Лінгвістичні засади створення словника української мови для іноземців

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститут філології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

10.02.01 - українська мова

Лінгвістичні засади створення словника української мови для іноземців

Виконав Джонг Йонгджу

Київ - 2011

Анотація

словник мовний лексикографічний лінгвістичний

Джонг Йонгджу. Лінгвістичні засади створення словника української мови для іноземців - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячено аналізу лінгвопрагматичних принципів укладання словника української мови для іноземців-початківців, критеріїв добору й опису лексики, мотивації позиції користувача, для якого створюється лексикографічна праця навчального типу.

У науковій розвідці на основі результатів не лише української, але і світової лексикографії розробляються оптимальні синкретичні способи укладання функціонального словника української мови для іноземців, який має передавати різну інформацію про лему, включаючи граматичну та орфоепічну, з урахуванням обов'язкової орієнтації на користувача.

Автор зосереджує увагу на проблемі створення словника української мови для студентів-іноземців, який передбачає реалізацію багатоступеневого поповнення реєстру такого словника.

У дисертації розглянуто також принципи та критерії лексикографічного опрацювання семантичної невідповідності реєстрового слова вихідної мови у вхідній відповідно, проаналізовано можливість подання на матеріалі апелятивів і термінопонять правильних еквівалентів в Українсько-корейському словнику для початкового рівня.

Аналіз питання і практична реалізація розрізнення значень дозволили дійти висновку щодо коректності розрізнення значень на основі вихідної мови. Доведено, що вхідна мова не дає можливості уникнути повтору тих самих значень слова у різних словникових статтях або пропуску значення, що є самостійним у лексико-семантичній парадигмі.

Дослідження принципів лексикографічного опису мовних одиниць дозволило укласти Українсько-корейський словник для початківців-іноземців. Автор словника зосередив увагу на розрізненні «хибних друзів перекладача» в кожній лексико-семантичній підгрупі словника.

Ключові слова: теорія лексикографії, металексикографія, двомовна лексикографія, навчальний словник української мови для іноземців-початківців, реєстрове слово, морфологічний аналіз, лексико-семантичний аналіз, лексикографічний аналіз, лінгвопрагматичний потенціал лексикографії.

1. Загальна характеристика роботи

Сучасний динамічний світ, у якому міжкультурна комунікація значною мірою визначає перспективу розвитку держав, вимагає адекватних часові джерел інформації та способів її передачі. Традиційно та найбільш об'єктивно інформаційні потоки реалізуються в мові. Саме слово як онтологічна константа цивілізації, народу, особистості дозволяє пізнати людину й соціум, множинність ментальних світів і світоглядних парадигм модерного часу. Звідси постає необхідність пізнання вербалізованого простору різних народів, а отже, створення передусім двомовних / багатомовних словників, які акумулюють духовний досвід і знання.

На сьогодні в Україні видано велику кількість двомовних словників, що фактологічно засвідчує активність мовознавців-лексикографів, зорієнтованих на активізацію міжнародних відносин. Більшість зі словників призначені для українців, що вивчають іноземні мови, а отже, в українській лінгвістиці активно досліджуються питання про укладання та користування словниками іноземних мов для українців (В. Дайнеко, В. Карабан, Б. Бабак, Л. Гриднєв, Я. Дибчинська, О. Нужна, Л. Пелепейченко та ін.).

Серед словників української мови як іноземної, передусім для неслов'янських студентів, можемо назвати кілька праць, що є репрезентативними для досліджуваної дисертаційної теми, зокрема Українсько-корейський словник (2007 р.), Українсько-китайський словник (1991 р.), Українсько-японський, японсько-український словник (1998 р.), Ukrainian-English, English-Ukrainian Dictionary (1994 р.), Webster's Ukrainian-English Thesaurus Dictionary (2008 р.) та ін. Однак проблемою є те, що названі словники не завжди достатньою мірою обґрунтовані та концептуалізовані з точки зору теорії лексикографії. На наш погляд, таке питання досить гостро стоїть у сучасному мовознавстві, тому що без теоретичного обґрунтування навряд чи укладаються якісні словники.

Причинами вищевказаних проблем можна вважати такі: по-перше, автори-лексикографи подекуди не керуються у своїй роботі системними принципами укладання словників і не передбачають різних комунікативних потреб, які виникають у процесі вивчення української мови; по-друге, дослідження української мови як іноземної, на жаль, ще не набрали активного розвитку в інших державах; по-третє, не встановлено основних критеріїв та моделей щодо словника української мови для іноземців; по-четверте, з ряду екстралінгвальних причин обмежено можливість брати до уваги попередні типи словників при укладанні нового типу лексикографічного видання. Перша причина стосується самих авторів, інші - проблеми української лексикографічної галузі в цілому. Проте очевидно, що методологічно, лексикографічно і прагматично не обґрунтований словник не надає очікуваної від нього допомоги користувачам.

Однак проблема полягає не тільки у словнику української мови для іноземців. Справа в тому, що недостатньо аргументовано та розроблено принципи викладання української мови як іноземної, якої стосується і двомовна лексикографія. І це за умови, коли нерозривно пов'язаними є викладання певної мови як іноземної та укладання словника для того ж самого адресата. Необхідність розробки вищезазначеної проблематики усвідомлюється науковцями. Зокрема, привертають увагу праці щодо вивчення та викладання української мови як іноземної М. Луцюка, А. Середницької, І. Сладких, С. Варави, Д. Мазурика, З. Куньч, О. Туркевич та ін. Проте дослідження моделі словника української мови для іноземців поки що не проведене в необхідному для лексикографів обсязі. Вивчають цю тему сьогодні З. Партико, О. Кровицька, О. Антонів та ін. На жаль, і досі не маємо жодної монографії та дисертаційної праці з цієї важливої мовознавчої проблеми.

