Граматична специфіка мови українського законодавства

Для мови сучасного українського законодавства характерним є також дистантний порядок слів, при якому частина окремого компонента актуального членування (частини теми чи частини реми) відокремлені одна від одної іншим компонентом актуального членування (тема-рема-тема або рема-тема-рема), напр.: «Право / вибирати підсудність між кількома судами, яким підсудна справа / має позивач» (ЦПК України, ст. 128).

У підрозділі 3.4. «Особливості функціонування однорідних синтаксичних одиниць у текстах законів та правових актів» описано реалізацію категорії однорідності у відповідних текстових масивах.

Категорія однорідності є одним з елементів ускладнення структурної схеми речення та розширення його інформаційних меж. У мові законодавства переважають речення, у яких прості однорідні присудки, виражені дієслівними формами, стосуються одного підмета й мають спільний другорядний член, формуючи закритий ряд, напр.:«Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей» (Конст. України, ст.52). Однорідні присудки, які стосуються одного підмета, інколи не мають спільного другорядного члена, при цьому досить часто міститься вказівка на послідовність дій, логічну взаємозалежність членів ряду, напр.: «Оборотна касова готівка встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується відповідно узаконі про Державний бюджет України» (БКУкраїни, ст.14).

Найбільш численними в текстах законодавства України є однорідні означення та додатки. Ряди однорідних означень, як правило, уточнюють, деталізують поняття, виражені відповідними іменниками. Найчастіше вживаються однорідні означення, поєднувані сполучниками і, та, що включає лише два компоненти, утворюючи закриті ряди, напр.: «Ніхто не може зазнавати втручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України» (Конст.України, ст.32). Єднальні відношення між однорідними означеннями можуть реалізуватися йбез сполучників, виражаючи синтаксичну еквівалентність, однофункціональність, рівнозначність компонентів ряду однорідних членів речення, напр.: «Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати… органи самоорганізації населення...» (Конст. України, ст.140).

Характерними для мови закону є ряди однорідних додатків зі сполучниками, напр.: «Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження» (Конст. України, ст.117). Однорідні додатки досить часто мають при собі спільний член речення, зокрема означення, що уточнює, розгортає сказане в реченні: «Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер …» (СКУкраїни, ст.259). Нерідко можемо простежити функціонування окремих взаємопов'язаних між собою рядів однорідних додатків, виражених парними сполученнями слів, напр.: «Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки ушлюбі та сім'ї» (Конст.України, ст.51).

Частість вживання однорідних обставин є нижчою порівняно з однорідністю інших членів речення. Обставини функціонують як однорідні лише тоді, коли вони являють собою перелік певних ознак дій. Ряди однорідних обставин, як правило, становлять два однорідних члени, виражені прислівниками із семантикою способу дії, пов'язані одиничним єднальним чи розділовим сполучником, що утворюють переважно закритий ряд, напр.: «…міжбюджетні трансферти кошти, якібезоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого…» (БКУкраїни, ст.2). Поєднання прислівника та іменника із прийменником, тобто морфологічно різнотипні обставини, у контексті можуть набувати ознак однорідності, напр.: «Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) черезпредставника» (КАС України, ст.56).

У підрозділі 3.5. «Вставлені конструкції як засіб розширення інформації в тексті» розмежовано поняття вставні та вставлені конструкції; описано особливості функціонування вставлених слів, словосполучень та речень узаконодавчій мові, з'ясовано їх роль як поширювачів інформаційного поля тексту.

Вставлене слово може вживатися як синонім до попереднього слова, напр.: «Випуск (емісія) громадянином або службовою особою суб'єкта господарської діяльності цінних паперів…» (КК України, ст.223), де вставлене слово-іменник емісія є терміном у постпозиції до його загальновживаного еквівалента випуск. Вставлене слово-прикметник термінологічного характеру також може перебувати всинонімічних відношеннях з попереднім прикметником, напр.: «Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном…» (ЦКУкраїни, ст.151). Можливе також функціонування поряд двох близьких зазначенням термінів, один з яких є вставленим елементом, напр.: «…встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень» (КАС України, ст.105).

Тексти українського законодавства засвідчують наявність у них вставлених слів-іменників, що вказують на можливість вибору, певну варіативність, напр.: «Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)» (ЦК України, ст.159 1).

У законодавчих текстах вставлені слова-іменники часто перебувають у постпозиції до обширного пояснення, тлумачення тих чи тих понять: «Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чиздоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), - карається…» (ККУкраїни, ст.187).

У мові законодавства вставлені слова-іменники передають кількісні (числові) характеристики, тобто фіксують, що діячем може бути як одна особа, так і декілька, можуть указувати також на розрізнення роду особи-діяча (чоловічий та жіночий), напр.: «Організатор (організатори) зборів, мітингів, походів …» (КАСУкраїни, ст.183); «Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого)…» (КК України, ст.154).

Вставлені конструкції можуть:

1) розкривати зміст терміна, ужитого в препозиції до них, як-от: «Позовна давність не поширюється: …на вимогу страхувальника (застрахованої особи) достраховика про здійснення страхової виплати…» (ЦивКУкраїни, ст.268);

2) містити інформацію, що не стосується змісту всього речення, а пояснює, конкретизує певний його член, напр.: «Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати… відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі тощо)» (ЦивКУкраїни, ст.339);

3) узагальнювати попередню інформацію, напр.: «Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників» (ЦКУкраїни, ст.1).

Вставлені конструкції нерідко супроводжуються словами типу зокрема, утому числі, включаючи, крім, за винятком. Наприклад: «Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення» (ЦивКУкраїни, ст.576).

