Грецькі запозичення в російській мові кінця ХХ – початку ХХI століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського

УДК 811.161.1'373.613:811.14

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Грецькі запозичення в російській мові кінця ХХ - початку ХХI століття (лексичний, дериваційний і функціональний аспекти)

10.02.02 - російська мова

Георгiадiс Іоаннiс

Сімферополь - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжмовних комунікацій та журналістики Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки України семантичний мова полілінгвокультурний

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор БОГДАНОВИЧ Галина Юріївна, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, професор, завідувач кафедри міжмовних комунікацій та журналістики

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор СЕЛІВАНОВА Олена Олександрівна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри теорії та перекладу

кандидат філологічних наук, доцент КУВАРОВА Олена Костянтинівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, доцент кафедри загального та російського мовознавства

Захист відбудеться 11.03.2011 р. о 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.08 у Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 20, зал засідань.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Академіка Вернадського, 4.

Автореферат розіслано 09.02.2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А. Г. Шиліна

Загальна характеристика роботи

Запозичення як динамічна підсистема лексичної системи мови-реципієнта є “полем діяльності” лінгвістичних універсалій. Тому їх частка в лексичній системі кожної мови безперервно збільшується внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних та економічних процесів, спрямованих на світову інтеграцію, які постійно збагачують словниковий склад мов і впливають на їх розвиток.

Міжмовні та міжкультурні контакти в останні роки все більше привертають увагу дослідників, які розробляють нові ідеї та прийоми опису мовної ментальності. До них слід віднести й питання про етимологічну належність іншомовних запозичень, їх систематизацію, тематичну класифікацію та структурно-смислову специфіку, що виявляється в процесі засвоєння.

Особливості мовного контактування є об'єктом дослідження у працях Я. Грота, Л. Щерби, М. Шанського, В. Акуленка, Г. Богданович, У. Вайнрайха, Л. Крисіна, Д. Лотте, М. Маковського, О. Пономарева, О. Селіванової, Ю. Сорокіна, Е. Хаугена, А. Емірової та ін. Виникає інтерес і щодо вивчення російської мови в її взаємодії з грецькою (О. Биков, В. Жирмунський, О. Загрекова, М. Копиленко, Ю. Романєєв, Г. Риженкова та ін.).

З огляду на це вивчення структурно-семантичної специфіки грецьких запозичень належить до тих досліджень, які заповнюють лакуну, що безпосередньо стосується грецько-російських мовних контактів, починаючи з XV-XVI ст., коли російська мова значно поповнилася еллінською за походженням лексикою.

З урахуванням лінгвокультурологічного підходу до вивчення мовних явищ запозичення кваліфікуємо як фрагменти чужомовної картини світу, що становлять потужний ресурс поповнення мови-реципієнта, зокрема розбудови лексикону та граматичного ладу мови. Вони зазнають лінгвокультурної асиміляції, вживаючись у новому етнокультурному контексті.

Залучаючи частково результати діахронного підходу, запозичена лексика розглядається з огляду на мову як на динамічну систему процесів і явищ. Засвоєння запозичень відбувається на різних рівнях мовної системи, серед яких лексико-семантичний і словотвірний рівні становлять вищий ступінь асиміляції лексичних запозичень, утворюваний графічним, фонетичним і морфемним адаптуванням. Досліджено адаптацію грецьких запозичень щодо структурно-семантичних особливостей російської мови.

Актуальність обраної теми зумовлена прагматичним напрямом сучасної лінгвістики, необхідністю розширити картину становлення російської літературної мови через взаємодію та взаємовплив контактувальних мовних одиниць грецького походження.

Зв'язок з науковими планами, програмами, темами. Тема наукового дослідження узгоджена з планом наукової роботи кафедри міжмовних комунікацій і журналістики Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського “Мовна концептуалізація комунікації і медіаосвіти” (номер реєстрації 0106U003200) і Кримського науково-методичного центру управління освітою Національної академії педагогічних наук України і Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. Тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (протокол № 2 від 27 лютого 2008 р.).

Мета дисертаційної роботи - комплексний опис функціонально-комунікативних параметрів структурно-семантичної взаємодії слів грецького походження в сучасній російській мові.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- обґрунтувати теоретичні і методологічні основи параметризації запозиченої лексики російської мови;

- дослідити особливості комунікативної репрезентації греків в умовах полілінгвокультурної ситуації Криму;

- подати лінгвістичну та соціокультурну характеристику запозичень-грецизмів, що функціонують у російській мові кінця XX - початку XXI ст., аналізуючи ступінь їхнього засвоєння;

- виявити культурно-ціннісне навантаження сучасних запозичень у реципієнтній культурно-мовній системі, акумулюючи попередній досвід, визначити мовний статус грецизмів у межах лексичної та словотвірної підсистем російської мови;

- укласти реєстр слів, запозичених із грецької мови, проаналізувати словотвірні гнізда з вершинними лексемами-грецизмами;

- дослідити дериваційний потенціал базових слів із запозиченими та питомими складниками; схарактеризувати особливості засвоєння запозичень лексичною та словотвірною підсистемами мови-реципієнта;

- узагальнити матеріал дослідження та окреслити перспективи його практичного використання в лінгвістиці, комунікології, методиці викладання;

- перекласти матеріали навчального тематичного словника “Ширше коло” грецькою мовою.

