Вживання прикметника у професійному мовленні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність проблеми

Прикметники широко використовуються спеціалістами «Інформаційних технологій», особливо в офіційно-діловому стилі. Необхідно вміло використовувати прикметники і знати правильність написання їх. Кожен обізнаний спеціаліст має низку знань, що допомагають йому у спілкуванні та співробітництві з іншими ІТ спеціалістами.

Зміст основних термінів

Прикметник - це самостійна частина мови, яка виражає постійну ознаку предмета в граматичних категоріях роду, числа та відмінка.

Ступені порівняння - це граматична категорія прикметників, яка ґрунтується на протиставленні форм якісних прикметників, які називають ознаку, виражену більшою чи меншою мірою порівняно з такою самою ознакою в іншому предметі чи в тому самому предметі, але в різні періоди його розвитку. [3, c.181]

Якісні прикметники - це прикметники, що вказують на ознаку, яка сприймається безпосередньо і при порівнянні може виражатися більшою або меншою мірою. [5]

Ступінь вивчення теми

З появою перших ЭВМ виникло формування нових слів з використанням прикметників ще у ХХ столітті. Найвизначнішими науковцями в цій галузі були Погиба Л. П., Грибіниченко Т. О., Бабич Н. Д., Чак Є. Д., Шевчук С. В.,Паламар Л. М.

Предметом дослідження є розгляд особливостей використання прикметників у мовленні.

Об'єктом дослідження є використання прикметників фахівців напряму автоматизацii та комп'ютерні інтегровані технології.

Метою дослідження є вивчення граматичних норм вживання прикметників у професійному мовленні фахівців напряму «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології» на основі вільного самовираження особистості. Мета передбачає з'ясування наступних завдань:

- Особливості вживання прикметників у професійному мовленні.

- Правильність відмінювання прикметників.

- Особливості використання прикметників у ділових паперах.

Методи дослідження:

§ Теоретичні: аналіз статей, літератури з обраної теми, систематизація та узагальнення дослідницьких даних з метою вивчення рівня обізнаності, розвитку спеціалістів у сфері «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології».

§ Соціальне опитування: анкетування, тестування.

Теоретичне і практичне значення роботи полягає у систематизації особливостей вживання прикметників у розмовному та офіційно-діловому стилі.

Джерельну базу становлять матеріали: українська мова професійного спілкування(Мацюк З.О., Станкевич Н.І.), сучасна українська ділова мова (Зубков М.Г.), українська мова за професійним спрямуванням (Малачай Т.О., Шавлак Л.В), та Інтернет ресурси.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальний висновок, списку використаних джерел та літератури.

Включає 5схем, 3додатки, 20 сторінок машинописного тексту.

прикметник ділові папери граматичний



1. Теоретична основа вивчення прикметника

1.1 Вживання прикметника у професійному мовленні

Прикметник - це самостійна частина мови, яка виражає постійну ознаку предмета в граматичних категоріях роду, числа та відмінка.

Ознака предмета, названа прикметником, може бути безпосередньою або вираженою через стосунок до інших предметів, осіб, явищ, дій, станів, кількості, обставинної ознаки.

Відповідно до значення прикметники поділяють на три розряди якісні, відносні, присвійні.

Якісні прикметники виражають безпосередню ознаку предмета, пов'язану з називанням кольору, розміру, форми, смаку, зовнішніх чи внутрішніх властивостей предмета, напр.: малий, спокійний, малий, гнучкий.

Вона може бути градуйована за інтенсивністю, напр.:,важливий -- надважливий, великий -- завеликий;, незліченний.

Мовець може передавати своє особливе емоційне ставлення до якості предмета за допомогою специфічних суфіксів згрубілості та пестливості (-езн-, -елезн-, -ущ-/-ющ-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк- та ін.), напр.: довгий -- довжелезний,; тонкий -- тоненький, тонюсінький.

Спеціальними засобами вираження міри вияву порівнювальної ознаки є форми ступенів порівняння.

Ступені порівняння - це граматична категорія прикметників, яка ґрунтується на протиставленні форм якісних прикметників, які називають ознаку, виражену більшою чи меншою мірою порівняно з такою самою ознакою в іншому предметі чи в тому самому предметі, але в різні періоди його розвитку.

