Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81'27:316.334.56(477.62)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ ПОРТРЕТ МАЛИХ МІСТ ДОНЕЧЧИНИ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

КУДРЕЙКО ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Донецьк - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:

Загнітко Анатолій Панасович, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету.

Офіційні опоненти:

Соколова Світлана Олегівна, доктор філологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу соціолінгвістики Інституту української мови НАН України;

Дроботенко Валентина Юріївна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики Донецького національного університету.

Захист відбудеться "23" червня 2011 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.10 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розіслано " 20 " травня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, к. філол. н., доц. М.О. Вінтонів.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Соціолінгвістика - наука, об'єкт якої постійно змінюється. Це знаходить відображення в динаміці поняттєвого апарату: з'являються нові терміни, визначення, проблеми. На сьогодні у межах комплексного опису мовної ситуації актуальності набув термін "cоціолінгвістичний портрет міста", його тлумачення, вияв диференційних, кваліфікаційних та конститутивних ознак, а також його діагностування в межах певної територіальної громади. Створення соціолінгвістичного портрета міста дозволяє узагальнити мовні явища, притаманні певному колу людей, які мешкають у межах однієї території й об'єднані за національними, віковими, соціальними, професійними, статевими та іншими ознаками.

Актуальність дослідження. Останнім часом суттєво активізувалися дослідження загальноукраїнського мовного простору. Аналіз різних виявів українсько-національної та національно-української двомовності загалом і українсько-російської і / або російсько-української двомовності зокрема в різних регіонах України постає необхідним і відповідає потребам адекватного забезпечення національно-мовних запитів. Такі напрацювання вкрай необхідні для створення оптимальної моделі державної мовної політики і визначення пріоритетів мовного планування.

Особливої уваги потребує розгляд мовної ситуації на Донеччині, оскільки на досліджуваній території широко використовуються різні мови, але особливе функційне навантаження мають дві: українська й російська, що зумовлено й мотивовано історичними, генетичними та структурно-типологічними чинниками. У цьому розрізі аналіз мовної ситуації на Сході України передбачає простеження особливостей вияву сучасної динаміки мовленнєвого тла, розгляд процесу формування національно-мовних стосунків між представниками різних етнічних, соціальних, вікових груп.

В опрацюванні теоретичних і прикладних засад національно-української та українсько-російської двомовності, функціонування української мови у ХХ столітті важливе значення належить дослідженням В. Акуленка, В. Брицина, Г. Вусик, Л. Масенко, О. Мельничука, В. Русанівського, С. Семчинського, С. Соколової, Л. Ставицької, О. Ткаченка, Н. Шумарової та ін.

Відсутність спеціальних досліджень мовної ситуації на Донеччині потребує вивчення стану функціонування української мови, встановлення національно-мовних пріоритетів, аналізу історичних, економічних, політичних, соціокультурних умов співжиття представників різних етносів, визначення рівня їхньої мовної та національної самоідентифікації, що зумовлює актуальність роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота розкриває один із аспектів наукових тем кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету "Рівнева структура національно-когнітивної і національно-мовної картини світу: теоретичний і прикладний вияви" (Г 10/12), "Типологічна й комунікативна граматика службових частин мови" (01-1 вв / 77).

Тему дисертації затверджено вченою радою Донецького національного університету (протокол № 5 від 25 квітня 2008 року), уточнено вченою радою Донецького національного університету (протокол № 7 від 1 жовтня 2010 року) та погоджено в Науковій координаційній раді "Українська мова" Інституту української мови НАН України (протокол № 307/870 від 14 липня 2008 р.).

Мета дослідження - на основі теоретичних та експериментальних даних визначити особливості соціолінгвістичного портрета міст Донеччини зі встановленням їхніх мовно-територіального й соціально-історичного вимірів і з'ясуванням регіональної специфіки функційних типів мовних мікроситуацій.

Мета передбачає розв'язання таких завдань:

схарактеризувати основні класифікаційні виміри соціолінгвістичного поняттєвого апарату з урахуванням науково-теоретичних і науково-прикладних напрацювань у цій галузі;

простежити еволюцію поглядів на статус, основні вияви й ступінь навантаження моно- і білінгвізму в досліджуваних містах;

встановити основні історичні, соціально-економічні, політичні та соціокультурні передумови формування українського / російського монолінгвізму, українсько-російського (національно-українського) білінгвізму на досліджуваній території;

визначити офіційний та фактичний статус кожної із наявних мов з урахуванням характерологічних рис мозаїкового мовного ландшафту Донеччини;

проаналізувати функційне навантаження мов у різних комунікативних сферах Донеччини;

розкрити особливості мовної ситуації на території міст Донеччини й схарактеризувати соціолінгвістичний портрет досліджуваних міст;

визначити основні параметри функціонування українсько-російської, російсько-української двомовності як найбільш комунікативно навантаженої на досліджуваній території в синхронному та діахронному аспектах на території міст Донеччини - Амвросіївки, Докучаєвська, Єнакієвого, Сніжного, Тореза, Шахтарська.

Матеріал дослідження. У встановленні соціолінгвістичного портрета малих міст Донеччини використано дані анкетування мешканців міст Донецької області (в анкетуванні, здійсненому з травня по жовтень 2006 року, брали участь представники різних соціальних верств населення, усього - 7461 особа), результати офіційних переписів населення, а також архівні документи, зокрема Р - 6261 (Отдел народного образования Енакиевского горсовета 1947-1969, 1971-1974-1975 гг.), Р - 4401 (Отдел народного образования исполкома Енакиевского рабсовета 1943-1959 гг.), Р - 3575 (Амвросиевский районный отдел народного образования Донецкой области 1943-1953, 1966-1971-1973-1980), Р - 2968 (Амвросиевский райотдел народного образования 1950-1962 гг.), Р - 5571 (Снежнянский городской отдел народного образования 1963-1976 гг.), Р - 4558 (Шахтерский райотдел народного образования 1953-1975 гг.), Р - 6194 (Отдел народного образования Шахтерского исполкома 1963-1974 гг.).