Об'єктом дослідження є грецькі запозичення в російській мові кінця XX - початку XXI ст.

Предмет аналізу - вивчення закономірностей формування семантичних, словотвірних і функціонально-комунікативних особливостей лексики грецького походження.

Матеріал дослідження дисертаційної роботи добирався з лексикографічних праць (“Толковый словарь русского языка” С. Ожегова, Н. Шведової; “Словообразовательный словарь русского языка” О. Тихонова). Загальна картотека дослідження охоплює понад 3 тисячі грецизмів.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети й отримання об'єктивних результатів у розв'язанні поставлених завдань було застосовано описовий метод (для виявлення грецьких запозичень у російській мові кінця XX - початку XXI ст.); статистичний (для визначення кількості запозичень-грецизмів); порівняльно-зіставний (для встановлення спільності та відмінності лексичних запозичень); метод словотвірного та семантичного аналізу, аналізу словникових дефініцій (для опису дериваційного потенціалу запозичень); метод історико-етимологічного аналізу. Проведено також соціолінгвопсихологічний експеримент з метою виявлення реакцій реципієнтів на слова-стимули, вербалізації мовних одиниць.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено комплексний аналіз формальної та семантичної структури грецьких запозичень у російській мові кінця XX - початку XXI ст. у комунікативному аспекті. Використання значного за обсягом матеріалу та його багатоаспектне дослідження уможливили визначення специфіки процесу запозичення та асиміляції іншомовних слів у російській мові на межі XX - XXI ст. У роботі систематизовано результати досліджень запозиченої лексики та результати комплексного (полілінгвокультурного) підходу щодо інтерпретування іншомовного матеріалу.

Теоретичне значення. Дослідження дозволяє уточнити особливості взаємодії та збагачення системи російської мови іншомовним матеріалом, робить внесок у вивчення актуальної проблеми мовної особистості в полілінгвокультурному середовищі. Теоретичне значення роботи посилюється здійсненим аналізом грецьких лексичних запозичень у процесі їх засвоєння термінологічною системою російської мови і жаргоном.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані під час інтерпретації формування лексичної та словотвірної підсистем російської мови; можуть застосовуватись у вишівських курсах сучасної російської мови, зокрема в лексикології; у практиці викладання російської та грецької мов як іноземних.

Апробація роботи. Результати дослідження апробовано у виступах і доповідях на Міжнародних наукових конференціях “Межкультурные коммуникации: ноосферная парадигма в языке” (Алушта, 2008); “Межкультурные коммуникации: язык и общество” (Алушта, 2009); “Межкультурные коммуникации: научные школы и современные направления лингвистических исследований” (Алушта, 2010); науковій конференції, присвяченій 60-річному ювілею проф. А. П. Чудінова (Москва, 2010); IV Международных Севастопольских Кирилло-Мефодиевских чтениях (Севастополь, 2010); на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (2008, 2009, 2010).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи відображено в чотирьох статтях, 3 з яких опубліковано в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (334 позиції), додатка. Повний обсяг роботи - 324 сторінки, основний текст дисертації - 221 сторінка.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання роботи, названо об'єкт, предмет, схарактеризовано матеріал дослідження, окреслено методи, з'ясовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів.

У першому розділі “Лексична основа слів грецького походження в сучасній російській мові” розглянуто лінгвістичну й соціокультурну характеристику запозичень з грецької мови, розкрито історію входження в російську мову грецизмів, подано класифікацію іншомовної лексики, схарактеризовано за тематичними групами лексеми-грецизми, визначено рівень засвоєння їх мовною системою.

Співіснування та взаємодія різних етнокультурних спільнот на межі XX - XXI ст. спричинило те, що практично не залишилося монокультурних спільностей, навіть ті нечисленні, які збереглися, лише умовно можна назвати монокультурними.

Інтегративність мовних і культурних сегментів реалізується в моделі як наукової, так і мовної картини світу, що включає (див. праці Г. Богданович, Є. Верещагіна, В. Воробйова, В. Костомарова, В. Маслової, О. Селіванової, Й. Стерніна, В. Телія, В. Шаклеїна та ін.) функцію створення, розвитку, збереження й транслювання культури. У контексті лінгвокультурології мову визначають як специфічний спосіб існування культури, а мовні одиниці - як елементи культурного коду.

Дослідження запозичень у системі мови-реципієнта зазвичай пов'язується з розглядом питань про мовні контакти. При цьому соціальний підхід до інтерпретування запозичених лексичних одиниць є визначальним. Традиційно запозичення кваліфікують як результат контактування мов.

