Трансформаційна модель перекладу та засоби її відтворення

>It was Bill who was hit by John.

Або ще один приклад: якщо на ядерну структуру виділити з речення «Хлопчик читає» (предикативна структура «діяч - дію»), то за правилами трансформаційної граматики з нього можна вивести похідні «Читання хлопчика», «Читаючий хлопчик», «Прочитанне хлопчиком», у яких зберігається основне ставлення «діяч - дію». Відрізняючись формою складових одиниць, ці трансформи мають значну спільність (інакше «інвариантність») плану змісту [3. З. 37]. У ядерних структурах, на відміну від поверхневих, смислові зв'язки завжди виражені чітко: предмет завжди позначається іменником, а процес - дієсловом, суб'єкт завжди є підрядним, а об'єкт - доповненням, інакше кажучи, «трансформація поверхневих структур у ядерні - це спосіб встановлення однозначних відповідностей між граматичними і семантичними категоріями чи (що одне і те саме) однозначної значеннєвої інтерпретації граматичних конструкцій вихідного тексту» [4.С.40].

Відповідно до трансформаційної теорії перекладу процес перекладу будується на трьох етапах:

1) етап аналізу - структури оригіналу. Поверхневі структури перетворюються на ядерні структури, тобто здійснюється трансформація, що відповідає мові оригіналу;

2) етап перенесення - заміна ядерної структури мови оригіналу еквівалентній їй ядерній структурі мови перекладу (міжмовна трансформація);

3) етап синтезу, чи реконстрування - ядерна структура мови перекладу розгортається в поверхневу структуру мови перекладу, тобто у кінцеву структуру тексту перекладу. Що стосується останнього етапу слід зазначити, що, не дивлячись на те, що у кожній мові набір трансформацій допускає кілька варіантів перефразування, варіантів, між якими існують відомі стилістичні відмінності, на стадії реконстрування перетворення ядерного речення мови перекладу в поверхневу структуру здійснюється з урахуванням стилістичних обмежень [4.С.37].

Коментуючи цю модель перекладу, А.Д. Швейцер наводить слова Ю.Найди, який порівнював перекладача з мандрівником, який, замість переправитися на інший берег річки в бурхливому чи глибокому місці, відходить убік, вгору чи вниз за течією річки, знаходить безпечне місце для переправи і, нарешті, обхідним шляхом сягає наміченої крапки на протилежному березі річки [4.С.37].

А.Д.Швейцер наводить досвід використання трансформаційної моделі для реалізації конкретного перекладу [4.С.41]. Як вихідний текст береться англійське "The White House pressurized the Senate into reconsidering its decision". Через війну зворотної трансформації отримуємо дві ядерні структури:

The White House pressurized the Senate.

The Senate reconsidered its decision.

Аналізуючи цей етап виникає небезпека надалі втратити важливу інформацію: значеннєву зв'язок між двома ядерними пропозиціями («причина - слідство»). Щоб уникнути цього, ядерні пропозиції перетворимо у складние речення, у якому смислові відносини між частинами виражаються з допомогою спілок, відносних займенників чи інших синтаксичних засобів. У результаті маємо отримати :

1) The White House pressurized the Senate and it reconsidered its decision.

2) The White House pressurized the Senate so that it should reconsider its decision.

Далі здійснюється наступний етап перекладу - етап перенесення, у результаті якого ми маємо один із двох варіантів (залежно від контексту):

1) Білий дім натис на сенат, і той скасував своє рішення.

2) Білий дім натис на сенат, щоб він скасував своє рішення.

Такі варіанти необов'язково є остаточними. У разі ми на околоядерному рівні (в термінології Ю.Найди). Передбачається, що далі перекладач зробить додаткові перетворення структури мови перекладу з урахуванням контексту, стилістичних особливостей тексту, щоб забезпечити максимально можливу еквівалентність поверхневих структур мови оригіналу і мови перекладу, тобто здійснить подальше розгортання околоядерних структур мови перекладу в поверхневі структури мови перекладу.

