Категорія суперлативності англійського прикметника: функціональний та дискурсивний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Категорія суперлативності англійського прикметника: функціональний та дискурсивний аспекти

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Кравцова ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі іноземних мов Центру наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України.

Наукові керівники: член-кореспондент НАН України,

доктор філологічних наук, професор

доктор філологічних наук, професор

ІЛЬЧЕНКО Ольга Михайлівна,

Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України,

завідувач кафедри іноземних мов

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ЛЕВИЦЬКИЙ Андрій Едуардович,

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови

кандидат філологічних наук, професор

ГЛАДУШ Надія Федорівна,

Українсько-американський гуманітарний інститут “Вісконсинський міжнародний університет (США) в Україні”,

проректор

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У складній системі мовної категоріальності особливе місце займає категорія інтенсивності, яка пов'язана з градуальністю і обмежується сферою дії градуальних явищ. У мовознавстві ця універсалія вивчається в різних аспектах: граматико-лексичному, функціонально-семантичному, стилістичному та на матеріалі різних етнічних мов (В.В. Акуленко, О.М. Алексієвець;
Н.Д. Арутюнова, Ю.Д. Апресян, Ш. Баллі, О. Єсперсен, Д.В. Болінджер,
З. Вендлер, О.М. Вольф, Л.В. Воробйова, Г.Г. Галич, Г.Б. Катіліна,
Л.Г. Коротаєва, С.В. Колесникова, А.Е. Левицький, М.О. Лойко, В.П. Мусієнко, О.Н. Полянський, Г.І. Радченко, С.Є. Родіонова, О.Н. Сергєєва,
Й.І. Сущинський, І.І. Туранський, І.І. Убін, А.А. Уфімцева, З.А. Харитончик, С.О. Швачко, О.Ф. Шевченко, О.І. Шейгал, А.О. Шестова, О.М. Шрамм та ін.)

Ґрунтовні дослідження категорії інтенсивності та її специфіки дають можливість системно описати змістовий та формальний аспекти однієї із форм вияву лінгвістичної категорії інтенсивності - суперлативності, функціональну сутність якої матеріалізує складна система різнорівневих мовних одиниць, котрі, з одного боку, виражають найвищий ступінь вияву якісної ознаки як у порівнянні, так і поза ним, а з іншого - відображають суб'єктивне сприйняття цієї ознаки людиною. Дана робота є спробою дослідити особливості функціонування взаємопов'язаних та взаємозамінних форм відображення критичних точок вияву якісної ознаки в сучасній англійській мові.

Провідною тенденцією розвитку сучасної лінгвістики є дослідження механізму функціонування мовних одиниць з урахуванням їх структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей. Актуальність дисертації зумовлена відсутністю системних досліджень семантичної категорії суперлативності з огляду на її функціональну та дискурсивну специфіку. Функціональний підхід до мовних явищ дозволяє провадити дослідження в новому ракурсі з урахуванням складових частин ієрархічної структури семантичних категорій. Дослідження, що ведуться в такому напрямку, зорієнтовані на вичленування змістової спорідненості різних мовних одиниць, що розмежовуються при інших видах класифікації.

Системно-функціональна лінгвістика оперує комплексними одиницями, які дозволяють найбільш адекватно відбивати структуру мови в її парадигматичному та синтагматичному вимірах. У лінгвістиці такою одиницею є функціонально-семантичне поле (ФСП) - широке об'єднання спеціалізовано-неспеціалізованих мовних засобів, що втілюють найзагальніші змістові категорії, які І.І.Мещанінов назвав поняттєвими. Сучасна лінгвістика не має єдиної теорії поля, і це є свідченням надзвичайної складності даної проблеми. Й дотепер лишається дискусійним питання про співвідношення та кореляцію функціонально-семантичних категорій і відповідних полів (М.Всеволодова), осмислення природи цих лінгвістичних категорій, що нерозривно пов'язані з категоріями мислення. Дослідження категорії суперлативності в річищі функціонально-комунікативної теорії дозволяє вперше інтегрувати в єдиній системі усі різнорівневі мовні засоби, котрі виражають здатність якісної ознаки виступати в даному її носії в найвищому ступені свого вияву, навколо найвищого ступеня порівняння прикметників, що уможливлює виявлення закономірностей взаємодії граматики, лексики й синтаксису, поглиблення та розширення дослідження в даному напрямку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі іноземних мов Центру наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України згідно з плановою темою науково-дослідної та науково-методичної роботи кафедри іноземних мов Центру “Сучасні європейські мови: комунікативні, лінгвокогнітивні, соціолінгвістичні, дискурсивні та лінгводидактичні аспекти” (державний реєстраційний номер 0108V000355).

Мета і завдання дослідження. Робота передбачає теоретичне обґрунтування і комплексний аналіз поля суперлативності прикметника - семантичної категорії, що розглядається в єдності з системою засобів її вираження в художній літературі та публіцистиці.

Для досягнення поставленої мети дисертант прагне розв'язати такі завдання:

методологічно обґрунтувати функціонально-семантичну категорію суперлативності в англійській мові та визначити її лінгвістичний статус;

визначити поняття “порівняння”, “порівняльна конструкція з прикметниковим суперлативом”, “компоненти порівняльної конструкції”;

проаналізувати зону відносних порівнянь ФСП суперлативності прикметника та схарактеризувати мовні засоби вираження відносної кваліфікації об'єкта як компонента ядерної частини досліджуваного поля;

схарактеризувати особливості нормативно-градуальних та емоційно-експресивних ситуацій, розглянути корпус одиниць елативної сфери вживання найвищого ступеня порівняння прикметника;

виявити особливості функціонування експліцитних та імпліцитних різнорівневих мовних засобів приведення якісної ознаки до елатива та окреслити периферію поля, що розглядається;

описати різнорівневий масив засобів реалізації категорії суперлативності та подати структурну модель ФСП суперлативності прикметника в сучасній англійській мові;

визначити місце категорії суперлативності в ряду інших семантичних категорій та здійснити дискурсивний аналіз категорії суперлативності в художньому та публіцистичному текстах.