Тривалі контакти між еллінською та слов'янською культурами спричинили сильний вплив грецької мови на слов'янські. Грецька цивілізація відіграла велику роль у розвиткові європейської культури взагалі. Один із найважливіших моментів впливу грецької мови на європейські - процес запозичення, або “процес переміщення різних елементів із однієї мови в іншу” (Л. Крисін).

Під час дослідження запозичень постає питання про міру впливу людини на мову та про вплив мови на поведінку й мислення людини. Основа процесу запозичення зазвичай розглядається як уявлення про перехід деяких лексичних елементів із однієї мовної системи в іншу для позначення якихось нових реалій і явищ, що раніше не існували в цій мові, а тому й не мали в ній своєї номінації. У дисертації розглянуто рефлекси зниклих мов, зокрема давньогрецької, які, вийшовши з мовної ситуації, залишили в інших мовах більш-менш значний матеріальний та ідеальний субстрат, що дає ключ до розуміння сучасних явищ взаємовідношення та розвитку мов.

У роботі подано класифікацію лексики за тематичними групами -об'єднаннями слів, чия спільність зумовлена близькістю позначуваних ними понять і подібністю мовних ознак. Основним критерієм розподілу мовних одиниць за тематичними групами є функціонально-семантичний принцип (смислова зв'язаність терміна з певною темою і функціонування його в певній тематичній сфері), як додатковий можна назвати сполучувальний принцип (при контекстуальному визначенні тематичної віднесеності того чи того терміна).

Проведений аналіз лексем грецького походження, зафіксованих в “Толковом словаре русского языка” (близько трьох тисяч одиниць), дозволив виділити такі тематичні групи слів: Релігійна лексика (охоплює 15% від загальної кількості розглянутих мовних фактів): агиография, икона, осанна тощо; Культура, Мистецтво (10%): элизиум, орган, пантомима тощо; Назви рослин (7%): глициния, физалис, хризантема тощо; Найменування представників тваринного світу (6%): дракон, питон, фазан тощо; Будівництво, архітектура (5%): гипс, плинтус, хоры тощо; Риси характеру, емоції, поведінка (2%): мизантроп, сибарит, флегматик тощо; Професії, заняття (2%): педагог, синдик, стратонавт тощо; Предмети розкоші, коштовні матеріали (2%): диадема, сапфир, сардоникс тощо; Назви національностей (1%): мавры, сарацины, эллины тощо; Одяг (1%): сандалии, мантия, хитон тощо; Загальнонаукова лексика (49%): грамматика, ринит, целлофан, реостат, эпифора, сталактит, стоик, эндемики, теорема, электрон тощо.

Досліджуваний матеріал свідчить, що найчастіше виникає потреба в поповненні терміносистем галузей наук (49% від загальної кількості запозичень). Це стосується передусім назв наук та їх розділів, медичної та хімічної термінології, а також назв пристроїв, механізмів, приладів.

Практично всі слова грецького походження є засвоєними системою російської мови. На високий ступінь лексичної адаптованості іншомовного слова вказує, зокрема, стилістичне забарвлення. Семантичне значення іншомовного слова, притаманне йому в мові-джерелі, у реципієнтній мові може зазнавати різноманітних трансформацій, наприклад, засвоєння деяких грецизмів російським жаргоном. Жаргонізація є одним із активних мовних процесів нашого часу, причому вікові та соціальні межі користувачів жаргоном розмиті. Слід зазначити, що цей процес проникає в усі сфери спілкування. Цьому сприяє чимало чинників соціального характеру: по-перше, оточення, яке допускає використання жаргонних висловів, по-друге, соціальна дезорганізація суспільства, коли культурні цінності стають нестійкими й суперечливими, руйнуються соціальні норми.

Аналіз словникових дефініцій виявив, що емоції, виражені жаргонізмами, і ставлення до оточення носія жаргону майже одноманітні. Зазвичай це позитивна й негативна оцінки. Причому ставлення до світу й людини переважно негативне, бездушно-механістичне. Логічне значення витісняється емоційним. Жаргонно адаптованими стали переважно ті грецизми, що характеризують психо-емоційну сферу. Переосмислення зазнали первісно нейтральні лексеми, які внаслідок процесу жаргонізування віднесено до номінацій на означення побуту молоді, грального бізнесу, медицини, моди тощо.

У другому розділі “Дериваційний потенціал слів грецького походження” розглянуто дериваційні можливості основ грецького походження, дериваційний потенціал афіксів та специфіку словотвірного синтезу.

Висока продуктивність, що вирізняє деякі лексеми грецького походження, пояснюється їх здатністю відображати міждисциплінарні зв'язки, закономірності розвитку та інтеграційні процеси в науці. Так, поняттєво-семантичні відношення дериватів мають логічний характер: рід - вид, ціле - частина.

