Концепт "свобода слова" та його вербалізація в сучасному українському мас-медійному дискурсі

Підміна понять базується на порушенні логічних принципів тотожності, несуперечності, виключення третього зайвого та достатньої підстави, вільній інтерпретації подій і явищ. В результаті подібної когнітивної трансформації одні поняття замінюються іншими - логічно нетотожними, які, проте, подаються зі знаком семантичної рівності. Наприклад, в результаті підміни понять у контексті «Американська адміністрація скоротила грошову підтримку прибічників «помаранчевої революції» в Україні…До Конгресу надійшов бюджетний запит, …і відповіддю було зменшення фінансування громадських організацій на 40% у Києві» (НТН) усі громадські організації автоматично виявляються прихильниками «помаранчевої революції», хоча серед них була велика кількість таких, які, навпаки, активно виступали проти неї. Одним із видів підміни понять є використання невмотивованих узагальнень. Цей маніпулятивний прийом полягає у виведенні висновків про загальні тенденції на основі одиничних фактів, які не є достатньою і необхідною умовою для висновків такого типу. У підсумку це дає можливість нав'язати думку, ніби одиничне явище, факт є загальним станом чи тенденцією: порівн. заголовок «У регіонах підтримують призначення Віктора Януковича прем'єр-міністром» (Українське радіо). Цей прийом ґрунтується на застосуванні конкретних мовних засобів - кванторів загальності, серед яких, зокрема, вказівні (такий, цей, той, стільки) та означальні займенники (кожен, всякий, весь, самий), а також неозначено-особових речень (особливо - у формі заголовків).

Нав'язування оцінок як вид мовної маніпуляції в українському медіа-дискурсі найчастіше проявляється через використання модальності в межах стратегії модифікації ілокутивної сили висловлювань, а мовні засоби модальності пов'язані із тактиками категоричної / некатегоричної номінації. Як показали результати аналізу, експресивно-оцінну насиченість повідомлення часто створюють модальні прислівники (безперечно, очевидно, справді), модальні частки (навряд чи, все ще) та прийоми градації й ампліфікації. Зокрема, некоректними з точки зору дотримання інформаційних стандартів у випусках новин є фрази типу «Серед інших результатів - все ще високий рейтинг довіри у прем'єра. Віктору Януковичу довіряють майже 45%» (1+1). Прихована оцінка у таких випадках служить для забезпечення максимальної ефективності непрямого впливу на адресата.

Для того, щоб приховати реальний фрагмент картини світу, ті, у чиїх руках перебуває влада і ЗМІ, часто вдаються до використання «осяйних загальників» (від англ. glitteling generalities), які мають позитивне емоційне забарвлення і викликають доброзичливе ставлення адресата. При цьому як засіб впливу на формування суспільної думки часто вживаються евфемізми. Зокрема, до таких маніпуляцій часто вдаються під час воєнних дій з метою виправдання в очах громадськості тієї чи іншої інтервенції чи подання перебігу бойових дій у вигідному світлі. Наприклад, під час війни Росії та Грузії у 2008 році українські ЗМІ нерідко ретранслювали встановлену в російському медіа-просторі традицію називати вторгнення російських військових на територію Грузії та Південної Осетії без відповідного мандату ООН звільненням Південної Осетії, військові дії - операцією, превентивними заходами, примусом Грузії до миру, окупацію - возз'єднанням, а самих військових - миротворцями. Комізм таких евфемізмів простежується у конструкціях типу «Москва майже закінчила примушувати Грузію до миру» (УНІАН), а їх абсурдність - у випадках, коли в контексті вони утворюють оксюморони: порівн. «Миротворці розстріляли 12 сербів, без суду й слідства» (Korrespondent.Net).

