Лінгвокультурологічний компонент у фразеології верхньолужицької мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.03 - Слов'янські мови

Лінгвокультурологічний компонент у фразеології верхньолужицької мови

Моторний Олександр Андрійович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі слов'янської філології Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник -кандидат філологічних наук, доцент Тепляков Іван Михайлович, Львівський національний університет імені Івана Франка кафедра слов'янської філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Зубов Микола Іванович, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова завідувач кафедри загального та слов'янського мовознавства

кандидат філологічних наук, доцент Паламарчук Ольга Леонідівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка завідувач кафедри слов'янської філології

Захист відбудеться 16-го березня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук в Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України за адресою 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України за адресою 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

Автореферат розісланий “10” лютого 2010 р.

Учений секретар Спеціалізованої вченої ради Т. Я. Марченко

1. Загальна характеристика праці

фразеологія верхньолужицький культурологічний

У мовознавстві останніх десятиліть спостерігається підвищення інтересу до вивчення мовних явищ з точки зору соціолінгвістики та теорії мовної картини світу. Особлива увага при цьому приділяється вивченню мов нечисленних народів, яким, незважаючи на тривалий вплив чужого соціального та мовного середовища, вдалося зберегти свою національну ідентичність, культуру та мову. Яскравим прикладом такого народу у слов'янському світі є лужицькі серби.

Інтерес до верхньота нижньолужицької мови виявляли й виявляють філологи як у самій Лужиці, так і за її межами, переважно у слов'янських країнах (Я.А. Смолер, Я. Радисерб-Вєля, Г. Шустер-Шевц, Г. Фаска, Й. Пата, А. Черни, А. Фрінта, Ф. Відра, серед українських та російських мовознавців А. Шахматов, К. Трофимович, Л. Ройзензон, серед мовознавців молодшого покоління С. Велькова, Г. Ріхтер, М. Староста, Л. Шатава, А. Івченко, Е. Сятковська, та багато інших). Мовознавці фокусують свою увагу на різноманітних аспектах обох лужицьких мов: фонетиці та фонології (Г. Ріхтер, З. Штібер), граматиці (Г. Шустер-Шевц, К. Трофимович, Г. Фаска), проблемах словотвору (Г. Шустер-Шевц), лексикології (Я. Шолчіна), проблемі білінгвізму (П. Недо), графіці та орфографії (Я.А. Смолер, П. Фелькель), історії мови та історії розвитку верхньота нижньолужицької літературної мовної норми (Г. Шустер-Шевц, К. Трофимович), етимології (Г. Шустер-Шевц), фразеології та пареміології (С. Велькова, А. Івченко, Я. Радисерб-Вєля).

Незважаючи на наявність інтересу філологів до лужицьких мов, на сьогодні існують малодосліджені проблеми, пов'язані з відображенням лужицької національної культури та самобутності в мові, лужицькою етнота соціолінгвістикою, недостатньо вивченою є на сьогодні лужицька мовна картина світу. Саме цій проблемі присвячено пропоновану дисертацію. Спроби відтворити деякі аспекти мовної картини світу верхньолужицької мови робилися як у лужицькому, так й у вітчизняному мовознавстві, передусім на матеріалі фразеологічних одиниць (С. Велькова, А. Івченко). У статтях вказаних учених увага приділяється таким аспектам верхньолужицької мовної картини світу, як образ тваринного світу у фразеології верхньолужицької мови, образ людини, знаходимо тут також тлумачення деяких верхньолужицьких фразеологічних одиниць із затемненою національно-культурною семантикою. Проблем верхньолужицької фразеології торкалися також Р. Бура, А. Зіньков, І. Кузнєцова, Л. Ройзензон, Е. Сятковска, А. Якубовська, серед сучасних українських мовознавців Б. Антоняк, Л. Васильєва, С. Винниченко, Я. Івченко, О. Савкa та інші.

Актуальність теми дослідження. Вивчення мовної картини світу лужичан набуло на сьогодні особливої актуальності. Серед мовних явищ, у яких яскраво відбито мовну картину світу цього етносу, доцільно виділити фразеологію, у якій у найбільш концентрованому вигляді закодована інформація про природні умови та спосіб життя народу, його побут та традиції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертації узгоджений з тематикою наукового плану кафедри слов'янської філології Львівського національного університету ім. І. Франка “Актуальні проблеми слов'янського мовознавства та літературознавства” (номер державної реєстрації 0106U 005807). Тему дисертації затверджено на засіданні бюро Наукової ради «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» НАН України 30 жовтня 2008 року протоколом №4 (131/253).

Мета дослідження. Метою дослідження є реконструкція мовної картини світу лужицьких сербів на матеріалі фразеології. Для досягнення цієї мети передбачається розв'язати наступні завдання:

визначити загальну кількість культурно маркованих фразеологічних одиниць у верхньолужицькій мові;

здійснити тематичну класифікацію досліджуваних ФО з урахуванням лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів;

дати семантичну і функціональну характеристику верхньолужицькій культурно маркованій фразеології;

пояснити внутрішню форму культурно маркованих фразеологічних одиниць верхньолужицької мови, простежити її зв'язок з етнокультурними факторами;

реконструювати на матеріалі фразеології образ природи та середовища проживання лужичан та впливу цього середовища на мовну картину світу носіїв верхньолужицької мови;

провести реконструкцію реального образу світу людини в мовній картині світу лужичан;

реконструювати на фразеологічному матеріалі характер побуту та духовної культури в мовній картині світу лужицьких сербів.

