Граматична категорія стану в українських дієсловах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

дієприкметник дієслово перехідний граматичний

Граматичній категорії стану в українських дієсловах належить надзвичайно важлива роль в українській мові. Розкриття і характеристика категорії станів має досить велике значення для вивчення мови.

Дієслово - частина мови, що має категоріальне значення процесуальної ознаки і виражає його у граматичних категоріях виду, стану, способу, особи, а також числа і роду.

Частиномовну сутність дієслова пов'язуюють насамперед з тим, що слова відповідного лексико - граматичного класу мають значення дії або стану. Така кваліфікація цієї частини мови ґрунтується на досить виразному, але певною мірою спрощеному поділі дієслівної лексики за двома згаданими значеннями. Відображаючи у своїх значеннях багатогранні процеси, дієслівна лексика показує, що «сфера дій, активності в житті значно ширша, розгалуженіша, ніж сфера станів, позначених пасивним перебігом (або пасивно сприйманих); що в той же час дія далеко не завжди може бути протиставлена станові, відокремлена від нього; що у сфері активної діяльності практично немає протиставлення дій інтелектуальних, інтелектуально - емоційних і конкретно - фізичних, а в більшості дій є лише різне співвідношення відповідних компонентів; що є життєві сфери, з якими пов'язане найбагатше і розгалужене коло дій і станів, і життєві сфери, з якими пов'язане обмежене, порівняно вузьке коло дій і станів».

Граматична категорія стану в українських дієсловах

Приступаючи до висвітлення даної теми, потрібно зауважити, що проблема граматичної категорії стану дієслова тривалий час цікавила лінгвістів та мовознавців. Ця проблема ще перебуває в допрацюванні, тому як існує декілька варіантів що до кількості станів дієслова.

Отже, перед тим, як розпочати дослідження граматичної категорії стану в українських дієсловах, дамо загальні відомості про саме дієслово, яке закріпилося в сучасній українській мові.

Дієслово - повнозначна частина мови, що означає дію як процес і виражає це значення за допомогою граматичних категорій виду, стану, способу, часу й особи, а також окремих форм - роду й числа.

Процесуальність властива всім дієсловам незалежно від їхнього лексичного значення. Дієслово як процес виражає динамічну змінну ознаку дії і стану протягом їх тривання (будують заводи, вирощують хліб, люблять працю, славлять Вітчизну), чим відрізняється від прикметника й прислівника, які передають статичну ознаку (пор.: сміливий вчинок - сміливо діяти - сміливішати з кожним днем; дорогий час - дорого коштує - дорожчає поступово), як видно з прикладів.

Змінна дієслівна ознака є однією з основних рис речення і в граматиці має назву предикативність Вона виражається в часі та способі (теперішньому, минулому й майбутньому дійсного способу) або тільки в способі (наказовому і умовному). Наприклад, у реченні «Мати кажуть, що ті рожі посадила колись давним-давно ще бабуся в свої дівочі літа» (І. Цюпа) виразником предикативності виступають дієслова у формі теперішнього часу «кажуть» і в формі минулого часу «посадила».

Замість часу виразником предикативності в реченні може бути спосіб: «У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає» (Т Шевченко); «І люди б не знали, що ви за орли, І не покивали б на вас головою» (Т. Шевченко). У реченні дієсловами-присудками не шукайте, не питайте, не знали б, не покивали б передано дії, яких реально поки що не існує. Вони бажані або можливі за певних умов. Тобто тут замість часу виразником предикативності виступає наказовий спосіб у першому реченні, у другому - умовний.

Дієслово охоплює відмінювані форми - дієслова і дієприкметники та невідмінювані - інфінітиви, дієприслівники і форми на - но, - то. Тому, на мою думку, одна з найбільших частин мови в сучасній українській мові.

Граматичні категорії, що характеризують дієслово, тісно пов'язані з його значенням і синтаксичною функцією. Категорія виду й стану властива всім дієслівним формам. Категорія способу характерна для відмінюваних дієслів (читає, читай, читав би), категорія часу - дієсловам дійсного способу (читає - читав - читатиме), категорія особи - дієсловам дійсного й наказового способів (читаєш, читаєте, читай, читайте), категорія числа - всім відмінюваним дієслівним формам.