Об'єктом дослідження є ФСП суперлативності прикметника в сучасній англійській мові - функціонально-семантична категорія суперлативності, що розглядається в єдності з системою засобів її вираження.

Предметом дослідження є лінгвістичні одиниці всіх рівнів мови спеціалізовано-неспеціалізованого характеру, що пов'язані між собою відповідним семантичним змістом і функціями, їх комунікативно-прагматичне значення та дискурсивні особливості.

Основне джерело фактичного матеріалу - власна картотека автора, що налічує 4270 речень з прикметником в найвищому ступені порівняння, 2800 висловлювань з прислівниками, що вказують різний ступінь вияву ознаки, а також висловлювання з іншими різнорівневими засобами - конституентами поля суперлативності, що їх було дібрано методом суцільного вибору з публіцистичних і художніх творів англійських та американських авторів ХІХ-ХХ сторіч (25000 сторінок опрацьованого тексту). Крім цього, було використано дані ряду авторитетних лексикографічних джерел.

Методи дослідження. Специфіка дисертаційного дослідження вимагала застосування ряду методів і прийомів лінгвістичного аналізу, використання яких зумовлювалося багатоаспектністю об'єкта дослідження, яким є функціонально-семантична категорія суперлативності, що розглядається в єдності з системою засобів її вираження. В основу дослідження були покладені індуктивно-дедуктивний та описовий методи, спрямовані на накопичення та опис системи різнорівневих мовних засобів репрезентації категорії суперлативності. Завдання побудови поля суперлативності, теоретичної моделі, що здатна дати нові знання про об'єкт дослідження, передбачало застосування методу польового структурування як основного методу. Завдання репрезентації функціонально-семантичної категорії суперлативності та побудови поля як певної теоретичної моделі вимагало застосування методів компонентного, дистрибутивного аналізу та їх поєднання, котрі широко застосовувалися при аналізі семантичного змісту, властивого грамемі найвищого ступеня порівняння, та при виявленні зв'язків між семантикою і синтаксичною поведінкою порівняльних конструкцій. Метод аналізу словникових дефініцій, природного перефразування, логіко-граматичний та контекстуально-семантичний методи використовувалися задля виявлення складних і багатобічних зв'язків між різнорівневими мовними засобами реалізації категорії суперлативності. Методи текстолінгвістики й дискурсивного аналізу - інтерпретаційно-текстовий аналіз, дослідження внутрішньотекстових зв'язків та інференцій використовувалися для вивчення специфіки реалізації категорії суперлативності у семантичному просторі художнього та публіцистичного текстів в аспектах виявлення її емотивно-оцінного потенціалу та взаємодії з іншими категоріями. Також використовувалися й методи статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше на матеріалі англійської мови здійснено комплексне дослідження категорії суперлативності, яка виокремлюється за низкою характеристик (логічних, семантичних, формально-граматичних) і трактується як форма вияву лінгвістичної категорії інтенсивності. Побудований на принципах функціональної граматики аналіз різнорівневих засобів її вираження, пов'язаних між собою загальним семантичним змістом та функцією, надав можливість інтегрувати їх у єдину систему - сукупність взаємозв'язаних елементів, що утворюють ФСП суперлативності - теоретичну модель, яка несе нові знання про об'єкт дослідження.

Положення, що їх винесено на захист:

Функціонально-семантична категорія суперлативності є формою вияву лінгвістичної категорії інтенсивності і, як окремий вияв категорії кількості, відображає не лише об'єктивно наявні параметричні характеристики предметів (найвищий вияв якісної ознаки в даній ситуації та стосовно абстрактної “норми”), але і ставлення суб'єкта до предмета думки, коли оцінка інтенсифікована, відображає суб'єктивне сприйняття предмета думки і передає градації, властиві експресивності, емоційності, оцінності.

Функціональний підхід у дослідженні дозволив інтегрувати в єдине поле суперлативності (змістово-формальну єдність) різнорівневі мовні засоби, пов'язані між собою загальним семантичним змістом та функціями, здатність яких до взаємозаміщення надає можливість широкого вибору при передачі різних відтінків загального семантичного значення. Категорія суперлативності з її ядром (найвищим ступенем порівняння прикметників) релевантна для концептів, здатних до градуювання і спирається на найвищий ступінь порівняння граматичної категорії ступенів порівняння, грамема якого спеціалізована на вираженні критичних точок або найвищої міри якісного стану та характеризується рядом семантичних ознак (“найбільше/найменше”, “компаративність”), що зумовлює існування різних видів суперлативів - відносного та абсолютного.

Основними ознаками ФСП суперлативності прикметника, яке складається в межах категорії суперлативності, є наявність загального домінантного значення та різнорівневий характер конституентів поля, які організуються у вигляді центру, біляцентрової зони, найближчої та більш віддаленої периферій, залежно від вияву домінантного значення. ФСП суперлативності виконує в мові класифікуючу функцію, органічно входить до семантичного простору мови і є частиною її внутрішньої форми. Корпус одиниць ядра ФСП суперлативності стосується загального значення найвищого ступеня порівняння прикметників, яке можна схарактеризувати як “порівняльно-видільне” (так званий “відносний суперлатив”, що передає найвищий ступінь певної ознаки) з його різновидами: власне-суперлативним, включно-суперлативним та обмежувально-суперлативним значеннями.