Об'єктом дослідження обрано фразеологічні одиниці, у яких відбито специфіку мовної картини світу лужицьких сербів. З огляду на необхідність провести цілісну реконструкцію лужицької мовної картини світу, для дослідження узято наступні групи фразеологічних одиниць: “природа, довкілля”, “людина, її інтелект та риси характеру” та “духовна культура”.

Предмет дослідження становить мовна картина світу лужицьких сербів, відображена у фразеології верхньолужицької мови.

Методи дослідження. Основними методами дослідження є синхронно-дескриптивний, з використанням якого проводиться аналіз фактичного матеріалу; порівняльно-типологічний для порівняння семантики фразеологічних одиниць верхньолужицької мови з фразеологічними одиницями інших мов, компонентний для аналізу компонентного складу ФО, лінгвокультурологічний для аналізу взаємозв'язку внутрішньої форми ФО з екстралінгвістичними культурними факторами; методику кількісних підрахунків використано для обчислення загальної кількості одиниць фактичного матеріалу.

Наукова новизна дослідження роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено спробу цілісної реконструкції мовної картини світу лужичан на матеріалі фразеології, поглиблено уявлення про мотивацію внутрішньої форми культурно маркованої фразеології, простежено зв'язок верхньолужицьких фразеологічних одиниць з екстралінгвістичними факторами. Результати роботи мають значення для вивчення національної культури лужицьких сербів.

Теоретичне значення дисертації полягає у виявленні закономірностей функціонування культурно маркованої фразеології верхньолужицької мови, її семантичного та прагматичного потенціалу. Висновки дисертації сприятимуть глибшому вивченню проблеми зв'язку мови та етнопсихології.

Практичне значення дисертаційної праці. Зважаючи на те, що пропонована дисертація є першою працею, у якій робиться спроба цілісного відтворення мовної картини світу найменш чисельного слов'янського народу з урахуванням усіх аспектів його національної культури, а також на те, що в дисертації використано джерельну базу, яка фіксує синхронний зріз фразеологічного запасу мови, ця праця може бути корисним джерелом краєзнавчої інформації для тих, хто цікавиться верхньолужицькою мовою та культурою. Результати роботи можна використати в курсах зі вступу до слов'янської філології, слов'янського лінгвокраїнознавства, спецкурсах з лексикології та фразеології. Дисертаційна робота також може бути корисною тим, хто займається дослідженням слов'янської фразеології в порівняльному аспекті.

Джерела та матеріали для дослідження. Основним джерелом є верхньолужицький фразеологічний словник (за редакцію С. Велькової та А. Івченка), тлумачні та фразеологічні словники російської, української, чеської, польської, німецької мов, перекладні словники.

Теоретичну основу становлять монографічні дослідження та розвідки, присвячені верхньолужицькій та слов'янській культурно маркованій фразеології.

Особистий внесок здобувача. Результати дисертації автор одержав самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження апробовано:

- на міжнародних конференціях: ХІV, XV, XVI, XVII Міжнародних славістичних колоквіумах (Львів, 2005, 2006, 2007, 2008), Міжнародній славістичній конференції, присвяченій 10-ій річниці викладання хорватської мови у Львівському національному університеті імені І. Франка (квітень 2006 р.), XVI Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2007), ХІ, ХІІ Міжнародних сорабістичних семінарах (Львів, 2005, 2007), ІІІ Всеукраїнській науковій конференції молодих учених-філологів “Vivat Academia” (Львів, лютий 2005).

- на щорічних звітних наукових конференціях співробітників університету (кафедра слов'янської філології ЛНУ ім. І. Франка): лютий 2007, 2008.

Публікації. Головні аспекти досліджуваної проблеми висвітлено в семи наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку, списку літератури та списку джерел на 321 позицію. Робота викладена на 213 сторінках, з яких 178 сторінок основного тексту, один додаток та 31 сторінка бібліографії.

2. Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовується вибір теми, з'ясовується стан її наукового вивчення, розкривається актуальність дослідження та його новизна, визначаються мета та завдання роботи, методи дослідження.

Перший розділ - “Верхньолужицька фразеологія та мовна картина світу лужицьких сербів: проблеми та перспективи вивчення” складається з трьох параграфів, у яких висвітлено деякі теоретичні питання фразеології та мовної картини світу.

Верхньолужицька та нижньолужицька мови як мови національних меншин викликають інтерес у представників мовознавчої науки багатьох країн світу, особливо слов'янських. У післявоєнні роки та в останні десятиліття активним вивченням верхньота нижньолужицької мов займались та займаються С. Велькова, Г. Шустер-Шевц, Г. Ріхтер, Я. Шолчіна - у Лужиці, С. Скорвід - у Росії, К. Трофимович - Україні, Ї. Мудра - у Чехії. На сьогодні проблеми верхньолужицької мови вивчає ряд українських вчених: Б. Антоняк, Н. Вус, А. Івченко, О. Лазор, С. Винниченко тощо. У своїх працях сучасні українські сорабісти часто звертаються до фразеологічної тематики, яка надалі залишається мало дослідженою, особливо в аспекті лінгвокультурології.