Для соціолінгвістичного портретування території сучасної Донецької області відібрано кілька міст: Амвросіївка, Докучаєвськ, Єнакієве, Сніжне, Торез, Шахтарськ, що зумовлено їхнім різним концептуальним статусом - міста обласного (Єнакієве, Сніжне, Торез, Шахтарськ) й районного підпорядкування (Амвросіївка, Докучаєвськ) - та особливостями заселення промислового регіону загалом і досліджуваних міст зокрема.

Соціолінгвістичне портретування досягалося також шляхом опрацювання анкетних даних для визначення (частково) кількісного й відсоткового співвідношення населення на території малих міст Донеччини за національним складом і рідною мовою, з'ясовувалося, якій мові надають перевагу мовці в різних сферах соціального життя, під час навчання та ін.

Об'єктом дослідження є мовна ситуація міст Донецької області: Амвросіївки, Докучаєвська, Єнакієвого, Сніжного, Тореза, Шахтарська.

Предметом дослідження постає соціолінгвістичний портрет міст Донеччини.

Джерельна база. У дослідженні використано документи, що зберігаються в Донецькому обласному державному архіві. Усього в процесі підготовки дисертації опрацьовано 12 фондів та оброблено понад 100 документів.

Теоретичну базу дисертації становлять праці мовознавців із соціолінгвістики: Р. Белла, М. Вахтіна, Є. Головка, В. Карасика, Л. Крисіна, У. Лабова, Л. Масенко, Г. Мацюк, Н. Мечковської, С. Соколової, Л. Ставицької, О. Тараненка, О. Ткаченка, В. Труба, О. Швейцера, Н. Шумарової, Л. Щерби, М. Юсселера та ін., з історії - З. Лихолобової, О. Обидньової, В. Пірка, О. Субтельного, Д. Яворницького та ін.

У процесі роботи та збиранні матеріалу, аналізові й описі результатів використовувалися такі методи дослідження:

теоретичні: історико-генетичний метод (встановлення особливостей розвитку мовної ситуації у Донецькій області та чинників, що її зумовлюють, визначення основних параметрів соціолінгвістичного портрета малих міст досліджуваної території); зіставний та описовий (дослідження мовних пріоритетів мешканців малих міст Донеччини, зіставлення й узагальнення одержаних даних); методи математичної статистики (обробка, підтвердження та узагальнення даних соціолінгвістичного експерименту);

емпіричні: вивчення документальних джерел (отримання об'єктивних даних про респондентів); анкетування (з'ясування комунікативних сфер функціонування мов, впливу ендогенних та екзогенних чинників на вибір мови спілкування, виявлення самооцінки рівнів знань мови); метод діахронного аналізу (розгляд національно-мовної динаміки досліджуваної території).

Наукова новизна дослідження полягає у встановленні соціолінгвістичного портрета міст Донеччини, визначенні закономірностей вияву типів двомовності на території міст Донеччини, у розкритті напрямів динамізації мовної ситуації в регіоні як складнику загальнодержавної мовної ситуації.

Теоретичне значення роботи мотивовано встановленням кваліфікаційно-диференційних ознак поняття соціолінгвістичного портрета, виявом його співвідношення / неспіввідношення з поняттям мовної ситуації та визначенням їхнього статусу в категорійно-поняттєвій системі соціолінгвістики, аналізом мовної ситуації на території міст Донеччини в синхронії та діахронії і з'ясуванням класифікаційно-кваліфікаційних ознак соціолінгвістичного портрета міст Донеччини, виявом структури соціолінгвістичного портрета й значущості в ньому мовно-територіального і соціально-історичного компонентів.

Узагальнено науково-теоретичні погляди на поняттєвий апарат соціолінгвістики та визначено основні поняттєво-термінологічні його складники. Теоретичні висновки дослідження сприятимуть усталенню термінологічно-поняттєвого апарату соціолінгвістики.

Практична цінність дослідження визначувана можливістю використання фактичного матеріалу роботи, її основних положень, напрацювань та результатів у створенні науково-теоретичних праць, підручників і навчальних посібників із соціолінгвістики, у викладанні соціолінгвістики, опрацюванні спецкурсів та спецсемінарів із соціолінгвістики у вищій школі, написанні дисертацій, магістерських і дипломних робіт.

Особистий внесок здобувача. Уперше досліджено мовну ситуацію на території Донеччини у період з 1897 року по 2008 рік на основі демографічних показників, мовного характеру освіти та видавничої справи і виявлено особливості соціолінгвістичного портрета міст Донеччини; усі результати дослідження одержані дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Окремі розділи та уся дисертація загалом обговорювалися на засіданнях кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету (2008-2010 рр.). За матеріалами дослідження зроблено доповіді на Міжнародних науково-практичних конференціях: "Від Нестора до сьогодення" (Горлівка, 2008 р.), "Українська мова - мова державна" (Донецьк, 2008 р.), "Компетентнісно орієнтована освіта: досвід, проблеми, перспективи" (Донецьк, 2008 р.), на VI, VII, VIII Міжнародних соціолінгвістичних семінарах (Львів 2009, 2010, 2011 рр.), на І Міжнародній конференції "Українська соціолінгвістика поч. ХХІ ст.: напрями, здобутки, перспективи" (Київ, 2010 р.), на Всеукраїнському діалектологічному науковому семінарі "Українські діалекти сьогодні: стан і перспективи дослідження" (Донецьк, 2011 р.).

Публікації. Різні аспекти досліджуваної проблеми відображено у 14 наукових статтях, 8 з яких опубліковано у провідних фахових виданнях, що містяться у відповідному переліку ВАК України: 7 статей написано одноосібно, 1 - у співавторстві.

Структура дисертації: дослідження складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків, списку літератури (346 позицій), списку джерел (47 позицій). Загальний обсяг роботи - 267 сторінок, із них 213 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв'язок із науковою проблематикою установи, визначено мету й завдання роботи, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне значення і практичну цінність, з'ясовано особистий внесок здобувача й апробацію результатів дисертації.