Деякі вчені категорію стану ототожнюють з поняттям перехідності і неперехідності і вважають, що в східнослов'янських мовах є лише два стани дієслів: перехідний і неперехідний. Перехідний стан обіймає дієслова, в яких перехідність обумовлюється їх лексичним значенням (учити, мити), а також деякі такі, що утворені від неперехідних за допомогою афіксів: спати - проспати (щось), плакати - виплакати (очі). Неперехідний стан обіймає як ті дієслова, неперехідність яких залежить від їх лексичного значення (спати), так і ті, що утворені від перехідних за допомогою частки - ся (митися). В складі неперехідного стану дієслів, що утворені від перехідних часткою - ся, виділяються окремі розряди, або підстани: зворотний, взаємний і пасивний.

Категорія стану знаходить свій вияв у способах дієслівного керування, тісно пов'язуючись з категорією перехідності/неперехідності. Так, усі перехідні дієслова можуть виражати значення активної дії, а неперехідні ніколи не виражають. Дієслова перехідні і неперехідні, утворені від перехідних за допомогою постфікса - ся, виражають подвійні суб'єктно-об'єктні відношення, а неперехідні, що не співвідносяться з перехідними дієсловами (наприклад: іти, рости, цвісти), виражають однобічні, суб'єктні відношення. Візьмемо приклад для порівняння:

Морфологічно-словотворчим засобом вираження окремих значень стану виступає постфікс - ся. За допомогою цього словотворчого афікса виражаються значення зворотної і пасивної дії.

Співвідносні дієслова перехідні і неперехідні з постфіксом - ся різняться не тільки значенням стану, а й семантичними відтінками, візьмемо приклад для порівняння: бороти - боротися, кохати - кохатися, дерти - дертися, нести - нестися. Ми бачимо, що лише при творенні дієслів із значенням пасивного стану семантичні відтінки співвідносних дієслів майже непомітні, наприклад: завод будує цехи, цехи будуються заводом; хор виконує кантату, кантата виконується хором.

У сучасній українській літературній мові розрізняють такі стани дієслів: активний (або дійсний), пасивний і зворотно-середній. Слід зауважити, що також виділяють групу неперехідних дієслів, що не виражають подвійних, суб'єктно-об'єктних відношень, це дієслова нульового щодо об'єкта стану.

П р и м і т.к. а. Зокрема, у лінгвістичній науці ще з часів М.В. Ломоносова визначалася традиційна система станів дієслів. М.В. Ломоносов у «Російській граматиці» назвав шість станів: дійсний (або перехідний), зворотний, взаємний, середній, пасивний (або страждальний) і спільний.

У працях О.О. Шахматова названо три стани: дійсний, пасивний і зворотний, а в межах зворотного стану розглянуто різні значення його: власне зворотні, непрямо-зворотні, взаємно-зворотні та ін.

В академічній граматиці української мови розглядаються тільки два стани: активний і пасивний, підкреслюється, що категорія стану в мстива тільки перехідним дієсловам; вона ґрунтується на двохпопов'язаних корелятивних граматичних значеннях - активному і пасивному. Активне значення виражається морфологічними формами, пасивне - морфологічними і синтаксичними.

Отже, як бачимо з вище наведеного, у розгляді дієслівного стану спостерігається різний підхід учених до цієї категорії: одні беруть до уваги семантико-граматичні відтінки суб'єктно-об'єктних відношень, що виражаються в дієсловах; інші ототожнюють стан з категорією перехідності/неперехідності, деякі вчені спираються тільки на граматично виявлену кореляцію суб'єктно-об'єктних відношень, лишаючи поза увагою суб'єктні відношення з нульовим об'єктом.

Плющ М.Я. дотримується традиційної класифікації. Однак, середньо-зворотній стан вона поділяє на сім підгруп. На мою думку, ця класифікація є більш доцільною. Тепер хотілося б детально зупинитися на розгляді кожного стану цієї класифікації.

1. Активний стан. Дієслова активного (або дійсного) стану виражають активну дію суб'єкта, спрямовану на самостійний об'єкт. Це значення мають лише перехідні дієслова, що керують іменниковою формою знахідного відмінка без прийменника. Наприклад: Косар на луці косу дзвінко клепле (Рил.); Дівчата вгляділи на леваді кущ калини (Н.-Лев.).

Формальне вираження прямого об'єкта залежним іменником (або займенником чи іншим субстантивованим словом) і є граматичним показником активного стану дієслова. У структурі речення з дієсловом активного стану граматичні суб'єктно-об'єктні відношення відповідають логічним суб'єктно-об'єктним відношенням.

2. Пасивний стан. Дієслова пасивного стану протиставляються дієсловам активного стану за відношеннями суб'єкта до об'єкта і за спрямуванням дії. Логічний суб'єкт при дієслові пасивного стану має форму орудного відмінка без прийменника і виступає в ролі непрямого додатка, виражаючи цим самим відношення пасивного суб'єкта і пасивної дії. Об'єкт дії при дієслові пасивного стану виражається формою називного відмінка (займенника чи субстантивованого слова), що виступає в ролі підмета, наприклад: Пісня виконується всіма учасниками концерту.

