Просодичні іміджеві характеристики політичної ораторської промови (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі британського варіанту англійської мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І.І. Мечникова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Просодичні іміджеві характеристики політичної ораторської промови (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі британського варіанту англійської мови)

Коваль Наталія Олександрівна

УДК 811.111'342.9:808.51(043.3)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теоретичної та прикладної фонетики англійської мови Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

ГРИГОРЯН Нектар Разміківна,

Одеський національний університет

імені І. І. Мечникова,

завідувач кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

СОЛОЩУК Людмила Василівна,

Харківский національний університет

імені В. Н. Каразіна,

професор кафедри англійської філології;

кандидат філологічних наук, доцент

ПЕТЛЮЧЕНКО Наталія Володимирівна,

Одеський національний університет

імені І. І. Мечникова,

доцент кафедри німецької філології.

Захист дисертації відбудеться 29 жовтня 2010 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університету імені І. І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 166.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І. І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано 27 вересня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Матузкова О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація становить собою експериментально-фонетичне дослідження, присвячене аналізу просодичних характеристик політичного ораторського мовлення у Великобританії. Звернення до цієї теми є важливим складником у вивченні соціокультурних норм та сукупності просодичних засобів, що беруть участь у створенні ефективного іміджу оратора.

В умовах сучасної комунікативної наукової парадигми увагу дослідників привертає не лише власне опис лінгвістичних явищ як таких, а й з'ясування специфіки їхніх виявів у соціальній сфері, тобто мовленнєва реалізація в конкретному соціальному й ситуативному контексті особистісної взаємодії, концентром якої насамперед виступає сам мовець у всій неосяжності його вербальних експлікацій. У зв'язку з цим стрижневий вектор наукових зацікавлень зосереджується на аналізі мовленнєвих стратегій суб'єкта, надаючи змогу виявити особливості його вербальних експлікацій й у перспективі - змоделювати його мовленнєвий портрет (В. З. Дем'янков), що є максимально актуальним у процесах реконструкції комунікативної самобутності публічних осіб, зокрема представників політичної еліти.

Мовлення політика - це найважливіший засіб його спілкування як зі своїм електоратом, так і з усією світовою спільнотою. Саме через мовлення політичні діячі оприлюднюють власні програми, здобувають визнання представників різноманітних політичних кіл та об'єднують націю в часи кризових ситуацій (Е.В. Абашкіна, Г. Г. Бернадський).

Провідними теоретиками в галузі риторики й публічного виступу є такі відомі українські й російські лінгвісти, як Ю. Д. Апресян, А. Д. Бєлова, С. І. Березін, І. Ф. Бублик, М. Д. Гулей, М. О. Диденко, О.Г. Єрмакова, К. П. Зеленецький, А. М. Ізюров, Є. О. Ножин, Ю. В. Рождественський та ін. Як свідчить практика, за всю історію людства інтерес до політичного красномовства не лише не послабшав, а й значно зріс і поглибився. Тепер публічна політична промова стає все схожішою на яскраву театрально-драматичну дію, де головну роль виконують політики, представники громадськості, діячі культури тощо.

Згідно з результатами сучасних досліджень публічного (ораторського) мовлення, яке вважають підстилем публіцистичного стилю (І.Р.Гальперін), його головним завданням є переконування адресної аудиторії, привертання її уваги та створення загального позитивного гештальту оратора, що досягається зокрема застосуванням низки специфічних мовних засобів, в амплітуді яких виокремлюється просодична складова, оскільки саме вона створює певне модальне забарвлення текстів, упливаючи на слухачів на рівні активації підсвідомих механізмів.

Аналіз та вивчення ораторського мовлення у фонологічних студіях характеризується розмаїттям наявних підходів: проводяться експериментальні дослідження його фоностилістичних особливостей, розглядається роль просодії й з'ясовуються комплекси просодичних засобів упливу у політичному дискурсі взагалі та ораторському мовленні зокрема (Т.О. Бровченко; Т.І. Шевченко); реконструюється зв'язок його прагматичних і просодичних аспектів (О.М. Зарецька, Л.О. Комова, М.Р. Львов та ін.); деталізується семантико-часова специфіка цього комунікативного жанру (Ж. Б. Веренинова) та риторична оригінальність сучасного лейбористського дискурсу (Ж. В. Зигманн) тощо. Проте специфіка й особливості створення іміджу мовця-політика через призму використаних характерних просодичних засобів дотепер залишаються недостатньо вивченими.

Актуальність дисертаційного дослідження визначається загальною скерованістю сучасних фонологічних розробок на пошук нових шляхів в опрацюванні просодичних форм публічного мовлення, що відбивають іміджеву оригінальність представників політичних кіл у певний історичний момент. У роботі вперше розглянуто питання, пов'язані з функціонуванням системи британської просодії у різних соціальних та історичних ситуаціях, що, у свою чергу, передбачає необхідність глибинного осмислення наявних теоретичних і практичних розробок у цій галузі та їх транспонування у межі аналізованих локально-темпоральних сегментів з урахуванням провідних функціональних домінант ораторського мовлення як такого та його специфіки в жанрі політичної комунікації, що увиразнює загальну актуальність дисертаційної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у межах планової наукової теми кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови Одеського національного університету імені І.І.Мечникова «Дослідження лінгвокультурологічних та просодичних особливостей усного мовлення» (номер державної реєстрації 0107U010628). Тему дисертації затверджено вченою радою факультету романо-германської філології ОНУ імені І.І.Мечникова (протокол № 4 від 31 жовтня 2005 року).

Метою дослідження є аналіз ролі інтонаційних засобів у створенні ефективного іміджу політика-оратора з огляду на особливості його соціально-особистісних характеристик та комунікативних ситуацій реалізації мовлення.