Одним із ключових понять пропонованої розвідки є поняття “мовна картина світу”. Автором розглянуто концепції мовної картини світу, представлені у працях сучасних спеціалістів з цього питання: Є. Бартмінського, Т. Ців'ян, Р. Гжегорчикової, Й. Мацкєвіч, О. Левченко та інших. У сучасній лінгвістиці розрізняють поняття “концептуальна картина світу” та “мовна картина світу”. До сьогодні між ученими йдуть суперечки щодо трактування та розмежування цих двох понять. Більшість лінгвістів схиляється до того, що концептуальну картину світу слід розуміти як сукупність знань людини про реальний світ, а мовну картину світу - як сукупність знань про дійсність, відбитих у мові. Поняття “мовна картина світу” почало активно фігурувати в лінгвістичних працях другої половини ХХ ст., але одним із перших учених, хто спробував вирішити проблему співвідношення мови та навколишнього світу, який у ній відображено, був В. фон Гумбольдт. Незважаючи на доволі довгий час вивчення цієї проблеми, до сьогодні ведуться суперечки щодо визначення поняття мовної картини світу. Активне дослідження феномену мовної картини світу проводиться в останні десятиліття в польському мовознавстві. Польський дослідник мовної картини світу Є. Бартмінський пояснює термін “мовна картина світу” (МКС) як інтерпретацію дійсності, яка реалізується в сукупності суджень про навколишній світ і є закріплена в мові. Під поняттям “інтерпретація” вчений розуміє той факт, що кожна національна мова інтерпретує, пояснює дійсність, а не копіює її, відбиваючи у своїй системі. На думку вченого, мовна картина світу проявляє себе на всіх рівнях системи конкретної мови.

Складники мовної картини світу. Основними складниками МКС є граматична та лексична частини. За Р. Гжегорчиковою, граматична частина МКС є віддзеркаленням у мові певних історичних закономірностей існування етнічної спільноти. Лексична ж частина мовної картини світу показує, як носії певної мови класифікують явища дійсності.

Шляхи утворення мовної картини світу. Основними засобами утворення МКС є принцип категоризації світу. Як вважає польська дослідниця Й. Мацкєвіч, за допомогою категоризації світу створюється концептуальна (поняттєва) картина світу. Коли ж поняття проходять стадію вербалізації, відбувається утворення мовної картини світу. Є два різновиди категоризації дійсності: логічна й натуральна. Логічна категоризація базується на теорії набору ознак - кожна група об'єднує об'єкти, у яких присутні певні однакові ознаки й однакові прояви цих ознак в однаковому ступені. Натуральна категоризація базується, на думку польської вченої, на понятті прототипу - типового представника ряду об'єктів. У випадку натуральної категоризації, на противагу логічній, значну роль відіграють не дефінітивні ознаки предмету чи явища, а береться до уваги принцип схожості та типовості. Логічну категоризацію можна вважати категоризацією більш наукового плану, а натуральну - побутового. Саме через свою певну “побутовість” натуральна категоризація бере значно більшу участь у творенні мовної картини світу пересічного носія мови, ніж логічна.

Факторами, які впливають на формування мовної картини світу є фактор часу, особливість території проживання етносу-носія мови, демографічний фактор, культурно-історичний розвиток тощо.

Цілісність мовної картини світу носіїв окремої мови полягає у спільності певних типових етно-психолінгвістичних рис для усіх представників етносу-носія мови.

Робоче визначення поняття МКС виглядатиме наступним чином: мовна картина світу - це сукупність уявлень про навколишній світ носіїв певного етносу, яка відображається в системі мови і закріплюється у ній. У системі мовної картини світу навколишня дійсність впливає на мову так само, як і мова, згодом, робить вплив на навколишню дійсність.

Другий розділ - “Природа у дзеркалі верхньолужицької фразеології” складається з семи параграфів, у яких аналізуються образи явищ живої та неживої природи у фразеології та їхній етнолінгвістичний статус. У мовній картині світу лужицьких сербів відображено в першу чергу природні явища та об'єкти, з якими мешканці Лужиці регулярно стикаються в житті. Ними є образи природних стихій у картині світу лужичан: води (padnyж do wody, wodu z dџerkawcom ceraж, dџewjata (dџesata) woda wot pjeluљki byж), вогню (hnaж (hiж) kaћ do wohnja, byж kaћ woheс a pіomjo, nмhdџe je woheс na tшeљe), землі (kaћ jako ze zemje wurostі, kaћ jako by zemja pућrміa nмkoho, krutu zemju pod nohamaj иuж) та повітря ((lohkomyslny) kaћ wмtшik za pjecu, pytnyж, z kotreje strony wмtr wмje, wмtr haжiж), образи представників рослинного (hinity kaћ makowy kwмtk, hіuchi worjech, figowe іopjenjo) та тваринного світу (syty kaћ wjelk wot muљki, ћaby pasж, pшeжeliwa kaћ liљka husatam). Як показує фразеологічний матеріал, образи природних стихій (вогню, води, повітря та землі) виступають у взаємопротиставленні за показниками активності внутрішньої природи, рівнем безпеки та користі для людини та за суб'єктивними характеристиками, наданими їм носіями верхньолужицької мови, які вибудовуються у градаційну шкалу за рівнем суперечливості. Найбільш суперечливим з них є образ води, найменш суперечливим - образ вітру. Загалом лужицькі серби розглядають образи явищ природи, використовуючи такі оціночні категорії: користь або шкода для господарства, безпека/небезпека для людини, рівень чистоти/забрудненості, кількісні характеристики, функції, стосунки явища з людьми, живими істотами та іншими явищами природи. У пропонованому дослідженні ми розглядаємо образи явищ природи у верхньолужицькій фразеології з використанням ще однієї аксіологічної категорії - рівнем одухотвореності. Під цим терміном розуміємо наявність у явища чи об'єкта типових рис, характерних для людини як найбільш одухотвореної істоти. Інакше кажучи, чим більша кількість суто людських рис притаманна певному природному явищу, тим більший у нього рівень одухотвореності. Серед образів явищ довкілля образ природних стихій має найнижчий рівень одухотвореності. Такий самий рівень одухотвореності має образ метеорологічних та астрономічних явищ: сонця (љkrмж so kaћ butra na sіуncu), місяця (do mмsaиka hladaж, z mмsaиkom tepiж), дощу (deљжikej dџerki љtapaж), блискавки (kaћ bіysk z hoіeho jasneho njebja (mуdrych njebjes))