Відмінність між відносним та абсолютним суперлативами зумовлюється контекстом і є результатом конкретизації значення найвищого ступеня порівняння. Перехід від відносного до абсолютного суперлатива мотивується наявністю безпосереднього зв'язку між “нормою” і характером об'єкта порівняння.

У семантичній структурі компаратива сема “максимальність” з'являється за умови логічного виділення того факту, що дія не відбулася (рема - присудок і присудок заперечується) або ж коли при загальному заперечному характері речення потрібно виділити певну ознаку дії, що не відбулася. Такий компаратив залежить від його синтаксичного оточення і виражає значення, близьке до відносного або абсолютного суперлатива, займаючи відповідне місце в структурі ФСП суперлативності.

Зона абсолютного суперлатива (елатива) охоплює сфери нормативно-градуальних та суб'єктивно-експресивних ситуації з низкою перехідних явищ. Елатив, як периферійний елемент поля суперлативності, що опосередковано через “норму” спирається на порівняння з усією множиною предметів відповідного класу і в значенні якого зберігається та домінує позначення істотного перевищення або недосягнення “норми”, об'єднує численні мовні засоби вираження високої інтенсивності ознаки. Така периферія виявляє високу комунікативну активність і, завдяки своїй складній та розмаїтій диференціації за сферами мовленнєвого використання і стилістичними характеристикам, забезпечує широкі можливості вибору, варіювання, заміни та використання в одному ряду як форм найвищого ступеня порівняння, так і його стилістичних синонімів.

Дослідження дискурсивних особливостей категорії суперлативності свідчить про те, що при використанні засобів вираження категорії суперлативності прослідковується система, яка існує в мові. Суперлативність, взаємодіючи з іншими семантичними категоріями пронизує всі епізоди дискурсу, а засоби її вираження слугують як текстотворенню, так і актуалізації певних компонентів висловлювання.

Теоретичне значення дослідження. Робота сприяє глибшому пізнанню категорійних особливостей англійської мови та є кроком уперед у функціональному напрямку вивчення мови. Розроблена теорія функціонально-семантичного поля суперлативності сприяє поглибленню загальної теорії взаємодії мовних одиниць та підтверджує наукову значимість теорії ФСП. Праця робить певний внесок у теорію тексту, дискурсивні студії, прагмалінгвістику та лінгвістичну емотіологію.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в практиці викладання англійської мови у профільних внз, зокрема у курсах з теоретичної граматики (розділи “функціональний опис мови”, “частини мови (прикметник)”, “теорія словосполучення”,“семантичний синтаксис”), лексикології (розділи “лексична семантика”, “словотвір”, “фразеологія”) й стилістики (розділи “стилістична морфологія”, “стилістична семасіологія”) англійської мови, при написанні підручників і навчальних посібників, а також при лексикографуванні.

Апробація результатів дослідження. Роботу було обговорено на засіданнях кафедри іноземних мов Центру наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України, а також викладено в повідомленнях на Міжнародній науково-методичній конференції “Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика - на шляху до інтеграції” (28 жовтня 2003 р.); ХІІІ Міжнародній науковій конференції “Язык и культура” ім. проф. Сергія Бураго (28 червня - 2 липня 2004 р., м. Київ); науковій конференції “Мовна освіта в контексті Болонських реалій” (24 - 25 лютого 2005 р., м. Київ), Другій науково-практичній конференції “Наукова спадщина В.В. Акуленка та сучасне мовознавство” (Центр наукових досліджень і викладання іноземних мов НАН України, 30 жовтня 2009 р.)

Публікації. З досліджуваної проблеми опубліковано 8 наукових робіт (6 статей обсягом 2,2 друк. арк., надрукованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України та 2 тез обсягом 0,2 друк. арк.), написаних одноосібно.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списків використаної літератури, лексикографічних джерел, 6 додатків. Загальний обсяг роботи - 264 сторінки, з них основного тексту - 190 сторінок. Список використаної літератури налічує 407 найменувань. Роботу проілюстровано 8 рисунками, 6 таблицями та однією схемою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено об'єкт, мету, завдання й методи дослідження, джерела фактичного матеріалу, наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи.

У першому розділі “Категорія інтенсивності і категорія суперлативності як форма вияву лінгвістичної категорії інтенсивності в сучасній англійській мові” висвітлюються погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників на семантику і особливості функціонування категорії інтенсивності, а також точка зору автора стосовно функціонально-семантичного поля суперлативності та категорії суперлативності як форми вияву лінгвістичної категорії інтенсивності, навколо якої складається це поле. Під інтенсивністю якісної ознаки, яка безпосередньо пов'язана з градуальністю і обмежується сферою дії градуальних явищ, ми розуміємо рівень кількісної зміни ознаки в межах міри. Категорія інтенсивності, як онтологічно значуща категорія, виникла в мові під впливом пізнання кількості і нерозривно пов'язана з категоріями “якість”, “кількість”, “міра” як формами відображення та ступенями позначення об'єктивної визначеності речей у сфері їхнього буття. Інше призначення категорії інтенсивності - передавати градації, притаманні експресивності, емоційності й оцінності. Співставлення однієї кількості з іншою здійснюється шляхом експліцитного або ж імпліцитного градуювання (компаративності), а мовними засобами відображення цих способів пізнання неперервної кількості є ступені порівняння та ступені якості, які утворюють функціонально-семантичну категорію ступенів якості (О.В. Бондарко). Якщо неперервну зміну інтенсивності ознаки умовно зобразити у вигляді шкали, на якій місце нуля займає “норма”, що об'єднує дві антонімічні ознаки, які позначають відхилення від “норми” в протилежних напрямках, то градаційна зміна цієї ознаки буде відображатися за допомогою пар слів, котрі займають симетричні позиції стосовно “норми” (В.В. Акуленко). Приєднання до них численних підсилювачів є сигналом для переміщення даної ознаки за шкалою інтенсивності (rather large, large, very large, extremely large; smallish, small, very small, extremely small).