Водночас, обговорення принципів укладання словника української мови для іноземців має не тільки спеціальну, але й загальну лексикографічну предметність. Тому дисертація теоретико-лінгвістично спирається на дослідження фахівців, які звертаються до напрацювань у галузі світової лексикографії (П. Алексєєв, Ю. Апресян, Г. Віґанд, Р. Гартманн, В. Дубічинський, Ю. Караулов, С. Ландау, В. Ледєньова, І. Мельчук, Б. Свенсен, Ф. Пустова та ін.).

Наголосимо, питання щодо теоретичних засад двомовного словника вперше порушив Л. Щерба у Предисловии к Русско-французскому словарю 1939 р. Якщо спочатку двомовні словники передавали лише еквіваленти до слів вхідної мови, то сучасні словники прагнуть фіксувати або всю можливу, або дібрану відповідно до комунікативних завдань найважливішу інформацію (Ю. Апресян, О. Ахманова, В. Берков, А. Ал-Касімі, В. Гак, В. Костомаров, Б. Лауфер, Л. Паламарчук, В. Морковкін, Т. Піотровський, Н. Сукаленко та ін.).

На сучасному етапі розвитку лексикографії активно обговорюється питання навчального словника. Зокрема, в англійській лексикографії під навчальним словником розуміють переважно одномовне видання (Б. Аткінс, П. Боґаардс, М. Джейн, Р. Ілсон, П. Стревенс та ін.). Однак у слов'янській лінгвістиці кількість мов у словнику не вважається суттєвим критерієм для визначення типу словника (Л. Новіков, П. Денисов, В. Колобаєв, В. Перебийніс та ін.). Нещодавно в навчальній лексикографії з'явився новий тип словника - напівдвомовний словник (Ґ. Джеймс, В. Цакона, Ю. Чен), що свідчить про результативність і нестандартність пошуку лінгвістів у царині лексикографії.

Спостерігається також нова тенденція, коли навчальним вважається будь-який із дидактичного погляду системно побудований словник, призначений для іноземців (В. Морковкін, Р. Гартманн, К. Накао, К. Чуджо, Н. Харма та ін.). Такий підхід дозволяє включити до аналізованого поняття зовсім різні, навіть ще не реалізовані види словників, і, найголовніше, зосередити увагу дослідників на якості словника, тому що більше не потрібно дискутувати на тему, що таке навчальний словник.

Однак насправді в укладача словника невеликий вибір. Чи одномовний, чи напівдвомовний навчальні словники потребують досить великого за обсягом двомовного словника, зокрема тоді, коли словник призначений для початківців. Адже для користувачів зрозумілими є не всі слова, представлені як реєстрові. Тому різні жанрові експерименти можна проводити тільки за умови присутності попередньо виданих двомовних слоників певної мовної пари.

На особливу увагу заслуговує питання, яким саме має бути словник української мови для іноземців навчального типу. Зокрема, З. Партико підкреслює необхідність аргументованого добору лексичного мінімуму української мови. Відповідно, при доборі лексики мовознавці часто застосовують статистичний принцип частотності слів. Водночас окремі вчені застерігають щодо можливостей квантитативної лінгвістики. Так чи інакше дібраний авторитетним інститутом чи науковцем лексичний мінімум можна використати як базовий для укладання словника, підручника, посібника тощо.

Оскільки іноземці, як правило, не володіють ні граматичним, ні орфоепічним знанням української мови, на наш погляд, необхідним є аргументування методів опису словникової інформації. Наявні лексикографічні праці, хоча і призначені для іноземців, за зразок мають словники української мови, призначені для українців, або просто ігнорують потребу в мотивації специфіки словників для іноземців. Звідси постає необхідність розробки специфічних морфологічної, орфоепічної, синтаксичної моделей опису лексикографічного матеріалу в такому словнику. При створенні синтаксичної моделі продуктивною нам видається запропонована М. Бенсоном структурна категорія сполучень російської мови, що є аналоговою моделлю для інших східнолов'янських мов.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з науковою проблематикою кафедри історії та стилістики української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та плановою науковою темою № 11БФ044-01 «Мови та літератури народів світу: взаємодія і самобутність», що розробляється мовними кафедрами Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Метою дослідження є обґрунтування лінгвопрагматичних засад укладання навчального словника української мови для іноземців і створення адекватної моделі Українсько-корейського словника з урахуванням досягнень сучасної української та світової лексикографічної теорії.

Завдання дисертаційної праці полягає в тому, щоб:

- дослідити теорію лексикографії, зокрема двомовної, з метою аналізу ефективних концептуальних моделей комунікативно зорієнтованого сучасного словника;

- подати характеристику та визначити специфіку українсько-іншомовного словника для іноземців, зорієнтованого на користувача;

- обґрунтувати основні принципи та засади укладання навчального двомовного Українсько-корейського словника як лексикографічної репрезентації системи української мови;

- запропонувати лінгвістично й дидактично аргументовані способи подання інформації в авторській моделі словника;

- знайти адекватний комунікативному завданню спосіб подання мовознавчої інформації у словникових статтях;

- визначити культурологічну та прагматичну перспективу функціонування Українсько-корейського словника навчального типу.

Об'єктом дослідження є концептуалізована теорія та авторська лексикографічна модель навчального Українсько-корейського словника для іноземців.

Предмет дослідження дисертаційної праці - принципи та спосіб укладання навчального Українсько-корейського словника для іноземців, розробка критеріїв лексикографічної статті, її компонентного складу й лінгвістичне коментування матеріалу, включаючи інформацію про реєстрові слова, морфологічну, орфоепічну, семантичну та синтаксичну інтерпретацію реєстрового слова.