Розрізняють два ступені порівняння - вищий та найвищий, кожен з яких має просту та складену форми вираження:

1. Проста форма вищого ступеня твориться від основи якісного прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-, вибір яких зумовлений законами милозвучності, пор.: простий - простіший, але теплий -- тепліший.

Окремі прикметники утворюють форму вищого ступеня від іншої основи, напр.: гарний -- кращий і ліпший, поганий -- гірший, великий -- більший. Процес творення простої форми прикметників за допомогою суфікса -ш від іменників з кінцевими приголосними г, з, ж, с супроводжується чергуванням (суфікси -к, -ок при цьому усікаються), напр.: дорогий -- дорожчий, гнучкий - гнучкіший.

Додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня твориться проста форма найвищого ступеня порівняння, напр.: дорожчий -- найдорожчий, тепліший -- найтепліший, кращий -- найкращий, гірший - найгірший, більший - найбільший. Для підсилення якості вживають частки що-, як-, напр.: якнайкращий, щонайкращий, щонайкращий.

2. Складена форма вищого ступеня твориться додаванням слів більш abo менш до прикметника, напр.: більш (менш)гнучкий, більш (менш) теплий, більш (менш) гарний.

Для творення найвищого ступеня порівняння використовують слова найбільш (найменш), які додають до форми прикметника, напр.: найбільш (найменш)простий, найбільш (найменш)дорогий, найбільш (найменш)складний.

У діловій мові перевагу надають складеній формі ступенів порівняння прикметників.

Треба пам'ятати, що не всі якісні прикметники утворюють ступені порівняння. Це залежить від специфіки значення та структури основи. Не мають ступенів порівняння прикметники, які виражають:

а) абсолютну ознаку, напр.: глухий, сліпий;

б) масть тварин, напр.: чалий, буланий, вороний;

в) неповний вияв ознаки, напр.: темнуватий,світлуватий;

г) ознаку предметів на основі кольорової схожості до інших предметів, напр.: кремовий, шоколадний;

д) суб'єктивну оцінку якості, напр.: темненький, синенький, старезний;

е) недосяжну ознаку, напр.:нескінченний, безлімітний

А також прикметники, які мають у своїй структурі префікси пре-, ультра-, архі-, над-, напр.: архіважливий, надважкий, або є складними, напр.: темно-сині,.

Порушення правил творення форм ступенів порівняння та норм їх уживання призводить до зниження рівня культури мовлення.

У текстах ділового стилю якісні прикметники порівняно з відносними вживають менше, однак вони часто є компонентами складених найменувань або термінів, напр.: вільне коливання, гнучка система, твердий диск, нова техніка, великий попит; форми ступенів порівняння в таких конструкціях втрачають значення порівнювальної ознаки, напр.: вища школа, старший викладач, молодший науковий співробітник.[3,с.182]

Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а за відношенням до: а) предмета, напр.:статична похибка,браузерна сторінка,дискова програма; б) дії, процесу, стану, напр.: компілюючи система; в) місця, часу, напр.: тимчасова функція; г) кількості, напр.: синхронний режим.

На відміну від якісних відносні прикметники є похідними, які утворені за допомогою суфіксів -н-, -ое-, -ев-, -ськ-, -івськ-, -льн-, -ічн-та інших від іменникових, дієслівних, числівникових, прислівникових основ, напр.: автомат -- автоматичний, план -- плановий, схема -- схемовий, комп'ютер --комп'ютерний, обчислювати -- обчислювальний, технологія -- технологічний, два -- подвійний.

У багатьох випадках до творення долучаються префікси без-, від-, між-, на-, над-, перед-, під-, по-, поза-, понад-, при- та інші, які разом із суфіксами творять похідні відносні прикметники, напр.: подвійна функція та інші, або відбувається процес складання основ чи цілих слів, напр.: об'єктно-орієнтований, малоцінні інструменти, швидкодіючий девайс.

Саме відносні прикметники переважають у текстах ділового мовлення. Конкретизуючи значення іменників, вони входять до термінологічних словосполучень, напр.:автоматична машина, цінні папери, комп'ютерна система.