Аналіз структури слів-грецизмів дозволив виявити такі кореневі елементи грецького походження, які утворюють нові слова (усього засвідчено 29 кореневих елементів), як-от: гист - складник слів, що за значенням відповідає лексемі тканина (гистология); зоо - складник слів, що вказує на причетність до тваринного світу або на зв'язок із вивченням, розведенням тварин: (зооморфизм); невр - складник слів, що за значенням відповідає лексемі нерв (невралгия); окси - складник слів, що означає кислий і вказує на зв'язок із киснем (оксидировать); эв - складник слів, що означає добре (эвфония) тощо.

Іншомовна лексика, входячи в систему російської мови, зазнає впливу на словотвірному рівні. Дериваційна активність слів-запозичень засвідчує глибину їх словотвірної асиміляції. На іншомовні лексеми впливає дериваційне поле мови-реципієнта, тобто активні процеси словотворення у мові, яка приймає, впливають на дериваційний потенціал запозичень, сприяючи продукуванню похідних. Запозичені слова зазнають впливу продуктивних словотвірних категорій (сукупність похідних слів із різними формантами), що мотивовані словами однієї частини мови і мають одне й те ж спільне словотвірне значення, яке розпадається на окремі значення.

Засвоєними російською мовою є грецизми з такими префіксами: а-; ан-, ана-; ант-, анти-; апо-; гипер-; гипо-; диа-; диз-, дис-; кат-, ката-, каф-; мет-, мета-; панта-, панто-; пара-; пери-; про-; прото-; сим-, син-, сис-; эк-, экз-, экс-; экзо-; экто-; эм-, эн-; эндо-; энто-; эпи-.

Серед грецьких суфіксів найбільш адаптованими до російської словотвірної системи виявилися такі форманти: -оид (“подібний”), -скоп (“дивитися”), -тек(а) (“місце зберігання, сховище”), -фор (“носій”): металлоид, астероид, перископ, рентгеноскопия, фонотека, аптека, семафор, метафора.

Найпродуктивніше вживаються зі словами грецького походження російські суфікси (усього зафіксовано близько 100 афіксів - матеріали “Словообразовательного словаря русского языка” О. Тихонова, 4046 випадків уживання): -ическ- (23%), -н- (10% ), -ость (6,3%), -ов-, -ев-, -ив- (5,76%), -и- (5,4%), -ичн- (3,63%) тощо.

За результатами морфемного і словотвірного аналізу запозичення з грецької мови об'єднано в такі групи:

1. Слова-одинаки (лексеми, що не мають дериватів - з нульовим словотвірним потенціалом, тобто не засвоєні словотвірною підсистемою мови): антипод, мавзолей, параграф.

2. Коренево-словотвірні гнізда (увійшли запозичення, що стали базовими словами словотвірних гнізд), які є виявом динамічного засвоєння запозиченої лексики з огляду на морфемну і словотвірну підсистеми мови-реципієнта: автомат, фотография, электричество.

Функціонування грецизмів у дериваційних процесах російської мови передбачає наявність у них словотвірної структури та словотвірного потенціалу, які найкраще розкриваються у словотвірному гнізді.

Комплексний аналіз 878 словотвірних гнізд, мотивованих грецькими запозиченнями, і близько 630 слів-одинаків (тобто слів, зафіксованих у Толковом словаре русского языка, але відсутніх у Словообразовательном словаре О. Тихонова) дозволив виявити особливості деривації запозиченої лексики.

Словотвірні гнізда розподілено за трьома групами: гнізда з високим словотвірним потенціалом (понад 10 похідних); гнізда з середнім словотвірним потенціалом (4-10 дериватів); гнізда з низьким словотвірним потенціалом (1-3 деривати).

Більшість словотвірних гнізд, мотивованих запозиченнями, є відіменними. Їхній потенціал зростає завдяки складним словам, утвореним способами осново- і словоскладання від запозичених основ, першого і другого тактів деривації, внаслідок чого гнізда з десятками похідних мають 1-2 такти деривації (автомат - 40 похідних, із них - 20 зі складною основою, 2 дериваційних такти; автомобиль - 121 похідне, із них - 113 зі складною основою, 3 дериваційних такти; фотография - 133 похідних, із них - 121 зі складною основою, три дериваційних такти). Це засвідчує зміну характеру процесів, що відбуваються у словотвірній підсистемі сучасної російської мови: поширення рис аглютинативності при утворенні складних іменників і прикметників, збільшення кількості “гібридних” слів з іншомовними основами.

Вивчення довжини словотвірних ланцюжків у гніздах показало, що вони становлять у середньому п'ять дериваційних тактів. Найбільшу кількість дериватів для всіх гнізд містить перший дериваційний такт (трохи менше - другий) за рахунок утворення похідних складних іменників та прикметників. Причина подібних формальних особливостей, на нашу думку, полягає в давнині (поширеності) запозичень, у специфіці семантики (загальновживаності) запозиченого слова.