Матеріалом дослідження є переліки реєстрових слів у словниках-додатках чотирьох найпоширеніших підручників та навчальних посібників із української мови для іноземців: В. Вінницька, Л. Голов'яшина, Н. Плющ. Українська мова для студентів-іноземців (початковий курс) (986 слів); Н. Лисенко, Р. Кривко, Є. Світлична, Т. Цапко. Українська мова для іноземців (2036 слів); O. Bekh, J. Dingley. Ukrainian: A Complete Course for Beginners (2046 слів); I. Press, S. Pugh. Colloquial Ukrainian: The Complete Course for Beginners (1183 слів), а також слова - назви рослин і тварин в українсько-англійських та українсько-російських словниках, назви українських реалій, відбиті в різних інформаційних і дидактичних джерелах для іноземців українською мовою.

Для дослідження використано сучасні словники української, російської та англійської мов (Орфоепічний словник української мови / за ред. В. Русанівського; Український орфографічний словник (сьоме видання) / за ред. В. Скляренка; Гороть Є. Українсько-англійський словник; Забіяка І. Тлумачний словник сучасної української мови; Коврига Л. Новітній українсько-російський словник; Куньч З. Універсальний словник української мови; Паламарчук Л. Українсько-російський словник; Погрібний М. Орфоепічний словник; Попов Є. Великий українсько-англійський словник; Collins COBUILD Advanced Dictionary (6th ed.); Collins Cobuild Compact English Learner's Dictionary; Oxford English Dictionary Online; The Advanced Learner's Dictionary of Current English; The New Oxford American Dictionary (2nd ed.)) та підручники з української мови (Вінницька В. Українська мова для студентів-іноземців (початковий курс); Жлуктенко Ю. Изучаем украинский язык: Самоучитель; Зайченко Н. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення; Лисенко Н. Українська мова для іноземних студентів: Навчальний посібник; Bekh O. Ukrainian: A Complete Course for Beginners; Press I. Colloquial Ukrainian: The Complete Course for Beginners).

Для виконання поставлених у дисертації завдань використано такі методи: загальні методи аналізу й синтезу інформації, що передбачають формування дослідницької епістеми, розгорнутої в порівняльний аналіз двомовних словників української мови, призначених як для іноземців, так і для українців; зіставні прийоми дослідження структури словникової статті для пошуку найкоректнішого способу подання інформації у словнику; узагальнення лінгвопрагматичних засад створення словника української мови для іноземців; кількісні підрахунки реєстрових слів у словниках-додатках підручників із української мови для іноземців з метою виявлення базової української лексики; систематизація мовних характеристик реєстрового слова у словнику української мови для іноземців. Використано також лінгвоінтерпретативні методики для визначення характеристик слова, параметрів його сполучуваності, функціональної та лінгвопрагматичної перспективи.

Наукова новизна дисертації полягає у вперше системно сформульованій моделі навчального словника української мови для іноземців, що спирається на авторську концепцію добору, формування й лінгвістичної інтерпретації лексикографічного матеріалу. Теоретичні засади лексикографічної праці зреалізовано в першому навчальному Українсько-корейському словнику.

У дисертації аргументується нова для української лексикографії теза про відмінності структурно-функціональних особливостей вітчизняних навчальних словників від зорієнтованої на користувача західноєвропейської традиції, засвідчується, що така різниця часто ігнорується лексикографами, через що виникають суперечності в методології та практиці словникової роботи.

Автором розгорнуто наукову аргументацію щодо нових принципів лексикографічного опрацювання матеріалу в Українсько-корейському словнику: розрізнення семантичного поля одного іменника на загальний іменник та спеціальний термін, що дозволяє укладачеві двомовного словника передавати й науково інтерпретувати різні значення даного слова. Уперше в лексикографічній практиці з дидактичною метою використано метод аналогії, згідно з яким дієслова української мови, незалежно від поділу на дієвідміни, диференційовано за типами закінчень на 3 групи, за винятком кількох атипових щодо флексій слів. Спрощена до 3-х груп класифікація дієслів за аналогією флексій зменшить труднощі при вивченні відмінювання дієслів корейцями.

Теоретична цінність дисертаційного дослідження полягає в розробці концептуальних і лінгвопрагматичних засад укладання Українсько-корейського словника української мови для іноземців-початківців нового типу, що спирається на актуальні тенденції в українській та світовій лексикографічній науці. Створено і представлено авторську модель Українсько-корейського словника.

Аргументовано й уточнено поняттєвий обсяг деяких лінгвістичних понять, таких як: словник, лексикографія, металексикографія, навчальний словник, навчальна лексикографія та ін., по-різному потрактовуваних українськими, російськими та європейськими лінгвістами.

Практична цінність роботи виявляється у створенні адекватної комунікативному завданню моделі словника, яку можна використовувати при укладанні не тільки двомовного українського словника для іноземців, але й інших типів двомовних словників. Результати дослідження можуть застосовуватися для викладання курсів із лексикографії у вищих навчальних закладах, розроблення спецкурсів із відповідної проблематики, викладання української мови як іноземної, а також для самостійної роботи іноземців, які вивчатимуть українську мову.

Особистий внесок здобувача в розроблювану проблематику полягає в обґрунтуванні засад і критеріїв комунікативно зорієнтованої двомовної навчальної лексикографії, опрацюванні оригінальних способів опису морфологічного матеріалу, які базуються на класифікації кожної частини мови за типом флективної парадигми, обґрунтуванні взаємозалежності лінгвокультурології та лінгводидактики з навчальною лексикографією; визначенні комунікативної перспективи навчальної лексикографії з погляду користувача словником.