Ідеографічна група “світ рослин” представлена у верхньолужицькій фразеології назвами злакових, овочів, кущів, квітів, дерев, грибів та назвами структурних частин рослини. До названих вище стосовно рослин використовуються також такі оціночні категорії: умови існування: rosж (љuknyж, љuskaж) kaћ hriby ze zemje po deљжu - `швидко рости, з'являтися', приналежність до ряду культурних/добре вивчених рослин, відомих та диких/мало вивчених, іноді загадкових: hdџeћ popjer rosжe - `дуже далеко', територія розповсюдження. Порівняно з образом стихій, образ рослинного світу займає у свідомості лужичан своєрідну проміжну ділянку між живою та неживою природою. Доказом цього є часткове наділення деяких представників рослинного світу людськими характеристиками (lмny kaћ zhniіy pjeсk, stara wjerba, mіodny, kaћ mejska kwмtka).

Ідеографічна група “світ тварин” представлена у верхньолужицькій фразеології назвами більшості представників тваринного світу (диких та домашніх), розповсюджених у Лужиці: so wjerжeж kaћ mucha w zwarje - `нічого не робити', ani ryba ani rak - `щось невизначене, ні риба, ні м'ясо', pшeжeliwa kaћ liљka husatam - `лицемірно доброзичлива людина', so drмж jako pіuћny kус - `багато та напружено працювати', mмж haсbu kaћ psyk pod wopuљu - `бути зганьбленим'. На відміну від образу рослин, образ тварин є значно більшою мірою одухотворений. Майже в усіх випадках йому приписують людські риси інтелекту та характеру.

У третьому розділі “Образ внутрішнього світу людини та міжлюдських стосунків у верхньолужицькій фразеології” розглядається внутрішній світ людини в мовній картині світу лужицьких сербів. Образ інтелектуальних здібностей людини включає в себе концепти “низькі інтелектуальні здібності”, “посередні здібності”, “високі інтелектуальні здібності”, “дуже високі здібності”. У ході дослідження зроблено спробу визначити загальне кількісне співвідношення образів позитивних та негативних рис характеру у фразеології верхньолужицької мови, створення цілісної картини образів позитивних та негативних рис характеру у верхньолужицькій фразеології, визначити, які саме риси характеру в ній відображено, у ході аналізу образу кожної окремої риси характеру у фразеологізмах визначено, які асоціації викликає певний образ риси характеру чи інтелекту у свідомості носіїв верхньолужицької мови. Використовуючи результати аналізу образу кожної риси характеру, зроблено спробу визначити, як виглядає у мовній картині світу лужичан типовий носій цієї риси характеру. Верхньолужицька фразеологія відображає такі риси характеру людини: впертість: spмraж kaћ mіynski kус - `бути впертим', пихатість: chodџiж kaћ paw - `бути пихатим', товстошкірість: zymny kaћ lуd - `товстошкірий', жадібність: byж za pjenjezami kaћ иert za (chudej) duљu - `бути жадібним', нещирість: falљny kaћ Judaљ, falљny kaћ kusaty kус, wobrotny kaћ kуиka, swjata liљka, hіadki kaћ ryba (karp) - `нещира, лицемірна людина' - `нещирий', брехливість: bajki baж - `брехати', у антонімічних парах працьовитість/лінощі dџeіa so njebojeж - `бути працьовитим'/njespjecha honiж - `нічого не робити', lмnja koћa, lмnja ћiіa - `лінива людина', хоробрість/ боязливість: chrobіy kaћ jatшob - `хоробрий'/twarohowy krawиik - `боягуз', досвідченість/недосвідченість: ze wљech bokow љжuwany - `бувалий, досвідчений'/ njezraіy piskar - `молода, недосвідчена людина'. У верхньолужицьких фразеологізмах показано також такі риси характеру, як жорстокість: surowy kaћ tchуr w kurjencu - `жорстока людина', zazіobjeny kaћ ћurk, smilny kaћ Turka - `жорстокий, злий', пихатість: nos do mroжelow kuka nмkomu, z nosom mrужele bosж, nosom mrужele woraж - `пихатий, високомірний' тощо. Образ негативних рис характеру за кількістю фразеологізмів на його позначення значно переважає образ позитивних. Фразеологізми на позначення негативних рис характеру та інтелекту мають також більше експресивне навантаження: hіupy kaћ hnуj, hіupy, zo mohі hіupych z nim іojiж, hіupy, zo mohі jeho na boћi mмsaиk љжuwaж - `нерозумна, недалека людина'. Фразеологізми на позначення рис характеру та інтелектуальних здібностей людини у верхньолужицькій мові часто функціонують з урахуванням гендерних ознак та гендерних стереотипів. Виявляється це передусім у тому, що у верхньолужицькій мові існують окремі фразеологізми на позначення наявності певних рис інтелекту та характеру у жінки: falљna kaћ kуиka - `нещира, лицемірна', zabyжiwa kaћ kуиka - `забудькувата'. Фразеологізмів на позначення суто чоловічих рис інтелекту у верхньолужицькій мові не виявлено. Говорячи про образ міжгендерних стосунків у ФО верхньолужицької мови, зазначмо, що загалом тут, окрім рис інтелекту та характеру відображено також типові риси гендерної поведінки, знову ж таки саме представників жіночої статі: bortu zhubiж - `втратити свою невинність', wjerжata kaћ chorhojиka na tшмљe - `вередлива жінка', pуcжiwa kaћ pastyrska hwмzda - `чиста, невинна' (про дівчину), cholowach chodџiж - `мати владу в сім'ї' (про жінку). Причиною цього вважаємо те, що в основу творення верхньолужицьких фразеологізмів було покладено психологію чоловіка як суб'єкта мови. Суб'єкт сприймає світ за законами своєї психології. Жінка на підсвідомому рівні сприймається чоловіком як його протилежність, чоловік не може до кінця зрозуміти її психології, а тому й у мові жінку, власне, показано як протилежність чоловікові.