Якщо при імпліцитному градуюванні важливим є поняття “норми”, то при експліцитній компаративності точкою відліку є конкретна кількість ознаки в даній ситуації (ступінь вияву властивості відповідного об'єкта порівняння). При цьому ступені порівняння прикметників виступають граматичними знаками відношення, в якому знаходяться предмети, що порівнюються, а спеціальні синтаксичні структури з ступеньованим прикметником є безпосереднім відображенням стану речей, оскільки виступають формою думки, в якій відображаються закони мислення:

He is one of the richest man in the City. (J.Plaidy).

Призначення найвищого ступеня порівняння полягає не лише в відображенні об'єктивно наявних характеристик об'єктів дійсності, але і в здатності виступати мовним засобом вираження ставлення особи до предмета висловлювання. В першому випадку правомірно вести мову про інтенсивність в загальному онтологічному аспекті. В іншому випадку - призначення найвищого ступеня порівняння полягає у відображенні суб'єктивного ставлення особи до явищ, подій, іншої особи:

This was the most brutal, cold-blooded thing I ever saw. (J.H.Giles).

Інтенсивність, як кількісна оцінка, в основі якої лежить протиставлення “багато/мало”, вступає в опозицію з аксіологічною оцінкою, що здійснюється за принципом “добре/погано” і може відображати різні ступені аксіологічної оцінки.

У даній роботі виокремлюються два суперлативи: відносний та абсолютний (елатив). Функцією відносного суперлатива є кваліфікація об'єкта, який виявляє найвищий ступінь вияву ознаки у порівнянні із множиною однорідних йому об'єктів. Абсолютний суперлатив виконує функцію абсолютної кваліфікації об'єкта, що виявляє дуже великий ступінь вияву ознаки (перевищення) або недосягнення “норми”.

Другий розділ “Центр поля суперлативності англійського прикметника” присвячений структуруванню центральної частини поля суперлативності та структурно-семантичній характеристиці його конституентів. У центрі поля - корпус одиниць порівняльно-видільної семантики (суперлативно-відносного значення). Це конструкції, в яких найвищий ступінь порівняння прикметників набуває таких різновидів:

власне-суперлативного:

The English were the most insular people in Europe. (D.Stewart);

включно-суперлативного:

…he has one of the shrewdest investment brains in America. (J.Marquand);

обмежувально-суперлативного:

Britain had the second biggest reduction in baby and infant intentional killings in the last 25 years. (The Guardian).

При загальному порівняльно-видільному значенні, найвищий ступінь порівняння прикметників у певному контексті може виражати також суперлативно-нормативне значення:

I think you are just the stupidest people in the world. (R.Kipling).

Специфіку синтаксису відносного суперлатива складає специфіка заповнення лівобічної та правобічної позицій суперлативної конструкції (суб'єкта і об'єкта порівняння), які реалізують загальнокатегоріальну сему “предметність”:

He is the oddest Egyptian of us all. (D.Stewart).

Типовими мовними засобами вираження об'єкта порівняння є генітивні плюральні синтаксеми з прийменниками of, among, amid, between та численні рестриктори, що певним чином обмежують множину порівняння (локативні, темпоральні синтаксеми, синтаксеми суб'єктивного сприйняття, атрибутивне обмеження множини порівняння тощо):

Erward was the most magnificent soldier of the day (J.Plaidy).

Як складові поля суперлативності, такі синтаксичні конструкції являють собою систему взаємопов'язаних елементів, в якій ступеньований прикметник набуває суперлативно-відносного значення. Моделі конструкцій означальної сфери (загальна їх кількість складає 92%) за частотою можна розташувати таким чином:

the A _-est (most A)+N (72%); Num of the A _-est (most A)+N_pl+обмежувач (15%);

the A _{- est} (most A) of N (Prn)_pl (8%); інтенсифікатор+the A _{- est} (most A)+N (5%).

Найвищий ступінь порівняння прикметників у складі найуживанішої конструкції (з частотою 72%) значно рідше вимагає експліцитного вираження об'єкта порівняння. Відсутність експліцитних рестрикторів зафіксована у 22% випадків, тоді як для конструкцій з числівником (частота вживання 15%) типовим є обмеження множини порівняння:

It was one of the most exasperating attributes of Bounderby. (Ch.Dickens).

Третє місце за частотою вживання (8%) посідає конструкція з експліцитно вираженою об'єктною синтаксемою, яка безпосередньо називає множину порівняння:

The most insignificant of Strickland's works suggests a personality which is strange, tormented, and complex. (S.Maugham).

Серед конструкцій з інтенсифікаторами 53% складають висловлювання з частками, а 47% - з інтенсифікаторами-прислівниками. З усіх модальних часток (even, but, only, simply, just, yet) найуживанішою є частка even, яка надає відтінку переконання щодо змісту висловлюваного, а в деяких випадках підкреслює негативну оцінку:

Tom Harrow had always distrusted doctors after that, even the best or ablest of them. (J.P.Marquand).