Використання трансформаційної моделі у вивченні перекладацької діяльності є досить корисним. Комісарів зазначає такі гідності цієї моделі [3.С.40-41]:

1) трансформаційна теорія відводить важливе місце співствавному вивченню різномовних форм, між якими можуть встановлюватися відносні перекладацькі еквівалентності, що створює теоретичну базу для опису системи перекладацьких відносин двох конкретних мов;

2) трансформаційна модель дає можливість виявити різні типи перекладацьких трансформацій;

3) спроба зв'язати процес перекладу з внутрішньомовними трансформаціями має безсумнівну цінність, оскільки з'явиться можливість пояснити факти перекладу структур мови оригіналу, які не мають відповідників в мові перекладу. Наприклад, немає відповідності в україньскій англійська структура "She is a poor letter-writer". У першому етапі перекладацького процесу речення перетворюється на ядерну структуру у межах тієї самої мови: "She writes letters poorly". З другого боку на етапі відбувається заміна ядерної структури мови оригіналу ядерною структурою мови перекладу: «Вона пише листи погано». Ну а потім відбувається розгортання ядерної структури мови перекладу в поверхневу структуру укаїнської: «Вона не вміє писати листи» [1. З. 161]. Разом із тим, як і кожна модель перекладу, трансформаційна модель не позбавлена деяких недоліків. Так до їх числа відносять такі:

1) трансформаційна модель не пояснює, як третьому етапі здійснюється вибір із можливих трансформ (адже, відповідно до даної моделі, трансформації здійснюються у окремих мовах і культурах, отже, вихідні і кінцеві структури виявляються незалежними одне від одного);

2) трансформаційна модель неспроможна пояснити факти встановлення відносин еквівалентності між такими структурами, які зводяться до аналогічних ядерних структур:

The split in the Democratic Party elected Lincoln.

«Через війну розколу у стійкій демократичній партії до партії влади прийшов Лінкольн».

3) трансформаційна модель не пояснює факти еквівалентності між такими структурами, як "Fragile" - «обережно, скло» [3.С.42]. Як А.Д.Швейцер, чи є сенс шукати манівців там, де можна переправитися в інший берег річки й найкоротшим шляхом [4.С.42].

У цілому нині, кажучи про цю моделі, А.Д.Швейцер зазначає, що граматичні трансформації справді знаходять використання у ролі одного з прийомів семантичного аналізу вихідного тексту і з способів побудови кінцевого висловлюванняі.

Проте зведення перекладу до граматичної трансформації надмірно спрощує реальну картину, що у перекладі знаходять застосування та фізичні методи лексико-синтаксичного перефразування, і семантичні модифікації, зумовлені ситуативно-прагматичними чинниками [>5.С.22]. Отже, претензії трансформаційної моделі перекладу універсального характеру (тоді наполягав Ю.Найда) навряд чи обгрунтовані, як і й інші моделі перекладу, дана модель має обмежену пояснювальну силу.

Висновок

1. Процес перекладу тексту з однієї мови на іншу має різноманітний і неоднозначний характер, пов'язаний з безліччю назв компонентів, таких як текст - повідомлення, призначене до передачі, той, хто передає повідомлення, реципієнт, посередник, мови вихідний і переводить. Можливо, саме багатомірністю цього процесу обумовлені розбіжності у визначеннях, які даються різними авторами і відображають його різні сторони.

2. Будь-яка модель перекладу носить гіпотетичний характер, оскільки немає прямих доказів, що перекладач діє саме так, як випливає з даної моделі, збіг результату перекладу з прогнозованим за моделлю показує, що вона володіє певною пояснювальній силою. У сучасному перекладознавстві існують кілька моделей перекладу, що передбачає можливість здійснювати процес перекладу різними способами.