Дієслова пасивного стану творяться від дієслів активного стану за допомогою постфікса - ся. Співвідносні за значенням стану дієслова виступають відповідно в активних або пасивних зворотах мови, наприклад: Співак виконує арію. - Арія виконується співаком.

Форми словозміни дієслів пасивного стану дещо обмежені вживанням: при орудному суб'єкта частіше ставиться дієслово в 3-й особі, рідше в 1-й або 2-й особі чи в минулому часі. Значення пасивного стану може також виражатися формою пасивного дієприкметника, наприклад: Ти думала - тобою весь з'їдаюсь? - та, подавившись, падавши в траву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (Тич.); Енеем кинута я бідна (Котл.).

Відсутність орудного суб'єкта при дієслові нівелює значення пасивності дії, і дієслово набуває значення зворотно-середнього стану. Порівняйте: Фільм переглядається комісією і Фільм переглядається вдруге.

3. Зворотно-середнійстан. Дієслова зворотно-середнього стану виражають дію суб'єкта, що не переходить на самостійний об'єкт, а зворотно спрямовується на самого діяча чи додатково характеризує його через неназваний об'єкт, наприклад: дитина взувається (взуває себе); цехи змагаються (змагаються один з одним); собака кусається (може вкусити когось).

Зворотні дієслова можуть мати різні відтінки зворотно-середнього стану, по-різному характеризувати відношення між суб'єктом і об'єктом дії:

а) власне зворотні дієслова виражають дію, суб'єктом і об'єктом якої виступає та сама особа. Сюди належать діє слова: умиватися, одягатися, взуватися, роззуватися, купатися, митися, пудритися, голитися, наряджатися.

Наприклад: За матерньою поміччю хлопчик не забарився умитися, прибратися (П.М.);

б) взаємно-зворотні дієслова виражають дію, виконувану кількома суб'єктами, кожний з яких виступає водночас і об'єктом дії. Сюди належать дієслова: зустрічатися, змагатися, вітатися, обніматися, цілуватися, листуватися, спілкуватися, радитися. Наприклад: Це ж тоді… в селі, увечері, коли з Гаврилом познайомилися, тебе бачив. А тепер бач, де зустрілись, - пригадав Жердяга (Скл.);

в) непрямо-зворотні дієслова виражають дію, здійснювану для самого суб'єкта. При дієсловах із значенням непрямо-зворотного стану може стояти непрямий додаток або обставина, наприклад: готуватися до екзаменів, збиратися до поїздки, лаштуватися в дорогу. Ці дієслова відрізняються від власне зворотних тим, що логічний прямий об'єкт при них не виражається. Порівняйте: Дівчина вмивається (дівчина вмиває себе) і дівчина збирається в дорогу (дівчина збирає речі в дорогу); Батько взявся за картуз:

Збирайся, сину, ходімо (П.М.) (означає «збирай речі»);

г) загально-зворотні дієслова виражають дію, що зосереджується в самій діючій особі, або виражають внутрішній стан суб'єкта. Сюди належать дієслова із значенням ставлення виконавця дії до об'єкта: милуватися, турбуватися, дивуватися, злитися, сердитися; заспокоюватися, журитися, трястися, мучитися і под. Наприклад: Там три верби схилилися, мов журяться вони (Гл.);

д) активно-безоб'єктні дієслова виражають властивість суб'єкта поза зв'язком його з об'єктом. Сюди належать дієслова із значенням динамічної ознаки істот: кусатися, битися, дряпатися, хвицатися (собака кусається, корова б'ється, кішка дряпається, кінь хвицається) або неживих предметів: жалитися, колотися (кропива жалиться, будяк колеться);

е) пасивно-якісні дієслова виражають статичну ознаку предмета, що підпадає впливові дії іншого предмета. Сюди належать дієслова типу рватися, гнутися, битися, ламатися, кришитися, колотися, м'ятися, топитися (танути, переходити в стан рідини), плавитися і т. ін. Порівняйте у словосполученнях: залізо гнеться, ситець мнеться, віск топиться, олово плавиться, лід колеться, хліб кришиться, скло б'ється;

є) зворотно-пасивні дієслова - виражають дію, приписувану пасивному суб'єктові. Зворотно-пасивні дієслова керують формою давального відмінка (давальний суб'єкта), що виступає непрямим додатком. Логічний об'єкт при дієсловах зворотно-пасивного стану виражається формою називного відмінка і виступає в реченні підметом. Наприклад: / згадується Улянці дідова казка (О.Д.).

