо. Суфікси -ець, -иця активно реалізують свою дериваційну функцію у складі топографічних апелятивів - іменників на означення об'єктів фізичної географії: острівець, пожарниця, стариця, ржавець. Саме ці апелятиви дуже часто ставали мотивувальними словами для утворення назв поселень на -ець, -иця.

2. За семантикою твірних основ виділено українські оніми на -ець, -иця, в основах яких зафіксовано інші власні назви, та ойконіми відапелятивного походження. До перших зараховано назви відгідронімного походження. Форманти -ець, -иця належать до архаїчних характерних гідронімних формантів. Гідроніми на -ець, -иця поширені на давніх слов'янських територіях. Назви водних об'єктів є найбільш консервативною частиною онімної лексики, їхні найменування не змінюються протягом віків і семантично пов'язані з ознаками води. Тому у слов'янській ономастиці їх прийнято вважати первинними стосовно назв населених пунктів. До відгідронімних найменувань залічено лише ті, біля поселень яких зафіксовано відповідні гідроніми: Бистрець, Велесниця. Серед назв відонімного походження виявлено також найменування, що утворилися від назв сусідніх чи віддалених поселень та рідше - від поселень сусідніх країн (зокрема Польщі). Сюди належать такі ойконіми: Ватинець < Ватин, Верениця < Верени. Номени, в основах яких засвідчено антропоніми, походять від слов'янських особових імен, які, своєю чергою, поділяються на відапелятивні імена в основах (Баранець, Коровиця) і відкомпозитні (Хотовиця), та від імен неслов'янського походження (Павлиця, Яновець). Значну частину українського ойконімікону на -ець, -иця становлять відапелятивні утворення. До ойконімів відапелятивного походження увійшли назви, що утворилися від апелятивів, а саме - відособові назви (Переможець, Дівиця), відкатойконімні та відетнонімні (Українець, Поморець), назви з основами на позначення топографічних особливостей місцевості (Острівець, Озерець, Ямиця), назви на означення матеріальної та духовної культури поселенців (Здовбиця, Млинець, Криниця). Найпродуктивнішими є назви з твірними основами топографічного характеру, що пояснюємо великою здатністю суфіксів -ець, -иця утворювати топографічні апелятиви.

3. За способом деривації усі ойконіми України на -ець, -иця поділено на назви доойконімного рівня деривації та назви ойконімного рівня деривації. До перших увійшли ойконіми, утворені різновидами лексико-семантичного способу: онімізацією - шляхом переходу суфіксальних та безсуфіксних апелятивів (етнонімів, катойконімів, назв колективів людей, топографічних апелятивів тощо) у клас ойконімів (Мшанець, Кам'яниця) та трансонімізацією - способом переходу інших груп власних назв (зокрема, гідронімів, мікротопонімів та прізвищевих назв) у клас ойконімів (Ушивець, Лисець, Бухтовець, Кушниця, Ворониця). Назви поселень ойконімного рівня деривації - це найменування, утворені всіма різновидами морфологічного способу. Найпродуктивнішим морфологічним способом утворення ойконімів є суфіксальний, за допомогою якого виникли назви на -ець, -иця від гідронімів, назв інших поселень та апелятивів (Бобринець < р. Бобринка, Можиця < р. Мож, Бабинець < НП Бабин, Ямельниця < НП Ямельня, Климець < ОН Клим, Василиця < ОН Василь, Окниця < окно, Перекалець < перекал). Префіксальним способом утворено ойконіми шляхом додавання префіксів прийменникового походження зі значенням просторової близькості до назв поселень та річок, розташованих неподалік (Замутвиця < за- + НП Мутвиця, Підлиповець < під- + р. Липовець). Найменш продуктивним є префіксально-суфіксальний спосіб творення. Крім простих назв, зафіксовано складні та складені ойконіми. Складні назви, що становлять поєднання двох основ, утворювалися семантичним (Червоноармієць < червоноармієць), суфіксальним (Богданець < ОН Богдан), суфіксально-складним (Довгоселиця < довге село + -иця) та складним (Білокриниця < Біла Криниця) способами. Складені ойконіми (двохелементні назви, частиною яких є суфіксальні форми на -ець, -иця) утворилися шляхом онімізації та лексикалізації словосполучень і функціонують як нероздільні, єдині цілі назви. Серед складених найменувань зафіксовано назви, що становлять поєднання суфіксальної форми та прикметника (якісного, відносного або присвійного) (Вільховець Напільний, Вільшаниця Стара), форми на -ець, -иця та порядкового числівника (Деренковець Перший, Волиця Друга), форми на -иця та займенника (лише одна назва) (Коровиця Сама), суфіксальної форми та іменника (Дихтинець-Потік, Ліски-Мельниця). Атрибутивні компоненти цих назв характеризують поселення за розміром (Раковець Малий, Вільшаниця Велика), особливостями розміщення (Олексинець Напільний, Гнилиця Перша), відношенням до первісного вигляду місцевості (Солониця Суха), за відношенням до інших географічних об'єктів на місцевості (Кам'янець-Подільський), конкретних людей (Волиця Заблоцького) тощо.

