Художня метонімія та її дискурсивний потенціал у прозі англійського модернізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ХУДОЖНЯ МЕТОНІМІЯ ТА ЇЇ ДИСКУРСИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

У ПРОЗІ АНГЛІЙСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ

Спеціальність: Германські мови

ТРУБЕНКО ІРИНА АНАТОЛІЇВНА

Київ, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У дисертації досліджено особливості формування й функціонування художніх метонімій як концептуально й вербально значущих одиниць у творах англійського модернізму. Звернення до цієї проблематики є значущим для встановлення особливостей текстової реалізації тропів в аспекті сучасних лінгвістичних досліджень, які спрямовані на розкриття когнітивної специфіки авторського стилю, його ментальних домінант.

Метонімія завжди привертала й продовжує привертати до себе увагу дослідників, що підтверджується значною кількістю праць, присвячених цьому явищу. Метонімію розглянуто в історичному ракурсі (П.М. Мельников, A. Alshafari), детально розроблено класифікацію метонімічних перенесень (Н.Д. Арутюнова, М.В. Бондаренко, О.Л. Новиков, A. Blank, Z. Kцvecses), описано лексико-семантичну природу цього тропу (Р.З. Гінзбург, О.О. Тараненко, З.А. Харитончик), розкрито роль метонімії у лексикографії (М.В. Сорокіна). У рамках стилістики досліджено механізм формування метонімії та її стилістичні функції (І.В. Арнольд, М.Г. Араратян, І.Р. Гальперін). Останнім часом спектр проблематики у вивченні цього феномена розширився в декількох напрямках. З одного боку, увагу привертає неоднорідність самої метонімії, і при цьому виділяють різні її типи: предметну (Н.С. Біч, О.В. Корольова), атрибутивну (М.В. Сандакова, В.В. Чхеідзе), дієслівну (Н.Г. Агєєва, О.О. Козлова), фразеологічну (І.А. Гук, О.В. Магировська), словотвірну (І.Ю. Івлєва, Н.В. Черникова), логічну (H. Fisher, M. Lapata). З другого боку, додатково до власне стилістичних функцій метонімії виокремлюють референційну (G. Lakoff, B. Warren), прагматичну (О.Н. Токмаков, A. Barcelona) та дискурсивну (О.В. Анашкіна, О.В. Раєвська) функції. Увага мовознавців зосереджена на взаємодії метонімії з іншими тропами (Ж. Женнет, Н.О. Ілюхіна, О.Р. Мухтаруліна), активно розглядається явище художньої метонімії та роль метонімії у побудові художнього тексту (Л.П. Кожевникова, В.О. Романенко, R. Gibbs, A. Pankhurst).

Особливої уваги заслуговують дослідження метонімії в рамках когнітивної парадигми, що дає змогу глибше зрозуміти механізми формування метонімії як явища повсякденної свідомості (R. Dirven, G. Lakoff, G. Radden, M. Turner), висвітлити особливості функціонування метонімії в тексті та дискурсі (О.П. Капранов, О.В. Раєвська, А.О. Худолій, A. Barcelona). Важливим у цьому плані є питання розмежування концептуальної метонімії й метафори, а також розкриття способів їх взаємодії (W. Croft, L. Goossens, R. Mendoza).

Незважаючи на значні досягнення лінгвістів у вивченні метонімії, нерозв'язаною залишається ціла низка проблем, які, зокрема, стосуються дискурсивного потенціалу метонімії та інших тропів, а також визначення їхньої ролі в мотивуванні процесу художнього мислення. У термінах авторського когнітивного стилю цю проблематику досліджує когнітивна поетика (О.П. Воробйова, Л.І. Бєлєхова, О.М. Кагановська, В.Г. Ніконова, М. Freeman), одним із завдань якої є встановлення концептуальних особливостей формування тропів та способів їх реалізації в художньому дискурсі. Такий підхід до розгляду метонімії є актуальним, враховуючи спрямованість сучасних лінгвопоетологічних студій на розкриття ролі вербальної та концептуальної тропеїки в художньому дискурсі. Вивчення метонімії крізь призму когнітивної поетики є важливим для поглиблення уявлень про механізми породження художньої образності на відміну від образності, притаманної повсякденній свідомості, зокрема з огляду на той чи інший літературний напрям у межах певної лінгвокультури та з позицій індивідуально-авторського стилю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до комплексної колективної теми "Когнітивні дослідження тексту і дискурсу: поетика, стилістика, риторика" кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол №2 від 23 вересня 2004 р.). Проблематика дисертації входить до кола питань, досліджуваних у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України "Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти" №0106U002115, що розробляється Київським національним лінгвістичним університетом (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол №6 від 30 січня 2005 р.).

Мета дослідження полягає в розкритті художньо значущих дискурсивно-текстових особливостей актуалізації метонімії у творах англійського модернізму. Поставлена мета передбачає необхідність розв'язання таких завдань:

- простежити основні тенденції розвитку філологічної думки стосовно метонімії в різні історичні періоди;

- розкрити когнітивний підхід до інтерпретації метонімії як способу осмислення дійсності в контексті її взаємодії з метафорою;

- уточнити зміст терміна "художня метонімія";

- розкрити чинники набуття метонімією художньої значущості, застосувавши контекстно-рівневу модель актуалізації цього тропу;

- виокремити основні концептуальні моделі, що становлять підґрунтя досліджуваних художніх метонімій та метафтонімій;

- встановити дискурсивні та текстові функції метонімії в художній прозі В. Вулф та Д.Г. Лоуренса;

- виявити концептуальні домінанти індивідуально-авторських картин світу зазначених авторів з огляду на символічність художніх метонімій.

Об'єктом дослідження є художні метонімії у творах В. Вулф та Д.Г. Лоуренса як представників англійського модернізму.