Якщо прямий об'єкт не виражається у формі називного відмінка, то дієслово перетворюється на безособове з нульовим значенням стану щодо об'єкта, наприклад: не їсться хліб - мені не їсться.

Дієслова зворотно-пасивного стану творяться від перехідних дієслів за допомогою постфікса - ся, в якому певною мірою збереглося значення зворотного займенника, особливо в групі власне зворотних дієслів.

Нульовий стан щодо вираження об'єкта мають усі неперехідні дієслова без постфікса - ся (летіти, дзвеніти, плакати, стати, бігти і под.), а також безособові дієслова з постфіксом - ся (не спиться, не садиться, не лежиться).

Неперехідні дієслова без постфікса - ся означають дію, замкнену в самому суб'єкті, тобто ними виражається тільки суб'єктне відношення (відношення дії до суб'єкта), наприклад: Літо збігло як день, і з невлежаного туману вийшов синьоокий, золоточубий вересень (Ст.).

Безособові дієслова з постфіксом - ся також виражають однобічні відношення дії до логічного суб'єкта у формі давального відмінка (давального суб'єкта). Дія, виражена безособовим дієсловом з постфіксом - ся, приписується суб'єкту як незалежний від нього внутрішній стан (мені не спалося; дівчині не сидиться в хаті; йому не лежалося).

Потрібно зауважити, що категорія стану, як і категорія виду, належить до загальнодієслівних, тобто охоплює всі без винятку дієслова. Однак співвідносні форми пасивного і активного стану, що утворюють корелятивні пари, властиві тільки перехідним дієсловам.

Отже, категорія дієслівного стану виражає подвійні відношення; основне відношення дії до суб'єкта і об'єкта і пов'язане з ним - відношення між суб'єктом і об'єктом.

Перехідні і неперехідні дієслова мають безпосередній зв'язок з категорією дієслівного стану, тому я вважаю за потрібне розглянути більш детально ці дієслова.

За своїм значенням і відношенням у реченні до інших частин мови дієслова поділяються на дві групи: дієслова перехідні і неперехідні.

Перехідні дієслова означають таку дію, яка переходить на інший предмет, напр.: Три явори посадила сестра при долині (Шевч.). Боєць залізо гнув, бетон щодня місив (Мал.). У наведених реченнях дієслова посадила, гнув, місив - перехідні, бо кожне з них означає дію, яка переходить на інший предмет, виражений іменником (явори, залізо, бетон).

Лексичне значення перехідних дієслів неоднакове. Вони можуть виражати:

а) конкретну дію, спрямовану на якийсь предмет, що зазнає певних змін внаслідок такої дії або є її результатом: зрубатидерево, виорати поле, заасфальтувати вулицю, написати оповідання, відлити бюст, збудувати електростанцію;

б) дію в прямому або переносному значенні, від якої предмет, що на нього вона спрямована, не зазнає будь-яких змін: вивчити вірш, обміркувати питання, розв'язати проблему:

в) дію, що означає сприймання, відчування і подібне: Ви ловіте сигнали, приймайте, - голос миру в них чути з Кремля! (Т.).

Перехідні дієслова вимагають, щоб залежний від них іменник, що називає предмет, на який спрямована дія, або інше слово, вжите в значенні іменника, мали форму знахідного відмінка без прийменника, тобто виконували в реченні функцію прямого додатка. Напр.: Ми нашу мрію здійснили в боях, проклали шлях в своє любиме місто (Криж.). Хоч будьте за третіми горами в полі - він знайде і там за роботою вас (Олійн.). Іменник, залежний від перехідного дієслова, іноді може вживатися і не в знахідному, а в родовому відмінку. Це буває: а) коли перед дієсловом є заперечна частка не: виконав роботу (знах. відм.) - не виконав роботи (род. відм.); б) коли дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину: придбав паперу, принеси води, купила солі; в) іноді, коли форма знахідного відмінка іменників чоловічого роду другої відміни (назв неживих предметів) спільна з родовим відмінком: застругав олівця, написав листа.

Крім п р ямо - п е р ех і д ни х, або власне перехідних, дієслів, в українській мові існують і непрямо-перехідні дієслова (їх називають ще невласне перехідними). Непрямо-перехідні дієслова означають таку дію, що також переходить на інший предмет, назва якого виконує в реченні функцію непрямого додатка і має форму будь-якого непрямого відмінка (крім знахідного без прийменника чи родового в названому вище значенні): досягти мети, наполягати на забезпеченні потрібних умов праці, пишатися досягненнями нашого колгоспу, турбуватися про нас, заздрити нам, напасти на ворога і т.д.