Для досягнення поставленої мети розв'язано такі конкретні завдання:

1) описано основні конвенційні просодичні норми британського публічного мовлення (в аспекті мелодики звучного мовлення виявлено й прокоментовано його темпоральні характеристики й паузацію, а також основні термінальні тони й шкали у всіх ораторів на початку, в середині та наприкінці мовлення, здійснено порівняння отриманих даних щодо мовлення кожного оратора у межах тієї ж самої комунікативної ситуації);

2) виокремлено просодичні іміджеві характеристики та їхні кореляції в трьох типах ситуацій:

а) ситуація 1 - «Виступи на конференціях перед громадськістю»;

б) ситуація 2 - «Коментарі військових подій»;

в) ситуация 3 - «Урочиста промова, звернення»;

3) розкрито природу просодичного виділення ключових слів - базових і ситуативних політичних ярликів.

Об'єктом дослідження є мовлення політиків Великобританії - Гордона Брауна, Майкла Мартіна, Джона Мейджора і Тоні Блера. Хронологічні межі матеріалу охоплюють період з 1995 до 2008 роки.

Предмет дослідження становлять просодичні характеристики мовлення (частотні, динамічні й темпоральні) у взаємодії із ситуацією спілкування й соціально-особистісними характеристиками мовця.

Поставлена мета, об'єкт та предмет дослідження зумовили вибір його фактичного матеріалу, базу якого складають аудіотексти зі збірника промов «Great Political Speeches», зібраних Пітером Хіллом у співробітництві з Бі-Бі-Сі. До корпусу дослідження увійшли й аудіозаписи восьми промов чотирьох британських політиків: Гордона Брауна (оратор D), Майкла Мартіна (оратор H), Джона Мейджора (оратор М) та Тоні Блера (оратор B). Ці промови було згруповано за структурно-композиційним принципом та типом ситуації, у межах якої вони були реалізовані. Загальний час звучання аудіоматеріалу становить близько двох годин. Для аудиторського й електро-акустичного аналізу було відібрано наступні композиційні частини мовлення: вступна, основна й прикінцева. Тривалість кожного сегмента визначається 3-4 хвилинами. Загальний час звучання аналізованих відрізків складає 90 хвилин.

Достовірність отриманих результатів забезпечено застосуванням методики комплексного дослідження, яка містить:

1) метод теоретичного аналізу, що полягає в:

а) ознайомленні й глибокому аналізі відповідної теоретичної літератури;

б) лінгвістичній інтерпретації даних, отриманих в результаті використання інструментального аналізу;

2) метод наукового спостереження, пов'язаний із суб'єктивним (перцептивним) аналізом матеріалу дослідження, що містить слуховий та аудиторський аналізи;

3) метод інструментального дослідження, який полягає в електро-акустичному аналізі, що має на меті здійснення опису об'єктивних фізичних параметрів просодії британського політичного ораторського мовлення;

4) описовий метод, використаний під час комплексного лінгвістичного аналізу політичного мовлення;

5) кількісний метод з елементами статистики, що полягає в математичній обробці й аналізі даних, отриманих в результаті перцептивного й електро-акустичного видів аналізу.

Методологічну основу дисертації становлять роботи з функціонально-стилістичних аспектів теорії мовленнєвих жанрів М. М. Бахтіна і В. В. Виноградова, концепції, представлені у працях А. Д. Бєлової, О.П. Воробйової, М.М.Кожиної, І.М. Колегаєвої, В.А. Кухаренко, О.О. Селіванової; дослідження з галузі теоретичної фонетики й фоностилістики таких українських та російських учених, як А. М. Антипова, А.Й. Багмут, Л. П. Блохіна, І. Б. Борисюк, Т.О. Бровченко, Р.А. Зіндер, Л.В. Златоустова, А. А. Калита, Е.О. Нушикян, Г. П. Олейник, О.І.Стеріополо, В. В. Потапова, Р.К. Потапова; ґрунтовні розвідки, що стосуються проблем теорії тексту, теорії комунікації (В. Г. Борбодько, Т.А. Ван Дейк, О.Я. Гойхман, О.О. Потебня), а також розробки з аналізу політичного дискурсу й політичного ораторського мовлення (О. І. Галашумова, В. В. Данилина, М.О. Диденко, М.С. Дорофєєва, Н. В. Петлюченко, І.В. Сєдіна).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що у роботі:

- запропоновано новий концептуальний підхід до аналізу просодичних іміджевих характеристик мовлення політичних діячів;

- подано системний опис методів аналізу іміджевих характеристик мовлення;

- виявлено найважливіші диферентори просодичних характеристик мовлення, які беруть участь у створенні ефективного іміджу політика;

- вперше визначено інваріантний акустичний образ аналізованих політичних діячів у різних ситуаціях спілкування.

Теоретичне значення роботи визначається поглибленим опрацюванням питань, пов'язаних із просодичним оформленням політичного мовлення, розширенням амплітуди наукових знань про шляхи аналізу іміджевих характеристик мовлення, що робить певний внесок до проблематики власне теоретичної та прикладної фонетики, насамперед інтонології, фоностилістики, а також комунікативної лінгвістики, психолінгвістики, іміджелогії, наукових напрямів, скерованих на моделювання ефективної взаємодії у різних комунікативних жанрах, зокрема в дискурсивному просторі політичних інтеракцій.

Практичне значення роботи зумовлене тим, що її теоретичні висновки та результати експериментів, фактичні матеріали й використані методи їхньої аналітичної реконструкції прислужаться в лекційних курсах із теоретичної фонетики (розділ «фоностилістика», «інтонація»), спецкурсах з риторики та культури мовлення. Також матеріали дисертації стануть у нагоді при розробці методичних рекомендацій з фонетики англійської мови, при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт, у дослідницькій практиці студентів та аспірантів філологічних спеціальностей. Основні теоретичні положення й експериментально встановлені результати можуть прислужитися при укладанні підручників і навчальних матеріалів, що мають на меті оптимізацію коректного інтонаційного оформлення мовлення, а також у професійно-орієнтованому викладанні фонетики англійської мови, зокрема у навчанні інтонування зразків політичного мовлення.