Послаблення дії спричиняє перехід дієприкметників у відносні прикметники, напр.: відкритий (тобто публічний) доступ. Нарівні з ними функціонує група віддієслівних відносних прикметників, напр.:завантажувальний сектор, заборонний метод.

Присвійні прикметники виражають ознаку предмета за належністю його людині або тварині.

Отже, відповідно твірною базою можуть бути лише назви істот, від основ яких утворюються присвійні прикметники за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн), рідко -ач- (-яч-) або нульового, напр.: материнська плата, Шевченкова збірка.

Типовою помилкою щодо творення присвійних прикметників чоловічого роду є додавання до основи закінчення -ий, напр.: батьковий сканер,Сергієвий комп'ютер, Дмитровий диск.

У діловому мовленні присвійні прикметники вживають рідко. Значення індивідуальної віднесеності особі найчастіше передають формами родового відмінка іменників, напр.: наказ ректора, заява Ігнатенка, стипендія студента.

Присвійні прикметники можуть входити до складу термінологічних сполук (фарадеєва стала) або фразеологізмів (ахіллесова п 'ята, авгієві стайні, гордіїв вузол), втрачаючи, звичайно, значення присвійності. Однак і в цьому випадку є велика кількість конструкцій, напр.: закон Фарадея, прилад Ампера.[3, 185]



1.2 Особливості відмінювання прикметників

Прикметники змінюються за родами, числами та відмінками.

В однині розрізняють прикметники чоловічого, жіночого та середнього роду, який визначається родом іменника, напр.: вища посада, велика мережа, довідкова функція, нова дискета, домашня сторінка, багатоконтурна система, базові структури, оптимальний розв'язок,початкова інформація.

Категорія числа прикметників має аналогічний характер - форми числа прикметників узгоджуються з формами числа іменників, з тією лише різницею, що ознаки роду повністю нейтралізуються у множині, напр.: пріоритетні завдання, державні вимоги, автоматичні функції.

За характером закінчень прикметники поділяють на групи - тверду і м'яку.

До твердої групи належать прикметники, які в називному відмінку однини мають закінчення: чоловічого роду -ий або нульове (жіночого роду -а, середнього роду -е), напр.: зворотний, поточний, жорсткий, комп'ютерний, початкова.

У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду в науковому та діловому стилях перевага надається закінченню -ому.

Вибір закінчення не залежить від значення прикметника. Єдиним винятком з цього правила є слова дружний і дружній, в яких закінчення є показником різного лексичного значення, пор.: дружний «який відбувається одночасно, спільно, погоджено, злагоджено» і дружній «який виражає прихильність, довіру, дружелюбність».

Використання прикметників у діловому мовленні зумовлене насамперед потребою уточнити, конкретизувати зміст поняття, позначеного іменником, чіткіше окреслити його, а також увиразнити та збагатити текст.



Висновки до розділу 1

Отже, прикметник - це самостійна частина мови, яка виражає постійну ознаку предмета в граматичних категоріях роду, числа та відмінка. поділяють на три розряди якісні, відносні, присвійні. Якісні прикметники виражають безпосередню ознаку предмета, пов'язану з називанням кольору, розміру, форми, смаку, зовнішніх чи внутрішніх властивостей предмета. Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а за відношенням до: предмета, дії, процесу, стану, місця, часу, кількості. На відміну від якісних відносні прикметники є похідними. Присвійні прикметники виражають ознаку предмета за належністю його людині або тварині. У діловому мовленні присвійні прикметники вживають рідко. Значення індивідуальної віднесеності особі найчастіше передають формами родового відмінка іменників. Прикметники змінюються за родами, числами та відмінками. В однині розрізняють прикметники чоловічого, жіночого та середнього роду, який визначається родом іменника. За характером закінчень прикметники поділяють на групи - тверду і м'яку. Порушення правил творення форм ступенів порівняння та норм їх уживання призводить до зниження рівня культури мовлення.