Деякий масив запозичень у російській мові (32%) має нульову словотвірну реалізацію. Значною мірою це зумовлено відсутністю соціального замовлення на ту чи ту лексему, тобто перебування цих слів на периферії мови залежало від належності таких запозичень до пасивної лексики з огляду на маловживаність позначуваних ними понять, існування слів-дублетів, архаїчності або екзотичності запозичень: азалия, бронтозавр, гиппопотам, палеотерий тощо. Не утворюють словотвірних гнізд і вузькоспеціальні слова термінологічного характеру, а також запозичення, що позначають реалії, події та факти з життя конкретної країни - Греції: анальгин, василиск, гетера, демиург, остракизм.

У третьому розділі “Грецькі запозичення в полілінгвокультурній ситуації (на прикладі Криму)” розглянуто лінгвокультурну ситуацію та мультикультурне середовище, а також специфіку комунікативної репрезентації греків.

Крим є полікультурним регіоном, у якому триває розпочатий у стародавні часи полілог культур. На цій території тісно переплелися різні культури, які формувалися протягом тисячоліть. Історія півострова складна й різнопланова, відображає непросту долю етносів, які його населяють. Історія Криму - це історія міграції. Кожен великий приплив чи відтік мігрантів вносив докорінні зміни в етнічну структуру населення цієї частини України.

Народи і культури - ключова тема для Криму, оскільки на її основі забезпечується виховання толерантності та поваги до всіх культур і вірувань, мов, які зійшлися на невеликому просторі. Півострів є територією, де представлено майже всі основні найдавніші культури (еллінська, індойорданська, юдаїстська); культури середньовіччя (візантійська, мусульманська, італійська, вірменська); свій культурний слід залишили тут скіфи та сармати.

У Криму проживає понад 130 різних націй і народностей, які прагнуть розвивати свою культуру, зберігати та вдосконалювати свою мову.

Основною категорією лінгвокультурології є лінгвокультурна ситуація як сукупність мов і пов'язаних із ними культур у їх територіально-соціальній взаємодії, яку розуміють як динамічну рівновагу в межах певного регіону або адміністративно-політичного утворення та в межах певного часового зрізу (В. Шаклеїн). Мовну ситуацію характеризують з урахуванням кількісного, якісного та оцінного показників; у Криму її можна вважати багатокомпонентною, оскільки в регіоні функціонують мови російська, українська, кримськотатарська, болгарська, вірменська, грецька та ін. Найпоширенішими є російська, українська, кримськотатарська мови. Однак слід зауважити, що кількість носіїв і кількість тих, хто говорить мовою, не співвідноситься з національною приналежністю і національним самоідентифікуванням.

Цей своєрідний полілінгвокультурний феномен (ПЛКФ) - особлива цілісність, природа якої незмірно складніша, ніж монокультурної, котру розуміють як національно-лінгво-культурну спільноту, переважна більшість якої говорить однією мовою, і бікультурної спільноти, мовний простір якої організується двома близькоспорідненими мовами (Г. Богданович). ПЛКФ репрезентує різноманітність виявів культури і, відповідно, особливе (толерантне, конфліктне тощо) до них ставлення. У складних умовах взаємодії формується особливий конструкт спільності - насамперед через ціннісне ставлення до універсальних (загальнолюдських) концептів.

Грецька писемність стала основою створення слов'янських алфавітів глаголиці та кирилиці, що використовувалися в Київській державі. Таким чином, грецький вплив на становлення і розвиток православ'я в Київській Русі був визначальним. Більше того, грецька віра виконувала синтезувальну роль у діалозі наших культур. Згодом спільність релігій виступатиме найважливішим фактором, який обумовлював взаємну компліментарність українського і грецького народів, сприятливу духовно-психологічну атмосферу для облаштування грецьких емігрантів на українських територіях.

На початку 30-х рр. XX ст. греків, як й інших народів Криму, торкнулися репресії. Розвиток суспільно-політичних процесів у кінці 80-х - на початку 90-х років спричинив утворення в Криму низки національно-культурних товариств. Одним із перших сформувалося товариство грецької культури, згодом перейменоване в Федерацію греків Криму. Вона бере участь у діяльності Асоціації національно-культурних товариств і громад Криму, підтримує контакти з історичною батьківщиною. Грецьку мову сьогодні включено до навчального плану, вона вивчається у школах, розташованих у місцях компактного проживання греків. З 1997 р. Федерація греків Криму видає щомісячну “Грецьку газету”, яка висвітлює історію та життя грецької громади. У складі державної телерадіокомпанії “Крим” діють грецькі теле-і радіоредакції.

Картина світу взагалі і мовна картина світу зокрема специфічно відображається в мові. Мовна особистість, ціннісні орієнтири індивіда зафіксовано у проведеному асоціативному експерименті. Під асоціаціями розуміють “зв'язок між певними об'єктами чи явищами, заснований на особистому, суб'єктивному досвіді” (Р. Фрумкіна). Респондентам було запропоновано слова-стимули, на які вони повинні відповісти будь-якою словесною реакцією.

Виявлено актуальний зміст концепту та описано його інтерпретативне поле, що має культурно-національну специфіку. Під час опрацювання результатів враховувалися всі асоціації, зокрема й одиничні.

