Мовне законодавство та державна мова

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Доповідь з української мови

Мовне законодавство та державна мова

мова літературний законодавство

Перед кожною сучасною державою у той чи інший час поставало мовне питання, тобто питання вибору державної мови. У переважній більшості нею ставала мова корінного населення, яке історично проживає на даній території і становить більшість її членів. Ця мова, формуючись протягом тривалого часу, удосконалювалась, збагачувалась, пристосовувалась до менталітету народу, стаючи його дорогоцінним надбанням. Мова завжди відігравала й відіграє найважливішу роль у духовному об'єднанні людей в єдине суспільство.

Державна мова

Державна мова -- це офіційно визнана обов'язкова мова законодавства, судочинства, діловодства, навчання дітей у школах, офіційних засобах масової інформації тощо. Акти найвищих органів державної влади та управління України приймаються українською мовою. Українською мовою проводиться також, згідно з законом, виховання дітей в загальноосвітніх школах, виконуються також маркування товарів, та публікування інформації в ЗМІ.

Правовий статус української мови. Поняття “державна” і “офіційна” мова

Правовий статус української мови сьогодні визначає Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року. У статті 10 Конституції записано: «Державною» мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом”. Отже, державність української мови є невід'ємним атрибутом конституційного ладу держави, атрибутом нації.

У нашому випадку: українська мова - державна, отже, вона ж і офіційна, тобто жодної різниці між державною й офіційною не існує. Загляньмо бодай у різні словники, в тому числі інтернетівські - і, наприклад, прочитаємо: Офіційна мова - основна мова держави, яка використовується у законодавстві, офіційному справочинстві, судочинстві, у навчанні і т. п. Зазначте слово "державна" замість "офіційна" у цьому роз'ясненні - і, зрозуміло, буде повна синонімія, повна тотожність.

Функціонування української літературної мови залежить від стану мовної політики в державі, освіті, культурних традицій народу.

Мовна політика - це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі.

Мовна ситуація та мовне законодавство в Україні

Мовною ситуацією називають сукупність усіх мов, територіальних і соціальних діалектів, які використовуються в країні для забезпечення комунікації на всіх суспільних рівнях. Парадоксальність мовної ситуації в сучасній Україні, полягає в тому, що мова етнічної більшості, яку Конституція проголосила державною в умовах українсько-російської двомовності насправді й досі залишається у статусі мови меншості сучасного українського суспільства. Процес "українізації" суспільства, як показав час, не перетворився на поступальний, не переріс у потужну тенденцію, і сьогодні, мабуть, є підстави говорити про відступ із завойованих на початку 90-х рр. позицій. Надія перших "незалежних" років на те, що під впливом соціально-політичних перетворень, повсюдного і повсякчасного вивчення української мови, яке масово охопить співвітчизників, моноліт російськомовності поступово буде "розмито", - сьогодні видається доволі ілюзорною.

Таким чином, мовну ситуацію в Україні сьогодні визначають два основні чинники:

а) наявність мовного законодавства, яке закріплює державний статус однієї української мови;

б) співіснування двох мов у багатьох сферах суспільного життя, що є наслідком декларативного характеру мовного законодавства, а також спадщиною багаторічної політики лінгвоциду щодо української мови.

Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року більшість населення (67,5 %) вважає українську мову рідною. Теперішня мовна ситуація в Україні є результатом тривалої війни проти української мови, української ідентичності та української державності, яку Росія розпочала після 1654 року та яка продовжується і нині у формі мовно-культурної експансії та лінгвоциду (Термін “лінгвоцид”- це свідома, цілеспрямована політика нищення певної мови як головної ознаки етносу - нації чи народності. Кінцевою метою лінгвоциду є не геноцид, тобто фізичне знищення людей, а етноцид - ліквідація певного народу як окремої культурно-історичної спільноти).

28 жовтня 1989 року Верховна Рада України ухвалила закон про державний статус української мови (Закон «Про мову в Українській РСР»).Закон «Про мови в Українській РСР», прийнятий ще задовго до проголошення незалежності України, став першим вагомим здобутком національно-демократичних сил і закріпив позиції, які на той час здобули українська інтелігенція та національний рух.

Утиски української мови з боку російської імперії.

1763 р. -- наказ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1766 р. -- суворий наказ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які видаються в московській друкарні, випробувані й затверджені синодом.

1785 р. -- наказ у всіх православних церквах імперії правити службу Божу російською мовою.

1817 р. -- закриття Києво-Могилянської академії, головного центру української культури (відкрилася знову лише 1991 р.).

1831 р. -- скасування царським урядом Магдебурзького права (судочинство, вибори урядовців та місцева автономія були підпорядковані Москві).

1838 р. було ухвалено рішення про відкриття комітету внутрішньої цензури в Києві.

1847 р. -- розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» в Києві, арешт і покарання його учасників.

1863 р. У циркулярі Валуєва зазначалося, що «никакого особенного малороссийского язика не было, нет и быть не может, и наречие их, употребляемое простонародием, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши».

1895 р. -- заборона друкування українських книжок для дітей.

1932-1933 рр. -- спланований більшовиками штучний голодомор, унаслідок якого загинуло від 8 до 12 млн українців. Масове переселення росіян до виморених українських міст і сіл. Погром українців на Кубані.

1983 р. -- постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови у школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури.

1989 р. -- постанова пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (зрозуміло -- російську) в СРСР.

350-річна політика русифікації триває, на жаль, і досі.

Права української мови

Кожна держава має право поширювати державну мову на своїй території та вимагати від своїх громадян її знання, хоча б пасивного.

Для України з цього випливає:

- Мовою офіційного спілкування на всій території країни є українська.

- Усі держслужбовці мусять вільно володіти (усно та письмово) українською мовою.

- Держслужбовці зобов'язані засвідчити знання української мови сертифікатом. Для всіх держслужбовців, які не володіють українською мовою на високому рівні в усній і письмовій формі, необхідно організувати безплатні мовні курси.

- Мовою збройних сил є українська.

- В класах і школах з іншими мовами навчання українську необхідно викладати як другу мову.

- Держава повинна забезпечити необхідну кількість україномовних підручників - не лише з української мови та літератури, а й з решти предметів, що викладаються українською.

- У державних і приватних коледжах та університетах обов'язково має бути вступний іспит з української мови.

- Загальнодержавне (в майбутньому громадське) телебачення й радіо веде передачі українською мовою.

- Фільми в кінотеатрах повинні демонструватися українською мовою (дубльовані або субтитровані) відповідно до частки україномовного населення реґіону чи міста (за критерієм «рідна мова»), решта - іншими мовами відповідно до частки їхніх носіїв у складі населення.

- Для ввезення книжок не повинно чинитися перешкод. Видання україномовних книжок може підтримуватися звільненням від податків чи їхнім зменшенням або прямими субсидіями на видання україномовних книжок високої якості (а також книжок мовами меншин).

Размещено на Allbest.ru