Апробацію результатів дисертаційної праці здійснено на 8 міжнародних та регіональних наукових конференціях: «Сучасні дослідження з іноземної філології» (Ужгород, 2008), «Міжнародна науково-практична конференція, присвячена пам'яті доктора педагогичних наук, професора В. Л. Скалкіна» (Одеса, 2005, 2007); «Мова і культура» (Київ, 2006), на щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (2005 - 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових робіт, з яких 5 статей надруковано у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (277 джерел, з них 75 - іноземними мовами), таблиць (34 позиції) та додатків (2), які містять приклади фактичного матеріалу, класифікованого у групи залежно від тематики промов політиків та актуальної ситуації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

імідж політичний ораторський промова

У Вступі обґрунтовано актуальність, наукову новизну, теоретичну та практичну цінність роботи, вибір її об'єкта, предмета і фактичного матеріалу, деталізовано мету й завдання дослідження, а також застосовано експериментальну методику, подано відомості про його апробацію.

У Розділі І «Теоретичні передумови вивчення політичного ораторського мовлення» наведено огляд різноманітних підходів до аналізу політичного мовлення вітчизняними й зарубіжними вченими, насамперед - його просодичних характеристик.

Публічне мовлення як складне явище з давніх часів привертало увагу дослідників. Перші в історії людства ораторські промови завжди відбувалися просто неба. Це були виступи античних ораторів, заклики середньовічних ченців до навертань у християнську віру тощо. Вже тоді зацікавлення публічним виступом будо достатньо серйозним. Створювачем першої і найузагальненішої моделі публічного мовлення був Аристотель, який у «Риториці» писав, що для здійснення будь-якого акту людського спілкування є необхідними бодай три елементи: 1) особа, яка говорить (мовець); 2) мовлення, виголошуване цією особою; 3) особа, яка це мовлення сприймає (слухач). Є.О.Ножин, перефразовуючи цю тезу, відзначає, що «ораторське мистецтво втягує в єдиний процес оратора, його мовлення (повідомлення) й аудиторію», визначаючи фундаментальні складники цього комунікативного жанру.

Теорія публічного мовлення становить собою галузь мовознавства, що вивчає властивості такого усного спілкування, під час якого мовець передає інформацію значній кількості слухачів в офіційній обстановці (Р. К. Потапова). На різних етапах вивчення ораторського мовлення висували певні критерії, у відповідності до яких формувалися підходи до класифікації промов. Класифікація Аристотеля, відома як «ораторські жанри», розподіляє мовлення за місцем, часом та метою реалізації. За останньою Аристотель виокремлює три типи мовлення, а саме: епідейктичне або демонстративне, осудливе або звеличувальне, деліберативне, співвідносне зі своєрідною порадою оратора аудиторії, та судову роль, що виконувала функції звинувачення або захисту певної тези чи ситуації. Наступним критерієм поділу є місце виголошення публічної промови, за яким вони (ораторські жанри) розподіляються на виголошувані на урочистих зібраннях та в суді. В аспекті часового критерію Є.О.Ножин підкреслює, що публічне мовлення є різновидом прямої комунікації, коли між мовцем й аудиторією немає просторових чи часових перешкод. Аналізуючи в цьому зв'язку основні положення сучасної риторики, можна зробити висновок про те, що публічне мовлення є різновидом живого безпосереднього спілкування, у процесі якого оратор має можливість особистого впливу на аудиторію.

Політичному мовленню притаманна низка специфічних властивостей, серед яких зокрема й характерні екстралінгвальні, що опосередковують і водночас зумовлюють застосування вербально-невербальних комплексів. Вітчизняні й зарубіжні дослідники теорії публічного мовлення (С.І. Березин, О. І. Марченко, Л. В. Минаєва, Р.К. Потапова; Дж. Лавер, Л.У. Пай, Д.Л. Вілкос) у межах таких екстралінгвальних параметрів щонайперше виокремлюють час, місце, роль і особливості аудиторії, наприклад, виступи в парламенті, зустрічі з виборцями та ін. Крім того, політичне мовлення передбачає квазіспонтанність, якщо мовець не спирається у виступі на писемний текст. Підготовленість мовлення має лише тематичний характер і може розглядатися як виключно екстралінгвальний фактор, визначений специфікою публічного мовлення: донесення до слухача точної та вичерпної інформації (Р.М. Горрел).

За комунікативною формою публічний виступ становить собою монолог, проте багато сучасних дослідників серед основних ознак ораторського монолога відзначають елемент його діалогічності, надзвичайно характерної для ораторського мовлення. Перший і головний закон сучасної загальної риторики - закон гармонізувального діалогу - свідчить про те, що аудиторія є не пасивним об'єктом, якому треба лише передати інформацію, а максимально активним, на який слід впливати. Саме тому завдання оратора - «пробудити власне «внутрішнє слово» слухача, встановити гармонійні двобічні відношення з адресатом» (О. В. Гайкова), а отже, не лише діяти на аудиторію, а й взаємодіяти з нею (О.О. Попова).

Наведену позицію підтверджує й теорія Х. Перельмана, згідно з якою сучасною комунікативною ораторською моделлю все ж визнається не монолог, а діалог, оскільки виступ оратора, з одного боку, передбачає вплив на слухача, проте з іншого - обов'язкову взаємодію співпереживання, емпатичний зв'язок з ним, що, безперечно, створює діалогічність спілкування. Стосунки оратора й слухачів, на думку вченого, є симетричними, рівноправними, бо монолог як такий, звичайно, звернений до слухачів, але водночас він передбачає комунікативну двобічність, зумовлену використанням у монолозі певних засобів, що і створюють загальну діалогічність. Відзначимо також, що своєрідність ораторського мовлення полягає в необхідності чітко й адекватно передати певне повідомлення, водночас здійснюючи коректний вплив на слухача (О.М.Зарецька).