Досить ефективним для завоювання прихильності значної кількості людей є застосування універсальних ідентифікаційних формул - «універсальних висловів», які ніби запрошують слухачів або читачів ідентифікувати себе з тим, хто говорить (пише), із групою, до якої той належить (цей прийом ще називається «спільна платформа», або «фургон з оркестром» (від англ. band wagon). Для повідомлень такого типу характерним, наприклад, є початок: «як ми всі знаємо», «усі нормальні люди розуміють, що...», «жодна розсудлива людина не стане заперечувати...», порівн.: «Ніхто не заперечуватиме, що з двох кандидатів ми обрали кращого, бо невідомо, яким президентом був би Янукович» (Народне слово). В результаті адресат мимоволі починає поділяти позицію, представлену у тексті, а свобода слова2 непомітно для реципієнта підмінюється пропагандою.

«Спіраль замовчування» - це один із прийомів мовної маніпуляції, пов'язаний із незбалансованістю подачі інформації, коли певна подія чи явище в мас-медіа подаються однобоко або зовсім замовчуються, а з ланцюжка експлікації смислу «випадають» одна чи кілька ланок. Хоча виявлення таких смислових еліпсисів (особливо, коли певні події у ЗМІ замовчуються цілком) зазвичай неможливе без залучення екстралінгвістичних реалій, вважаємо за доцільне відносити цей прийом до власне мовних прийомів маніпуляції свідомістю. Об'єктом аналізу при дослідженні маніпуляцій такого типу є реально виражений дискурс, а предметом виступають лінгвістичні сегменти, які в тілі цього дискурсу відсутні. Цей прийом стає на перешкоді реалізації свободи слова² як основного принципу структурування мас-медійного дискурсу, що передбачає надання можливості для висловлювання усім учасникам певного конфлікту. Через половинчатість інформації чи замовчування окремих суспільно важливих фактів та позицій у підсумку реципієнт не може зробити адекватний висновок.

ВИСНОВКИ

У висновках викладено і систематизовано основні теоретичні та практичні результати дослідження. Особливості вербалізації свободи слова як фрагмента мас-медійної мовної картини світу і як принципу організації дискурсивних практик ЗМІ визначаються на мовному і метамовному рівнях. Зокрема, з'ясовано, що:

1. Формування антропологічної комунікативно-когнітивної парадигми в мовознавстві наприкінці минулого століття збіглося із періодом становлення інформаційного суспільства, яке прийшло на зміну постіндустріальному. Визначальна роль у цьому процесі належить мас-медіа, які значною мірою впливають на формування мовної картини світу сучасних українців. Іманентний аналіз останньої прийнято здійснювати шляхом вивчення концептів, які є основними пізнавальними категоріями і вирізняються серед інших ментальних одиниць акцентуацією аксіологічної складової. Для аналізу елементів концептосфери сучасних ЗМІ в роботі використано когнітивно-дискурсивний підхід, який дозволяє поєднувати методологію комунікативної та когнітивної лінгвістики.

2. Семантичний простір концепту свобода слова¹ відзначається аморфністю, розмитістю меж та постійною міграцією лексики від центру до периферії і навпаки. Набір основних смислів, представлених у семантичній структурі свободи слова¹, відображає суперечливу природу цього феномену (порівн. смисли «те, що не можна обмежити» / «те, що можна обмежити», «те, що внутрішньо притаманне» / «те, що дається ззовні» тощо). Це свідчить про те, ця одиниця перебуває на стадії активного формування та переосмислення у свідомості носіїв української мови.

Синтагматика концепту свобода слова¹ репрезентована сукупністю типізованих та ситуативних пропозицій різної частиномовної приналежності, серед яких можна виділити групи одиниць із атрибутивною, субстантивною та акціональною семантикою. Парадигматика пропозицій концепту свобода слова¹ представлена сукупністю лексико-семантичних парадигм, які включають гіперо-гіпонімічні, синонімічні та антонімічні зв'язки і поєднують окремі елементи в межах семантичного простору концепту. З точки зору прототипної семантики концепт свобода слова¹ є гіпонімом, що перебуває в еквонімічних відношеннях із гіперонімом «свобода». На синонімічному рівні до його семантичного простору належить ряд таких споріднених понять, як «свобода вираження», «свобода друку», «свобода думки», «свобода інформації», «свобода преси» та ін. На антонімічному рівні концептуальна сутність аналізованої одиниці характеризується існуванням у системі бінарних протиставлень «влада» / «опозиція», «демократія» / «диктатура» тощо. Висока продуктивність таких протиставних моделей дає змогу говорити про реалізацію концепту в мові за схемою «ствердження через заперечення».