3. Ситуативна модель перекладу дає можливість пояснити ті особливості перекладацького процесу, які пов'язані з обігом перекладача до реальної дійсності. У той же час вона охоплює лише деякі способи реалізації процесу перекладу. Не пояснює ситуативна модель і тих випадків, коли в перекладі зберігається не тільки ситуація, описана в оригіналі, але і спосіб її опису, а також основна частина значень мовних засобів.

4. Семантична модель перекладу представляє процес перекладу як ідентифікацію і збереження релевантних сем оригіналу. В основі цієї моделі лежить спроба поширити на переклад застосовується в лінгвістиці процедуру компонентного аналізу, що дозволяє розбивати значення мовних одиниць на більш дрібні елементарні смисли - семи, і ці значення розглядаються як пучок таких сем.

5. Модель О. Каде об'єктивно коректно розкриває характер перекладацької діяльності, з погляду послідовності операцій, здійснюваних перекладачем.

6. Інтерпретативна теорія перекладу є спробою підвести теоретичну базу під інтуїтивне уявлення усного перекладача про характер своєї діяльності [11.С.42].

7. Теорія рівнів еквівалентності дозволяє перекладачеві визначити, якої міри близькості до оригіналу він може сягнути у кожному даному випадку.

8. Трансформаційна модель, побудована на основі ідей трансформаційної граматики, показує можливість переходу від тексту оригіналу до тексту перекладу, які розглядаються як поверхневі структури, шляхом проникнення на глибинний рівень та виявлення ядерних структур, здатних скласти основу міжмовної еквівалентності.

9. У перекладознавстві існують різні типології трансформацій. Я. Й. Рецкер виокремлює в перекладі три категорії відповідників: 1) еквіваленти, 2) варіантні та контекстуальні відповідники, 3) перекладацькі трансформації. До трансформацій відносить: диференціацію значень, конкретизацію, генералізацію, змістовий розвиток, антонімічний переклад, цілісне перетворення та компенсацію втрат [Рецкер, с. 11-12].

10. Трансформаційний аналіз ґрунтується на уявленні, що в основу будь-якої складної синтаксичної структури покладено просту. Послідовним перетворенням з простих структур можна вивести складні. Синтаксична система має кілька підсистем: ядерну, до якої належать елементарні речення, які позначають найпростіші ситуації та похідні. Складні типи речень утворюються з ядерного через різні рівні трансформацій. Представити синтаксичну структуру речення - означає визначити ядерні типи, що покладені у його основу, і показати, внаслідок яких трансформацій воно виникло [10, с. 55-56].

Список використаної літератури

модель переклад трансформаційний

1. Комісарів В.М. Сучасне переводоведение: Курс лекцій. М.: Вид-во «>ЭТС», 1999.

2.Ревзин І. І.,Розенцвейг У. Ю. Основи загального користування та машинного перекладу. М.:Висш. шк., 1964.

3. Комісарів В.М. Слово про переведення (Нарис лінгвістичного вчення про переведення). М.:Междунар. відносини, 1973.

4. Швейцер А.Д. Переклад і лінгвістика. М.:Воениздат, 1973.

5. Швейцер А.Д. Теорія перекладу: статус, проблеми, аспекти. М.: Наука, 1988.

6.Цит. по: Комісарів В.М. Слово про переведення (Нарис лінгвістичного вчення про переведення). М.:Междунар. відносини, 1973.

7. Основні становища теоріїО.Каде викладаються по: До а буд е Про. Проблеми переведення гривень у світлі теоріїкоммуникации//Вопроси теорії переведення гривень у зарубіжної лінгвістиці. М.:Междунар. відносини, 1978. -С.69-90.

8. Seleskovitch D. Interpretation, A Psychological Approach to Translating//Translation: Applications and Research/Ed, by R.W. Brislin. New York, Gardner Press, Inc., 1976.