Перший розділ "Категорія соціолінгвістичного портрета в категорійно-поняттєвій системі соціолінгвістики", що складається з чотирьох підрозділів, концентрує увагу на предметно-поняттєвому апараті соціолінгвістики, сучасних теоріях білінгвізму, особливостях соціально-територіальної диференціації мов і соціолінгвістичному портретуванні, статусі мовної особистості в соціолінгвістичному портреті міста. Розглянуто розуміння соціолінгвістичного портрета в лінгвістичній науці (див. пр.: Б. Ларіна, У. Лабова, Делла Х. Хаймса, Р. Макдевіда (мол.) та ін.) тощо. Витлумачено поняття соціолінгвістичного портрета міста як методу, що уможливлює через аналіз соціальних різновидів і пріоритетів мови / мов на певній території встановлення особливостей мовної ситуації.

Характеристика загального мовного тла є завершеною за умов детального соціолінгвістичного портрета певних соціальних груп, які мешкають на досліджуваній території і постають активними / пасивними носіями тієї чи тієї мови, поширеної на відповідній території.

В опрацюванні соціолінгвістичного портрета міста велика увага приділяється використанню мови (мов) у масовій, публічній, суспільній, особистій комунікації, в усному й писемному мовленні. Значну роль у дослідженні мови міста відіграють особливості структурності й структурованості населення, що є показником сучасних міграційних процесів, напрямків соціальної політики та форм їхньої економічної реалізації.

Історичний чинник виступає одним із вирішальних у вияві параметрів соціолінгвістичного портрета міста, оскільки уможливлює простеження діахронного зрізу мовної ситуації, що постала на обстежуваній території, визначення сильних / слабких позицій мов, використовуваних тими чи тими мовними спільнотами на досліджуваній території протягом тривалого часу, встановлення концептуальних параметрів сучасного вияву мовної ситуації.

Розглянуто погляди різних учених на суспільну природу мови як один з визначальних кроків у розвитку соціологічного напрямку; з'ясовано особливості об'єкта і предмета цієї науки і под. Запропоновано класифікацію базових понять соціолінгвістичного поняттєвого апарату, яка є результатом аналізу й узагальнення результатів попередніх досліджень і має однобічний характер, тому що розглядається лише вплив суспільства на мову. Щодо впливу мови на суспільство (погляди Ю. Дешерієва, М. Ісаєва, В. Панфілова, О. Ткаченка та ін.), констатовано, що вплив мови на суспільство сприяє ідентифікації, диференціації як націй, так етнічних і соціальних груп, водночас зауважено, що мова може впливати на структурацію суспільних цінностей.

Білінгвізм є актуальною і знаково-значущою проблемою соціолінгвістики. Ступінь володіння кожною мовою в ситуації білінгвізму, розподіл між ними соціальних сфер ужитку, ставлення до них мовців мотивоване багатьма чинниками соціального, політичного, економічного, культурного життя мовного колективу. Використання двох мов на певній території може призвести до їхнього змішування, що сприятиме появі певних варіантних виявів мови (змішування української та російської мов зумовило появу українсько-російського суржику, російської і білоруської - трасянки і под.). Подано класифікацію типів білінгвізму залежно від способу виникнення, інтенсивності мовних контактів, характеру зв'язку, часу, території поширення, порядку та рівня володіння мовами.

Схарактеризовано еволюцію поглядів на соціальну диференціацію мови / мов. Останню розглядають не тільки в статичному аспекті, а й у динамічному, що передбачає володіння мовцями декількома мовними підсистемами (формами), а не однією. Наголошено, що за володіння кількома мовними підсистемами мовець використовує їх відповідно до соціальної ролі.

За білінгвізму мовна особистість під час комунікативного акту, виконуючи різні соціальні ролі, здійснює перемикання кодів. У цьому разі статус мови визначувано її місцем і роллю в багатомовному соціумі, останнє зумовлює вибір мовцем відповідного мовного коду для спілкування. Реальний статус мови, використовуваної у певному суспільстві, з'ясовується під час детального соціолінгвістичного портретування досліджуваного мовного колективу (або окремого мовця), де суттєвим постає аналіз індивідуальних параметрів мовлення певної людини як індикатора особливостей мовлення відповідного суспільного середовища.

У другому розділі "Структурні і функційні параметри соціолінгвістичного портрета малих міст Донеччини: статика й динаміка", що містить п'ять підрозділів, з'ясовано аналіз мовної ситуації в соціолінгвістичному аспекті, структурні особливості соціолінгвістичного портрета малих міст Донеччини, мовні пріоритети респондентів у визначенні рідної мови, мовні перспективи в освітній системі, функційні виміри соціолінгвістичного портрета малих міст Донеччини: сучасні мовні пріоритети населення (експериментально-статистичні спостереження) та ін.

Для здійснення соціолінгвістичного портретування на території міст Амвросіївки, Докучаєвська, Єнакієвого, Сніжного, Тореза, Шахтарська було продумано модель анкетування, для чого визначено ступінь репрезентативності різних соціальних, вікових груп. Дослідник не має можливості проанкетувати все населення досліджуваної території, і в цьому немає потреби, оскільки кількість опитуваних - не головне. Вирішальною є правильна організація методики вибірки (за С. Тресковою).

Анкетування й опитування проводилося серед учнів шкіл і членів трудових колективів мешканців досліджуваних міст у травні - жовтні 2006 р. Задля визначення статусу української мови на території Амвросіївки, Докучаєвська, Єнакієвого, Сніжного, Тореза, Шахтарська було складено, видруковано й розповсюджено анкети, до яких входили питання про ступінь поширення і використання рідної мови мешканцями України.

Кожному опитуваному пропонувалося заповнити лист анкети, до складу якого входили 24 альтернативним способом побудовані питання про рівень володіння українською мовою і "паспортички" - питання про національність, освітній ценз і характер трудової діяльності. Загальна кількість мешканців, що дали відповіді на питання, складає 7461 особу.

Віковий склад опитуваних охоплює: 10-19 років - 987 осіб; 20-29 років - 1656 осіб; 30-39 років - 1921 особа; 40-49 років - 1606 осіб; 50-59 років - 915 осіб; 60-69 років - 297 осіб; 70-79 років - 79 осіб. Щодо соціального статусу, то службовців - 3190 осіб, робітників - 2479 осіб, селян - 198 осіб. Інші 1594 особи - учні, студенти.