У четвертому розділі “Духовна культура та побут лужичан у фразеології” розглядаються національні традиції лужицьких сербів, відображені у фразеології. Одним з найважливіших результатів дисертаційного дослідження є аналіз фразеології верхньолужицької мови, яка несе в собі відбиток духовної культури лужичан. У науці такі ФО прийнято називати культурно маркованими. До культурно маркованих ФО у нашому дослідженні відносимо усталені звороти, у яких відображено побут лужичан, міфологічний та релігійний світогляд, народні свята тощо. Верхньолужицька фразеологія, як показав аналіз, налічує досить велику кількість одиниць, які містять у собі культурно маркований компонент. Аналіз цих фразеологізмів дає змогу створити цілісну картину повсякденного життя корінного населення Лужиці з усіма цікавими реаліями, які відрізняють лужичан від інших слов'янських та неслов'янських народів. Четвертий розділ складається з глав, присвячених топонімній, етнонімній, антропонімній фразеології верхньолужицької мови, образу міфологічних персонажів, християнських традицій у фразеології та образу побуту лужичан в усталених зворотах. Аналіз ономастичної фразеології показав культурологічні аспекти верхньолужицької номінації та образи онімних об'єктів у мовній картині світу лужичан: стереотипні уявлення про жителів певних населених пунктів Лужиці та її околиць: zamoћity kaћ zіoty Domљ w Budyљinje - `дуже багатий', іћeж kaћ Kulowski handler - `нахабно брехати', za kroљik do Drjeћdџan bмћeж - `робити велику роботу за малі гроші', культурологічну символіку лужицьких імен: Hanka Dobrikec - `добра дівчина', hіupy Hans (Hanslk) - `дурна, недалека людина', za Janka mмж nмkoho - `насміхатися з когось, мати когось за дурника', національну самоідентифікацію лужичан та уявлення про сусідні народи: so smмж kaћ Nмmc (slмpc) na tykanc - `сміятися без особливої причини', znaж Иechi a Lechi - `бути досвіченим, побачити світ', pшeklepany kaћ Ћid - `досвічений у фінансових справах та торгівлі', nмchto njeje Cyganam z kapsy wupadnyі - `хтось є пристойного, благородного походження'. У розділах, присвячених образу міфології та християнського світогляду, йдеться про залишки дохристиянського світобачення лужичан, що проявляється у присутності образів міфологічних персонажів у складі верхньолужицьких фразеологізмів зі своїми типовими характеристиками: zmija mмж - `мати джерело багатства сумнівного походження', bіudniиki іojiж - `мріяти про речі, далекі від реальності', so praљeж kaћ pшipoіdnica - `дуже настирливо когось про щось питатись' та християнського світогляду, що виражається у фразеології передусім у сакралізованому образі деяких основних атрибутів християнства: інституту церкви, церковної служби, Біблії тощо: Adam (Hadam) je kmуtr byі nмkomu - `хтось є дуже старий', so chowaж kaћ Jмwa za kerkom - `ховатися, уникати людей', zadwмlowany kaћ Judaљ - `про людину, яка впала у відчай', wмste kaћ amen (hamjeс) w cyrkwi - `щось є однозначним, таким, що не викликає сумнівів', жicho kaћ na (w) kemљach - `дуже тихо', so smjeж kaћ иert, kdyћ kemљerjo spja - `злорадно сміятися'. Як показав аналіз, незважаючи на те, що сьогодні лужичани вважаються однією з найбільш релігійних націй у Європі та на те, що католицька церква відіграє значну роль у житті суспільства, усе ж слід дохристиянського світогляду є ще досить помітним. Важливим елементом лужицького побуту є традиційне весілля, яке має свої самобутні традиції, відображені у фразеології: ћortniwy kaћ braљka na kwasu - “веселий, дотепний”, wupikaж/pikaж so kaћ na kwas - “гарно, по-святковому одягнутися”, witany kaћ Lap-Handrij za kwasne blido - `небажаний, непотрібний', staж kaћ na kwasu - `нічого не робити, коли інші працюють', na cyіy swмt so ћeniж з семантикою `одружитися, не маючи при цьому достатніх засобів для існування', pod иepc pшiсж - `вийти заміж'.