Предмет вивчення становлять особливості формування та функціонування художніх метонімій у прозі В. Вулф та Д.Г. Лоуренса з огляду на їхній дискурсивний потенціал.

Матеріалом дослідження слугували 5 романів, 43 оповідання Вірджинії Вулф та 5 романів і 46 оповідань Девіда Герберта Лоуренса (загальною кількістю 4275 сторінок), із яких шляхом суцільної вибірки було виокремлено 1100 текстових фрагментів, у яких втілена художня метонімія.

Мета, завдання, об'єкт і предмет дисертації визначають методи дослідження, які ґрунтуються на комплексному підході до визначення художньої значущості метонімії із залученням концептуального, контекстного, лінгвостилістичного та кількісного методів аналізу. Виділення художніх метонімій як концептуально значущих явищ у творах В. Вулф і Д.Г. Лоуренса спиралося на використання методики реконструкції ключових концептуальних метонімій і метафтонімій. Для встановлення тенденцій набуття метонімією художньої значущості застосовано методику контекстно-рівневого аналізу. Для з'ясування особливостей дискурсивного та текстового втілення художніх метонімій задіяно інтерпретаційно-текстовий і стилістичний аналізи. У роботі здійснено кількісний аналіз метонімій, що дало можливість виявити найбільш продуктивні метонімічні моделі в художній прозі В. Вулф і Д.Г. Лоуренса. Метод зіставного аналізу застосовано для порівняння типів концептуальних структур, що становлять основу художніх метонімій у творах зазначених авторів.

Наукова новизна дослідження полягає в уточненні поняття художня метонімія з урахуванням новітніх когнітивних досліджень. Уперше встановлено тенденції набуття метонімією художньої значущості за контекстно-рівневою моделлю її текстової актуалізації в прозі англійського модернізму, розкрито специфіку реалізації метонімії в образному просторі англомовного художнього тексту в площині індивідуально-авторської картини світу, розширено та уточнено класифікацію художніх метонімій та метафтонімій. Запропоновано нові критерії визначення та розмежування дискурсивних і текстових функцій художньої метонімії в проаналізованих творах. Теоретичне значення дисертації зумовлене тим, що результати дослідження є внеском у теорію образності в її концептуальному вимірі, у когнітивну поетику та стилістику художнього тексту. Запропонований комплексний підхід до виявлення дискурсивного потенціалу художньої метонімії може бути поширений на дослідження дискурсивних властивостей інших тропів у творах представників різних напрямів художньої літератури. Виявлення шляхів текстової реалізації метонімії в художньому дискурсі розширює знання про способи індивідуально-авторського осмислення світу. Встановлення тенденцій взаємодії метафори й метонімії в межах метафтонімій поглиблює загальні уявлення про художню метонімію та її кореляцію з іншими тропами.

Практичне значення проведеного дисертаційного дослідження полягає в можливості застосування його результатів у навчальному процесі в курсі стилістики англійської мови (розділи "Стилістична семасіологія", "Стилістична лексикологія", "Поетичні тропи й фігури мовлення", "Стилістика тексту"), у спецкурсах з інтерпретації тексту та когнітивної поетики (розділ "Концептуальні метафори та метонімії в художньому дискурсі"), у курсі історії та теорії зарубіжної літератури (розділ "Література доби модернізму"), при написанні наукових праць з англійської філології.

Апробація результатів дослідження.

Основні положення дисертації було апробовано на восьми конференціях, у тому числі на міжнародній науковій конференції "Проблеми зіставної семантики" (Київ, 2005 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції "Мова. Культура. Комунікація" (Чернігів, 2008 р.), трьох міжвузівських конференціях молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських мов і літератур" (Донецьк, 2006, 2007, 2009 рр.), та трьох науково-практичних конференціях Київського національного лінгвістичного університету "Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі" (Київ, 2005 р.), "Актуальні проблеми лінгвістики і лінгводидактики у контексті євроінтеграції" (Київ, 2006 р.) і "Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному просторі" (Київ, 2007 р.).

Публікації.

Основні положення та результати дослідження висвітлено у 4 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України (1,9 др. арк.), а також у п'ятьох тезах конференцій (1 др. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 2,9 др. арк.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної літератури, джерел ілюстративного матеріалу, а також додатків. Обсяг тексту дисертації складає 157 сторінок, загальний обсяг роботи разом із бібліографією й додатками становить 192 сторінки. Список використаної літератури складається з 251 позицій. Список довідкових джерел містить 8 позицій, а джерел ілюстративного матеріалу - 20 найменувань.

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, сформульовано мету й конкретні завдання роботи, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито його новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, викладено положення, що виносяться на захист.

У першому розділі проаналізовано етапи розвитку теоретичної думки стосовно метонімії в різні історичні періоди, розглянуто поняттєвий та термінологічний апарат дослідження художньої метонімії як концептуально та вербально значущого явища, систематизовано підходи, пов'язані з розмежуванням метафори й метонімії та розкриттям їх взаємодії, описано методику аналізу художньої метонімії в прозі англійського модернізму.

У другому розділі встановлено тенденції текстової реалізації концептуальної метонімії в рамках мікроконтексту, макроконтексту та мегаконтексту у творах В. Вулф і Д.Г. Лоуренса, уточнено класифікацію художніх метонімій та метафтонімій у прозі англійського модернізму.

Третій розділ присвячено дискурсивним і текстовим функціям метонімії в художній прозі В. Вулф та Д.Г. Лоуренса, виявлено джерела символічності метонімії, розкрито роль цього тропу у відображенні індивідуально-авторської картини світу зазначених авторів.

