Засоби вираження семантичної категорії пасивності в оригіналі та перекладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

Засоби вираження семантичної категорії пасивності в оригіналі та перекладі

Коккіна Ліліта Рейнісівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі французької філології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Марінашвілі Мальвіна Джангізівна, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, завідувач кафедри французької філології.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Чередниченко Олександр Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри теорії і практики перекладу з романських мов імені М. Зерова інституту філології,

кандидат філологічних наук, доцент Федорова Лариса Олександрівна, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", доцент кафедри теорії, практики та перекладу французької мови.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к. філол. н. Клименко Л.В.

Анотація

мова перекладацький дивергентний

Коккіна Л.Р. Засоби вираження семантичної категорії пасивності в оригіналі та перекладі (на матеріалі українських перекладів французьких художніх текстів). ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.16 ? перекладознавство. ? Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному вивченню особливостей відтворення різнорівневих засобів вираження семантичної категорії пасивності при перекладі французьких прозових текстів українською мовою на основі зіставного аналізу конвергентних та дивергентних ознак цих засобів у системах досліджуваних мов. Встановлено міжмовні розбіжності системного, нормативного та узуального характеру, що зумовлюють використання перекладацьких трансформацій на семантичному та прагматичному рівнях еквівалентності, а саме: заміна морфологічного засобу позначення пасивної дії синтаксичним, лексичним або фразеологічним; транспозиція; зміна персональності/імперсональності; гіпонімічний переклад; гіперонімічний переклад; метонімічний переклад; антонімічний переклад; поширення; експлікація; опущення; інтерполяція підмету. Визначено вплив перекладацьких рішень на повноту відтворення авторської інтенції у перекладі.

Ключові слова: семантична категорія пасивності, конвергентні ознаки, дивергентні ознаки, перекладацькі трансформації, рівні еквівалентності.

Аннотация

Коккина Л.Р. Средства выражения семантической категории пассивности в оригинале и переводе (на материале украинских переводов французских художественных текстов). ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. ? Киевский национальный университет имени Т.Г. Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию особенностей передачи разноуровневых средств выражения семантической категории пассивности при переводе французских прозовых текстов на украинский язык на основе сопоставительного анализа конвергентных и дивергентных признаков этих средств в системах современных французского и украинского языков. Универсальность семантической категории пассивности, способами выражения которой являются языковые единицы разных уровней (морфологического, синтаксического, лексического), позволяет осуществить сравнение инвентаря языковых средств для отображения идентичной внеязыковой ситуации в исследуемых языках.

Межъязыковое сходство в средствах выражения пассивности действия обусловлено принадлежностью исследуемых языков к номинативному строю и, соответственно, существованием подобных конструкций и ограничений на их употребление, которые регулируют отношения внутри семантической категории, то есть распределением функций между разными типами выражения пассивности. Межъязыковые расхождения в средствах выражения пассивности действия являются следствием различия системных, нормативных и узуальных характеристик французского и украинского языков. Разная степень взаимосвязанности и взаимообусловленности пассивности с другими языковыми категориями также влияет на расхождения в употреблении средств ее выражения. Установлено, что аналитический пассив, возвратный пассив, отглагольные прилагательные, инфинитивные конструкции типа существительное/прилагательное + а + инфинитив, рефлексивно-каузативные конструкции, которые являются основными средствами выражения пассивности действия во французском языке, помимо типичных для современного украинского языка средств выражения пассивности действия: конструкций аналитического пассива, форм на -но, -то, возвратно-пассивных глаголов, передаются также неопределённо-личными и безличными конструкциями, конструкциями с модальными глаголами, активными предложениями с трансформацией субъектно-объектных отношений, возвратными глаголами, пассивными причастиями, прилагательными, отглагольными существительными, контекстуальными перифразами, выступающими в украинском языке переводческими соответствиями французских способов выражения пассивности действия. Если выбор определенного средства выражения пассивности действия в оригинале зависит от идиолекта автора, авторской интенции, то при его передаче ключевую роль играет переводческое решение.

При переводе структур, которые характеризуются параллелизмом, таких как: формы аналитического пассива, возвратный пассив, отглагольные прилагательные, достигается переводческая эквивалентность синтаксического уровня, самого нижнего в иерархии уровней (А.Д. Швейцер). Трансформации грамматического (транспозиция, замена синтаксической структуры предложения, замена морфологических и синтаксических средств лексическими и фразеологическими) и лексико-синтаксического (гипонимические, гиперонимические, метонимические замены, антонимический перевод) типов делают вероятным достижение компонентного и референциального подуровней семантического уровня эквивалентности путем замены французских средств типично украинскими. В большинстве случаев за счет использования приемов экспликации, расширения, опущения достигается прагматический уровень эквивалентности. Использование в процессе перевода трансформаций комбинированного типа является следствием разной организации языковых систем (подчинение синтаксических элементов, особенности сочетаемости слов и т.д.). Выделение и классификация факторов, являющихся предпосылкой использования переводческих трансформаций для передачи средств выражения пассивности действия, позволяет применить полученные результаты в дальнейших переводоведческих исследованиях.

Ключевые слова: семантическая категория пассивности, конвергентные признаки, дивергентные признаки, переводческие трансформации, уровни эквивалентности.

Annotation

Kokkina L.R. Means of expressing of semantic category of passivity in the original text and its translation (on the material of French fiction texts's Ukrainian translation). - Manuscript.

A thesis for the scholarly degree of the Candidate of Philology in speciality 10.02.16 - Translation Studies. - Kiyv T.G. Shevchenko National University - Kiyv, 2009.