У дисертації розглянуто й інтерпретовано ряд лінгвістичних понять і категорій, зокрема словник української мови для іноземців-початківців, двомовна лексикографія, металексикографія, навчальний словник, що дозволяє структурувати й систематизувати лексикографічну термінологію.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження обраної теми, визначено об'єкт і предмет дисертації, сформульовано мету і завдання наукового пошуку, обґрунтовано методологію та методику аналізу лінгвістичного матеріалу і принципи його добору, окреслено теоретичне та практичне значення проведеного дослідження, особистий внесок здобувача в аналізовану проблему.

Перший розділ дисертаційного дослідження «Словник української мови для іноземців як об'єкт мовознавства» присвячено теоретичному обґрунтуванню категорії навчальний словник для іноземців в актуальних для сучасного мовознавства парадигмах. Увагу зосереджено насамперед на принципах укладання словника, критеріях добору й опису лексики, мотивації позиції користувача, для якого створюється словник.

Сучасний стан розвитку світової лексикографії дозволяє сформулювати й аргументувати загальні критерії щодо створення різних типів двомовних словників, насамперед українсько-корейського навчального словника. На стадії планування й обґрунтування принципів укладання нової лексикографічної праці важливим є визначення фахових і структурно-функціональних характеристик словника, що репрезентують його зовнішню та внутрішню форму. Зокрема, визначаються адресат, кількість мов, принцип добору реєстру словника, макро- і мікроструктури, лінгвістичні параметри тощо. Кожний фактор потребує екстра- й інтралінгвальної мотивації та відповідної компетенції укладача.

У багатьох наукових працях різних лексикографічних традицій пояснення поняття словник спирається на загальновідомі дефініції, часом доволі суб'єктивного характеру. Щодо визначення та термінологічного розширення цієї наукової парадигми - найчастіше спостерігається обґрунтування таких ключових понять, як: словник, укладач, користувач, книга, перелік слів, порядок, пояснення та ін.

Мовознавчий зміст поняття лексикографія відіграє важливу роль для визначення завдань лексикографа. Як відомо, лексикографія традиційно вважалася не наукою, а ремеслом, бо впродовж тривалого періоду розвитку мовознавства лексикографічну практику не було обґрунтовано теорією. Після того, як дослідники-теоретики й лексикографи почали формулювати теоретичну базу словникової діяльності, розвивалися три основні погляди, що визначають це поняття як розділ лексикології, зокрема семантичної, а також розділ мовознавства і самостійну прикладну галузь. Оскільки сьогодні функціональним вважається словник, який передає різну інформацію про лему, лексикологія не здатна відповісти на всі питання, що виникають у цій мовознавчій галузі науки. Лексикографія постійно розширює свою сферу, але першочерговим її завданням є, безумовно, фіксація та надання лінгвістичної інформації про слово та словосполучення. Тому, на наш погляд, лексикографія є галуззю прикладної лінгвістики.

У світовому лексикографічному середовищі спостерігається нова тенденція аналізу, що враховує перспективу користувача. Укладач і видавець активно шукають насамперед способи апеляції до користувача, і в цьому процесі лексикографічного пошуку часто з'являются нові типи словників, окреслюються нестандартні методи їх укладання. Поява енциклопедично-лінгвістичного словника, одномовного словника для іноземців, напівдвомовного словника, електронного словника та ін. доводять продуктивність такої тенденції, що має беззаперечну перспективу.

Таким чином, актуальним у сучасному мовознавстві є пошук оптимальних синкретичних способів укладання словника української мови для іноземців за умови врахування результатів не лише української, але й світової лексикографії. На наше переконання, функціональний словник має передавати різну інформацію про лему, включаючи граматичну та орфоепічну, з урахуванням можливої орієнтації на користувача.

З іншого боку, зважаючи на фактор компетентності авторів словника та, відповідно, користувачів при створенні навчального словника для іноземців укладачам, корисно відокремлювати адресата й користувача та формувати словник для тих, хто підготовлений до активної взаємодії з укладачем через текст словника.

Теоретико-методологічні напрацювання у слов'янській і, ширше, - світовій лексикографії, де системно представлені ідеї щодо важливості та потрібності навчального словника-мінімума, аргументують важливість тлумачення навчального словника лише як словника-мінімума, призначеного для початківців. Таким чином, за умови відсутності загального великого словника, логічним видається укладати достатньо великий за обсягом реєстру навчального словника.

Створення великого словника, таким чином, відбувається поетапно: після укладання першочергового словника-мінімума (під мінімумом розуміємо обсяг лем, а не пропонованої інформації), авторами періодично поповнюється реєстр. Такий спосіб, на нашу думку, задовольняє потребам і терміну навчання користувачів-початківців. Водночас розширення реєстру словника відбувається з урахуванням актуальних потреб споживачів, відповідно до мовної компетенції та сфер комунікації.

У другому розділі «Принципи укладання навчального словника української мови для іноземців» проаналізовано переліки слів, які були включені до словників-додатків у різних підручниках із української мови для іноземців і використані для формування оптимального операційного реєстру лексикографічного джерела для вивчення української мови як іноземної. На наш погляд, головне завдання авторів підручників полягало не стільки в системному доборі реєстрових слів, скільки у виробленні послідовної концепції навчальної праці - в логічному розташуванні текстів, вправ і відповідного словникового матеріалу. В такому разі студенти, як правило, послуговуються текстами і завданнями підручників, а переліки слів виконують часткові завдання, хоча й допомагають скоротити значний час і зусилля при засвоєнні мови. Синтезуючи ці переліки, автором доповнено реєстр словника новими лексемами за принципом відносної замкненості лексичних систем, а отже, зреалізовано запропонований механізм багатоступінчастого поповнення реєстру такого словника. Зважаючи на те, що матеріал, необхідний для вивчення мови на певному етапі, реально повинен бути функціональним фрагментом, який дозволяв би з достатньою повнотою та точністю розуміти й висловлювати думки іноземною мовою, потрібно також враховувати і системний характер лексики, зумовлений повнотою лексичних підсистем, відібраних для засвоєння мовних знань.