У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження та окреслено перспективи подальших пошуків у руслі обраної тематики.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Метонімія в різні історичні періоди: онтологія та розвиток теоретичної думки". Становлення теоретичної думки стосовно метонімії, що охоплює декілька етапів, яким відповідають такі періоди, як античність, середньовіччя та новий час, створило сприятливе підґрунтя для формування сучасних підходів щодо її вивчення як однієї з головних форм мислення.

Тропи історично й семантично укорінені в синкретичних формах образу (С.Н. Бройтман, О.М. Фрейденберг), що в епоху античності зумовлюється міфологічним типом мислення, якому властива особлива, асоціативно-образна логіка, що байдужа до суперечностей і тяжіє не до аналітичного розуміння світу, а, навпаки, до синкретичного, цілісного (Є.М. Мелетинський, Д.О. Трунов). Саме в античних риториках розвивається вчення про тропи, відбувається поступове розмежування метафори й метонімії та формується класифікація тропів, що становить основу сучасних стилістики, поетики, літературознавства.

Із приходом середньовіччя, яке характеризувалося осмисленням дійсності, в основі якого лежала ідея творчості, тобто те, що філософи та богослови називали "тропеїчним розумом" (Н.Л. Богатая, С.С. Неретина), відбулися певні зміни й у теорії тропів. Тропеїчний характер мислення проявлявся, зокрема, у двозначності середньовічного слова, яке одночасно було зорієнтоване на сакральне і профанне (О.В. Михайлов, С.С. Неретина). Троп тлумачився як постійна здатність речі набувати іншого смислу. Саме в цей період формується розуміння метафори й метонімії як головних форм мислення, що далі стає одним із основних положень когнітології (О.В. Анашкіна, А. Alshafari).

Дослідження тропів у епоху античності та середньовіччя отримують свій подальший розвиток у працях науковців XX століття, які сповідують новий підхід до вивчення цих явищ, прагнучи зафіксувати семантику тропів, побудувати їх базовий словник, описати типи слів та синтаксичних конструкцій, на тлі яких реалізуються тропи, схарактеризувати тропи як елементи соціально-ідеологічної оцінки (В.П. Григор'єв). Опис різноманітних функцій, які виконують тропи, дав змогу відійти від емпіричного етапу в їх дослідженні й приступити до побудови сучасної теорії тропів і фігур як засобів художнього мислення. Вивчаючи художню метонімію, дослідники передовсім зосереджують увагу на тих її різновидах, що реалізуються лише в тексті, та на функціях метонімії (О.В. Раєвська, М.В. Сандакова). Залучення методологічного апарату когнітивної поетики, яка спрямована на розкриття способів вербалізації знань у художньому тексті (Л.І. Бєлєхова, О.П. Воробйова, P. Stockwell), дає змогу по-новому подивитися на метонімію, вже досить детально вивчену в рамках традиційної лексичної семантики (Р.З. Гінзбург, О.О. Тараненко) та стилістики (М.Г. Араратян, Є.Г. Рябцева), і розглянути метонімію, у першу чергу, як основний спосіб концептуалізації не лише буденного (G. Radden, Z. Kцvecses, G. Lakoff, K. Panther), а й художнього (Н.О. Ілюхіна, R. Gibbs, R. de Mendoza) досвіду людини. Переваги сучасного переосмислення традиційних тропів полягають у новому підході до тлумачення самого механізму створення цих явищ, де важливими є не тільки семантика тропів, а й складні форми взаємопроникнення концептуальної, мовної та художньої сфер (Г.Г. Молчанова). Серед різноманітних визначень метонімії в межах когнітивної парадигми найбільш доцільними для нашого дослідження є ті, що були випрацювані в рамках двох підходів до її вивчення, які в роботі умовно позначено як підхід двох концептосфер та метафтонімічний підхід. Термін "метафтонімія" на позначення взаємодії метафори й метонімії був введений Л. Гуссенсом (L. Goossens).

У контексті першого підходу метонімію розглядають як таку, де розуміння однієї концептосфери у термінах іншої відбувається в рамках спільної концептуальної сфери (A. Barcelona, Z. Kvecses, G. Lakoff). Прикладом такого метонімічного проектування може слугувати фрагмент роману Д.Г. Лоуренса “Plumed Serpent” ("Пернатий змій"): The story reached the ears of police who at once set out to search the thief (D.H. Lawrence, The Plumed Serpent).

У наведеному текстовому фрагменті лексикалізований корелят метонімії ОРГАН СЛУХУ (вухо) замість ЛЮДЕЙ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО ПЕВНОЇ ПРОФЕСІЇ забезпечує доступ до референта ФУНКЦІЯ (слухати, почути). У межах другого підходу механізм формування метонімії розглядається на тлі її взаємодії з концептуальною метафорою (A. Barcelona, L. Goossens, G. Radden, R. de Mendoza). Слідом за А. Барселоною, виокремлюємо два типи взаємодії метафори та метонімії: метафора на базі метонімії та метонімія на базі метафори (A. Barcelona), наприклад: For it was June. The war was over, except for some one like Mrs. Foxcroft at the Embassy last night eating her heart out because that nice boy was killed and now the old Manor House must go to a cousin, or Lady Bexborough who opened a bazaar, they said, with the telegram in her hand, John, her favourite, killed, but it was over, thanks Heaven - over (V. Woolf, Mrs. Dalloway).

У цьому уривку метафтонімічною є ідіома eating one's heart (краяти душу / серце), де метафоричний корелят - людина, яка виїдає своє серце, та референт - людина, що страждає, співвідносяться з метонімією ЧАСТИНА ТІЛА (серце) замість ПОЧУТТІВ (страждань).

Другий тип метафтонімій, тобто метонімія на базі метафори, актуалізується в наведеному нижче текстовому фрагменті: Seriously and solemnly Richard Dalloway got on hind legs and said that no decent man ought to read Shakespeare's sonnets because it was like listening at keyholes (V. Woolf, Mrs. Dalloway).