В дисертаційному дослідженні основу методики вивчення політичного ораторського мовлення становить метод композиційного аналізу, розроблений американським теоретиком ораторського мистецтва А.Х. Монро. Згідно з цією теорією зміст мовлення розвивається за певними ступенями, зумовленими певними мотивами. Ці ступені відбиваються в композиційній структурі мовлення в такий спосіб: привертання уваги або демонстрація потреби, бажання спілкуватися віддзеркалюються на початку мовлення, задоволення потреби, бажання й візуалізацію результатів виражено в основній частині мовлення, заклик до дії чи схвалення звучать наприкінці мовлення. На думку вченого, композиція мовлення відбиває мотиваційні завдання оратора, тобто на початку мовлення його основним завдання є привертання уваги до себе й до предмета промови, в основній частині розкривається сутність поставленої мовцем проблеми, доводиться необхідність та висвітлюються шляхи її розв'язання, в прикінцевій частині автор спонукає аудиторію до певних дій чи ж вираження емоційного ставлення до обговорюваної проблеми.

Головним складником політичного ораторського мистецтва є політичне мовлення. За Д. Гріном, воно віддзеркалює процес політичного розвитку й водночас корегує його. Водночас саме політичне мовлення виступає необхідним засобом створення популярності політика, яка асоціюється з певною поведінкою, образом оратора тощо, допомагаючи йому в такий спосіб просувати обстоювані ним політичні ідеї.

Важливою частиною політичного мовлення і яскравою рисою американського та британського ораторського мовлення є так звані «ярлики» (labels). На думку Д. Гріна, до них уналежнюють ті слова, словосполучення чи вирази, які частково або повністю відбивають поточну політичну ідею й застосовуються в мовленні політиків і президентів з метою здійснення тиску на аудиторію і для формування суспільної політичної думки. Вчений відзначає, що політик користується двома типами ярликів: по-перше, набором усталених політичних ярликів, що відображають його імідж і відповідають «ідеям Влади» (power categories), а по-друге, тими політичними ярликами, які він вважає дієвими в тій чи іншій конкретній ситуації та здатними працювати на досягнення поставлених ним «надзавдань».

Перший тип ярликів - це базові політичні ярлики, до яких уналежнюють усі терміни, слова та вирази, які безпосередньо чи опосередковано відбивають національні ідеї. Другий тип ярликів ми визначатимемо як «політичні ситуативні ярлики», що містять слова й вирази підвищеної частотності й створюють образ лідера в даній ситуації. Ярлики, що виявляють «імідж президентства», «ідеї влади», можуть базуватися на словах і виразах на кшталт: presidency, Government, leadership, political and so on.

В останні роки політика стала сприйматися більш «персоналізовано», через призму особливостей конкретних осіб, тому політичний оратор прагне створити власний особистісний імідж (Т. Браун), який є одним з найреальніших засобів упливу на аудиторію в політичних діях, засобом корегування масової свідомості. Саме тому формування іміджу є дуже важливим для політика, бо саме імідж - це позитивно забарвлене зображення самого політика в очах його «прибічників», а це іноді важливіше власне особистості політика як такої (Е. В. Єгорова-Гантман).

В зарубіжній соціально-психологічній літературі виокремлюють такі визначальні для комунікативного впливу іміджеві характеристики, як соціальна роль, групова належність, зовнішність, професійні властивості, голос, манера говорити і т.ін. (Р.Т. Белл, Д. Крісталл, П. Традгілл, А. Х'юз). У низці робіт здійснено спробу з'ясувати в цьому плані і здатність комунікатора викликати довіру і симпатію з боку аудиторії (У. Лабов, Е. Лаклау).

Отже, існує велика кількість певних іміджевих технологій, використовуваних іміджмейкерами. Проте всі вони базуються на одному принципі: обираються саме ті характеристики, які «безпомилково спроможні подолати «пороги» сприйняття аудиторії», тобто ті, що заздалегідь «приречені на успіх» (Д. Вілкокс). Серед таких ознак на особливу увагу заслуговують просодичні характеристики, детальний аналіз яких наведено у наступних розділах дисертації.

У Розділі II «Методика проведення експериментального дослідження» викладено принципи добору експериментального матеріалу й описано методику проведення експерименту на різних етапах.

Мета публічного виступу й ситуація, у межах якої відбувається дія, визначають його структуру, а також вибір просодичних засобів упливу на аудиторію. Становлячи собою вчення про принципи й засоби членування мовлення й водночас - об'єднання цих розчленованих частин у єдине комунікативне ціле, просодія може виступати як засіб ідентифікації особистості через її мовлення. Компоненти просодії відбивають усю ієрархію організації одиниць повідомлення, всі багаточисельні нюанси змін у ситуації спілкування й емоційно-модальному настрої мовця.

В основу методики аналізу просодичних особливостей політичного ораторського мовлення, як і в більшості українських та російських досліджень з експериментальної фонетики, покладено комплексний метод експериментально-фонетичного аналізу інтонації, розроблений А. Й Багмут (1975, 1980), І. В. Борисюк (1994), Т. О. Бровченко (1978, 1986, 2002, 2006). В.Г. Волошиним (1987, 1988, 2003), В.Г. Таранцом (1976), В.А. Васильєвим (1976), Л.В. Златоустовою (1983), Г. М. Вишневською (1990). Л. К. Цеплитисом (1974).

Материалом дослідження слугували аудіотексти збірки промов «Great Political Speeches», зібрані П.Хіллом у співробітництві з Бі-Бі-Сі. До корпусу дослідження потрапили аудіозаписи восьми промов чотирьох британських політиків: Гордона Брауна, Майкла Мартіна, Джона Мейджора й Тоні Блера.

Загальний час звучання аудіо матеріалу становить дві години.

Аналізовані промови мали різноманітну тематику: одні було присвячено військовим подіям, інші були виголошені під час візитів (у межах своєї держави), а дві промови - це урочисті звернення прем'єр-міністрів під час вступу на посаду.

Тексти цих промов згруповано відповідно до тематики виступів та ситуації виголошення.