Висновки

У Висновках подано основні результати, отримані у дисертації:

1. Аналіз фразеологічного матеріалу (разом у роботі проаналізовано 946 ФО) дав змогу провести реконструкцію мовної картини світу лужицьких сербів, яка складається з образу навколишнього світу, образу внутрішнього світу людини та образу автентичної лужицької духовної культури.

2. Дослідження, проведене на матеріалі фразеології, дало змогу побачити, що навколишній світ лужицькі серби сприймають, виходячи з суб'єктивних, часто суперечливих критеріїв, які вони приписують тому чи іншому явищу дійсності. Критерії ці залежать від походження явища чи об'єкту (природне, соціальне, внутрішньо-психологічне) та впливу на свідомість носіїв верхньолужицької мови. Саме цей вплив, як показує дослідження, є одним з вирішальних у формуванні мовної картини світу носіїв верхньолужицької мови.

3. В оцінних характеристиках стосовно явищ природи беруться до уваги два фактори: безпека / небезпека для людини та наявність / відсутність користі для людини. У випадку з образом тваринного світу додається третій, дещо складніший чинник - схожість образу представника тваринного світу з людиною за її характером та стосунки представника тваринного світу з людиною.

4. Найвищий рівень суперечливості притаманний оцінними характеристикам образу природних стихій, які мають подвійну та непередбачувану природу. Наближеними до нейтральних можна вважати оціночні характеристики образу світу рослин, представники якого не несуть на собі яскраво виражених негативних чи позитивних оцінок. Образу світу тварин, навпаки, надано цілу низку яскравих оціночних характеристик як негативних, так і позитивних.

5. Аналіз показує, що, спостерігаючи за об'єктами живої природи, лужицькі серби, як і інші народи, виділяли для себе ті ознаки, які здавалися їм найбільш яскравими. Це, на нашу думку, є причиною того, що багато фразеологічних одиниць верхньолужицької мови з флористичним та зоосемантичним компонентом яскраво зображає лише одну характерну ознаку об'єкта живої природи (наявність фразеологізмів з компонентом kaі, у яких образ капусти символізує лише цінну власність, фразеологізмів з компонентом liљka, де лисицю зображено виключно як хитру та підступну тварину і ворога багатьох свійських тварин тощо).

6. У межах групи ФО “жива природа” лужичани розрізняють рослинний та тваринний світ, із яких останній сприймається з більшою мірою суб'єктивності, ніж перший. Зоосемантичний компонент використовується у фразеології здебільшого для позначення рис людського характеру, що наводить на думку про більший рівень одухотвореності його образу, у той час як рослинний світ, якому не приписуються людські риси характеру, сприймається як менш одухотворений і за своїми характеристиками займає своєрідне проміжне положення між живою та неживою природою. Приписування лужичанами одухотвореності об'єктам живої природи є результатом виявлення в них певного раціонального начала, а звідси й передбачуваності їх поведінки, чого не можна сказати про неодухотворену ірраціональну неживу природу, зокрема про некеровані природні стихії. За виявленням раціонального начала природні явища та об'єкти в мовній картині світу лужицьких сербів вибудовуються в ієрархічну структуру, яка починається від стихій і в напрямку зростання тяжіє до людини як до еталону одухотвореності: Неодухотворені явища та об'єкти: (природні стихії, явища неживої природи) > частково одухотворені: явища живої природи (рослинний світ) > одухотворені: явища живої природи (тваринний світ) > людина. Людина має найвищий рівень одухотвореності і є об'єктом як природним, що виявляється в порівнянні її у свідомості лужичан з об'єктами природи, так і соціальним, що виявляється в наявності в людини матеріальної та духовної культури.

7. Поняття “людина” в етнолінгвістичному контексті часто виступає як синонім поняття “представник свого народу”. Чужим народом, з яким лужичани найчастіше контактують, є німці. Судячи з того, як зображені німці у верхньолужицькій фразеології, стосунки між цими двома етносами складалися не дуже вдало: лужичани вважають німців чужими їм за культурою та недалекими в розумовому плані людьми. Окрім того, у МКС носіїв верхньолужицької мови “свої”, тобто лужичани представлені як носії рідної сільської культури, а “чужі”, у даному випадку німці, як носії міської, індустріальної культури. Образи інших народів, які населяють територію Лужиці (роми, євреї) та народів, з якими лужичани територіально межують, представлені у фразеології не так яскраво. Хоча про ізольованість лужицького суспільства у фразеології прямих свідчень немає, але непрямими свідченнями цього вважаємо 1) - образ власне німців, у чиїй ізоляції лужичани й перебували довгий період часу і 2) - протиставлення лужичанами “свого” лужицького способу життя “чужому”, під яким у більшості випадків розуміють німецький і 3) - відсутність більш детальних спостережень за сусідніми народами, на нашу думку, також свідчать про певний прояв у лужичан психології ізольованого народу. Ізольованість лужичан, однак, не є явищем виключно негативним, оскільки дало можливість зберегти у мові відбитки народної культури й ментальності, на чому також робиться акцент у фразеології. Однією з типових рис лужицької ментальності є, за результатами дослідження, релігійність. Ця риса проявляється у особливому ставленні представників цієї слов'янської нації до католицької та протестантської церкви як до інституту, без якого нормальне функціонування лужицького суспільства є неможливим. Релігійність як одна з типових рис лужицької ментальності, відображена у фразеології, є історично обумовленою, оскільки саме церква протягом століть чи не найбільше сприяла об'єднанню лужицької нації. З іншого боку, було б неправильним твердити, що при такому потужному впливі церкви на життя лужичан язичницький елемент повністю зник. Фразеологічний матеріал довів, що сьогодні серед лужицького народу побутують вірування, що сягають корінням у дохристиянську епоху.