2. Граматичні особливості використання прикметників у діловому спілкуванні

2.1 Особливості використання прикметників у ділових паперах

1. Перевага надається прикметникам книжного походження автобіографічний,, конфіденційний, організаційний,, та ін. (працьовитий, дуже довгий)

Треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.(дуже гнучкий, надто великий)

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-. (більш важливий, найбільш легкий)

4. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні -- особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: угода, домовленість, співробітництво, відносини, зустрічі,обов'язки, переговори.

5. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому. (на старому обладнанні, на новому диску)

6. Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням. (великий, більший за…, дуже довгу, надзвичайно довгу)

7. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів (досягнення студента)

Але усталеним є вживання присвійних прикметників: а) у термінологічних словосполученнях: асимптотична стійкість,, однозв'язний рядок та ін.; 6) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч та ін.

8. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником. (житель Краматорська,товари з Республіки Китай)

Але усталеним є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять: а) від топонімів та інших географічних назв:Донецька область,Слов'янський район; б) від імен, прізвищ чи псевдонімів:Баренцрве море, місто Корсунь-Шевченківський, селище Гоголеве.

9. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді. (старший викладач, досвідчений інженер)

10. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та 3. відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п'ять і більше: Два нестандартні вироби... Чотири великі контейнери...

11. Для визначення часу за роком треба вживати відповідні прикметники в Р. відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник. (позаторішньої навігації, торік (минулого року))

12. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності (кучеряве волосся). [1, 168-170]

Правопис складних прикметників

Прикметники, які утворилися складанням двох і трьох основ, називають складними, наприклад: об'єктно-орієнтований.

У складних прикметниках під час поєднання основ використовуються сполучні голосні о, е, є. Якщо першою частиною складного прикметника є числівник, прислівник і прийменникове сполучення, то складові елементи з'єднуються без сполучних голосних, наприклад: повсякчасний, багатообіцяючий тощо[7].

Складні прикметники пишуться разом і через дефіс

Разом пишуться:

1. Складні прикметники,утворені сполученням основ прикметника й іменника: цілочисельний;

2. Складні прикметники, утворені від сполучення слів, залежних одне від одного (підрядний зв'язок між словами):

а) від іменником з прикметником:багатопроцесорний;

б) від числівника з іменником: однозадачний;

в) від дієслова з іменником:машинобудівний;

г) від прислівника з прикметником чи дієприкметником: вищеназваний.

3. Складні прикметники, що означають терміни, утворені з двох і більше неоднорідних прикметників:складносурядний.

Через дефіс пишуться:

1. Складні прикметники, утворені від двох або трьох прикметникових основ:об'єктно-орієнтований, науково-технічний;

2. Складні прикметники, що означають: а) якість з додатковим відтінком: добродушно-хитрий,; б) відтінки і поєднання кольорів: біло-чорний;

3.Складні прикметники, перша основа яких утворена від слів іншомовного походження і закінчується на -ико(-іко):інженерно-технологічний. [7]



2.2 Дослідження прикметників у мовленні студентів напряму підготовки «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології»

У ході роботи над курсовою роботою мною було проведено дослідження, метою якого було виявлення рівня знань морфологічні норми сучасної української майбутніми спеціалістами в галузі «Інформаційні технології». Об'єктом дослідження було використання прикметників у професійному мовленні студентів. Предметом дослідження стало застосування прикметників в офіційно-діловій сфері. Методом дослідження було використано соціальне опитування (тест).

У тестуванні взяли участь 30 студентів груп ІТ 12-1, ІТ 12-2. Тести включали в себе 5 питань, які потребували правильної відповіді:

1. Оберіть правильну форму узгодження прикметника з іменником:

а)старша викладачка, досвідчена інженер;

б) старший викладач, досвідчений інженер;

в) старша викладачка, досвідчений інженер.

2. До якої групи прикметників відносяться слова «плановий», «конкурсний», «обчислювальний» ?

а) якісні

б) відносні

в)присвійні

3.Виберіть правильний варіант вживання і правопису прикметників місцевого відмінка середнього роду:

а) на старім обладнанні;

б)на старому обладнанні;

в) на старим обладнанні

4.Правильно утворено форми ступенів порівняння прикметників у рядку:

а) дорожчий, новіший,найбільш великий

б)дорогий, більш технологічний, найбільш якісний;

в) самий простий, вищій, витриваліший.