Ситуація 1 - «Виступи на конференціях перед громадськістю». В цій ситуації кожен з чотирьох британських політиків виступає на конференціях перед громадськістю (матеріал фіксувався протягом 1997 - 2008 років).

Ситуація 2 - «Коментарі військових подій». Цю ситуацію представлено двома промовами - виступами Тоні Блера і Джона Мейджора, у яких вони коментують війну в Іраку (2003 - 2007).

Ситуація 3 - «Урочиста промова, звернення». Це ситуація звернення Тоні Блера в 1997 році й Гордона Брауна у 2007 році до виборців під час своїх передвиборних кампаній та під час вступу на посаду.

Для аудиторського й електро-акустичного аналізу промови було згруповано не лише за ситуативним, а й за композиційним принципом. У мовленні кожного оратора оброблялися дані таких композиційних ділянок: вступу, основної й прикінцевої частини. Тривалість кожного сегмента становила 3-4 хвилини. Загальна тривалість звучання аналізованих відрізків склала 90 хвилин.

Аудиторський аналіз проходив у два етапи й проводився викладачами-філологами, що володіють англійською мовою як іноземною. Під час першого етапу аналізу аудитори визначали межі синтагм, місце й тривалість пауз, напрям руху тону в синтагмі, а також темп мовлення в синтагмі. На другому етапі аналізу вони визначали місцезнаходження ключових слів («ярликів») у синтагмі, відсотковий склад слів, що перебувають в сильній початковій та фінальній позиціях у синтагмі, та рух тону на ключовому слові, якщо воно знаходиться в сильній фінальній позиції в синтагмі.

Основною одиницею аналізу в дослідженні обрано синтагму, витлумачену як фонетична єдність, що характеризується відносною смисловою завершеністю й функціонує як самостійна структурна одиниця (А. М. Антипова 1984). Членування на синтагми зумовлено змістовим боком висловлення. Під час аналізу просодичного оформлення синтагм було виокремлено такі їхні структурні елементи, як шкала і термінальний тон. В основу класифікації шкал покладено загальний напрям руху тону в шкалі: спадний, висхідний, рівний, ковзний, зі спеціальним підняттям. В мелодиці наголошених складів ядерної частини просодичного контуру виокремлено: 1) прості тони - спадний, висхідний, рівний; 2) складні тони - спадно-висхідний, висхідно-спадний; 3) складені тони - спадний + висхідний та спадний + рівний. Темп мовлення в синтагмі оцінювався як швидкий, прискорений, помірний (середній) та повільний. Під час аудиторського аналізу розглянуто наступні типи пауз: 1) надкоротка; 2) коротка; 3) середня; 4) тривала; 5) надтривала.

Для дослідження просодичних параметрів політичного ораторського мовлення застосовано сучасний метод комплексного електро-акустичного аналізу основних акустичних характеристик за комп'ютерною програмою обробки мовленнєвого сигналу WinCECIL (Computerized Extraction of Components of Intonation in Language). Обсяг комп'ютерної пам'яті в дослідженні склав 5 сек. при частоті 11,025 Гц. Діапазон частоти основного тону становив 60-300 Гц; діапазон інтенсивності (сили голосу) - 0-80 dB; тривалість (часова шкала) - одна поділка дорівнює 100 м/сек.

Електро-акустичний аналіз проводився у два етапи: 1) перший - містив аналіз композиційних відрізків мовлення промов британських політиків; 2) другий - аналіз ключових слів (у дослідженні - політичних ярликів), що знаходяться в сильній початковій і фінальній позиціях у синтагмі. Електро-акустичному аналізу піддавалися наступні характеристики політичного ораторського мовлення: частота основного тону (ЧОТ), інтенсивність і тривалість.

Обробка й аналіз результатів проведеного експерименту здійснено за методикою статистичного аналізу результатів фонетичних досліджень. Обсяг кожної вибірки становив не менше тридцяти одиниць, що дало змогу забезпечити вимоги до нормальності розподілу. Основним методом статистичної обробки була перевірка репрезентативності кількості ораторів, визначена через обчислення середніх значень довірних інтервалів кожної з акустичних характеристик усіх ораторів. Також визначалася істотність відмінностей середньоарифметичних значень акустичних параметрів політичного ораторського мовлення в різних тематичних ситуаціях.

У Розділі ІІІ «Результати проведеного експериментального дослідження просодичних іміджевих характеристик політичного ораторського мовлення» наведено опис результатів комплексного аудиторського й електро-акустичного аналізу ораторського мовлення; подано лінгвістичну інтерпретацію отриманих даних, виявлено як спільні просодичні параметри оформлення політичного мовлення, так і відмінні, пов'язані з політичним контекстом ситуації, різними іміджевими настановами й емоційним станом власне оратора.

Метою першого етапу експериментального дослідження став аудиторський аналіз мелодики й темпу аналізованих промов, який засвідчив, що відповідно до ситуації кожний політик добирав певні просодичні засоби оформлення мовлення. Ситуація 1 - «Виступи на конференціях перед громадськістю». У вступній частині мовлення домінуючими є спадні шкали (поступово-спадні шкали і шкала зі спеціальним підняттям) у сполученні зі спадними тонами. Відзначено наявність рівних шкал у сполученні з рівними й спадними тонами.

Висхідна шкала оформлює емоційно забарвлені висловлення й надає мовленню виразності та емфатичного звучання.

У мелодійному оформленні політичних ярликів наявні дві чіткі тенденції: базові політичні ярлики (слова і вирази із семантикою національної ідеї) - e.g. power, wealth, opportunity, progress, support, mission, trust - оформлені спадним або рівним тоном; ситуативні політичні ярлики (найчастотніші слова й вирази, скеровані тільки на створення образу лідера) - justice, solidarity, aspiration, progressive change, courage - отримують яскравіше мелодійне оформлення за рахунок складних і висхідних тонів, яким притаманне емоційне забарвлення.

Темпова організація характеризується помірним й уповільненим темпом з рівномірним розподілом пауз. Водночас інколи в мовленні ораторів (Майкл Мартін) відзначено більшу кількість тривалих пауз, зумовлених як емоційним станом мовця, так і реакцією аудиторії на промову.