Особливу увагу приділено національному складу, соціальному статусу, освітньому рівню мешканців досліджуваних міст.

За допомогою отриманих відповідей здобуто можливість визначити (частково) кількісне й відсоткове співвідношення населення досліджуваних міст за національним складом і рідною мовою, з'ясувати, якій мові надають перевагу мовці в різних сферах соціального життя, під час навчання.

Здійснене соціолінгвістичне портретування міст Донеччини крізь призму кількісних і якісних характеристик засвідчує, що українська мова ще не набула адекватного застосування в усіх сферах життя, рівень престижу неадекватний її використанню, хоча останні дослідження доводять прогнозоване розширення молодшими поколіннями сфер ужитку української мови. Аналіз переписів 1897 р., 1923 р., 1926 р., 1939 р., 1970 р., 1979 р., 1989 р., 2001 р. і нашого опитування уможливив визначення диференційних ознак мовної ситуації на території сучасної Донеччини:

1) домінувальними на досліджуваній території є українська та російська мови, оскільки більшістю населення (за національністю) є українці та росіяни, які активно використовують обидві мови в усіх сферах суспільного життя.

Проаналізуємо динаміку щодо вживання рідної мови населенням Донецької області за період з 1897 року по 2001 рік (див. табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка вживання рідної мови населенням Донецької області (1897-2001 рр.)

Різновид рідної мови	1897 р. % від з. к.	1923 р. % від з. к.	1939 р. % від з. к.	1970 р. % від з. к.	1989 р. % від з. к.	2001 р. % від з. к.
Рідна укр. мова	52,97	63,92	49,85	37,87	30,56	24,09
Рідна рос. мова	40,81	26,05	45,57	59,84	67,66	74,80

За період з 1897 року по 2001 рік на досліджуваній території кількість мовців, які назвали рідною українську мову, зменшилася на 39 відсоткових пунктів: з 63,92 % від загальної кількості населення (показник 1923 р.) до 24,09 % від загальної кількості населення області (за переписом 2001 р.), відповідно, кількість осіб, для яких рідна - російська, збільшилася на 48 відсоткових пунктів: з 26,05 % від загальної кількості населення до 74,80 %.

Більшість населення сучасної Донецької області, за даними переписів, є російськомовним.

Звернімося до даних переписів і нашого опитування, проведеного на території міст Амвросіївки, Докучаєвська, Єнакієвого, Сніжного, Тореза, Шахтарська щодо динаміки національно-мовного складу населення (див. табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка національно-мовного складу населення Амвросіївки, Докучаєвська, Єнакієвого, Сніжного, Тореза, Шахтарська (1923 р., 1926 р., 2001 р.)

Назва населеного пункту	1923 р. укр. / рос. % від з. к. населення	1926 р. укр. / рос. % від з. к. населення	2001 р. укр. / рос. % від з. к. населення	Результати власного дослідж. 2006 р. укр./рос. % від з. к. респондентів
Амвросіївка	47,60/44,47	34,70/62,25	43,33/54,59	51,70 / 48,30
Докучаєвськ	-	-	27,89/70,25	40,86 / 59,14
Єнакієве	26,43/60,20	16,86/71,54	20,89/84,59	14,0 / 86,0
Сніжне	-	11,18/84,14	15,18/82,90	28,43 / 71,57
Торез	1,15 / 97,0	42,85/49,88	17,14/81,02	42,70 / 57,30
Шахтарськ	27,45/66,31	-	22,47/75,10	42,80 / 57,20

Аналіз засвідчив, що протягом тривалого часу на території майже всіх досліджуваних міст домінувальною була російська мова, виняток - Амвросіївка (дані перепису 1923 р. і нашого дослідження). Порівнюючи дані перепису 2001 року й анкетування, проведеного у 2006 році, спостерігаємо збільшення мовців, які рідною вважають українську мову. Причина - зростання престижу української мови в суспільстві, підвищення рівня національної свідомості мешканців Донеччини.

Відсоток носіїв, що називають рідними інші мови й активно вживають їх, незначний: у 1923 р. - 10,5 % мовців, у 1926 р. - 7,5 % мовців, а в сучасній Україні кількість активних користувачів іншими мовами не перевищує двох відсотків від загального складу населення;

2) співвідношення українськомовної і російськомовної частин населення не відповідає співвідношенню українців і росіян на території Донецької області. Демографічна потужність української та російської мов на досліджуваній території неоднакова: більшість населення середнього віку використовують російську мову, старше покоління надає перевагу українській (особливо в Амвросіївці, Докучаєвську), молодше покоління вільно переходить у спілкуванні з однієї мови на іншу. За Л. Масенко, однією з етномовних рис українців є конформізм, що став "масовим явищем: 82,2 % опитаних українців на звернення українською мовою відповідають українською, 90,6 % у разі звернення до них російською переходять на російську мову спілкування. Тим часом росіян характеризує стабільна одномовність. Вони відповідають російською і тоді, коли до них звертаються по-російськи (98,2 %), і тоді, коли звертаються по-українськи (95,3 %). Асиметричний характер українсько-російської двомовності, бо білінгвами є українці" Масенко Л.Т. Мовно-культурна ситуація в Україні: Соціопсихологічні чинники формування / Л.Т. Масенко // Дивослово. - 2001. - №10. - С. 7-10.;

3) за комунікативною потужністю мов на території досліджуваних міст Донеччини тільки українська й російська мови наявні в усіх сферах суспільного життя, інші мови найчастіше або здебільшого застосовуються тільки в родинному або товариському спілкуванні. Російська мова є дещо потужнішою, на що вказують фрагментарні показники соціолінгвістичного портрета цих міст. За даними анкетування, з 7461 опитуваного українською мовою розмовляють вдома - 29 %, на роботі - 23 %, у колі друзів - 15,53 %, спонтанно відповідають на вулиці - 6,2 %. Відповідно російською мовою розмовляють вдома - 70,67 %, на роботі - 77 %, у колі друзів - 84,18 %, спонтанно відповідають на вулиці російською - 93,77 %. Мовою своєї нації (від загальної кількості опитуваних) розмовляють вдома: татари - 0,08 %, вірмени - 0,08 %, азербайджанці - 0,04 %, німці - 0,04 %; у колі друзів: вірмени - 0,04 %, німці - 0,04 %.