The thesis focuses on the complex study of the features of rendering diverse means of expressing the semantic category of passivity when translating French fiction texts into the Ukrainian language on the basis of comparative analysis of convergent and divergent marks of those means in the systems of the languages under consideration. Interlingual distinctions of a systemic, normative or usage nature have been established which cause the use of translational transformations on the semantic and pragmatic levels of translational equivalence, namely: the substitution of morphological way of designation of a passive action with the syntactical, lexical or phraseological ones; transposition; personality/impersonality shift; hyponymic translation; hyperonymic translation; metonymical translation; antonymic translation; expansion; explication; omission; interpolation of the subject. The influence of translational solutions on the completeness of the rendering of the author's communicative intention in the translation has been defined.

Key words: semantic category of passivity, convergent marks, divergent marks, translational transformations, levels of equivalence.

1. Загальна характеристика роботи

Однією з основних ознак сучасного перекладознавства є спрямованість на розробку питань, пов'язаних з проблемами перекладу художньої літератури, і зокрема, на комплексний аналіз корелятивних мовних явищ в текстах оригіналу та перекладу. Реферована робота присвячена дослідженню особливостей відтворення семантики пасивності дії у перекладі французьких художніх текстів українською мовою. Вивчення різнорівневих засобів вираження семантичної категорії пасивності (СКП) у міжмовному просторі вможливлюється завдяки її універсальному характеру. У межах цієї проблеми висвітлюються нові аспекти питання суб'єктно-об'єктних відносин, переводячи його в царину перекладознавства.

Порівняння окремих засобів вираження семантичної категорії пасивності французької та української мов, опис можливостей їх взаємного перекладу було здійснено в працях з теорії та практики перекладу вітчизняних мовознавців (М. Венгренівська, А. Гнатюк, О. Чередниченко, Л. Федорова). Релевантними для нашого дослідження є результати зіставлення засобів вираження пасивності у російській (Г. Басова), іспанській (І. Гамяніна, О. Залєснова, М. Коломієць, І. Мєльцев, В. Шишков, С. Фокін), чеській (Й.Андерш) мовах з типовими українськими засобами позначення пасивної дії. Французький пасив зіставлявся із пасивом англійської (Д. Лайонз), ігбо (О. Оківелу), німецької (Ш. Баллі, M. Линд), шведської (Х. Вандепут), російської (Т. Алісова, В. Гак, Г. Савєл'єва, В.Щетінкін), італійської (Т. Алісова), баської (Ж.-Б. Койос), берберської (С. Шейкер), казахської (Г. Имамбаева) мов. Проте, низка питань, пов'язаних з категорією пасивності дії, засобами її вираження у різноструктурних мовах та їх перекладацькими відповідниками, потребує комплексного дослідження.

Актуальність визначається важливістю для сучасного перекладознавства системного вивчення граматичних, функціонально-семантичних та прагматичних аспектів художнього перекладу. Відсутність праць, присвячених комплексному дослідженню та зіставленню різнорівневих засобів вираження пасивності дії у французькій та українській мовах, як мовах оригіналу й перекладу, також імплікує актуальність нашого дослідження.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної теми кафедри французької філології “Функціонально-семантичне та когнітивне дослідження французької мови (внутрішньомовний і міжмовний аспекти)” (№ держ. реєстрації 0107U010630). Тему затверджено Вченою радою факультету РГФ (протокол № 8 від 17.04.2007 р.) і включено до тематичного плану науково-дослідних робіт Одеського національного університету імені І.І. Мечнікова (наказ ОНУ № 1242-18 від 15.05.2007 р.). Об'єктом дослідження є мовні засоби вираження семантичної категорії пасивності у французькій та українській мовах і текстах оригіналу та перекладу.

У процесі дослідження було розглянуто всі основні засоби вираження семантичної категорії пасивності у французькій (аналітичний пасив, зворотний пасив, рефлексивно-каузативні конструкції, віддієслівні прикметники, інфінітивні конструкції) та українській (аналітичний пасив, зворотна форма дієслова зі значенням пасивності, форми на -но, -то) мовах та інші, менш уживані в досліджуваних мовах засоби позначення пасивності.

Предмет дослідження - особливості функціонування засобів вираження семантичної категорії пасивності та їх відтворення при перекладі французьких художніх текстів українською мовою.

Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні особливостей відтворення різнорівневих засобів вираження семантичної категорії пасивності при перекладі французьких прозових текстів українською мовою на основі зіставного аналізу конвергентних та дивергентних ознак цих засобів у системах сучасних французької та української мов.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

здійснити порівняльний аналіз структури та семантики мовних засобів, що виражають пасивність дії у французькій та українській мовах;

визначити комунікативну функцію досліджуваних засобів у французькому художньому тексті;

скласти інвентар перекладацьких відповідників французьких засобів вираження пасивності дії;

виокремити типи перекладацьких трансформацій у відтворенні значення пасивності дії українською мовою;

визначити зв'язок між дивергентними рисами систем французької та української мов і перекладацькими трансформаціями;

схарактеризувати вплив перекладацьких рішень на повноту відтворення семантики пасивності у перекладі.

Поставлені завдання й особливості фактичного матеріалу зумовили комплексне використання таких основних методів дослідження: описовий (для представлення диверсифікації засобів вираження пасивності дії у досліджуваних мовах), ономасіологічний (для визначення мовленнєвих можливостей позначати пасивну дію) з елементами семасіологічного аналізу (для виділення у певних поліфункціональних мовних конструкціях можливості позначати пасивну дію); контрастивний аналіз (для встановлення збігу та розбіжностей у функціонуванні засобів вираження пасивності дії французької та української мов); зіставний аналіз текстів оригіналу й перекладу (для виявлення перекладацьких відповідників засобів вираження семантичної категорії пасивності та перекладацьких трансформацій); елементи контекстуального (для виявлення залежності семантики пасивних конструкцій від текстуального оточення) та трансформаційного (для демонстрації семантичної тотожності трансформованих форм вираження пасивності дії) аналізів. Для характеристики вживаності аналізованих конструкцій у текстах здійснено кількісний аналіз.