При цьому з'ясувалося, що автори підручників із української мови для іноземців не завжди поділяють думку щодо важливості лексики, включеної до підручників. У результаті лише 189 слів було зафіксовано у всіх чотирьох проаналізованих підручниках. У зв'язку з цим в дисертаційному дослідженні аргументовано потребу у створенні державного комітету, в роботі якого брали б участь фахівці, досвідчені викладачі української мови як іноземної і завдання якого полягало б в опрацюванні необхідного для дидактики переліку слів та їх структуруванні відповідно до комунікативного ресурсу.

У розділі також було апробовано методи опису морфологічної та орфоепічної інформації щодо українських слів. Оскільки традиційний спосіб лексикографічного опису не передає всієї необхідної інформації користувачам словника, які мало володіють або зовсім не володіють спеціальним знанням про українську мову, нами систематизовано і репрезентовано методи, за якими описується потрібна інформація.

Зокрема, в другому розділі запропоновано особливості морфологічного опису реєстрових слів укладеного нами Українсько-корейського словника. Зважаючи на специфіку цієї лексикографічної праці навчального типу, розрахованої на не-носіїв української мови, було використано і нетрадиційний спосіб розподілу на леми. За умов неоднакового відмінювання, вони у словнику подаються окремо, як це, приміром, відбувається в орфоепічних словниках, на відміну від словників тлумачного або перекладного типів. Наприклад, слово ванна відмінюється або як іменник, або за аналогією до прикметника жіночого роду. (Хоча для нормативної граматики української мови така аналогія є дискусійною). Лексема вік залежно від її семантики відмінюється неоднаково: з одного боку вона означає сторіччя та епоху, а з іншого - тривалість життя, період у рості та ін. Такі лексеми та їх значення інтерпретуються нами як омонімічні. Названий спосіб диференціації та подальшого лексикографічного опису лем потребує обов'язкових зіставлень із іншими словниками, зокрема на основі аналізу навичок користувачів.

При представленні морфологічних рис лексем Українсько-корейського словника також враховується генетична неспівмірність вхідної та вихідної мов, що позначається на ключових позиціях фахового опису. Зокрема, йдеться про рівень засвоєння студентами (включаючи не-філологів) правил класифікації іменників на відміни. Наголошується на тому, що часто виникає проблема з іменниками середнього роду з закінченням -а, коли складно визначити, до якої відміни їх потрібно відносити - до другої чи до четвертої. Для уникнення подібних непорозумінь у лексикографічному описі граматичних категорій лексем в укладеному Українсько-корейському словнику критерій розподілу іменників на відміни не був представлений. У концепції автора іменники класифікуються на 4 підгрупи: іменники-істоти чоловічого роду, іменники-неістоти чоловічого роду, іменники жіночого роду та середнього роду.

Аналогічно в другому розділі пропонуються особливості відмінювання та фахового лексикографічного опису прикметника, дієслова, прислівника, займенника, числівника, зважаючи на їх основні граматичні категорії:

акадймія, ?·?·? -ї, ? -єю, ? -є; -ї, -й, -ям [?] ????.¶ Націонбльна ~ мистйцтв\наэк ?? ???\???; ? ?? ????? ???? ??? ??;

він, йогом (???+ньомго), йомум, ? ним, ньомму; воним (? воним) [?] [3?? ?? ??] 1. (?? ??? ? ??? ???) ?\?\? ??, ?\?\? ??, ?\?\? ??, ?; 2. (?? ??? ? ?? ?? ??? ??) ??\??\??.

Окремо в другому розділі порушено важливу проблему вимови та транскрибування. Зважаючи на те, що головним адресатом укладеної та проаналізованої лексикографічної праці є корейці, включаючи не-філологів, у дисертації розроблено авторський підхід до названої проблеми, з урахуванням погляду корейців, їхніх уявлень про особливості звукового оформлення слова, що дозволяє оптимізувати реєстрову частину та її лексикографічний опис на всіх мовних рівнях. Зокрема, замість м'якого знака використовуємо риску після м'якої фонеми; букви я, ю, є, ї, щ не пишемо тому, що я, ю, є можуть позначати одну чи дві фонеми, ї та щ завжди співвідносимо з двома фонемами. У словнику також не були враховані алофони фонем і міжнародний фонетичний алфавіт. Зокрема, звук [в] не фіксується в міжнародній транскрипції, тому що існують такі алофони фонеми /в/: [w], [w'], [v], [v'], [ў] і [w] - губно-губний приголосний [в]; [ў] - нескладовий приголосний [в], наближений до голосного [у]. Наприклад, ввечері [в:йчері] та ін.

В описі також фіксується, що букви по обидві сторони від позначки вимовляються по-різному -: запоружець, -ця [-узц-].

Відповідно, позначення : у словнику означає довгий звук: вітбння [-бн:я].

Звукосполучення, що звучить як один звук, подається за допомогою позначення ? : бджолам [бд?жо-]; вндстань [-нд?зс-].

Вимова абревіатур подається у специфічний щодо інших лексем спосіб - кожен склад у вимові складноскорочених слів виділяється через позначення -: ЗМІ [змі], КНДР [ка-ен-де-йр].

У третьому розділі «Лексикографічна стаття як вербалізоване джерело інформації про країну» дослідницьку увагу зосереджено на принципах добору та розташуванні ілюстративного матеріалу в словниковій статті.