Одержані нами результати підтверджує й опитування, проведене Інститутом соціології НАН України, що виявляло мовні характеристики населення в одній сфері спілкування (родинній) і отримало такі показники: на січень 2001 р. 36,9 % дорослого населення використовували в сімейному спілкуванні тільки українську мову, 36,7 % - тільки російську і 25,8 % використовували обидві мови - або українську, або російську - залежно від обставин.

Ці дані доводять, що комунікативна потужність мов є не просто різною, а на боці російської. Основними чинниками такого стану є: 1) політичний (мовна політика Радянського Союзу щодо української мови на різних етапах розвитку українського суспільства); 2) економічний (спільна економіка усіх республік у Радянському Союзі, перерозподіл багатств України після 1991 р., міцні позиції російського капіталу в Україні); 3) інформаційний: ЗМІ здебільшого належали і належать російськомовним власникам, частка українськомовної продукції на сьогодні незначна (за Г. Мацюк Мацюк Г.П. Нова роль соціолінгвістики ієрархії дисциплін мовознавчого циклу / Г.П. Мацюк // Вісник Львівського університету. - Львів: Львівський національний університет ім. І. Франка, 2006. - Вип. 38. - С. 3-12.); 4) освітній - мова в освіті є надійним показником реального суспільного статусу мов та їхніх перспектив. Як виявляють спостереження, близько 37 % батьків і біля 70 % сучасних студентів бажають, щоб їхні діти навчалися українською, що відображає досить високий рівень національної свідомості серед мешканців Донбасу та їхню орієнтацією на здобуття освіти українською мовою; 5) ситуація двомовності, яку спостерігаємо на території міст Амвросіївки, Докучаєвська, Єнакієвого, Сніжного, Тореза, Шахтарська, не засвідчує рівноправності української та російської мов на офіційному рівні. Українська мова - державна, проте закони можуть визначити офіційний статус мов, але престиж мови здійснюється і встановлюється самим ужитком й оцінкою мови. Російська мова дотепер виконує функції мови міжнаціонального спілкування.

Розділ третій "Еволюційно-історіографічні вияви соціолінгвістичного портрета малих міст Донеччини", у якому наявні три підрозділи, визначає особливості заселення і сучасні виміри етномовної ситуації малих міст Донеччини, лінгвогеографічні та соціально-історичні особливості соціолінгвістичного портрета малих міст Донеччини, динаміку етносоціолінгвістичного портрета малих міст Донеччини: еволюцію етноскладу й системи освіти рідною мовою. На початку ХХ століття населення сучасної Донецької області дорівнювало 761287 особам. Більше ніж за сто років населення області збільшилося до 4470297 осіб.

З 134 національностей, зареєстрованих в Україні, в області проживає 133. У національному складі населення переважають українці (2744149 осіб, тобто 56,9 % від загальної кількості населення), на другому місці за чисельністю - росіяни (1844399 осіб - 38,2 %). Щодо розселення представників цих двох національностей, то майже в усіх містах області переважною більшістю населення є українці. Винятком є 3 міста, де найчисленнішими є росіяни: Донецьк - 48,2 % росіян (46,7 % українців); Єнакієве - 51,4 % росіян (45,3 % українців); Макіївка - 50,8 % росіян (45,0 % українців). Третє місце за кількістю в області посідають греки. Їх нараховується 77516 осіб: на Донеччині проживає 84,7 % греків від їхнього загального складу в державі.

Найчисленнішими після українців, росіян, греків в області є представники таких національностей: білоруси (44,5 тис. осіб), татари (19,2 тис. осіб), вірмени (15,7 тис. осіб), євреї (8,8 тис. осіб), грузини (7,2 тис. осіб), молдавани (7,2 тис. осіб), болгари (4,8 тис. осіб), німці (4,6 тис. осіб), поляки (4,3 тис. осіб), цигани (4,1 тис. осіб).

За останнім переписом Донеччина є найбільш багатонаціональною серед областей України, що вимагає неухильного дотримання вимог Конституції і чинного законодавства України про мови на її території.

Показовою постає динаміка національно-мовного складу населення на території досліджуваних міст.

Місто Амвросіївка виникло у зв'язку з будівництвом Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Тут у 1869 році утворилося пристанційне селище Амвросіївка, розвиток якого пов'язаний із заснуванням цементних заводів.

Перші поселення на території сучасного міста Докучаєвська (до 1954 р. - с. Оленівські Кар'єри) постали поблизу кар'єрів, що тепер входять до складу флюсодоломітного комбінату. Він і сьогодні залишається основним постачальником флюсодоломітної сировини для металургійної промисловості.

Населені пункти на території Єнакієвого з'явилися наприкінці ХVІІІ століття. Однак найбільший притік населення розпочався після 1895 року, коли Ф. Єнакієвим і Б. Яковецьким було засновано Російсько-бельгійське металургійне товариство, що побудувало в 1897 році Петровський завод. Поблизу підприємства утворилися селища, які в 1898 році було об'єднано в с. Єнакієве.

Історія м. Сніжного розпочалася з корчми, яку було відкрито старшиною І. Васильєвим у 1784 році біля "Сніжного місця".

Перше поселення на місці сучасного м. Тореза засновано в 70-ті роки XVIII століття кріпаками-втікачами з центральних губерній Росії. Трохи пізніше селище і землі по річці Орловій російський уряд подарував генерал-лейтенанту Леонову, який на честь старшого сина назвав слободу Олексіївкою. Згодом Олексіївка стала с. Чистяковим, а пізніше - м. Торезом.

Місто Шахтарськ виникло на території селищ Олексіїво-Орловки (належало поміщику Орлову) та Ольховчик (належало старшині Васильєву), які було засновано наприкінці XVIII століття.