3. Ім'я концепту свобода слова¹ є ядром смислового поля асоціативно пов'язаних лексем із ад'єктивною, іменною та дієслівною семантикою. Також серед конституантів асоціативного поля аналізованого концепту - словосполучення і сталі мовні кліше та власні назви. Останні умовно можна розділити на дві групи: нейтральні або позитивні асоціативи (переважно співвідносні із концептом свобода слова¹) та асоціативи із негативною конотацією (переважно співвідносні із концептом цензура). Така особливість асоціативного поля концепту свобода слова¹ є результатом його формування в суперечливій парадигмі української демократії.

Образний компонент концепту свобода слова¹ об'єктивується у формі концептуальних метафор, джерелом для яких виступають чотири донорські зони: істоти, природа, речі та фізичні категорії. У текстах ЗМІ на позначення названого концепту вживаються різні концептуальні метафори - «рослини», «пацієнта», «жертви», «світла», «щита», «товару», «дитини» тощо. Такий вибір зображально-виражальних засобів поряд із визнанням позитивної суті концепту (порівн. метафори «світла», «щита») свідчить про недовершеність процесу утвердження свободи слова² в Україні (порівн. метафори «рослини», «дитини»), його вразливість до недемократичних методів впливу та маніпуляцій («жертва», «пацієнт»).

4. Концепт свобода слова¹ є аксіологічною сутністю, яка актуалізувалася в мас-медійному дискурсі із розпадом Радянського Союзу і набуттям Україною незалежності. З цього часу динаміку формування його оцінного компонента визначають три лексичні групи: ідеологеми радянської доби, що перемістилися на мовну периферію; переоцінена лексика, яка завдяки набуттю нових значень увійшла до семантичного простору концепту; неологізми і некодифікована лексика, які поповнюють асоціативне поле концепту. Загальною особливістю цієї одиниці (порівняно з іншими аксіологічними категоріями мас-медійного дискурсу) є високий ступінь оцінності лексики, що входить до її семантичного простору.

5. На фоні поширення маніпулятивних технологій, які ставлять під загрозу практичну реалізацію свободи слова² як фундаментального концепту, що на метарівні визначає етику побудови сучасного медіа-тексту, особливої ваги набуває реконструювання на основі аналізу мовних даних тих концептуальних механізмів, що забезпечують нейролінгвістичне програмування свідомості реципієнтів інформації. В результаті аналізу мовного матеріалу українських ЗМІ були виявлені та описані такі основні лінгвістичні прийоми маніпуляції: навішування ярликів, використання стереотипів, підміна понять, нав'язування оцінок, «осяйні загальники», «універсальні вислови», «спіраль замовчування».

Розпочате дослідження не вичерпується проаналізованим матеріалом і може бути поглиблене та розширене. Перспективним вважаємо вивчення особливостей вербалізації концепту свобода слова на прикладі окремих мас-медійних жанрів чи індивідуальних МКС; порівняння специфіки такої вербалізації у друкованих ЗМІ, інтернет-виданнях чи на телебаченні; поглиблене дослідження окремих маніпулятивних прийомів, в т. ч. - контент-аналіз мас-медійних текстів за частотністю використання тих чи інших прийомів маніпуляції; залучення до аналізу невербальних паралінгвістичних маніпулятивних практик.