Для двомовної лексикографії за умови, коли йдеться про навчальний словник початкового рівня, принципово важливими є чітко окреслена концепція та лінгвістичні способи опрацювання лексикографічного матеріалу.

Із огляду на проаналізований матеріал системний і повний лінгвістичний опис реєстрових слів вимагає в лексикографічному опрацюванні розрізнення граматичних і лексико-семантичних характеристик слова, що збігається з підходами в європейській, передусім англомовній традиції, зокрема з обґрунтуванням принципів модерної лексикографії М. Бенсоном.

Лексикографічну статтю розуміємо як вербалізоване джерело інформації про країну, репрезентацію мовної свідомості народу, а тому до словника включено не тільки окремі словоформи, але й стійкі словосполучення, що здебільшого спричиняють труднощі в іноземців, які вивчають українську мову. Наприклад:

знрка, ?·? -ці; -ким, -омк; (2) -ки [?] 1. ?; ¶ омрден Червомної З~ки (?? ???) ?????; 2. ? ??; 3. (??) ??; ¶ ~ким теамтру та кіном ???? ???;

морськам ~ ? ????; ???????????; різдвямна ~ ?????;

мимло [?] 1. ??; ¶ відмивамти ~ом від брумду ??? ?? ??; рідкем ~ ???; 2. ?? ??; 3. ???; ¶ ~ встаєм на комму ___?? ???? ???;

собамче ~ ???.

Доведено, що вхідна мова не дає можливості уникнути повтору тих самих значень слова у тих самих словникових статтях або пропуску значення, що є самостійним у лексико-семантичній парадигмі.

У кожній словниковій статті вважаємо за необхідне подавати всі можливі граматичні моделі словосполучення для розуміння смислу вислову. Наприклад:

блукбти [??] 1. ??????, ???; ¶ ~ вэличкбми ???? ??? ???; ~ на галямвині ?? ??? ???; ~ по берегбх рнчки ??? ???; 2. ???? ???; ¶ ~ пустйлею ??? ???; ~ свнтом ??? ??????; дэмки ~ють ??? ???;

грбти [??] 1. (на чуму) ????; ¶ ~ твури сучбсного композимтора ?? ???? ??? ????; ~ на гітбрі ??? ??; 2. (у що, ??, ?? ???) ??; ¶ ~ у футбул ??? ??; ~ у шбхи ??? ??; 3. ????, ????; ¶ ~ пйршу скримпку в комбнді ??? ??? ??; ~ роль ??? ??; 4. ??? ??, ????; ¶ ~ в ляльким з ким ___? ??? ????; ~ з вогнйм ???? ??; 5. (на чуму) ????; ¶ ~ на нйрвах комэ ___? ??? ????; 6. (??, ??? ???) ??? ??; 7. ???, ?????; 8. ?? ???? ????; 9. ???? ? ? ?? ????.

У третьому розділі також лексикографічно представлено модель розрізнення й опису еквівалентів - загальновживаних слів і термінів, зокрема на матеріалі флори і фауни в українській і корейській мовах, що відображено графічно (див. Мал. 1).

Мал. 1. Кореляція загальної назви та біологічної номенклатури між двома мовами

В Українсько-корейському словнику проблемна щодо наявності семантичних аналогів лексика подається таким чином (у традиції корейської лексикографії позначки термінології подаються, як правило, у квадратних дужках (? ?), замість курсива):

кульбамба [?] 1. ???; ¶ ~ лікамрська ?????; 2.?????????;

цибумля; ? -ь [?] 1. ??; ¶ мариномвана ~ ?? ???; молодб ~ ???; ріпчамста ~ ??; чимстити ~ю ??? ??; 2. ?, ???; ¶ зелемна ~ ?; морськам ~ ??; ведмемжа ~ ???; ~ перемомжна ???; 3.????????; 4. (????) ????.

У третьому розділі також обґрунтовано засади лексикографічного опису у двомовному словнику запозичених словосполучень із третьої мови. Однак паралельно розроблено і критерій самостійного лексикографічного опрацювання запозичених словосполучень із третьої мови, коли кожна з двох неспоріднених мов має свої семантичні кореляції з третьою мовою.

Якщо переклади англійських слів та словосполучень на українську та корейську мови не мали жодних кореляцій із реєстровими словами, ми подавали їх окремо за допомогою позначки _ під лемою. Наприклад:

чурний [?] 1. ??; ¶ європемйська ~а сомснам ????; сморомдина ~а ????????; ~а дірам ???; ~а кбва ????; ~а смерть ???; ~е зомлото ?? ? (??); Ч~е момре ??; ~ понеднлок ?? ???; ~і хмамри ???; 2. ???; 3. (~е ??? ?????? ???) ??? ?; ¶ у ~ому ??? ?? ??\??; 4. (~і ??? ?????? ???, ??? ?? ??) ?; 5. (???? ???) ??; 6. ???, ????; ¶ ~а спрамва ??? ?; ~ римнок ???; 7. ???; 8. (????, ~а ??? ?????? ???) ??; 9. ??, ???; 10. ??, ???; ¶ берегтим?лишамти?мамти на?про ~ день ?? ?? ?? ?? ????; 11. ????; 12. ??? ???, ???. ¶ ~ хід ??; 13. ???, ???; ¶ ~а мамгія ???; ~е сломво ??; 14. ????; 15. (??) ????;

_ внльха ~а ????? ????; лелемка ~ ???; пацюмк ~ ????; пемрець ~ ??; топомля ~а ???; ~а злість?зломба ??? ???; ~а металумргія ????; ~а хворомба ??; ~ помрох ??; ~ чай ??; ~і метамли ???; ~і спимски ?????????? ??; ~ ямщик ????; шулнка ~ ??.