Методологічною основою дослідження є праці теоретиків художнього перекладу (Л. Бархударова, Р. Зорівчак, В. Карабана, В. Комісарова, В. Коптілова, М. Новикової, О. Чередниченка, О. Швейцера та ін.) та вчених, які досліджували різні аспекти категорії пасивності (А. Бєлової, О. Бондарка, Ф. Брюно, Р.-Л. Вагнера та Ж. Пеншон, Д. Гаатона, В. Гака, Ж. Дюбуа, Л. Ілії, Є. Корді, Л. Купфермана, Л. Медведєвої, К. Мюллера, О. Соважо, Л. Теньєра, А. Холодовича, В. Храковського).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснено зіставний аналіз різнорівневих мовних засобів вираження пасивності дії у французькій та українській мовах; виявлено зв'язок між ідіолектом авторів та авторськими преференціями щодо засобів вираження пасивності дії; класифіковано основні перекладацькі відповідники французьких засобів вираження пасивності дії; системно досліджено можливі типи перекладацьких трансформацій у відтворенні французьких засобів вираження пасивності дії українською мовою; визначено формальні та семантичні чинники, що зумовлюють перекладацькі трансформації; схарактеризовано залежність повноти відтворення пасивності дії від перекладацьких рішень.

На захист виносяться такі положення:

Пасивність є універсальною семантичною категорією. Спрямованість дієслівної дії на семантичний об'єкт, що є синтаксичним суб'єктом, виражається у французькій та українській мовах за допомогою як формально тотожних граматичних засобів, так і тих, що не співпадають за формальними ознаками, але є типовими для кожної з досліджуваних мов. Кількісну перевагу засобів вираження пасивності дії у французькій мові в порівнянні із українською зумовлено граматичними, лексичними, стилістичними особливостями їх функціонування. Прямий порядок слів, полісемічність дієслів, їх комбінаторні властивості є передумовою диверсифікації засобів вираження пасивності дії у французькій мові. Вільний порядок слів та широка сполучуваність дієслів є чинником меншої поширеності засобів вираження пасивності дії в українській мові.

Існування різних засобів вираження пасивності дії у французькій мові дає авторові художнього тексту можливість повноцінно реалізувати свій комунікативний намір, тобто досягти не тільки прагматичної цілі, але й поетизувати мовлення відповідно до стилю та поставленої мети за рахунок свідомого використання певного засобу вираження пасивності дії, відтворення чого є головним завданням при перекладі.

Основними перекладацькими відповідниками французьких засобів вираження пасивності дії в сучасній українській мові є: конструкції аналітичного пасиву; зворотні та зворотно-пасивні дієслова; неозначено-особові й безособові конструкції; конструкції з модальними дієсловами; безособові форми на -но, -то; активні речення з трансформацією суб'єктно-об'єктних відносин; пасивні дієприкметники; прикметники; віддієслівні іменники; контекстуальні перифрази. У відтворенні семантики пасивної дії українською мовою домінуючими перекладацькими трансформаціями є: заміна одного морфологічного засобу іншим; заміна морфологічного засобу синтаксичним, заміна морфологічного засобу лексичним; заміна морфологічного засобу фразеологічним; транспозиція; зміна персональності/імперсональності; гіпонімічний переклад; гіперонімічний переклад; метонімічний переклад; антонімічний переклад; поширення; експлікація; опущення; інтерполяція підмету.

Міжмовні розбіжності системного, нормативного або узуального характеру у функціонуванні засобів вираження пасивності дії є основним чинником використання перекладацьких трансформацій. Відсутність в українській мові структур, типових для французької мови (рефлексивно-каузативні конструкції, інфінітивні конструкції) або обмеження на вживання їх формальних еквівалентів (аналітичний пасив, зворотний пасив) зумовлює необхідність компенсації втрачених елементів шляхом відображення пасивності дії типовими українськими способами за рахунок використання комбінованих семантичних та лексико-граматичних трансформацій. Завдяки таким трансформаціям досягається семантична та прагматична рівноцінність перекладу досліджуваних одиниць. На ступінь відтворення авторського наміру вказати на пасивний характер дії в тексті перекладу значно впливають перекладацькі преференції, оскільки перекладацьке рішення обрати певний із декілька можливих спосіб відтворення засобу вираження пасивності дії може призвести до втрати суттєвих елементів тексту (змістових, композиційних, тощо). Теоретичне значення роботи полягає насамперед у тому, що результати дослідження поглиблюють розуміння трансформаційних процесів, що відбуваються при перекладі засобів вираження пасивності дії з французької мови на українську, та основних чинників, що їх зумовлюють. Систематизація прийомів перекладу дозволяє скласти інвентар перекладацьких відповідників для його подальшого використання в аналізі окремих видів вираження пасивності дії в перекладознавчому аспекті на матеріалі текстів інших функціональних стилів.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання матеріалів дослідження з дидактичною та прескриптивною метою для написання навчальних і методичних посібників з перекладу з французької мови на українську, в навчальних курсах з теорії та практики перекладу й порівняльної граматики французької та української мов, а також у дослідницькій роботі студентів і аспірантів.

Матеріалом дослідження послужили 30 оригінальних текстів 20-ти французьких авторів та їх опубліковані українські переклади. До аналізу було залучено тексти різножанрових прозових творів (романи, новели, оповідання, казки). Проаналізовано 3240 прикладів вживання засобів вираження пасивності дії у французькій мові. Для вивчення функціонування засобів вираження пасивності дії в сучасній українській мові було використано тексти 8 українських авторів кінця XX-початку XXI століття.