Серед підсилювачів-прислівників з відносним суперлативом найчастіше поєднується прислівник very (39%). Таке поєднання виражає зниження ступеня інтенсивності якості, названої прикметником у найвищому ступені порівняння (на що вказує можливість поєднання з very прислівника probably):

I call her probably the very worst woman that ever lived in the world. (Ch.Dickens).

Серед інших інтенсифікаторів суперлатива такі адвербіальні одиниці як: much, greatly, deeply, highly; extremely, exceedingly, exceptionally, extraordinarily, desperately by far, probably, really, perhaps, undoubtedly, certainly, absolutely, formally, surely.

У другому розділі також розглядається прикметниковий суперлатив як виразник предикативної ознаки, що можна представити відповідними дистрибутивними моделями:

V _cop.+A -_est (most A) та V _cop.+the A -_est (most A), наприклад:

Next to the King these two men were the most powerful in the country. (J.Plaidy).

Цей спосіб функціонування відносного суперлатива відображає динаміку зв'язку дескриптивного і кваліфікативного аспектів. Чим чіткіше виражена оцінка “добре/погано”, тим більше може бути розходжень між реальним станом речей та інтерпретацією фактів. Як виразник предикативної ознаки, прикметник у формі найвищого ступеня порівняння виступає організуючим центром усього висловлювання і несе на собі найбільше навантаження.

Найближчий біляядровий шар утворюють синтаксичні синоніми найвищого ступеня порівняння, які не мають обмежень лексичного характеру. Так, у певному контексті компаратив набуває значення, близького до відносного або абсолютного суперлатива. Найчастіше це спостерігається в тому випадку, коли такі висловлювання містять слова заперечного характеру, наприклад: функціональний семантичний прикметник англійський

The purser of the Oahu told me last journey that he hadn't met a nicer girl in the islands. (S.Maugham).

Таким чином, структура центральної частини поля суперлативності зумовлена природою функціонально-семантичної категорії суперлативності. Елементи центру виражають найвищий ступінь вияву ознаки стосовно конкретного в межах даної ситуації еталону.

У третьому розділі “Периферія поля суперлативності англійського прикметника” представлена периферія поля як змістово-формальна система різнорівневих мовних засобів, що об'єднуються навколо абсолютного суперлатива (елатива) як виразника вияву якісної ознаки, котра значно перевищує “норму” або не досягає її. Якщо значення відносного суперлатива можна витлумачити: А найвищий/найкращий серед В = 'А входить в В і перевершує всі інші В...'; А найнижчий/найгірший серед В = 'А входить в В і не досягає жодного В ...', то особливе значення виділення із класу предметів, що властиве абсолютному суперлативу, передбачає порівняння з деякою “нормою” вияву якості.

У даній роботі ми дотримувались точки зору, згідно з якою різниця між відносним і абсолютним суперлативами створюється контекстом і є результатом конкретизації значення найвищого ступеня порівняння (В.В. Виноградов; Ю.П. Князєв). Перехід від відносного до абсолютного суперлатива мотивується наявністю безпосереднього зв'язку між “нормою” (як виразником середнього вияву ознаки) та характером об'єкта порівняння. Зона елатива охоплює сфери нормативно-градуальних та суб'єктивно-експресивних оцінок з низкою перехідних явищ. Нормативно-градуальні явища виявляються тоді, коли використання прикметників базується на врахуванні загальноприйнятих уявлень про об'єктивні властивості предметів і явищ, якість піддається градуюванню, але відсутній момент виділення предмета. У цьому випадку уявлення суб'єкта оцінки здатне саме виділити даний предмет з усього класу подібних до нього предметів, а елементи дескрипції, що мотивують таку оцінку, підкреслюють її достовірність:

It was really a most comfortable car. (A.Christie).

Випадки на зразок "a most" сигналізують не лише виділення, дескрипцію та експресивність, але й імплікують альтернативність (implication: one of the (best) possible) на відміну від "the most" (implication: only one possible).

Найтиповішим для елатива є його здатність поєднуватись з неозначеним артиклем. За частотою моделі конструкцій елативної сфери вживання найвищого ступеня порівняння прикметників можна розташувати таким чином: а most A + N (37%), most A +N (28%), the A -_est + N (14%), A -_est + N (13%), Pron (poss) A -_est+(N) (6%), the most A + N (2%) .

Якщо при визначенні суперлатива брати до уваги перш за все вираження високого ступеня якісної ознаки (її інтенсивність), а сему “компаративність” розглядати як таку, що за певних умов контексту здатна до редукції, то складовими периферії поля суперлативності можна вважати усі мовні засоби, які виражають ступінь вияву ознаки, що значно перевищує “норму” або не досягає її.

Серед інтенсифікаторів, здатних змінювати ступінь інтенсивності ознаки до рівня елатива, виділяється прислівник-домінанта very, який виражає інтенсивність у чистому вигляді і характеризується необмеженою здатністю поєднуватись з якісними прикметниками. Навколо цієї домінанти групуються прислівники-синоніми, що не повністю позбавлені якісної своєрідності, наприклад: awfully, enormously, extremely, horribly, terribly, tremendously. Прислівник quite, як виразник кінцевого вияву ознаки, об'єднує велику групу прислівників у семантичній структурі яких виділяють компонент “to the fullest degree” (completely, entirely, thoroughly, totally, utterly, wholly). На надлишок вияву ознаки вказує й прислівник-домінанта too та його синоніми (excessively, inordinately).