Неперехідні дієслова означають стан або таку дію, яка на інший предмет не переходить: Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють (Шевч.). Легко й радісно зітхнув густий парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хатці (Вас.).

Межа між перехідними й неперехідними дієсловами в живій мові може змінюватися. Деякі перехідні дієслова іноді набувають у реченні значення неперехідності; наприклад, у словосполученнях читає газету, пише вірш, малює портрет, вишиває сорочку всі дієслова перехідні, а в реченнях Павлик з п'яти років уже читає й пише; Він добре малює; Дівчина дуже гарно вишиває ці ж дієслова вжиті в неперехідному значенні.

Якщо до перехідного дієслова додати частку - ся (-сь), то воно стане неперехідним або непрямо-перехідним, напр.: зустрічати - зустрічатись (Матері зустрічали своїх дітей. Вони зустрічались на роботі), вітати - вітатись (Учні щоранку вітали свого вчителя. При зустрічі ми з ним завжди віталися). Дієслова зустрічати, вітати - перехідні, а зустрічатись, вітатись - неперехідні. Дієслово турбували - прямо-перехідне (Останні події нас дуже турбували), а турбуватись - непрямо-перехідне (Батьки турбувались про своїх дітей).

Перехідні й неперехідні дієслова дуже часто розрізняються між собою також суфіксами. Так, наприклад, суфікс - й - надає дієслову перехідного значення (білити, зеленити, синити), а суфікс - i- - неперехідного (біліти, зеленіти, синіти): білити хату, синити матерію і там щось біліє, зеленіє ліс, синіє небо і ін.

Примітка. Теперішні дієслова з часткою - ся (-сь) утворилися з колишніх перехідних. У давньоруській мові перехідні дієслова керували зворотним займенником - ся у формі знахідного відмінка. Цей займенник виконував у реченні функцію самостійного члена і відповідав на питання кого? що?, напр.: купаюся, мию ся. Але пізніше у всіх східнослов'янських мовах займенник ся втратив значення самостійного члена речення і перетворився на частку, яка згодом злилася з дієсловом: купаюся, миюся.

В українській мові після голосного звука частка - ся стала скорочуватися в-сь (змагатись, купаюсь, привітались)', після приголосного ж вона звичайно зберігалася без змін, хоч зрідка у минулому часі дієслів чоловічого роду вживається - сь і після звука в, який в українській мові належить до сонорних приголосних і в позиції після голосного перед іншим наступним приголосним вимовляється, як у: Андрій поспішавсь додому (Коцюб.). І юнак розкривсь, як квітка (Т.).

У південно-західних говорах ще й тепер поширене вживання частки ся відокремлено від дієслова: я ся мию, я ся не бою; - Я стидав би ся, - каже він, - сидіти, склавши руки, коли всім навколо такі жнива, такий шарварок (Гонч.).

Категорія дієслівного стану, безперечно, дуже тісно зв'язана з поняттям перехідності і неперехідності, однак вона з ним не збігається.

В українській мові, як і в російській, категорія стану є така граматична категорія в системі дієслова, яка виявляється в формах слова і в способах дієслівного керування. Морфологічним засобом вираження різних відношень дії до її суб'єкта і об'єкта в сучасній українській мові виступає частка - ся. Наприклад, у реченні Ми будуєм тракторний завод дієслово будуєм без частки - ся вказує, що дія від діючого предмета (ми), назва якого в, иконує синтаксичну роль підмета, прямо переходить на об'єкт (завод), назва якого вживається тут у функції прямого додатка. У реченні Тракторний завод будується нами це ж саме дієслово з часткою - ся, не змінивши свого лексичного значення, виражає вже інші відношення дії до суб'єкта і об'єкта: воно вказує, що об'єкт, виконуючи в реченні функцію підмета, підпадає впливові дії суб'єкта, який у реченні є непрямим додатком.

Отже, частка - ся виступає засобом вираження різного відношення дії до суб'єкта і об'єкта її, виявленого в формі дієслова, тобто засобом вираження граматичної категорії стану дієслова. Вживання дієслова з часткою - ся і без неї змінило також і характер дієслівного керування. Дієслово будуєм - перехідне, а співвідносне до нього будується, утворене за допомогою частки - ся, - неперехідне. Таким чином, різні відношення дії до її суб'єкта і об'єкта тісно пов'язані з перехідністю та неперехідністю дієслова.