Щодо національного складу населення названих міст, то найчисленнішими є українці та росіяни. Їхній розподіл на території аналізованих міст неоднаковий: українці (у відсотковому співвідношенні порівняно з досліджуваними містами) складають більшість в Амвросіївці (71,0 %), Докучаєвську (66,6 %), Шахтарську (57,7 %), а росіяни - у Єнакієвому (51,4 %).

На території міст функціонують українська та російська мови. Російськомовний компонент охоплює більшість комунікативних сфер центрів міст (виняток Амвросіївка), окраїнам міст характерне українськомовне тло. У цих містах демографічно потужнішими залишаються центри міст, тому що окраїни є малозаселеними.

З моменту проголошення фундаментальних засад, продекларованих у Конституції України, законодавчих та нормативних актах, Донецька обласна виконавча влада послідовно, диференційовано з урахуванням певних критеріїв мовної та демографічної ситуації в регіоні проводить роботу, спрямовану на зміцнення позицій української мови, піднесення її престижу й авторитету серед представників національностей, які проживають на території області. Щодо розширення сфер функціонування державної мови, визначення її консолідувальної ролі у становленні громадянського суспільства, сприяння відродженню мов національних меншин було прийнято низку документів обласного рівня, спрямованих на реалізацію державних документів мовної політики.

Як свідчить аналіз, проведена робота з розширення сфер застосування української мови як державної в багатонаціональному регіоні виявляє певну динаміку в мовно-освітній системі: якщо на кінець 80-х років школи з українською мовою навчання були тільки в сільській місцевості, то, за даними управління освіти Донецької області, у 2008/2009 навч. році на території області працювало 1106 навчальних закладів середньої освіти із загальною кількістю учнів 344191, з-поміж яких з українською мовою навчання - 741 навчальний заклад (67 % - це 138802 учні (40,3 % від загальної кількості учнів Донецької області)). У 2009/2010 навч. році на території області працювало 1099 навч. закладів середньої освіти із загальною кількістю учнів - 340667 осіб, з-поміж яких з українською мовою навчання 750 навч. закладів (68,2 % - це 147570 осіб (43,3 % від загальної кількості дітей шкільного віку, що на 3 відсоткові пункти більше, аніж у 2008/2009 навч. році)).

Крім певних досягнень у реалізації завдань державної мовної політики в Донецькій області, є і проблеми, що вимагають створення належних умов для розвитку української мови як державної, гармонійного поєднання мовних інтересів українців і представників інших національностей, врахування запитів мовного забезпечення освіти громадян, що сприятиме зміцненню українського суспільства.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено основні результати дослідження, з-поміж яких найголовнішими є такі:

Соціолінгвістика відносно молода наука, її поняттєвий апарат не є повністю сформованим. З опертям на актуальні класифікації поняттєвого апарату соціолінгвістики Ю. Дешерієва, В. Бєлікова, Л. Крисіна та інших розмежовано базові й галузеві поняття: до перших належать мовна спільнота, мовний код, двомовність, багатомовність, соціальна поширеність мов, соціально-територіальна диференціація мови, соціально зумовлена варіативність. Особливості соціолінгвістики засвідчують відсутність чіткої межі між базовими та галузевими поняттями, тому що в соціолінгвістиці базове поняття може бути застосовним щодо галузевих досліджень.

Здатність окремого індивідуума або цілого народу спілкуватися двома мовами називається білінгвізмом. Явище білінгвізму є багатоаспектною проблемою. На сучасному етапі для повноцінного спілкування людина повинна володіти кількома мовами: рівень володіння мовами різний, це зумовлює наявність різновидів білінгвізму в системі вжитку, кожний з яких вимагає окремого дослідження.

Донецька область є поліетнічною: на її території мешкають представники 133 національностей, що мотивовано історією заселення краю. Донеччина - промисловий регіон, активне заселення якого розпочалося ще у XVIII столітті. Саме тоді на території області розселилися росіяни, греки, вірмени, німці та інші - загалом представники 40 етнічних груп.

Індустріалізація краю сприяла масовим переселенням на територію області і за часів радянської влади. Основним прибулим населенням як у ХІХ, так і в ХХ столітті були росіяни, здебільшого вихідці з Приуралля, Центральної Росії, Сибіру тощо. Міграційні процеси, відповідні законодавчі акти, адміністративні дії впливали на формування і становлення мовної ситуації в регіоні. Великий приплив росіян і політика Радянського Союзу визначили домінування російської мови на досліджуваній території. Сьогодні російська мова продовжує задовольняти комунікативні потреби більшості мовців. соціолінгвістичне портретування мовна донеччина

Статус мови - це правове становище мови в соціальній системі, визначене й закріплене в державі Конституцією та законодавчими актами, а також її соціальне становище, зумовлене функціями в суспільстві. Українська мова є державною мовою в Україні. Щодо Донецької області, то для повноцінного функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя недостатньо статусу юридичного. У цьому разі необхідним є високий рівень національної свідомості мовців, які б захотіли називати українську мову рідною не лише тому, що це мова нації, мова предків, яка пов'язує людину з її етносом, попередніми поколіннями, їхнім духовним світом, а через можливість свого поглиблення й удосконалення українською мовою.

Проведене анкетування серед мешканців міст Амвросіївки, Докучаєвська, Єнакієвого, Сніжного, Тореза, Шахтарська уможливило визначення сфер використання української, російської та інших мов, що є рідними для представників різних національностей, які мешкають на досліджуваній території.

Більшістю респондентів було зазначено, що мовою, якою вони спілкуються на роботі, вдома, у колі друзів, спонтанно відповідають на вулиці, є російська. Отже, українською мовою розмовляють вдома - 29 % опитаних, на роботі - 23 %, у колі друзів - 15,53 %, спонтанно відповідають на вулиці - 5,95 %. Відповідно, російською мовою спілкуються вдома - 70,67 % респондентів, на роботі - 77 %, у колі друзів - 84,18 %, спонтанно відповідають на вулиці - 94,05 % опитуваних мешканців досліджуваних міст. Це засвідчує тенденцію до зростання престижу української мови: кількість респондентів, які усвідомлюють, що навчання у вишах повинно відбуватися державною мовою, складає 34,23 %; кількість респондентів, які хочуть, щоб їхні діти навчалися в школах, де предмети викладаються українською мовою, охоплює 36,87 %. Спостереження умотивовують висновок про зростання національної самосвідомості населення області.