Розуміння сутності концепту свобода слова та лінгвістичної природи маніпуляцій допоможе створити захисний інформаційний бар'єр для індивіда, чия психіка часто не може протистояти прихованому і закодованому у тексті тиску на підсвідомість. У перспективі це сприятиме формуванню критичного ставлення реципієнтів (читачів, глядачів, слухачів) до отримуваної зі ЗМІ інформації та їх здатності відрізняти об'єктивну картину світу від нав'язаної зовні. В кінцевому підсумку це наближатиме дискурсивні практики українських мас-медіа до загальновизнаних світових стандартів.

концептосфера метафора вербальний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1) Печончик Т. І. Нова суспільно-політична лексика як один із фрагментів сучасної української мови (на матеріалі засобів масової інформації) // Мова і культура: науковий щорічний ж-л. - К.: Видавн. дім Д. Бураго, 2004. - Вип. 7. - Т. ІІІ. [Мова і засоби масової комунікації. Мова сучасного мистецтва. Круглий стіл (до 200-річчя від дня народження М. О. Максимовича)]. - С. 63-69.

2) Печончик Т. І. Теоретико-методологічні аспекти дослідження концептосфери мас-медійних текстів // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць. - К.: Видавн. дім Д. Бураго, 2006. - Вип. 19. - С. 196-199.

3) Печончик Т. І. Ієрархія концептів та її відображення в мовній картині світу // Мовознавчі студії: зб. наук. праць. - К.: Київський університет, 2007. - С. 130-134.

4) Печончик Т. І. Історична змінність суспільно-політичних концептів як відображення руху та розвитку соціуму // Мова і культура. - К.: Видавн. дім Д. Бураго, 2007. - Вип. 9. - Т. IV (95) [Мова і засоби масової комунікації]. - С. 245-249.

5) Печончик Т. І. Концепт «свобода» у дискурсі офіційних виступів Президента України Віктора Ющенка // Мовознавчий вісник: зб. наук. праць / МОН України, Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. - Черкаси: Брама-Україна, 2007. - Вип. 4. - С. 97-103.

6) Печончик Т. І. Критичний дискурс-аналіз як метод дослідження медіатекстів // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку: зб. наук. пр. / МОН України, Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького; відп. ред.: С. М. Квіт, Т. Г. Бондаренко. - Черкаси, 2007. - С. 223-225.

7) Печончик Т. І. Метафоричні моделі концепту «свобода слова» (на матеріалі текстів українських засобів масової інформації) // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць. - К.: Київський університет, 2007. - Вип. 23. - Ч. 2. - С. 260-265.

8) Печончик Т. І. Семантичне поле та внутрішня форма концепту «темник» (на матеріалі українських он-лайнових видань) // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2007. - Вип. 15-18. - С. 486-488. - (Сер. Філологія).

9) Печончик Т. І. Навішування ярликів як прийом лінгвістичної маніпуляції: критичний дискурс-аналіз українських телевізійних новин // Культура народов Причерноморья: научный ж-л / Таврический нац. ун-т им. В. И. Вернадского. - 2008. - № 137. - Т. 2.- С. 343-347.

10) Печончик Т. І. Стереотипи як джерело мовної агресії: аналіз проявів етнічної інтолерантності в українському мас-медійному дискурсі // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць. - К.: Видавн. дім Д. Бураго, 2009. - Вип. 26. - Ч. 3. - С. 405-410.

АНОТАЦІЯ

Печончик Т. І. Концепт «свобода слова» та його вербалізація в сучасному українському мас-медійному дискурсі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена аналізу концепту свобода слова як багатовимірного вербалізованого мисленнєвого конструкту в єдності його поняттєвого, асоціативно-образного та оцінного компонентів через дослідження мовного матеріалу українських засобів масової інформації. Свобода слова розглядається у двох планах вираження: як елемент мас-медійної мовної картини світу і як метамовний принцип структурування дискурсивних практик ЗМІ. У роботі описано особливості концептосфери сучасного українського мас-медійного дискурсу; окреслено мовний масив, за допомогою якого об'єктивуються фактуальний та оцінний складники концепту свобода слова; проаналізовано основні когнітивні метафори, які лежать в основі дискурсивного матеріалу про свободу слова; встановлено основні способи лінгвістичної маніпуляції, що ведуть до нівеляції свободи слова як метамовного принципу організації сучасного українського мас-медійного дискурсу.