Перехідні дієслова і неперехідні, утворені від них часткою - ся, становлять співвідносні пари (бороти - боротися, лікувати - лікуватися, учити - учитися). Граматична категорія стану саме і властива всім перехідним дієсловам та тим неперехідним, що утворені від перехідних за допомогою частки - ся, бо лише вони виражають відношення дії до її суб'єкта і об'єкта.

В українській мові є й такі неперехідні дієслова, які не співвідносні з перехідними: іти, спати, сміятися. Ці дієслова не виражають будь-яких відношень дії до її об'єкта, а тому їм граматична категорія стану зовсім не властива. Напр.: Курява стоїть ланами, де ідуть герої (В.). Замовкли останні їх кроки, а пісня пливе в вишині (С.).

Від деяких неперехідних дієслів цього типу можна утворити перехідні дієслова, але вони обов'язково змінять своє лексичне значення: ходити - виходити (щось), сміятися - висміхіїати (кого або що). Оскільки семантика їх різна, то вони з погляду перехідності і неперехідності не становлять співвідносних пар. Отже, категорія стану властива не всім неперехідним дієсловам. Ті з них, які не утворені від перехідних часткою - ся, цієї категорії зовсім не мають. Такі дієслова іноді називають дієсловами нульової категорії стану.

Далі хотілося б зупинитись на більш детальному розгляді дієприкметника, як форми дієслова, який має активний і пасивний стан, що на мою думку, має велике значення для опрацювання у даній роботі.

Дієприкметником називається дієслівна форма, що виражає ознаку предмета за дією, яку виконує предмет або яка на нього спрямована. Напр.: При світлі догораючого вогнища у глухому степовому байраці, у мертвій тиші сонного гаю зчинився бій (Коцюб.). Ніхто не подолає у нас цієї сили, народженої в ділі, змужнілої в бою.

У дієприкметнику збігається значення двох частин мови - дієслова і прикметника: як і дієслову, дієприкметникові властиві категорії часу, виду і стану; як і прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета і відмінюється за родами, числами і відмінками, напр.:написаний лист, написаним листом; написана стаття, написані статті.

Отже, дієприкметник поєднує в собі категорії дієслова (стан, вид, час) і прикметника (рід, відмінок), а тому його часто називають також дієслівно-іменною формою, тобто перехідною між дієсловом і прикметником.

У реченні дієприкметник найчастіше буває другорядним членом - означенням, він узгоджується з означуваним іменником у роді, числі й відмінку, наприклад: Сталеві гуркочучі потвори просуваються в степ, як уособлення самої війни, її сліпої, все-підминаючої під себе сили (Гонч.). Килигей, теж збуджений, повеселілий, оглядає з командирами захоплену кулеметну тачанку (Гонч.).

Але він може виконувати також і функцію підмета або додатка: Виступаючі одностайно давали клятву відзначити славну річницю новою перемогою, підняти червоний прапор над Кримом (Гонч.). Більшість командирів та політпрацівників, що, ставши в цеп, вели атакуючих, полягли смертю героїв (Гонч.).

На відміну від дієслів дійсного способу дієприкметники мають лише теперішній і минулий час, напр.: замерзлий ставок - дієприкметник минулого часу (порівн.: ставок, що замерз); сяючий сніг-дієприкметник теперішнього часу (порівн.:сніг, що сяє); сніг, помережений незчисленними слідами лиж - дієприкметник минулого часу (порівн.:сніг, що його помережили сліди лиж). [12]

Дієприкметник має вид того дієслова, від якого його утворено, напр.:завідувати - завідуючий, виконувати - виконуючий - дієприкметники теперішнього часу недоконаного виду; посивіти - посивілий, прочитати - прочитаний, пошити - пошитий - дієприкметники минулого часу доконаного виду; шити - шитий - дієприкметник минулого часу недоконаного виду.

Дієприкметники бувають активні і пасивні.

Перші виражають ознаку діючої особи (предмета) за її дією, напр.:руйнуючий удар-той удар, що руйнує; нападаюча сторона - та, що нападає; другі виражають ознаку того предмета, на який спрямована дія, напр.: вишитий узор, укритий камінням шлях, присипана сніжком вулиця.

При пасивних дієприкметниках діюча особа або предмет виражається (або може виражатись) орудним відмінком, напр.: вишитий машиною узор; шлях, камінням укритий.