Ситуація 2 - «Коментарі військових подій». У цій ситуації аналізовані промови характеризуються постійним використанням спадної та рівної шкал, висхідні шкали зареєстровано у питальних висловленнях або в емоційно-забарвленому мовленні. Найчастотнішим термінальним тоном є спадний (високого й середнього регістру), висхідні тони або оформлюють некінцеві синтагми, або виконують виокремлювальну функцію, посилюючи значення слова, на якому вони реалізуються. Як базові, так і ситуативні політичні ярлики зареєстровано переважно в сильній фінальній позиції в синтагмі. У мелодійному оформленні ярликів спостерігаємо відмінності: базові політичні ярлики (terrorism, war, al-Qaida, troops, peace) оформлено низхідним тоном, а ситуативні (trouble, changes, hope, democracy, trust) - складним і висхідним тоном.

Промови цієї ситуації характеризуються стабільною темповою організацією з рівномірним розподілом пауз.

Ситуація 3 - «Урочиста промова, звернення». Цій ситуації притаманний високий ступінь підготовленості мовлення. У мелодійному оформленні синтагм домінує рівна шкала (високого регістру) у сполученні з рівним тоном або низхідним тоном в некінцевих синтагмах; відзначено наявність спадним тонів і шкал, які оформлюють найекспресивніші відрізки мовлення й надають йому виразності та офіційності.

Для урочистого звернення характерна чітка ритмічна організація мовлення, помірний темп і рівномірний розподіл пауз на всіх його композиційних ділянках.

Результати електро-акустичного аналізу виявили як схожі тенденції в оформленні мовлення політичних діячів, так і відмінності, пов'язані з особистісними характеристиками ораторів, з іміджевими настановами й політичним контекстом ситуації здійснення промови.

Ситуація 1: 1) для мелодики мовлення характерне використання достатньо високих показників max ЧОТ (190-210 Гц), високих показників середньої ЧОТ (175 Гц), а також середнього й широкого діапазонів ЧОТ (2,7-2,9 відн.од.); 2) базові й ситуативні політичні ярлики оформлено вузьким діапазоном ЧОТ (123-172 Гц) у початковій позиції та ширшим діапазоном (150-220 Гц) у фінальній позиції мовлення; 3) у межах динамічних характеристик диктори демонструють достатньо стабільний рівень інтенсивності (1,6 відн.од.) у сполученні з широким діапазоном інтенсивності й високими значеннями max Інт (60-70 dB); 4) характерною рисою є тенденція до розширення діапазональних показників інтенсивності від вступу до прикінцевої частини, а також стабільність показників; 5) у темпі мовлення відзначено доволі варіативні (193-269 мс) показники, що свідчать про темпову неоднорідність мовлення й помірний темп, а також високу паузальну насиченість мовлення з перевагою пауз середньої тривалості; 6) характерною ознакою виступає рівномірна реалізація голосу у верхньому й нижньому регістрах.

Ситуація 2: 1) для мелодики мовлення характерні невисокі показники max ЧОТ (165-185 Гц), середня ЧОТ (111-136 Гц), використання широкого діапазону ЧОТ (2,6-3.1 відн.од.); 2) максимальні показники max ЧОТ зареєстровано в основній частині виступу; 3) в оформленні базових політичних ярликів відзначено тенденцію до збільшення показників max ЧОТ й розширення діапазону ЧОТ від вступу до прикінцевої частини; 4) базові й ситуативні політичні ярлики оформлено нижчими показниками ЧОТ у вступі (110-146 Гц) та вищими показниками ЧОТ (163-220 Гц) у прикінцевій частині; 5) відзначено використання невисокого стабільного рівня інтенсивності (1.5-1.6 відн.од.) у сполученні з широким діапазоном інтенсивності (75 dB); 6) є характерним використання стабільних темпоральних показників, що свідчить про темпову однорідність мовлення та його контролювання; 7) відзначено рівномірну паузальну насиченість мовлення на всьому мелодичному континуумі й використання низького регістру голосу.

Ситуація 3: 1) для мелодики мовлення характерне використання достатньо високих показників max ЧОТ (246-257 Гц), високих показників середньої ЧОТ (190-210 Гц), а також вузького й середнього діапазонів ЧОТ (2,4-2,9 відн.од.); 2) в оформленні базових і ситуативних політичних ярликів використовуються стабільні показники ЧОТ (112-122 Гц у вступі й 209-234 Гц у прикінцевій частині); 3) базові й ситуативні політичні ярлики оформлено вужчим діапазоном ЧОТ (2,3 відн.од.) - у вступі й ширшим діапазоном ЧОТ (2,9 відн.од.) - у прикінцевій частині; 4) відзначено використання стабільного рівня інтенсивності (65-70 dB) і середнього, наближуваного до широкого, стабільного діапазону інтенсивності (1,2 відн.од.); 5) для темпу характерні стабільні показники, що засвідчують темпову однорідність мовлення й уповільнений темп (265-277 мс), рівномірна паузальна насиченість мовлення і перевага пауз середньої тривалості; 6) зафіксовано рівномірну реалізацію голосу у верхньому й нижньому регістрах.

Результати проведеного інструментального аналізу дали підстави для висновку про те, що мовлення Оратора Н (Майкла Мартіна) характеризується невисоким рівнем max ЧОТ (132 Гц), середнім діапазоном ЧОТ (2,7 відн. од.), низьким регістром, стабільним рівнем інтенсивності (45 dB), широким діапазоном інтенсивності (2 відн. од), перевагою нетривалих пауз, а також пауз середньої тривалості й використанням середнього або прискореного темпу мовлення (178-246 мс).

Мовлення Оратора М (Джона Мейджора) відзначається високим рівнем max ЧОТ (177 Гц), високим рівнем середньої ЧОТ (133-148 Гц), широким діапазоном (3,1 відн.од.), низьким регістром, варіативним рівнем інтенсивності (57-77 dB), широким діапазоном інтенсивності (2,3 відн. од.), перевагою тривалих пауз, достатньо високим коефіцієнтом паузації та помірним темпом (255 - 263 мс).