Якщо значення скорельовані, і це очевидно, то лексикограф будував словникову статтю в такий спосіб:

домамшній [?] 1. ??? ??, ??? ???, ?? ??; ¶ ~є господамрство ??; ~є завдамння ??. ~ аремшт ????; ~ теамтр ????; ~і увочі ??? ?? ??; ~я адремса ???; ~я аптемчка\меремжа ??? ????\???; ~я кумхня ???????; ~я мимша ??; ~я робомта ? ??; ? ??????; тримамти ~ю худомбу ??? ???; 2. (???, ???? ???) ???.

Аналіз лінгводидактичної перспективи концептуального лексикографічного опису слова здійснюється в аспектах інтерпретації лексики як джерела знань про українську ментальність, культуру, традиції та реалії. Так, аргументовано модель лексичної неологізації понять, що не мають еквівалентів у вхідній мові, розроблено принципи лексикографічного коментування названих понять, їх тлумачні модифікації. Зокрема, лексеми:

бандумра [?] 1. ???(??? ??? ?????? ?? ???); ¶ грам на ~і ??? ??; грамти на ~і ???? ????; 2. (????) ??? ? ??;

батун, -а [?] 1. ??(???????? ???? ?? ?? ? ?); 2. ?? ?? ??.

Лінгвістичний аналіз лексикографічного матеріалу дозволяє означити перспективи розвитку лексикографії, насамперед в аспекті створення дво- та багатомовних навчальних словників для початківців, заснованих на принципах ґрунтовності та системності опису реєстрових мовних одиниць.

Проведене фахове дослідження щодо формування лінгвопрагматичних засад створення словника української мови для іноземців дозволило зробити такі висновки:

У модерному часі об'єктивною є актуальна тенденція дослідження кореляції різних мов, яка зумовила появу низки лексикографічних праць - загальномовних, фахових і навчальних. Для досягнення оптимальних результатів автори комплексно враховують екстра- й інтралінгвальні фактори, акцентуючи увагу в першу чергу на адресаті, критеріях формування реєстру словника і принципах лінгвістичного опису його одиниць. Такий підхід дозволяє вмотивувати системні та функціональні параметри укладеного лексикографічного джерела.

Синкретизм традиційних і новаторських мовознавчих підходів щодо реалізації інформативної та когнітивної функцій у контексті еволюції лексикографічного поля зумовлює перспективу появи в національному мовознавстві навчальних, енциклопедичних словників для іноземців у друкованому й електронному варіантах.

Зважаючи на багатоаспектність розвитку сучасної лексикографії та з урахуванням специфіки прагмалінгвістичної епістеми, важливою постає аргументація взаємозалежності «укладач - користувач», що, безперечно, поглиблює функціональний потенціал словника та комунікативні перспективи користувача. З іншого боку, з цим пов'язано питання деталізації та наукового обґрунтування обсягу понять навчальна лексикографія та двомовний словник, що є теоретичним підґрунтям лексикографічної діяльності й визначає вектор роботи лексикографа.

У багатьох лексикографічних працях різних традицій пояснення поняття словник (і специфічний варіант - навчальний словник) спирається на загальновідомі дефініції, хоча ситуація навколо лексикографічної теорії та практики має часом суб'єктивний, перманентний щодо трансформацій смислу лексикографічної роботи характер. Визначення і термінологічне розширення цієї наукової парадигми найчастіше спостерігається в обґрунтуванні таких ключових понять, як: словник, укладач, користувач, книга, перелік слів, порядок, пояснення, лема та ін.

На наш погляд, у сучасній науковій лексикографії теоретично опрацьовано три основні погляди, що визначають лексикографію як розділ лексикології, зокрема семантичної, а також розділ мовознавства і самостійну прикладну галузь. Оскільки сьогодні оптимально функціональним вважається словник, який передає різну інформацію про лему, лексикологія ще не здатна відповісти на всі питання, що виникають у цій мовознавчій галузі науки. Лексикографія, таким чином, постійно розширює свою дослідницьку сферу, але першочерговим її завданням є, безумовно, фіксація та надання лінгвістичної інформації про слово та словосполучення. Тому, на наше переконання, лексикографія є галуззю прикладної лінгвістики.

У світовому лексикографічному середовищі спостерігається нова прогресивна тенденція аналізу, що враховує перспективу користувача. Чимала різниця є між тим, що вважає потрібним для користувача укладач, і тим, чого користувач насправді потребує. Сьогодні укладач і видавець активно шукають способи апеляції до користувача, і в цьому процесі лексикографічного пошуку часто з'являются нові типи словників, окреслюються нестандартні методи їх укладання. Поява енциклопедично-лінгвістичного словника, одномовного словника для іноземців, напівдвомовного словника, електронного словника та ін. доводять продуктивність такої тенденції, що має беззаперечну перспективу, спробою реалізації якої є розробка концепції та укладання Українсько-корейського словника.

Актуальною в сучасному мовознавстві є модель синкретичного способу укладання словника української мови для іноземців, що враховує результати не лише української, але й сучасної світової лексикографії. Функціональний словник, отже, передає різну інформацію про лему, включаючи граматичну й орфоепічну, з урахуванням можливої орієнтації на користувача. Тому укладач відокремлює адресата й користувача та насамперед укладає словник для тих, хто підготовлений до активної взаємодії з укладачем через словник.

Ми виходили з того, що навчальний процес не закінчується після того, як користувач словника-мінімума оволодіє лемою в певному обсязі. Тому логічним вважали розширити тлумачення навчального словника як словника-мінімума до будь-якого словника для початківців, який виконує лнгводидактичні функції. За умови відсутності загального великого словника, необхідним видається укладання достатньо великого за обсягом реєстру навчального словника.