5.Позначте рядок з правильними варіантами прикметників середнього роду у давальному відмінку:

а) графічному, бітовому;

б)дискового, службовим;

в) бітовому, сегментними.

На перше питання безпомилково відповіли 24 студента. На друге питання відповіли правильно 20 студентів. На третє дали правильну відповідь 21 студент, на четверте - 17студентів, а на п'яте - 23студента.

Результати опитування приведені на діаграмах показали, що більшість студентів не дуже ознайомлені з правильністю написання прикметників, формами ступенів порівняння, загальними правилами та поняттями в галузі «Інформаційні технології ». Для вирішення цієї проблеми ми розробили словники для допомоги фахівцям ««Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології».

Діаграма 1 Питання: що до узгодження прикметників з іменником

Діаграма 2 Групи прикметників

Діаграма 3 Вживання і правопис прикметників

Діаграма 4 Форми ступенів порівняння

Діаграма 5 Вживання прикметників



Висновки до розділу 2

Прикметники мають свої особливості використання в ділових паперах. Надається перевага прикметникам книжного походження, але слід уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови. А у використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам.

Дивлячись на результати нашого дослідження ми бачимо, що у сучасному світі молоді спеціалісти не бачать потреби у вивченні особливостей прикметника, але кожний, чи то майбутній спеціаліст, чи то спеціаліст зі стажем вважає, що вивчення цих правил дає змогу бути освіченою людиною. Це потрібно щоб у майбутньому мати чітку уяву про що йде розмова коли будуть дискусії, які будуть наповнені складними мовними конструкціями з використанням прикметників сфери інформаційних технологій.



Висновки

Підбиваючи підсумки можна сказати, що для досягнення високої обізнаності особливостей вживання прикметників у мовленні фахівці напряму «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології» мають добре вивчати правила, особливості, ступені порівняння, узгодження прикметників, працювати з відповідними словниками та знайти для себе ліпший словник. Оволодіння такою сукупністю знань та формування відповідних дискусійних умінь становить значні труднощі для спеціалістів у неоднорідному граматичному середовищі: у випадках, коли українська засвоюється паралельно з російською, чи англійською.

Знання особливостей вживання прикметників підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах. Мовні знання - один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Порушення правил творення форм ступенів порівняння та норм їх уживання призводить до зниження рівня культури мовлення. Тому, фахівці напряму «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології» повинні серйозно підійти к питанню своєї освіченості та культури мови.

В сучасній діловій мові вживаються прикметники книжного походження, однозначні у прямому значенні, нейтральні за емоційним забарвленням, їх повні форми, а присвійні прикметники замінюються іменниками або відповідними прикметниковими формами. А не вживаються прикметники із двозначним змістом, з суфіксами збільшеності,зменшеності пестливого забарвлення, їх неповні форми та інші.

Використання прикметників у діловому мовленні зумовлене насамперед потребою уточнити, конкретизувати зміст поняття, позначеного іменником, чіткіше окреслити його, а також увиразнити та збагатити текст.

Список використаних джерел та літератури

1. Гриценко Т. Б. Українська мова за професійним спрямуванням: навч. посіб. / Т. Б. Гриценко. К.: Центр учбової літератури, 2010. 624 с.

2. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова: підручник.- 9-те вид., виправл. і доп. / М. Г. Зубков. Х.: СПД ФО Співак, 2009. 400 с.

3. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: навчальний посібник/ З. Мацюк, Н. Станкевич. К.: Каравела, 2010. 352 с.

4. Російсько-український українсько-російський сучасний словник 65000 слів та словосполучень. Словник імен і географічних назв / Упор. М. Г. Зубков. Х.: Школа, 2008. 620 с.

5. Ющук І. П. Українська мова: підручник / І. П. Ющук. К.: Либідь, 2008. 640 с.

6. Електронне джерело. Вікіпедія - вільна енциклопедія.

http://uk.wikipedia.org/.

7. Електронне джерело. Правопис складних прикметників http://www.dilovamova.com/index.php?page=4&dmua.

8. Електронне джерело. Якісні прикметники http://litmisto.org.ua/?p=2669.

Размещено на Allbest.ru