Вставлені речення в текстових масивах законодавства України можуть бути поясненням до поняття, що подається в препозиції до нього, напр.: «Виборець (громадянин, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади» (КАС України, ст. 174).

Вставлені компоненти, як правило, містять в собі додаткову інформацію, уточнюють, конкретизують, ілюструють, пояснюють, доповнюють зміст базового речення загалом або окремих його частин чи слів, зокрема юридичних термінів.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.

1. Офіційно-діловий стиль це функціональний різновид мови, який служить для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті суспільства, основне призначення якого полягає в регулюванні зазначених вище сфер діяльності.

2. Законодавство це система нормативно-правових актів, що приймаються вищими, центральними та місцевими (регіональними) органами державної виконавчої влади та управління.

3. Мова законодавства ототожнюється із законодавчим підстилем офіційно-ділового стилю мови, а отже, є окремим функціонально-стильовим утворенням у межах офіційно-ділового стилю. Під функціональним різновидом мови розуміємо систему мовних одиниць, способів їх поєднання та використання, визначених соціальними завданнями.

4. Мові сучасного українського законодавства властива низка характерних, специфічних особливостей, що дає змогу виокремити його з-поміж інших стилів та функціонально-стильових різновидів.

5. У процесі дослідження встановлено, що на морфологічному рівні специфіка законодавчих текстів виявляється в концентрації іменної лексики, а саме віддієслівних іменників, що будуються за такими словотвірними моделями: «ДО+-ння»,«ДО + Ш», «ДО + ок», «ДО + ка», «ДО + ло»; «ДО + ник», «ДО+-ація» та ін.

6. Важливою морфологічною домінантою мови законодавства є перевага форм теперішнього часу над іншими часовими формами (теперішній позачасовий, теперішній дефініцій та ін.).

7. Мова законодавства є особливою сферою вживання пасивних конструкцій різної структури, вони становлять специфіку законодавчого стилю мови. Безособовість викладу безвідносно до діяча, мовця досягається функціонуванням масиву пасивних конструкцій, серед яких трикомпонентні пасивні конструкції із суб'єктним додатком, двокомпонентні пасивні конструкції без суб'єктного додатка, трикомпонентні та двокомпонентні конструкцій з пасивними дієприкметниками, двокомпонентні конструкції з пасивним дієприкметником та модальним словом.

8. Функціональне навантаження припадає також на похідні прийменники та систему сполучників та сполучних слів, уживання яких покликане забезпечити однозначність викладу (складені прийменники мають, як правило, лише одне конкретне значення, водночас поліфункціональність простих прийменників може викликати різне сприйняття норм та приписів закону).

9. Мова законодавства як системне утворення має свій термінологічний апарат, основу якого становлять термінологічні словосполучення, що відзначаються різноманіттям структурної організації. При цьому переважають терміни-словосполучення, побудовані за такими моделями: прикметник+іменник; іменник+ іменник у родовому відмінку. Моделі іменник + іменник можуть бути як безприйменникової, так і прийменникової структури.

10. На рівні синтаксису речення мова законодавства має властиві їй особливості порядку слів, що покликані забезпечити однозначність тлумачення правових норм.

11. Однорідні та вставлені конструкції значною мірою розширюють інформаційне поле законодавчих текстів, роблячи закон більш універсальним, допомагають охопити всі можливі варіанти та життєві ситуації.

Отже, однозначність сприйняття мови сучасної законодавчої системи вимагає застосування цілого арсеналу засобів як на рівні морфології, так і на рівні синтаксису.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Бичок О.І. Однорідні конструкції в тексті Конституції України / О.І.Бичок // Дослідження з лексикології і граматики української мови: [зб. наук. праць / за ред. проф. Д.Х.Баранника]. -- Вип. 5. Дніпропетровськ: Пороги, 2007

2. Бичок О.І. Словосполучення в структурі мови Конституції України / О.І.Бичок // Вісник Дніпропетровського національного університету: [науковий журнал / відп. ред. Т.С.Пристайко].-- Серія: Мовознавство. У 2 т. Вип. 13. Т. 1. №4/1. -- Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. С.4550.

3.Бичок О.І. Віддієслівні іменники як специфічна риса мови сучасного українського законодавства / О.І.Бичок // Лінгвістичні дослідження: [зб. наук. праць/ за заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко]. Вип. 25. Харків, Вид-во ХНПУ, 2008. С.46--52.

4.Бичок О.І. Мова законодавства як окремий стиль сучасної української мови (загальна характеристика) / О.І.Бичок // Дослідження з лексикології і граматики української мови: [зб. наук. праць / за ред. проф. Д.Х.Баранника]. -- Вип. 7 Дніпропетровськ: Пороги, 2007. - С. 3 - 9.

5.Бичок О.І. Вставлені конструкції у мові чинного законодавства України / О.І.Бичок // Східнослов'янська філологія: [зб. наук. праць/ відп. ред. С.О.Кочетова]-- Випуск 15. Мовознавство. -- Горлівка: Вид-во ГДПІІМ

6.Бичок О.І. Похідні прийменники в мові українського законодавства / О.І.Бичок // Лінгвістичні студії: [зб. наук. праць / за ред. А.П. Загнітко та ін.] -- Вип.17. Донецьк: ДонНУ, 2008.-- С. 45 -- 48.

7. Бичок О.І. Проблема порядку слів у мові законодавства України/О.І.Бичок // Вісник Дніпропетровського національного університету: [науковий журнал / відп. ред. Т.С.Пристайко]. -- Серія: Мовознавство. Вип.15. №11 . Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2009, С. 29 38.

Размещено на Allbest.ru