Мовлення Оратора В (Тоні Блера) характеризується високим рівнем max ЧОТ (230 Гц), середнім або широким діапазоном ЧОТ (2,7-2,9 відн.од.), рівномірним використанням високого й низького регістрів, варіативним рівнем інтенсивності (48-60 dB), широким і стабільним діапазоном інтенсивності (1,8 відн. од.), перевагою пауз середньої тривалості й використанням середнього чи уповільненого темпу мовлення (241-279 мс).

Мовлення Оратора D (Гордона Брауна) відзначається високим рівнем max ЧОТ (200 Гц),високим рівнем середньої ЧОТ (151-163 Гц), вузьким і середнім діапазоном ЧОТ (2,4-2,8 відн. од.), використанням високого регістру, стабільного рівня інтенсивності (65-70 dB), широкого діапазону інтенсивності (1,8 відн. од.), перевагою пауз при низькому коефіцієнті паузації, а також використанням середнього чи ж уповільненого темпу мовлення (210-263 мс).

Спираючись на результати проведеного дослідження, можна стверджувати, що:

1) мелодичний репертуар Джона Мейджора і Тоні Блера не відзначається різноманіттям і відповідає образу сильного політика: домінування спадних і рівних шкал, чітка ритмічна організація мовлення, вузький або середній тональний діапазон, маловаріативні показники ЧОТ, стабільний рівень інтенсивності. Цьому протистоїть просодичне оформлення мовлення Гордона Брауна й Майкла Мартіна, яке відрізняє високий ступінь відкритості для аудиторії, експресивність та емоційність. Просодичне оформлення мовлення цих ораторів у більшому ступені зберігає «власний почерк» мовця і позначається прагненням до темпової однорідності, середнім або широким тональним діапазоном ЧОТ, стабільним рівнем інтенсивності;

2) фактичний матеріал свідчить, що на просодичне оформлення мовлення впливають як особисті й фізіологічні характеристики оратора, так і власне ситуація спілкування:

- у Джона Мейджора і Тони Блера відзначено збільшення пауз хезитації, звуження діапазону ЧОТ, зниження рівня інтенсивності;

- у Гордона Брауна й Майкла Мартіна зафіксовано підвищену частотність змішаних і ковзких шкал, звуження діапазону ЧОТ та варіативний рівень інтенсивності.

ВИСНОВКИ

Теоретичні положення дисертаційного дослідження базуються на принципах функціонально-прагматичного підходу до вивчення специфіки інтонаційного оформлення політичного ораторського мовлення та особистості самого оратора, що розглянуто з урахуванням його іміджевих характеристик.

Узагальнення результатів експериментально-фонетичного дослідження дало підстави зробити наступні висновки.

Обґрунтована нами класифікація методів аналізу політичного ораторського мовлення уможливила інтерпретацію результатів експериментально-фонетичного дослідження, мета якого полягала у з'ясуванні ролі просодичних засобів, які разом із соціально-особистісними характеристиками мовця й умовами комунікації беруть участь у створенні ефективного іміджу політика-оратора.

На підставі проведеного аудиторського й електро-акустичного аналізу просодичних іміджевих характеристик ораторського мовлення встановлено низку інваріантних інтонаційних характеристик, які виконують роль його просодичних маркерів. Кожний з представлених політиків виокремлюється певним набором інтонаційних засобів, типових для різних ситуацій спілкування.

Особливості політичного контексту, а також емоційний стан власне ораторів зумовили певні відмінності у просодичному оформленні їхнього мовлення.

Кожна з розглянутих ситуацій відзначається специфічним набором мелодичного репертуару, шкал і темпом мовлення, самобутність реалізації яких залежить від політичного контексту та від темпераменту й іміджевих характеристик мовців. Мовлення ораторів під час виступів на конференціях та їхні коментарі військових подій на противагу урочистому мовленню характеризуються більшою варіативністю просодії, наявністю темпової неоднорідності. Принципові особливості виступів на конференціях (з притаманним їм використанням базових і ситуативних політичних ярликів) виявляються в практичній відсутності рівного тону і високої частотності висхідних тонів, проте коментарі військових подій характеризуються спадним і рівним рухом тону. Урочиста промова чи звернення фактично є своєрідним ритуалом, а отже, яскравих відмінностей, пов'язаних безпосередньо із ситуативним контекстом, у її оформленні бути не може. Тому їй властива відсутність спадної шкали зі спеціальним підняттям та складних і рівних тонів, а також наявність більшої кількості висхідних шкал.

Лінгвістична інтерпретація результатів аудиторського й електро-акустичного аналізу дає підстави вважати встановлені в дисертації особливості просодичного оформлення іміджевих характеристик політичних діячів адекватними, а отже, релевантними для використання у сфері фонетичних знань. До перспективних напрямів подальшої наукової розробки проблем інтонаційної організації політичного ораторського мовлення уналежнюємо питання, пов'язані з вивченням невербальних засобів комунікації у створенні іміджу оратора, встановленням гендерних особливостей просодичного оформлення ораторського мовлення.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Бершадская (Коваль) Н.А. Вариативность имиджевых характеристик оратора в зависимости от ситуации общения / Н.А. Бершадская (Коваль) // Вчені записки Таврійського національного універсітету ім. В.Й. Вернадського. Серія «Філологія». - Сімферополь, 2006. - Том 19 (58). № 4. - С. 249 - 253.

2. Коваль Н.А. О роли лексико-синтаксических средств в создании имиджа политика-оратора / Н.А. Коваль // Вісник Дніпропетровського університету. № 4/1. Сер. Мовознавство. - Дніпропетровськ, 2007. - Вип. 13. Том 1. - С. 157 - 162.