Апробація роботи. Основні положення та практичні результати дослідження обговорювались на таких конференціях: Міжнародній науковій конференції “Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва” (Київ, 2001), VIII Міжнародній науковій конференції “Функциональная лингвистика. Язык. Человек. Власть.” (Ялта, 2001), VIII Міжнародній науковій конференції “Функциональная лингвистика. Итоги и перспективы” (Ялта, 2002), IV Міжнародній науково-методичній конференції “Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Суми, 2003), II Всеукраїнській науковій конференції “Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства” (Чернівці, 2008), на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (2001, 2002, 2006, 2007, 2008, 2009).

Публікації. Основні результати дослідження відображено у 8 публікаціях, в тому числі 5 одноосібних статтях у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та 3 додатків у вигляді таблиць. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 222 сторінки, з них основного тексту - 169 сторінок. Список використаних джерел містить 325 найменувань, лексикографічних джерел - 5 позицій, джерел фактичного матеріалу - 69 позицій.

2. Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, схарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, представлено матеріал дослідження, його структуру, подано інформацію про апробацію основних положень дисертації.

У Першому розділі - “Теоретичні передумови дослідження категорії пасивності в зіставному та перекладознавчому аспектах” - здійснено огляд досліджень вітчизняних і зарубіжних мовознавців, присвячених загальнотеоретичним питанням, що пов'язані з функціонуванням засобів вираження пасивності дії у внутрішньомовному та міжмовному аспектах. Зокрема, наводиться визначення СКП, визначаються чинники доцільності зіставного дослідження даної категорії, розглядаються основні типи перекладацьких трансформацій, які уможливлюють відтворення авторської інтенції у перекладі засобів вираження пасивності дії, характеризуються шляхи досягнення перекладацької еквівалентності при відтворенні мовних засобів вираження пасивності. Визначення базового поняття даного дослідження, семантичної категорії пасивності, уможливлюється завдяки попередньому розгляду таких корелятів як категорія, семантична категорія, становість, пасивність (О. Бондарко, В. Гак, О. Кубрякова, О. Селіванова).

Ґрунтуючись на інтерпретації концепції семантичної категорії О. Бондарка та семантичній дефініції категорії пасивності В. Гака, ми розглядаємо семантичну категорію пасивності як універсальну, всі інваріанти якої слугують для вираження спрямованості дієслівної дії на семантичний об'єкт, котрий займає позицію синтаксичного суб'єкта. Традиційно вона протиставляється семантичній категорії активності. Засоби вираження семантичної категорії пасивності в нашому дослідженні умовно поділяються на основні й додаткові.

Семантична категорія пасивності є ширшою за граматичну категорію пасиву, яка традиційно визнається основним засобом вираження пасивності дії. Існують загальні тенденції сучасної мови, які впливають на розвиток засобів вираження пасивності як семантичної категорії: тяжіння до розчленування висловлення, збільшення автономності залежних синтаксичних одиниць, предикативна конденсація, розвиток експресивно-емоційних засобів мови (Н. Раєвська). Використання пасиву зумовлюється багатьма чинниками стилістичного (О. Соважо), контекстуального (Л. Расторгуєва) та психологічного (А. Загнітко, Р. Елюер) характеру, але серед лінгвістів, що займаються цим питанням, немає одностайної думки щодо механізму вибору саме пасивної конструкції. Важливим у цьому плані є поняття інтенціональності (О. Бондарко). Щодо французької мови, де порядок слів регулюється незмінними законами, і мовець не має такої свободи розташування членів речення як в українській, то пасив є подекуди єдиним засобом вираження підлеглості дії.

Достатньо велика кількість теоретичних досліджень та практичних спостережень художнього перекладу у сучасному перекладознавстві, свідчить на користь актуальності розробок у галузі окремих теорій перекладу (І. Алексєєва, В. Виноградов, Р. Зорівчак, В.Коптілов, І. Корунець, Ю. Оболенська, О. Чередниченко та ін.) і не виключає постійного виникнення нових питань, які потребують висвітлення. У цьому сенсі, зіставне вивчення засобів вираження СКП у французькій та українській мовах з подальшим використанням результатів контрастивного дослідження у перекладознавчому аспекті видається закономірним.

Аналіз ступеня відтворення авторської інтенції при перекладі засобів вираження СКП є одним з етапів зіставного вивчення функціонування цих одиниць у двох досліджуваних мовах, оскільки напрямки шляхів подолання розбіжностей між мовами оригіналу та перекладу зумовлюються необхідністю збереження авторського наміру, тобто вибору певного варіанту вираження пасивності із врахуванням особливостей структури взаємовідносин між різними елементами досліджуваної категорії в мові перекладу.

Опис та класифікацію виокремлених українських перекладацьких відповідників французьких засобів вираження СКП та систематизацію перекладацьких трансформацій здійснено на основі семіотичної моделі рівнів еквівалентності О. Швейцера, за якою досягнення перекладацької еквівалентності на одному з її рівнів (синтаксичному, семантичному, прагматичному) є головною метою перекладу як процесу та результату. Пріоритетна позиція прагматичного рівня еквівалентності не може бути релевантною для художнього перекладу, в якому відображення авторської інтенції має базуватися на врахуванні взаємопов'язаності морфосинтаксичних, лексичних та семантичних мовних засобів, позаяк досягнення еквівалентності на попередніх рівнях не є факультативним і значною мірою впливає на ступінь відтворення прагматичної цінності тексту-оригіналу.

Другий розділ - “Зіставний аналіз засобів вираження семантичної категорії пасивності у французькій та українській мовах” - присвячено аналізу основних засобів вираження пасивності дії у французькій та українській мовах. Здійснено їх класифікацію за граматичними, лексичними та семантичними характеристиками у внутрішньомовному аспекті. Здійснено зіставний аналіз досліджених форм вираження пасивності дії у французькій та українській мовах, визначено основні випадки збігу та розбіжностей у функціонуванні засобів вираження СКП у досліджуваних мовах. Визначено вплив конвергентних та дивергентних рис засобів вираження пасивності дії у французькій та українській мовах на французько-український переклад.