У зазначеному прикладі метафтонімія реалізується в ідіомі to get on hind legs (встати дибки), де завдяки метонімії забезпечується доступ до ситуації, коли тварина в разі атаки піднімає передні ноги. Ця ситуація метафорично проектується на іншу, коли людина піднімається для відстоювання своїх поглядів. Так, художню метонімію визначаємо як троп, у якому одна концептуальна сутність (джерело) забезпечує ментальний доступ до іншої концептуальної сутності (цілі) у рамках однієї концептосфери (Z. Kцvecses), який є невід'ємною частиною художньої системи твору і мотивується контекстом. Опора на поєднання у метонімії вербальних та концептуальних виявів, з одного боку, дозволяє виокремити засоби її мовної репрезентації, а з другого, уможливлює реконструкцію концептуальних моделей, що становлять їхнє підґрунтя. Відповідно висвітлюється семантика мовних одиниць, які позначають кореляти та референти концептуальних метонімій, реконструйованих в аналізованих текстах.

Розділ 2. "Контекстна реалізація метонімії в художній прозі англійського модернізму". Для виявлення тенденцій, що зумовлюють набуття метонімією художньої значущості та розкриття глибинного смислу метонімії як компоненту художнього тексту, в роботі використано контекстно-рівневу модель, екстрапольовану нами на метонімічні тропи. При цьому враховано особливості текстової реалізації метонімії в межах мікроконтексту, що обмежується словосполученням або реченням, макроконтексту, який охоплює послідовність взаємопов'язаних спільною тематичною лінією речень чи надфразових єдностей, та мегаконтексту, що дорівнює усьому художньому твору. При цьому допоміжним слугує вертикальний контекст, який акумулює додаткову інформацію, імплікуючи час та обставини написання твору, психологію особистості автора, зв'язок твору з релігійними та філософськими уявленнями, належність твору до певної літературної течії тощо (Л.Г. Бабенко, І.В. Гюббенет). Контекстна реалізація метонімії у прозі В. Вулф і Д.Г. Лоуренса має свою специфіку на рівнях мікро-, макро- та мегаконтекстів. У мікроконтексті набуття метонімією художньої значущості відбувається внаслідок:

1) сукупної дії послідовності декількох метонімій;

2) взаємодії метафори й метонімії;

3) створення ефекту інтимізації;

4) включення метонімії у характерологічну систему творів за рахунок акцентуації важливих рис персонажів.

Ключовим фактором набуття метонімією художньої значущості в мікроконтексті є її роль у створенні ефекту інтимізації. Інтимізація дискурсу, яка скерована на ефект досягнення ілюзії безпосереднього і зацікавленого спілкування з читачем (М.М. Донська, А.В. Корольова, О.С. Кострюкова), є наслідком функціонування різних мовних одиниць, включаючи стилістичні фігури й тропи, функція яких полягає в тому, щоб викликати в читача певні чуттєво-емоційні враження. У межах мікроконтексту засоби інтимізації функціонують не самі по собі, а у взаємодії з іншими словами й сполученнями слів, що сприяє збагаченню різнорівневої образності художнього твору й впливає на чуттєву конкретність думки читача. Наприклад: Faint sounds rose in spirals up well of the stairs, the swish of a mop, tapping, knocking, a loudness when the front door opened, a voice repeating a message in the basement, the chink of silver on a tray, clean silver for the party (V. Woolf, Mrs. Dalloway).

У наведеному фрагменті роману В. Вулф “Mrs. Dalloway” ("Місіс Деллоуей") сукупність метонімічних моделей ДІЯ (tapping, knocking, door opened) замість ЛЮДЕЙ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ ЦЮ ДІЮ (servants) та ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ ОРГАНУ (voice) замість ЛЮДИНИ становить основу текстового втілення образу вечірки. Завдяки контекстуальній зв'язаності метонімій з тематизуючим словом party (вечірка) підготовка до цієї події описується через окремі її прояви: свист швабр, тупотіння, стукіт, відкривання дверей, голоси людей. Метонімічне представлення вечірки підкріплюється тематично поєднаними словосполученнями swish of a mop (свист швабр), chink of silver on a tray (дзвін срібного посуду на таці) та clean silver (начищене срібло), що створюють наочний образ метушливої підготовки до вечірки. Зазначені метонімії набувають художності в результаті їх включення до одного з головних мотивів творчості В. Вулф, пов'язаного з образом вечірки. Власний "вечірковий" досвід Вірджинії Вулф відображений у багатьох творах письменниці, де вона використовує цю сюжетну лінію для опису думок та почуттів, що виникають під час спілкування у персонажів, які належать до різних прошарків суспільства. У макроконтексті метонімія набуває художньої значущості внаслідок її включення до сюжетно-композиційної системи твору як інструмента розкриття індивідуально-авторського світобачення або завдяки зміщенню фокуса уваги з одного персонажа на іншого, що досягається за рахунок:

1) повторів ключових слів;

2) метонімічних конвергенцій;

3) взаємодії метонімії з метафорою.

Специфікою макроконтексту є акцент на конвергентній природі метонімії та особливостях структурної організації контексту, зокрема його розірваності чи цілісності. Наприклад: I become a figure in the procession, a spoke in a huge wheel that, turning, at last erects me, here and now. I have been in the dark, I have been hidden, but when the wheel turns (as he reads) I rise into this dim light where I just perceive, but scarcely, kneeling boys, pillars and memorial brasses… This is the first day of a new life, another spoke of the rising wheel (V. Woolf, The Waves).