9. Ledегег М. La theorie interpretative de la traduction: un resume //>Информационно-коммуникативние аспекти перекладу. Частина I.Н. Новгород: НГЛУ їм. Н.А. Добролюбова, 1997.

10. Seleskovitch D. Interpreting for International Conferences. Problems of Language and Communication. Washington: Pen and Booth, 1994.

11. Комісарів В.М. Загальна теорія перекладу (Проблеми переводоведения у висвітленні даної зарубіжних провідних вчених). М.: ЧеРо, 1999.

12. Комісарів В.М. Теорія перекладу (>Лингвистические аспекти). М.: Висш. шк., 1990.

13. Арнольд 1981: Арнольд І.В. Стилістика сучасної англійської мови. - Л.: Просвіта, 1981. - 295 с.

14.Баранов 1993: Баранов А.Г. Функціонально-прагматична концепція тексту. Ростов н / Д: вид-во Зростання. ун-ту, 1993. - 182 с.

15.Барт 1994: Барт Р. Вибрані роботи: Семіотика, Поетика: Пер. з фр. / Укл., Заг. ред. і вступ. ст. Г.К. Косікова. - М.: Видавнича група "Прогрес", "Універс", 1994. - 616 с.

16.Белянин 1988: Белянин В.П. Психолінгвістичні аспекти художнього тексту. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - 120 с.

17.Белянин 1992: Белянин В.П. Психолінгвістична типологія художніх текстів з емоційно-смислової домінанту: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філол. наук. - М., 1992. -336 С.

18.Белянин 1996: Белянин В.П. Введення в психіатричне літературознавство. Мюнхен, Verlag Otto Sagner, 1996. - 281 с.

19. Богін 1984: Богін Г.І. Модель мовної особистості в її ставленні до різновидів текстів: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук. - Л.: Вид-во ЛДУ, 1984. - 44 с.

20. Болотов 1986: Болотов В.І. Проблеми теорії емоційного впливу тексту: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук. - К.: Ін-т мовознавства АН СРСР, 1986. - 36 с.

21. Брагіна 1996: Брагіна А.А. Особистість автора, особистість перекладача, особистість читача - три перекладу одного сонета. / / Мова Поетика Переклад. / Зб. наук. тр. МЛУ, вип. 426. - М., 1996. - С. 7-14.

22. Буянов 1989: Буянов М.І. Передчасний чоловік. - М.: Сов.Россія, 1989. - 288 с.

23. Вежбицкая 1996: Вежбицкая А. Мова. Культура. Пізнання. - М.: Російські словники, 1996. - 416 с.

24. Виноградов 1959б: Виноградов В.В. Проблема авторства та правильності тексту літературного твору / / Виноградов В.В. Про мову художньої літератури. - М.: Держлітвидав, 1959 - С.259-333.

25. Виноградов 1963: Виноградов В.В. Сюжет і стиль. Порівняльно-історичне дослідження. - М.: Изд-во АН СРСР, 1963. - 192 с.

26. Виготський 1968: Виготський Л.С. Психологія мистецтва. - М.: Мистецтво, 1968. - 576 с.

27. Гак 1971: Гак В.Г. Семантична структура слова як компонент семантичної структури висловлювання. / / Семантична структура слова. Психолінгвістичні дослідження. М.: Наука, 1971. - С. 78-95.

28. Галкіна-Федорук 1954: Галкіна-Федорук Є.М. Сучасна російська мова. Лексика. - М., Изд-во МГУ, 1954. - 203 с.

29. Гальперін 1981: Гальперін І.Р. Текст як об'єкт лінгвістичного дослідження. - М.: Наука, 1981. - 139 с.

30. Гальперін 1982: Гальперін І.Р. Змінність контекстно-варіативних форм членування тексту. / / Російська мова. Текст як ціле і компоненти тексту. - М.: Наука, 1982. - С. 18-28.

Размещено на Allbest.ru