Аналіз конвергентних та дивергентних ознак засобів вираження пасивності у французькій та українській мовах дозволяє скласти схему їх взаємовідносин, що є передумовою вірної спрямованості аналізу трансформацій, використаних для відтворення у перекладі пасивного значення. Формальна тотожність основних засобів вираження СКП зумовлює існування подібних обмежень на їх вживання в обох мовах. Як у французькій, так і в українській мові пасив утворюється від перехідних дієслів (більш численних в українській мові), однак не виключаються випадки утворення від неперехідних дієслів та дієслів, що мають, в залежності від контексту, як перехідне, так і неперехідне значення.

Категорія виду теж впливає на формування пасивних конструкцій: пасивні форми недоконаного виду передаються зворотними дієсловами, а форми доконаного виду - аналітичними конструкціями. Якщо у французькій мові майже не визнається можливість атрибутивної функції пасиву, то в українських граматиках наголошується на предикативній та атрибутивній природі пасиву. Тим не менш, оскільки конструкція, яка використовується для репрезентації аналітичного пасиву, є поліфункціональною в обох мовах, виникає необхідність ретельного дослідження контексту з метою визначення дійсної природи конструкції “дієслово бути/ кtre + дієприкметник минулого часу”. Невірне визначення типу конструкції у мові оригіналу призводить до некоректного її відображення в мові перекладу. Зворотні дієслова в обох мовах маркуються займенниковою часткою. З огляду на те, що у більшості випадків зворотний пасив у французькій мові вживається у 3-й особі однини чи множини (використовується частка se), існування парадигми французьких займенникових часток на разі не є релевантним, і ми можемо говорити про значну подібність зворотного пасиву у двох досліджуваних мовах.

Через наявність обмежень на вживання пасиву як морфо-синтаксичної категорії, в системі французької та української мов виникає необхідність використання додаткових засобів для вираження пасивної дії. Існування інших форм, які можуть виконувати функцію субститутів пасиву або мають значення пасивності, є проявом мовної властивості пристосування, адаптивності мови до необхідності семантичної диференціації (І. Арнольд).

Оскільки в нашій роботі приймається широка інтерпретація станової семантики (за Д. Добровольським), ми виокремлюємо поза двох структурно паралельних видів пасиву, додаткові засоби вираження пасивності. У французькій мові це - віддієслівні прикметники, інфінітивні конструкції типу іменник/прикметник + а + інфінітив, рефлексивно-каузативні конструкції. В українській - безособові форми на -но(ено), -то, безособові та активні речення.

Французькі віддієслівні прикметники з пасивними суфіксами походять від латинських, від яких вони успадкували не тільки форму, а й значення. Ці суфікси є досить продуктивними через визнаність у мовній системі і можливість суфіксального утворення неологізмів, які можуть поєднувати елементи модальності та пасивності. Проте, широке вживання у французькій мові віддієслівних прикметників призвело до десемантизації деяких з них, і, таким чином, їх пасивний або активний характер можливо визначити лише за умови контекстуального аналізу. В системі української мови пасивність також може виражатися за рахунок прикметників з модально-пасивною семантикою, які значно більше виявляють ад'єктивність, ніж французькі, однак, в певному контексті набувають значення пасивності. Інфінітивні (іменник/прикметник + а + інфінитив: une chambre а louer, utile а mйmoriser) та рефлексивно-каузативні конструкції теж є cпеціфічно французьким засобом вираження пасивності, і в українській мові для вираження суб'єктно-об'єктних відносин не використовуються. Ефект каузації дії описується в українській мові лексичними засобами. Натомість, безособові підрядні умовні речення з інфінітивом та активні речення, які виражають пасивний стан, є досить поширеними в українській мові.

Віддієслівні іменники, які в окремих конструкціях виражають пасивне значення у французькій мові, існують і в українській (Le malade est en observation/ ?Хворий в обсервації), але не є типовими для позначення пасивності дії. У наведеному прикладі українське речення не може бути визнаним відповідником французького, оскільки в мові оригіналу йдеться про процес, якому підлягає хворий, тоді як в мові перекладу обсервація позначає місце, відділення лікарні, де пацієнт гіпотетично отримує такий самий комплекс лікування, однак, на це немає ніякої вказівки. Речення Хворий знаходиться під наглядом є більш коректним для української мови, де пасивність зосереджено в семантиці словосполучення знаходитися під наглядом, з центром в слові нагляд.

Природність вживання безособових форм на -но, -то так само, як і аналітичних та зворотних пасивних конструкцій в сучасній українській мові викликає багато дискусій. Проте, дослідження сучасної української прози (М. Андрусяк, Л. Дереш, О. Забужко, Іздрик, Є. Кононенко, Ю. Покальчук, І. Роздобудько, Л. Таран) свідчить про досить високу вживаність цих форм у сучасних художніх текстах. Наприклад: Це стається одночасно й незалежно у трьох кінцях Львова приблизно у дні сильних квітневих буревіїв, про які чимало писалося у пресі. Рецептуру плазми відновлено. Формується новий цикл “архе” (Л. Дереш). Сьогодні вночі було вбито вашого... м-м-м... співробітника... чи як вони там у вас називаються?.. При ньому було знайдено ось цю візитівку (І. Роздобудько). Лексичні та лексико-семантичні засоби вираження семантичної категорії пасивності у французькій та українській мовах, взаємовідношення між якими може бути схарактеризоване як високо асиметричне, здебільшого мають позначення пасивності своєю вторинною функцією. Саме при відтворенні цих засобів спостерігається використання різноманітних перекладацьких трансформацій, що детально досліджуються у третьому розділі дисертації. Отже, інтерес дослідника до вивчення особливостей перекладу засобів вираження СКП французької мови українською базується на формальній тотожності домінант засобів вираження категорії в обох мовах і відмінності так званих нетипових або додаткових засобів.