Здійснено лексикографічний опис концепту “українці” (різні тлумачні словники), а з урахуванням мовної компетенції кримчан його доповнено такими лінгвістичними одиницями: независимость - 7, националисты - 5, славяне - 5, певучие - 5, сало - 5, упрямство - 4, флаг - 3, мова - 3, хозяйственные - 3 тощо.

Концепт “росіяни” також подано в лексикографічному описі й доповнено такими лінгвістичними одиницями: родной - 9, славяне - 7, родина - 7, умные - 5, великий народ - 5, водка - 5, медведь - 4, Сибирь - 4, Путин - 4 тощо.

Зазначений асоціативний ряд можна продовжувати, і залежить він значною мірою від того, чиї реакції репрезентовані. Набір мовних засобів, які вербалізують концепт “росіяни” або “українці” представниками Росії і України, буде істотно відрізнятися. Не буде він однаковим і в мешканців різних регіонів України. Корінними народами Криму вважаються також кримські татари, вірмени, греки, болгари, німці. Тому показово, що греки, наприклад, з півостровом не асоціюються, а у сприйманні сучасними кримчанами стимулу “Греція і греки” асоціативний ряд буде такий: мифы - 4, сиртаки - 3, вино - 3, древний народ - 3, маслины - 2, Акрополь - 2, античные герои - 2, Афины - 2, виноград - 2, вместе страдали - 1, гостеприимные - 1, добрые - 1, древность - 1, история - 1, незаметные - 1, Олимп - 1, Спартак - 1, тепло - 1, хитрые - 1, шумные - 1.

Сучасні греки, що проживають у Греції, сприймають кримчан своєрідно. В асоціативному уявленні греків Крим і кримчани пов'язані, перш за все, з культурою; важливою є топоніміка й сьогоднішня політична ситуація. Менше греки знайомі з економікою, моральними цінностями, особистими якостями. Стимул “Росія і росіяни” вербалізується тематичними групами політизованих мовних одиниць, мовними одиницями культурної значущості, а також мовними стереотипами, пов'язанами з кліматичними умовами та алкогольною тематикою. Меншою мірою греки знайомі з особистими якостями, ментальністю, духовно-моральними цінностями етносу. Свій же етнос греки визначають як культурну спільноту, розташовану на певній території у своєрідних кліматичних умовах. Менш важливими є політичні уподобання, духовно-моральні цінності, особисті якості, економічна ситуація.

Результати експерименту, що характеризують культурну і мовну картину світу через компетенцію жителів багатонаціонального півострова, не завжди адекватні, однак вони репрезентують соціокультурні перетворення сучасного суспільства. Опитувально-анкетний матеріал є інформацією про рівень мовної компетенції реципієнтів, що належать до різних етнокультур, проте володіють російською мовою і, зазвичай, вивчають її.

Запорукою успішності міжособистісного та міжкультурного діалогу є формування мовних і мовленнєвих навичок з урахуванням компетентнісного підходу до навчання, що становить основу моделі бі/полілінгвального навчання мови (Г. Богданович). Зацікавлена мовна особистість за допомогою педагога, що володіє методикою компетентнісно орієнтованого навчання, комплексу навчальних посібників, словників і довідників, здатна повною мірою опанувати лінгвокультурологічною компетентністю в мультикультурному середовищі.

Поступово більшістю на нашій планеті стають люди, що володіють двома, трьома і більше мовами. Тому навчання мов у сучасній школі повинно стати пріоритетним. Навчивши дітей поважати мову, культуру сусіда ще зі школи, можна забезпечити діалог культур, толерантність і повноцінну міжкультурну комунікацію. Наблизитися до розв'язання цього завдання можна за допомогою тримовного російсько-українсько-грецького навчального тематичного словника, що буде особливо цінним не тільки для Криму, якому історичним минулим визначено бути багатомовним і полікультурним, а й для інших полікультурних регіонів України, а також для всіх, хто бажає самостійно вивчати російську, українську чи грецьку мови. Саме тому разом з авторським колективом здійснено переклад словника “Ширше коло” грецькою мовою.

Висновки

1. Для сучасних слов'янських мов, зокрема для російської, характерне зростання темпів засвоєння запозиченої лексики мовою-реципієнтом, зумовлене екстралінгвістичними й лінгвістичними чинниками. Аналіз лінгвістичних процесів, що характеризують взаємодію і взаємовплив мов, які контактують, визначається наявністю об'єктивно сформованих соціально-історичних і культурних зв'язків.

Розгляд комплексного процесу запозичення, де всі мовні чинники та рівні мови взаємопов'язані і взаємозумовлені, уможливлює визначення закономірностей модифікацій грецьких запозичень у російській мові кінця XX - початку XXI ст., у лексиконі російської мови, міру їх проникнення в мовну свідомість етносу, який контактує.