У цьому текстовому фрагменті роману В. Вулф “The Waves” ("Хвилі"), розосередженому по сторінці, втілюється метафоричне осмислення життя як колеса, що постійно обертається (the wheel turns). Тлом для реалізації цієї метафори є метонімічна модель ЧАСТИНА (spoke - спиця) замість ЦІЛОГО (wheel - колесо). Ключовими елементами є лексичні одиниці dark (темрява) та light (світло). Життя є колесо, що постійно рухається, людина є частиною цього колеса (спиця), яка знаходиться то нагорі, ближче до світла (the first day of a new life, into this light), то долу в темряві (in the dark). Життя - це постійний рух, який затягує і людей, визначаючи їхню долю. Метафтонімічний повтор (a spoke in a huge wheel - wheel - another spoke of the rising wheel) набуває художньої значущості завдяки його входженню в художню систему всього роману як одного з ключових образів.

У мегаконтекстах проаналізованих творів В. Вулф і Д.Г. Лоуренса виявлено набуття метонімією художньої значущості внаслідок:

1) її знаходження в сильній позиції тексту;

2) її статусу як художньої деталі;

3) виокремлення завдяки метонімії ключової характеристики персонажа чи персонажів;

4) розкриття за допомогою метонімії чи сукупності метонімій основної ідеї твору;

5) набуття метонімією символічного значення. Так, наприклад, метонімізація заголовків і їх подальше розгортання в основних тематичних лініях твору спостерігається, зокрема, в оповіданнях Д.Г. Лоуренса. В оповіданні “Blue Moccasins” ("Голубі мокасини") на початку твору мокасини конкретизуються як річ, яку головна героїня купила в штаті Нова Мексика, а потім подарувала своєму чоловікові, наприклад: It was in New Mexico she purchased the blue moccasins, blue bead moccasins, from an Indian who was her guide (D.H. Lawrence, The Blue Moccasins).

Однак у фіналі оповідання мокасини іронічно переосмислюються як складник метонімічної моделі АРТЕФАКТ (moccasins) замість ПРИРОДНОГО ОБ'ЄКТУ ДОВКІЛЛЯ, що лежить в основі тематичної лінії твору, пов'язаної з впливом навколишнього середовища на людину. Так, автор засуджує і висміює прив'язаність людей до рукотворної природи та їхнє захоплення матеріальними предметами, які заміщують для них радість єднання з природою. У контексті оповідання саме мокасини стають предметом обожнювання головної героїні, яка порівнює їх колір із кольором неба, наприклад: Her moccasins! Her blue moccasins! Of the sacred blue colour, the turquoise of heaven (D.H. Lawrence, The Blue Moccasins).

У наведеному фрагменті почуття обожнювання підсилюється контекстуальною зв'язаністю метонімії з епітетами sacred (священний) і of heaven (небесний). Захопившись мокасинами, місіс Барлоу зовсім перестала приділяти увагу своєму чоловікові, що призвело до непорозуміння та відчуженості між ними. Засудження такої матеріальної прив'язаності відображено в оповіданні крізь негативне ставлення головного героя не стільки до фетишизації його дружиною конкретного предмета (damned thing) - мокасинів, скільки до її егоцентризму і концентрації на тому, що належить їй. Наприклад:`And that's all she cared about - her own things and her own way'… `Not another damned thing, but what's her own, her own - and her holy way - damned holy-holy-holy, all to herself'. His voice shook with hoarse, whispering rage, burst out at last (D.H. Lawrence, The Blue Moccasins).

Аналіз художніх метонімій у прозі В. Вулф і Д.Г. Лоуренса виявив акцент на антропоцентричній природі цих метонімій, що підтверджує тенденцію англійського художнього модернізму до відображення людини як мірила всесвіту (М. Моклиця, A. Eysteinsson, P. Childs, D. Lodge). Метонімічному осмисленню підлягає людина, що відбивається у використанні, з одного боку, тілесних метонімій, підґрунтям яких є такі домінантні концептуальні моделі, як ЧАСТИНА ТІЛА замість ЛЮДИНИ, КРОВ замість ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ, а з другого боку, тілесних метафтонімій, в основі яких лежить концептуальна модель ЧАСТИНА ТІЛА ЯК ІНСТРУМЕНТ замість ФУНКЦІЇ. Внутрішній світ людини осмислюється за допомогою як фізіологічних (F. Ungerer, H. Schmid) метонімій, що грунтуються на концептуальній моделі ФІЗІОЛОГІЧНІ ВИЯВИ ТІЛА замість ЕМОЦІЇ, ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ, так і фізіологічних метафтонімій (F. Ungerer, H. Schmid), основу яких становить модель ЧАСТИНА ТІЛА Є КОНТЕЙНЕР ДЛЯ ЕМОЦІЙ. Зовнішній світ актуалізується за допомогою артефактних та урбаністичних метонімій. Підґрунтям артефактних метонімій є такі моделі, як АРТЕФАКТ замість СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ, ВМІСТ АРТЕФАКТУ замість АРТЕФАКТУ. Урбаністичні метонімії представлені моделями: ВУЛИЦЯ замість МІСТА, ПРИРОДА замість КРАЇНИ.

Розділ 3. "Функціональні особливості метонімії в художній прозі англійського модернізму". Функціонування метонімій зумовлює необхідність диференціації дискурсивної та текстової специфіки їх вжитку. Для виокремлення функцій художньої метонімії розмежовуємо текст та дискурс за такими критеріями. Текст визначається як цілісне комунікативне утворення, що вирізняється структурно-семантичною, композиційно-стилістичною й функціональною єдністю та характеризується певним набором категоріальних ознак (О.М. Мороховський). Дискурс розглядається як опосередкована текстом комунікація між автором та читачем, що пов'язана з оцінкою і міркуваннями автора стосовно подій, відображених у художньому тексті (R. Scholes). На основі цього було виокремлено текстові та дискурсивні функції метонімії, до яких, відповідно, належать текстоорганізуюча, експресивна та метафоротвірна, з одного боку, та тематизуюча й символотвірна функції, з другого.