За період з 1897 року по 2008 рік на території Донецької області сформувалася мовна ситуація, за якої поширеними на досліджуваній території є дві мови: українська й російська. Мови представників інших національностей (євреїв, німців, греків тощо) не є конкурентоспроможними.

Українська та російська мови задовольняють потреби мовців у всіх комунікативних сферах; російська мова на сучасному етапі є домінувальною, що мотивується низкою соціально-історичних, економічних та інших чинників.

Останнім часом престиж української мови почав зростати: як результат - збільшення кількості українськомовних навчальних закладів, груп з українською мовою навчання у вищих та середніх технічних навчальних закладах. Пор.: якщо у 80-ті роки минулого століття школи з українською мовою навчання були тільки в сільській місцевості, а навчання у вишах велося переважно російською мовою, то останнім часом ситуація суттєво змінилася (див. табл. 3).

Таблиця 3. Динаміка кількості українськомовних шкіл в Амвросіївці, Докучаєвську, Єнакієвому, Сніжному, Торезі, Шахтарську (2007-2010 рр.) (за даними управління освіти Донецької області)

Роки Назва населеного пункту	2007 / 2008 навч. р.	2008 / 2009 навч. р.	2009 / 2010 навч. р.
	Усього шкіл	Повністю укр.	Усього шкіл	Повністю укр.	Усього шкіл	Повністю укр.
Амвросіївка та район	28	17	27	16	27	16
Докучаєвськ	5	1	5	2	5	2
Єнакієве	34	5	34	5	34	8
Сніжне	19	2	18	2	15	3
Торез	19	7	19	7	18	7
Шахтарськ	16	3	16	4	16	6

Аналіз даних переконує, що українська мова серед українськомовного і не українськомовного населення поступово і впевнено набуває престижності. У суспільній свідомості підвищується показник її комунікативних якостей та естетичної цінності, спинився процес падіння "лояльності" щодо української мови - посилюється мовно-національна свідомість українців, а також представників інших етносів.

Соціолінгвістичне портретування міст Донеччини уможливило виявлення територіальних вкраплень, асиметричних загальній мовній ситуації, в опозиції центр / периферія, місто / містечко.

Подальші дослідження, спрямовані на вияв особливостей соціолінгвістичного портрета міст Сходу України, можуть сприяти ціліснішому розумінню мовних процесів на території, де поширено функціонування декількох мов, визначенню чинників, які є вирішальними у формуванні й становленні мовної ситуації моно- / бі- /полілінгвізму, окресленню кола практичних завдань для мовно-державного планування.

ОСНОВНІ ІДЕЇ ТА ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Кудрейко І.О. Симетрія / асиметрія нормативного у містечковому мовленні Донеччини / І.О. Кудрейко // Ономастика і апелятиви: [зб. наук. пр. / за ред. проф. В. О. Горпинича]. - Д.: ДНУ, 2006. - Вип. 26. - С. 44-53.

2. Кудрейко І. Соціолінгвістична характеристика мовлення мешканців Амвросіївки: синтаксичний аспект / І. Кудрейко // Науковий вісник Херсонського державного університету: [зб. наук. праць]. - Херсон, 2006. - Вип. IV. - С. 343-349.

3. Кудрейко І.О. Теоретико-прикладні параметри мовної норми в сучасній лінгвістиці: морфологічні аспекти / І.О. Кудрейко // Лінгвістичні студії: [зб. наук. праць / наук. ред. А. Загнітко]. - Вип. 14. - Донецьк: ДонНУ, 2006. - С. 86-90.

4. Кудрейко І.О. Фонетичні особливості мовлення мешканців малих міст Донеччини: сучасні тенденції / І.О. Кудрейко // Лінгвістичні студії: [зб. наук. праць / наук. ред. А. Загнітко]. - Вип. 15. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - С. 505-509.

5. Кудрейко І. Соціолінгвістика: предметно-поняттєвий апарат / І. Кудрейко // Східнослов'янська філологія: [зб. наук. праць]. - Вип. 14. Мовознавство. - Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2008. - С. 139-152.

6. Кудрейко І. Соціолінгвістичні типи внутрішньомістечкового мовлення: кількісний, якісний аспекти / І. Кудрейко // Лінгвістичні студії : [зб. наук. праць / наук. ред. А. Загнітко]. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - Вип. 16. - С. 303-310.

7. Загнітко А. П. Білінгвізм і мовна компетенція / А. П. Загнітко, І.О. Кудрейко // Компетентнісно орієнтована освіта: досвід, проблеми, перспективи: матеріали Міжнародної наук. -практ. конф., 5-6 листоп. 2008 р., Донецьк. Т. 1 / М-во освіти і науки України, Академія педагогічних наук України [та ін.].- Донецьк: Каштан, 2008. - Т.1. - С. 60-70.

8. Загнітко А. Сучасні теорії білінгвізму: типологія підходів і закономірності вияву /А. Загнітко, І. Кудрейко // Лінгвістичні студії: [зб. наук. пр. / укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін.]. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - Вип. 17. - С. 243-247.

9. Кудрейко І. Сучасні вияви і тенденції соціолінгвістичної ситуації в Донеччині / І. Кудрейко // Лінгвістичні студії: [зб. наук. праць / наук. ред. А. Загнітко]. - Вип. 19. - Донецьк: ДонНУ, 2009. - С. 242-245.

10. Кудрейко І. Мовна ситуація на території міст Донеччини / І. Кудрейко // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. - Донецьк: Український культурологічний центр. Східний видавничий дім, 2009. - Т. 26. - С. 7-20.

11. Загнітко А. Динаміка мовної і національної самоідентифікації мешканців Донеччини / А. Загнітко, І. Кудрейко // Світогляд. - 2009. - № 3(17). - С. 24-30.

12. Загнітко А. Соціолінгвістика: предметно-поняттєвий апарат / А. Загнітко, І. Кудрейко // Вісник Львівського університету: [зб. наук. праць]. - Вип. 46. Серія філологічна. - Львів: Львівський національний університет ім. І. Франка, 2009. - С. 16-26.