3. Коваль Н.А. Роль политических ярлыков в создании имиджа политика / Н.А. Коваль // Материалы V Международной научно-практической конференции, посвященной памяти проф. В.Л. Скалкина. - Одесса: Астропринт, 2007. - С. 43.

4. Коваль Н.А. Роль интонации и других языковых средств в создании имиджа оратора / Н.А. Коваль // Сучаснi дослiдження з iноземноп фiлологiп. - Ужгород: ТзОВ «Папiрус-Ф», 2008. - Вип. 6. - С. 78 - 87.

5. Коваль Н.А. Просодические характеристики политической ораторской речи / Н.А. Коваль // Записки з романо-германської філології. - Одеса: Фенікс, 2008. - Вип. 21. - С. 76-92.

6. Коваль Н.А. Роль просодии как одного из главных средств речевого воздействия (на материале современной политической ораторской речи в Великобритании) / Н.А. Коваль // Записки з романо-германської філології. - Одеса: Фенікс, 2009. - Вип. 23. - С. 83 - 84.

АНОТАЦІЯ

Коваль?Н.О. Просодичні іміджеві характеристики політичної ораторської промови (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі британського варіанту англійської мови). - Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2010.

Дисертація становить експериментально-фонетичне дослідження, присвячене аналізу просодичних іміджевих характеристик політичної ораторської промови. В роботі здійснено комплексний аналіз просодичних особливостей ораторського мовлення з урахуванням іміджевих особливостей мовця та ситуативних контекстів.

Просодія актуалізує задум та стратегію мовця щодо створення та підтримання певного іміджу політика, але при цьому виявляє й особистісні характеристики лідера. Результати дисертаційної роботи свідчать про регламентований характер просодичних форм публічних виступів британських політиків, що відбилося в частотності спадних конфігурацій, частотних діапазонах, темпоральних та паузальних особливостях мовлення, виокремленні базових та ситуативних політичних ярликів.

Проведене експериментально-фонетичне дослідження просодичних іміджевих характеристик політичної ораторської промови дозволило стверджувати, що образ оратора здійснює вплив на набір просодичних характеристик, які використовуються даним оратором у промові.

Ключові слова: просодія, імідж, ярлики, публічний виступ.

АННОТАЦИЯ

Коваль?Н.А. Просодические имиджевые характеристики политической ораторской речи (экспериментально-фонетическое исследование на материале британского варианта английского языка). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова, Одесса, 2010.

Диссертация представляет собой экспериментально-фонетическое исследование, посвященное анализу просодических имиджевых характеристик политической ораторской речи.

Выявлен характер изменения просодических показателей речи в зависимости от исторического момента и социального контекста, коммуникативные стратегии различных ораторов, которые отражаются в композиционных изменениях просодического оформления речей. Определены социально-личностные особенности речей современных британских политиков. Описаны просодические средства выделения ключевых слов - базовых и ситуативных политических ярлыков в речи британских политиков.

Путём сочетания различных принципов и методов анализа, включающих аудиторский и электро-акустический, метод корреляции и сопоставительный анализ, получены достаточно надёжные и достоверные данные структурно-композиционного и ситуативного характера варьирования просодии.

Для теории просодии эти результаты существенны в следующем отношении: выявлены ограничения для сужения диапазона ЧОТ под действием однонаправленных ситуативных факторов, обнаружены пределы замедления темпа под действием однонаправленных ситуативных факторов, получено подтверждение о сильноконечном характере просодического контура британской речи.

В социокультурном плане проведённое исследование показало, что в изученном материале публичные выступления по-разному оформлялись с просодической точки зрения в зависимости от ситуации общения и социально-личностных характеристик оратора.

Каждый из представленных политиков ассоциируется с определённым набором просодических средств, типичных для трёх ситуаций, которые можно расположить по степени торжественности следующим образом: ситуация 3 - «торжественная речь, обращение», ситуация 2 - «комментарии военных действий» и ситуация 1 - «выступления на конференциях перед общественностью». По мере снижения степени официальности возрастает эффект воздействия социально-личностных факторов и просодических различий между ораторами.

Коммуникативные стратегии анализируемых ораторов проявились в характере просодического развития последовательно расположенных композиционных частей публичных выступлений, за которыми традиционно закреплены функции установления контакта с аудиторией (вступление), изложения основных идей, логического убеждения (основная часть), призыва к действию, эмоционального воздействия на слушателей (заключение).

Британские политики в роли ораторов проявили различия и в просодических способах выделения опорных, ключевых единиц содержательного плана - базовых и ситуативных политических «ярлыков». Этому способствовали как локализация просодических максимумов на указанных словах, так и конфигурации терминальных тонов.

Проведенное экспериментально-фонетическое исследование просодических имиджевых характеристик политической ораторской речи позволяет утверждать, что образ оратора оказывает влияние на набор просодических характеристик, которые данный оратор использует в речи. При этом просодия достаточно полно и реалистично отражает сущностные характеристики личности, реализуемые в момент произнесения речи.

Ключевые слова: просодия, имидж, ярлыки, публичное выступление.

SUMMARY

Koval N.О. Prosodic image characteristics of political speech (experimental phonetic investigation based on British English). - Manuscript. Thesis for the degree of the Candidate of Science in Philology. Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Odessa Ilia Mechnikov National University, Odessa, 2010.

The dissertation presents an experimental phonetic investigation, dedicated to the analysis of prosodic image characteristics of political speech.

A complex study of prosodic peculiarities of political speech considering image peculiarities of the speaker and situational context was carried out.

Prosody actualizes the intention and strategy of the speaker towards creating and maintaining of the political leader revealing his personal characteristics.

The results of the dissertation justify the restricted character of prosodic forms of British politicians' public speeches which is reflected in the frequency of descending patterns, pitch ranges, peculiarities of tempo and pausation, and in singling out basic political and situational labels.

The conducted experimental investigation of prosodic image characteristics of political speech allowed to state that the speaker's image influences a set of prosodic means used by the politician in his speech.

Key words: prosody, image, labels, public speech.

Размещено на Allbest.ru