Створення великого словника є перспективою для укладача, можливою завдяки стадіальній реалізації: після укладання словника-мінімума (під мінімумом розуміємо обсяг лем, а не пропонованої інформації), укладач періодично поповнюватиме реєстр. Такий спосіб, на нашу думку, оптимально задовольняє потребам і терміну навчання користувачів-початківців. Водночас словник буде розширюватися з урахуванням потреб споживачів, які постійно змінюються, тому що різною є мовна компетенція та сфери комунікації.

За умови, коли ще не укладено жодного коректного частотного переліку лексем у словниках для іноземних студентів, лексикографічно представлені нами слова подаються як семантично неподільні цілі, де однаково інтерпретуються однозначні й багатозначні слова подані в одному лексикографічному реєстрі. Автором запропоновано перспективний підхід до обґрунтування критеріїв, які сприятимуть об'єктивності добору словника, необхідного для іноземців початкового рівня. Пояснено можливість звернення лексикографа до словникового матеріалу авторитетних підручників із української мови, які представляють частотну лексику тематичних груп і необхідний для дидактики й щоденної комунікації словниковий мінімум.

Аргументовано тезу, що для двомовної навчальної лексикографії принципово важливими є чітко окреслена концепція й лінгвістичні способи опрацювання лексикографічного матеріалу.

У дисертації проаналізовано словники-додатки авторитетних підручників із української мови для іноземців і з'ясовано, що значною мірою на їх словниковий склад впливають компетенція та суб'єктивні критерії авторів щодо комунікативного потенціалу конкретного слова. Так, лише 189 слів вживаються в усіх чотирьох проаналізованих автором підручниках. Решта лексики належить до словника кожного з окремо взятих навчальних видань. У праці доведено необхідність створення державного комітету з фахівців, завдання і функції якого полягали б в обґрунтуванні, моделюванні й укладанні реєстру комунікативно важливих, необхідних чи перспективних слів, залежно від дидактичних і функціональних завдань, що виникають у кожній конкретній ситуації (за аналогією до Національної академії корейської мови Республіки Корея).

На основі принципу відносної замкненості лексичних систем нами проаналізовано та доповнено перелік реєстрових слів до необхідного лексичного мінімуму, що ним має володіти іноземець-початківець, який вивчає українську мову.

Розглянуто методи опису семантичної парадигми слів і принципи їх лексикографічного представлення в навчальному словнику української мови для початківців. Відповідно, аргументовано особливості лексикографічної репрезентації в дидактиці для початківців-корейців сфер діяльності, фаху і фахівців, назв осіб жіночої статі та самок тварин. Автором з'ясовано специфіку й подано модель опису в навчальній лексикографії для іноземців назв країн, континентів і народів та розроблено критерії щодо наукового опису абревіатур.

Обґрунтовано вихідну тезу щодо необхідності врахування традиційних лінгвістичних і лексикографічних підходів національного мовознавства до граматичного опису слова, проте обстоюється позиція, згідно з якою навчальна лексикографія, коли йдеться про неспоріднені або різнотипні мови, має певні особливості. Лінгвістична компетенція лексикографа, на наш погляд, поєднується в таких випадках із дидактичною доцільністю й ефективністю навчання, що вмотивовані рівнем знання мови і ментальністю користувачів словника.

Названі принципи визначили критерії морфологічного опису реєстрових слів (іменника, прикметника, дієслова, прислівника, займенника і числівника) в Українсько-корейському словнику для початкового рівня. Аргументовано авторський критерій граматичного представлення іменника і дієслова, що спирається не на формалізацію слів за відмінками та дієвідмінами, а на принцип флективної типології, більшою мірою зрозумілий корейцям на початковому рівні навчання української мови.

Запропоновані в дисертаційному тексті авторські прийоми морфологічного й орфоепічного опису української лексики вже апробовуються в корейській університетській дидактиці.

Системний і повний опис реєстрових слів, як засвідчила запропонована лексикографічна праця, передбачає розрізнення граматичних і лексичних характеристик матеріалу, що збігається з підходами в європейській традиції, зокрема обґрунтуванням відомих принципів сучасної лексикографії М. Бенсоном.

Лексикографічна стаття є вербалізованим джерелом інформації про країну, а тому нами обґрунтовано включення до словника не тільки реєстрового слова, але і словосполучення, що здебільшого спричиняє труднощі в іноземців, які вивчають українську мову як іноземну.

Аналіз питання і практична реалізація розрізнення значень дозволили дійти висновку щодо коректності розрізнення значень на основі вихідної мови. Нами доведено, що вхідна мова не дає можливості уникнути повтору тих самих значень слова у різних словникових статтях або пропуску значення, що є самостійним у лексико-семантичній парадигмі.

Відповідно зроблено висновки щодо незбігу змістової структури еквівалентів у двох неспоріднених мовах. Автором лексикографічно представлено модель розрізнення й опису еквівалентів - загальновживаних слів і термінів, зокрема на матеріалі флори і фауни в українській і корейській мовах.

У дисертації обґрунтовано засади лексикографічного опису запозичених словосполучень у двомовному словнику з третьої мови та розроблено критерій самостійного лексикографічного опрацювання запозичених словосполучень із третьої мови, коли кожна з двох неспоріднених мов має свої семантичні кореляції з третьою мовою.

У праці аргументовано й репрезентовано модель лексичної неологізації понять, що не мають еквівалентів у вхідній мові, розроблено принципи лексикографічного коментування названих понять, їх тлумачні модифікації.

Дисертантом проаналізовано лінгводидактичну перспективу концептуального лексикографічного опису слова, зокрема в аспектах аналізу лексики як джерела знань про українську ментальність, культуру, традиції і реалії.

У тексті розгорнено та доведено лексикографічною практикою можливості системного лінгвістичного опису слова для уникнення перекладацьких помилок.