13. Кудрейко І.О. Мовна ситуація на території міст Донеччини: синхронний і діахронний аспекти / І.О. Кудрейко // Соціолінгвістичні студії. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. - С. 44-51.

14. Кудрейко І. Кваліфікаційно-типологічні та еволюційно-диференційні ознаки соціолінгвістичної ситуації в Донеччині / І. Кудрейко // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. - Донецьк: Український культурологічний центр. Східний видавничий дім, 2010. - Т. 28. Мовознавство. - С. 178-188.

АНОТАЦІЯ

Кудрейко І.О. Соціолінгвістичний портрет малих міст Донеччини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Донецький національний університет, Донецьк, 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню соціолінгвістичного портрета міст Донеччини як одного з визначальних показників формування і становлення сучасної мовної ситуації в досліджуваному регіоні. Застосування методу соціолінгвістичного портретування уможливило вияв загального соціолінгвістичного тла досліджуваних міст Донеччини і встановлення структурних і функційних параметрів мовної ситуації на їхній території.

Здійснено порівняльну характеристику соціолінгвістичного портрета міст Амвросіївки, Докучаєвська, Єнакієвого, Сніжного, Тореза, Шахтарська із загальною сучасною мовною ситуацією в Донецькій області. Значну роль у мові міста відіграють особливості структурності й структурованості населення, що є показником минулих і сучасних міграційних процесів людей, напрямків мовно-соціальної політики та форм їхньої економічної реалізації.

Простежено (за допомогою переписів) динаміку національно-мовного складу населення як досліджуваних міст, так і регіону загалом і встановлено основні причини сучасного вияву мовної ситуації з наявними сферами активного / напівактивного / пасивного навантаження української та російської мов та витворення ядерної / напівпериферійної / периферійної площин внутрішньоміського навантаження української / російської мов.

Ключові слова: соціолінгвістичний портрет міста, мовна ситуація, білінгвізм, комунікативна потужність мови, демографічна потужність мови.

АННОТАЦИЯ

Кудрейко И.А. Социолингвистический портрет городов Донеччины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01. - украинский язык. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2011.

Диссертация посвящена комплексному исследованию характеристик социолингвистического портрета городов Донецкой области как одного из определяющих показателей формирования и становления современной языковой ситуации в исследуемом регионе. Использование метода социолингвистического портретирования дало возможность описать общий языковой фон исследуемых городов Донецкой области и установить структурные и функциональные параметры языковой ситуации на их территории. При описании социолингвистического портрета города большое внимание уделено использованию языка (языков) в массовой, публичной, личностной коммуникации, в письменной и устной речи.

Для определения сфер использования языков на территории городов Амвросиевки, Докучаевска, Енакиевого, Снежного, Тореза, Шахтерска было проведено анкетирование, с помощью которого установлены национальность, социальный статус, образовательный ценз, возраст респондентов, выявлены языковые приоритеты употребления украинского, русского, национального языков в различных коммуникативных сферах: в семье, на работе, в кругу друзей. Определено, что на украинском языке общаются дома - 29 % респондентов, на роботе - 23 %, в кругу друзей - 15,53 %; на русском языке общаются дома - 70,67 % респондентов, на роботе - 77 %, в кругу друзей - 84,18 %. Определен уровень владения украинским языком (собственная оценка опрошенных): свободно владеют украинским языком - 61,7 %; понимают, но не говорят - 33,96 %; плохо понимают - 8,86 %. Установлено, какому языку (украинскому / русскому) респонденты отдают предпочтение при обучении в школе, в высших учебных заведениях: из общего количества респондентов (7461) предпочитают, чтобы обучение в школе велось на украинском языке 36, 87 %, в высших учебных заведениях - 34,23 %. Полученные результаты свидетельствуют о растущем уровне национального самосознания среди украинского и неукраинского населения.

Осуществлена сравнительная характеристика социолингвистического портрета городов Амвросиевки, Докучаевска, Енакиевого, Снежного, Тореза, Шахтерска с общей языковой ситуацией в Донецкой области. Значительную роль при исследовании языка города играют особенности структурности и структурированности населения, что является показателем прошлых и современных миграций людей, направлений социально-языковой политики и форм их экономической реализации.

С помощью данных переписей 1897 г., 1923 г., 1926 г., 1939 г., 1970 г., 1989 г., 2001 г. проанализировано динамику национально-языкового состава населения как исследуемых городов, так и региона, установлено основные социально-экономические, культурно-исторические, политические причины, которые способствовали возникновению современной языковой ситуации с распределением коммуникативных сфер активного / полуактивного / пассивного использования украинского и русского языков. За период с 1897 года по 2001 год на исследуемой территории количество жителей, назвавших родным украинский язык уменьшилось на 39 процентов: с 63,92 % от общего количества населения области (данные переписи 1923 года) до 24,09 % от общего количества населения области (данные переписи 2001 года), соответственно, количество жителей области, для которых родным является русский язык увеличилось на 48 процентов: с 26,05 % от общего количества населения до 74,80 %. Большинство населения современной Донецкой области является русскоязычным.

Определены ядерная / полупериферийная / периферийная плоскости внутригородского использования украинского / русского языков, продиагностирован уровень их функциональной нагрузки. Выявлены оппозиционные особенности (центр / периферия) функционирования конкурирующих украинского / русского языков на исследуемой территории. Во всех исследуемых городах (за исключением Амвросиевки) в центре городов доминирующим является русский язык, окраины характеризуются активным употреблением украинского языка. Несмотря на то, что территориальный компонент украинского языка во всех городах (исключение Енакиево) значительно превышает русский, демографическая и национальная мощность свойственны русскому языку, который и сегодня на исследуемой территории выполняет функции языка межнационального общения.

Доказано (с помощью количественных и качественных характеристик социолингвистического портрета исследуемых городов), что на территории Донецкой области имеются мозаичные вкрапления, ассиметричные общему русско-украинскому языковому фону. В Амвросиевке, расположенной в приграничной с Россией зоне, доминирует украинский язык.