Текстоорганізуюча як одна з ключових з-поміж текстових функцій визначається роллю художньої метонімії в структурно-композиційній побудові проаналізованих творів. На відміну від художньої прози В. Вулф, де визначальна роль у текстопобудові належить власне метонімії, для творів Д.Г. Лоуренса характерним є акцент на художніх метафтоніміях. Так, у структурній будові більшості романів та оповідань В. Вулф лежить метонімічна модель ЧАСТИНА (період життя) замість ЦІЛОГО (усього життя). Йдеться про принцип зображення руху миттєвостей як основи композиційної організації багатьох творів В. Вулф (Л.В. Дудова). Наприклад життя героїні роману “Mrs. Dalloway” та тих, чия доля пов'язана з долею Клариси Деллоуей, зображене крізь призму одного дня. У термінах більш великого відрізку часу (десять років) описується ціле життя персонажів у романі В. Вулф “To the Lighthouse” ("До маяка").

Метонімія як джерело додаткової інформації виконує експресивну функцію, різновидами якої є підсилювальна й ідентифікувальна. Перша пов'язана з акцентуацією якостей і властивостей об'єкта, що описується, важливих для конкретної ситуації (О. Г. Рябцева). Суть ідентифікувальної функції полягає в тому, що завдяки художній метонімії увага привертається до тієї риси персонажа, яка дозволяє виокремити предмет мовлення із сфери спостереження (Н.Д. Арутюнова). У проаналізованих творах письменників-модерністів підсилювальна функція як метонімії, так і метафтонімії проявляється здебільшого в акцентуації емоцій чи емоційного стану персонажа. Наприклад: When she had turned away from Coutts, she flushed vividly. He could see the pink in her arms and throat, and he flushed in answer (D.H. Lawrence, The Witch a La Mode).

У наведеному фрагменті оповідання Д.Г. Лоуренса “The Witch a La Mode” ("Чаклунка а Ля Мод"), де переживання героїні викликані її зустріччю з колишнім коханцем, ключову роль відіграє метонімія ЗМІНА КОЛЬОРУ ШКІРИ (pink in her arms and throat) замість ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ (hatred). Завдяки цій метонімії підкреслюється фізіологічна ознака вияву емоцій героїні - почервоніння. Водночас актуалізується метафора ЕМОЦІЯ Є СПАЛАХ, що базується на метонімії ФІЗІОЛОГІЧНІ ВИЯВИ (почервоніння) замість ЕМОЦІЇ. Завдяки виокремленню цієї ознаки та контекстуальній зв'язаності метонімії з зазначеною і іншою метафтонімією СЕРЦЕ Є КОНТЕЙНЕР ДЛЯ ЕМОЦІЙ та словом hate, що в оповіданні вживається 7 разів, інтенсифікується почуття ненависті, яку герої відчувають один до одного. Ідентифікувальна функція художньої метонімії яскраво представлена у творі В. Вулф “Lappin and Lappinova” ("Лаппін і Лаппінова"). Оповідання, в основі якого лежить один із її улюблених прийомів композиційної побудови, згідно з яким світ дійсності існує як деяка даність, точка опори у подорожі у світ свідомості, світ руху ідей (В.В. Грішних, Н.П. Михальська), починається з реального для художньої дійсності оповідання факту - одруження Розалінди і Ернеста. Розалінда порівнює чоловіка з кроликом, і головною деталлю її уявного казкового світу стає ніс чоловіка, що смикається (nose twitched). День, коли чоловік Розалінди перестає грати в уявний світ, що існував у свідомості головної героїні, символізує кінець їхнього шлюбу. Наприклад: At that world, that magic world, she revived. Peeping between the chrysanthemums she saw Ernest's nose twitch… At last he changed to King Lappin, his nose twitched… he snored, his nose remained perfectly still. It looked as if it had never twitched at all. Was it possible that he was really Ernest, and that she was really married him? (V. Woolf, Lappin and Lappinova).

У наведеному прикладі завдяки метонімії ЧАСТИНА (ніс) замість ЦІЛОГО (людини) у поєднанні з дієсловом twitch (смикатися) акцентується увага на індивідуалізуючій рисі зовнішності головного героя, а саме носі, що смішно смикається. Виокремлення цієї риси є важливим елементом сюжетної побудови твору як стрижень, навкруги якого героїня творить уявний казковий світ. Особливо яскраво функціонування метонімії в тексті проявляється в тому випадку, коли вона взаємодіє з іншими тропами чи стилістичними засобами, оскільки кожна стилістично маркована одиниця є джерелом експресивної інформації. У проаналізованих творах В. Вулф та Д.Г. Лоуренса метонімія нерідко взаємодіє з метафорою як основа для її створення, за що і відповідає метафоротвірна функція метонімії. Зазначена функція метонімії визначається роллю метонімічних відношень у побудові ключових метафор. Найпоширенішими типами метонімічних відношень, що слугують підставою для створення метафор у проаналізованих творах В. Вулф і Д.Г. Лоуренса, є причина - наслідок, рід - вид, частина - ціле. Так, наприклад, метонімічні відношення рід - вид представлено в оповіданні “Things” ("Речі"), де Д.Г. Лоуренс співвідносить людей з тією чи іншою рослиною залежно від їхнього світосприйняття. Головних героїв, які є ідеалістами, автор порівнює з виноградом, а матеріалістів з картоплею, реп'яхом чи взагалі з поліном. Наприклад: Human beings are all vines. But especially the idealist. He is a vine, and he needs to clutch and climb. And he despises the man who is a mere potato, or turnip, or lump of wood (D.H. Lawrence, Things).