8. Не менш важливою характерною рисою мовної картини світу лужичан, яку вдалося виявити при аналізі фразеологічного матеріалу, - це наявність у ній тематики, пов'язаної з традиційним сільським господарством. Іншими словами, лужицькі серби багато в чому бачать світ “очима селян”. Такою рецепцією пояснюється поділ носіями верхньолужицької мови об'єктів та явищ на “корисні” та “некорисні” для людини, тобто на ті, що можуть бути використані в господарстві, та ті, що не можуть. Поділ на “корисність” і “некорисність” охоплює значну частину верхньолужицької фразеології. Цим самим чинником мотивується також наявність таких критеріїв оцінки явищ, як “безпека” та “небезпека”, під якими розуміється саме безпека для ведення сільського господарства. Традиційним заняттям лужичан спокон віку було сільське господарство, порівняно незначна кількість лужичан жила та працювала в містах на виробництві, а тому й не є дивною наявність сільськогосподарської тематики у верхньолужицькій фразеології. Про те, що традиційно лужицька ментальність формувалася в умовах сільського життя, свідчить також наявність значної кількості фразеологічних одиниць на позначення лінощів, небажання або невміння працювати фізично тощо (саме лінощі та неправильний підхід до ведення господарства знайшли в мовній картині світу лужичан особливо яскраве втілення), а також наявність достатньо великої кількості ФО з компонентами-реаліями, пов'язаними з весільними та іншими характерними традиціями лужицького села.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Моторний О. Загальні географічні назви у складі верхньолужицьких фразеологізмів / О. Моторний // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 40. Частина 2. - Львів, ЛНУ ім. І. Франка, 2007. - С. 101-104.

2. Моторний О. Семантичні особливості фразеологізмів верхньолужицької мови з компонентом hіowa / Олександр Моторний // Проблеми слов'янознавства. - Львів, 2005. - Вип. 55. - С. 212 - 218.

3. Моторний О. Лужицький національний гумор та його вираження у фразеології / О. Моторний // Мова і культура. (науковий журнал). - Київ.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. - Вип. 10. - Т. І (101). - С.158-163.

4. Моторний О. Гендерні стереотипи у фразеології верхньолужицької мови / О. Моторний // Мова і культура. (Науковий журнал). - Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 11. - Т. ІХ (121). - с. 141-145.

5. Моторний О. Фразеологія верхньолужицької мови з рослинним компонентом / Олександр Моторний // Питання сорабістики (матеріали ХІІ Міжнародного сорабістичного семінару) / за редакцією В. Моторного та Д. Шольце. - Львів; Будишин, 2006. - С. 153-159.

6. Моторний О. Образ вогню і води у верхньолужицькій фразеології / Олександр Моторний // Питання сорабістики (матеріали ХІІ Міжнародного сорабістичного семінару) / за редакцією В. Моторного та Д. Шольце. - Львів ; Будишин, 2006. - С. 179-185.

7. Моторний О. Топоніми у складі верхньолужицької фразеології / Олександр Моторний // Питання сорабістики (матеріали ХІІ Міжнародного сорабістичного семінару). - Львів ; Будишин, 2009. - с. 86-93.

Анотація

Моторний О. А. Лінгвокультурологічний компонент у фразеології верхньолужицької мови. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.03 - слов'янські мови. - Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню фразеології верхньолужицької мови в культурологічному аспекті. У роботі проаналізовано культурно марковану фразеологію, що відображає мовну картину світу лужицьких сербів.

У роботі подано визначення поняття мовної картини світу (МКС) та його відмінність від поняття концептуальної картини світу. Визначено основні складники МКС, фактори, що впливають на її формування, поняття цілісності МКС. Аналізується образ навколишнього світу у верхньолужицькій фразеології. Лужицькі серби класифікують оточуючу дійсність, беручи до уваги фактор одухотвореності явища. Неодухотвореними явищами у свідомості лужицьких сербів виступають явища неживої природи, яким не можна приписати однозначних оцінних характеристик. Найвищий ступінь одухотвореності притаманний образу представників тваринного світу. Образ рослинного світу за рівнем одухотвореності займає проміжну позицію між образом неживої природи та фауни.

Внутрішній світ людини представлено у фразеології верхньолужицької мови трьома ідеографічними групами: “риси характеру”, “особливості інтелекту” та “соціальна взаємодія чоловіка та жінки”.