За здатністю до поєднання з якісними прикметниками найуживаніші прислівники розташовуються так: very (43%), so (31%), too (12%), quite (4%).Частота інших прислівників, що групуються навколо них, разом складає 10%.

Дослідження частоти поєднання прислівників very, so, too, quite з якісними прикметниками показали, що прислівники very та so виявляють в цьому сенсі значну подібність. Найчастіше вони поєднуються з якісними прикметниками, що виражають емоційні характеристики людини та світу (very - 31%, so - 35%). Дещо нижча частота поєднання виявляється з прикметниками, що виражають ознаки, які сприймаються органами відчуттів (very - 21%, so - 18%), прикметниками, що виражають стан людини і об'єктів світу (very - 15%, so - 17%) та прикметниками, що виражають моральні якості людини (very - 13%, so - 15%). Частота поєднання з прикметниками, що виражають абстрактні логічні поняття, складає для very 10%, а для so - 6%, тоді як для прикметників, що виражають здібності людини - 4% та 5% відповідно.

Експліцитними підсилювачами ознаки, названої іншим словом, можуть виступати також прикметники, яким властива різна міра абстрагування від якісного значення (типу abominable arrogance, almighty row). Інші прикметники за певних умов поєднують інтенсифікацію зі значенням якісної ознаки (наприклад: brilliant success, charming faculty). Серед прикметників, здатних виконувати функцію експліцитних підсилювачів, виокремлюють групу лексично зв'язаних типу bitter cold. Функцію прислівника very можуть виконувати деякі адвербіальні займенники, що виявляють здатність до поєднання з прикметниками (all, something, that), наприклад: (all beautiful, something nervous, that glad). З прикметником, як частиною мови, пов'язаний також розряд переосмислених напівкомпаративних фразеологічних зворотів (фразеологічних інтенсифікаторів) зі значенням “дуже”, “надзвичайно”: as anything, as blazes, as hell, good and…, nice and…тощо:

I had such nice nourishing broth for you, boy, as sweet as anything.(A.Cronin).

До експліцитних підсилювачів ознаки, названої прикметником, прилягає система словотвірних засобів зі значенням високого ступеня інтенсивності ознаки. До цієї системи належать префікси - безпосередні складові лексеми, за рахунок яких привноситься значення “максимальна/мінімальна” величина якісно вираженої ознаки (over-,hyper-, super-,ultra-), наприклад: overemotional, ultra-short, superhard. Повноту якості виражає суфікс ful- , який означає “повний, переповнений тим, що позначає основа”, а її граничну межу - суфікс most-: gleeful, hateful, uppermost. На рівні словотворення високий ступінь ознаки виражається також шляхом словоскладання, коли компоненти похідного слова, як особливої вторинної одиниці номінації, з одного боку називають якість, а з іншого - вказують на її межу, яка за змістом відповідає most та least: all-embracing, sun-hot, red-hot, snow-white.

Із зоною словотвірних засобів межують численні синтаксичні засоби - виразники високого ступеня ознаки. Стилістичними синонімами елатива є повтори, редуплікації та триплікації прикметника, наприклад:

He's so good, Mother, he's so goddam good (J.Updike).

Високий ступінь інтенсивності ознаки може підкреслюватись за допомогою поєднання прикметника з займенниками such і what у функції прикметника, а також при його поєднанні із how. Із зоною синтаксичних засобів межують стійкі словосполучення, ідіоми, прислів'я та приказки (типу as cold as ice; first-class, of one's life;Forbidden fruit is sweetest).

У четвертому розділі “Місце категорії суперлативності серед інших семантичних категорій та її дискурсивний опис” досліджуються зв'язки категорії суперлативності з об'єктивними та суб'єктивними семантичними категоріями та проводиться дискурсивний опис згаданої категорії в художніх текстах та публіцистиці.

Художній дискурс широко вдається до використання ад'єктивних адвербіальних мовних одиниць (прикметників й прислівників). Серед засобів вираження категорії суперлативності найвищу продуктивність виявила лексика інтенсифікуючого характеру. Особливе місце серед інтенсифікаторів посідає маркер very, а також прислівники too, quite, so. Серед лексичних суперлативів (інтенсивів та інтенсифікаторів) надзвичайно велику групу становила лексика, якій притаманний оцінний компонент. Суперлатив як спеціалізований засіб вираження критичних точок вияву якості за продуктивністю посідає третє місце після прислівників і прикметників інтенсифікуючого характеру, причому відносний суперлатив в художніх текстах зустрічається частіше в порівнянні з абсолютним суперлативом. Важливу роль у художньому дискурсі відіграють прикметники, що стосуються номінацій образів фізичної та природної сфер; добра і зла, відношення до норми, образів неможливого.

До синтаксичних засобів вираження категорії суперлативності у художньому типі дискурсу належать повтори прикметника, поєднання such, what в функції прикметника та how з прикметником, деякі типи парцельованих структур тощо. Особливістю лексики інтенсифікуючого характеру є те , що всі три компоненти - інтенсифікуючий, емоційний і оцінний - дуже часто суміщаються в значенні при домінуванні підсилення ознаки та підвищують загальну експресивність тексту. Активне використання лексичних суперлативів у художніх текстах пов'язане з необхідністю опису та характеристики людини, події, фактів, стосунків між людьми тощо.