У Третьому розділі - “Функціонування засобів вираження семантичної категорії пасивності у французьких художніх текстах та особливості їх перекладу українською мовою” - проаналізовано прагматичний потенціал засобів вираження пасивності дії на матеріалі оригінальних французьких текстів. Розглянуто основні види перекладацьких трансформацій, які використовуються для адекватного відтворення значення пасивності дії. Визначено чинники, що зумовлюють дані перетворення, та, відповідно, рівні досягнутої перекладацької еквівалентності.

Виведення загальних закономірностей вживання засобів вираження пасивності дії в сучасних французьких художніх текстах уможливлюється завдяки таким чинникам: складання корпусу фактичного матеріалу на базі кількох творів одного автора (Ф. Саган, А. де Сент-Екзюпері, А. Труайа), що надає додаткові можливості вивчення авторських преференцій; свідомий вибір текстів, не однакових за обсягом, з метою охоплення як малих, так і великих літературних форм; виокремлення матеріалу з творів, розбіжність у датах створення яких має понад п'ятдесят років (романи А. де Сент-Екзюпері періоду Другої Світової війни та романи А. Гавальди, Д. Пенака, Е.-Е. Шмідта початку XXI ст.). Вивчення особливостей вживання маркерів пасивності дії різними авторами у текстах на мові оригіналу є необхідною умовою для здійснення аналізу їх перекладу, оскільки розуміння закономірностей функціонування мовної категорії на рівні тексту як єдності сприяє адекватному оцінюванню здійснених перекладів як таких, що мають бути комунікативно тотожними вихідним текстам.

Авторський вибір Л.-Ф. Селіна зумовлюється манерою викладення думок, яка характерна для екзістенціоналістів, у яких персонажі мають властивість не жити повноцінно, насолоджуючись кожною подією, будувати своє майбутнє, а неначе б то його спостерігати: Vidй! Abruti! Vaincu! Par quarante annйes de Princesses sagaces! (L.-F. Cйline). Характерною є поширеність “парасинтетичних” (утворених префіксом in- та суфіксом -able) віддієслівних прикметників зі значенням пасивності пояснюється великою кількістю описів, де зазначена форма вираження пасивності дії, яка містить також модальне значення, є найвлучнішим вибором для вказування на ознаку неспроможності зазнати певної дії.

Серед прийомів Ф. Саган для відтворення меланхолійного настрою, здебільшого присутнього в її творах, відзначається велика кількість пасивних утворень, функціональним призначенням яких є опис підлеглості обставинам, рішенням інших людей, повна інертність. Найпоширенішими є конструкції аналітичного пасиву: J'ai йtй ramassй par des agents (F. Sagan), а друге місце посідають віддієслівні прикметники із значенням пасивності: Elle йtait intraitable sur ce sujet (F. Sagan). Слід зазначити, що в досліджених творах французької письменниці майже відсутні фактитивні конструкції пасиву, на відміну від досить поширених пермісивних, що також гармонійно вписується в картину лексико-граматичних засобів відтворення авторської інтенції. Серед особливостей вживання засобів вираження пасивності дії А. де Сент-Екзюпері виділяється значна кількість конструкцій з інфінітивом, зокрема у казці “Le Petit Prince”, що пояснюється тематикою казки, нестримним бажанням пізнання навколишнього світу: J'ai des amis а dйcouvrir (A. de Saint-Exupйry). В романі “Les Mystиres de Toulouse” П. Гамарра каузативно-рефлексивні утворення за кількістю переважують пасивні прикметники, що пояснюється більш акціональним змістом, на відміну, наприклад, від творів Ф. Саган, які містять багато описів, або Л.-Ф. Селіна, із численними спостереженнями: L'essentiel n'est pas de se faire massacrer (P. Gamarra). В новелах Е. Базена засоби вираження пасивності також використовуються для відображення ситуації підкорення буденності, інертності істоти, за яку все має вирішити фатум. Перевага надається конструкціям аналітичного пасиву: Marie se savait... si trahie par la petite vie qu'elle avait acceptйe par devoir (H. Bazin, с. 57).

У романі А. Гавальди “Я його кохала” засоби вираження пасивності здебільшого використовуються для створення образу головного персонажу твору, П'єра Діппеля, особистості суворої, замкненої, авторитарної, в дійсності, заручника численних внутрішніх комплексів та фобій: Je m'inventais des difficultйs, des montagnes а gravir (A. Gavalda). Проблематика роману “Oscar et la dame rose” Е. Шмітта вказує на залежність протагоніста (маленького пацієнта онкологічної клініки, життя якого уривається) від сторонніх рішень і відсутність можливості його особистого втручання у хід подій: Je me suis laissй endormir (E.-E. Shmitt).

Запорукою відтворення авторської настанови є врахування внутрішньомовних і міжмовних зв'язків. У разі відсутності постійного перекладацького відповідника, необхідний додатковий аналіз вузького та широкого контексту. Невиправдані зміни комунікативної перспективи висловлювання, витоки яких знаходяться у прихильності перекладачів до вільного перекладу, також не завжди компенсуються в отриманому тексті за рахунок інших трансформацій. Існування в системі української мови конструкцій, структурно тотожних найбільш поширеним французьким пасивним утворенням (аналітичний та зворотний пасив, французькі віддієслівні прикметники зі значенням пасивності/ українські прикметники): C'est lа que tout s'est dйtraquй (E.-E. Shmitt) - Отоді все і зіпсувалося (Пер. О. Борисюк). Les mouvements du cњur humain sont insondables (A. de Saint-Exupйry) - Рухи людського серця незбагненні (Пер. А. Жаловського) є передумовою здійснення адекватного перекладу на синтаксичному рівні. Спільність сем за формальної структурної розбіжності засобів вираження або відмінності в сполучуваності слів у двох мовах уможливлює досягнення компонентного підрівня семантичного рівню еквівалентності. Серед граматичних трансформацій найбільш уживаними виявилися транспозиція, зміна синтаксичної структури речення, заміна морфологічних та синтаксичних засобів лексичними та фразеологічними: Jacques mйritait mieux que moi d'кtre aimй (R. Radiguet) - Наскільки більше Жак заслуговував на кохання аніж я (Пер. Ю. Покальчука).