Як і інші дієслівні форми, дієприкметники можуть мати при собі пояснюючі слова, керувати непрямими відмінками іменників, напр.:виконувати обов'язки - виконуючий обов'язки, керувати справами - керуючий справами, командувати фронтом-командуючий фронтом, накреслити олівцем - накреслений олівцем, переписати в зошит - переписаний у зошит, побіліти від снігу - побілілий від снігу.

Висновки

В ході роботи було досліджено, що категорія стану - дієслівна категорія, яка виражає відношення дії або стану до суб'єкта (виконавця дії або носія стану) і об'єкта (предмета, на який спрямовується дія або стан у процесі їх реалізації).Як ми з'ясували, ця категорія ґрунтується на протиставленні корелятивно взаємопов'язаних дієслівних форм активного і пасивного стану, що мають морфологічне вираження, але виявляють своє категоріальне призначення в синтаксичних конструкціях: трикомпонентних двоскладних реченнях (підмет - дієслівний присудок - додаток); двокомпонентних двоскладних реченнях (підмет - дієслівний присудок; підмет - присудок, виражений пасивним дієприкметником); дієприкметникових зворотах, що поширюють структуру простого речення; односкладних безособових реченнях. Категорія стану є основою формування і семантико-синтаксичного розмежування активних і пасивних конструкцій. З цього можна зробити висновок, що вона має виразну синтаксичну орієнтацію. Форма активного стану позначає дію, джерелом якої виступає суб'єкт (виконавець дії, носій стану), формально представлений у реченні як головний член - підмет. Виконувана дія безпосередньо спрямовується на предмет, що позначається в реченні як другорядний член - прямий додаток у формі безприйменникового знахідного відмінка іменника або займенника. Форма пасивного стану вказує на те, що дія спрямовується на об'єкт, формально виражений граматичним підметом. Реальний же суб'єкт дії або стану з формального погляду потрапляє у позицію додатка, вираженого формою орудного відмінка або ж не названого у відповідній синтаксичній конструкції. У сучасній українській мові розрізняється активний і пасивний стани. Окрема група - зворотні дієслова, в яких пасивне значення формується постфіксом - ся.

Потрібно зауважити, що категорія стану не властива:

1) неперехідним дієсловам без постфікса - ся: сидіти, лежати, стояти, мерзнути, хворіти;

2) дієсловам з постфіксом - ся, які утворені від неперехідних дієслів: сміється, сидиться;

3) безособовим дієсловам на - ся, а також особовим дієсловам, що вживаються в значенні безособових: стається, хочеться, роз-шдняється;

4) дієсловам нa-ся, що не мають співвідносних перехідних дієслів: гордиться, усміхається, боїться.

Категорія стану, як і категорія виду, належить до загальнодієслівних, тобто охоплює всі без винятку дієслівні форми. Однак співвідносні форми пасивного і активного стану, що утворюють корелятивні пари, властиві тільки перехідним дієсловам.

До перехідних належать дієслова, що поєднуються з прямим додатком у формі знахідного відмінка безприйменника, наприклад: Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, - змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі (Л. Костенко); Щоб збагнути феномен Сковороди, маємо ґрунтовно вивчити його життя, філософські погляди, тобто головні ідеї, які він розвивав і розробляв у своїх діалогах і трактатах, також його мистецьку діяльність (Вал. Шевчук).

Дієслова, що поєднуються з непрямими додатками, вираженими безприйменниковими і прийменниковими формами, називаються неперехідними.

Поняття перехідності ґрунтується на такій інтерпретації дії, згідно з якою вона переходить на об'єкт (предмет у широкому розумінні поняття), охоплює його або ж виступає безпосереднім джерелом створення чи руйнування об'єкта, що характерно передусім для численних дієслів зі значенням конкретної фізичної дії, інтелектуальної діяльності, мовлення тощо.

Категорія перехідності - неперехідності ґрунтується на валентнісних і значеннєвих ознаках відповідних дієслів, у зв'язку з чим вона є не морфологічною, а лексико-синтаксичною.

З урахуванням поділу дієслів на перехідні і неперехідні необхідно констатувати:

1) перехідні дієслова мають корелятивні форми активного і пасивного стану; отже, у них ця морфологічна категорія має повний вияв;

2) неперехідні дієслова не мають корелятивних форм пасивного стану і функціонують як одностанові активні дієслова.

Таким чином, усі дієслова поділяються на двостанові і одностанові.

Отже, в ході роботи були розглянуті всі категорії стану дієслова в українській мові і зроблено висновок, що найчисельнішою є категорія активного стану дієслова.