Публіцистичний дискурс як вияв соціокультурної динаміки суспільно-політичного діалогу і явище історично-конкретне, передусім покликаний інформувати і впливати. Найчастіше засоби вираження категорії суперлативності використовувалися авторами публіцистичного тексту при реалізації таких комунікативних намірів як оцінка (бехабітивні наміри), повідомлення (вердиктивні наміри), переконання (експозитивні наміри) та спонукання (екзерситивні наміри). Активне використання та комбінації абсолютного та відносного суперлативів й інших релевантних засобів (зокрема синтаксичних синонімів елатива - повторів, окличних речень та - найбільш часто уживаних - підрядних речень способу дії та порівняння) у публіцістиці пов'язане з необхідністю опису та характеристики людини, події, фактів, стосунків між людьми тощо.

Словотвірні засоби вираження категорії суперлативності як в публіцистичному, так і в художньому дискурсах ХІХ та ХХ століть виявили досить високу продуктивність. У сучасному художньому дискурсі це більш продуктивний засіб вираження категорії суперлативності порівняно з художнім дискурсом XIX століття, що, очевидно, пояснюється інтенсивним розвитком сучасного світу, що, в свою чергу, сприяє утворенню нових слів. Словотвірні засоби вираження категорії суперлативності як в публіцистичному, так і в художньому дискурсах ХІХ та ХХ століть виявили досить високу продуктивність.



У сучасному художньому дискурсі це більш продуктивний засіб вираження категорії суперлативності порівняно з художнім дискурсом XIX століття, що, очевидно, пояснюється інтенсивним розвитком сучасного світу, що, в свою чергу, сприяє утворенню нових слів.І художній дискурс, як яскраве індивідуально-авторське відображення картини світу, і публіцистичний дискурс, що зорієнтований на взаємодію автора і масової аудиторії для обміну актуальною соціальною інформацією, передбачають широке використання засобів вираження категорії суперлативності як форми вияву лінгвістичної категорії інтенсивності. Засоби вираження категорії суперлативності у художньому та публіцистичному дискурсах збільшують емоційний вплив на адресата та підсилюють загальний перлокутивний ефект висловлювань.

ВИСНОВКИ

ФСП суперлативності як функціонально-семантична категорія, що розглядається в єдності з системою засобів її вираження, виокремлюється за логічними, семантичними та формально-граматичними характеристиками. Два типи суперлатива - відносний та абсолютний виявляють своє значення у контексті. Перехід від відносного до абсолютного суперлатива мотивується наявністю безпосереднього зв'язку між “нормою” (як виразником середнього вияву ознаки) та характером об'єкта порівняння. Функціональна сутність найвищого ступеня порівняння полягає як у передачі найвищого ступеня вияву ознаки стосовно деякої конкретної кількості ознаки, коли об'єктом порівняння виступає множина однорідних предметів, так і у порівнянні з “нормою” - середнім виявом ознаки в даному класі предметів. Відносний і абсолютний суперлативи об'єднують навколо себе різнорівневі мовні засоби, які утворюють функціонально-семантичне поле суперлативності. Будучи здатними до взаємозаміщення, ці засоби відображають різні аспекти найвищого ступеня вияву якісної ознаки.

Структура досліджуваного поля включає морфологічне ядро - найвищий ступінь порівняння прикметників, у тому числі, прикметниковий суперлатив як виразник предикативної ознаки (відносний суперлатив), загальним значенням якого є порівняльно-видільне значення та його різновиди: власне-суперлативне, включно-суперлативне та обмежувально-суперлативне, а семантичними ознаками - “якість”, “кількість”, “компаративність” та “найбільше/найменше”. Елатив (абсолютний суперлатив) як периферійний елемент поля суперлативності, що опосередковано через “норму” спирається на порівняння з усією множиною предметів відповідного класу та імплікує позначення істотного перевищення або недосягнення “норми”, об'єднує численні мовні засоби вираження високої інтенсивності ознаки. Зона елатива охоплює сфери нормативно-градуальних та суб'єктивно-експресивних оцінок з низкою перехідних явищ. Нормативно-градуальні явища виявляються тоді, коли якість піддається градуюванню, але відсутній момент виділення предмета. У цьому випадку уявлення суб'єкта оцінки здатне саме виділити даний предмет з усього класу подібних до нього предметів, а елементи дескрипції, що мотивують таку оцінку, підкреслюють її достовірність. Суб'єктивно-експресивні різновиди елативних ситуацій зумовлюються утрудненим градуюванням. Така оцінка передає емоційно забарвлену характеристику предмета. Якщо при визначенні суперлатива брати до уваги перш за все вираження високого ступеня якісної ознаки (її інтенсивність), а сему “компаративність” розглядати як таку, що за певних умов контексту здатна до редукції, то складовими периферії поля суперлативності можна вважати усі мовні засоби, які виражають ступінь вияву ознаки, що значно перевищує “норму” або не досягає її, передусім прислівник-інтенсифікатор very та його синоніми. Експліцитними підсилювачами ознаки, названої іншим словом, можуть також виступати прикметники, яким властива різна міра абстрагування від якісного значення. З прикметником, як частиною мови, пов'язаний також розряд переосмислених напівкомпаративних фразеологічних зворотів (інтенсифікаторів) зі значенням “дуже”, “надзвичайно”. До експліцитних підсилювачів ознаки, названої прикметником, прилягає система словотвірних засобів зі значенням високого ступеня ознаки. До цієї системи належать префікси як безпосередні морфемні складові лексеми, за рахунок яких привноситься значення “максимальна/мінімальна” величина якісно вираженої ознаки (over-, hyper-, super-, ultra-). На рівні словотвору високий ступінь ознаки передається за допомогою словоскладання, коли компоненти похідного слова, як особливої вторинної одиниці номінації, з одного боку, називають якість, а з іншого - вказують на її межу. До них прилягають численні синтаксичні засоби - виразники високого ступеня ознаки, стійкі словосполучення зі значенням близьким до найвищого ступеня порівняння; фразеологічні звороти вузькоспрямованого значення або порівняльні звороти із сполучником as та опорним іменником. Віддалену периферію поля суперлативності складає лексика і фразеологія, що виражає високий ступінь інтенсивності ознаки у імпліцитний спосіб.