2. Засвоєння іншомовної лексики - це складний процес, що відбувається на різних рівнях мовної системи, серед яких лексико-семантичний і словотвірний є вищими ступенями асиміляції лексичних запозичень, підґрунтя яких становить засвоєність запозичень на графічному, фонетичному та морфемному рівнях. Адаптування запозичень до морфемної і словотвірної підсистем мови дозволяє об'єднати їх у словотвірні гнізда, які вказують на динаміку засвоєння запозиченої лексики. Словотвірні трансформації запозичень є системними і підпорядковуються загальним законам розвитку реципієнтної мови.

3. Змінюється характер процесів, що відбуваються у словотвірній підсистемі сучасної російської мови. Комплексний аналіз словотвірних гнізд виявив, що словотвірний потенціал гнізд, мотивованих запозиченнями, зростає завдяки складним словам, утвореним від запозичених і питомих основ, слів-гібридів, розташованих на першому такті деривації, внаслідок чого гнізда з десятками похідних мають 1-2 ступені утворення афіксальних похідних у гнізді.

4. На словотвірний потенціал запозичень впливають мовні (семантика слова, віднесеність до певної тематичної групи, до активної чи пасивної лексики, термінологічної системи, жаргону, а також рівень адаптування до мови-реципієнта) та позамовні чинники. Майже всі мовні причини обмежень словотвірних можливостей запозичень можуть бути усунені за наявності “соціального замовлення” на утворення нових слів, продиктованого певними суспільними вимогами. Дериваційна активність іншомовних слів засвідчує глибину їх словотвірної асиміляції. На іншомовні слова впливає дериваційне поле мови, тобто активні процеси словотворення в реципієнтній мові впливають на дериваційний потенціал запозичень, сприяючи продукуванню похідних.

5. Крим є регіоном, унікальним з погляду існування, розвитку та вдосконалення мов народів, що проживають на його території. Кожна з цих мов має свою історію, свою долю. Відтак, сформувався своєрідний полілінгвокультурний феномен як сукупність ознак лінгвокультурологічного характеру, що сформувалися (і формуються) в одному й тому ж просторі на основі одночасного функціонування різних культур. Залишаючись носієм національної ментальності, мови, людина спільно з представниками інших національностей вбирає, а іноді й “привласнює” риси іншої культури, що відображається в характері реального спілкування, стратегії і тактиці дискурсів.

6. Під час глобального білінгвізму (а в АРК можна говорити про полілінгвізм) незамінними стають перекладні словники. “Ширше коло” - тримовний навчальний тематичний словник (російсько-українсько-кримськотатарський), у якому подано лексичні мінімуми кожної мови, що сприяє подоланню мовного бар'єру в суспільстві. Словник є першим подібним виданням і містить близько п'яти тисяч слів, об'єднаних у п'ять великих поняттєвих (тематичних) сфер: І. Людина; ІІ. Суспільство; ІІІ. Робота. Заняття. Дозвілля; IV. Довкілля; V. Час, простір, кількість.

Закладена у словнику система вивчення мов (однією з яких може бути грецька) робить увесь процес освоєння нової лексики зручним і усвідомленим, оскільки апелює до досвіду засвоєння рідної мови, яка є підґрунтям для оволодіння лексичною системою іншої мови. Тому всі лексичні одиниці мов, включені у його структуру, є еквівалентними.

У словнику враховано специфіку функціонування найпоширенішої лексики, а також слів, що характеризують професійну діяльність людей, уживаються в розмовній мові. Це й приклади стійких сполучень у кожній з мов, що, без сумніву, сприяє більш повному уявленню про народнорозмовну мову. Словник розрахований на широке коло користувачів - учнів, студентів, перекладачів і всіх, хто прагне до успішної комунікації в полікультурному суспільстві.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Греческие заимствования в русском языке : к истории вопроса // Учeные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. -- Т. 21 (60), №3. -- Симферополь : ТНУ, 2008. -- С. 69--73. -- (Серия «Филология»).

2. К вопросу о производящей базе заимствований в современном русском языке (на примере слов греческого происхождения) // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. -- Т. 22(61), №4 (ч. I). -- Симферополь : ТНУ, 2009. -- С. 64--69. -- (Серия «Филология»).

3. Освоение греческих лексических заимствований в процессе их функционирования // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. -- Т. 23 (62), №2 (ч. 2). -- Сімферополь : ТНУ, 2010. -- С. 151--156. -- (Серия «Филология»).

4. Полилингвокультурная ситуация и заимствованная лексика Политика в зеркале языка и культуры : [сб. научн. статей, посвященных 60-летнему юбилею проф. А. П. Чудинова]. -- М.: ИЯ РАН, 2010. -- С. 523-- 527. -- (Серия «Филологический сборник»).

Анотація

Георгіадіс І. О. Грецькі запозичення в російській мові кінця ХХ - початку ХХI століття (лексичний, дериваційний і функціональний аспекти). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. - Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського. - Сімферополь, 2011.