У випадку відтворення менш уживаних, нетипових засобів вираження семантичної категорії пасивності французької мови типовими для мови перекладу конструкціями та словосполученнями, перекладачами досягається референційний рівень еквівалентності. Трансформаціями лексико-семантичного характеру, які використовуються для відтворення реальної ситуації пасивності дії в мові перекладу, є: гіпонімічні, гіперонімічні, метонімічні заміни, антонімічний переклад (здебільшого конверсивний): Elle ne s'abandonnait pas, elle se laissait faire (A. Gavalda) - Вона не відповідала, а була ніби чужа (Пер. М. Венгренівської).

У разі відсутності постійного або оказіонального перекладацького відповідника для відтворення ситуації пасивності мови-оригіналу створюються контекстуальні перифрази, засновані на експлікації в перекладі, в яких у більшості досліджених випадків відсутність аналогу певного пасивного утворення компенсується за рахунок комбінованих семантичних та лексико-граматичних трансформацій, і, таким чином, переклад є рівноцінним на прагматичному рівні еквівалентності: A leur maniиre qui n'est pas trиs visible et qui n'est pas invisible (P. Gamarra) - Вони не дуже кидалися в очі, але не помічати їх не можна було (Пер. А. Жаловського). Перекладацькі трансформації у більшості випадків комбінуються між собою, що зумовлено системними, нормативними та узуальними розбіжностями між французькою та українською мовами: Il n'йtait guиre aimй, car un inspecteur n'est pas crйй pour les dйlices de l'amour (A. de Saint-Exupйry) - Його ніхто не любив, бо ж інспектор існує не для любовних утіх (Пер. А. Жаловського). Перекладацькі преференції теж певною мірою впливають на вибір варіанту перекладу, оскільки за наявності широкої гами засобів відтворення значення пасивності дії перевага надається одному з них, подекуди рівнозначному з іншими в конкретній ситуації: Зa se comprend (L.-F. Cйline,) - Річ зрозуміла (Пер. П. Таращука), Ще б пак (Пер. П. Таращука).

Втрата в процесі перекладу елементів тексту оригіналу відбувається здебільшого у випадках передачі сталих зворотів або внаслідок ігнорування існування єдиної текстової синтаксичної структури, яка створює певну ритмомелодику твору, тобто заміни одних синтаксичних структур іншими, яких можна було уникнути: La Rйpublique est sauvйe (P. Gamarra) - Республіку врятовано (Пер. А. Жаловського) (заміна синтаксичного засобу морфологічним). Elle est sauvйe (P. Gamarra) - Її вже захистили. (Пер. А. Жаловського) (заміна синтаксичного засобу морфологічним з трансформацією стану). В цьому випадку, коли обидва речення розташовуються на одній сторінці, заміна зумовлюється, можливо, бажанням уникнути лексико-граматичних повторів, хоча тут, на нашу думку, втрачається композиційний елемент твору.

Отже, перекладацькими відповідниками французьких засобів вираження пасивного значення є типові для сучасної української мови засоби вираження пасивності дії: аналітичний та зворотний пасив, форми на -но, -то, неозначено-особові й безособові конструкції, конструкції з модальними дієсловами, активні речення з трансформацією суб'єктно-об'єктних відносин, зворотні дієслова, пасивні дієприкметники, прикметники, віддієслівні іменники, контекстуальні перифрази. Для відтворення засобів позначення пасивної дії використовуються численні перекладацькі трансформації, здебільшого комбіновані.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено аналіз особливостей відтворення в перекладі українською мовою французьких засобів реалізації семантики пасивності дії на основі комплексного дослідження конвергентних та дивергентних ознак засобів вираження семантичної категорії пасивності у мовах оригіналу та перекладу. Універсальність семантичної категорії пасивності, що виражається різнорівневими мовними засобами (морфологічними, синтаксичними, лексичними), уможливлює порівняння інвентарю французьких та українських мовних одиниць, функцією яких є відтворення семантики пасивності дії, що в свою чергу дозволяє визначити сутність перекладацьких трансформацій.

Існування конвергентних ознак засобів вираження пасивності дії зумовлено належністю досліджуваних мов до мов номінативної будови, і, відповідно, наявністю аналогічних конструкцій (аналітичний та зворотний пасив) та обмежень на їх вживання, які регулюють відносини всередині семантичної категорії. Дивергентність ознак засобів вираження пасивності дії є наслідком різних системних, нормативних та узуальних характеристик французької та української мов.

Особливості актуального членування є одним із чинників значної поширеності конструкцій аналітичного пасиву у французькій мові, на відміну від української, де усування реального виконавця дії відбувається досить часто за рахунок використання безособових та неозначено-особових речень. Інфінітивні та рефлексивно-каузативні конструкції є суто французьким засобом вираження пасивності і в українській мові для вираження суб'єктно-об'єктних відносин не використовуються. Внаслідок багатозначності мовних конструкцій, які можуть виражати пасивність дії, тобто через вторинність для них даної функції, реалізація пасивного значення відбувається лише у певному контексті. Аналіз функціонування досліджених одиниць у французьких художніх текстах показав, що авторська інтенція щодо зображення ситуації пасивності дії, яка реалізується саме у преферентному виборі одного з засобів вираження досліджуваної категорії, визнається не підсвідомим явищем, а результатом свідомого вибору, зумовленого чинниками мовного (системні, нормативні, узуальні обмеження) та позамовного (загальна тематика, жанр, обсяг, стильові особливості, час написання твору) характеру.