Категорія суперлативності перебуває в тісному взаємозв'язку як з об'єктивними категоріями якості, кількості, міри ознаки та градуальності, так і з суб'єктивно-прагматичними категоріями експресивності, емотивності, образності й оцінки. Остання не лише пронизує різні номінативні сфери і ментальні області, але і найтіснішим чином пов'язана з такими категоріями як суб'єктивна модальність та інтенціональність. Дослідження дискурсивних особливостей категорії суперлативності показало, що в художньому та публіцистичному дискурсах категорія суперлативності посідає важливе місце. Взаємодіючи з іншими семантичними категоріями, вона пронизує всі епізоди дискурсу, а засоби її вираження слугують як текстотворенню, так і актуалізації певних компонентів смислу висловлювання. Засоби вираження суперлативності являють собою систему ієрархічних рівнів, всі ланки якої спрямовані на досягнення єдиної мети - виділенню у дискурсі елементів найбільшої комунікативної значимості.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Кравцова О.О. Словотвірні засоби високого ступеня ознаки, названої прикметником в англійській мові / Оксана Олександрівна Кравцова // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць / відп. ред. О.І. Чередниченко. - К. : “Логос”, - 2004. - Вип. 10. - С. 310 - 320.

Кравцова О.О. Уточнення міри якісної ознаки, названої прикметником у формі найвищого ступеня порівняння / Оксана Олександрівна Кравцова / Мова і культура : наук.-теор. журнал / гол. ред. Д.С. Бураго. - К. : Видав. Дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип. 7, Т. 6. - С. 213 - 218.

Кравцова О.О. Елатив та його стилістичні синоніми / Оксана Олександрівна Кравцова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - Серія “Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов” / гол. ред. І.С. Шевченко. - Харків: Константа, 2007. - Вип. 53, № 782. - С. 147 - 150.

Кравцова О.О. Компаративні фразеологічні одиниці - засоби інтенсифікації ознаки, названої прикметником / Оксана Олександрівна Кравцова // Мова і культура: наук.-теор. журнал / відп. ред. Д.С. Бураго : - К.: Видав. Дім Дмитра Бураго, 2007. - Вип. 9, Т.5 (93). - С. 176 - 180.

Кравцова О.О. Когнітивно-дискурсивні особливості категорії суперлативності в сучасній англійській мові / Оксана Олександрівна Кравцова // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи: зб. наук. праць / гол. ред. А.Д. Бєлова. - К. : Логос, 2008. - С. 211 - 220.

Кравцова О.О. Прикметниковий суперлатив як виразник предикативної ознаки // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи: зб. наук. праць/ гол. ред. А.Д. Бєлова. - К. : Логос, 2010. - С. 138 - 144.

Кравцова О.О. Компаратив із запереченням як синтаксичний синонім суперлатива в англійській мові /Оксана Олександрівна Кравцова // Матеріали міжнар. наук.-метод. конф. [“Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика - на шляху до інтеграції”], (Харків, 28 жовтня 2003 р.) / відп. ред. В.О. Дмитренко; тех. ред. О.О. Чорновол-Ткаченко, Р.С. Чорновол-Ткаченко. - Харків: Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2003. - С. 93 - 94.

Кравцова О.О. Функціональний і дискурсивний аспекти суперлатива в англійській мові / Оксана Олександрівна Кравцова // Матеріали наук. конф. [“Мовна освіта в контексті Болонських реалій”], (Київ, 24-25 лютого 2005 р.) / відп. ред. А.М.Чернуха. - Київ: Вид. центр КНЛУ, 2005. - С. 79.

АНОТАЦІЯ

Кравцова О.О. Категорія суперлативності англійського прикметника: функціональний та дискурсивний аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ , 2011.

У дисертаційній роботі здійснено комплексний аналіз категорії суперлативності як форми вияву лінгвістичної категорії інтенсивності. Використання функціонального підходу дозволило представити категорію суперлативності як цілісну систему (функціонально-семантичне поле) в єдності її елементів, що пов'язані загальним семантичним змістом і функцією, та виявило закономірності взаємодії граматики й лексики. У центрі поля суперлативності - найвищий ступінь порівняння прикметників (відносний суперлатив та його різновиди: власне-суперлативне, включно-суперлативне та обмежувально-суперлативне значення), що передає найвищий ступінь вияву ознаки, а на периферії - абсолютний суперлатив (елатив), який позначає істотне перевищення або недосягнення “норми”. Дискурсивне дослідження категорії суперлативності дозволило виявити тісний зв'язок суперлативності з іншими семантичними категоріями - об'єктивними категоріями якості, кількості, міри ознаки та градуальності і з суб'єктивно-прагматичними категоріями експресивності, емотивності, образності й оцінки.

Ключові слова: категорія інтенсивності, категорія суперлативності, відносний суперлатив, абсолютний суперлатив (елатив).

Кравцова О.А. Категория суперлативности английского прилагательного: функциональный и дискурсивный аспекты. - Рукопись.