Розглянуто міфологічну та релігійну свідомості лужичан, особливості повсякденного життя, народні традиції та обряди, уявлення про життєвий цикл у фразеології. Тут також подано аналіз топонімної, етнонімної та антропонімної фразеології верхньолужицької мови.

Ключові слова: фразеологія, верхньолужицька мова, Лужиця, мовна картина світу, мовний образ, реконструкція, національна культура, національно маркована фразеологія.

Аннотация

Моторный А. А. Лингвокультурологический компонент во фразеологии верхнелужицкого языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.03 - славянские языки. Институт языкознания имени А. А. Потебни НАН Украины. Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию фразеологии верхнелужицкого языка в культурологическом аспекте. В работе проанализирована культурно маркированная фразеология, отображающая языковую картину мира лужицких сербов. Реконструкция языковой картины мира лужицких сербов на материале данных фразеологии осуществляется как в украинском, так и в славянском языкознании впервые.

В работе дано определение понятия языковой картины мира и его отличие от понятия концептуальной картины мира. Определены её составные части (лексическая и грамматическая), пути создания языковой картины мира (принцип логической и категориальной категоризации мира, создание концептуальной картины мира, процесс вербализации понятий), указаны факторы, влияющие на её формирование (фактор времени, особенности территории обитания этноса-носителя языка, демографический фактор, культурно-историческое развитие), понятие целостности языковой картины мира (общность определённых типичных этно-психолингвистических черт для всех представителей этноса-носителя языка). Так же в работе дано определение понятиям языковой метафоры, языкового образа, стереотипа, культурно маркированной фразеологии.

В диссертации анализируются труды авторитетных учёных славянского мира, в том числе украинских и серболужицких, занимающихся вопросом взаимосвязи фразеологии и культуры.

В работе анализируется образ окружающего мира во фразеологии верхнелужицкого языка. Лужицкие сербы классифицируют окружающую действительность, принимая во внимание фактор одухотворённости явления. Наивысшая степень одухотворённости присуща образу человека (иными словами, образ человека является эталоном одухотворённости). Не одухотворёнными явлениями в языковой картине мира лужицких сербов выступают явления неживой природы, которым нельзя приписать однозначных оценочных характеристик. Наивысшая степень одухотворённости по данным фразеологии присуща образам представителей животного мира (именно образ животного мира наиболее приближен к человеку). Объекты мира растений занимают промежуточную позицию между первыми и вторыми.

Внутренний мир человека представлен во фразеологии верхнелужицкого языка тремя идеографическими группами: “черты характера”, “особенности интеллекта” и “социальное взаимодействие мужчины и женщины”. Анализ показал, что особой экспрессивностью помечены фразеологические единицы, отображающие негативные черты характера и низкие интеллектуальные способности. Касательно третьей идеографической группы, в ней отображены особенности взаимоотношений мужчины и женщины в традиционном лужицком обществе. При этом максимальное внимание уделено именно стереотипу поведения в обществе женщины.

Духовной культуре лужичан и их быту посвящён отдельный раздел исследования. В этом разделе рассматриваются мифологическое и религиозное сознание лужичан, их взаимовлияние, особенности народного быта и повседневной жизни лужицких сербов в сельской местности. Именно сельскохозяйственный быт и сельскохозяйственная культура имели большое влияние на формирование языковой картины мира лужичан, и фразеологический материал является весомым тому подтверждением. Здесь же рассмотрены на материале фразеологизмов самобытные народные традиции и обряды лужичан, представления о жизненном цикле во фразеологии, анализируется топонимная, этнонимная и антропонимная фразеология верхнелужицкого языка.

В выводах сделана попытка на основе полученных результатов воссоздать языковую картину мира типичного носителя верхнелужицкого языка.

Ключевые слова: фразеология, верхнелужицкий язык, Лужица, языковая картина мира, языковой образ, реконструкция, национальная культура, национально маркированная фразеология.

Summary

Motornyy O. Lingual Culturological Component in the Phraseology of Upper Lusatian Language. - manuscript.

The dissertation deals with the phraseology of Upper Lusatian language in the aspect of culturology. Cultural-marked phraseology, reflecting the language world picture of Upper Sorbs has been studied in this work.

The definition of language world picture and its difference from conceptual world picture have been given here. The structural parts of language world picture and factors that influence it have also been given in the dissertation.

The image of environment in Upper Lusatian phraseology is the topic of first part of the dissertation. Sorbs classify the phenomena and objects of environment according to its spirituality. The phenomena of inorganic nature are considered to be nonspiritualized or to have very low level of spiritualization.

The internal world of human is represented in the Upper Lusatian phraseology in three ideographic groups: “Features of Character”, “Features of Intellect” and “Social Interaction Between Man and Woman”. The analysis has shown that phraseological units with the image of negative features of intellect and character have high level of expressivity. Dealing with the third ideographic group, here one can see the relations between man and woman in traditional Lusatian society.

The third part of the dissertation is dedicated to the inner culture of Lusatia. Here the mythological and religion conscious on the basis of phraseology are explored, the image of every day life, traditions, holydays, the image of life cycle. This article also deals with the Upper Lusatian toponimical, ethnonimical and anthroponomical phraseology.

In the Conclusions the main results of the dissertation are given. On the basis of these results the language world picture of typical Upper Lusatian speaker is given.

Key-words: phraseology, Lusatia, Upper Lusatian language, language world-picture, reconstruction, image, national culture.

Размещено на Allbest.ru