Дисертацію присвячено комплексному аналізові функціонально-комунікативних параметрів структурно-семантичної взаємодії слів грецького походження в сучасній російській мові кінця XX - початку XXI ст. Обґрунтовано теоретичні та методологічні основи параметризації запозиченої лексики російської мови, вивчено особливості комунікативної репрезентації греків в умовах полілінгвокультурної ситуації Криму; подано лінгвістичну й соціокультурну характеристику запозичень-грецизмів через їх освоєння у процесі функціонування; визначено культурно-ціннісне навантаження сучасних запозичень у реципієнтній мовній системі на основі акумулювання попереднього досвіду; визначено мовний статус грецизмів у межах лексичної та словотвірної підсистем російської мови. Перекладено матеріали навчального тематичного словника “Ширше коло” грецькою мовою.

Ключові слова: російська мова, грецька мова, запозичення, полілінгвокультурний феномен, дериваційний потенціал, мовні контакти, мовна компетенція.

Аннотация

Георгиадис И. А. Греческие заимствования в русском языке конца XX - начала XXI вв. (лексический, деривационный и функциональный аспекты). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. - Симферополь, 2011.

Диссертация посвящена комплексному описанию функционально-коммуникативных параметров структурно-семантического взаимодействия слов греческого происхождения в современном русском языке.

В исследовании рассматривается лингвистическая и социокультурная характеристика заимствований из греческого языка, история появления греческих заимствований в русском языке, функционирующих в конце XX - начале XXI вв., классификация иноязычной лексики, тематически означенная иноязычная лексика греческого происхождения, освоение греческих лексических заимствований в процессе их функционирования, терминологическая лексика и жаргон. Выявлены деривационные возможности основ греческого происхождения, деривационные потенции аффиксов и специфика словообразовательного синтеза.

При изучении деривационного потенциала слов греческого происхождения одним из центральных, полагаем, является понятие деривационного средства (форманта): суффикс как когнитивный формант выступает обязательным формально-когнитивным компонентом структуры деривата, влияя на понятийно-логическую заданность и специфику деривационного значения. Заимствования из греческого осваиваются на русской почве путем образования от них производных аффиксальным способом, который в русском словообразовании с его ступенчатым характером остается самым активным в образовании дериватов.

Словообразовательный анализ показал, что наполнение гнезд, мотивированных греческими заимствованиями, имеет свои особенности. Для части гнезд (40%) характерным оказывается увеличение длины цепочки за счет образования глагольных и отглагольных производных (см., например, словообразовательное гнездо с вершинами-грецизмами кристалл и магнит). В результате исследования было также установлено, что наивысшим словообразовательным потенциалом отличаются гнезда, мотивированные заимствованиями химия - 109 производных, автомобиль - 121 производное, фотография - 133 производных.

Следует отметить, что образование производных происходило по тем же словообразовательным моделям, что и для исконной лексики. На всех ступенях суффиксальных образований больше, чем префиксальных: как и русским словам, греческим заимствованиям в русском языке, функционирующим в конце XX - начале XXI вв., присуща асимметричность морфемной структуры.

В диссертации проанализирована лингвокультурная ситуация и мультикультурная среда, а также специфика коммуникативной репрезентации греков. Установлено, что полилингвокультурный феномен формируется не путем «сложения» этносов, социальных групп, а в результате выявления признаков полилингвокультурной ситуации, возникшей в многоэтносном пространстве, имеющем свой культурный фон, культурно-историческое наследие, традиции, культурные концепты и характеризующемся специфическими культурными процессами (взаимодействие культур, интеграция социально-культурных проявлений разных культур). Презентован перевод материалов трехъязычного учебного тематического словаря “Шире круг” на греческий язык.

Ключевые слова: русский язык, греческий язык, заимствования, полилингвокультурный феномен, деривационный потенциал, языковые контакты, языковая компетенция.

Annotation

Georgiаdis I. A. Greek adoptions in the Russian language in the end of ХХ - beginning of ХХI century (lexical, derivational and functional aspects). - Manuscript.

Dissertation on competition of a scientific degree candidate of philological science on a speciality 10.02.02 - Russian language. - Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Simferopol, 2011.

The dissertation is devoted to the integrated description of the functional communicative parameters of structural semantic interaction of the words of Greek derivation in the modern Russian language. Theoretical and methodological basis of parameterization of the loanwords in the Russian language is substantiated. The peculiarities of communicative representation of Greeks in Crimean polylinguacultural situation are examined. The linguistic and sociocultural description of Greek adoptions is displayed by force of the analysis of their assimilation in process of functioning. The cultural value of the modern loanwords in accepting cultural linguistic system on the basis of accumulation of previous experience is determined. The Grecisms linguistic status within the framework of lexical and word-formative subsystems of the Russian language is noted. Translation of the material of Russian-Ukrainian-Crimean Tartar educational subject dictionary “Wider Circle” into the Greek language is presented.

Key words: the Russian language, the Greek language, loanwords, polylinguacultural phenomenon, derivational potential, linguistic contacts, linguistic competence.

Размещено на Allbest.ru