У наведеному фрагменті "виноградна лоза" (vine), "картопля" (potato) і "реп'ях" (turnip) позначають видові поняття, які належать до одного роду - "рослина". Родовидові відношення сукупно виводять на концептуальну метафору ЛЮДИНА Є РОСЛИНА (PEOPLE ARE PLANTS). Подібно до рослин, що в'ються і потребують опори, людина залежить від суспільства з його мораллю і законами (he needs to clutch). Дискурсивні функції пов'язані з роллю метонімії в забезпеченні перебігу художньої комунікації й співвідносяться з вертикальним контекстом і когнітивними особливостями ідиостилю письменника. Тематизуюча функція метонімії, як різновид дискурсивної, стосується акцентуації ключових концептів і зумовлює тематичну стратифікацію індивідуально-авторських картин світу. Базові концептуальні параметри картин світу В. Вулф і Д.Г. Лоуренса задані ключовими концептами ЖИТТЯ і СМЕРТЬ. Життя у творах цих авторів корелює з природними елементами. У В. Вулф - це переважно вода, для Д.Г. Лоуренса - сама природа.

Смерть у В. Вулф осмислюється за допомогою предметів матеріального світу, а у Д.Г. Лоуренса - явищ і об'єктів природи, наприклад, дерева чи лісу: But once you start the mental life you pluck the apple. You've served the connection between the apple and the tree: organic connection. And if you've got nothing in your life but the mental life, then you yourself are a plucked apple… you've fallen of the tree (D.H. Lawrenсe, Lady Chatterley's Lover).

У наведеному фрагменті роману Д.Г. Лоуренса “Lady Chatterley's Lover” ("Коханець леді Чаттерлей"), де один із друзів головного героя на зібранні висловлює своє негативне ставлення до інтелектуального життя, актуалізується метонімія ДЕРЕВО (tree) замість ЖИТТЯ. Традиційно дерево вважається символом життя і моделлю світотворення. Завдяки контекстуальній зв'язаності цієї метонімії з багаторазово повторюваним виразом plucked apple (зірване яблуко) розкривається ідея про те, що саме людина слугує єднальною ланкою між деревом як символом життя і його плодами. Коли людина реалізує себе лише в інтелектуальній сфері, вона порушує цей баланс, що і призводить до її краху. Символотвірна функція стає характерною для художньої метонімії за умов:

1) багаторазової повторюваності метонімії чи метонімічної деталі в одному чи декількох творах;

2) залучення додаткового вертикального контексту;

3) взаємодії з іншими тропами чи фігурами. Так, прикладом символічної трансформації може слугувати метонімічне вживання іменника дзеркало в оповіданні В. Вулф “The New Dress” ("Нова сукня"): But she dared not to look in the glass. She couldn't face the whole horror - the pale yellow, idiotically fashioned silk dress… and all the things that looked so charming in the fashion book, but not on her, not among all these ordinary people (V. Woolf, The New Dress).

У наведеному фрагменті образ дзеркала стає негативним завдяки контекстуальній зв'язаності метонімії з виразом dared not to look (не сміти поглянути) та емоційно забарвленим словосполученням whole horror (суцільний жах). Саме тоді, коли Мейбл бачить відображення своєї жовтої сукні у дзеркалі, її охоплює напад легкодухості і боягузтва. Метонімічне вживання іменника glass (дзеркало) замість сорому та прихованих комплексів персонажу стає більш зрозумілим у контексті біографічних даних. Негативне ставлення В. Вулф до дзеркал пов'язане з тим, що в дитинстві над нею було вчинене сексуальне насилля однокровним братом Джеральдом Даквортом. З цього моменту В. Вулф почала уникати дзеркал (H. Lee).

ВИСНОВКИ

Окреслення того, як змінювалися уявлення про метонімію в різні історичні періоди, є важливим для осмислення метонімії в межах когнітивної парадигми. Міфологічна свідомість, де основними виявами метонімічного й метафоричного мислення стають міфи та магічні ритуали, природно зумовила синкретизм метафори й метонімії.

З переходом від синкретизму до диференціації типів образності розпочинаються спроби теоретичного обґрунтування механізмів тропеїзації в контексті античного ораторського мистецтва. У середньовіччі, де панує тропеїчний тип поетичного мислення, в основі якого лежить ідея творчості, формується розуміння метафори й метонімії як головних форм мислення. Новий час, для якого характерний акцент на взаємодії метафори і метонімії, фокусується на розбудові теорії тропів і фігур як засобів буденного та художнього мислення.

Серед різноманітних підходів до тлумачення метонімії в когнітології вирізняються два, які в роботі позначено як підхід двох концептосфер та метафтонімічний підхід. Поєднання цих підходів до вивчення метонімії як концептуального тропу дало змогу виявити засоби її мовної репрезентації в художньому дискурсі, реконструювати концептуальні моделі, що становлять підґрунтя художньої метонімії, та виокремити ключові випадки взаємодії метонімії й метафори в межах метафтонімій у творах англійського модернізму. Художню метонімію визначено в дисертації як троп, що базується на операції заміщення, у результаті якої концептуальна сутність (джерело) забезпечує ментальний доступ до іншої концептуальної сутності (цілі) у рамках однієї концептосфери, який є невід'ємною частиною художньої системи твору, мотивується контекстом і реалізує свій потенціал, виконуючи текстові та дискурсивні функції.