4. На основі писемних джерел Х - початку ХХІ століття спостережено тенденцію до зростання кількості назв на -ець, -иця від найдавніших часів до сучасності. Кількість новозасвідчених назв зростає з Х століття до ХVI, далі спостерігається їхнє зменшення, і лише у ХХ - на початку ХХІ століття кількість новозасвідчених назв знову різко зростає. Упродовж Х - початку ХХІ століття ойконіми на -ець, -иця поширювалися на теренах України нерівномірно. В перший, найдавніший період (Х-ХІV століття) зафіксовано поодинокі вкраплення на територіях найбільш раннього заселення (Волинь, Галичина, Поділля, Київщина, середня течія Дніпра). Протягом наступних століть зазначені території насичуються новими ойконімами, спостерігається їхнє скупчення навколо важливих історико-культурних та економічних центрів (Луцька, Кременця, Львова, Самбора, Дрогобича, Кам'янця-Подільського, Вінниці, Брацлава). Із ХVI століття назви з формантами -ець, -иця зафіксовано на Лівобережжі, в центральних, південних областях (Сумська, Чернігівська, Харківська, Херсонська, Миколаївська) України. У ХІХ - на початку ХХІ століття територія поширення онімів на -ець, -иця стає більш рівномірною. Простежено тенденцію до їхнього поширення зі західних у східні та з північних у південні області. Перші назви поселень на -ець, -иця на території України зафіксовані в історичних джерелах у Х-ХІV століттях. Заселення цих місць відбулося раніше, але не менш як за століття до першої їхньої фіксації. У ХV-XVI століттях ці назви функціонують як самостійні сформовані ойконімійні моделі. Зважаючи на це, припускаємо, що зародження ойконімів на -ець, -иця відбулося в VI-IX століттях і продовжило свій розвиток у Х-ХІV та триває до сьогодні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Михайличенко Н. Українські ойконіми на -ець, пов'язані з назвами інших населених пунктів / Наталія Михайличенко // Studia Slovakistica. 10. Ономастика. Топоніміка / Віртуальний інститут словакістики - Ужгород : Вид-во „Мистецька Лінія”, 2009. - С. 269-277.

2. Михайличенко Н. Є. Ойконіми України на -івець (-овець, -евець) / Н. Є. Михайличенко // Студії з ономастики та етимології. 2009. - К. : Вид-во „Довіра”, 2009. - С. 100-106.

3. Михайличенко Н. Є. Cкладені українські ойконіми на -ець / Н. Є. Михайличенко // Наук. вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія : Філологічні науки. Мовознавство / [гол. ред. Г. Л. Аркушин]. - Луцьк : Волинський нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2009. - Вип. 6. - С. 369-375.

4. Михайличенко Н. Є. Ойконіми на -ець Північного регіону України: відгідронімні найменування / Наталія Михайличенко // Вісник Львівського університету. Серія : Філологія / [ред. кол. : Т. Салига (гол. ред.) та ін.]. - Львів : Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. - Вип. 46. - Ч. 2. - С. 180-186.

5. Михайличенко Н. Ойконіми України на -иця: відгідронімні найменування / Наталія Михайличенко // Наукові записки. Серія : філологічні науки (мовознавство) / [ред. кол. : Василь Ожоган (відп. ред.) та ін.]. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - Вип. 86. - С. 292-298.