У перекладі структур, які відзначаються паралелізмом, як-от форми аналітичного пасиву, зворотні дієслова зі значенням пасивності, досягається еквівалентність синтаксичного рівня, найнижчого в ієрархії рівнів, за О. Швейцером. Невелика їх кількість пояснюється фактом міжмовних розбіжностей. Неможливість відтворення синтаксичної структури речень, які містять зазначені засоби вираження пасивності дії, зумовлює використання перекладацьких трансформацій різного типу, спрямованих на адаптування іншомовних конструкцій до системи мови перекладу. Трансформації граматичного (транспозиція, зміна синтаксичної структури речення, заміна морфологічних і синтаксичних засобів лексичними та фразеологічними) та лексико-синтаксичного (гіпонімічні, гіперонімічні, метонімічні заміни, антонімічний переклад) характеру вможливлюють досягнення компонентного та референційного підрівнів семантичного рівня еквівалентності шляхом заміни французьких засобів типово українськими засобами.

Засоби вираження пасивності дії французької мови, які не мають в українській структурних відповідників, а саме рефлексивно-каузативні та інфінітивні конструкції, вимагають трансформацій різного типу, які спрямовано на відтворення прагматичного наміру автора тексту оригіналу. Поширення та експлікація є подекуди єдиним засобом відновлення елементів змісту в перекладі, що випливає зі складності взаємовідносин між елементами різних рівнів художнього твору, необхідності поступитися одним з них на користь відтворення інших, більш суттєвих, або з неможливості віднайти відповідник, близький за структурою через мовні розбіжності. Використані в процесі перекладу трансформації є здебільшого комбінованого типу, що є наслідком різної організації мовних систем (підпорядкування синтаксичних елементів, особливості сполучуваності тощо). На відміну від французької мови, де при вираженні пасивності дії семантичний суб'єкт є синтаксичним об'єктом, навіть у зворотних або рефлексивно-каузативних пасивних конструкціях, що зумовлюється, насамперед, структурними особливостями мови, через які додаток не може передувати підмету, в українській мові, за рахунок вільного порядку слів, семантичний суб'єкт збігається, у більшості випадків, із синтаксичним суб'єктом, підтвердженням чого є перевага активних речень при перекладі. Міжмовна дивергенція є передумовою використання у перекладі різноманітних перекладацьких трансформацій з метою адекватного відтворення у похідному тексті авторської інтенції.

Можливість іншомовного Читача відчути авторський намір вказати на пасивний характер дії, яка описується, залежить від свідомого або підсвідомого перекладацького вибору варіанту, оскільки за наявності широкої гами засобів відтворення значення пасивності перевага надається одному з них, подекуди рівнозначному з іншими за конкретним контекстом. Ігнорування факту когерентності всіх текстових елементів може призвести до зміни загального змістового навантаження тексту через вилучення важливих деталей. Серед напрямків подальших наукових пошуків доцільно виділити: дослідження функціонування засобів вираження пасивності дії у науковому та офіційно-діловому стилях і відтворення їх у перекладі.

Основні публікації

1. Коккіна Л.Р. Особливості перекладу українською мовою зворотних конструкцій зі значенням пасивності / Ліліта Рейнісівна Коккіна // Записки з романо-германської філології. -- Вип. 11. - Одеса: Латстар, 2002.- C. 106-115.

2. Коккіна Л.Р. Французські віддієслівні прикметники зі значенням пасивності та особливості їх перекладу українською мовою / Ліліта Рейнісівна Коккіна // Записки з романо-германської філології. - Вип. 13. - Одеса: Фенікс, 2003. - C. 78-84.

3. Коккіна Л.Р. Займенникові дієслова як субститути дієслова кtre в конструкціях аналітичного пасиву та їх українські відповідники / Ліліта Рейнісівна Коккіна // Вісник Сумського державного університету (Серія: Філологічні науки). - 2003. - № 4 (50). - C. 102-106.

4. Коккіна Л.Р. Відтворення авторської інтенції при перекладі засобів вираження семантичної категорії пасивності / Ліліта Рейнісівна Коккіна // Новітня філологія: Зб. наук. пр. - Миколаїв: Вид-во МДГУ імені Петра Могили, 2008. - № 9 (29). - С. 274-282.

5. Коккіна Л.Р. Перекладацькі відповідники засобів вираження пасивного стану / Ліліта Рейнісівна Коккіна // Міжнародна наукова конференція “Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва”/ Мовні і концептуальні картини світу. Вип. 6 : Збірка наукових праць. - К., 2001. - С. 172-175.

6. Коккіна Л.Р. Деякі особливості перекладу французьких зворотних конструкцій зі значенням пасивності українською мовою / Ліліта Рейнісівна Коккіна //Функциональная лингвистика. Язык. Человек. Власть: [Материалы конференции]. - Симферополь: КрымФармТрейдинг, 2001. - C. 110-112.

7. Коккина Л.Р. Украинские переводческие соответствия французской рефлексивно-каузативной конструкции со значением пассивности / Лилита Рейнисовна Коккина //Функциональная лингвистика. Итоги и перспективы: [Материалы конференции]. - Симферополь: КрымФармТрейдинг, 2002. - C. 104-105.

8. Коккіна Л.Р. Засоби вираження семантичної категорії пасивності у французькій та українській мовах / Ліліта Рейнісівна Коккіна // ІІ Всеукраїнська наукова конференція романістів “Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства” (16-18 жовтня 2008): [Матеріали конференції]. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 48-50.

Размещено на Allbest.ru