В ході аналізу роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» було визначено, що найбільш вживаним дієслівним станом є активний, який складає близько 50% від усіх слів, за ним іде зворотно-середній, який в даному творі містить близько 30%, решту - 20% у нашому випадку займає пасивний стан. Тому можна зазначити, що у своєму творі П. Мирний використовував граматичні категорії стану дієслів у такому порядку: активний, зворотно-середній та пасивний.

Список використаної літератури

1. Бабій І.М. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Практикум/ І.М. Бабій, Т.П. Вільчинська; Ред. Б.Є. Будний. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. -2002.-ч. 1

2. Бабій І.М. Сучасна українська літературна мова. Морфологія: Практикум/ Ірина Михайлівна Бабій, Тетяна Пилипивна Вільчинська; Ред. Б.Є. Будний. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. -2002.-Ч. 2

3. Біленька Н. Загальне поняття про дієслово // Розкажіть онуку. - 2001.- №33

4. Виноградов В.В. Русский язык, М-Л., 1947

5. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови: Використання морфологічних засобів мови: Навч. посіб./ Галина Йосипівна. Волкотруб,; Галина Волкотруб. - К.: ТОВ «ЛДЛ», 1998. -175, [1] с.

6. Гнатюк, Лідія Павлівна. Українська мова/ Лідія Гнатюк, Оксана Кононенко. - К.: ФЕМІНА, 1995. -188, [2] с.

7. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова: Морфеміка. Словотвір. Морфологія: Посібник для вузів/ Володимир Горпинич. - К.: Вища школа, 1999. -206, [2] с.

8. Дика Н. Курссучасноїлітературної мови // Дивослово. -2003. - №9.

9. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1.-К., 1972

10. Кучеренко Є.М. Види дієслів // Українська мова і література в школі. - 1969. - №10

11. Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови. - К., 1961

12. Мартинюк О. Особливі форми дієслова // Дивослово. -2002. - №10

13. Пархоменко О.М. Українська мова, ч. 1, - К., 1954

14. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении, изд 7-е, М., 1956

15. Плющ, Марія Яківна Українська мова: Довідник/ М.Я. Плющ, Н.Я. Грипас. - К.: Рад. шк., 1990. -254, [1] с.

16. Поляруш Т.І., Мариненко І.О. Навчально-методичний комплекс із сучасної української літературної мови.-Кіровоград, 2002. - 40 с.

17. Сидоренко В.С. Вивчення способів дієслова // Українська мова і література в школі. - 1986. - №7

18. Стріха М. Українська мова/ М. Стріха // Сучасність. -1997. - №12.

19. Сучасна українська літературнамова: Підручник для студентів філолог. спец. вищ. навч. закладів/ За ред.: М.Я. Плющ. -3-тє вид., стереотип. - К.: Вища шк., 2001. -429, [1] с.

20. Сучасна українська літературнамова: Підручник для студентів філолог. спец. вузів/ А.П. Грищенко, Л.І. Мацько, М.Я. Плющ та ін.; За ред. А.П. Грищенка. -2-е вид., перероб. і доп. - К.: Вища шк., 1997. -492, [1] с.

21. Сучасна українська мова: Підручник для студ. вузів/ За ред. О.Д. Пономарева. -2-е вид., перероб. - К.: Либідь, 2001. -398, [1] с.

22. Сучасна українська мова: Підручник для студ. вузів/ За ред. О.Д. Пономарева. - К.: Либідь, 1997. -399 с.

23. Фортунатов Ф.Ф. О залогах русского языка, ИОРЯС, т. 4, кн. 4,1899

24. Чемерис К.Г. Дієслівні основи іменного походження в українській мові // Мовознавство. - 1973. - №6

25. Шапиро А.Б. О залогах в современном русском языке. - М., т. 5, вып. 1, 1941

26. Шахматов А.А. Синтаксис русского языка. - Л., 1941

27. Шевченко Л.Ю. Сучасна українська мова: Довідник/ Л.Ю. Шевченко, В.В.Різун, Ю.В. Лисенко; За ред. О.Д. Пономаріва. - К.: Либідь, 1993. -329, [2] с.

28. Шевченко Л.Ю. Сучасна українська мова: Довідник/ Людмила Шевченко, Володимир Різун, Юрій Лисенко. - К.: Либідь, 1996. -318, [2] с.

29. Шкуратяна Н.Г. Сучасна українська літературна мова: Навч. посібник для студ. педагогіч. навч. закладів/ Н.Г. Шкуратяна, С.В. Шевчук. - К.: Літера, 2000. -685, [1] с.

30. Шлапак Н. Творення і правильне вживання дієслів // Розкажіть онуку. -2001. - №33

Размещено на Allbest.ru