6. Михайличенко Н. Є. Відантропонімні ойконіми на -ець, мотивовані християнськими особовими іменами / Н. Є. Михайличенко // Мова і культура. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 12. - Т. 1 (126). - С. 191-197.

7. Михайличенко Н. Українські ойконіми на -иця - джерело вивчення антропонімії / Наталія Михайличенко // Вісник Львівського університету. Серія : Філологія / [ред. кол. : Т. Салига (гол. ред.) та ін.]. - Львів : Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2010. - Вип. 50. - С. 465-470.

8. Михайличенко Н. Є. До історії розвитку та дослідження форманта -ець / Михайличенко Н. Є. // Наукові праці. Серія : Філологія. Мовознавство. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ імені Петра Могили, 2010. - Вип. 106. - Т. 119. - С. 48-53.

9. Михайличенко Н. Є. Взаємодія гідронімії та ойконімії (на матеріалі Центрального та Східного реґіонів України / Н. Є. Михайличенко // Логот ьномбуфйкЮ / [ред. кол. : Е. С. Отин (гол. ред.) та ін.]. - Донецьк, 2009. - №1 (3). - С. 36-41.

10. Михайличенко Н. Є. Назви поселень на -иця в ХVII-XVІII століттях (Брацлавське воєводство) / Н. Є. Михайличенко // Семантика мови і тексту : матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції (Івано-Франківськ, 21-23 вересня 2009 р.) / Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2009. - Ч 2. - С. 214-216.

11. Михайличенко Н. Є. Способи словотворення українських ойконімів на -ець / Н. Є. Михайличенко // Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні та граматичні параметри : матеріали Міжнародної наукової конференції (Кривий Ріг, 5-6 листопада 2009 р.). - Кривий Ріг : Видавничий дім, 2009. - С. 341-346.

12. Михайличенко Н. Ойконіми України на -анець (-янець) / Наталія Михайличенко // Мовознавчі студії. Фразеологізм і слово у тексті і словнику (За матеріалами Всеукраїнської наукової конференції на пошану 75-річчя від дня народження професора Мар'яна Демського) / упор. : К. Іваночко, О. Кушлик, П. Мацьків та ін. - Дрогобич : Посвіт, 2010. - Вип. 2 - С. 284-290.

13. Михайличенко Н. До питання про історію суфікса -иця / Наталія Михайличенко // Сучасні наукові парадигми : матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції (12 березня 2010 р.). - Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2010. - С. 149-153.

14. Михайличенко Н. Є. Назви поселень України на -авець, -ивець (-ливець) / Михайличенко Н. Є. // Актуальні проблеми філології та перекладознавства : [зб. наук. праць] / Хмельницький національний університет. - Хмельницький, 2009. - Вип. 4. - С. 130-133.

Анотація

Михайличенко Н.Є. Структурно-семантичні типи українських ойконімів із формантами -ець, -иця. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню ойконімів України з формантами -ець, -иця, зафіксованих у писемних джерелах Х - початку ХХІ століття. Уперше здійснено комплексний аналіз українських назв поселень на -ець, -иця. У дослідженні проаналізовано передумови виникнення та історію формування, структурно-семантичні особливості найменувань, встановлено відносний час появи досліджуваних ойконімів, визначено ареали та продуктивність назв від найдавніших часів до сучасності.

Проведене дослідження дало змогу визначити місце назв населених пунктів на -ець, -иця в українській ойконімії та довело, що ці найменування належать до архаїчних онімів і становлять невід'ємну частину давнього слов'янського ойконімікону.

Ключові слова: ойконім, формант -ець, формант -иця, ойконімія.

Аннотация

Михайличенко Н.Е. Структурно-семантические типы украинских ойконимов с формантами -ець, -иця. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2011.

Диссертация посвящена исследованию ойконимов Украины с формантами -ець, -иця, зафиксированных в письменных памятках Х - начала ХХІ века. Впервые осуществлен комплексный анализ украинских ойконимов на -ець, -иця. В исследовании проанализированы предпосылки возникновения и история формирования, структурно-семантические особенности найменований, установлено относительное время возникновения исследуемых ойконимов, определены ареалы и продуктивность названий от давнейших времен до современности.