Художність метонімії є наслідком її символічності, статусу художньої деталі, взаємодії з іншими елементами твору та залучення вертикального контексту. Виокремлення чинників, які зумовлюють реалізацію потенційної здатності метонімії до набуття художності, здійснено із застосуванням контекстно-рівневої моделі актуалізації метонімії, яка має свою специфіку на рівнях мікро-, макро- та мегаконтекстів. Серед факторів, які сприяють набуттю метонімією художньої значущості в мікроконтекстах художньої прози В. Вулф і Д.Г. Лоуренса, головним є контекстуальна зв'язність з іншими елементами художнього твору, що викликає такі художні ефекти, як інтимізація розповіді, тропеїзація та характерологічна акцентуація. У макроконтекстах на набуття метонімією художності впливає ступінь концентрації тропів на окремих ділянках тексту та особливості структурної організації контекстів, такі як розірваність, розосередженість або цілісність. Художність метонімії в мегаконтексті охоплює специфіку її розташування в межах всього тексту, її роль у розкритті ідейного змісту та тематики твору, трансформацію в художню деталь чи символ.

У дисертації простежено тенденції щодо вживання художніх метонімій у творах В. Вулф і Д.Г. Лоуренса. У проаналізованих текстах метонімії об'єктивують такі концепти, як ЛЮДИНА, ЇЇ ВНУТРІШНІЙ та ЗОВНІШНІЙ СВІТИ, що свідчить про антропоцентричне спрямування прози англійського модернізму. При цьому домінантними для художніх метонімій є такі концептуальні моделі: ЧАСТИНА ТІЛА замість ЛЮДИНИ, ФІЗІОЛОГІЧНІ ВИЯВИ ТІЛА замість ЕМОЦІЇ, АРТЕФАКТ замість СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ, ВМІСТ АРТЕФАКТУ замість АРТЕФАКТУ, а для метафтонімій: ЧАСТИНА ТІЛА ЯК ІНСТРУМЕНТ замість ФУНКЦІЇ, ЧАСТИНА ТІЛА Є КОНТЕЙНЕР ДЛЯ ЕМОЦІЙ.

Вивчення особливостей функціонування метонімій у художньому дискурсі дало підставу розмежувати текстові (текстоорганізуючу, експресивну, метафоротвірну) та дискурсивні (символотвірну та тематизуючу) функції метонімії. Характер текстових функцій художньої метонімії в досліджуваній прозі англійського модернізму визначається внутрішніми особливостями текстопобудови, зокрема такими категоріальними ознаками тексту як цілісність і зв'язність, та експресивним потенціалом самої метонімії. Її дискурсивні функції зумовлені специфікою перебігу художньої комунікації між автором і читачем, відображеному в тексті, та залученням вертикального контексту.

Символізм художніх метонімій у прозі В. Вулф і Д.Г. Лоуренса вказує на концептуальні домінанти індивідуально-авторських картин світу кожного з цих авторів. Так, Д.Г. Лоуренс у центр своєї уваги ставить індивіда на противагу домінуванню машин та техніки й закликає до звільнення людської особистості від машинної цивілізації. В. Вулф у своїх творах досліджує природу людської свідомості й уявляє смерть як шлях до відродження й відновлення людської душі. Перспективним видається розкриття механізмів функціонування метафтонімії в дискурсах різних типів та окреслення специфіки індивідуально-авторської картини світу крізь призму символічного образного потенціалу метафтонімії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Трубенко І.А. Метонімія з погляду сучасної лінгвістичної парадигми / І.А. Трубенко // Проблеми зіставної семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. праць / відп. ред. Н.М. Корбозерова. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2005. - Вип. 6. - С. 247-252.

2. Трубенко І.А. Концептуальна метонімія і концептуальна метафора: зіставний аспект / І.А. Трубенко // Проблеми зіставної семантики: зб. наук. праць / відп. ред. М.П. Кочерган. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. - Вип. 7. - С. 48-53.

3. Трубенко І.А. Особливості контекстної реалізації концептуальної метонімії у творах Д.Г. Лоуренса / І.А. Трубенко // Наука і сучасність: зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. - Т. 55. - С. 191-198.

4. Трубенко І.А. Метонімія як текстотвірний фактор в художній прозі англійського модернізму (на матеріалі творів В. Вульф та Д.Г. Лоуренса) / І.А. Трубенко // Проблеми семантики слова, речення, тексту: зб. наук. пр. КНЛУ. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2007. - Вип. 18. - С. 121-126.

5. Трубенко І.А. Концептуальна метонімія в творах Вірджинії Вульф: контекстний підхід / І.А. Трубенко // Матеріали IV Міжвуз. конф. молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур", 1-3 лютого 2006 р. - Донецьк: ДонНУ, 2006. - Ч. 2. - С. 162-164.

6. Трубенко І.А. Концепт ЖИТТЯ у творах художнього англійського модернізму (на матеріалі романів В. Вульф і Д.Г. Лоуренса) / І.А. Трубенко // Матеріали V Міжвуз. конф. молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур", 29-31 січня 2007 р. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - С. 210-211.

7. Трубенко І.А. Дискурсивні функції метонімії в художній прозі англійського модернізму / І.А. Трубенко // Мова. Культура. Комунікація: матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції, (Чернігів, 16 травня 2008 р.). - Чернігів: Віт-сервіс, 2008. - С. 108-110.

8. Трубенко І.А. Фізіологічна метонімія в художній прозі англійського модернізму / І.А. Трубенко // Матеріали VІІ Міжвуз. конф. молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур", 27-28 січня 2008 р. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - Т. 2. - С. 113-115. лінгвістичний метонімія текстовий

9. Трубенко І.А. Символотвірна функція художньої метонімії як засіб створення образу автора (на матеріалі творів В. Вулф) / І.А. Трубенко // Матеріали п'ятої міжнародної науково-практичної конференції "Розвиток наукових досліджень 2009", 23-25 листопада 2009 р. - Полтава: Вид-во "ІнтерГрафіка", 2009. - Т. 11. - С. 129-132.

Размещено на Allbest.ru