Ключові слова: концепт, мовна картина світу, мас-медійний дискурс, медіа-текст, концептуальна метафора, маніпулятивний прийом.

АННОТАЦИЯ

Печончик Т. И. Концепт «свобода слова» и его вербализация в современном украинском масс-медийном дискурсе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертации осуществлен комплексный анализ концепта свобода слова как многомерной вербализированной ментальной единицы в единстве ее понятийного, ассоциативно-образного и оценочного компонентов на примере языкового материала украинских СМИ (1998-2009 гг.).

Свобода слова рассматривается в двух планах выражения: как элемент масс-медийной языковой картины мира и как метаязыковой принцип структурирования дискурсивных практик СМИ. Для исследования концептосферы современных украинских масс-медиа используется когнитивно-дискурсивный подход, который заключается в привлечении как концептуального анализа, так и критического дискурс-анализа, что позволяет всесторонне проанализировать эту единицу.

Фактуальный компонент концепта свобода слова рассматривается на уровнях языковой синтагматики (атрибутивные, именные и акциональные пропозитивные структуры) и парадигматики (гиперо-гипонимические, синонимические и антонимические связи). Среди них, в зависимости от частоты проявлений в медиа-текстах, выделен корпус типичных и ситуативных пропозиций. Также установлено, что имя концепта свобода слова является ядром смыслового поля ассоциативно связанных лексических единиц с атрибутивной, субстантивной и адъективной семантикой, куда входят, в том числе, словосочетания, стойкие языковые клише и собственные имена. Образный компонент концепта свобода слова представлен в форме концептуальных метафор, основными среди которых являются метафоры растения, пациента, ребенка, жертвы, света и др. Динамику формирования оценочного компонента концепта свобода слова определяют три лексические группы: идеологемы советской эпохи, переместившиеся на языковую периферию; переосмысленная лексика, которая, благодаря приобретению новых значений, вошла в семантическое пространство концепта; неологизмы и некодифицированная лексика, пополняющие ассоциативное поле этой единицы.

На уровне суперструктуры текста концепт свобода слова в работе рассматривается как фундаментальный принцип, определяющий этику построения современного медиа-текста. На фоне распространения в СМИ манипуляционных технологий, ставящих под угрозу практическую реализацию этого метаконцепта, особо важным представляется исследование языковых механизмов, с помощью которых осуществляется нейролингвистическое программирование сознания реципиентов информации. В работе описаны такие основные приемы манипуляции, как навешивание ярлыков, использование стереотипов, подмена понятий, навязывание оценок, «блестящие обобщения», «универсальные высказывания», «спираль умалчивания».

Ключевые слова: концепт, языковая картина мира, масс-медийный дискурс, медиа-текст, концептуальная метафора, манипуляционный прием.

SUMMARY

Pechonchyk Tetiana I. Concept “freedom of speech” and its verbalization in the modern Ukrainian mass media discourse. - Manuscript.

Thesis submitted for a Candidate Degree in Philology. Specialty 10.02.01 - Ukrainian language. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2009.

The thesis is devoted to analysis of concept freedom of speech as multivariate verbal intentional substance including its factual, figurative and evaluative components through the investigation of the Ukrainian media discourse. Freedom of speech is considered to be a bilateral entity performing as an element of linguistic picture of the world and as metalinguistic principle of mass media discourse practices construction. In the thesis peculiarities of contemporary Ukrainian mass media conceptual sphere were described. The verbal representatives of concept's freedom of speech objective and value constituents were revealed. The principal conceptual metaphors from the discourse material about freedom of speech were analyzed. The basic ways of manipulative influence undermining freedom of speech as metalinguistic principle of modern media discourse organization were determined.

Key words: concept, linguistic picture of the world, mass media discourse, media text, conceptual metaphor, manipulative technique.

Размещено на Allbest.ru