Проведенное исследование позволило определить место названий населенных пунктов на -ець, -иця в украинской ойконимии и доказало, что эти наименования относятся к архаичным онимам и являются неотъемлемой частью древнего славянского ойконимикона.

Ключевые слова: ойконим, формант -ець, формант -иця, ойконимия.

Abstract

Mykhaylychenko N. Ye. Structural semantic types of Ukrainian placenames with formants -ець, - иця. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in philological sciences speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Ivan Franko National University of L'viv. - L'viv, 2011.

Thesis is dedicated to study of Ukrainian placenames with formants -ець, -иця fixed in written sources of the Х - the beginning of the ХХІ c. For the first time the complete analysis of the names of the locations with -ець, -иця was done. The reasons of the origin and the history of the formation, the structural semantic peculiarities of the names were analysed, the comparative time of the appearance of the studied placenames was ascertained, the areas and the productivity of the names since time immemorial up now were defined in the investigation.

The study of the placenames belongs to the top priority tasks of the modern onomastics. It's caused by the scientific - practical necessities of the Ukrainian linguistics. Still the placenames are the living witnesses of the history of the Ukrainian people. Being the important written rules they have special importance for uncovering the problems not only linguistics but for the history, the geography, the ethnography etc.

Thesis consists of the introduction, four chapters, the conclusion, the references, the references of the illustrating materials and the appendix. The full thesis has 538 pages, the main part consists of 186 pages.

In the introduction the chose of the thesis theme and its actuality are proved, the communication of the research with the scientific problems of Ukrainian language department is pointed, the aim and the main tasks of work are formulated, the object and the subject of the research are lined, the working-out sources are described, the scientific freshness of the received results is determined, their theoretical and practical meanings are found out, the forms of the approbation of the research results are shown.

In the first chapter of the thesis „The condition of the placenames research with -ець, -иця in Slavic linguistics” the review of the scientific works of of the Ukrainian and foreign reseachers, devoted to the analyses of the locations names with formants -ець, -иця, is put into practice and also the origin of the indicated formants and their functions in appellative and onomastic levels time immemorial up modern Ukrainian literature language is found out.

In the second chapter of the thesis „The semantic of the forming stems of the Ukrainian placenames with -ець, -иця” the names at the sight of the semantic of their forming stems are analysed.

The third chapter of the thesis „The structure and the word building of the Ukrainian placenames with -ець, -иця” is devoted to the analyses of the structure and ways of the word building of the Ukrainian placenames with -ець, -иця.

The fourth chapter of the thesis „The stratigraphy of the Ukrainian placenames with -ець, -иця” is devoted to the determination of the areas, the chronology and the statistics of the location names with formants -ець, -иця.

According to the the semantic of the forming stems all placenames with formants -ець, -иця are fallen into the names from the onomastic origin (from hydronymy, from placenames, from anthroponomastics) and the names from the appellative origin among which topographical ones are the most popular. According to the structure all Ukrainian placenames with formants -ець, -иця are fallen into simple, complex and compound. According to the ways of the word building the location names with formants -ець, -иця are fallen into the names of before placenames level (primary) and placenames level (secondary) of the word building. On the primary level we can find the words which structural appearance had been done before they became location names (from hydronymy, anthroponomastics and appellative origin). The names of the secondary level are the words which were created on the placenames level using all kind of morphological ways, especially with help of: suffixes, prefixes, prefixes and suffixes together. Compound placenames were created in the way of the influence of onomastics and lexicon with the syntactical free combinations of words. The largest amount of the placenames with formants -ець, -иця is fixed in the western, northwestern and southwestern regions of Ukraine. The first location names with -ець, -иця appeared in the Х-ХІV c. but not earlier than one century before the appearance of the extensive documentary base.

The results of the research are presented with help of the tables, diagrams, and sketch maps.

Owing to this research we have opportunity to determine the place of the location names with -ець, -иця in Ukrainian placenames, also it proved us that these names belongs to the archaic words and are the integral part of the ancient Slavic studying of the placenames.